О. О., Левченко О. Ом. Психолого



Скачати 119.69 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації23.12.2016
Розмір119.69 Kb.

1

УДК 159.21: 316.61 : 371.11
Левченко О. О., Левченко О. Ом.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ГУМАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ
ПІДГОТОВКИ ТА КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ПСИХОЛОГІЇ

У статті розглядаються психолого-педагогічні засади та аналізуються складові підходів до гуманізації
професійної підготовки та формування професійної культури в процесі підготовки фахівця гуманітарної сфери. Подано
перелік ключових компетентностей та визначені основні інтерактивні технології формування фасилітативної
компетентності. Розкрито окремі методи активної професійно-психологічної підготовки. Джерел – 14.
Ключові
слова: підхід, гуманізація, професійна підготовка, інтерактивні технології, фасилітативна
компетентність, управлінська культура.
В статье рассматриваются психолого-педагогические принципы и анализируются составляющие подходов к
гуманизации профессиональной подготовки и формированию профессиональной культуры в процессе подготовки
специалиста гуманитарной сферы. Представлен перечень ключевых понятий и определены основные интерактивные
технологии формирования фасилитативной компетентности. Раскрыты отдельные методы активной профессиональной
и психологической подготовки.
Ключевые

слова
:
подход,
гуманизация,
профессиональная
подготовка,
интерактивные
технологии,
фасилитативная компетентность, управленческая культура.
Модернізація національної освітньої системи, яка відбувається у соціальній сфері життя людини, сприяє появі в сучасній освіті нових ідей і концепцій, в яких відображається розуміння радикального її характеру: криза освіти, зміна освітньої парадигми, орієнтація на нові цінності та результати. Проявом такої зміни є переорієнтація освітньої системи на компетентнісно орієнтовану модель освітніх практик та педагогічну діяльність.
Проблема полягає в дослідженні структурних компонентів особистості, що забезпечують формування професійних компетентностей, їхніх генетичних зв’язків у різні моменти часу і реальних новотворів, де важливим аспектом даної проблеми є визначення реальних суперечностей між вимогами, що висуваються професійною діяльністю до особистості, її особистісними прагненнями і завданнями, що постають перед нею, а також з’ясування ролі й ефективності системи педагогічних умов, що забезпечують послідовне вирішення сучасних суперечностей.
Останні формування й визначають професійно-педагогічні компетентності у комплексі гуманізації професійної підготовки. Тож, як ми вважаємо, основна проблема полягає у якісному вирішенні змістовних складових комплексу концептуальних підходів до формування професійної культури в процесі підготовки фахівця гуманітарної сфери.
Теоретичний аналіз проблеми. Психолого-педагогічним питанням та інноватики підготовки фахівця гуманітарної сфери присвячена деяка кількість праць сучасних дослідників [5; 7; 12; 13], в яких розкрито її сутність, структуру, зміст цього процесу.
Так, логічна похідна гуманістичної парадигми – гуманістичний підхід є системоутворюючим чинником підготовки майбутнього менеджера освіти загалом і формування його управлінської культури зокрема, де базовими є гуманістичні цінності. Гуманістичні ж цінності в освіті визнаються педагогами всього світу найважливішими.
Головною цінністю в освіті називається дитина і педагог, здатний до всебічного розвитку, її соціального захисту, збереження індивідуальності. Згідно з гуманістичним підходом, як зазначає О. Савченко [1, с. 50], формулою сучасної освіти є визначення: "Від людини освіченої до людини культури".
В українській педагогіці гуманістичний підхід (В. Астахова, І. Бех, І. Зязюн, К. Левківський, О.
Савченко та ін.) розглядається як створення всебічних умов для задоволення потреб людини у самовдосконаленні, постійному підвищенні рівня своїх знань і культури та як відмова від технократизму та екологічного невігластва.
Гуманізація освіти трактується сьогодні як нова парадигма освіти, в основі якої лежить людиноцентристський підхід, визнання людини за найвищу соціальну цінність, повага до особистості, до її гідності, запитів та інтересів, особистих цілей та намагань, створення відповідних умов для найповнішого розкриття її здібностей, постійного самовдосконалення та самоствердження. "Головна гуманістична лінія всієї навчально-виховної роботи, – зазначає, зокрема, В. Астахова, – полягає у формуванні інтелігентності, що визначається не рівнем знань, умінь і навичок, а рівнем загальної культури, що вміщує в себе культуру спілкування та побуту, поведінки та співіснування, а понад усе має бути вірність високій ідеї служіння людям"'
[2].
За визначенням І. Зязюна [4], гуманітаризація – явище базісного спрямування, що зумовлює основу особистості. Гуманістичні цінності освіти передбачають зміну авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на особистісно-зорієнтовану. Метою особистісно-зорієнтованого виховання є формування і розвиток у дитини

2 особистих цінностей. "Лише вони завдяки своїм сутнісним показникам, – вказує І. Бех, – здатні виконувати функцію вищого критерію для орієнтації індивіда в освіті й опори для особистісного самовизначення"[3, с. 5].
Щодо проблеми дослідження психологічних засад з управління навчальним процесом достатньо цікавого матеріалу можна знайти в наукових розробках Л. Карамушки, загальних проблем психології управління та управління творчим розвитком особистості - у роботах Л. Орбан-Лембрик, з проблем психологічних чинників професійної підготовки психолога в наукових розробках В. Третьяченко. Але відносно засад і особливостей гуманізації професійної та педагогічної культури викладача психології і підготовки його у вищій школі досліджень поки недостатньо.
Мета статті полягає у розгляді психолого-педагогічних засад та наукових підходів до гуманізації професійної підготовки і формування особистості майбутнього викладача психології як фахівця гуманітарної сфери.
Основним завданням дослідження є аналіз детермінант складових комплексу підходів до гуманізації професійної підготовки та формування професійної культури особистості в процесі підготовки викладача психології як фахівця гуманітарної сфери.
Виклад основного матеріалу дослідження. Сутність особистісно-зорієнтованої моделі навчання полягає у навчанні й вихованні особистості з максимально можливою індивідуалізацією, створенні умов для саморозвитку і самонавчання учнів, осмисленого визначення ними своїх можливостей і життєвих цілей.
Виходячи з того, що гуманістичне особистісно-зорієнтоване навчання і виховання закладає базові засади культури особистості не тільки учня, але і студента (майбутнього фахівця), то цілком слушно буде скористатися при побудові освітньо-професійних програм підготовки фахівців вимогами, вказаними О.
Савченко для визначення базового компонента змісту освіти. Вони передбачають: цілісне розуміння культури як цивілізації, так і певного прошарку з урахуванням конкретного історичного і соціокультурного простору; відображення нової цінності загальноосвітньої підготовки – екологічного світогляду; інноваційний тип навчання, який передбачає орієнтацію на пошук нових знань і на розвиток творчого підходу; неперервна професійна освіта протягом всього життя з оволодінням інформаційними технологіями; формування намірів і умінь безконфліктного життя у суспільстві; формування психологічної і фізичної захищеності та психологічної безпеки; заощадження в навчально-виховному процесі людських ресурсів та засобів досягнення результату.
На шляху до професійно-педагогічної освіти ми розуміємо єдину систему визначення мети, відбору змісту, організаційного й технологічного забезпечення процесу підготовки в складі виділення спеціальних, загальних і головних компетенцій, що гарантують високий рівень і результативність професійно-педагогічної діяльності. Основними функціями тут: визначення орієнтирів у конструюванні змісту педагогічної освіти; цільове визначення номенклатури й логіки розвитку значущих у професійному плані педагогічних знань і вмінь, що відповідають сучасним поняттям "педагогічна культура",
"педагогічна творчість"; визначення ключових, загальних і спеціальних компетенцій більш точної та діагностично виваженої системи виміру рівня професійно-педагогічної компетентності майбутнього фахівця-педагога.
Ці вимоги можуть бути забезпечені при побудові змісту освітньо-професійної підготовки викладача реалізацією таких заходів:
1.
Побудова змісту навчання не за традиційними дисциплінами на основі єдиного зводу знань і єдино правильних теорій, а за новими на основі різноманіття знань та теорій про певні об'єкти чи процеси. Це забезпечується принципом подібності структури навчальної діяльності технологічній структурі суспільства [8, с. 32]. За відправну точку у визначенні змісту освіти пропонується брати сукупність відповідних навичок і знань, які є основою певної технології та які забезпечують цілісне відображення культури, дають можливість відобразити глобальні світові проблеми.
2.
Технологія має бути інтегруючим принципом для всього змісту освіти, що цілісно відображає рівень розвитку сучасної культури. Це обумовлюється тим, що в міру розвитку людського суспільства і включення все нових артефактів у систему людської діяльності остання все більше технологізується.
Функціональними ознаками людини є розум, технологічність діяльності, прагнення до творчості та воля.
Людина перетворює світ, спираючись на техніку і технологію, володіє знаннями і виробляє їх, приймає та реалізує доцільні рішення.
3.
Перехід від предметоцентризма до освітніх чи наукових галузей знань, що потребує нового вирішення визначення їхнього переліку (номенклатури). Він забезпечує варіативність та стає важливою умовою народження нових інтегрованих курсів, які дають цілісну, а не мозаїчну картину світу [1].
4.
Основою класифікації наук у даному випадку є принцип субстрактності (носія руху), який передбачає послідовне вивчення об'єктів, що досліджують ці науки. Базова одиниця "дисципліна" (учення або галузь певної науки) має бути замінена на "навчальний предмет", що охоплює цілісний досвід діяльності і поведінки людини в тій чи іншій галузі суспільного життя. Очевидно, що для освітньо-професійної підготовки спеціалістів такими факторами є об'єкти професійної діяльності та способи діяльності [3, с. 101].
5.
Застосування діяльнісного підходу, який передбачає вивчення не сукупності розрізнених наукових дисциплін, а власне професійної діяльності (точніше «квазі – проекції» такої діяльності), що мають засвоїти як свій власний досвід студенти. Діяльнісний підхід вимагає заміни старої "школи знань" на "школу умінь".
Диференціація загальних цілей та змісту підготовки фахівця на основі діяльнісного підходу за трьома

3 періодами навчання забезпечує формування мотиваційного поля навчання, що суттєво впливає на якість підготовки кадрів [3].
6.
Врахування рівня інтелектуального розвитку майбутніх фахівців у процесі багаторівневої професійної підготовки на основі управління пізнавальною діяльністю студентів. На першому етапі – оволодіння студентами встановленням сенсорно-моторних відповідностей; на другому – інтенсивне формування умінь аналізу через синтез і синтезу через аналіз (це висхідний рівень діяльності фахівця з вищою освітою); на третьому – оволодіння необхідним банком алгоритмів у галузі професійної діяльності; на четвертому етапі – оволодіння творчістю в галузі професійної діяльності фахівця з вищою освітою [5].
7.
Формування у вихователів якостей з розуміння вихованців: здатності сприймати та адекватно психологічно інтерпретувати поведінку дитини, фіксувати зміни в почуттях і вчинках, визначати причини, які ці зміни викликають; правильно реагувати на сприйняття та психологічну інтерпретацію; відмежовуватися від упередження при пізнанні вихованця тощо [4, с. 32].
У підготовці фахівця гуманітарної сфери в низці підходів важливим також є системний підхід.
Проаналізувавши наукові праці, в яких розглянуто окремі аспекти теорії системного підходу, ми виділити такі його характерні риси:

його сутність складається з сукупності принципів, що визначають загальну мету й стратегію теоретичної й практичної діяльності;

його мета – оптимізація системи (при цьому оптимізацію розуміють як функцію граничної корисності);

досліджує об'єкт в цілісності й розвитку, враховує взаємозв'язок розглянутої системи з більшими системами, пов'язаними з нею спільною метою, а також виявляє властивості об'єкта в процесі взаємодії з середовищем.
Таким чином, системний підхід дає можливість не тільки одержати знання про індивідуальні властивості та характеристики досліджуваного об'єкта, але й розкрити його внутрішню структуру, показати його місце й роль у більш об'ємній і широкій системі, його зв'язки із зовнішнім середовищем.
У формуванні управлінської й педагогічної культури особистісно-діяльнісний підхід майбутнього менеджера освіти (управлінця з навчально-пізнавальної діяльності) зумовлений тим, що саме діяльність є основою, засобом і вирішальною умовою розвитку особистості. Ми цілком поділяємо слушну думку С. Королюка ,
М. Кривка, Ф. Хміля та інших учених про те, що діяльність людини є процесом, у якому здійснюються переходи між полюсами " суб'єкт-об'єкт" , тобто об'єкт переходить у його суб'єктну форму і об'єктні результати. Управлінська діяльність викладача психології (вчителя) через свою надзвичайну складність потребує особливої уваги до особистісного чинника під час підготовки до неї майбутнього фахівця, тому поєднання особистісного й діяльнісного аспектів винятково важливе, бо саме так досягається цілісність образу викладача психології менеджера освіти.
З позицій діяльнісного підходу можна виділити такі принципи, на яких слід будувати особистісно орієнтовану професійно-педагогічну підготовку фахівця:

принцип структурування змісту освіти за завданнями та спрямованості освіти на розвиток особистості студентів як суб'єктів творчої професійної діяльності;

принцип активності навчання та мінімізації репродуктивних форм навчання означає, що освітній процес треба будувати так, щоб студенти були суб'єктами навчальної діяльності;

принцип розгортання змісту освіти від загального до конкретного;

принцип проблемності навчання;

принцип оптимального поєднання індивідуальних і групових форм роботи в першу чергу завдяки спільній діяльності;

принцип оптимального поєднання зовнішнього контролю та оцінки з самоконтролем і самооцінкою.
У контексті особистісно-діяльнісного підходу управлінську культуру майбутнього менеджера освіти ми розглядаємо як єдність її структурних і функціональних складових у взаємозалежності та взаємозв'язку. Доведено, що професійне становлення й розвиток майбутнього викладача залежать від морально-вольової спрямованості його особистості.
Ми також звертаємося до аксіологічного підходу, який передбачає виховання позитивних настанов, ціннісних орієнтацій, морально-вольових якостей майбутнього менеджера освіти. Розвинена аксіологічна спрямованість передбачає усвідомлений вибір мотивів та мети поведінки. Вона відіграє роль своєрідного саморегулятора діяльності майбутнього викладача як менеджера освіти, оскільки сприяє прийняттю тих чи інших рішень, у яких він реалізується на рівні цілісного Я. Аксіологічний підхід полягає у виділенні тієї сфери людського буття, яка називається світом цінностей. Культура в цьому аспекті є підсумком усієї багатоманітної діяльності індивіда та сенсів, які мають значення для конкретного суспільства, що склалося історично. Саме на цій підставі й формується культурологічний підхід. У здобутті знань та їхньо безпомилковому використанні в діяльності (адже тільки тоді вони становлять істотну цінність) провідна роль належить опануванню понять. Вони є базою педагогічної освіти, розвитку культури мислення майбутнього викладача, формування культури, світогляду.

4
Та синтезуючи культурологічний і аксіологічний підходи у розвитку педагогічної освіти, спостерігаються обидві лінії: та, що пов'язана з осмисленням особистістю сутності знань та орієнтацією в них, і та, що пов'язана із з'ясуванням цінності цих знань для особистості та їхнім прийняттям.
До питань розвитку професіоналізму спрямовано акмеологічне знання (Н. Кузьміна, А. Деркач, В .
М а к с и м о в а та ін.), яке розглядає предмети, явища, процеси в єдності особистісного й суб'єктно-діяльнісного розвитку, а також способи досягнення професійної майстерності на основі реалізації творчого потенціалу особистості.
Особистість в акмеології розглядають не в статичному, а у функціональному стані.
Тож, акмеологічний підхід спрямовано на усвідомлення майбутнім менеджером освіти всього комплексу проблем професійно-педагогічної діяльності, на основі чого відбувається пошук розв'язання проблем професійного становлення. Згідно з цим підходом головне для майбутнього викладача – це довга й копітка робота з удосконалення не тільки своєї майбутньої професійної діяльності, а й самого себе [5]. Акмеологічний підхід передбачає застосування методів самовідчуття, самоспостереження, самопізнання, самооцінки, самоаналізу, саморефлексії, що допомагає майбутньому викладачу визначити свої акмеологічні пріоритети. Акмеологічний вибір дає змогу майбутньому менеджерові освіти конкретизувати своє професійно-педагогічне кредо і таким чином удосконалювати складові професійної підготовки.
В останні десятиліття багато фундаментальних наукових дисциплін переходять до вивчення нового типу об'єктів – нелінійних систем, які самоорганізовуються й розвиваються. На зміну лінійному уявленню про світ, що розвивається за стабільними й вічними законами, які уособлюють остаточну істину і змінюються під впливом людини, прийшло світорозуміння нестабільності, самостворення й саморозвитку природних, суспільних, економічних, політичних та інших систем і альтернативності їхньої еволюції. Ці та інші питання, що стосуються майбутнього і перспектив розвитку складно організованих систем (ними, поза сумнівом, є і освітні системи), є об'єктом вивчення синергетики.
За Н. Протасовою, синергетика протистоїть твердому детермінізму й редукціонізму, які досі вважалися універсальними методологічними основами наукового пізнання світу. Причинно-наслідкові зв'язки лінійного характеру, коли наслідки або тотожні, або пропорційні причині і відображають картину світу в класичному розумінні з її неодмінною впорядкованістю, нині поступилися усвідомленню того, що хаос має конструктивну природу: з нього самоорганізовуються нові структури, і він не тільки руйнує, а й створює. Синергетичний підхід, вивчаючи нерівноважні, відкриті системи, уможливлює логічне пояснення закономірностей педагогічних систем.
На думку вчених, виникнення синергетики, можливо, знаменує початок наукової революції, бо вона не просто впроваджує нову систему понять, а й змінює стратегію наукового пізнання, сприяє виробленню принципово нової наукової картини світу й спричинює нове об'єднання багатьох принципів природознавства. Усі ці умови ніби характеризують парадигмальну основу та спосіб підходу до вивчення природних процесів традиційної науки.
Синергетичний підхід акцентує увагу на відкритих системах, на невпорядкованості, нерівномірності, нелінійних зв'язках, він грунтується на таких положеннях:

складно організованим системам не можна нав'язувати шляхи розвитку, а треба сприяти їхнім власним тенденціям розвитку, та хаос може бути конструктивним: з нього може народжуватися нова організація системи; у певні моменти нестабільності малі збурення можуть мати макронаслідки й розвиватися у макроструктури. Звідси можна зробити висновок, що дії однієї конкретної особи можуть впливати на макросоціальні процеси (В. Третьяченко, 1997);

для складних систем існує кілька альтернативних шляхів розвитку, але на певних етапах еволюції проявляє себе певна переддетермінованість розгортання процесів, тож, теперішній стан системи визначається не тільки її минулим, а й майбутнім порядком, та складно організована система вбирає в себе не лише простіші структури і не
є звичайною сумою частин, а породжує структури різного віку в єдиному темпосвіті. З урахуванням закономірностей та умов перебігу швидких, лавиноподібних процесів і процесів нелінійного саморозвитку систем можна
ініціювати ці процеси управлінськими діями людини (Т. Сорочан, 2005).
Відносно синергетичного підходу до освіти він може бути схарактеризований як гештальтосвіта (нім.
Gestalt – форма, образ, структура): " Процедура навчання, засіб зв'язку того, хто навчається, з тим, хто навчає, учня та вчителя – це не перекладання знань з однієї голови в іншу, не повідомлення, просвіта і подання готових істин. Це – нелінійна ситуація відкритого діалогу, прямого й зворотного зв'язків, солідаристичної освітньої пригоди, потрапляння внаслідок розв'язання проблемних ситуацій в один самоузгоджений темп освіти. Це ситуація пробудження власних сил
і здібностей того, хто навчається, ініціююча або пробуджувальна освіта, відкриття себе або співробітництво із самим собою та іншими людьми" [9, с. 72].
Завдяки синергетичному підходу до професійної підготовки викладача можна оптимізувати плани, програми, проекти, рішення, управління навчально-виховним процесом у педагогічному вищому навчальному закладі загалом, а отже, й сам по собі він є суттєвим для забезпечення формування управлінської культури майбутнього менеджера освіти.
В культурі останнього мають бути й елементи фасилітації.
" Фасилітативний підхід базується на педагогічній фасилітації, де педагогічна фасилітація навчальної діяльності
є діяльність педагога, що спрямована на підвищення продуктивності навчальної діяльності дитини в ситуації удосконалення на засадах створення допоміжних (партнерських відносин), підтримки і допомоги та на підставах

5 гуманного ставлення" [11, с. 115]. Викладач вищого навчального закладу під час використання фасилітації навчання (педагогічної фасилітації як технології) отримує можливість використання не догматичних
(традиційних методів) і прийомів, а тих із них, які надають можливості творчого засвоєння необхідної
інформації в умовах сучасних освітніх практик. Останнє формує вміння роздумів, пошуку нових варіантів вирішення проблем у тому вже відомому матеріалі [11].
Можливість ресурсного підходу передбачає забезпечення умов для найефективнішого використання і найповнішого розвитку внутрішніх і зовнішніх ресурсів кожного студента.
Інноваційно-дослідницький підхід, спрямований на виявлення шляхів і умов підвищення результативності формування управлінської культури майбутніх менеджерів освіти, переконує нас в тому, що підвищувати рівень підготовки педагогічних кадрів можна завдяки створенню або освоєнню нової практики освіти. Сучасні моделі підготовки педагога стимулюють майбутніх учителів до постійного пошуку, а освітні заклади – до переходу в якісно інший стан на основі опанування логіки й методів педагогічного дослідження з його науково-методичним супроводом [12].
Інноваційно-дослідницький підхід до формування управлінської культури майбутнього викладача забезпечує підготовку майбутнього менеджера до застосування новітніх освітніх технологій (навчання, виховання, управління навчально-виховним процесом), формування його дослідницької позиції в професійній діяльності. Застосовуючи цей підхід, майбутній менеджер освіти може оцінювати нововведення, з'ясовувати ступінь
їхньої прогресивності, перевіряти істинність інтуїтивних припущень і готувати студентів до їхнього впровадження у навчально-виховний процес.
Як витікає з дослідження – концептуальними детермінантами формування управлінської культури майбутнього викладача – менеджера освіти та менеджера навчально-виховного процесу ми визначаємо:

на теоретико-методологічному рівні – гуманістичний, культурологічний, системний, аксіологічний, синергетичний підходи;

на методико-праксіологічному
– особистісно-діяльнісний, компетентнісний, акмеологічний, фасилітативний, ресурсний та інноваційно-дослідницький підходи.
Висновок. Вибір наукових підходів до розкриття детермінант психолого-педагогічних засад гуманізації професійної підготовки майбутнього викладача психології та технології, що їх складають, зумовлено тим, що:

гуманістичний, культурологічний, системний, аксіологічний, синергетичний підходи до формування управлінської культури майбутнього викладача уможливлюють виявлення взаємозв'язків, закономірностей та особливостей дії навчально-виховного процесу вищої школи як системи, яка саморозвивається;

особистісно-діяльнісний, компетентнісний, акмеологічний, фасилітативний, ресурсний та
інноваційно-дослідницький підходи сприяють розробленню методико-технологічного забезпечення навчального процесу;

вони дають змогу виявити сутнісні характеристики освіти як людинознавчої теорії, потрібної менеджерові освіти для формування основ управлінської культури, визначити її будову й зміст, спроектувати та вибудувати теоретичні моделі реалізації досліджуваної проблеми;

дають змогу створити оцінно-критеріальний інструментарій педагогічного моніторингу культурологічної підготовки майбутнього менеджера освіти (викладача психології), в ході якої формується його управлінська культура.
Отже, у процесі формування управлінської педагогічної культури викладача психології важливим елементом є визначення компетентнісного, гуманістичного, системного, особистісно-діяльнісного, аксіологічного, культурологічного, синергетичного, фасилітативного, акмеологічного, ресурсного та інноваційно-дослідницького концептуальних підходів, які можуть оптимізувати цей процес, зробити його більш ефективним і відповідним до потреб сучасного суспільства, що трансформується.
Л і т е р а т у р а
1.
Асмолов А.Г. Стратегия развития вариативного образования / А.Г. Асмолов // Magistеr. – 1995. – № 1. – С. 24-29.
2.
Астахова В.І. Гуманістичний підхід - головний принцип освітньої реформи в Україні / В.І. Астахова // Проблеми освіти. – 1998. – Вип. 12. – С. 3-14.
3.
Афонін Е.А. Соціальні технології і освіта / Е.А. Афонін // Філософія освіти в сучасній Україні: Матеріали
Всеукраїнської науково-практичної конференції (1-3 лютого 1996 року). – К. : ІЗМН. 1997. – С. 97-108.
4.
Особистісно зорієнтоване виховання: [Наук.-метод, посібник] / І.Д. Бех. – К. : ІЗМН, 1998. – 260 с.
5.
Гриньова В. М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя [теоретичний та методичний аспекти] /
В.М. Гриньова. – Харків : Основа, 1998. – 100 с.
6.
Зязюн І.А. Гуманізація і гуманітаризація освіти / І.А. Зязюн // Сучасні педагогічні технології у вищій школі. – К.
: ІСДО, 1995 – С. 10-14.
7.
Кічук Н.В. Компетентність саморозвитку майбутнього фахівця: особистісно орієнтовані технології формування у вищій школі / Н.В. Кічук // Наук. вісник. Миколаїв, Вид. держ. ун-ту. [Пед. науки : зб. наук. пр. Вип. 12. Т. 1]. – 2006. – С.
80- 87.
8.
Клепко С.Ф. Технологічний принцип визначення стандартів освіти / С.Ф. Клепко // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Стандарти загальної середньої освіти. Проблеми, пошуки, перспективи". 25-26 червня
1996 p. – К : ІЗМН, 1996. – С. 32-33.
9.
Князева Е.Н. Синергетика как новое мировоззрение: диалог с А.И. Пригожиным / Е.Н. Князева, С.П. Курдюмов
// Вопр. философии. – 1992. – № 12. – С. 3-20.

6 10.
Королюк С. В. Управлінська культура керівника школи / С.В. Королюк // Пост-методика. – 2003. – № 5-6. – С.
85-88.
11.
Левченко О.О. Педагогічна фасилітація у підвищенні продуктивної взаємодії у процесі професійної підготовки викладача психології / О.О. Левченко // Освіта на Луганщині, № 2(31), 2009, – С. 111–117.
12.
Левченко О.О. Інноватика освіти: вибір моделі в побудові освітньої практики розвитку особи учня майбутніми викладачами психології / О.О. Левченко // Инновационные технологии в образовании [Материалы VI Международной научно-практической конференции]. – Симферополь, 2009. – С. 175-180.
13.
Ничкало Н.Г. Розвиток професійної освіти і навчання в контексті європейської інтеграції / Н.Г. Ничкало //
Педагогіка і психологія: вісник АПН України. – 2008. – № 1 (58). – С. 57-69.
14.
Савченко О.Я. Цілі і цінності реформування сучасної школи / О.Я. Савченко // Філософія освіти в сучасній
Україні: Матер. Всеукр. наук.-практ. конфер. "Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні" (1-3 лютого 1996 року). – К. : ІЗМН. 1997. – С. 47-54.

In the article psychological and pedagogical principles are examined and the constituents of going are analysed near
humanizing of professional preparation and forming of professional culture in the process of preparation of specialist of
humanitarian sphere. The Presented list key notion and are determined main to technologies of the shaping to facilitate
коmpеtеnshen. Оpen Separate methods active professional and psychological preparation.
Key words: approach, humanizing, professional preparation, interactive technologies, to the facilitate competence,
administrative culture.

Левченко Олег Олександровичкандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, м. Луганськ.
Левченко Олександр Омеляновичдоцент кафедри психології Східноукраїнського національного університету
імені Володимира Даля, Відмінник народної освіти УРСР, м. Луганськ.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка