Навчально-методичний комплекс





Сторінка2/5
Дата конвертації24.01.2017
Розмір0.83 Mb.
1   2   3   4   5
Тема 1. Концептуальні основи інформаційних систем, їх місце та роль в
управлінській діяльності
Питання 1. Історія розвитку та еволюція становлення технічних засобів систем обробки
інформації [1, с. 10; 2-4; 9; 10; 12]
Історично механізація так званої «розумової діяльності» почалась із проведення обчислень над арабськими десятковими числами, що мали широке поширення в Європі на початку 16-го століття.
Першими
інструментами для проведення розрахунків були римський
абак
, китайський суан-пан , російська рахівниця,
що служили для проведення обчислень з допомогою переміщення камінців, кісточок, монет тощо по направлених металевих прутиках. Загалом відоме слово «калькуляція» походить від римських «камінців для лічби», що на латині пишеться "calculi".
В 1645 році Блез Паскаль вперше створив діючу механічну обчислювальну машину, в якій реалізував суматор на базі металевих шестерень. Вона ввійшла в історію під назвою машина Паскаля
або арифметична машина і могла виконувати операції додавання та віднімання.
Перші спроби управління механізмами пов'язані з ім'ям французького винахідника Жозефа Марі
Жаккара, що запропонував у 1804 році для виготовлення шовкової тканини дуже тонкої фактури перфокарточний метод управління.
В1945 році запрацювала перша електронно-обчислювальна машина «ЕНІАК» (Electronic Numerical
Integrator and Computer) на електронних лампах, що була створена співробітниками Вищого технічного училища Пенсільванського університету Джоном Мочлі та Проспером Еккертом.
Новий етап зменшення розмірів засобів обчислювальної техніки був пов'язаний з винаходом мікропроцесора та появою персонального комп'ютера.
Ентузіастами нового комп'ютера відразу стали Пол Ален та Уїльям Гейтс. Вони вирішили, що машина потребує програмного забезпечення і швидко написали та запропонували для неї інтерпретатор з мови програмування BASIC. Програмне забезпечення мало успіх і Ален та Гейтс організували фірму
Microsoft. Однак перший персональний комп'ютер було створено Стефаном Возняком та Стівеном
Джобсом навесні 1977 року. Це був APPLE-2, що проклав шлях у життя індустрії персональних комп'ютерів.
Питання 2. Розвиток інформаційних систем і технологій в Україні [1, с.36; 2, с. 35; 3; 4; 12]
В 1951 році в Києві під керівництвом академіка Сергія Олексійовича Лебедева було створено першу електронно-обчислювальну машину "МЕСМ-1" на електронних лампах, що могла програ- муватись з допомогою програм у двоїчних кодах та використовувала концепцію збереження програми в оперативній пам'яті.
Незалежно від зарубіжних учених С.О. Лебедев розробив принципи побудови ЕОМ із збереженою у пам'яті програмою. Під його керівництвом створена перша в континентальній Європі ЕОМ, за короткий термін вирішені важливі науково-технічні завдання, чим започатковано радянську школу програмування. Опис МЕСМ був першим підручником з обчислювальної техніки у країні.

Досвід організації та розвитку вітчизняних банківських технологій важко порівнювати із світовою практикою, адже він триває всього десять років. Увесь цей час, формування вітчизняних

34 автоматизованих банківських систем, йшло паралельно з розвитком інституту комерційних банків в
Україні. На даному етапі розвитку банківської справи автоматизувати тільки ведення бухгалтерського обліку в банку вже недостатньо - необхідний комплексний підхід до автоматизації діяльності всіх підрозділів банку, зокрема, управлінської ланки, враховуючи відділи маркетингу, економічного аналізу, керування ризиками, служби безпеки і т.д.

Питання 3. Поняття інформації та інформаційного процесу [1, с.41; 2, с.27; 3, с.13; 4; 8-10;
12]
Інформація - відомості про процеси, що відбуваються у навколишньому середовищі, які сприймають живі організми, управляючі машини та інші інформаційні системи. Слово "інформація" латинське. За довге життя його значення еволюціонувало, то розширюючи, то гранично звужуючи свої межі. Спочатку під словом "інформація" мали на увазі: "уявлення", "поняття", потім - "відомості",
"передача повідомлень".
Останніми роками вчені вирішили, що звичайне (всіма прийняте) значення слова "інформація" занадто еластично, розпливчасто, і дали йому таке значення: "міра визначеності в повідомленні".
Поняття "системи" у загальному випадку можна розглянути як "сукупність засобів, за допомогою яких вирішується проблема".
Фінанси (від лат. - fіnancіa - платіж) - у широкому розумінні - економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом, перерозподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання функцій і завдань різних економічних суб'єктів.
Таким чином, інформаційні системи у фінансах - це сукупність засобів, за допомогою яких вирішуються проблеми збільшення міри визначеності (або зняття невизначеності) у процесах, пов'язаних з економічними відносинами, виникаючими при формуванні розподілі, перерозподілі і використанні грошових коштів.
Економічні дані – відображення економічних явищ, не пов'язане з конкретним завданням управління і з певним споживачем. Економічні дані стають інформацією, якщо їх споживач розв'язує певне завдання управління. Іншими словами, економічна інформація – це економічні дані, які ви- користовуються в управлінні.
Питання 4. Класифікація фінансової інформації [1, с.44; 2, с.53; 3, с.15; 4; 8-10; 12]
Залежно від аспектів відображення та компонентів знака, до яких належить інформаційна величина, розрізняють такі види інформації:
прагматична - характеризує цінність повідомлення з точки зору одержувача інформації, його можливостей тощо;
семантична - оцінює повідомлення з точки зору його сутності та варіантів знань про заданий предмет;
синтаксична - характеризує оцінку повідомлення одержувачем у межах тих обмежень, які накладаються на комбінації та можливості вживання знаків;
сигматична - характеризує повідомлення з точки зору відношення позначеного іменем предмета, явища, дійсності тощо із знаннями про нього;
афективна - характеризує повідомлення з точки зору естетичного, емоційного, чуттєвого сприймання інформації на рівні нервової діяльності людини.
Питання 5. Основні властивості фінансової інформації [1, с. 49; 4; 12]
Інформація повинна володіти рядом властивостей, основні з яких: точність, вірогідність, оперативність.
У понятті інформації присутні два боки: кількісний та якісний.
Кількість інформації - це міра зменшення невизначеності деякої ситуації. Кількість інформації виміряється в "бітах" або "байтах". Уперше поняття "біт" у теорію інформації ввів К. Шеннон. Біт відповідає мінімальному обсягу інформації і являє собою двійковий розряд, що може набирати значення
0 або 1 (так/ні, включений /виключений і т.д.). Як правило, на практиці застосовується одиниця
інформації має назву "байт". Один байт являє собою вісім послідовних бітів. Це пов'язане з тим, що в одному байті можна закодувати (шляхом різних комбінацій 0 і 1) значення одного символа з 256 можливих (256 = 2 8
). Більш великими одиницями інформації є кілобайт (Кбайт), що дорівнює 1024 (1024
= 2 10
) байтам, мегабайт (Мбайт), що дорівнює 1024 кілобайт = 2 20
байт, гігабайт (Гбайт), що дорівнює
1024 мегабайт = 2 30
байт. Можна відзначити, що одна сторінка тексту, набраного в редакторі MS Word, на якій розміщено близько 2500 знаків, у пам'яті ЕОМ займає обсяг 5 -10 Кбайтів.

35
Різні обсяги інформації передаються по каналах зв'язку, і кількість переданої через канал
інформації не може бути більше його пропускної здатності.
Рисунок 1.1 - Загальна схема передачі інформації
Кількісний підхід - найбільш розроблена галузь теорії інформації, але разом з тим він є обмеженим, однобічним. Так відповідно до кількісної теорії, сукупність 100 букв, наприклад, фраза із газети, п'єси Шекспіра або теореми Ейнштейна, має в точності однакову кількість інформації, хоча відрізняється за своєю цінністю.
Якість інформації являє собою її цінність із погляду одержувача інформації. Для ілюстрації цього визначення можна привести наступний приклад. Пасажири їдуть в автобусі. Водій повідомляє зупинку.
Дехто виходить, інші не звертають уваги на слова водія - передану їм інформацію. Чому? Тому що
інформація тут має різну цінність для одержувачів, у ролі яких у цьому прикладі виступають пасажири.
Вийшов той, для кого інформація була цінна.

Тема 2. Структура інформаційних технологій оброблення економічної
інформації
Питання 1. Поняття "інформаційної технології", її основні елементи та властивості [1,
с.67; 2, с.411; 3, с. 164; 4; 8-10; 12]
Слово "технологія" походить від грецького "techne", що означає мистецтво, майстерність, уміння, і грецького слова "logos" - поняття, навчання.
Інформаційна технологія - сукупність процесів циркуляції та переробки інформації і опис цих процесів.
Основними властивостями інформаційної технології є: доцільність; наявність компонентів і структури; взаємодія із зовнішнім середовищем; цілісність; розвиток у часі.
Доцільність - головна мета реалізації інформаційної технології полягає в підвищенні ефективності виробництва на базі використання сучасних ЕОМ, розподіленій обробці інформації, використанні розподілених баз даних, різних інформаційних обчислювальних мереж, шляхом забезпечення циркуляції та переробки інформації.

Питання 2. Основні компоненти та структура інформаційної технології [1с.71; 2 с.414; 3,
с.164]
Компоненти і структура: функціональні компоненти - це конкретний зміст процесів циркуляції та переробки інформації; структура інформаційної технології - це внутрішня організація, що являє собою взаємозв'язок утворюючих її компонентів, об'єднаних у дві великі групи: опорну технологію і базу знань.
Опорна технологія - сукупність апаратних засобів автоматизації, системного та інструментального програмного забезпечення на основі яких реалізуються підсистеми зберігання і переробки інформації.
Взаємодія із зовнішнім середовищем - взаємодія інформаційної технології з об'єктами управління, взаємодіючими підприємствами і системами, наукою, промисловістю програмних і технічних засобів автоматизації.
Цілісність - інформаційна технологія є цілісною системою, здатною вирішувати завдання, окремо не властиві жодному з її компонентів.
Реалізація в часі - забезпечення динамічності розвитку інформаційної технології, її модифікація, зміна структури, врахування нових компонентів.
Джерело
інформації
Передавальн ий пристрій
Прийомний пристрій
Одержувач
інформації
Джерело перешкод

36

Питання 3. Етапи реалізації інформаційних технологій [1, с. 82; 2, с.434; 3]
Весь інформаційний технологічний процес, як і будь-який інший технологічний процес складається з технологічних операцій. У нашому випадку можна виділити операції збору і введення вихідних даних у обчислювальну систему, операції розміщення і зберігання даних у пам'яті системи, операції обробки даних з метою отримання результатів і операції видачі даних у вигляді, зручному для сприйняття користувачем.
Технологічний процес можна розділити на 4 укрупнених етапи:
1) початковий або первинний, у який входить збір вихідних даних, їх реєстрація;
2) підготовчий, що передбачає прийом інформації, її контроль, перенос на машинний носій, введення в пам'ять ЕОМ;
3) основний - безпосередньо обробка інформації і виведення результату в потрібній для користувача формі;
4) завершальний - контроль результатів обробки, їх передача іншим користувачам, розмноження і збереження.
Питання 4. Способи збору і реєстрації фінансових даних [1, с.90; 2, с. 438]
Операції збору і реєстрації даних здійснюються за допомогою різних засобів. Розрізняють такі способи збору і реєстрації даних:
механізований;
автоматизований;
автоматичний.
Механізований - збір і реєстрація інформації здійснюється безпосередньо людиною з використанням найпростіших приладів (ваги, лічильники, мірна тара, прилади обліку часу і т.д.).
Автоматизований - використання документів, які може зчитувати ЕОМ (наприклад штрих-код), реєстраційних автоматів, універсальних систем збору і реєстрації, що забезпечують сполучення операцій формування первинних документів і одержання машинних носіїв.
Автоматичний - використається в основному при обробці даних у режимі реального часу (on-
lіne). При цьому способі інформація надходить безпосередньо в ЕОМ у момент її виникнення
(наприклад, курси валют та цінних паперів на фінансових ринках через мережу "Інтернет").
Залежно від напрямків, за якими пересилається інформація, розрізняють канали зв'язку:
симплексний (передача йде тільки в одному напрямку);
напівдуплексний (у кожний момент часу здійснюється або передача, або прийом інформації);
дуплексний (передача і прийом інформації здійснюються одночасно у двох зустрічних напрямках).
При виборі найкращого способу передачі інформації враховуються об'ємні і тимчасові параметри доставки, вимоги до якості переданої інформації, трудові та вартісні витрати на передачу інформації.
Питання 5. Форми технології обробки інформації за допомогою ЕОМ [1, с.90; 2, с.445; 3, с.176;
8-10]
Існують різні форми технології обробки інформації за допомогою ЕОМ. Найбільше розповсюдженими формами є обробка даних у пакетному режимі, режимі реального часу (on-lіne), режимі поділу часу, регламентному режимі, запитальному режимі, діалоговому режимі, режимі телеобробки, інтерактивному режимі, однопрограмному, багатопрограмному (мультиобробка) режимах.
Для користувачів фінансово-кредитної системи найбільш актуальні такі режими: реального часу, пакетний і діалоговий.
Питання 6. Порівняльна характеристика різних режимів збору та обробки інформації [1; 2,
с.90; 3, с.445; 4, с.176; 9-11]
Пакетний режим. При використанні цього режиму користувач не має безпосереднього спілкування з ЕОМ. Збір і реєстрація інформації, її введення і обробка не збігаються за часом. Спочатку користувач збирає інформацію, формуючи її в пакети відповідно до виду завдань або іншою ознакою (як правило, це завдання неоперативного характеру, з довгостроковим терміном дії результатів рішення).
Після завершення прийому інформації здійснюється її введення і обробка, таким чином, відбувається затримка обробки.
Цей режим використається, як правило, при централізованому способі обробки інформації.
Наприклад, у банку протягом першої половини операційного дня здійснюється прийом документів від

37 клієнтів, банк працює на прийом даних. У другій половині дня зібрана і організована в пакети
інформація направляється на обчислювальний центр для обробки. Передача може здійснюватися як у вигляді документів або машинних носіїв, так і по каналах зв'язку.
Діалоговий (запитальний) режим - режим, при якому існує можливість користувача безпосередньо взаємодіяти з обчислювальною системою в процесі роботи. Взаємодія користувача з обчислювальною системою у вигляді діалогу може бути багатоаспектною і визначатися різними факторами: мовою спілкування, активною або пасивною роллю користувача; часом відповіді; структурою діалогу і т.д.
Якщо ініціатором діалогу є користувач, то він повинен мати знання по роботі із процедурами, форматами даних і т.п. Якщо ініціатор - ЕОМ, то машина сама повідомляє на кожному кроці, що потрібно робити з різноманітними можливостями вибору. Цей метод роботи називається "вибором меню". Він забезпечує підтримку дій користувача і пропонує їх послідовність. При цьому від користувача потрібно менша підготовленість.
Режим меню часто використаються при введенні інформації на робочому столі фінансового працівника, для нього на екрані дисплея висвітлюється готовий документ із вільними графами, які заповнюються вихідними даними. Процес введення стандартизується і спрощується.
Діалоговий режим вимагає певного рівня технічної оснащеності користувача, тобто наявність термінала або ЕОМ, пов'язаних із центральною обчислювальною системою каналами зв'язку. Цей режим використається для доступу до інформації, обчислювальним або програмним ресурсам. Можливість роботи в діалоговому режимі може бути обмежена в часі початку і кінця роботи, а може бути і необмеженої.
Іноді розрізняють діалоговий і запитальний режими, тоді під запитальним розуміється одноразове звертання до системи, після якого вона видає відповідь і відключається, а під діалоговим - режим, при яких система після запиту видає відповідь і чекає подальших дій користувача.
Режим реального масштабу часу. Означає здатність обчислювальної системи взаємодіяти з контрольованими або керованими процесами в темпі протікання цих процесів. Час реакції ЕОМ повинен задовольняти темпу контрольованого процесу або вимогам користувачів і мати мінімальну затримку. Як правило, цей режим використаються при децентралізованій і розподіленій обробці даних. Приклад: на робочому столі операціоніста встановлений ПК, через який вся інформація з банківських операцій вводиться в ЕОМ банку в процесі її надходження.
Режим телеобробки передбачає можливість взаємодії з обчислювальною системою віддаленого користувача через різні типи обчислювальних мереж.
Інтерактивний режим передбачає можливість двосторонньої взаємодії користувача із системою, тобто в користувача є можливість впливу на процес обробки даних.
Режим поділу часу передбачає здатність системи виділяти свої ресурси групі користувачів по черзі. Обчислювальна система настільки швидко обслуговує кожного користувача, що створюється враження одночасної роботи декількох користувачів. Така можливість досягається за рахунок відповідного програмного забезпечення.
Регламентний режим характеризується визначеністю в часі окремих завдань користувача.
Наприклад, одержання результатних зведень по закінченні місяця, розрахунок відомостей нарахування зарплати до певних дат і т.д. Строки рішення встановлюються заздалегідь за регламентом на противагу до довільних запитів.
На завершальному етапі здійснюється контроль і випуск результатних документів, технічний бік якого буде розглянутий далі.
ТЕМА 3. Організація облікового процесу в умовах застосування інформаційних
технологій
1. Принципи створення та функціонування ІСО.
2. Організація робіт зі створення інформаційних систем обліку. Стадії та етапи робіт зі створення та впровадження ІСО.
3. Характеристика та типи облікових задач, що підлягають автоматизації.
4. Постановка задач, розроблення алгоритмів одержання вихідної інформації.
5. Організація діяльності облікового апарату в умовах функціонування автоматизованого оброблення даних.
6. Основні види ризику, пов’язані з автоматизацією обліку.
1. Принципи створення та функціонування ІСО.

38
В ІС підприємства провідна роль належить бухгалтерському обліку, який дає можливість відтворити кожний господарський факт з усіма деталями. Він є суцільним, неперервним, строго регламентованим, забезпечує документальне відображення всіх господарських операцій.
Роль бухгалтерського обліку з переходом до ринкової економіки різко зростає. Відповідно до програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів підлягають перегляду організація бухгалтерського обліку, методика відображення господарських операцій, обсяг та зміст фінансової звітності. В Україні діють Закон України „Про бухгалтерський облік
і фінансову звітність в Україні” та „Положення (стандарти) бухгалтерського обліку”, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам бухгалтерського обліку.
Мета запровадження міжнародних стандартів — забезпечити доступність бухгалтерської
інформації для розуміння користувачів в Україні та за її межами.
Велике значення в реформуванні системи бухгалтерського обліку має створення АІС обліку на основі обчислювальної техніки, засобів телекомунікації та розвинених інструментальних засобів.
У процесі створення АІС обліку чи будь-якої іншої системи варто оперувати певними принципами
— загальними вимогами, правилами та нормами, яких треба дотримуватися, будуючи системи.
У теорії та практиці створення інформаційних систем виокремлюють три підходи: локальний, глобальний та системний.
Суть локального підходу полягає в тому, що інформаційні системи створюють послідовним нарощуванням задач. Проект на предмет його повноти взагалі не розглядається, і втрачається можливість науково обґрунтувати вибір і оцінити напрями розвитку інформаційної системи, комплекс технічних засобів, а також по будувати її модель.
Переваги: відносно швидка віддача, наочність задач, розроблення невеликими „замкнутими” групами, простота керування системи.
Недоліки: не можна забезпечити організацію комплексів задач, дублювання, постійну перебудову програм та організацію задач. Це дискредитує ідеї створення інформаційної системи.
За глобального підходу розробляють проект, а потім запроваджують. Як правило, це приводить до морального старіння проекту ще до його впровадження.
Системний (комплексний) підхід щодо створення інформаційної системи — це комплексне вивчення економічного об’єкта як одного цілого з представленням його частин як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними.
За системного підходу економічний об’єкт розглядають як сукупність взаємопов’язаних елементів однієї складної динамічної системи, що перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, пов’язаних процесами перетворення вхідної інформації в іншу вихідну
інформацію.
Системний підхід охоплює такі принципи: кінцевої мети, єдності, взаємозв’язку, модульної побудови, ієрархії, розвитку, децентралізації, врахування невизначеності та випадковості в системі.
Характерні ознаки системного підходу: одночасне охоплення проектуванням великої кількості задач; типізація та стандартизація рішень; ключова роль баз даних; локальне впровадження; збільшення функціональних задач.
Із цього випливає, що згідно з нормативними документами під час створення автоматизованих
інформаційних систем (АІС) потрібно керуватися принципами системності, розвитку, сумісності стандартизації та ефективності.
Принцип системності. Потрібно встановити такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечували б її сумісність і взаємодію з іншими системами. Тобто всі зв’язки, елементи, функції та проблеми управління й діяльності системи оподаткування мають розглядатися як єдине ціле.
Принцип розвитку (відкритості). Автоматизована інформаційна система повинна створюватися з урахуванням можливості поповнення й оновлення її функцій та складу без порушення функціонування
АІС.
Принцип стандартизації. Під час створення систем має бути раціонально застосовано типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм тощо. Система та її елементи потребують стандартизації для того, щоб можна було уніфікувати прийоми, методи,
інструкції, що керують роботою персоналу.
Принцип ефективності. Досягнення раціонального співвідношення між витратами на створення
АІС та кінцевим результатом.

39
У процесі створення АІС виникають вимоги, продиктовані додатковими принципами, а саме: принцип безпеки даних; принцип надійності системи; принцип продуктивності; принцип пристосування.
Принцип безпеки даних. Інформація має бути захищеною від несанкціонованого доступу, будь-яке порушення в системі має бути виявленим.
Принцип надійності. Програмне та апаратне забезпечення має бути високо надійним. Інформація має бути точною, доступною та надаватися без затримок.
Принцип продуктивності. Жорсткі вимоги до термінів оброблення інформації, оперативне надання інформації.
Принцип пристосування. Наявні інформаційні системи мають бути придатними для модифікації та розширення, навіть за умови повної модифікації системи інформація має бути збереженою.
Розглянуті вимоги до АІС є загальними. У процесі створення системи завжди існують
індивідуальні вимоги до її проектування.
2. Організація робіт зі створення інформаційних систем обліку. Стадії та етапи робіт зі створення
та впровадження ІСО
Проектування інформаційних систем — це тривалий, трудомісткий і динамічний процес, у якому на різних етапах беруть участь фахівці різних напрямів і кваліфікацій.
Проектування має ціль — забезпечити ефективне функціонування АІС та взаємодію АІТ зі спеціалістами, які використовують у сфері діяльності конкретного об’єкта обчислювальну техніку й розвинуті засоби комунікації для виконання своїх професійних завдань і прийняття управлінських рішень. Тільки якісне проектування забезпечить створення такої системи, яка зможе функціонувати за постійного вдосконалення її технічних, програмних, інформаційних складових, і яка зможе розширювати спектр управлінських рішень, що реалізуються, та об’єктів взаємодії.
У процесі проектування вдосконалюються як організація основної діяльності економічного об’єкта, так і організація управлінських процедур.
Проектування АІС потребує розроблення єдиних теоретичних засад, методичних підходів до їх створення та функціонування без чого неможлива взаємодія різних економічних об’єктів, їх функціонування в складному багаторівневому комплексі.
Дотримуватися цих принципів потрібно, виконуючи роботи на всіх стадіях створення і функціонування АІС і АІТ, тобто протягом усього життєвого циклу.
Життєвий цикл АІС та АІТ дає можливість виокремити чотири основні стадії:
1) передпроектну;
2) проектну;
3) введення в дію;
4) функціонування.
Кожна стадія проектування поділяється на ряд етапів і передбачає складання документації, яка відображає результати роботи.
Стадія створення інформаційної системи — одна з частин процесу створення інформаційної системи, установленої нормативними документами та документацією на інформаційну систему з описом повної моделі ІС на даному рівні, або прийняття ІС до експлуатації.
Етапи створення інформаційної системи — це складові стадії створення, об’єднані характером робіт.
Державним стандартом визначено стадії та етапи розроблення інформаційних систем. У ньому на- водиться перелік стадій і етапів створення інформаційних систем.
Основні роботи, які виконуються на стадіях та етапах проектування:
І стадія — передпроектне обстеження:
I-й етапзібрання матеріалів для проектування — формування вимог, вивчення об’єкта проектування, розроблення та вибір варіанта концепції системи;
2-й етапаналіз матеріалів і формування документації — створення й затвердження техніко- економічного обґрунтування та технічного завдання на проектування системи на основі аналізу матеріалів обстеження, зібраних на першому етапі.
II стадія — проектування:
1-й етаптехнічне проектування, коли ведеться пошук раціональних проектних рішень по всіх аспектах розроблення створюються й описуються всі компоненти системи, а результати роботи відображаються в технічному проекті;
2-й етапробоче проектування, у процесі якого здійснюється розроблення й доведення програм,

40 коригування структур бази даних, складання документації на постачання, установлення технічних засобів та інструкцій їх експлуатації, підготовка для кожного користувача системи інструктивного матеріалу, що оформляється у вигляді посадових інструкцій спеціалістам, які виконуватимуть свої професійні функції з використанням технічних засобів управління.
Технічний і робочий проект можуть об’єднуватися в єдиний документ — техно-робочий проект.
IІІ стадія — введення системи в дію:
1-й етап підготовка до введення — установлення та введення в експлуатацію технічних засобів, завантаження баз даних і попередні випробовування програм, навчання персоналу;
2-й етап проведення попередніх випробовувань для всіх компонентів системи перед здачею в експлуатацію, навчання персоналу;
3-й етап (завершальна стадія створення АІС і АІТ, яка оформлюється актами приймання й здачі робіт) — уведення в експлуатацію;
IV стадія — промислова експлуатація — функціонування системи, що охоплює супроводження програмних засобів і всього проекту, оперативне обслуговування та адміністрування баз даних.
Треба звернути увагу, що головна особливість розробки АІС і АІТ полягає в концентрації складності на стадіях передпроектного обстеження та проектування і відносно невисокої складності та трудомісткості наступних етапів. Більше того, невирішені питання й помилки, допущені на етапах аналізу та проектування, породжують на етапах запровадження й експлуатації труднощі, невирішені проблеми, що стає причиною відмови використання матеріалів проекту.
Особливості проектування АІТ.
Сучасна інформаційна технологія реалізується в умовах спроектованих автоматизованих
інформаційних систем, де у процесі їх створення повинні бути взаємопов’язані раціональні методи рішення управлінських задач і технологія оброблення даних.
Проектування автоматизованих інформаційних технологій передбачає такі аспекти:
технологічний — як апаратно-комунікаційний комплекс, що має конкретну конфігурацію та служить для оброблення й передавання інформації;
програмно-математичний — як набір математичних, інформаційних, логічних, статистичних, алгоритмічних та інших машинних моделей, а також комп’ютерних програм, що їх реалізують;
методичний — як сукупність засобів реалізації функцій управління;
організаційний — як опис документообороту й регламенту діяльності апарата управління;
поопераційний — як сукупність технологічних, логічних і арифметичних операцій, що реалізуються в автоматичному режимі.
3. Характеристика та типи облікових задач, що підлягають автоматизації.
В умовах автоматизованих інформаційних систем бухгалтерський облік охоплює комплекси задач з усіх розділів обліку й синтетичних рахунків.
Перелік та характеристика комплексів задач внутрішньогосподарського обліку на підприємстві:
1.
Облік основних засобів (ОЗ).
Призначення комплексу задач: облік наявності, надходження й вибуття ОЗ, нарахування амортизації та спрацювання, облік витрат на ремонт ОЗ.
Вихідна інформація: залишок ОЗ на кінець звітного періоду, суми амортизаційних відрахувань, залишкова вартість ОЗ.
Вхідна інформація: норми амортизаційних відрахувань, залишок ОЗ на початок звітного періоду, надходження та вибуття ОЗ, первісна вартість ОЗ.
2.
Облік товарно-матеріальних цінностей.

Призначення комплексу задач: облік наявності, надходження й витрат товарно- матеріальних цінностей.

Вихідна інформація: залишок матеріалів, сировини на кінець звітного періоду, надходження, витрати й динаміка за період.

Вхідна інформація: залишок матеріалів, сировини на початок звітного періоду, надходження матеріалів, відпуск матеріалів у виробництво.
3.
Облік коштів і фінансових операцій.

Призначення комплексу задач: облік наявності та руху коштів на поточному рахунку, у касі, облік розрахунків із підзвітними особами, дебіторами та кредиторами.

41

Вихідна інформація: залишок коштів у касі, на поточному рахунку, у підзвіті та заборгованість на кінець періоду, звіти з дебетом рахунку, оборот за кредитом рахунку за період.

Вхідна інформація: залишок коштів у касі, на поточному рахунку, в підзвіті на початок періоду, надходження, витрати, повернення коштів.
4.
Облік праці та заробітної плати.

Призначення комплексу задач: облік розрахунків з працівниками за заробітною платою, облік відпрацьованого часу.

Вихідна інформація: суми нарахованої та виплаченої заробітної плати, утримання із заробітної плати.

Вхідна інформація: тарифні ставки, оклади, кількість відпрацьованого часу, норми вироблення, норми утримань і нарахувань, фактичне вироблення.
5.
Облік готової продукції, її відвантаження та реалізація.

Призначення комплексу задач: складання звітів із випуску готової продукції, руху на складах, за відвантаженими товарами й обсягом реалізації.

Вихідна інформація: залишок готової продукції на кінець місяця, обороти за дебетом і кредитом рахунків, обсяг реалізації.

Вхідна інформація: обсяг випуску продукції, прихід, витрати, відвантаження, оплата продукції, залишок на початок місяця.
6.
Облік витрат на виробництво.

Призначення комплексу задач: визначення фактичної собівартості обсягу витрат на виробництво.

Вихідна інформація: витрати на виготовлення продукції.

Вхідна інформація: поопераційні трудові й матеріальні витрати.
7.
Зведений синтетичний облік.

Призначення комплексу задач: рознесення за рахунками, субрахунками господарських операцій, складання зведених звітних документів, „Головної книги”, „Сальдово-обігової відомості”, бухгалтерського балансу.

Вихідна інформація: баланс, сальдо за рахунками на кінець звітного періоду, обороти за дебетом і кредитом рахунків.

Вхідна інформація: сальдо за рахунками на початок звітного періоду, рух засобів на рахунках.
4. Постановка задач, розроблення алгоритмів одержання вихідної інформації.
Одним із найважливіших етапів, який виконується з активною участю користувача, є постановка та алгоритмізація задачі для автоматизованого розв’язання.
Постановка задачі інформаційної системи — це важлива та достатня сукупність знань із конкретної задачі інформаційної системи. Результати подаються у вигляді документа „Опис постановки задачі”. Цей документ уміщує такі розділи:
Опис постановки задачі (комплексу задач)
1. Характеристика комплексу задач:
призначення комплексу задач; перелік об’єктів, у процесі управління якими вирішується комплекс задач; періодичність і тривалість розв’язання; умови, за яких припиняється розв’язання комплексу задач автоматизованим способом; зв’язки даного комплексу задач з іншими комплексами; посади осіб та найменування підрозділів, що визначають умови та часові характеристики конкретного розв’язання задачі; розподіл дій між персоналом і технічними засобами в різних ситуаціях розв’язання комплексу задач.
2. Вихідна інформація.
2.1. Перелік та опис вихідних повідомлень. У таблиці описують вихідні повідомлення та масиви, що формуються під час рішення задач. Приклад наведено в табл. 5.1.


42
Таблиця 5.1. Перелік та опис вихідних повідомлень
Назва Ідентифікатор
Форма
подання
Періодичність
видачі
Термін
видачі
Одержувачі
інформації
1
2
3
4
5
6
2.2. Перелік та опис структурних одиниць інформації вихідних повідомлень, що мають самостійне смислове значення.
3. Вхідна інформація.
3.1. Перелік та опис вхідних повідомлень. Приклад наведено в табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Перелік та опис вхідних повідомлень
Назва
Ідентифікатор
Форма представлення
Термін і частота використання
1
2
3
4
3.2. Постановка економічної задачі автоматизованого розв’язання супроводжується алгоритмом, що відображає логіку розв’язання задачі та спосіб формування вихідних даних.
Документ „Опис алгоритму” вміщує:
Математичний опис. Математичний опис подається за допомогою формул і розрахунків.
Перелік масивів інформації, що використовуються в процесі реалізації алгоритму та в результаті його реалізації для видачі вихідних повідомлень (машинограм, відеокадрів) формується їх опис.
Приклад опису масиву подається в табл. 5.З.

Таблиця 5.3. Перелік масивів інформації
Назва реквізиту
Ідентифікатор реквізиту
Тип поля
Значність
1
2
3
4
3.3. Алгоритм розв’язання. У цьому підрозділі дається структурна схема алгоритму з посиланням на послідовність етапів обчислень.
5. Організація діяльності облікового апарату в умовах функціонування автоматизованого
оброблення даних.
На бухгалтерський персонал підприємства покладено виконання організаційно-методичних, контрольно-аналітичних та інформаційних функцій.
Автоматизоване оброблення облікових даних докорінно змінює умови та характер роботи облікового персоналу, підвищуючи продуктивність і якість його праці, зумовлює потребу вдоско- налення організаційної структури бухгалтерії та інших взаємопов’язаних структурних підрозділів підприємства.
Для цього:
— розробляються відповідні документи, що регламентують діяльність (положення про бухгалтерський облік, посадові інструкції тощо), де чітко визначено склад і форми інформації, що передаватимуться, термін її передавання, відповідальність, порядок усунення розбіжностей тощо;
— визначається загальне коло робіт у бухгалтерському обліку, які виконують облікові працівники незалежно від їх розподілу за ділянками обліку, та функціональних обов’язків працівників, які відповідають за конкретну ділянку.
Складність управління діяльністю апарата облікового процесу в умовах автоматизації зумовлюється наявними тісними інформаційними зв’язками облікових задач із задачами інших підроз- ділів, і полягає в потребі чіткого розподілу функцій облікового персоналу та забезпечення взаємодії з персоналом управлінських і виробничих підрозділів.
Зміст інформаційних взаємозв’язків залежить від особливостей підприємства, а їх організація — від ступеня автоматизації бухгалтерського обліку.
Утворення бази облікових даних на сформованій у системі інформації дає можливість виконувати, крім облікових, контрольні аналітичні та аудиторські функції, а бухгалтерський персонал несе повну відповідальність за сформовану інформацію, контролює достовірність і правильність її використання
іншими користувачами.

43
В умовах автоматизованого оброблення облікових даних організаційно-методичні функції бухгалтерського обліку передбачають виконання таких робіт:
— розроблення та впровадження заходів удосконалення організації облікового процесу та ведення бухгалтерського обліку;
— методичне керівництво та контроль за діяльністю посадових осіб структурних підрозділів, пов’язаних з організацією та веденням бухгалтерського обліку;
— методичне керівництво з організації та ведення бухгалтерського обліку у виробничих (структурних) підрозділах;
— методичне керівництво з організації внутрішньогосподарського обліку в межах підприємства;
— забезпечення контролю терміну надання відповідної інформації структурними підрозділами;
— методичне керівництво організацією внутрішнього аудиту в конкретних підрозділах та на підприємстві в цілому;
— організація підготовки та проведення інвентаризації;
— методичне керівництво організацією моделювання облікових даних для забезпечення управлінських функцій;
— методичне керівництво організацією аналізу фінансово-господарської діяльності в цілому на підприємстві та в окремих підрозділах.
В умовах автоматизованого оброблення даних інформаційні функції бухгалтерського обліку забезпечують облікові працівники завдяки виконанню таких робіт:
— збирання, реєстрація та передавання даних первинного обліку здійснених господарських операцій;
— участь у збиранні, реєстрації та передаванні даних первинного обліку господарських операцій, що здійснюються та оформляються окремими структурними одиницями підприємства;
— аналіз та коригування первинної інформації;
— формування електронної нормативно-довідкової інформації та її коригування;
— автоматизований контроль введеної інформації;
— формування інформації в регламентному режимі та режимі запиту;
— контроль та аудит результатної інформації на предмет її повноти та достовірності;
— пошук помилок і неточностей в обліковій інформації, їх усунення;
— аудит правильності складання періодичної та річної звітності;
— використання наявної інформаційної бази обліку для надання працівникам підприємства довідок та пояснень за розрахунками господарських операцій;
— архівування облікової інформації.
6. Основні види ризику, пов’язані з автоматизацією обліку.
Захист даних у комп’ютерних мережах стає однією з найактуальніших проблем у сучасних
інформаційно-обчислювальних системах.
На сьогодні виокремлюють три базові принципи безпеки, завданням яких є забезпечити:
1) цілісність даних (захист від збоїв, які ведуть до втрати інформації або її знищення);
2) конфіденційність інформації;
3) доступність інформації для авторизованих користувачів.
Порушення роботи системи можна класифікувати так:
1) збої обладнання (дискових систем, кабельної системи, серверів, робочих станцій тощо);
2) втрати інформації (через інфікування комп’ютерними вірусами, неправильне зберігання архівних даних, порушення прав доступу до даних);
3) некоректна робота користувачів та персоналу.
Такі порушення роботи мережі вимагають створення різних видів захисту інформації, які умовно поділяють на три види:
1. Засоби фізичного захисту.
2. Програмні засоби (антивірусні програми, системи розмежування повноважень, програмні засоби контролю доступу).
3. Адміністративні заходи захисту.
Ризик — це ймовірність виникнення збитків або недоодержання прибутку від фінансово- господарської діяльності.
Ризик автоматизованих систем бухгалтерського обліку випливає з можливості припущення похибок або перекручень під час документування господарських операцій, неправильного відображення

44
їх у реєстpax бухгалтерського обліку. Це означає, що система бухгалтерського обліку буде малоефективною, не повністю надійною.
Розроблення та впровадження автоматизованого оброблення облікових даних мають забезпечувати зменшення ризику обліку.
Для забезпечення якості облікової інформації в умовах ручного оброблення використовувалися дані минулих періодів для прогнозування помилок у майбутньому. Розроблені автоматизовані системи контролю допомагають виявити проблеми та контролювати можливі помилки, перш ніж вони з’являться. Дуже складно враховувати всі можливі помилки під час проектування інформаційних систем обліку, унаслідок чого й виникає ризик автоматизованого оброблення даних.
Розрізняють такі основні види ризику автоматизованого оброблення облікових даних, пов’язані з: помилками під час уведення даних (неперевірене походження даних, неправильна форма запису даних під час підготовки бухгалтерської проводки; зроблені помилки під час перенесення даних на машинні носії або перезапису даних); хибним кодом (найменування виробів, клієнтів, постачальників тощо в системі відображаються у вигляді кодів, тому введення помилкового коду стає причиною помилок в обробленні даних); невизначеними даними (невідомо: кому, від кого та мета перерахування грошей; наявність помилкових реквізитів у записі; неможливість ідентифікації інформації, яку вводять в ЕОМ, через те, що дані записано до введення ідентифікатора); недозволеними операціями (виконані облікові операції (випадково або навмисно) не відповідають вимогам керівництва); порушенням контрольного ліміту (порушення ліміту на повноваження окремих виконавців підприємства або на обсяг операцій); порушенням (втратою) записів (втрата інформації до введення в ЕОМ, під час оброблення або після
їх виклику з системи для коригування); зробленими помилками під час виведення даних (дані у звіті помилкові, інформація запізнилася та втратила свою цінність, користувач не зрозумів представлених даних, звіт надійшов не за призначенням); зробленими помилками під час оброблення даних (обробляться хибні вхідні дані); розбіжністю підсумків (невідповідність окремої інформації контрольним сумам через помилки в програмуванні, брак стандартних програм для перевірки збалансованості даних, неповні або неточні дані, що вводяться до системи, проміжок у часі між ручним та автоматизованим обробленням даних); недоречним способом контролю (спосіб контролю не дає можливості відтворити процес оброблення даних); ланцюжком помилок (невиявлена помилка на одній ділянці обліку дає хибні результати на іншій ділянці, яка використовує неякісні дані); неповними обліковими записами (інформація, яка вводиться до ЕОМ, містить неповні облікові записи); повторенням помилок (під час постійного оброблення даних помилки можуть повторюватися через неякісне розроблення програми, через багаторазовий запис однієї й тієї самої операції, через введення хибної змінної інформації або хибної постійної інформації, через недостатність технічних засобів у прикладному програмному забезпеченні); хибним розподілом на періоди (інформацію віднесено не до того облікового періоду); підтасуванням даних (програма уможливлює крадіжку коштів підприємства); невідповідністю нормативним актам (порядок уведення даних не відповідає вимогам нормативних актів); неузгодженістю з політикою адміністрації (політику та методи керівництва не узгоджено з системою оброблення даних на ЕОМ); невідповідністю якості послуг вимогам користувачів (користувачі не отримують вчасно потрібних результатів через: недостатню потужність ЕОМ, споживання окремими користувачами більшої частки послуг, ніж їм належить, неефективність автоматизованих систем і методів, неточне визначення першочергових робіт, застаріла техніка або програмне забезпечення, брак взаємо- розуміння між користувачами та персоналом, який обслуговує ЕОМ); хибним обліком (облікова інформація обробляється не за діючою методикою обліку).
Для зменшення ризику автоматизованого оброблення даних потрібно: покласти відповідальність на працівників за використовувані ресурси (фізичні засоби,
інформаційні масиви, лінії зв’язку документацію тощо);

45 забезпечувати постійну перевірку якості заходів захисту даних; використовувати криптографію; користувачам відповідати за застосування за призначенням наданої їм інформації; внести до файлу „запис-живця” (назву неіснуючого підприємства, зайву літеру у прізвищі покупця тощо) для виявлення протизаконного використання інформації; контролювати знищення непотрібної інформації; забезпечити правову охорону заходів захисту даних (переслідування порушників порядку користування інформацією, установленого підприємством); класифікувати інформацію за її значенням (наприклад, секретні дані про комерційну діяльність, секретні дані про виробничу діяльність, секретна інформація про персонал, секретна бухгал- терська інформація тощо); ознайомити персонал підприємства з проблемами захисту даних та з потребою виконувати заходи захисту інформації; фізично захистити важливі форми та бланки.


1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал