Навіщо потрібна самоосвіта?




Скачати 199.79 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації05.01.2017
Розмір199.79 Kb.

Навіщо потрібна самоосвіта?
Кожен день, у який ви не поповнили своєї освіти

хоча б маленьким. Але новим для вас шматком знання…
вважайте безплідно і не зворотно для себе загиблим.
К. Станіславський
Ти ніколи не знатимеш достатньо,
якщо не знатимеш більше, ніж достатньо.
У.Блейк
Необхідність самоосвіти продиктована, з одного боку, самою специфікою вчительської діяльності, її соціальною роллю, з іншого боку – реаліями й тенденціями неперервної освіти, що пов’язано з мінливими умовами педагогічної праці, потреба суспільства, еволюцією науки і практики, вимогами до людини, її здатності швидко й адекватно реагувати на зміну суспільних процесів і ситуацій, готовності змінювати свою діяльність, уміло розв’язувати нові складні завдання.
Основні принципи самоосвіти: неперервність, цілеспрямованість, інтегративність,
єдність загальної та професійної культур, взаємозв’язок і наступність, доступність, випереджальний характер, перманентність переходу від нижнього рівня до вищого, варіативність тощо.
Форми роботи в процесі самоосвіти:
спеціальна освітня підготовка (здобуття вищої освіти або другої спеціальності); підвищення кваліфікації (на курсах і в між курсовий період);
індивідуальна самоосвіта за допомогою:
§
засобів масової інформації;
§
обчислювальної та агротехніки;
§
бібліотек;
§
музеїв, виставок, театрів, клубів;
§
екскурсій;
§
наукових, технічних, художніх, спортивних товариств;
§
досліджень, експериментів, творчих справ і завдань;
§
спілкування з ученими, цікавими людьми;
§
осмислення передового досвіду та узагальнення особистої практичної діяльності тощо.
Учені довели, що для підтримки високої професійної
компетентності фахівця треба щодня прочитувати 1
-
2 газети,

1-
2 журнали, 100
-
150 сторінок наукового тексту. 100
-
150 сторінок



Що таке самоосвіта?
У педагогічній літературі, присвяченій дослідженню проблеми самоосвіти, дають різні визначення цього виду діяльності. З одного боку, самоосвіта – це «цілеспрямована систематична пізнавальна діяльність, керована самою особистістю, що слугує для вдосконалення її освіти», вона є неперервним продовженням загальної та професійної освіти,завдяки якій актуалізуються і розширюються знання, поповнюються прогалини в духовному розвитку людини. З іншого боку, самоосвіта розглядається як «вид вільної діяльності особистості (соціальної групи), що характеризується її вільним вибором і спрямований на задоволення потреб у соціалізації, самореалізації, підвищення культурного, освітнього, професійного та наукового рівнів, отримання задоволення і насолоди. Самоосвіта – це по-справжньому вільний і, в той же час, найбільш
складний вид освітньої діяльності, оскільки пов'язаний з процедурами саморефлексії, самооцінки, само ідентифікації і розробкою умінь і навичок самостійно набувати актуальні знання і, трансформувати їх у практичну діяльність.»
Технологія організації самоосвіти
Система самоосвітньої роботи передбачає:
v поточне і перспективне планування; v
добір раціональних форм і засобів засвоєння та збереження інформації; v
опанування методики аналізу та способів узагальнення свого й колективного педагогічного досвіду; v
поступове освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності.
План самоосвіти:
Ø
перелік літератури, яку необхідно вивчити;
Ø
форми самоосвіти;
Ø
термін завершення роботи;
Ø
передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні МК, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звіту тощо).
Матеріал, зібраний у процесі самоосвіти, доцільно поділяти на окремі теми та зберігати у вигляді карток, спеціальних зошитів, тематичних папок, особистого педагогічного щоденника. Важливе значення у процесі самоосвіти має вміння працювати з літературними джерелами: робити виписки, складати конспект, тези прочитаного, розгорнутий план або анотації.





Алгоритм роботи над індивідуальною методичною темою
(проблемною)
1.

Вибір теми (проблеми) індивідуальної науково-методичної роботи: ознайомлення з літературою; ознайомлення з нормативно-правовими документами; вивчення прогресивного педагогічного досвіду з проблеми дослідження.
2.

Детальне ознайомлення з проблемою допомоги літературних джерел: складання картотеки літературних джерел; виписки з літературних джерел.
3.

Уточнення теми і розробка попереднього варіанта плану індивідуальної науково- методичної роботи: обґрунтування вибору теми; актуальність і новизна; вибір адекватних методів і засобів пошукової діяльності; формулювання мети і завдань роботи; розробка календарного плану індивідуальної роботи.
4.

Вибір і розробка моделей, інноваційних технологій педагогічної діяльності.
5.

Впровадження інновацій у практику своєї педагогічної діяльності.
6.

Аналіз та оцінювання результатів індивідуального досвіду роботи над науково- методичною темою (проблемою), формування висновків і пропозицій.
7.

Літературне оформлення роботи, звіт про отримані результати перед колегами.
Програма із самоосвіти може бути стратегічною і тактичною.
Той, хто звертаючись до старого, здатен відкрити нове, гідний того, аби бути вчителем
Народна мудрість


Так, програма саморозвитку педагога передбачає відповідну
діяльність.
1.

Педагог має знати:
історію виникнення технології; теоретичне обґрунтування нових результатів; проблеми, які можна розв’язати за допомогою цієї технології; результати, які можна отримати після її застосування на практиці; методи і прийоми, що використовують у цій технології; методи і прийоми роботи учнів; етапи засвоєння технології педагогом і учнем.
2.

Педагог має розробити:
варіант навчальної програми; календарно-тематичне планування; плани різних типів уроків, передбачених новою технологією, навчальні модулі та роздавальний матеріал до них; зміст навчальних проектів; завдання для учнів щодо навчальних проектів; нові тексти різнорівневих завдань для контролю, тестові контрольні завдання тощо.
3.

Педагог має:
застосувати на практиці методи та прийоми нової технології; проводити навчальні заняття різних типів; аналізувати заняття й виявляти недоліки; навчити учнів нових прийомів навчальної діяльності; виконувати самоаналіз; оцінювати результативність використання нової технології, застосовуючи методи піддіагностики; контролювати самостійну роботу учнів тощо.

Методична тема
Методична тема – це зовнішнє оформлення проблеми, яку розв’язує педагог.
Методична тема спрямована на вдосконалення системи навчання.
Зразок форм, способів розробки методичної теми подано в таблиці 1.
Документація з теми самоосвіти:
план роботи з теми самоосвіти; теоретична частина; виступи з теми самоосвіти; методичні напрацювання, пов’язані з темою самоосвіти; список літератури за темою самоосвіти тощо.
Етапність у роботі над темою
Тема самоосвіти передбачає поетапність у роботі. Насамперед, це планування самоосвіти на п’ять років. У плані мають бути відображені етапи за роками,аналітична робота, презентації напрацьованого матеріалу на МК, семінарах, конференціях, у друкованих виданнях з предмета, результативність (табл.. 2).
Індивідуальні форми методичної роботи:
розробка своєї програми самоосвіти; вивчення документів і матеріалів, що становлять професійний інтерес; аналіз своєї діяльності; накопичення інформації з педагогіки, психології, методики, предметного змісту; створення своєї бази найкращих конспектів, планів, сценаріїв, цікавих прийомів і знахідок; розробка своїх засобів наочності; розробка завдань, тестів для проведення самоконтролю з метою вивчення результатів навчання та виховання учнів; підготовка планів роботи на рік і звітів про досягнення - наприкінці року; відвідування занять та виховних заходів у колег; постійна робота над методичною темою, що становить професійний інтерес для педагогів.

Схема планування роботи з самоосвіти

Індивідуальний план самоосвіти на ______ рік


Самоосвітня робота над темою:
1.

Загальноучилищна тема.
2.

Індивідуальна тема самоосвіти.
3.

Коли розпочато роботу над темою.
4.

Коли сплановано завершення роботи над темою.
5.

Мета і завдання самоосвіти з теми.
6.

Основні питання для вивчення.
Етапи опрацювання матеріалу:
1.

Література на тему (за роками).
2.

Чий досвід слід вивчити з теми.
3.

Творча співпраця з теми самоосвіти.
4.

Практичні виходи (доповіді, реферати).
5.

Вивчення передового досвіду (скільки відвідано уроків, позакласних заходів).
6.

Коли і де виступав із повідомленням про свій педагогічний досвід.
7.

Висновки по завершенні роботи.
Таблиця 1
Форма, спосіб вивчення
Види оформлення роботи
Місце захисту, презентації
Вивчення джерел.
Аналіз своєї діяльності.
Апробація нових підходів.
Вивчення теорії і практики застосування.
Розробка у творчій групі, парі.
Пошук ключової ідеї.
Постановка проблеми.
Розробка гіпотези.
Вивчення умов реалізації розробки
Реферат. Доповідь. Стендова доповідь. Стаття. Анотація.
Відеоматеріал.
Модифікована (авторська) програма. Цикл лекцій з методики викладання. Цикл відкритих уроків.
Методичні рекомендації
Відкриті уроки (область, училище).
Методичне об’єднання.
Науково-методична рада.
Педрада. Науково-практична конференція. Методична конференція. Практичний семінар.
Банк перспективного педагогічного досвіду
(
область, училище). Науково- методичний журнал. Конкурс професійної майстерності.









Таблиця 2
План самоосвіти на 5 років
1- й рік – вивчення теми, ознайомлення з ППД, напрацьованим колегами в області, країні: фіксація бібліографії з теми; постановка мети і завдань
Виступ з повідомленням на семінарі заступників директора
2- й рік – добірка теоретичного матеріалу.
Формування наукової основи майбутньої роботи; добір методів практичної частини
Виступ з доповіддю на педраді
3- й рік – адаптація теоретичного матеріалу до конкретної ситуації (групи, предмета): апробування на практиці обраних методів; моніторинг, анкетування
Виступ на міському МК, семінарі
4- й рік – створення особистих напрацювань з обраної теми з опорою на теоретичний матеріал; апробація, корекція, відстеження результативності, рекомендації
Виступ на училищній, обласній конференції
5- й рік – систематизація матеріалу з теми, узагальнення, оформлення у вигляді творчої роботи, рецензування науковим керівником, підготовка до захисту, виступ на обласній конференції
Представлення особистого педагогічного досвіду: презентація педагогічного досвіду – виступ на обласній конференції, публікації в спеціалізованих науково- методичних журналах, майстер-класи для педагогів

Самоосвіта як основа успішності людини
Сучасна людина має постійно вдосконалювати свої знання та вміння, займатися самоосвітою, мати різносторонні зацікавлення. Особливо актуальною проблема самоосвіти сучасної людини стала в умовах інформаційного суспільства, де вкрай важливими є доступ до інформації та вміння працювати з нею.
Інформаційне суспільство – це суспільство знання, де особливу роль відіграє процес трансформації інформації в знання. Тому сучасні умови потребують від людини постійного вдосконалення знань.
Знання можна отримувати різними способами. Нині пропонують чимало послуг підвищення кваліфікації. Але ні для кого не секрет, що більшість нових знань і технологій втрачає свою актуальність орієнтовно через п’ять років. Тому найбільш ефективний спосіб підвищення майстерності – самоосвіта.
Постійна самоосвіта - ось той актив життя сучасної людини, який допоможе не
відстати від потяга сучасності. Найхарактернішою особистістю професійної діяльності
є її рухливість, пов’язана із зміною інформаційних ресурсів і технологій. І ми чітко усвідомлюємо. Що колишні професійні вміння та навички швидко стають неактуальними.
Потрібні інші форми й методи роботи, теоретичні знання суміжних наук тощо. Аби встигнути за цими процесами, людина має постійно вчитися.
Сучасна людина має розуміти глибокий зміст такого популярного нині гасла
«Освіта для життя. Освіта через усе життя». Ідеться про активний процес набуття нових знань протягом усієї професійної діяльності. Людина, яка хоче вдосконалюватися й навчатися, обов’язково досягне високих результатів і певної майстерності.
Завдання для самоосвіти:
враховувати зміни в професійному середовищі, що відбуваються під впливом
інформації, соціально-економічних реформ; постійно працювати над підвищенням своєї професійної майстерності, оновлювати знання та вміння для активного засвоєння сучасних досягнень та експериментального пошуку; шукати шляхів та активно використовувати методи самоосвіти, саморозвитку й самовдосконалення.
Самоосвіта, самостійна освіта, здобуття систематичних знань у певній галузі науки, техніки, культури, політичного життя передбачає безпосередній особистий інтерес в органічному поєднанні із самостійністю вивчення матеріалу. Водночас самоосвіта – спосіб самовиховання, оскільки сприяє цілеспрямованості, наполегливості в досягненні мети, внутрішній організованості, працелюбності, розвиває чимало моральних рис людини. У широкому сенсі під самоосвітою розуміють усі способи набуття знань, пов’язані із самостійною роботою над матеріалом.

Основна форма самоосвіти – вивчення наукової, науково -популярної, навчальної, художньої та іншої літератури, преси. Самоосвіта передбачає також можливість використання різноманітних допоміжних засобів: слухання лекцій, доповідей, концертів, консультацій фахівців, перегляд вистав, кінофільмів, телепередач, відвідування музеїв, виставок, галерей, різні види практичної діяльності – дослід, експерименти, моделювання тощо.
Самоосвіта – це форма освіти, за якої людина навчає та виховує себе сама.
Настає момент, коли в людини виникає внутрішня незадоволеність своєю діяльністю
(мотив) і усвідомлена потреба в перепідготовці, подальшому професійному зростанні.
Самоосвіта завжди має особисту значущість. Самоосвіта виникає на основі потреб, а вони реалізуються у професійній діяльності, побуті, в процесі пізнання навколишнього світу й виховання в собі певних рис із метою реалізувати себе в соціальному середовищі.

Різновиди самоосвіти:
побутова – засвоєння соціального досвіду, необхідного в побуті (дозвілля, відпочинок);
пізнавальна – пізнання навколишнього світу;
самореалізація – змінюються властивості й риси особистості відповідно до
ідеалу (фізична, інтелектуальна, духовна, моральна сфери);
професійна – слугує збереженню й підвищенню професійної компетенції та соціальної значущості.
Мета самоосвіти
Самоосвіта для самоосвіти.
Певна діяльність, предмет або інформація провокують і створюють мотиви в людини для стійкого інтересу й освоєння знань з: ПК, астрономії, психології. Це так звана самоосвіта для самоосвіти.
Запобіжна самоосвіта.
Задаючись цілеспрямованою діяльністю, людина дізнається щось нове, що дає змогу
її використовувати ці знання та вміння в майбутньому.
Цілеспрямована самоосвіта.
Пов’язана з тим, що людина сама ставить собі мету в певній галузі. Ця мета визначає подальші кроки, пошук засобів для реалізації мети, самостійність у постановці завдань та їх розв’язанні.
Мотиви для професійного самовдосконалення:
v успіху; v
подолання професійних труднощів; v
покращення матеріального стану; v
професійного визнання; v
кар’єрні; v
інші.

Заняття самоосвітою передбачає розширення й поглиблення професійних знань та вмінь, удосконалення професійного рівня. Самоосвітою не можна займатися без уміння чітко формулювати мету, конкретизувати мету, конкретизувати проблему й фокусувати свою увагу на головних, значущих деталях, творчо переосмислювати процес навчання й набуті знання.
Сучасній людині самоосвіта допомагає збагачувати й конкретизувати свої знання, виконувати глибокий та детальній аналіз, що виникає в професійній сфері. У творчої людини виникає потреба в постійному збагаченні знань, формується гнучкість мислення, вміння моделювати й прогнозувати процес, розкривається творчий потенціал.
Людина, що володіє навичками самостійної роботи, матиме змогу підготуватися й перейти до цілеспрямованої науково-практичної, дослідницької діяльності, що свідчить про вищий професійний, освітній рівень, а це, у свою чергу, впливає на якість професійної діяльності.
Сучасне суспільство відчуває стрімкі зміни. Раніше однієї освіти вистачало на все життя, а нині маємо новий життєвий стандарт. Одним із показників професійної компетентності людини є її здатність до самоосвіти, що виявляється в незадоволеності, усвідомленні недосконалості теперішнього становища й прагненні самовдосконалення.
Людина ХХІ століття – це:
Ø
гармонійно розвинена, внутрішньо багата особистість, яка прагне духовної, професійної, загальнокультурної та фізичної досконалості;
Ø
людина, яка вміє добирати найбільш ефективні прийоми, засоби й технології навчання та виховання для реалізації поставлених завдань;
Ø
особистість із високим рівнем професійної компетентності, яка постійно вдосконалює свої знання та вміння, займається самоосвітою, має широке коло зацікавлень.
Успіх самоосвіти залежить від низки компонентів пізнавальної діяльності
людини:
усвідомлення людиною персональної необхідності в набутті додаткових знань; володіння людиною необхідними навичками мислення, здатністю бачити проблеми, формулювати їх, планувати послідовні кроки пошуку відповіді; вміння актуалізувати знання, способі діяльності, розв’язувати нагальні проблеми; бажання розв’язати проблему, пізнати нове.
Освіта додає людині гідності
Д.Дідро


Поняття «самоосвіта» зазвичай розглядають як готовність до самостійного навчання. Усвідомлення необхідності підвищити свій професійний рівень лежить в основі успішної самоосвіти. Якщо ти сам захочеш, то знайдеш, де й чого навчитися.
Можна самостійно: стежити і вивчати професійну літературу; не виїжджаючи з території, відвідувати всі лекції, зокрема, для педагогів, психологів; якісно, а не для галочки аналізувати свою діяльність; брати участь у роботі семінарів, обміні досвідом з колегами.
Інноваційні форми збагачення професійних знань, що мотивують процес самоосвіти
і сприяють розкриттю творчого потенціалу людини: ділові ігри, «круглі столи», розбір проблемних ситуацій, професійні тренінги, майстер-класи. Під час їх проведення особливу увагу приділяють особистісним рисам, комунікативним навичкам, умінню самостійно працювати з джерелами інформації. Аналізувати їх, виявляти проблему, ставити завдання, виступати перед колегами. Від якісної самостійної підготовки залежить як особистий успіх кожного учасника, так і загальний результат набуття нових знань для всіх.
Для поглибленого колективного вивчення певної теми й самоосвіти учасників активно використовують форму семінару, оскільки учасники можуть брати участь в обговорені доповідей, повідомлень. За допомогою такої форми роботи учасники бачать практичне втілення набутих навичок.
Особливе значення в самоосвіті мають ділові ігри. Вони дають змогу вдосконалити професійні навички, продемонструвати ерудицію, компетентність, сформувати навички прийняття рішень. Основною перевагою їх є те, що колеги можуть спілкуватися між собою, виявляти активність, фантазію, розвивати розумові, комунікативні, психологічні риси, необхідні людині в її професійній діяльності.
Учені довели, що для підтримки високої професійної компетентності фахівця треба щодня прочитувати 1-2 газети, 1-2- журнали, 100-150 сторінок наукового тексту, 100-150 сторінок тексту для саморозвитку.
Самоосвіта – це творча робота з розвитку своєї особистості, розширення ерудиції, важлива складова творчо-перетворювальної, духовної діяльності людини, один з механізмів перетворення репродуктивної діяльності на продуктивну.
Отже, самоосвіта необхідна для повноцінного житті культурної, освіченої людини.
Це діяльність, яка має супроводжувати людину все життя.
Навчати
– означає двічі вчити
Жубер


Чи можливо управляти самоосвітою?
Навчаючи інших, ми навчаємося самі.
Сенека
Хто хоче зрушити світ, той нехай почне із себе.
Сократ
Сучасні реалії потребують розв’язання у системі методичної роботи певних завдань, зокрема, сприяти виробленню у педагогів умінь і навичок самостійної роботи з метою неперервного підвищення своєї кваліфікації та вдосконалення педагогічної майстерності. Тому основною в системі методичної роботи є самоосвітня діяльність педагога.
Систематичне відвідування занять на курсах, участь у семінарах та в інших формах роботи не розв’язують повністю проблеми підвищення кваліфікації педагогів, тому що найдосконаліша колективна система методичної роботи не може врахувати
індивідуальної потреби педагога в новітній інформації, ознайомити його з необхідною літературою з фаху. Самоосвіта є елементом виробничої діяльності кожного
педагога, який вільно обирає матеріал, прийоми і засоби роботи над собою.
Відповідно до чинних нормативних документів, неможливо вимагати від педагогічного працівника планування самоосвітньої діяльності. Але необхідно
організовувати й коригувати самоосвітню діяльність педагогів. Конкретний зміст і форми самоосвіти педагога залежать від багатьох обставин: віку, педагогічного стажу, місця проживання, предмета, який викладають, індивідуальних інтересів і захоплень, віку та рівня підготовленості учнів, з яким педагог працює, атмосфери педагогічного колективу тощо.
Принципи самоосвіти:
Ø
цілісності (системність самоосвіти);
Ø
діяльності (практична спрямованість роботи);
Ø
мобільності (відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності);
Ø
самореалізації (впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей);
Ø
самореалізації (здатність особистості раціонально організувати свою діяльність).

Досконала організація самоосвіти залежить від багатьох чинників. Багато залежить від мотивів самоосвіти, об’єктивної і суб’єктивної значущості, теоретичної та практичної
Освіта
– найвеличніше з усіх земних благ, але тільки тоді, коли вона найвищої якості,
інакше вона абсолютно марна
Р.Кіплінг

підготовки, умінь здійснювати самоосвіту, фізіологічного й емоційного стану та інших чинників.
Передмова організації роботи педагогів – організація самоосвіти:
v створення умов для самоосвітньої роботи - визначення пріоритетних завдань, надання списків літератури, сайтів, де можна знайти необхідну інформацію, визначення часу для можливої самостійної роботи тощо; v
визначення конкретних вимог для педагогів стосовно самоосвіти; v
організація навчальної роботи для вчителів з питань прийомів і засобів організації самоосвіти.
Обов’язки адміністрації у створенні сприятливих умов для самоосвіти
педагога:
встановлення стабільного режиму установи, оптимальний та раціональний розклад уроків; виявлення часу в канікулярний період для роботи у бібліотеці; створення хорошої бази методичного кабінету; наявність бібліотеки.
Оскільки урок – це головний простір для педагога й аналітичної роботи адміністрації училища, то на училищному етапі діагностики звичайний для кожного адміністратора внутріучилищний контроль уже є видом діагностики професійної компетентності педагогічних працівників.
Психологи доводять, що кожна особистість потребує досягнень.
Поривання до успіху – процес керований, а до самовдосконалення – природний, даний нам від народження. Стимулювання діяльності творчого педагога з однією з функцій адміністрації училища.
Зовнішні стимули, які сприяють розвитку творчої активності:
повага членів колективу; співпраця з учнями й колегами; доброзичливі стосунки з адміністрацією; підвищення кваліфікації; творча атмосфера в колективі; використання досвіду інформаційної діяльності тощо.
Структура процесу самовдосконалення:
самоусвідомлення та прийняття рішення щодо самовдосконалення; планування та вироблення програми самовдосконалення; безпосередня практична діяльність із реалізації поставлених завдань, пов’язаних з роботою над самим собою; самоконтроль та самокорекція цієї діяльності.

Щоб педагог мав мотивацію на самоосвіту й саморозвиток, потрібно, щоб:
у нього було адекватне уявлення про свою діяльність і особистісні риси; він знав, якими є вимоги суспільства до нього як до фахівця.
Методика й техніка самоосвіти безпосередньо пов’язані з рівнем
сформованості в педагогів системи основних педагогічних умінь:
вивчити необхідну літературу та педагогічний досвід; виокремлювати з літератури та передового педагогічного досвіду основні актуальні засади, факти, явища, що підвищують теоретичний та методичний рівень педагога; добирати з прочитаного та побаченого педагогом думки й методичні знахідки для апробації своєї педагогічної діяльності; систематизувати й розробити науково-методичні узагальнення; впроваджувати досягнення психолого-педагогічної науки та практики у свій досвід роботи з учнями.
Варто організовувати й такі форми самоосвіти, як індивідуальна, групова та
колективна. Ініціатором є сам педагог, хоча на її організацію часто впливають інші: керівники методичних комісій, курсів підвищення кваліфікації, які ініціюють та стимулюють діяльність викладача, майстра виробничого навчання, вихователя. Групові форми роботи (діяльність методичної комісії, семінарів, практикумів тощо) організовує адміністрація.
Форми представлення результатів самоосвіти:
доповіді, виступи на семінарі, педагогічній раді, методичній комісії; реферат; програма; методичний посібник; стаття до фахового видання; дидактичний матеріал; науково-методична розробка; проект; методичний чи діагностичний кейс; комп’ютерна презентація.
Самоосвіта педагога повинна бути добре обміркованою, систематизованою, реалізуватися відповідно до складеного самим педагогом плану роботи.
Успішний учитель для обдарованих учнів
– це геолог, що зуміє розшукати скарби в душі дитини, натрапити чи то на золоту жилу, чи то на коштовний камінь, чи на вічний граніт.
В.Сухомлинський


Одна з форм планування самоосвітньої діяльності, презентована в нашому закладі, подана у таблиці.
Види роботи над самоосвітньою діяльністю:
1.

Вивчення нормативних документів.
2.

Науково-теоретична, фахова підготовка.
3.

Розробка над реалізацією проблемної теми комплексу.
4.

Робота над власною проблемною темою.
Відповідно до плану кожен педагог визначає вид опрацювання та форми застосування на практиці. За результатами своєї діяльності кожен педагог робить самоаналіз та визначає подальші напрямки своєї діяльності.
Самоосвіта педагога – необхідна умова ефективності педагогічної діяльності. Як
влучно зазначив К.Ушинський, учитель живе доти, доки він вчиться, щойно він
перестає вчитися, в ньому вмирає вчитель.
Таблиця
Зразок форми планування самоосвіти

№ з/п
Основні завдання, над якими працює навчальний заклад
Назва документа
Термін опрацювання
Вид опрацювання
Де застосовується

Аксіоми самоосвіти педагога
Хто цінує життя думки, той знає дуже добре,
що справжня освіта – це тільки самоосвіта.
Д.Писарєв
Одним із основних завдань м етодичної служби училища є надання допомоги педагогам у формуванні й удосконаленні навичок самоосвітньої діяльності, що передбачає такі види роботи: систематичне консультування з питань організації самоосвіти; допомога педагогу у визначенні різних позицій (сильних та слабких) з метою подолання труднощів; постійне інформування педагогів про новий передовий педагогічний досвід; підготовка й надання методичних рекомендацій щодо актуальних проблем теорії
і практики.
Рівень кваліфікації та педагогічної майстерності у кожного педагога свій, тому кожен обирає власну тему, працюючи над певною проблемою, а також форми методичної роботи, засоби удосконалення педагогічної техніки і технології. Цю роботу організовують з урахуванням певних аспектів (Схема 1.).
Враховують і умови професійного саморозвитку та самовдосконалення вчителя.
(
Див. схему 2.).
Спільно з членами творчої групи педагогами училища з метою напрямів реалізації самоосвітньої роботи розроблено таку форму систематизації матеріалів, як кейс самоосвітньої діяльності педагога, який є своєрідним інформаційним методичним банком педагога.
Розділи кейса:
Моє творче кредо.
Моя діагностика.
Результати тестувань, анкетувань.
Методична проблема, над якою я працюю.
Самоосвітня діяльність із питань:
ü
підвищення фахового рівня;
ü
підвищення рівня знань з педагогіки, методики;
ü
підвищення рівня знань з психології;
ü
підвищення загальнокультурного рівня;
ü
роботи з інструктивно-нормативними документами;
ü
словника термінів.
Самоаналіз уроку, виховного заходу.
Конспекти відкритих уроків, виховних заходів.
Дидактичний матеріал.
Педагогічний проект, над яким я працюю.
Мої публікації в пресі.
Мої досягнення.

Схема 1
Аспекти роботи педагога







































Кожен педагог
Тема самоосвіти
Робота з літературою
Відвідування уроків колег
Осмислення та узагальнення
Запозичення та впровадження
Поурочне планування
Опис досвіду роботи
Оформлення у вигляді: звітів, публікацій, авторських посібників, авторських виставок
Виступи та засіданнях педагогічної ради, методичних комісій, під час проведення різного роду методичних заходів
Науково-дослідницька робота

Схема 2
Умови професійного саморозвитку педагога
Умови саморозвитку педагога
Психологічні риси, які впливають на рівень професійного становлення
Цілеспрямований розвиток світоглядних позицій та установок на основі діагностики
Розвиток самосвідомості педагога
Адекватний рівень домагань
Адекватна самооцінка
Самопізнання
Самоконтроль
Саморозвиток

Як бачимо, в першому розділі педагог представляє своєрідну візитку, своє творче кредо, напрям, визначає педагогічні орієнтири.
Без результатів діагностування, тестування, анкетування неможливо повною мірою спланувати свою самоосвітню діяльність, визначити методичну проблему, над якою працюватиме педагог, відповідно дібрати літературу, з якою він працюватиме, зокрема, з термінами, яких надзвичайно багато з’являється в сучасних умовах і якими педагог має не тільки володіти, а й уміло оперувати, озброюючись знаннями сучасної науки і практики.
Відвідуючи уроки, виховні заходи, ми не раз спостерігали, що педагогам буває важко методично грамотно, структуровано виконати самоаналіз, тож у кейсі наявні схеми самоаналізу, конспекти відкритих уроків, виховних заходів, які проводять педагоги. Оформлюючи їх, вони чіткіше усвідомлюють структуру уроку, його типологію, комплекс використання методів, розробляють технологічні картки, добирають дидактичний матеріал рівневого характеру, який часто представлений у нестандартній формі. І недарма один з останніх розділів кейса – це публікації в пресі, адже обмін змістовною інформацією, досвідом сприяє підвищенню рейтингу будь якого педагога.
Функціональна основа кейса з питань самоосвітньої роботи
Функції кейса з питань самоосвітньої роботи:
діагностична (вивчення реального стану для науково обґрунтованого плану самоосвітньої роботи, вибору напрямків, змісту й методів підвищення кваліфікації за рахунок самоосвітньої діяльності); прогностична (передбачення визначення знань і вмінь, які необхідні педагогічним кадрам у майбутньому); постановки мети і завдань (визначення мети й основних завдань самоосвіти педагогів); організаційна (досягнення відповідності кваліфікації новим вимогам соціального замовлення); компенсаторна (забезпечення інформацією, а також набуття вмінь, які не були набуті в процесі професійної освіти); відновлювальна (виявлення потреб поновлення тих знань, які після закінчення
ВНЗ забулись або частково втрачені); моделювання (формування та впровадження моделей передового досвіду); мотиваційна (стимулює вчителів до самоосвіти); контрольно-інформаційна (утворення та підтримання зворотного зв’язку, пошук, обробку, аналіз та систематизацію інформації);
інформаційна (опанування традиційних науково-методичних знань і вмінь, норм стосунків).
Зберегти творче начало
– це означає врятувати людський геній
Де ла Парадель


Форми методичної роботи із застосуванням кейса самоосвітньої діяльності
педагогів (приклади):
Захист кейса самоосвітньої роботи «Тріумвірат майстерності – педагогіка, методика та психологія».
Діалоги з питань самоосвітньої роботи «Сторінками вчительського щоденника».
Консультування на тему «Із психологією на «ти» або поради стосовно самого себе».
Консультування «Інформація стає знанням».
Консультування «Я – теоретик, я - практик».
Педагогічний дивертисмент з питань самоосвіти.
Консультування «Самоосвітня лоція в морі методичних ідей».
Педагогічна навколо світка з питань самоосвітньої роботи.
Конкурси педагогічної майстерності «Педагогічний невдаха – це не я!»,
«Методичний Сезам», «Почерк майстра», «Метри педагогіки», «Гуру педагогіки».
Зустріч на педагогічному плато «Основний закон уроку».
Зустріч в методичному мегаполісі самоосвітньої роботи.
Подорож по діагностичній карті підвищення методичного рівня вчителя.
Подорож по карті особистого зростання.
Педагогічний слалом запитань і відповідей з самоосвітньої роботи.
Освітянські арабески передового педагогічного досвіду.
Педагогічний меседж «Я це знаю, я це вмію…»
Естафета вчительських здивувань з питань самоосвіти.
Самоосвітній вернісаж.
Творчий звіт «На порядку денному – самоосвіта!».
Зустріч на меридіані самоосвітньої роботи.
Оформлення методичного панно «Самоосвітній дороговказ».
Інтелектуальний марафон «Педагогічне ноу-хау в самоосвітній діяльності».
Педагогічне віче з питань самоосвіти.
Конкурс «Методичний орієнтир».
Педагогічне шоу «Самоосвіта плюс».



Творчість
– початок усього сущого
Лао Цзи



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал