Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди




Скачати 51.57 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації09.01.2017
Розмір51.57 Kb.

128
Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”
У праці розкрито теоретичні аспекти формування
професійної компетентності як педагогічного явища.
Подано схему вирішення проблеми формування професійної
компетентності вчителів засобами інформаційних
технологій.
Ключові слова: компетентність, професійна
компетентність, компетентний, компетенція.
The article deals with the theoretical aspects of professional
competence formation as a pedagogical phenomenon. The scheme
of problem’s solution of professional competence formation of
teachers by means of informational technologies is delivered.
Key words: competence, professional competence, competent,
competency.
Реформування шкільної освіти в Україні передбачає значні
зміни у змісті, формах організації, технологіях навчання вчителя.
Система професійної підготовки вчителя залишається традиційною у формі педагогічних та методичних нарад,
виробничих нарад, навчальних семінарів, лекцій, конференцій на базі інститутів післядипломної освіти. Коло педагогічних технологій обмежене монологічно-інформаційними методами.
Учитель перебуває в ролі пасивного суб’єкта, який не оволодіває необхідним сучасним інструментарієм навчання школярів, особливо зважаючи на глобалізацію проблем та постійно зростаючі потоки інформації. Тому, усвідомлюючи роль і значення вчителя як рушійної сили освітянських реформ, навчальні заклади інноваційного розвитку одним із пріоритетних завдань визначають оновлення професійної
компетентності вчителя в умовах інноваційної діяльності
навчального закладу.
Водночас сьогодні у світі відбувається активне впровадження комп’ютерної техніки в усі сфери життя людини.
Від масштабів використання інформаційних технологій залежить науково-технічний та економічний потенціал суспільства взагалі. У таких умовах процес інформатизації
освіти обумовлений високими вимогами, які сучасний рівень технологій у виробництві ставить до фахівців різних спеціальностей. Тому комп’ютерна грамотність розглядається як необхідний атрибут освіти фахівця будь-якого профілю.
Отже, підготовка вчителів, здатних впроваджувати перехід від стратегії формування особистості із заданими властивостями до навчання як індивідуально орієнтованого педагогічного процесу з використанням інформаційних технологій, стає найважливішою умовою відродження освіти та її інтеграції в загальнолюдське та європейське співтовариство. Це вимагає перегляду системи підготовки педагогічних кадрів, наукового переосмислення цінностей системи, формування професійної компетентності вчителя,
актуалізує пошук оптимальних форм цього процесу в період навчання у вищому закладі освіти.
Важливу роль у забезпеченні успіху реформування системи освіти має раціональне управління. Система управління дає змогу за кінцевими результатами діяльності
виконати завдання вдосконалення професійної компетентності
педагогічних кадрів та підвищення їх науко вого і
загальнокультурного рівня. Завдяки використанню рефлексивного управління з’являється можливість своєчасної
самокорекції діяльності як управлінця, так і вчителя. Обидва види управління сприяють удосконаленню керування системою освіти на підставі особистісно орієнтованого підходу до педагогів.
Успіх інноваційних реформ, у першу чергу, залежить від учителя, його творчого потенціалу, готовності до безперервної
самоосвіти, здатності до гнучкого соціально-педагогічного мислення, гуманістичної спрямованості особистості. У період реформування системи освіти гостро постає потреба вдосконалення професійної педагогічної компетентності.
Формування професійної компетентності вчителя –
комплексу знань, умінь, навичок та здібностей – у традиційній системі вищої освіти здійснюється у процесі теоретичної
(лекції, семінари та ін.) та практичної (лабораторні та практичні
заняття, практики та ін.) підготовки.
Але в сучасній педагогіці спостерігаються істотні
суперечності, зокрема між вимогами до професійної
компетентності вчителя та реальними умовами його підготовки
(скорочення часу аудиторних занять, швидке оновлення знань у цій галузі та ін.); ілюстративно-пояснювальним типом традиційної педагогічної освіти й інноваційним характером професійної діяльності; інтенсивним використанням загальнонаукових сучасних ідей і методів у більшості наук і
недостатнім теоретичним обґрунтуванням їх використання в педагогіці.
Тому зараз потрібно створити такі умови для формування професійної компетентності майбутнього вчителя, щоб він мав змогу працювати та розвивати професійну компетентність самостійно, у будь-який час. Ця вимога може бути виконаною лише за умови використання інформаційних технологій (засоби мультимедіа, гіпермедіа, комп’ютерна графіка, бази даних учнів, бази даних знань, зворотний зв’язок, доступ до
інформації через мережу Internet та ін.). Особливістю формування професійної компетентності засобами
інформаційних технологій є те, що доступ до неї будь-який учень може отримати в потрібний йому час та працювати із системою стільки, скільки йому потрібно; оцінювання дій та супровід навчання в системі здійснюється на рівні провідних учених-педагогів, які є експертами для даної системи; робота
із системою не заперечує традиційні форми навчання, а доповнює та розширює їх.
Логічна схема вирішення проблеми формування
професійної компетентності вчителів засобами
інформаційних технологій
- Постановка завдань досліджень.
- Розробка структури професійної компетентності
майбутніх учителів, визначення критеріїв її сформованості та методики формування засобами інформаційних технологій.
- Розробка автоматизованої педагогічної навчальної системи з формування професійної компетентності вчителів.
- Вибір та розробка педагогічних ситуацій із формування педагогічної компетенції.
- Вибір та розробка педагогічних ситуацій із формування спеціальної компетенції.
- Вибір та розробка педагогічних ситуацій із формування виховательської компетенції.
- Вибір та розробка педагогічних ситуацій із формування комунікативної компетенції.
- Упровадження автоматизованої педагогічної навчальної
системи з формування професійної компетентності майбутніх учителів у навчальний процес.
- Експериментальна перевірка ефективності інновацій.
- Розробка рекомендацій.
Таким чином, існують суперечності між вимогами до професійної компетентності вчителя та умовами його підготовки, суттєвими змінами. У змісті та підходах до організації особистісно орієнтованого процесу навчання в умовах його інформатизації є підстави констатувати наявність ряду проблем і забезпечення актуального проведення досліджень у цьому напрямі.
Навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Отже, поняття компетентності не зводиться
УДК 371.134
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ
ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ
Л. Лузан

129
тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.
Основними групами компетентностей, яких потребує
сучасне життя, є:
соціальні, пов’язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, у суспільному житті, у врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні й розвитку демократичних інститутів суспільства;
полікультурні, що стосуються розуміння несхожості
людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо;
комунікативні, що передбачають опанування важливого в роботі та суспільному житті усного і письмового спілкування, оволодіння кількома мовами;
інформаційні, що зумовлені зростанням ролі інформації
в сучасному суспільстві та передбачають оволодіння
інформаційними технологіями, уміннями здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітну інформацію;
саморозвитку та самоосвіти, що пов’язані з потребою й готовністю постійно навчатися як у професійному аспекті,
так і в особистому та суспільному житті;
компетентності, що реалізуються в прагненні й здатності
до раціональної продуктивної, творчої діяльності.
Педагогічна компетентність – це процес і результат творчої
професійної діяльності, інтегрований показник особистісно- діяльнісної сутності вчителя, зумовлений рівнем реалізації
його гуманістичної спрямованості. Актуальним на цей час стає питання науково-методичного забезпечення методичної
роботи з підвищення рівня педагогічної компетентності.
З’ясуємо за словниками, науково-педагогічною літературою значення низки понять: компетентність, компетентний,
компетенція, професійна компетентність, проаналізуємо основні концепти та розкриємо їх сутність. Центральним для даного дослідження є поняття професійна компетентність
вчителя, яке являє собою результат інтеграції категорій неоднакового ступеня узагальнення різних галузей наук, що за умови широкого розповсюдження та використання в науковому обігу необхідно проаналізувати, з’ясувати основні концепти і
його сутність.
Кожне з понять має відповідну структуру, концепти, зміст
і специфічні характерні ознаки. В енциклопедії бізнесмена,
економіста, менеджера подані тракту вання понять
компетентність, компетентний, компетенція. “Компетент- ність” – слово латинського походження (competens –
відповідний), воно означає:
Обсяг повноважень управлінського органу, посадової
особи; коло питань, із якого вони мають право приймати рішення. Зона повноважень тих чи інших органів або осіб встановлюється законами, іншими підзаконними нормативними актами, положеннями, інструкціями, статутами.
Знання, досвід у тій чи іншій галузі”.
Поняття компетентний (від лат. сompetens – належний,
відповідний) визначається як досвідчений, обізнаний у проблемі, професії, певному питанні; наділений правом,
повноважний, повноправний здійснювати певні операції,
приймати рішення.
У словнику іншомовних слів поняття компетентний
тлумачиться як “правосильний і той, що знає, володіє
необхідною інформацією, авторитетний у чомусь”. Поняття
компетентність визначає авторитетність, обізнаність особистості. Друге значення поняття розкривається як володіння компетенцією, що означає коло повноважень органу чи посадової особи; проблема, про яку в кого-небудь багато
інформації, що дає йому змогу фахово її розв’язати.
“Компетентність (від лат. сompetens – належний, відповідний)
– сукупність знань, необхідних для ефективної професійної
діяльності; “особливий вид організації і досвіду, що забезпечує
здатність до прийняття ефективних рішень”. У наведених вище визначеннях поняття компетентність має по декілька його трактувань через різнорідні дефініції, такі як якість професійної діяльності, авторитетність, обсяг функціональних повноважень, знання, досвід у тій чи іншій діяльності тощо.
Серед численних визначень поняття компетентність
віддамо перевагу офіційним.
У “Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти” компетентність визначається
“як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді,
цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню”.
Опрацювавши положення нормативних документів про те, що компетентність “базується на знаннях, досвіді, цінностях,
здібностях” або “не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості”, або
“вміння – це компетенція в дії”, доходимо логічного висновку,
що компетентність є складним утворенням і має складну структуру.
Вітчизняні й зарубіжні дослідники визначають різні типи компетентностей.
Типи компетентностей (За А. Хуторським)
ключові
предметні
загальнопредметні
Дослідники виокремлюють різноманітні групи компетентностей. Тільки в українській педагогічній літературі
зустрічаємо:
соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні,
саморозвитку і самоосвіти, продуктивної творчої діяльності;
соціальні, мотиваційні, функціональні; загально- культурна, громадянська, підприємницька, соціальна,
здоров’язберігаюча, ІКТ-компетентність, уміння вчитися;
здоров’язберігаюча, загальнокультурна, соціально- трудова, інформаційна, уміння вчитися.
Науковці Самарського ІПКПО зокрема визначають компетентність як результат освіти, який виражається в готовності суб’єкта ефективно організовувати внутрішні та зовнішні ресурси для досягнення поставленої мети і відносять до внутрішніх ресурсів:
знання,
предметні вміння,
навички,
надпредметні вміння,
способи діяльності,
цінності тощо.
Таке трактування поняття компетентності дає підстави наголошувати, що компетентність визначається як результат навчання.
Таким чином, можна зробити висновок, що “навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, умінь чи навичок, а сформувати рівень компетенції”, а також “компетенція є інтегрованим результатом навчальної діяльності”.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вдовиченко Р.П. Управлінська ко мпетентність керівника шк оли. – Харків: Основа, 2007. – 1 12 с.
2. Державний стандарт базової повної загальної середньої
о світи // Освіта України. – 2004. – № 5.
3. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної с ередньої освіти // Директор школи. – 2000.
– № 39-40. – 126 с.
4. Родигіна І.В. Ко мпетентнісно-орієнтов аний підхід до навчання – Харків: Основа, 2008. – 112 с.
5. Родигіна І.В. Формув ання основних груп компетентності
учнів: мо жливо сті продуктивного навчання // Директор шко ли,
ліцею, гімназії. – 2004. – № 2-3. – С. 180-184.
6. Шишов С. Понятие компетенции в контексте каче ства образования // Дайджест педагогічних ідей та технологій. Школа
– парк. – 2002 – № 3. – С. 20-21.
П Е Д А Г О Г І К А


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал