Навчального закладу




Скачати 80.09 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації15.01.2017
Розмір80.09 Kb.

УДК 378.937
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ПЕДАГОГА З ГЕНДЕРНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ В СИСТЕМІ
ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ СУЧАСНОГО
НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Железняк Олексій Валерійович
старший викладач кафедри педагогіки
Одеського Національного універсітета ім. І.І. Мечникова

Постановка проблеми. Гендерна збалансованість в українському суспільстві є одним із індикаторів його визнання як розвиненої держави, що стоїть перед
європейським вибором. Тому вже зараз постає нагальна необхідність забезпечення гендерної рівності в нашому суспільстві, що вимагає нового світогляду, відповідно до якого стереотипне сприйняття жінок і чоловіків має бути замінене ідеєю розвитку їхнього особистісного потенціалу. Інтеграція гендерного підходу в систему загальної освіти надасть реальну можливість з повагою ставитись як до рівноправного розкриття людиною свого особистісного потенціалу, так і до рівної можливості його реалізації незалежно від статі.
Водночас, незважаючи на розпочаті інноваційні перетворення в галузі демократизації й гуманізації національної системи освіти, питання інтеграції гендерного підходу в загальноосвітні заклади ще не знайшло свого належного науково-теоретичного обґрунтування і відповідного методичного забезпечення. Це пояснюється недостатньою обґрунтованістю самих концептуальних засад гендерного підходу як нової методології наукових досліджень у галузі педагогіки школи, а також інерційністю ідей застарілої парадигми професійного виховання психолого-педагогічних кадрів для сучасної освітньої галузі, в межах якої було розроблено чинні навчальні плани і програми. Подоланню означеної суперечності сприятимуть дослідження з гендерної проблематики, зокрема ті, що розкривають сутність і методологію гендерного підходу, шляхи, умови і засоби його інтеграції у систему загальноосвітніх закладів національної системи освіти.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретико-методологічні, соціально-психологічні, організаційно-педагогічні та методичні аспекти широкомасштабної проблеми повноцінного гуманістичного розвитку особистості педагога в напряму сформованості в нього нового – гендерного компонента професіоналізму через здобуття відповідної обізнаності щодо сутності гендерних досліджень висвітлено О.Вороніною, І.Горошко, І.Жеребкіною, О.Здравомисловою,
Г.Тьомкіною та ін., опанування основ гендерної культури і технологій упровадження принципів гендерної демократії у сфері освітнього простору сучасної національної школи проаналізовано Л.Бут, Т.Говорун, І.Івановою, О.Кікінежді,
Я.Кічуком, В.Кравцем, О.Луценко, О.Цокур та ін.). Крім того, теоретичні засади проблеми розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів з гендерного виховання учнів становили наукові доробки вчених, виконаних у межах проблематики щодо: модернізації національної системи вищої педагогічної освіти
(І.Бех, А.Богуш, І.Зязюн, О.Савченко, О.Сухомлинська, О.Чебикін, М.Ярмаченко та
ін.); гендерних досліджень та їх інтеграції у вітчизняну науку й освіту (О.Горошко,

Т.Гурко, І.Жеребкіна та ін.); гендерної ідентичності та соціалізації (Ш.Берн,
С.Бовуар, С.Бем та ін.); гендерної освіти і виховання майбутніх фахівців
(Л.Булатова, І.Іванова, Я.Кічук, І.Кльоцина, В.Кравець, О.Цокур, Л.Штильова та
ін.). Серед методів дослідження було реалізовано такі:
-теоретичні: аналіз і узагальнення літератури з проблем гендера і гендерних досліджень, імплементації гендерних студій та інтеграції гендерного підходу у вітчизняну систему вищої педагогічної освіти, навчально-методичних праць і передового досвіду вищих педагогічних закладів освіти щодо впровадження гендерної тематики в освітній процес; конкретизація сутності гендера та специфіки гендерного підходу як нової методології пізнання педагогічних явищ і концепції педагогічної діяльності; схематизація зв’язку ефективності інтеграції гендерного підходу у вищій освіті з чинниками зовнішнього і внутрішнього соціального середовища; моделювання гендерно орієнтованої технології професійно- педагогічної підготовки студентів та порівняння її ефективності з традиційною системою навчання;
-емпіричні: анкетування й інтерв’ювання викладачів фахових і психолого- педагогічних дисциплін щодо засобів впровадження гендерної тематики і принципів гендерної демократії в навчально-виховний процес вищої педагогічної школи; бесіда і тестування студентів щодо рівнів обізнаності й усвідомлення ними гендерної проблематики, рівнів сформованості в них гендерної компетентності; цілеспрямоване спостереження за процесом і результатами формування гендерної компетентності студентів; педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий) з метою вияву умов і факторів ефективності інтеграції гендерного підходу в професійно-педагогічну підготовку студентів.
Натомість, питання щодо розвитку професійної компетентності педагога з гендерного виховання учнів в умовах його постдипломної освіти до сьогодні не ставали предметом спеціальнеого науково-педагогічного дослідження.
З огляду на вище означене, мета поданої статті полягає у висвітленні ознак сучасного стану розвитку професійної компетентності педагога з гендерного виховання учнів в умовах його постдипломної освіти
Виклад основного матеріалу дослідження. Вивчення досвіду інтеграції гендерного підходу в національну систему загальної освіти дозволило встановити, що це може здійснюватися згідно двох основних стратегій: „адміністративної”, що передбачає системне введення нового – гендерного компонента загальної середньої освіти зверху вниз (від адміністрації вищого навчального закладу чи факультету до викладацького складу) і „самодіяльної”, що передбачає найчастіше популяризацію і розповсюдження гендерного знання знизу вверх, тобто на шляху, який виходить з пропозиції та ініціативи окремого педагога до адміністрації. Під час реалізації адміністративної стратегії, що дозволяє досягти оптимальних результатів, здійснюється підвищення кваліфікації спеціалістів загальноосвітньої школи в руслі теорії гендерних досліджень; розробка й апробація авторських програм з гендерної тематики; обмін передовим педагогічним досвідом викладачів-ентузіастів.
Результати констатуючого експерименту, в якому брали участь педагогічні працівники різних типів навчальних закладів м. Одеси та Одеської області, засвідчили, що:

-по-перше, гендерна компетентність – це новий і найважливіший аспект гностичної складової професіоналізму діяльності сучасного педагога, яка виявляє свою сутність як складно структуроване та професійно важливе новоутворення особистості, що має у своєму складі три основних компоненти: предметно- змістовий, який задає й відображає суть концептуальних засад у розумінні феноменів гендера і гендерного підходу в освіті; операціонально-діяльнісного, що орієнтує на виконання специфічних функцій професійної діяльності, пов’язаних з гендерним вихованням та освітою підростаючого покоління; особистісно- професійний, який опікує зону розширення суб’єктивного простору професіоналу через подолання власних застарілих гендерних стереотипів й усвідомлення своїх нових потенційних можливостей самореалізації в усіх сферах життєдіяльності
[1,с.78];
-по-друге, традиційний зміст і форми організації професійно-педагогічної перепідготовки, що має місце як в межах науково-методичної роботи загальноосвітніх навчальних закладів, так і на курсах підвищення кваліфікації вчителів, не сприяють формуванню у педагогів гендерної компетентності та професійної компетентності з гендерного виховання учнів, оскільки вони виявилися у обмеженої кількості осіб (19%) p. [2,с.54].
Через це при проведенні експерименту з інтеграції гендерного підходу в систему науково-методичної роботи педагогічних кадрів експериментальних закладів освіти (ЗОШ №31, «Школа Ніка - М», гімназія №5, ОПЛТД ПНПУ
ім.К.Д.Ушинського), ми виходили з того, що для формування й подальшого розвитку у них гендерної компетентності та суто професійної компетентності з гендерного виховання учнів досліджувані повинні бути включеними в особливі педагогічні умови. Тому сутність запропонованого експерименту полягала в тому, щоб засобами реалізації низки педагогічних умов, на яких вибудовувалася система науково-методичної роботи навчального закладу, стимулювати розвиток професійної компетентності педагогів з гендерного виховання учнів. Для цього передусім ми спрямовували зусилля організаторів науково-методичної роботи на заходи щодо: поповнення змісту методичних засідань питаннями з гендерної тематики; створення ситуацій інтерактивного навчально-виховного середовища, що
інтелектуально й емоційно спонукає педагогів до обговорення й усвідомлення проблем гендерної соціалізації дівчат та хлопців; залучення педагогів до пізнання гендерних характеристик власної особистості методами психологічної самодіагностики; стимулювання їхніх дій щодо формування нової складової професіоналізму особистості – гендерної компетентності та професійної компетентності з гендерного виховання учнів в єдності її провідних компонентів: предметно-змістового, операціонально-діяльнісного й особистісно-професійного.
Так, поповнення змісту методичних засідань питаннями з гендерної тематики здійснювалося таким чином, щоб за рахунок системного структурування інформації щодо гендерології ознайомити педагогів з провідними блоками методологічних, нормативно-правових, психологічних і педагогічних знань, накопичених у теорії гендерних досліджень. Для цього в межах лекційних занять окремим блоком вводилась адаптована для рівня сприйняття педагогів гендерна інформація, яка висвітлювала питання: сутності гендера і гендерного підходу; концептуальних засад гендерних досліджень; словника ключових гендерних понять і термінів; законів і
нормативних актів з проблеми гендерної рівності і демократії; міжнародних та державних документів про подолання сексизму і насильства; нормативних положень щодо демократизації і гуманізації національної системи освіти; закономірностей психосексуального розвитку людини; особливостей гендерної соціалізації дітей і молоді; психологічних механізмів формування гендерних стереотипів і виконання гендерних ролей; актуальності проблем гендерної освіти та виховання; специфіки гендерної педагогіки і психології, їх принципів, форм і методів; ролі національної школи як центру формування гендерної культури підростаючого покоління. Засвоєнню гендерних знань педагогів сприяли не лише матеріали, запропоновані викладачем-експериментатором на методичних заняттях, але й додаткова інформація, що подавалася ним у вигляді навчальної хрестоматії, а також ресурсів гендерної віртуальної бібліотеки, що вилучалися з Інтернету.
Шляхом уведення цієї інформації ми насамперед прагнули сформувати предметно- змістовий компонент гендерної компетентності педагогів як спеціалістів- гендерологів сфери освітніх послуг.
Створення ситуацій інтерактивного навчально-виховного середовища, що
інтелектуально й емоційно спонукало педагогів до обговорення й усвідомлення проблем гендерної соціалізації молоді – здійснювалося як на лекційних, так і на практичних заняттях, передбачених планом науково-методичної роботи навчального закладу. Вони вибудовувались у логіці дидактичних принципів діалогізації, проблематизації, толерантності, персоналізації, професійної спрямованості, врахування гендерної ідентичності. Для цього широко використовувалися форми активного навчання: лекції-дискусії, лекції- проблематизації, лекції-візуалізації, лекції удвох, а також семінари-диспути, семінари-прес-конференції, семінари-тренінги, семінари-ігри. Як основні способи впливу на інтелектуальну та емоційно-вольову сфери особистості педагогів слугували методи аналізу психолого-педагогічних ситуацій і вирішення професійних завдань, співпереживання, соціально-психологічного тренінгу, мозкового штурму, праці в „команді”, рефлексивної критики, ігрового моделювання тощо. Суттєво, що педагоги залучалися до активної участі в роботі тренінг-секції
“Педагог як гендеролог”, а також до обговорення різних проблем гендерних досліджень під час проведення науково-практичних семінарів і конференцій різних рівнів, на яких виступали з короткими повідомленнями з гендерної тематики.
Внаслідок активного навчання педагогів в інтерактивному середовищі, створеному в межах організації науково-методичної роботи навчального закладу, ми прагнули стимулювати в них становлення комплексу професійно важливих умінь, необхідних для формування операціонально-діяльнісного компонента гендерної компетентності, - гностичних (здійснювати гендерний аналіз соціокультурних явищ
і процесів; формулювати й аргументовано обґрунтовувати власну думку під час обговорення гендерної тематики; відмовитися від застарілих гендерних стереотипів та настанов у ході розв’язання професійних проблем), інформаційних (відбирати і творчо опрацьовувати необхідну гендерну інформацію; аналізувати науково- теоретичні положення гендерної теорії; чітко викладати матеріал гендерної спрямованості), комунікативних (викликати довіру, знімати напруженість у взаєминах у ситуаціях обговорення гендерних проблем; викликати почуття співпереживання і співучасті в ситуаціях спільної діяльності, створювати зону
успіху для інших під час вирішення гендерно орієнтованих професійних завдань) та організаторських (захопити гендерною тематикою інших; організовувати спільну пізнавальну діяльність для засвоєння гендерних знань; організовувати взаємоконтроль і самоконтроль гендерних стратегій поведінки).
Залучення педагогів до пізнання гендерних характеристик особистості методами психологічної самодіагностики здійснювалося в межах діяльності психологічної вітальні. При цьому ми виходили з того, що, по-перше, комплекс гендерних характеристик особистості є багатофакторним конструктом, що містить у собі як мінімум гендерну ідентичність, маскулинні і фемінні риси особистості, стереотипи й настанови, пов’язані зі статево типовими формами і моделями поведінки (І.Клеціна). По-друге, всі гендерні характеристики є складовими Я- концепції особистості, оскільки гендер є найраннішим, центральним і активно- організуючим її компонентом (М.Кун, Т.Макпартленд). По-третє, гендерні характеристики як багатофакторний конструкт не завжди тісно взаємопов’язані між собою, оскільки кожна з цих характеристик може мати свою історію розвитку і відрізнятися специфікою прояву (І.Кон). Тому ми прагнули познайомити педагогів
із методиками самодіагностики (Особистісний питальник: тест Лірі; питальник „Хто
Я?” М.Куна і Т.Макпартленда; питальник статевих ролей С.Бем; питальник
„Приказки” І.Клеціна та ін.), які дозволяють вивчати їхні гендерні характеристики особистості для того, щоб проаналізувати одержані результати в контексті теоретичних знань з основ гендерології, що засвоюються. При цьому ми враховували ту особливість, що педагог, як об’єкт професійної психодіагностичної діяльності, водночас залишається суб’єктом своєї власної життєдіяльності з низкою невирішених гендерних проблем і завдань. Тому ми, стимулюючи педагогів до роздумів з проблем особистісного плану, прагнули, щоб інформація не була травматичною для їхньої особистості, а навпаки, сприяла продуктивному розв’язанню гендерних проблем. Для цього в кожному сеансі гендерної самодіагностики ми пропонували конкретну теоретичну інформацію, яка допомагала глибше зрозуміти зміст одержуваних емпіричних фактів стосовно їхніх психологічних особливостей. У результаті ми прагнули стимулювати у педагогів формування особистісно-професійного компонента гендерної компетентності через розвиток їхніх рефлексивних (бачення гендерної проблематики; усвідомлення особистісного сенсу в гендерній освіті та самовихованні; гендерна чуйливість й
ідентифікація) та аутопсихологічних (самопізнання своєї особистості з урахуванням гендерної ідентичності; критична оцінка своїх гендерних стереотипів, ролей і актів поведінки; активізація особистісних ресурсів для вибору адекватної стратегії самовдосконалювання і самореалізації) здібностей.
Висновки. Результати проведеного педагогічного експерименту дозволили встановити низку залежностей, які полягали в тому, що:
- реалізація переважно адміністративної стратегії інтеграції гендерного підходу в освітньо-виховне середовище навчального закладу зумовлює розвиток професійної компетентності педагогів з гендерного виховання учнів лише на достатньому (7-12%), середньому (26-29%), низькому (43-51%) рівнях, минаючи високий рівень, при контингенті педагогів (13-21%), які не будуть виявляти будь- якої активності щодо здійснення гендерного виховання учнів;

- реалізація переважно самодіяльної стратегії інтеграції гендерного підходу в освітньо-виховне середовище навчального закладу зумовлює розвиток професійної компетентності педагогів із гендерного виховання учнів також лише на достатньому
(4-7%), середньому (17-19%) і низькому (23-26%) рівнях, минаючи високий рівень, але при більш значному контингенті педагогів (49-54%), які самостійно не здатні виявити активності щодо здійснення гендерного виховання учнів;
- у реальних умовах функціонування навчальних закладів, при стихійному способі реалізації адміністративної і самодіяльної стратегій інтеграції гендерного підходу в освітньо-виховне середовище, не відбувається належного розвитку професійної компетентності педагогів із гендерного виховання учнів, оскільки їх переважна більшість (59-68%) зовсім не виявляє цього новотвору своєї особистості, а лише незначний контингент педагогів здатен виявити її розвиток на низькому (24-
29%) і середньому (7-13%) рівнях.
Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні закономірностей формування у педагогів загальноосвітніх закладів більш вагомих професійних новоутворень їхньої особистості – гендерної культури та гендерної свідомості.
Резюме. У статті висвітлено сучасний стан розвитку професійної компетентності педагога з гендерного виховання учнів в умовах його постдипломної освіти. Основна увага приділена аналізу чинників, які зумовлюють ефективність означеного процесу. Ключові слова: професійна компетентність педагога, гендерне виховання.
Резюме. В статье описано современное состояние дел, относительно развития профессиональной компетентности педагога в вопросах гендерного воспитания учащихся в условиях последипломного образования. Главное внимание обращено на анализ факторов, обусловливающих эффективность данного процесса.
Ключевые слова: профессиональная компетентность педагога, гендерное воспитание.
Summary. In the article the author’s experience of integration of gender approach in future teachers’ training is highlighted. The description of pedagogical terms is in the focus of practical realization. Keywords: gender approach; formation of the gender consciousness of the pedagog



Література
1.Інтеграція гендерного підходу в сучасну науку і освіту: результати та перспективи // Науковий вістник ПДПУ ім. К.Д. Ушинського: зб. наук. пр. – Одеса,
2005. – Спец. вип. – 254 с.
2. Інтеграція учнівської і студентської молоді з особливими потребами у систему професійної освіти і сучасне життя : матеріали міжн. наук. – практ. конф. / під ред.
О.С.Цокур. – Одеса, 2009. - С.93 – 129.
Подано до редакції 14.10.2010


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал