Педагогика, психология и социология Теория и методика учебы, воспитания и образования




Скачати 50.21 Kb.

Дата конвертації02.01.2017
Розмір50.21 Kb.

SWorld –
1-12 October 2014
http://www.sworld.education/index.php/ru/conference/the-content-of-conferences/archives-of-individual-conferences/oct-2014
S
CIENTIFIC RESEARCHES AND THEIR PRACTICAL APPLICATION
.

M
ODERN STATE AND WAYS OF DEVELOPMENT
‘2014
Педагогика, психология и социология - Теория и методика учебы, воспитания и образования
УДК 378

Кравченко Н.Б.
IГРОВА МОДЕЛЬ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ
Національний університет біоресурсів і природокористування України,
Київ, Генерала Родимцева, 19, 03041
Kravchenko N.B.
GAME AS A MODEL OF LEARNING
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine,
Кyiv, Generala Rodimtseva, 19, 03041.

Анотація. В статті розглядається ігрова діяльність як педагогічний засіб
активізації навчального процесу. Вказується на її практичну значимість у
процесі підготовки майбутніх фахівців.
Ключові слова: ігрові технології, ділова гра, ігрова модель.
Abstract.
In the article the play activity as a pedagogical tool intensify the
educational process. Points to its practical importance in the training of future
professionals.
Key words:
gaming technology, business game, game model.
В умовах гуманізації освітнього процесу поряд з освітньою та виховною метою, особливої уваги надається розвитку творчих здібностей студента, який за таких обставин має право самостійно обирати мету, формувати власні проблеми, заглиблюватись у суб'єктивний досвід та прогнозувати його наслідки. Відповідно до цього навчальний процес структурується відповідно до потреб та інтересів студента, на солідарній основі, де викладач є консультантом, організатором та носієм знань, який допомагає зорієнтуватись в науковій проблемі, навчальному матеріалі та наукових поглядах, а для студента постійно існує вибір пізнавальної альтернативи і сутність навчання зводиться до накопичення суб'єктивного досвіду. Оволодіння знаннями, вміннями та
навичками відбувається із застосуванням інноваційних форм та методів навчання, де йде робота всіх і з усіма. Серед педагогічних засобів активізації навчального процесу у ВНЗ особливе місце належить навчальній ігровій діяльності.
Аналізуючи літературу, присвячену методу ділової гри, А.Айламазьян та
М.Лебедєва [1] підкреслюють, що, за даними досліджень, у результаті участі у грі студенти навчаються техніки прийняття рішення, усвідомлюють необхідність теоретичної підготовки для практичної роботи, знайомляться з тими проблемами та труднощами, які можуть виникнути в реальній діяльності, краще засвоюють предмет, розвивають навички взаємодії з іншими, навчаються виконувати різні ролі. Також вказується на те, що гра, на відміну від традиційних методів навчання, не лише передає певний обсяг знань, але насамперед розвиває здатність аналізувати, синтезувати та використовувати отриману інформацію.
Усе це є можливим, завдяки тому, що ігри дають змогу отримувати цілісне уявлення про реальність завдяки відтворенню лише суттєвих компонентів системи, стисканню часових та просторових інтервалів, можливості повторних
їх програвань, проведення підсумкової дискусії про результати гри, що допомагає побачити систему з різних позицій тощо. Це уявлення про реальність виникає в результаті активної самостійної діяльності студентів у конкретних ситуаціях. Нарешті, імітаційні, у тому числі й ділові ігри підвищують мотивацію до навчання шляхом залучення студентів у певні ситуації, створення неформальної обстановки у процесі навчання, необхідності швидких дій, забезпечення реалізації різних мотивів для різних категорій студентів.
Особливо обговорюється у працях проблема підвищення мотивації до навчання у ході ігор. Це пов’язано з тим, що, на їхню думку, більш обдарований студент при незначній мотивації досягає незначних результатів і навпаки.
Технологія ігрових форм навчання, на думку П.Підкасистого та
Ж.Хайдарова, спрямована на те, щоб навчити студентів усвідомлювати мотиви свого учіння, своєї поведінки у грі і в житті, тобто формувати мету й програми
власної, як правило, глибоко прихованої у звичайній обстановці, самостійної діяльності та передбачувати її найближчі результати. Поступове усвідомлення мотивів власної діяльності викликає у студента сильне почуття особистої зацікавленості та стійке бажання досягти результату [2].
Ігрова модель навчання крім досягнення основної дидактичної мети спрямована на забезпечення контролю виведення емоцій, надання студенту можливості самовизначення, надихання і допомоги розвитку творчої уяви, надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті, надання можливості висловлювати свої думки.
Учасникам навчального процесу, за ігровою моделлю, надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Учасники самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Викладач в ігровій моделі виступає у ролі інструктора
(ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), судді- рефері (коректування і поради з розподілу ролей), тренера (підказки студентам для прискорення проведення гри), головуючого, ведучого (організатор обговорення).
В ігровій моделі виділяють чотири етапи: 1) орієнтація (введення у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу); 2) підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтованих шляхів розв’язання проблеми); 3) основна частина – проведення гри; 4) обговорення.
Найбільш поширеними серед інтерактивних ігор є моделюючі. Кожна така гра відбувається за схемою. Учасники “вводяться” в ситуацію, на основі якої вони отримують ігрове завдання. Для його виконання поділяються на групи й обирають відповідні ролі. Починаючи висувати припущення щодо розв’язання проблеми (1-й крок), вони стикаються з тим, що їм не вистачає інформації. Тоді отримують її від викладача або викладач сам корегує діяльність учасників
новим блоком інформації. В іграх, побудованих на використанні учасниками вже відомого матеріалу, джерелом інформації є судження, висловлені попередніми учасниками гри. З отримання інформації та її аналізу під кутом зору ігрового завдання починається наступний етап гри (2-й крок), далі гра розгортається за невизначеним сценарієм, що реалізує кілька етапів взаємодії між учасниками, які “грають ролі” (3-й крок). Після завершення сценарію потрібне серйозне обговорення, рефлексія того, що відбулося, усвідомлення отриманого досвіду на теоретичному рівні (4-й крок).
У правильно організованій діловій грі ігрова група в цілому і кожен її учасник стають повноправними й рівноправними з керівником гри суб’єктами
ігрової діяльності, здійснюючи в грі не тільки планування, реалізацію, самоконтроль і самооцінку власної цілеспрямованої навчально-ігрової діяльності, але й беручи участь в організації, здійсненні, регулюванні й оцінюванні навчально-ігрових дій своїх товаришів, спільної діяльності ігрової групи, колективу, активно взаємодіючи з викладачем. У ході здійснення організованої таким чином навчально-ігрової діяльності у студентів спостерігається наявність позитивного емоційного ставлення до навчального процесу; активізація пізнавальної діяльності; розвиток здатності до самостійної та колективної творчої діяльності; наявність стійкої пізнавальної орієнтації, що зберігається і по закінченні гри.
У цілому, в ефективно організованій діловій грі активізується навчальна діяльність студентів:
- формуються пізнавальні потреби і виховуються стійкі пізнавальні
інтереси;
- формуються інтелектуальні уміння, що пов’язані з переробкою засвоюваної інформації; формуються вміння здійснювати планування, самоорганізацію та самоконтроль у процесі навчання;

- здійснюється індивідуальний підхід в умовах групової та колективної діяльності, здійснюється контроль за ходом навчально-ігрової діяльності студентів.
Це дає підстави стверджувати, що у процесі ділової гри у студентів успішно формується рефлексивно-оцінний компонент їх діяльності.
Ігрові форми організації навчально-пізнавальної діяльності студентів є однією зі складових особистісно-орієнтованих технологій навчання, використання яких дозволяє студенту не тільки навчитися, але і розкритися як особистості. З використанням ігрових методів „школа пам’яті” поступово стає
„школою мислення”. Крім того, ігрові методи дозволяють активізувати самостійну навчально-пізнавальну діяльність студентів на заняттях з викладання історії тощо.
Однак, проблему формування умінь і навичок самостійно вчитися повністю не вичерпано і вона потребує подальшого дослідження. Соціальні умови, які постійно змінюються, обумовлюють необхідність пошуку і розроблення ефективних умов, методів і засобів формування у студентів вміння самостійно вчитися, зокрема впливу ігрових методів на формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності у майбутніх фахівців.
Але, на жаль, ігрові методи навчання ще не в повному обсязі знайшли гідне місце в підготовці майбутніх фахівців.
Головна причина полягає в тому, що: по-перше, розмаїття ігор потребує певних педагогічних зусиль, значного часу на її створення, підготовку й режисуру, методичну і педагогічну майстерність; по-друге, значною мірою через брак потрібних методичних посібників і рекомендацій щодо їх організації та проведення; по-третє, через недостатню матеріально-технічну базу деяких навчальних закладів;
по-четверте,
ігрові технології навчання є досить чутливою системою, тому при використанні вимагають певним чином упорядкованої діяльності,
оптимального поєднання, відповідності принципам навчання, меті і завданням, змісту даної теми, навчальним можливостям студентів, наявним умовам, можливостям самих викладачів, фронтальності, хоча б у межах вузу, а в ідеалі – у всій системі освіти України, при цьому основне тут – індивідуалізація навчання.
Завдання, які стоять перед сучасною вищою школою України, вимагають від викладацького складу всебічного вдосконалення процесу навчання студентів з метою суттєвого підвищення якості підготовки випускників вищих навчальних закладів.
В умовах швидкого росту обсягу знань, коли викладач має видавати великі обсяги інформації в обмежені проміжки часу, а студент - засвоювати цю
інформацію, навчальний процес стає все складнішим і вимагає використання різноманітних нових методик навчання, впровадження нових форм і методів, які інтенсифікують процес навчання. Проблема активізації розумової діяльності в процесі навчання актуальна ще й тому, що на сучасному етапі розвитку науки
і техніки необхідно готувати майбутніх фахівців до творчої діяльності, формувати в них навички до активного самостійного накопичення знань, прагнення до самоосвіти.
Література:
1.
Айламазьян А.М., Лебедева М.М. Деловые игры и их использование в психологическом исследовании. // Вопросы психологии. – 1983. - № 2. – С.
143-150.
2.
Пидкасистый П.И., Хайдаров Ж.С. Технология игры в обучении и развитии.– М.: Российское педагогическое агентство, 1996. – 272 с.
Стаття відправлена: 27.10.2014р.
©
Кравченко Н.Б.




База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал