О. А. Технологія вивчення основ теорії і методики виховання у вищих педагогічних закладах освіти // Технології професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів: Навчальний посібник




Скачати 385.74 Kb.

Сторінка1/4
Дата конвертації17.02.2017
Розмір385.74 Kb.
  1   2   3   4

Антонова О.Є., Дубасенюк О.А. Технологія вивчення основ
теорії і методики виховання у вищих педагогічних закладах
освіти
//
Технології
професійно-педагогічної
підготовки
майбутніх учителів: Навчальний посібник / За заг.ред.
О.А.Дубасенюк. – Житомир: Житомир.держ.пед.ун-тет, 2001. –
С. 47-78.


ІІ. ТЕХНОЛОГІЯ ВИВЧЕННЯ ОСНОВ ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ВИХОВАННЯ У
ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Вивчення основ теорії і методики виховання є невід’ємною складовою формування творчої особистості майбутнього вчителя. Технологія оволодіння студентами основами виховної роботи вчителя-вихователя спрямовується на формування у майбутнього педагога розуміння соціальної значимості обраної професії, оволодіння певною базою необхідних теоретичних знань і умінь застосовувати їх у діяльності вчителя-вихователя.
У Конституції України зазначається, що людина визнається найвищою соціальною цінністю.
Отож, метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі
інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємодопомоги між націями і народами. Освіта покликана прокладати дорогу новій соціальній, економічній, правовій та політичній культурі, робити наше суспільство динамічним і відкритим.
Головна мета національного виховання – набуття молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, моральної, художньо–естетичної, правової, трудової, екологічної культури.
У Законі України “Про освіту” підкреслюється, що навчально–виховний процес у державних закладах освіти повинен бути вільним від втручання політичних партій, громадських та релігійних організацій. Це зафіксовано і в новій Конституції України. Отже, уся відповідальність за підготовку майбутнього вчителя покладається на керівництво університету і професорсько–викладацький склад кафедр. Причому відповідною роботою серед студентів у тій чи іншій формі повинні займатися всі викладачі. Це їх професійний і громадянський обов’язок. Одночасно необхідно, щоб
і студенти усвідомили, що їх обов’язком є систематичне оволодіння професійними знаннями, практичними навичками, педагогічною майстерністю, підвищення свого культурного рівня
У здійсненні цієї мети важливу роль покликані відіграти предмети педагогічного циклу, і, перш за все, розділ педагогіки “Теорія і методика виховання” . При цьому треба мати на увазі, що педагогічний навчальний заклад готує спеціалістів для середніх навчальних закладів, а тому потрібно не лише формувати риси вихованої людини – інтелігента, а й навчити її саму виховувати учнівську молодь. У роботі вчителя необхідна творчість, постійна активна самостійна діяльність, самовдосконалення.
Істотні зміни у суспільно–політичному житті нашої країни, проголошення України суверенною
і незалежною державою вимагають відмови від багатьох застарілих форм і методів навчальної роботи, від переважно кількісних показників у цій роботі, утвердження пошуку нового, орієнтації на педагогічне співробітництво викладача і студента, на розвиток особистості майбутнього вчителя, поваги до його гідності. Головним завданням педагогічного закладу освіти є формування людини мислячої, прищеплення їй почуття причетності до Української держави, її культури, народу.
Студент педагогічного навчального закладу готує себе не лише до навчання дітей, а й до їх виховання. Одним з основних завдань підготовки майбутнього вчителя є засвоєння та збагачення
історико–культурних надбань українського народу – громадян України усіх національностей, традицій української народної педагогіки та досягнень психолого–педагогічної науки.

Основна мета цієї роботи полягає у підготовці педагога, здатного забезпечити різнобічний розвиток людини як особистості і найвищої цінності суспільства, розвиток її розумових, фізичних та естетичних здібностей, виховання високих моральних якостей, збагачення на цій основі
інтелектуального, творчого та культурного потенціалу українського народу. Результатом виховної роботи має бути прищеплення студентам поваги до загальнолюдських цінностей, Української держави, її символіки, кращих національних і світових культурних традицій, терпимості і поваги до думки інших, глибокого розуміння особистої відповідальності за долю незалежної України.
Технологічна побудова розділу “Теорія і методика виховання” включає такі структурні елементи: цільовий, змістовий та процесуальний компоненти.
Цільовий компонент технології.
Під час проектування цiлей та завдань технологiчного процесу формування у майбутнiх учителiв знань та умінь з теорії і методики виховної роботи використано логiку таксономiї навчальних цiлей, розроблену групою американських вчених під керівництвом Б.С.Блума у когнітивній сфері.
Відповідно до визначених цілей технологічного процесу виділяються рiвнi сформованостi у студентiв знань з розділу “Теорія і методика виховання”. В остаточному варіанті технологічна побудова системи цілей розділу, визначених через певні види діяльності студентів, має такий вигляд:
Таблиця 2.1
Категорії цілей у пізнавальній сфері.
Категорії цілей
Змістовна інтерпретація категорій навчальних цілей
Методи навчання
Репродуктивний рівень
( знання)
Подати визначення основних понять розділу -
“виховання”, “процес виховання”, “сутність виховання”,”мета, ідеал виховання”, “закономірності виховання”, “принципи виховання”, “форми, методи, засоби, прийоми виховання”, “самовиховання”,
“перевиховання”.
Висвітлити основні компоненти процесу виховання, тенденції його розвитку у сучасній школі. Визначити рушійні сили процесу виховання особистості.
Бесіда, експрес-контроль, тест, індивідуальне опитування, фронтальне опитування, колоквіум, взаємоопитування.
Адаптивний рівень
( розуміння)
Подати інтерпретацію опорної схеми розділу. Пояснити залежність результатів виховання від взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників розвитку особистості.
Проаналізувати мету виховання відповідно до конкретно-історичного періоду. Дати інтерпретацію принципів виховання з урахуванням сучасних тенденцій розвитку школи в Україні. Інтерпретувати сутність загальних закономірностей виховання.
Індивідуальні завдання, подання інформації, консультація, робота у парах змінного складу, дискусія, еврістична бесіда, коментоване міркування, коментований доказ.
Конструктивний рівень
( застосування)
Продемонструвати знання сутності базових понять розділу у процесі рішення педагогічних ситуацій під керівництвом викладача, застосовуючи при цьому традиційні форми, методи і засоби для розв’язування стандартної проблеми. Продемострувати знання щодо застосування методів, засобів, прийомів виховання.
Навести приклади реалізації принципів виховання у ситуаціях вибору. Сконструювати план виховної роботи, проекти виховних заходів різного типу.
Розв’язування педагогічних задач, тестування, мікровикладання, наведення прикладів, індивідуальні завдання, ділові ігри.
Творчий рівень
( аналіз )
Проаналізувати основні положення “Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти”. Виділити структурні компоненти процесу виховання. Проаналізувати основні напрями виховного процесу. Проаналізувати взаємовз’язок понять
“виховання” і “самовиховання”. Проаналізувати особливості різних класифікацій методів та засобів виховання. Використовувати набуті знання у нестандартних ситуаціях, при розв’язуванні складних виховних проблем під керівництвом викладача, застосовуючи при цьому нестандартні виховні форми, методи, прийоми, засоби.
Вивчення, аналіз, конспектування педагогічної літератури, аналіз педагогічних понять, концепцій виховання, контент-аналіз, аналіз повідомлення, доповіді на занятті, коментоване читання, рецензування, розв’язування педагогічних задач проблемного характеру.
Дослідницький рівень
( синтез)
Розкрити сутність досвіду вчителів-новаторів у сфері виховання. Розробити план різних за формою виховних заходів. Написати реферати з актуальних проблем виховання. Розробити опорну схему одного з напрямів виховного процесу. Визначити одну з актуальних проблем виховання дітей і розробити шляхи і
Реферативні форми роботи, доповіді, розробка опорних схем, таблиць, моделювання виховних заходів, розробка рольових ігор, диспути,
технологію її розв’язування. Узагальнити результати своєї діяльності. дискусії, рольове проектування.
Оцінно-узагальнюючий рівень
(оцінка)
Оцінити значення того чи іншого матеріалу у цілісній системі розділу, грунтуючись на чітких критеріях оцінки. Оцінити логіку побудови педагогічних систем
А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського та порівняти їх на основі розроблених чинників. Виділити інноваційні підходи у педагогічних системах М.Монтессорі,
С.Френе, Я.Корчака та оцінити їх внесок у загальну теорію виховання та розвитку особистості.
Обгрунтувати педагогічні здобутки вихователів- майстрів за визначеними критеріями для визначення перспектив розвитку української системи виховання.
Побудувати один з варіантів гуманістично орієнтованої класифікації методів та принципів виховання.
Експертна оцінка, ділова гра, проведення експерименту, мозковий штурм, колективний пошук, анкетування, тестування.

Серед загальних цілей вивчення розділу “Теорія і методика виховання” можна визначити такі: ознайомлення з базовими поняттями розділу; формування розуміння сутності категорії
“виховання”; усвідомлення цілей, завдань, специфіки, структури процесу виховання; стимулювання у студентів інтересу до процесу виховання особистості і розвиток у них позитивного ставлення до педагогічної теорії і практики у сфері виховання; підготовка майбутнього вчителя до свідомого вибору оптимальних форм, методів, засобів виховної роботи.
Отже, поглиблюючи набуті знання з педагогіки при вивченнi курсу "Теорiя і методика виховання", майбутнi вчителi мають:
* оволодiти знаннями, якi характеризують цiлi, закономiрностi та принципи виховання дiтей рiзних вiкових груп;
* вивчити змiст, форми та методи виховної дiяльностi у сучаснiй школi;
* аналізувати особливостi виховної дiяльностi педагога та способи органiзацiї виховного процесу;
* усвiдомлювати сутнiсть процесу виховання, спираючись на сформованi умiння аналiзувати педагогiчнi джерела з метою осмислення позицiй рiзних авторiв стосовно розуміння глибинної суті виховання;
* застосовувати набутi знання при розв'язаннi педагогiчних задач та моделюванні елементiв виховного процесу при пiдготовцi та проведеннi практичних занять;
* оцiнювати значення того чи iншого пiдходу до визначення сутностi виховних явищ.
Виходячи із стратегічних цiлей роздiлу курсу, можна сформулювати оперативні завдання для кожного окремого практичного заняття. Наприклад, за результатами вивчення теми "Загальнi методи виховання" студенти мають:
 знати сутнiсть понять "метод", "засiб", "прийом" виховної дiяльностi педагога;
 аналiзувати та розумiти специфiку кожного окремого методу виховання; встановлювати зв'язки мiж ними; знаходити шляхи вдосконалення методiв виховання;
 усвiдомлювати умови ефективного вiдбору необхiдних методiв;
 класифiкувати методи виховання на основi аналiзу зв'язкiв мiж ними;
 застосовувати одержанi знання у процесi розв'язання педагогiчних задач та моделювання виховних ситуацiй;
 оцiнювати доцiльнiсть застосування того чи iншого методу при розв'язаннi педагогiчних задач та при аналiзi педагогiчних джерел.
Таким чином, конкретизацiя цiлей курсу вiдбувається в два етапи. На першому - вирізняються цiлi курсу, на другому - цiлi поточної навчальної дiяльностi.
Треба зазначити, що одним з провідних завдань педагогічного навчального закладу є формування позитивної мотивації майбутнього педагога до виконання ним професійних обов’язків, створення умов для розвитку педагогічного мислення студентів і оволодіння ними уміннями та навичками, що є необхідними для творчого підходу до організації і здійснення вчителем навчально- виховного процесу сучасної школи. Технологічна побудова вивчення розділу “Теорія і методика
виховання” передбачає розробку цілей навчання, спрямованих на розвиток емоційно-ціннісної сфери особистості майбутнього вчителя, яка має такий вигдяд (табл.2.2):
Таблиця 2.2
Категорії навчальних цілей в емоційній сфері
Категорії цілей
Змістовна інтерпретація цілей
Методи навчання
Сприйняття
Уміти сприймати факти , поняття, закономірності, принципи,
ідеї виховання, педагогічного досвіду у сфері виховання.
Формувати здатність сприймати, спостерігати педагогічні явища у виховній роботі.
Спостереження, аналіз, бесіда, індивідуальне опитування, розповідь, робота з довідковою літературою.
Акцентація
Визначати своє ставлення до педагогічної теорії, практики, до професії педагога-вихователя і до цінностей виховної діяльності.
Формувати готовність до виховної діяльності. Виробляти погляди на суть процесу виховання, вартості національного виховання.
Бесіда, дискусія, анкетування, діалог.
Оцінювання
Приймати чи неприймати цінності педагогічної професії, усвідомлювати суспільну значущість, гуманістичну природу педагогічної професії, цілі, сутність і специфіку виховного процесу. Виробляти власну позиціїю щодо цінностей професійної виховної діяльності. Формувати власну позицію, точку зору на те чи інше явище, певне ціннісне ставлення до факту, події, педагогічної ситуації.
Аналіз, синтез, порівняння.
Організація
Концептуалізувати цінності виховання, створювати систему цінностей виховання, моделювати плани виховних заходів.
Розвивати здатність самостійно виділяти проблеми виховання, осмислювати їх та знаходити гуманістичні форми, методи, засоби їх розв’язування.
Моделювання, синтез, творчі індивідуальні завдання.
Закріплення системи цінностей
Вибирати власну систему педагогічних цінностей, ціннісного ставлення до концепцій, різноманітних підходів до процесу виховання, педагогічних інновацій. Виробляти власну поведінку відповідно обраним цінностям педагогічної професії. Формувати власну педагогічну концепцію, філософію виховання як підгрунтя майстерності професійної діяльності, педагогічного світогляду, педагогічного мислення, особистісних якостей.
Тренінг, ділова гра, розробка альтернативних проектів виховної роботи.
Змістовий компонент технології
Професійна підготовка майбутніх учителів до виховної діяльності вимагає глибокого осмислення ними цілей, завдань, сутності і специфіки процесу виховання, його змісту, структурних компонентів, знання яких допоможе планувати та організовувати виховну роботу, передбачаючи її зміст і методику проведення на кожному етапі. Тому змістовий компонент технології включає в себе вивчення таких структурних елементів як сутність, мету, зміст, форми і методи виховання особистості і колективу. Особливої уваги приділяється категорійному аналізу поняття “виховання”, яке розглядається, по-перше, як соціально-історичне явище, що концентрує історію, сучасне та майбутнє індивідів, колективу, народу, суспільства; по-друге, як процес передачі та засвоєння соціального досвіду, духовної культури з метою подальшого розвитку особистості та суспільства в цілому; по-третє, як таке, що спрямоване на всебічний і гармонійний розвиток особистості.
Сучасна педагогіка визначає сутність процесу виховання як організацію життя дитини, виховання навичок i звичок - стійких форм поведінки та вчинків як способів поведінки у суспільстві.
При цьому слід зазначити, що існують різні підходи до розкриття сутності процесу виховання.
На практичних заняттях з педагогіки за допомогою методу контент-аналізу, студенти опрацьовують різні визначення поняття “виховання”. Вони намагаються у кожному визначеннi видiлити категорiйнi (суттєвi) ознаки, тобто тi ознаки, якi найбiльш повно характеризують дане поняття. Заключним етапом цiєї роботи є порiвняльний аналiз видiлених ознак i їх узагальнення за схемою ( табл. 2.3.):
Таблиця 2.3
Приклад результатів роботи студентів при аналізі категорійнихознак поняття
“виховання”

№/п
Категорійні ознаки
Кількість авторів (абсолютне
значення)
Кількість авторів (у
відсотках від загальн.
кількості)
ВИХОВАННЯ – ЦЕ:
1.
Процес
10 100

2.
Вплив, дія
6 60 3.
Взаємодія
3 30 4.
Цілеспрямована діяльність
5 50 5.
Управління
5 50 6.
Керівництво
4 40
Таким чином, за результатами проведеного аналізу студенти повиннi дiйти висновку, що:
1. Виховання є процес (процес формування і розвитку особистості;
багатогранний процес духовного збагачення особистості; процес взаємодії двох учасників виховання). Bзaгaлі, процес - це сукупність закономірностей і послідовних дій, спрямованих на досягнення певного результату.
Процесуальний характер виховання виражає його внутрішню сторону, глибокі якісні зміни, що відбуваються у духовному, фізичному та психічному станах особистості;
2. Виховання є вплив, дія (тобто, воно розуміється не як механічна проекція педагогічних впливів на вихованця, а як внутрішня глибинна робота суб’єктів педагогічної взавмодії, що викликає відповідну внутрішню позитивну реакцію, активність, прагнення до саморозвитку);
3. Виховання є взаємодія (взаємодія всіх суб’єктів i об’єктів виховного процесу). Категорія взаємодії відтворює процеси дії pізноманітних об’єктів один на одного, ix взаємозумовленість i зміну стану. Виховання як взаємодію треба розуміти як дію вихователів i вихованців один на одного, що має на меті взаємні зміни їx поведінки, діядьності, відносин, установок. Розуміння виховання як взаємодії безпосередньо пов’язане з поняттям педагогічного співробітництва, яке реалізувалось у комунарській методиці, дістало подальший розвиток у педагогічних працях Ш.О.Амонашвілі,
Ю.П.Азарова, І.Кона, у практиці роботи С.Л.Рябцевої, І.Д.Демакової, Ю.М.Чесних, О.А.Захаренка,
Є.Д.Маргуліса та ін.;
4. Виховання є діяльність (цілеспрямована, різноманітна, взаємозв’язана діяльність вихователів i вихованців); б. Виховання є управління (управління як формування потреб у постійному саморозвитку i самореалізації фізичних i духовних сил, як складна єдність масових, колективних і групових впливів; управління всіма соціальними відносинами з точки зору цілісного підходу до процесу виховання);
6. Виховання є керівництво розвитком особистості вихованців, здібностями та задатками людини згідно з потребами суспільства.
Отже, можна зробити висновок, що виховання - це
 процес, що веде до певних змін;
 управління та керівництво розвитком особистості;
 дія всіх суб’єктів та об’єктів педагогічного процесу;
 розвиваюча діяльність.
Таким чином, виховання у сучасному розумінні - це цілісний цілеспрямований соціальний процес передачі досвіду гуманістичних міжособистісних i суспільних відносин у реально існуючих i спеціально створюваних умовах, процес підготовки людини i колективу до життя i праці, формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості кожного, співтворчість усіх суб’єктів виховання, що включає також процес самовиховання. В.О.Сухомлинський зазначав, що виховує кожна хвилина життя i кожний куточок землі, кожна людина, з якою особистість, що формується, стикається випадково, мимохідь. Усе, що проходить поза людиною, тою чи іншою мірою відбивається в ii думках, поглядах, почуттях, ставленні до інших людей.
Другим суттєвим аспектом змістового компоненту технології вивчення основ теорії виховання є проблема мети виховання в історії розвитку освіти і педагогіки. Мета виховання – це сукупність якостей особистості, до виховання яких прагне суспільство. Вона має об’єктивний характер і виражає у найбільш загальній формі ідеал людини. Ідеал – це уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми, що формується під впливом розуміння мети життя.
Будь-яке виховання – від найменших заходів до державних програм – завжди має цілеспрямований характер. Виховання без мети не існує. Меті підпорядковуються всі компоненти: зміст, організація, форми, методи виховання. Мета – це та характеристика, що визначає виховну систему в цілому.
Саме цілі і засоби їх досягнення відрізняють одні виховні системи від інших. Цілі виховання визначаються потребами розвитку суспільства, залежать від способа виробництва, темпів прогресу, досягнутого рівня розвитку педагогічної теорії і практики, можливостей суспільства. Отже, мета виховання носить конкретно-історичний характер і змінюється відповідно до соціального, духовного і матеріального рівнів розвитку суспільства. Саме тому ідеал і мета виховання
змінювались протягом історичного розвитку людства, що можна проілюструвати за допомогою таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Ідеал і мета виховання на різних етапах розвитку суспільства.

Суспільно-
економічна
формація
Класи
Ідеал виховання особистості
Мета виховання
1
Первісно – общинна
Відсутні
Сильний, спритний, хитрий, мужній мисливець і воїн; сильна, здорова господиня (“хранителька вогнища”).
Озброєння людини досвідом виживання.
2
Рабовласницька
( на прикладі
Давньої Греції )
Рабовлас ники
Раби
Фізично і морально досконала, гармонійна людина.
Сильний, здоровий, покірливий працівник.
Гармонійна єдність внутрішнього і зовнішнього, духовного і фізичного
(“калокагатія”).
Підготовка до виконання наказів, підкорення, фізичної праці.
3
Феодальна: а) Епоха
Середньовіччя
Феодали
Феодально залежні селяни
Мешканці міст
Аскетичний, фізично-досконалий воїн.
Працьовитий, фізично здоровий працівник.
Спритний, розумний майстер своєї справи.
Оволодіння сімома лицарськими доброчинностями.
Оволодіння навичками і знаннями ведення сільського господарства
Оволодіння трудовими навичками і знаннями, розумовими операціями. б) Епоха
Відродження
Ті ж самі
Відродження античного ідеалу гармонійної людини, збагачення його ідеєю “всебічності” розвитку.
Виникнення цілісної концепції
ідеалу всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
Всебічний і гармонійний розвиток особистості.
4
Капіталістична
Буржуазія
Робітники
Прагматичний, освічений, морально
і фізично розвинений “господар життя”.
Здоровий, сильний, морально підготовлений кваліфікований робітник.
Формування тих якостей, які потрібні у суспільному житті; оволодіння необхідною базою знань у привілейованих закладах освіти.
Одержання робітничої кваліфікації і необхідного мінімуму знань у спеціалізованих закладах освіти.
Проте, треба зазначити, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства, незважаючи на всі зміни у житті, загальна мета виховання залишається незмінною – формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Але наведене формулювання має багато слабких місць, серед яких: надто загальний характер без врахування певних національних особливостей і сучасних соціально- економічних умов; стереотипність; знеособленість. Тому загальна мета виховання потребує уточнення і конкретизації з урахуванням названих чинників. Отже, поряд з загальною метою виховання головною метою виховання в Україні визнається набуття молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, моральної, художньо–естетичної, правової, трудової, екологічної культури.


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал