О. П. Сергєєнкова/ За ред Н. А




Pdf просмотр
Сторінка1/18
Дата конвертації14.02.2017
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

УДК 159:038
ББК 88 : 92
П

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
/
Авт.-уклад.
В.В.Синявський,
О.П.Сергєєнкова/ За ред.. Н.А.Побірченко

Словник розкриває зміст найбільш уживаних психологічних понять, термінів і категорій, що відображають сучасний стан психологічної науки та нових понять і термінів, які виникли під впливом соціально-економічних перетворень та науково-технічного прогресу. До словника включені також і деякі поняття, що входять в систему інших наук філософії, соціології, педагогіки, медицини. Призначений для спеціалістів, які цікавляться проблемами психології, для студентів, працівників освіти, слухачів системи перепідготовки і підвищення кваліфікації, післядипломної освіти, широкого кола читачів, що використовують в своїй роботі психологічні знання.

Рекомендовано до видання Психологічний словник комісією з педагогіки, психології та управління загальною середньою освітою Науково- методичної ради Міністерства освіти і науки України, протокол № 1 від 08 лютого р.




ПЕРЕДМОВА З остаточним оформленням України як самостійної і незалежної держави помітно зріс інтерес до психологічних проблем, які привертають увагу не лише професійних психологів, алей широкої громадськості. Психологія поступово почала перетворюватися з суто академічної науки в практичну дисципліну, життєво необхідну багатьом людям, оскільки людина є в центрі соціальних змін, що відбуваються. Аз наданням українській мові статусу державної різко зросла потреба у словниках українською мовою. Потреба розбиратися в психології людей і мотивації їх поведінки різко зросла в умовах демократичних перетворень у новій Україні, а сучасна ситуація в країні і на найближчі перспективи її розвитку вказує нате, що досягнення психології повинні стати надбанням кожної людини. З метою допомогти тим, хто так чи інакше пов’язаний з соціально-психологічними проблемами краще зорієнтуватися в галузі психологічних знань, особливо в злободенних питаннях сучасного життя, і був підготовлений даний словник. Він має дати практичним працівникам в першу чергу тим, хто немає психологічної освіти, які працюють з людьми, стислий, зручний у користуванні виклад українською мовою соціально-психологічних знань на сучасному рівні їх розвитку з урахуванням позицій, що відбивають зміни у світі та його пізнанні. Словник враховує, насамперед, прагнення практичних працівників краще і компетентно, на професійному рівні, пізнати та зрозуміти людину, її психологію, вікові особливості, незрозумілі, на перший погляд, моменти поведінки, внутрішній світ. Словник не претендує на вичерпне тлумачення всіх психологічних термінів і кожного поняття. Разом з тим, в ньому подано цілу низку нових соціально-психологічних понять. Вибір, сутність і форма визначення понять
ґрунтувалися на тому, що словник повинен виконувати інформативну, комунікативну і нормативну функції. Втому випадку, коли не вдавалося віднайти відповідне тлумачення того чи іншого поняття, доводилося давати авторське визначення. При цьому завжди дотримувалися вимоги найбільшої визначеності, змістовності й наочності таких тлумачень. При необхідності деякі статті супроводжуються прикладами. Поряд з розкриттям суто соціально-психологічних понять, категорій, у словнику дається тлумачення багатьох понять зі споріднених галузей знань філософії, соціології, педагогіки, медицини та ін./. Вони допоможуть читачеві краще розібратися у складних питаннях психологічної теорії та практики,
глибше проникнути в сутність тих чи інших соціально-психологічних проблем, знайти правильний вихід зі складних життєвих ситуацій. При підготовці словника автори прагнули показати багатомірність і розмаїття психологічних понять, найважливіші досягнення психологічної думки, різноманітність підходів до явищ реального життя, вбачаючи в цьому дійсно деідеологізований, науковий виклад знань. Статті у словнику розміщені в алфавітному порядку. Їх назви подано переважно в однині, а у випадку, коли стаття відповідає загальновживаній науковій термінології, назва її подається у множині наприклад, емоції, здібності тощо. Назви статей, що складаються з двох або більше слів, подаються в алфавітному контексті таким чином, щоб на першому місці стояло основне, логічно навантажене слово і утворювало зі спорідненими словами єдиний тематично-смисловий блок наприклад, динамічний стереотип, перша сигнальна система тощо. Для того, щоб уникнути повторення назв статей, у деяких з них використовується переставлення слів наприклад, етикет діловий, почуття естетичні тощо. Крім того, в словнику вживаються деякі скорочення. Так, замість повної назви статті в тексті приводяться лише перші букви слів, що складають її назву наприклад, Увага
- У, Провідна діяльність - П. д. Зрозуміло, що словник не може претендувати на вичерпну повноту визначення усіх понять і термінів. Тому окремі з них через їх значущість та недостатнє розкриття в літературі подаються більш широко. Разом з тим загальновідомі поняття розкриваються більш стисло. Автори, безперечно, усвідомлюють, що не всі поняття і терміни, якими оперує психологічна наука, вдалося визначити та включити до словника. Сподіваємося, що цю прогалину буде заповнено в наступних виданнях. Сподіваємося на об’єктивну оцінку читачами нашої праці та будемо щиро вдячні за конкретні зауваження і поради, які будуть враховані у подальшій роботі.









УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ

А а [a], Б б [бе ], В в [ве], Г г [ге], Д д де,

Е е е, Є є є, Ж ж же, З з [зе], И и и,

І і і, Її ї, Й й й, К к [ка], Л л [ел],

Мм [ем], Н н [ен], О о о, П п [пе], Р р ер,

С с [ес], Т т те, У у у, Ф ф [еф], Х х [ха],

Ц ц це, Ч ч [че], Ш ш [ша], Щ щ [ща], Ю ю ю,
Я я (я, Ь ь знак м’якшення/







А
АБЕРАЦІЯ
- перекручення в результатах психологічного спостереження, що проявляються внаслідок дії чинників, внесених самим спостерігачем. Розрізняють А близькості, віддаленості, уже баченого і власного досвіду. А. близькості – перекручення, викликані пильною увагою спостерігача до індивідуальних проявів психологічної проблеми клієнта і зневажанням впливу його оточення. А. віддаленості появляється в результаті розгляду психологічної проблеми конкретного клієнта тільки як типової, з недостатньою увагою до її одиничності, унікальності. А. уже баченого викликається неправдивим уявленням проте, що ситуація даного клієнта повністю аналогічна ситуаціям інших клієнтів, з якими раніше мав справу практичний психолог. А. власного досвіду викликається можливо, несвідомим накладенням життєвого досвіду практичного психолога, його переживань і висновків, зроблених ним в процесі цього досвіду, на ситуацію клієнта, що в якійсь мірі закономірно, але зневажання відносносності будь- яких аналогій може призвести до помилок в психодіагностиці і, відповідно, до вибору помилкових стратегій вирішення проблем клієнта. А. частіше за все зустрічається в роботі недосвідчених практичних психологів, молодих спеціалістів.
АБСОЛЮТНИЙ ПОРІГ ПОДРАЗНИКА – величина подразника, вище якої його дія викликає відповідну реакцію зазвичай, усвідомлене відчуття і нижче якої він перестає сприйматися.
АБСТИНЕНЦІЯ – здатність людини стримуватися, здержуватися від чогось алкоголю, паління, що характеризується певними незручностями, відчуттям дискомфорту і вимагає вольових зусиль
АБСТРАГУВАННЯ - форма пізнавальної діяльності, в процесі якої відбувається відволікання від поодиноких, другорядних, випадкових властивостей і зв’язків предмета чи явища і виділення загальних, найважливіших, суттєвих з тим, щоб спростити шлях для досягнення мети.
АБСТРАКТНИЙ СКЛАД РОЗУМУ - загальний тип пізнавальної діяльності, що проявляється в довільній зміні напрямку мислення від ситуації до ситуації, від конкретного до абстрактного, в поперемінній зосередженості на всій проблемі чина її окремих частинах.

АБСТРАКЦІЯ – один із основних процесів розумової діяльності людини, що полягає у мисленому виділенні, відмежуванні суттєвих та найістотніших властивостей предмета чи явища від несуттєвих, часткових, випадкових. А. завжди має подвійний аспект - позитивний і негативний абстрагуватися - це означає не тільки відмежуватися від чогось, алей відвернути щось від чогось іншого, що означає і відвернення від одних властивостей явища, і здобування, виділення інших, нових. Саме це забезпечує вивчення окремих сторін предметів у чистому вигляді і таким чином проникнення в їхню сутність. Розрізняють А. наочну і понятійну. Наочна А. функціонує при сприйнятті схем, таблиць, креслень. Понятійна А. виходить за межі того, що можна сприйняти органами відчуття. Вона створює за допомогою слова поняття, в якому повинні бути відображені суттєві ознаки предмета, явища - інакше поняття буде мати малозмістовний, поверхневий характер. Пізнавальні прийоми і способи моделювання, узагальнення, класифікація, побудова гіпотез та ін./ спираються на поняття А.
АБСТРАКЦІЯ ЗМІСТОВНА - форма абстракції, в якій виділяються такі властивості предмета, явища, які самі по собі мають відносну самостійність і, перш за все, практичне значення. Аз. виступає основою формування цілісної абстракції, яка поєднує в собі і Аз, і абстракцію формальну.
АБСТРАКЦІЯ ФОРМАЛЬНА - форма абстракції, в якій виділяють такі властивості предмета, явища, які самі по собі і незалежно від них не існують, але важливі, перш за все, для теоретичного аналізу.
АБСУРД – термін інтелектуальної традиції, що означає безглуздість, безсмисленість феномена чи явища, атрибутна характеристика відношення людини зі світом, позбавлена смислу і ворожа людській індивідуальності. В повсякденному житті поняттям А. прийнято позначати твердження, вислови, що не мають ніякого раціонального смислу. За умов недостатнього інструментарію й інформації для адекватної оцінки ситуації і прийняття збалансованого рішення абсурдною називають саму ситуацію. АБУЛІЯ - патологічний стан особистості, пов'язаний з порушенням мотиваційної сфери, патологічною слабкістю волі. В стані А. людина характеризується в’ялістю, відсутністю спонукань до діяльності, хоча необхідність тих чи інших дій може нею чітко усвідомлюватися.


АВАНТЮРИЗМ – поведінка будь-якої особистості чи групи осіб, що характеризується ігноруванням реальності, невиправданим ризиком і волюнтаризмом, нечіткістю й невизначеністю намірів, безпринципністю, здійснювана без урахування реальних силі конкретних обставин.
АВТОГРАФІЯ - порушення здатності людини писати як результат різних розладів мови при порушенні функцій головного мозку. А. проявляється або в повній втраті здатності писати, чи в грубому перекрученні слів, пропусках складів та букв, нездатності з'єднувати букви та склади в слова.
АВІАЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ - галузь психологічної науки, що вивчає діяльність та поведінку авіаційних спеціалістів у різних умовах взаємодії людини і авіаційної техніки. Особливу увагу А.п. приділяє безпеці польотів, попередженню аварій, раціоналізації праці льотчиків, диспетчерів, чергових спеціалістів наземних служб, їх професійній і психологічній підготовці, установленню оптимальних умов функціонування льотних екіпажів і методів підбору кандидатів для роботи в авіації, профілактиці несприятливого впливу польотів на психіку пілотів.
АВТОДИДАКТИКА – теорія і практика самонавчання особистості, сукупність методичних засобів, які людина використовує в процесі самостійної пізнавальної діяльності. Деякі автори А. визначають її як галузь знань про способи саморозвитку, самовдосконалення. АВТОКРАТ - керівник з необмеженою владою.
АВТОКРАТІЯ - система управління, при якій одній особі належить необмежена верховна влада. АВТОМАТИЗМ - дія, що здійснюється автоматично, безпосередньої участі свідомості або вольового контролю
АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА - стиль керівництва, що
ґрунтується, в основному, на авторитеті керівника, надмірному нав'язуванні своєї волі колективу.
АВТОРИТАРНІСТЬ - соціально-психологічна характеристика особистості, що відображає її прагнення будь що досягти домінуючого становища в колективі, групі, утвердити свою владу, максимально підкорити своєму впливу партнерів. А. пов'язана з такими рисами особистості як агресивність, завищені самооцінка та рівень домагань, схильність до наслідування стереотипів, жадоба влади, нетерпимість до інакомислячих, низька політична і загальна культура, нерозбірливість в засобах досягнення своїх егоїстичних цілей, неінтелігентність тощо. АВТОРИТЕТ - загальновизнаний неформальний вплив особистості групи, організації на оточуючих через сталу систему соціально- психологічних стосунків. А. - це високий статус особистості в групі, колективі. АВТОФІЛІЯ - морально-психологічна риса особистості, що проявляється в самозакоханості, переоцінці самої себе, своїх можливостей, здібностей та недооцінці, ігноруванні позитивних рис інших людей.

АГА-РЕАКЦІЯ - емоційна реакція, що виражається мимовільним словом, частіше вигуком, мімікою і пантомімікою на раптово знайдене творче рішення задачі.
АГЛЮТИНАЦІЯ - механічне нереальне об’єднання частині властивостей несумісних предметів та істот образи русалок, кентаврів тощо. АГРЕСИВНІСТЬ - емоційний стані риса характеру особистості, одна з форм реагування людини на різноманітні несприятливі у фізичному і психічному відношенні життєві ситуації, які викликають імпульсивність активності поведінки, афективність переживання - гнів, злість, прагнення заподіяти іншому фізичну чи моральну травму та інші подібні стани. А. може бути формою зняття внутрішньої напруги, а також одним із способів вирішення проблем, пов’язаних із збереженням індивідуальності, із захистом і зростанням почуття власної гідності, самооцінки, рівня домагань, посилення контролю над суттєвим для суб’єкта оточенням, формою прояву патопсихологічних особистісних процесів. В агресивному стані особистість може повністю втрачати самоконтроль. Причиною А. може бути невдача, конфлікт, обман, прагнення до самоствердження. А. є набутою властивістю людини, продуктом її соціалізації. Окремі природжені характеристики людини тип темпераменту та ін/ в процесі розвитку можуть часом суттєво впливати на
формування А, але не є визначальними чинниками. Формування А. як характерологічної риси особистості пов’язане з асоціальним життєвим досвідом, що накладається на слабкі місця індивіда і мікросередовища. Надмірний розвиток А. робить особистість конфліктною, нездатною до соціального співробітництва, здатною на невиправдану ворожість, злобність, жорстокість. Проте наявність А. ще не робить особистість соціально небезпечною. Ця властивість людської психіки є необхідною зрозуміло у певних межах у творчій діяльності, допомагає індивіду долати і руйнувати перешкоди на шляху до досягнення мети. Відсутність А. призводить до податливості, конформності, нездатності зайняти активну життєву позицію. Для попередження і стримування надмірної А. важливе значення має розвиток психологічних процесів, емпатії, ідентифікації та ін., а також оволодіння конструктивними способами розв’язання конфліктних ситуацій.
АГРЕСІЯ - дія або система дій людини, мотивом яких є нанесення комусь або чомусь шкоди. Саме наявність мотивує необхідним для психологічної класифікації дій людини як агресивних. Основними формами А. є реактивна, ворожа, інструментальна та самоагресія. Для форм А, що розвиваються в таких масових соціальних явищах, як терор, геноцид, зіткнення расових, релігійних та політичних типовими, супроводжуючими їх процесами є зараження і взаємна індукція, стереотипізації уявлень у створенні образу ворога. У формуванні самоконтролю над А. і у стримуванні агресивних дій велику роль відіграє розвиненість психологічних процесів емпатії, ідентифікації й децентралізації, що лежать в основі здатності до розуміння інших людей ідо співпереживання їм, і що сприяють формуванню уявлень про іншу людину як унікальну цінність.
АГРЕСІЯ ВЕРБАЛЬНА - вираження негативних почуттів як через форму сварка, крик, вереск, такі через зміст словесних відповідей погрози, докори, прокляття, лайка, насміхання.
АГРЕСІЯ ІНСТРУМЕНТАЛЬНА - агресивна поведінка, в якій агресивні дії не є самоціллю, вираженням емоційних станів мета дій суб’єкта, що проявляє агресію – нейтральна, і агресія застосовується лише як засіб досягнення якоїсь мети.
АГРЕСІЯ НЕПРЯМА - агресія, що обхідними шляхами спрямована на іншу особу плітки, злісні жарти, а також агресія, яка ні на кого не
спрямована вибухи лютості, що проявляються в крику, тупотінні ногами, битті кулаками об стіл тощо.
АГРЕСІЯ ОПОСЕРЕДКОВАНА - агресія, яка окружним шляхом спрямована на іншу особу плітки, злісні жарти або не спрямована ні на кого розлюченість, що проявляється в крику, тупотінні ногами, битті кулаками постолу тощо.
АГРЕСІЯ ФІЗИЧНА - використання фізичної сили проти інших осіб, нападання на інших.
АДАПТАЦІЙНА ПОВЕДІНКА – поведінка людини, яка дозволяє їй найкращим чином пристосовуватися до обставин життя, що складаються наданий момент.
АДАПТАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ - інтегральне утворення, що об’єднує в складну систему соціально-психологічні, психічній біологічні властивості та якості, які актуалізуються особистістю для створення і реалізації нових програм поведінки в мінливих умовах середовища та життєдіяльності.
АДАПТАЦІЙНИЙ СИНДРОМ - сукупність загальних захисних реакцій організму людини, що виникають при дії на нього значних за силою та тривалістю внутрішніх та зовнішніх подразників. В розвитку Ас. виділяють три стадії стадію тривоги, що триває від декількох годин до двох діб збуджується нервова система до дії і боротьби з шкідливими факторами, стадію опору / організм мобілізує свої ресурси на подолання стресової ситуації) і стадію виснаження або стабілізації / в залежності від можливостей організму пристосуватися, адаптуватися до стрес-фактора/. АДАПТАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ – технології, що забезпечують відтворення процесів включення особистості в групи, колективи, нові умови соціального середовища, діяльності, відносин. Ат. розглядаються як активний процес, в результаті якого адаптивна система змінюється сама, змінює середовище і оволодіває ним. Ат. характеризуються узгодженням бажаного суб’єктом з його можливостями і реальністю соціального середовища, тенденціями їх розвитку. На основі класифікації середовищ розрізняють Ат. політичні, виробничі, соціально-психологічні, організаційні.
АДАПТАЦІЯ - процес пристосування організму, особистості до зміни оточуючих умов життя, діяльності за допомогою фізіологічних, психічних і соціальних реакцій, спрямованих на створення передумов нормального функціонування у незвичних умовах. А. індивіда до нових умов середовища чи виду діяльності - це складний багатофакторний процес взаємодії між актуальним рівнем розвитку особистості, її можливостями і новими вимогами середовища до неї, а також результат цього процесу. А, як цілісний процес, включає а фізіологічні зміни швидкість реакцій, чуттєвість рецепторів, м’язовий потенціал тощо б психічний розвиток розвиток здібностей, мислення, пам’яті, уваги тощо в пізнавальні процеси навчання - набуття знань, умінь, навичок, норм поведінки тощо г трансформацію цінностей д активний вплив суб’єкта адаптації на себе і середовище усвідомлення ситуації, постановка завдань, цілеспрямована діяльність. Ці компоненти дозволяють людині найкраще пристосуватися до обставин життя, що склалися наданий момент. Вивчення механізмів А, що підвищують стійкість організму до несприятливих факторів, має велике значення для вирішення практичних проблем психофізіології, ергономіки, інженерної психології та ін.
АДАПТАЦІЯ ПСИХІЧНА - психічне явище, що пов’язане з перебудовою психіки у відповідності з вимогами нових умов оточуючого середовища. Основним механізмом А.п. виступає процес ламання старого динамічного стереотипу і формування нового. Труднощів процесі А.п. можуть знизити ефективність діяльності, викликати психічні розлади.
АДАПТАЦІЯ СЕНСОРНА – пристосування рівня чутливості до інтенсивності подразника. АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - пристосування індивіда чи групи людей до умов та вимог соціального середовища. Ас. - це узгодження самооцінок і домагань суб’єкта з його можливостями із реальністю соціального середовища. В процесі Ас. людина засвоює моральні норми і цінності найближчого оточення, традиції і звичаї трудового колективу, неформальних груп.
АДАПТАЦІЯ СОЦІОКУЛЬТУРНА - пристосування окремого індивіда чи соціальної групи до умов соціокультурного середовища, що постійно змінюється.
АДАПТАЦІЯ ТЕСТУ - комплекс заходів, що забезпечує адекватність тесту в нових умовах його застосування. Виділяють такі основні етапи Ат аналіз вихідних теоретичних положень автора тесту переклад тесту та інструкцій до його використання намову користувача перевірка надійності і валідності тесту, що здійснюється у відповідності з психометричними вимогами стандартизація тесту на відповідних вибірках. АДАПТИВНА ПОВЕДІНКА - поведінка людини, яка спрямована на її пристосування до нових умов життєдіяльності, нових структур, цінностей, норм тощо.
АДАПТОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ – якість особистості, ступінь її пристосування до умов життя і діяльності. А.о. свідчить про адекватну саморегуляцію особистістю власних функціональних станів, що забезпечує їй психологічне здоров’я і виконання діяльності навіть в екстремальних умовах.
А.о. може бути а внутрішньою, що проявляється у формі перебудови функціональних структурі систем особистості за певної трансформації і середовища її життя і діяльності зовнішні форми поведінки і діяльності видозмінюються і приходять у відповідність до очікувань середовища з вимогами, що йдуть зовні б зовнішньою, коли особистість внутрішньо змістовно не перебудовується і зберігає себе, свою самостійність в змішаною, за якої особистість частково перебудовується і підлаштовується внутрішньо під середовище, його цінності, норми, і в той же час частково адаптується інструментально, поведінково, зберігаючи і своє Я, і свою самостійність. АДАТ - неписані закони, звичаї та традиції у мусульманських народів. АДЕКВАТНІСТЬ - точність і повнота пізнання реальності, відповідність людських відчуттів, уявлень, думок пізнаваному об'єкту. А. в психології - точність і повнота пізнання психічної реальності. АДЕПТ - завзятий послідовник, прихильник якогось вчення.
АДОРАЦІЯ - слова, жести або інші знаки, що виражають почуття поваги, визнання зверхності когось і власної залежності від нього. А. є актом шанування гідних, авторитетних людей, а також осіб, наділених славою.

АЖИТАЦІЯ – стан сильного нервового збудження, неспокій, пов’язані з розгубленістю, що проявляються в людей при несприятливих, неприємних чи небезпечних обставинах, під час стихійного лиха, аварійних ситуацій, що призводить до порушення цілеспрямованості дій, суєтності, зниження здатності до розумової діяльності. АЗАРТ - психічний стан людини, що характеризується високим рівнем емоційного збудження, прагненням до задоволення певної потреби, досягнення більш-менш важливої мети. Водних випадках у людини проявляється А. як захопленість, піднесеність, завзяття, в інших - негативний спалах емоцій, гарячковість, гра з випадком.
АКАЛЬКУЛІЯ – порушення здатності до лічби і лічильних операцій як наслідок розладу вищих психічних функцій або загального порушення цілеспрямованої інтелектуальної діяльності.
АКУЛЬТУРАЦІЯ – засвоєння особистістю правил, нормі форм поведінки, характерних для певної групи людей.
АКМЕ – найвищий для кожної людини соматичний, фізіологічний, психічний і соціальний рівень розвитку особистості, для якої характерні зрілість усіх її якостей, здібностей, досягнення найвищих показників у діяльності та творчості. А. - це вершина розвитку можливостей людини як індивіда, як особистості і як суб’єкта діяльності в тій або іншій сфері життєдіяльності. У зв’язку з тим, що різнобічний розвиток людини відбувається нерівномірно, за своїми власними законами, стан А. в розвитку різних аспектів діяльності людини досягається в різні періоди її життя, зазвичай, у зрілому віці.
АКМЕОЛОГІЯ – інтегративна наука, що виникла на межі природничих, суспільних і гуманітарних дисципліні вивчає феноменологію, закономірності та механізми психічного розвитку людини на стадії зрілості і особливо при досягненні нею найбільш високого рівняв цьому розвитку. Метою А. є удосконалення людини, допомога у досягненні нею акме – вершин свого життя і розвитку. Об’єктом А. є прогресивно розвиваюча особистість, яка самореалізовується, головним чином у професійних досягненнях. Предметом А. є суб’єктивні і об’єктивні фактори, що сприяють або перешкоджають досягненню вершин професіоналізму, творчого довголіття спеціалістів, закономірності навчання професіоналізму майбутніх фахівців,
удосконалення і корекція їх діяльності. Вперше поняття А. в психологічну науку ввів М. Рибников для позначення особливого розділу вікової психології
– психології зрілості.
АКМЕОГРАМА - модель спеціаліста конкретної професії як професіонала, що відображає систему вимог, які пред`являються до нього і дотримання яких забезпечує йому продуктивне виконання своїх функцій в реальних умовах, а також сприяє постійному розвитку і реалізації його творчого потенціалу. А. описує професійну діяльність як феномен, що включає в себе певну сукупність, комплекс суб`єктивних професійні знання, уміння, позицію, психологічні якості тощо і об`єктивних цілі та завдання діяльності, функції спеціаліста характеристик, компоненти структури професіоналізму, що обумовлюють творчий потенціалі найвищу продуктивність праці.
АКМЕОЛОГІЧНІ ІНВАРІАНТИ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ - основні якості й уміння професіонала або необхідні умови, які забезпечують високу продуктивність й стабільність діяльності, незалежно від її змісту та специфіки.
А.і.п. бувають загальними, незалежними від специфіки діяльності антиципація, високий рівень саморегуляції, уміння приймати рішення тощо і специфічними, відображаючими специфіку професійної діяльності для професій людина – людина - принциповість, комунікабельність, уміння психологічно впливати та ін./
АКОУАЛІЗАЦІЯ – перехід зі стану можливого в стан дійсності.
АКРОФОБІЯ - страх людини перед висотою, боязливість знаходитися на висоті. АКСЕЛЕРАЦІЯ - прискорений фізіологічний та психічний розвиток, прискорене статеве дозрівання дітей та підлітків в порівнянні з попередніми поколіннями. А. спостерігається в останні 100-150 років. Характеризується збільшенням ваги та розмірів тіла, а також прискоренням розумового розвитку.
АКСІОЛОГІЯ - вчення про цінності, теорія загальнозначущих принципів, що обумовлюють і визначають спрямованість людської діяльності, мотивацію людських вчинків.
АКСІОМА - безперечна, що не вимагає доказів, істина.
АКСКРИПЦІЯ - певна характеристика індивіда статус, професія, прибуток, що задається не його власними досягненнями, а визначається його положенням. АКТИВАЦІЯ - стан нервової системи, що характеризує її збудження і реактивність А. буває довготривалою - тонічною і короткочасною - фазовою. Слід розрізняти А. нервової системи в цілому як її загальну характеристику й А. окремих мозкових структур. Дуже важливо відрізняти розуміння А. в психології й психофізіології - А. психологічної і А. фізіологічної. А. психологічна пов’язана з розшифруванням сигналів й залежить від рівня бадьорості і відстану свідомості, а також від потреб, смаків, інтересів і планів людини. А. фізіологічна пов’язана з функцією центрів, що знаходяться в основі головного мозку. А. вищих центрів мозку дозволяє організму уважно стежити за сигналами з оточуючого середовища, що забезпечує йому збереження фізіологічної й психологічної рівноваги. АКТИВНІСТЬ - загальна характеристика живих істот, їх власна динаміка як джерело перетворення, зміни чи підтримки ними життєво значущих зв’язків з оточуючим світом. А. характеризує, в більшій мірі, обумовленість зроблених дій специфікою внутрішніх станів суб’єкта безпосередньо в момент діяльності, довільність, надситуативність, значна стійкість діяльності по відношенню до поставленої мети. АКТИВНІСТЬ ІНТЕРГРУПОВА – ступінь впливу певної групи на інші групи. АКТИВНІСТЬ НАДНОРМАТИВНА – прагнення особистості або групи людей перевищувати нормативні вимоги до того чи іншого виду діяльності, що офіційно пред’являються суспільством. АКТИВНІСТЬ НАДСИТУАТИВНА – здатність особистості підніматися над рівнем вимог ситуації, ставити цілі, вищі за вихідне завдання. Через А.н. особистість долає зовнішні і внутрішні перешкоди /“бар’єри”/ діяльності.
А.н. проявляється в процесах творчості, в пізнавальній інтелектуальній активності, в наднормативній активності безкорисливого зиску. АКТИВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ - одна з найважливіших якостей особистості, яка проявляється в діяльності зі зміни оточуючої дійсності у
відповідності до власних потреб, поглядів, цілей, здатність до свідомої професійної та соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення навколишнього середовища і самої себе на основі засвоєння багатств матеріальної і духовної культури. А.о. проявляється в творчості, вольових актах, спілкуванні. Інтегральна характеристика А.о. – активна життєва позиція людини, яка виражається у відстоюванні своїх поглядів, єдності слова і діла. Основні сфери А.о.: суспільна і трудова діяльність, що надають найбільші можливості для творчої й ефективної праці, участі в управлінні.
АКТИВНІСТЬ ПІЗНАВАЛЬНА - вид психічної активності людини, що проявляється у формах мимовільної уваги, цікавості, допитливості, творчості. АКТИВНІСТЬ ПОШУКОВА – поведінка особистості, спрямована на зміну ситуації (чи ставлення до неї) за відсутності визначеного прогнозу її результатів, але за постійного врахування ступеню її ефективності. А.п. є обов’язковим компонентом багатьох типів поведінки. АКТИВНІСТЬ СВІДОМОСТІ - вища форма психічної активності, яка визначається тим, що свідомість людини не тільки відображає об’єктивний світ, алей творить його, тобто об’єктивний світне задовольняє людину і вона своїми діями намагається його змінювати. АКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНА - ініціативний вплив соціальних суб’єктів суспільства, класів, груп, особистостей на оточуюче середовище, на інших людей і на себе, відтворюючи або змінюючи умови життєдіяльності, розвиваючи ї власну організаційну структуру і соціальну свідомість. Ас. може мати різну спрямованість бути корисною, прогресивною або негативною, що наносить моральну і матеріальну шкоду іншим людям.
АКТУАЛЬНЕ в психології - психічне явище, що існує в об’єктивній дійсності й протиставляється потенційному. АКТУАЛІЗАЦІЯ - процес переведення певних психічних і фізіологічних явищ, зафіксованої в пам’яті інформації, досвіду, якої-небудь потреби тощо зі стану потенційного в стан реальний. А. характеризується різним ступенем легкості чи трудності в залежності від рівня збереження забування зафіксованого в пам’яті матеріалу.

АКУПРЕСУРА – один з методів рефлексотерапії, натискання пальцями на біологічно активні точки. АКУРАТНІСТЬ – характерна особливість людини, що проявляється в дотриманні порядку, точності, ретельності, охайності, в старанному і своєчасному виконанні тієї чи іншої діяльності. АКЦЕНТУАЦІЯ - поняття, введене К.Леонгардом, яке означає надмірну вираженість окремих рис характеру людини та їх поєднань, що накладає певний відбиток на її поведінку і діяльність. А. передбачає посилення певної риси особистості, що стає акцентуаційною. В залежності від ступеню прояву розрізняють А. явну і приховану. Явна А. відноситься до крайніх варіантів норми, відрізняється постійністю певних рис характеру. За прихованої А. риси характеру проявляються слабо або зовсім не проявляються, але можуть яскраво проявитися під впливом специфічних ситуацій. Під впливом соціального оточення, професійної діяльності, сімейного виховання А. можуть переходити одна водну. У людей з А. рисами потенційно закладені можливості як соціально позитивних досягнень, такі негативних. Деякі акцентуаційні особистості постають у негативному світлі, але цілком можливо, що під впливом інших обставин, вони могли б стати незвичайними людьми. А. не є захворюванням, вона належить до варіантів норми. Урахування А. необхідне для здійснення індивідуального підходу у вихованні молоді, професійній орієнтації і психологічній консультації, при виборі адекватних форм індивідуальної психотерапії і складанні психокорекційнх програм. Психологічна діагностика А. здійснюється за допомогою спеціально розроблених опитувальників наприклад ПДО О.Лічко, опитувальник
К.Леонгарда та ін./, такі шляхом використання універсальних опитувальників, зокрема СМІЛ Л.Собчик, шкали якого включають зони нормальних, акцентуаційних і патологічних проявів особистості.
АКЦЕНТУАЦІЙНА ОСОБИСТІСТЬ
– особистість, яка має характерологічні відхилення від норми, що проявляються в надмірному посиленні окремих рис характеру. А.о. притаманна тенденція до особливостей соціально-позитивного чи соціально-негативного розвитку. АКЦЕНТУАЦІЯ ГІПЕРТИМНА – акцентуація особистості, для якої характерна постійна піднятість настрою, підвищена психічна активність з прагненням діяльності і тенденцією не доводити справу до кінця.
АКЦЕНТУАЦІЯ ХАРАКТЕРУ - надмірна вираженість окремих рис характеру особистості, що накладає свій відбиток на її поведінку і діяльність. В залежності від ступеню проявлення виділяють Ах. явну і приховану. Явна Ах. відноситься до крайніх варіантів норми, відрізняється постійністю певних рис характеру. При прихованій Ах. риси певного типу характеру проявляються слабо або зовсім не проявляються, але можуть яскраво проявитися під впливом специфічних ситуацій. АКЦЕПТОР ДІЇ – нейрофізіологічний механізм передбачення й оцінки результатів дії в функціональних системах термін введений П.К.Анохіним/.
А.д. є інформаційним еквівалентом можливого результату поведінки вданих умовах, здобутого з пам’яті в процесі прийняття рішення і який звіряє ідеальний психічний результат з результатом реальним. У випадку отримання прогнозованого результату функціонально-поведінкова схема закріплюється створюється стереотип поведінки, а у випадку неспівпадання в програму дії вносяться корективи, розвивається орієнтовно-дослідницька реакція.
АЛАРМІСТ - особа, яка схильна до паніки, поширення неперевірених, необґрунтованих чуток, що викликають тривожні настрої.
АЛГОЛАГОНІЯ – насолода болем. АЛГОРИТМ – точний пропис послідовності виконання певної системи операцій, дій для вирішення завдань даного типу. АЛЬТЕРНАТИВА - необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна одну кожна з цих можливостей.
АЛЬТЕРНАТИВНА ПСИХОЛОГІЯ - загальне поняття нетрадиційних психологічних вчень, що виникають, існують і розвиваються позанауковими школами і напрямками, навчальними і науково-дослідними інститутами, де психологія представлена як офіційно визнана система наукових знань. До А.п. відносяться, зокрема, психологічні вчення, які, не рахуючись з офіційно визнаною наукою, часто і просто свідомо ігноруючи її, по-своєму описують і пояснюють психологію і поведінку людини, користуючись при цьому своєю власною термінологією і своїми власними законами наприклад, астрологія, діанетика, парапсихологія, трансперсональна психологія тощо.
АЛЬТРУЇЗМ - принцип діяльності і поведінки, система ціннісних орієнтацій людини, у відповідності з якими вона безкорисливо турбується про благополуччя інших людей, прагне надати їм допомогу, готова поступитися і пожертвувати особистими інтересами заради інших людей, відчуває до них симпатію, зичить їм добра. АМБІВАЛЕНТНІСТЬ – складний психічний стан особистості, який пов'язаний з одночасним проявом протилежних емоцій, почуттів радості і горя, сміху і суму, ціннісних спрямувань. А. безпосередньо переходить у боротьбу мотивів і позначається на здійсненні вчинків. Вибір однієї з альтернативних сторін не призводить до зникнення А, певні цінності, шо заперечуються в результаті вибору, залишаються суттєвими детермінантами поведінки. А. є проявом внутрішньої конфліктності особистості і однією з характерних рис невротика.
АМБІВАЛЕНТНІСТЬ ПОЧУТТІВ - суперечливість емоцій до одного й того ж об’єкта, що одночасно переживаються.
АМБІВАЛЕНТНІСТЬ СОЦІАЛЬНА - несумісність норм, цінностей, оцінок, почуттів, станів свідомості суб’єкта, що характеризується подвійним суперечливим його ставленням до явищ, подій, фактів, процесів. У Ас. відображається внутрішня суперечливість соціальної реальності, її здатність набувати протилежних характеристик властивостей, мотивів, відношень тощо.
АМБІВЕРСІЯ – поєднання рис екстраверсії та інтроверсії.
АМБІДЕКСТРІЯ – однаковий розвиток функцій правої і лівої рук, що є спадковим або виробляється шляхом тренування. АМБІЦІЯ – перебільшення почуття власної гідності, надмірна захопленість людиною своїм "Я, чванливість, самозакоханість, пихатість, завищена самооцінка. Амбіційна поведінка свідчить про деформовану самосвідомість, недооцінку інших людей. А. заважає людині влитися в колектив, встановити дружні стосунки, зайняти авторитетне положення.
АМЕНЦІЯ – один з видів затьмарення свідомості, при якому спостерігається розгубленість, незв’язність мислення, мови, рухів.
АМНЕЗІЯ – порушення пам’яті, хворобливе забування подій власного життя, що відбувається внаслідок різних локальних пошкоджень мозку. Розрізняють А. ретроградну забування подій, що відбувалися перед захворюванням і антероградну / забування подій, що відбувалися після захворювання. АМОРАЛІЗМ
– нігілістичне ставлення особистості до загальнолюдських моральних цінностей, принципів, зокрема елементарних норм людського співжиття.
АМПЛУА – посада, вид діяльності, роль.
АМСЛЕНГ – розмовне мовлення глухонімих людей.

АМТХАУЕРА ТЕСТ СТРУКТУРИ ІНТЕЛЕКТУ - один з відомих психологічних тестів дослідження інтелекту, спрямований на оцінку вербального інтелекту індуктивне мислення, комбінаторика, формування суджень, математичних здібностей, просторових уявлень і збереження в пам’яті засвоєного матеріалу. Крім оцінки рівня розвитку інтелекту дається характеристика його структури за профілем успішності виконання окремих субтестів методика складається з 9 субтестів/. Тест призначений для дослідження інтелекту осіб віком від 13 до 60 років.
АМУЗІЯ – порушення сенсорного синтезу, внаслідок чого втрачається здатність людини впізнавати або відтворювати раніше знайомі звуки, відому мелодію.
АНАЛІЗ - мислений процес розчленування цілого на частини, виділення з нього окремих частин або окремих сторін.
АНАЛІЗАТОР - орган відчуття у відповідній ділянці мозку із нервовими шляхами, що їх з’єднують. А. здійснює функцію сприймання і аналізу подразників, що надходять із внутрішнього і зовнішнього середовища організму. А. складається з трьох частин 1/ рецептора, що сприймає подразнення 2/ аферентних передають нервові збудження від рецепторів до центральної нервової системи і еферентних шляхів передають нервові збудження від центральної нервової системи до периферичних робочих систем організму 3/ коркового кінця А, де збудження перетворюється на відчуття. В
залежності від виду відчуття розрізняють зоровий, слуховий, смаковий, нюховий, руховий, дотиковий А. тощо. АНАЛІТИЧНІСТЬ РОЗУМУ - уміння детально аналізувати факти і явища, розбиратися в справі до найдрібніших подробиць. АНАМНЕЗ - сукупність інформації, отриманої під час бесіди з людиною або її рідними чи близькими про умови минулого життя. А. особистості іноді вживається як синонім поняття - "історія розвитку особистості. АНАХРОНІЗМ – застарілі погляди людини, звичаї, судження, пережитки минулого.
АНГЕДОНІЯ - психічний стан людини, що характеризується відсутністю інтересу до життя, втратою здатності насолоджуватися життям, відчуття задоволення ним. А. є чіткою ознакою депресії.
АНДРОГІНІЯ - поєднання в особистості традиційно чоловічих і традиційно жіночих якостей. Термін ввів американський психолог С.Бем. АНОМАЛІЯ – різноманітні відхилення від норми перебігу психічних процесів і функцій.
АНОМІЯ - відсутність у людини твердих життєвих принципів, цілей, нормі зразків поведінки, що призводить до зростання у неї асоціальної і само руйнуючої поведінки. В анемічному стані понижується соціальна і моральна інтеграція людей вони втрачають довіру до соціального порядку і можуть страждати від почуття безсилля, зростає соціальна дезорганізація, девіантність, виникають соціальні проблеми.
АНТИГУМАНІЗМ - нехтування проблемами людини, заперечення її цінності як особистості.
АНТИКОНФОРМІЗМ МИСЛЕННЯ - здатність людини змінювати функцію об’єкта в новій ситуації, уміння відкидати прийняті, старі ходи, думки, а також змінювати своє мислення, відмовляючись від традиційних поглядів.

АНТИМОТИВ - це принцип уникнення або узагальнена заборона. Прикладами антимотивів можуть служити лікарське не нашкодити, адміністративне начальству не суперечити, військове накази не обговорюються. АНТИПАТІЯ - почуття неприязні, відрази до когось, що виникає між людьми на ґрунті непринципових розбіжностей зовнішній вигляд, голос, манери, звички і принципових розходжень політичних, світоглядних або неприйняття морально-психологічних рис тієї чи іншої особи.
АНТИСЕМІТИЗМ - одна з крайніх форм расизму, штучно створеної національної нетерпимості, що проявляється як дискримінація євреїв, аж до їх фізичного знищення і розпалюється реакціонерами у своїх політичних цілях. АНТИЦИПАЦІЯ - здатність передбачати результати дій, вчинків ще до того, як вони здійснені, прогнозувати явища, "моделювати" у свідомості події, що мають відбутися. А. тісно пов'язана зі здатністю інтелекту людини до випереджаючого відображення.
АНТРОПОЛОГІЯ - наука про людину. Зустрічаються різні трактування цієї науки в основному як біологічної про походження й еволюцію фізичної організації людини і як комплексної науки, що включає етнографію, еволюційні теорії, палеонтологію, порівняльну психологію та ін.
АНТРОПОМЕТРІЯ - розділі метод антропології визначення розмірів тіла людини і його частин. На основі даних А. розробляються рекомендації до розмірів одягу, меблів та інших предметів вжитку. Вимоги до параметрів робочого місця виводяться з антропологічних даних росту людини, довжини її рук і ніг тощо. АНТРОПОМОРФІЗМ – перенесення притаманних людині властивостей і особливостей на явища природи, тварин, міфічних істот, внаслідок чого вони сприймаються як істоти, здатні відчувати, розуміти, прагнути до певної мети. АНТРОПОЦЕНТРИЗМ - світобачення, згідно з яким людина є центром і кінцевою метою свiтотворення.
АПОЛОГЕТИКА - упереджений захист, вихваляння чогось замість об'єктивного судження.
АПОПАТЕТИКА - манерність, нещирість в поведінці людини, що стимулюється присутністю інших людей, але на них не спрямована. АПАТІЯ - психічний стан людини, викликаний втомою, тяжкими переживаннями або захворюванням і характеризується емоційною пасивністю, байдужістю, відсутністю інтересу до навколишніх подій і явищ. А. може бути результатом дії сильного стресора, фрустратора аварії, катастрофи тощо. АПАТІЯ СОЦІАЛЬНА - крайня форма соціальної пасивності людини, відкидання будь-яких форм політичної участі.
АПАТРІДИ - особи, які втратили громадянство водній державі і не набули його в іншій. Тобто, А. - це особи, які не мають громадянства якої- небудь держави світу. АПЕРЦЕПЦІЯ – залежність кожного нового сприйняття будь-якого об’єкта від попереднього життєвого досвіду людини і від її психологічного стану в момент сприйняття. АПЛОМБ - надмірна самовпевненість людини, що проявляється в поведінці та розмові. АПОЛОГЕТИ - захисники тих чи інших ідеологічних течій, систем, теорій, вчень. АПОЛОГІЯ - надмірне, тенденційне вихваляння, запопадливий упереджений захист чогось або когось. АПОСТЕРІОРІ - знання, що отримані з досвіду, в протилежність знанням, незалежним від досвіду. АПРІОРІ – знання, наявні в свідомості до досвіду, що передують йому і незалежні від нього. АРГУМЕНТ - підстава, доказ, що наводяться для обґрунтування, підтвердження чогось.

АРГУМЕНТАЦІЯ - поняття, що позначає логіко-комунікативний процес, який є обґрунтуванням певної точки зору з метою її сприйняття, розуміння і прийняття індивідом, групою, колективом. А. виступає як цілісний, складний і багаторівневий феномен, що регулюється певними нормами і законами. Як мовна комунікативна діяльність А. включає в себе нелінгвістичні, світоглядно-етичні компоненти, психологічні параметри, що забезпечують вписування того чи іншого наукового знання в загальну культуру. АРТЕФАКТ – свідомо чи несвідомо підстроєний доказ бажаного, неправдиво витлумачений факт феномен чи ефект, привнесені в експеримент дослідником експериментальний результат, що виникає через відхилення в проведенні експерименту або недосконалість самої методики.
АРТТЕРАПІЯ - способи і технології психологічної реабілітації осіб з обмеженими можливостями засобами мистецтва і художньої діяльності. А.
ґрунтується на здатності людини до образного сприйняття оточення і упорядкуванні своїх зв’язків з ним у символічній формі. Основними функціями А. є а компенсуюча – за допомогою сприйняття творів мистецтва або активної художньої діяльності можуть бути компенсовані нерозв’язні проблеми особистості б розвиваюча – у цьому випадку сприйняття мистецтва чи активна художня діяльність орієнтовані на розвиток навичок, що вже є у особистості, але не використовуються нею в потрібній мірі в навчаюча – у цьому випадку А. використовується з метою формування в особистості нових навичок, якими вона раніше не володіла.
АРХЕТИП - основне поняття аналітичної психології, яке використовується для позначення зв’язку образів, що переходять із покоління в покоління. Фундаментом духовного життя, згідно К.Юнгу, є успадковані архетипи, приховані у колективному несвідомому, характерному для всього людства. А. задають загальну структуру особистості, визначають особливості її поведінки. мислення, відчуття, присутні у психіці кожної людини, наповнюючись конкретним змістом. Вони нейтральні у відношенні до добра і зла, сприяють внутрішній єдності людської культури, визначають взаємозв’язок різних епох й взаєморозуміння людей. А. – це моменти самого життя, цілісно пов’язані з живим індивідуумом емоційними зв’язками; це структуроформуючі елементи несвідомого, що викликають до життя як
індивідуальну фантазію, такі міфологію це джерело акумуляції психічної енергії вусі часи життя.
АСЕРТИВНІСТЬ - якість особистості, риса характеру, що проявляється в її самоствердженні, свідомому прийнятті вимог інших без страху, невпевненості, напруги, іронії тощо. Асертивна людина не діє на шкоду іншим, поважає чужі права, алей з повагою відноситься до себе. Вона може переконати інших надати їй допомогу, чи ставитися до неї люб'язно, домовитися і знайти компромісне розв'язання проблеми. Їй характерні позитивне ставлення до людей і адекватна самооцінка. АСИМІЛЯЦІЯ – перетворення кого–небудь або чого-небудь на свій лад уподібнення злиття одного з іншим. АСИНХРОННІСТЬ – характеристика процесів, явищ, подій, що не збігаються в часі. АСКЕТИЗМ - принцип життя людини, що полягає у крайньому обмеженні потреб , самозреченні, у відмові від життєвих благі насолод з метою самовдосконалення або досягнення морального ідеалу. АСОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА – поведінка людини, що суперечить нормам і законам, які діють у суспільстві. АСОЦІАТИВНА ПСИХОЛОГІЯ - один з напрямів світової психології, що пояснює виникнення психічних процесів принципом асоціації. Представники А.п. дотримуються ідеї , що вся структура людської психіки утворюється без зовнішньої причини, а є продуктом асоціацій. АСОЦІАТИВНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ - особливий проективний метод дослідження мотивації особистості, за якого досліджуваний повинен якомога швидше відповідати на певний набір слів-стимулів будь-яким словом, що прийшло йому на думку. Реєструються тип асоціацій, що виникли, частота однотипових асоціацій, величина латентних періодів час між словом- стимулом і відповіддю досліджуваного, поведінковій фізіологічні реакції та
ін. За характером цих даних можна судити про приховані потяги і афективні комплекси досліджуваного, його установки тощо.
АСОЦІАЦІЇ ВІЛЬНІ - розповідь клієнта психологу про все, що спадає йому на думку. АСОЦІАЦІЯ – добровільне об’єднання осіб або організацій для досягнення спільної мети. А. у психології - це суб’єктивний образ, існуючих поза свідомістю людини зв’язків між явищами і предметами об’єктивної дійсності.
АСПЕКТ - точка зору на певний предмет або явище, що сприймаються, розглядаються чи оцінюються. АСТЕНІК - психопатичний тип особистості, для якого властиві підвищена вразливість, психічна збудливість, що поєднуються зі швидкою виснажливістю, дратівливістю, нерішучістю.
АСТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ – емоції, що пригнічують людину, знижують її активність, демобілізують. АСТЕНІЯ - хворобливий стан людини що проявляється в підвищеній стомлюваності, нестійкому настроїв послабленні самовладання, порушенні сну, різкому падінні дієздатності і працездатності, зниженні порогу чутливості тощо. Фізіологічною основою подібних психічних явищ є виснаження організму в результаті розумового чи фізичного перевтомлення, переживань, конфліктів тощо. Емоційні порушення при А. виражаються рисами подразливої слабкості, підвищеною чутливістю, ранимістю, плаксивістю, гарячністю, іноді - владністю, пасивністю. Інтелектуальні порушення проявляються в нездатності до довготривалої концентрації уваги, у пониженні пам’яті, уповільненні розумової діяльності. АСТРАЛЬНИЙ – зірковий, зв’язаний з небесними світилами. Згідно окультним уявленням - це тонка енергетична оболонка людського тіла, в якій матеріалізуються почуття, бажання, пристрасті людини. АСТРОЛОГІЯ - вчення, згідно якому події земного життя можна завбачити за розміщенням небесних світил.
АТАКСІЯ – розлад координації рухів людини, що виникає внаслідок ураження різних відділів головного мозку. За атаксії рухи людини, зберігаючи свою силу, втрачають узгодженість і точність.

АТАНАСИЗМ – віра в безсмертя людини.
АТАУМАСІЯ – відсутність здивування, стан нездивованості.
АТЕСТАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ - процес оцінки результативності діяльності працівників за визначений період, один з ключових елементів в системі управління персоналом. Виділяють такі функції А.п.: визначення факту придатності того чи іншого працівника до певної діяльності отримання інформації про ступінь укомплектованості підрозділів кваліфікованими кадрами надання працівникам можливості корекції своїх уявлень про власні ділові якості і властивості, виконання ними трудових функцій та обов’язків; визначення ступеня ефективності програм розвитку персоналу.
АТИТЮД – форма психічної активності, фіксована система основних установок особистості, внутрішній стан її готовності, що передує поведінці, виконанню певних дій і забезпечує цілеспрямований характер їх перебігу. А. має складну структуру і включає в себе ряд компонентів схильність сприймати, оцінювати, усвідомлювати і, як підсумок, діяти відносно даного об’єкта явища певним чином. Прийнято виділяти такі потенційні функції А а соціально-пристосовницьку ми діємо у відповідності з певними Атому що вданому середовищі нам це вигідно, приносить користь б когнітивну А. спрощують нашу орієнтацію у світі, дозволяють легко категоризувати і оцінювати події, що відбуваються в експресивно-оціночну /проявляючись у поглядах і поведінці, А. сприяє самовираженню особистості г психологічного захисту А, охороняючи особистість від конфліктів, підтримує її самооцінку. АТРАКЦІЯ - здатність особистості притягувати до себе або відштовхувати від себе інших, викликати симпатію чи антипатію, бути соціометричним до тих, кого обирають або відштовхують. Позитивна А. характеризує емоційне притягання, негативна - емоційне неприйняття. АТРИБУТ - найбільш суттєва, необхідна і невід’ємна властивість об’єкта, явища, без якої даний феномен не може ні існувати, ні бути представленим.
АТРИБУЦІЯ – приписування людиною причині мотивів поведінки, особистісних якостей і характеристик іншим людям на основі звичайного, життєвого аналізу їх дій і вчинків. А. породжує багато помилок і перекручень.
АТРИБУЦІЯ КАЗУАЛЬНА - інтерпретація людиною сприйняття міжособистісних причин та мотивів поведінки інших людей. Дослідження А.к. виходить з таких положень а люди, пізнаючи один одного, не обмежуються отриманням знань від зовнішнього спостереження, а прагнуть вияснити причини їх поведінки і зробити висновки щодо відповідних особистісних якостей б оскільки отримана в результаті спостереження інформація про людину, зазвичай, недостатня для належних висновків, спостерігач знаходить ймовірні причини поведінки й особистісні риси і приписує їх тому, за ким велося спостереження в така причинна інтерпретація суттєво впливає на поведінку спостерігача. Основними сферами вивчення А.к. є міжособистісне сприйняття, самосприйняття та сприйняття широкого кола інших соціальних об’єктів. Найважливіші результати експериментального дослідження А.к. полягають в установленні а систематичних відмінностей у поясненні людиною своєї поведінки та поведінки інших людей б відхилення процесу
А.к. від логічних норм під дією суб’єктивних мотиваційних й інформаційних чинників в стимулюючого впливу, що здійснюється на мотивацію і діяльність людини поясненням невдалих результатів цієї діяльності зовнішніми чинниками, а для успішних - внутрішніми. На основі виявлених закономірностей розробляються прийоми використання А.К. з метою впливу на емоції, установки, мотивацію і ефективність діяльності людини.
АТЕНЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ – властивості уваги людини її інтенсивність, концентрація, стійкість, швидкість переключення, широта розподілу.

АТЕНЦІЙНІ ВМІННЯ – вміння цілеспрямованого сприйняття людиною професійно значущої інформації. До А.в. відносять вміння розподіляти увагу наряді суттєвих елементів робочої ситуації, безперервно зберігати стан пильності і швидко реагувати на можливі появи порівняно рідких сигналів, переключати увагу з одного об’єкта на інший з оптимальною швидкістю і в необхідній послідовності. АУДИТОР - особа, яка перевіряє стан фінансово-господарської діяльності акціонерних компаній та інших суб’єктів господарської діяльності на основі контракту, укладеного з їх керівництвом.
АУДІОМЕТРІЯ – оцінка гостроти слуху шляхом визначення порогів сприйняття звуків різної частоти. В сучасних умовах А. проводиться за допомогою спеціальних електронноакустичних приладів. АУРА – сукупність енергетичних випромінювань, що утворюють, згідно окультним вченням, парапсихолгічним уявленням, біополе людини. Це світлова оболонка навколо тіла людини, що має певне кольорове забарвлення залежно від її психічного та фізичного стану.
АУТЕНТИЧНИЙ - дійсний, правильний, той, що відповідає оригіналу і
ґрунтується на першоджерелах.
АУТГРУПА - група людей, стосовно якої індивід не переймається почуттям ідентичності або приналежності. Члени такої групи сприймаються індивідом як не ми або чужі. АУТИЗМ - крайня форма психологічного відчуження, що проявляється в уникненні індивіда від контактів з навколишньою реальністю, оточенням і в поринанні у світ власних переживань.
АУТИСТИЧНА ПОВЕДІНКА – поведінка людини з переважанням імпульсивного, емоційного компонента, що може призвести до неправильної орієнтації в ситуації.
АУТОАГРЕСІЯ - різновидність агресивної поведінки людини, за якої ворожі дії з якихось причин переважно соціального характеру не можуть бути звернені на подразливий об”єкт і спрямовуються людиною на саму себе. А. проявляється в схильності до самоприниження, самобичування, іноді – в нанесенні собі фізичних пошкоджень, а в особливо тяжких випадках – в спробі суїциду. Основний засіб корекції А. – психотерапія.
АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ – метод психотерапії, психічної саморегуляції, самонавіювання, самонастроювання психіки, побудований на використанні процесу релаксації, завдяки якому людина, спочатку за допомогою тренуючого, а потім і самостійно, привчається керувати своїм психічним і фізіологічним станами.

АУТОСУГЕСТІЯ - управління людиною власною психікою шляхом навіювання собі уявлень, почуттів, емоцій тощо. В процесі А. людина сама створює собі модель стану і сама вводить цю модель у свою психіку шляхом зосередження на ній уваги і багаторазового повторення цієї моделі. Моделі А, що вводяться в пам’ять, переходять із короткочасної пам’яті у довготривалу, із свідомості у підсвідомість і, в підсумку, уже автоматично впливають на самопочуття і поведінку людини. А. є одним із способів самостимуляції людиною самої себе, самоуправління своєю поведінкою і діяльністю, дозволяє їй ефективніше використовувати свої наявні і потенційні можливості. АФЕКТ – надто сильний і відносно короткочасний за тривалістю емоційний стан особистості лють, жах, відчай, екстаз, під час якого знижується ступінь самовладання дії та вчинки здійснюються за особливою емоційною логікою, а не за логікою розуму. А. фіксується в свідомості людини. Сліди пережитих А. можуть актуалізуватися при певних умовах, посилюватися проявляється ефект накопичення Аз наступною їх розрядкою, іноді ще в гостріших формах. Патологічна форма А. робить людину непідсудною.
АФЕКТ НЕАДЕКВАТНОСТІ - стійкий негативний емоційний стан людини, який виникає внаслідок неуспіху в діяльності і характеризується або ігноруванням самого факту неуспіху, або небажанням визнати себе винним.
А.н. виникає в умовах, коли у людини є потреба зберегти завищені самооцінку і рівень домагань, що неправильно сформувалися і є мовби захисною реакцією, що дозволяє вийти із конфлікту ціною порушення адекватного ставлення до дійсності індивід зберігає самооцінку, уникаючи при цьому усвідомлення своєї неспроможності, що є причиною неуспіху, сумніву, що зароджується відносно своїх здібностей. Проявляється А.н. втому, що людина усвідомлює свою непридатність або непідготовленість до діяльності і приписує це своїм особистим, реальним або гаданим психологічним вадам.
АФЕКТ ОРЕОЛУ – вплив існуючої думки або першого враження про людину на подальшу оцінку її поведінки, особистості. АФЕКТАЦІЯ – удаваність, неприродність у поведінці людини, манерах, мові і жестах, надмірна активність. А.є ознакою нещирості у спілкуванні, поведінці.
АФЕКТИВНА ОСОБИСТІСТЬ – особа, у якої через постійне незадоволення якихось суттєвих для неї потреб виникають і стають досить стійкими важкі емоційні переживання і пов’язані з ними форми поведінки. Одні прагнуть зберегти звичну самооцінку , відкидають спіткавший їх неуспіх, а причину його виникнення вони приписують незалежним від них обставинам, звинувачують при цьому оточуючих і не тільки не понижують, а можуть навіть підвищувати рівень своїх домагань. У таких людей особливо у молоді спостерігається прояв бравади, зарозумілості, агресивність поведінки, надлишок прагнення до самовпевненості. Інші, навпаки, прагнуть досягти успіху за рахунок поставлених перед собою більш легких, запевне досяжних для них цілей. Вони характеризуються уявною невпевненістю в собі. Насправді ж вони бояться розчарувань у своїх можливостях. Їм характерні підвищена образливість, підозрілість, ранимість тощо. Довгочасне збереження афективних переживань і форм поведінки можуть призвести до їх закріплення і перетворення у відносно стійкі риси характеру. Для розв’язання внутрішнього конфлікту, перш за все, необхідно привести у відповідність самооцінку особистості і рівень її домагань. АФЕКТИВНА СФЕРА - сукупність переживань людини свого ставлення до оточуючої дійсності, до самого себе. АФЕКТИВНІ СТАНИ - глибокі емоційні переживання, безпосередньо пов’язані з активно діючими потребами і прагненнями, що мають для людини життєво важливе значення.
АФЕКТИВНИЙ РОЗЛАД – психічне захворювання, що проявляється в зміні емоційного стану людини, розвитку депресії або збудження.
АФЕРЕНТАЦІЯ – процес надходження від екстерорецепторів і
інтерорецепторів інформації, що поступає через нервові волокна до центральної нервової системи. А. знаходиться в прямій залежності від сили подразників й насиченості ними зовнішнього середовища, а також відстану індивіда.
АФЕРЕНТАЦІЯ ЗВОРОТНЯ – процес сигналізації про ступінь успішності рефлекторних відповідей центральної нервової системи на подразнення середовища.
АФЕРЕНТНИЙ СИНТЕЗ – багатоступенева переробка в головному мозку різноманітної інформації, необхідної для постановки мети діяльності та її досягнення. Ас. включає обробку матеріалу, що зберігається в пам’яті, мотивацію, інформацію про середовище і пускову аферентацію стимул. Ас, згідно теорії функціональної системи - це універсальна стадія будь-якої цілеспрямованої поведінки.
АФЕРЕНТНІ ШЛЯХИ – нервові волокна, що проводять збудження до центральної нервової системи. АФІЛІАЦІЯ – потреба і актуалізація людини в установленні та збереженні на довгий час дружніх, емоційно позитивних стосунків з іншими людьми, у визнанні своєї особистості оточуючими; іноді прагнення відчути синівські чи дочірні почуття. Тенденція А. зростає в ситуації тривожності, стресу.
АФОРИСТИКА - сукупність вербальних та невербальних комунікативних одиниць, що відзначаються широким використанням вданій культурі приказки, прислів’я, крилаті слова, канцеляризми, науково- популярні штампи та інше. АХРОМАТИЧНІ КОЛЬОРИ – це чорний та білий кольори з усіма відтінками сірого.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал