Основні напрями трудової міграції у географічному аспекті



Скачати 208.98 Kb.
Дата конвертації13.02.2020
Розмір208.98 Kb.
ТипКонтрольна робота
КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Міжнародна економіка»

На тему «Основні напрями трудової міграції у географічному аспекті»

Київ 2018

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………….…3

Демографічна ситуація та міграційний рух в Україні …………………....3

Трудова міграція за кордон ………………………………………………..5

Види трудової міграції ………………………………………………….…10

Наслідки  трудової міграції для ринку праці ……………………………12

Перекази трудових мігрантів в Україну ……………………………………13

Висновки ……………………………………………………………………..14

Список використаної літератури ……………………………………….......15



ВСТУП

Значні геополітичні трансформації справляють вплив на всі без винятку аспекти життя суспільства, зокрема й на міграційні процеси. Інтенсивність, характер, спрямованість міграцій населення України кардинально змінилися після розвалу СРСР та здобуття незалежності, завдяки чому країна відкрилася до світу, а її громадяни набули право на свободу пересування. Підписання Угоди про асоціацію та шлях до безвізового режиму між Україною та ЄС спричинили проведення низки важливих реформу сфері міграційного менеджменту. Водночас, анексія Криму та конфлікт на Донбасі обумовили масштабні вимушені переміщення населення, глибоку економічну кризу та інтенсифікацію трудової міграції.



Демографічна ситуація та міграційний рух в Україні

На 1 січня 2018 року чисельність наявного населення України становила 42 386 400 осіб, з них у міських поселеннях проживало 29 371 000 осіб (69,3%), у сільській місцевості – 13 015 400 осіб (30,7%). У 2017 році чисельність населення України зменшилася на 198,1 тис. осіб, у тому числі міського – на 111,3 тис., сільського – на 86,8 тис. Зменшення чисельності населення України відбулося внаслідок природного скорочення населення. У 2017 році міграційний приріст населення становив 12,0 тис. осіб, а його рівень – 15,3 особи на 10 тис. населення (дані без урахування тимчасово окупованих територій та Автономної Республіки Крим і м. Севастополя).

Військові дії на Сході країни та економічний спад, скорочення виробництва спричинили велику внутрішню міграцію в безпечні та більш придатні для життя території. В основному міграція йде до великих обласних центрів (Київ, Одеса, Львів, Дніпропетровськ) та прилеглих до них районів. Цей вид міграції ніколи не мав такого масового характеру, як зараз. 1,4 млн. людей переїхали з окупованих територій, з них 40% — потенційні трудові мігранти.

Міграційний рух населення можемо бачити у таблиці:



Звідси, посилюється тиск на місцеві ринки праці, на яких і так кількість шукачів роботи перевищує кількість вакансій. З іншого боку, потенційні працівники зі східного регіону мають в більшості досвід в металургійній сфері, на великих виробництвах, тож знайти аналогічну роботу в інших регіонах України для них є досить проблематично. Ситуація з працевлаштуванням ускладнюється і зарплатними очікуваннями даних спеціалістів, котрі, зазвичай, є вищими не лише через потребу переїзду та перевезення родини, але й кваліфікацію. Наприклад, якщо у Львівському регіоні технологам по металообробці з досвідом 3 роки пропонують зарплату  6000 - 8000 грн., то фахівець з аналогічним досвідом зі Сходу очікує на 10 000 - 14 000 грн.



Трудова міграція за кордон

Зовнішня трудова міграція має і позитивні, і негативні наслідки для економіки України. Найбільш вагомим позитивним чинником є те, що значну частину зароблених коштів українці привозять в Україну.



Останнім часом стала доволі популярною тема трудової міграції. Однак зазвичай тон багатьох публікацій про міграційні тренди має негативні конотації.

Читаючи заголовки про понад 1,5 млн українців у Польщі і прогнози, які екстраполюють тренди останніх років на майбутнє, може скластися враження, що в Україні скоро не залишиться працездатного населення і настане колапс.

Утім, якщо врахувати, що ніхто не має вичерпної інформації про кількість українських трудових мігрантів, то гучні висновки все-таки передчасні. Зрозуміло, що події в Україні з 2014 року сприяли пожвавленню міграційних процесів. Економічна та політична кризи, анексія Криму та розгортання військових дій на Донбасі збурили хвилю міграції як всередині України, так і за її межами. Втім, явище зовнішньої трудової міграції не нове. Україна і до Революції гідності була серед найбільш міграційно-активних країн ще з 1990-х років. Це не дивно, бо навколо є багатші за Україну держави, які мають кращу економічну динаміку і притягують трудові ресурси. Це природний процес, який неможливо зупинити у глобалізованому світі, але можна працювати над усуненням причин, які спонукають людей до міграції. Цілком імовірно, що з покращенням економічної ситуації в Україні потік трудових мігрантів за кордон зменшиться.

Найбільш поширеним у світі джерелом достовірних даних про міжнародну міграцію є дані переписів населення, які періодично проводяться в різних країнах. Під час таких переписів визначається частка осіб, народжених за межами країни проживання, або тих, які мають громадянство іншої країни. Порівняння переписів за різні періоди може дати уявлення про напрямки та обсяги довгострокових міграційних потоків, але не дає оперативної інформації про рух населення. В Україні перепис населення не проводився з 2001 року, що для такої міграційно-активної країни доволі тривалий термін. Можна сказати, що ми маємо лише приблизне уявлення про кількість населення в Україні. Поки не проведений перепис, можна вивчати лише дані вибіркових обстежень або соціологічних опитувань. Вони не дають вичерпної інформації, але, порівнюючи дані за різні роки, можна зрозуміти, які зміни відбуваються.

Масштабні дослідження зовнішньої трудової міграції українців за міжнародною методологією та за участю міжнародних організацій тричі проводив Держстат України: у 2005-2008 роках, у 2010-2012 роках та у 2015-2017 роках.

Останній звіт відомство опублікувало наприкінці грудня 2017 року. Його дані свідчать, що упродовж 2015-2017 років за кордоном з метою заробітку перебувало 1,3 млн українських громадян - всього на 100 тис більше, ніж у 2010-2012 роках.

Треба зауважити, що реальні масштаби трудової міграції більші, ніж порахував Держстат через певні методологічні обмеження. Відомство не враховувало довгострокових мігрантів, які виїхали всією сім’єю і на час аналізу не поверталися в Україну, а також "маятникових" мігрантів, які мають трудові відносини або ведуть домашнє господарство в Україні і періодично працюють за її межами. У 2012 році з урахуванням "маятникової" і нерегулярної міграції кількість українських трудових мігрантів за кордоном оцінювалася 2,25 млн осіб, а з урахуванням пожвавлення міграційних потоків число українців, які у різний час перебували за кордоном для працевлаштування, може перевищувати 3 млн осіб. Проте, це не означає, що всі ці люди одночасно були за межами України. Так само не можна ототожнювати кількість виданих за рік дозволів на працевлаштування в Польщі з реально працевлаштованими українцями на території цієї країни. Так, за даними Євростату, найбільше дозволів на працевлаштування українців у Польщі видається на шість місяців. Потім дозвіл потрібно оновлювати. Разом з тим, наявність дозволу не означає, що людина, яка його має, працевлаштована протягом усього строку його дії. Є сезонні роботи, які тривають один-три місяці.

Найбільш популярними напрямками зовнішньої міграції є Польща та Росія, причому з 2014 року спостерігається переорієнтація мігрантів з Росії на Польщу. Кількість мігрантів, які виїжджали на заробітки у західному напрямку, за 2014-2016 роки зросла утричі, якщо судити за даними Євростату про кількість уперше виданих українцям дозволів на працевлаштування у країнах ЄС. Хоча така динаміка може свідчити про часткову легалізацію нелегальних мігрантів. Понад 90% уперше виданих дозволів на проживання та працевлаштування на території ЄС за 2014-2016 роки були видані в Польщі. Така динаміка виглядає, скоріше, наслідком свідомої політики Польщі легалізувати українських працівників і не приймати біженців із Близького Сходу на рівні з іншими країнами ЄС, ніж таким вибуховим ростом числа українських трудових мігрантів у Польщі. Менше 20 % від усіх охочих працювати за межами України розглядають дальні країни, такі як Китай, де готові запропонувати українцям вакансії продавців, лікарів, викладачів з використанням англійської мови. США та Канада приваблюють переважно науковців, програмістів, біологів та лікарів.

Зовнішня трудова міграція має і позитивні, і негативні наслідки для економіки України. Однак брак достовірних даних про обсяги міграційних потоків з України не дозволяє робити однозначні висновки. Втім, оскільки переважна частина міграційного потоку з України короткострокова і поширюється на сусідні країни, звідки легко повертатися, то можна припустити, що на даному етапі чистий економічний ефект від збільшення обсягів міграції, принаймні на перспективу двох-трьох років, повинен бути позитивним.

Найбільш вагомим позитивним чинником зовнішньої трудової міграції є те, що значну частину зароблених коштів українці привозять чи переказують в Україну. Перекази від трудових мігрантів допомагають зменшувати показники бідності, дозволяють родичам фінансувати поточне споживання, навчання дітей, витрати на медичні послуги, купівлю чи побудову житла, відкриття власного бізнесу.

За даними НБУ, у 2016 році обсяги приватних грошових переказів становили 5,5 млрд доларів або 5,8% ВВП, з яких 20% надійшли неформальними каналами, а за три квартали 2017 року - 5,2 млрд доларів.

Обсяги грошових потоків від трудових мігрантів, ймовірно, вищі, ніж відображає офіційна статистика, оскільки мігранти здебільшого користуються неформальними каналами передавання коштів в Україну. За обстеженням Держстату, 70% мігрантів привозили гроші особисто або передавали через друзів чи водіїв. Також позитивними моментами збільшення участі українців у міграційних процесах є набуття нових навичок, зростання їх мобільності на ринку праці, прискорення обміну технологіями, збільшення можливостей для підприємництва, зростання експортних можливостей для українських виробників, адже мігранти за кордоном генерують попит на українські товари в країні перебування.



Оцінка кількості українських трудових мігрантів (2014-2015 рр.)

(Джерело: опитування домогосподарств та трудових мігрантів МОМ)

Поточні довгострокові мігранти

424 000

}688 000 зовнішні трудові мігранти


Поточні короткострокові мігранти

264 000

Поточні внутрішні мігранти


1 643 000


Мігранти, що повернулися


144 000


Потенційні довгострокові мігранти


117 000


} 310 000 потенційні

зовнішні трудові

мігранти

Потенційні короткострокові мігранти


193 000


Потенційні внутрішні мігранти


829 000


За даними цього ж дослідження, серед трудових мігрантів переважають чоловіки, найчисленнішими серед них є особи 30-44 років (понад 40%), більшість мігрантів походить із областей заходу країни. 41% трудових мігрантів мають середню або середню спеціальну освіту, 36% – вищу освіту.

Основні країни призначення працівників-мігрантів - Польща, Російська Федерація, Чеська Республіка та Італія. На них припадає близько 80% загальних потоків короткострокових та довгострокових трудових мігрантів з України. Сфери зайнятості українських працівників за кордоном - це передовсім будівництво (чоловіки) і праця в домашніх господарствах (жінки), а також сфера послуг та сільське господарство.

Під впливом воєнного конфлікту та глибокої економічної кризи еміграційні настрої населення зростають. Спробам вирішити життєві проблеми у спосіб працевлаштування за кордоном сприяє й набутий українцями досвід роботи за межами держави, потужні міграційні мережі, що сформувалися впродовж останніх десятиліть. Опитування, проведене на замовлення Міжнародної організації з міграції навесні 2015 року, показало, що 8% українців планують найближчим часом знайти роботу за кордоном або вже її знайшли. За даними аналогічного дослідження 2011 р., таких було 6%. Збільшення обсягів трудової міграції супроводжується певною переорієнтацією її потоків із традиційного східного напрямку, до Росії, на західний. В умовах конфлікту вона прискорилася. За даними опитування GFK-Україна на замовлення МОМ, серед потенційних трудових мігрантів з України частка тих, хто шукає роботу в Росії, знизилася з 18% у 2011 році до 12% в 2015 р. Водночас привабливість Польщі зросла з 7% у 2006 році, коли було здійснено перше аналогічне дослідження, до 30% на сьогодні. Разом із тим, згідно з результатами дослідження фінансових надходжень, пов’язаних з міграцією та їхнього впливу на розвиток України, організованого МОМ у 2014-2015 р.,

більшість потенційних мігрантів, які планують короткотермінові виїзди з метою заробітку, збираються виїхати до Росії, для потенційних довготермінових мігрантів (на строк понад рік) Росія є другою за значенням країною призначення після Польщі.



За даними цього ж дослідження в структурі трудової міграції з України також відбуваються зміни, а саме: збільшується обсяг довгострокової міграції; до міграції вдається більше молоді, жінок, мешканців міст, вихідців із північної, центральної та східної України.

Залежно від мотивів, трудову міграцію умовно можна поділити на кілька видів: 

  • тимчасова сезонна міграція від 1 до 6 місяців – це робота в літні періоди по збору овочів, ягід, або на виробництвах, котра не потребує спеціальної підготовки. Найчастіше українці використовують таку роботу як спосіб «підзаробити», працюють під час відпустки. Найбільше на таку сезонну роботу їздять жителі сільської місцевості з чіткою періодичністю один-два рази до року. Зазвичай, це жінки з середньо-спеціальною освітою, віком до 45 років;

  • робота по контракту від 1 року цікавить  фахівців робочих технічних спеціальностей: будівельників, механіків, електриків, зварювальників, а також медичний та домашній персонал. Варто зазначити, що рівень посад та складність роботи, зазвичай, є низькими і   не відповідають кваліфікації українських працівників, хоча й оплачується така робота в 2-3 рази вище, ніж вдома. Ідуть годувальники родин — чоловіки віком 27 – 43 роки з середньо-спеціальною та вищою освітою, досвідом роботи від 3 років з основною метою — отримати вищий дохід. Деякі українці таким чином уникають мобілізації. Такий вид міграції може бути і достатньо тривалим — до 2-3 років і часто переходить в імміграцію з родиною;

  • навчання за кордоном ”з квитком в один бік”. Якість освіти, сучасні, актуальні навчальні програми,  престижні ВУЗи та можливість жити в іншому, іноземному середовищі приваблюють з кожним роком все більше українських студентів. У цьому році на навчання до Польщі виїхало 23 000 українських студентів, це, приблизно, два університети у Львові. Після закінчення навчання третина студентів залишається працювати в країні, де проходило навчання або ж в сусідніх державах. До когорти тих, хто мігрує через навчання, можна зарахувати і  дітей трудових мігрантів. Цей “розум” дуже рідко повертається на батьківщину;

  • відтік мізків або міграція висококваліфікованих фахівців. Основна мотивація таких трудових мігрантів — можливість професійної реалізації та зміна середовища проживання. Найбільше зацікавлення іноземні роботодавці виявляють до програмістів  від рівня вище джуніора, кваліфікованих менеджерів у сфері розвитку бізнесу, закупівель, продажу, інженерів вузьких спеціальностей (наприклад, по проектуванню коробок передач або силовій електроніці) та агрономів. Такі фахівці у 70% випадків одразу розглядають імміграцію разом з родиною. Деякі країни Європи, як от Німеччина, розробили спеціальні програми залучення  висококваліфікованих іноземних фахівців, наприклад «Блакитна карта», котра розрахована на представників дефіцитних професій (вчених, лікарів, інженерів, математиків) і значно полегшує переїзд на роботу. На даний момент міграція висококваліфікованих працівників є найменш чисельною, однак вона зростає;

  • переїзд бізнесу - цей вид міграції набув популярності за останній кілька років. В основному мігрують або цілі компанії або ж окремі підрозділи. Переважно, це компанії в галузі ІТ, інтернет-магазини, інтернет-площадки  по продажу, а також невеликі виробництва.

Основною перевагою роботи за межами України є рівень зарплат. Наша основна перевага - дешева робоча сила зараз є нашим слабким місцем,  адже саме низька оплата праці в Україні спричиняє відтік за кордон працівників всіх рівнів. Трудова міграція все ще є експортним товаром, що приносить кошти в скарбницю, оскільки трудові мігранти надсилають гроші додому. 

Якими ж  будуть наслідки  трудової міграції для ринку праці? Безвізовий режим з Шенгенською зоною сприятиме збільшенню трудової міграції. Вже сьогодні підприємства в Україні відчувають дефіцит працівників робітничих спеціальностей, фахівців зі знанням іноземних мов, молодих спеціалістів. Спостерігаємо зниження якості робочої сили. Тривалість закриття вакансій середнього рівня збільшується, досить не просто переманити хорошого працюючого кандидата, оскільки роботодавці утримують кращих, ключових працівників. З іншого боку, фахівці, шукаючи більшого заробітку, починають працювати не за фахом, а часто відбувається і дауншифтинг, відповідно і втрата кваліфікації. Зростає кількість безробітних віком за 50 років, пенсійного віку, в тому числі й серед трудових мігрантів, котрі повертаюся з-за кордону. Нестачу власних трудових ресурсів поповнять іноземні громадяни. Управлінськими посадами високого рівня в Україні іноземці вже давно цікавляться. Реальним є  збільшення потоку іноземних працівників на технічні та робітничі спеціальності, в медицині тощо.

Реформи, підвищення рівня життя та ріст зарплат сприятимуть поверненню до України частини трудових мігрантів. Фахівці з досвідом роботи за кордоном зможуть принести в Україну нові навички та технології. Можливо саме тоді до нас почнуть приходити іноземні компанії, зацікавлені не лише в ручній праці, але й в інтелектуальному потенціалі. Який би сценарій не чекав нас в майбутньому, ми все одно рухаємось в напрямку Європи, маємо попереду нові перспективи та виклики. Один з найбільших викликів – це відкритий ринок праці. Тепер працівники можуть бути не тільки нашими, ми маємо за них конкурувати з іншими роботодавцями. Адже працівники можуть обирати не тільки вакансії в різних компаніях чи регіонах, але й різних країнах, і часто, вибір не на користь України.



Перекази трудових мігрантів в Україну

Згідно з результатами дослідження фінансових надходжень, пов’язаних з міграцією, та їхнього впливу на розвиток України, проведеного МОМ в 2014-2015 р., дві третини мігрантів переказували кошти в Україну у 2014 році. В середньому це приблизно 4,3 тис. доларів США на рік. Розрахована на основі даних дослідження сума грошових переказів становила 2,8 млрд. доларів США. Окрім грошей, трудові мігранти також зробили перекази в натуральній формі на загальну суму 100 млн. доларів США на рік. Загальний обсяг грошових переказів у 2014 році становив майже 2,9 млрд. доларів США. Більше половини, а саме 53% всього обсягу грошових переказів у 2014 році, було переказано неформальними каналами. За даними цього ж дослідження, із загальної суми грошових переказів мігрантів в 2014 р. на споживання витрачено близько 40%. Близько 20% переказів інвестувалися, передовсім в житлове будівництво, придбання чи ремонт житла. Понад 40% спрямовувалися на заощадження. Рівень заощаджень значно перевищує обсяг грошових переказів і становить близько 4 млрд доларів США. Їх цілі – придбання нерухомості, товарів тривалого використання, а також освіта дітей. Ще одна важлива мета – непередбачені ситуації та ризики, що відображає поточну нестабільність в Україні та економічний спад, пов’язаний із цим. Перекази трудових мігрантів становлять більшу частину приватних переказів, які надходять в Україну і обліковуються Національним банком при обрахунку платіжного балансу. За даними НБУ, сума приватних переказів, що сягнула піку в 2013 р., в 2014 р. скоротилася на 24%. У 2015 р. обсяги переказів були на 20,6% менше, ніж попереднього року. Попри це на фоні стрімкого падіння економіки частка переказів у ВВП сягнула в 2014 р. майже 5%, а в 2015 р. становила 5,7%. У 2010-2012 роках сума приватних переказів з-за кордону була зіставною з сумою притоку прямих іноземних інвестицій, а в 2013 і 2014 роках значно її перевищила. У деяких регіонах мігранти перетворилися на основних інвесторів. Наприклад, у Тернопільську область за 2013 рік надійшло всього 4 млн доларів прямих іноземних інвестицій, а переказів, за даними НБУ – приблизно 612 мільйонів, що у 153 рази більше.



ВИСНОВКИ

Останні роки з погіршенням соціальноекономічної, політичної ситуації, військовими діями на Сході України зовнішні міграційні процеси трудових ресурсів набули масового характеру. Усвідомивши вплив негативних і позитивних факторів зовнішньої міграції, ми дійшли висновку, що зупинити відтік працездатного економічно-активного населення можна, лише забезпечивши створення умов для ефективного його використання. Такими умовами є розробка виваженої міграційної політики держави, спрямованої на створення високопродуктивних робочих місць, гідного рівня оплати праці, підвищення соціальних стандартів і соціальної захищеності трудового потенціалу, реформування наявної системи освіти з метою отримання якісного навчання, створення сприятливих умов для ведення бізнесу тощо. Подальшими розвідками в цьому напрямі є поглиблене дослідження наслідків зовнішньої трудової міграції для економіки України, наприклад, на внутрішній ринок праці та безробіття.


Список використаної літератури

  1. «Трудова міграція українців: позитив теж є», Електронний ресурс https://www.epravda.com.ua/columns/2018/02/28/634533/, https://www.epravda.com.ua/news/2018/04/25/636374/

  2. Електронний ресурс https://zik.ua/ru/news/2018/04/02/trudovaya_mygratsyya_kuda_edut_ukrayntsi_y_pochemu_ne_hotyat_rabotat_doma_1297419

  3. Державний комітет статистики http://www.vn.ukrstat.gov.ua/index.php/statistical-information/5186-2010-11-26-08-12-50.html

  4. Міграція як чинник розвитку в Україні. – К.:МОМ, 2016. http://www.iom.org.ua/sites/default/files/mom_migraciya_yak_chynnyk_rozvytku_v_ukrayini.pdf

  5. Міжнародна організація з міграції (МОМ) в Україні, «Міграція в Україні: факти і цифри», 2016 р.

  6. Державний комітет статистики, « Населення та міграція», 2018 р.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка