Підготовка менеджерів на основі системи компетентнісної підготовки




Скачати 59.03 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації06.01.2017
Розмір59.03 Kb.

ПІДГОТОВКА МЕНЕДЖЕРІВ НА ОСНОВІ СИСТЕМИ
КОМПЕТЕНТНІСНОЇ ПІДГОТОВКИ
Зміщення акцентів вищої професійної освіти на становлення особистості студента обумовило якісно новий підхід до сучасних менеджерів. Сьогодні спеціалісти використовують нове визначення професійної освіти як процесу і результату професійного навчання і виховання, становлення і розвитку особистості. Це широке формулювання, яке в корені змінює багато акцентів і деякі пріоритети. Ще недавно розуміння освіти, як загальної, так і професійної, зводилося лише до формування систематизованих знань, умінь і навиків. У сучасних умовах професійна освіта разом із загальною є необхідним і найважливішим чинником різностороннього розвитку особистості, оскільки той, хто не володіє ніякою професією, нічого не уміє робити конкретно, явно неповноцінна людина [1].
Тепер стратегічною метою освіти проголошується становлення компетенції студента як особистості, яка здатна до самовизначення, самоосвіти, саморегуляції, самоактуалізації, конкурентоспроможності на ринку праці. Це зовсім не означає, що роль знань будь-яким чином занижується. Однак вони з основної мети освіти перетворились в засіб розвитку особистості студента.
Останніми роками сформувалась нова освітня парадигма, в рамках якої якість сучасної освіти буде визначатися тим, наскільки у випускників вищих навчальних закладів розвинуті компетенції. Тому однією з важливих форм та методів реалізації нових підходів в освітньому процесі стають компетентісно-орієнтовані технології навчання.
Компетентнісний підхід уособлює інноваційний процес в освіті, відповідає прийнятій в більшості розвинених країн загальній концепції освітнього стандарту і пов’язаний з переходом, в конструюванні змісту освіти і систем контролю якості, на систему компетенцій фахівця, здатного проявляти активність в мінливих умовах. Компетентнісний підхід характеризується особистісним і діяльним аспектами, тобто він має і практичну, прагматичну, та гуманістичну спрямованість, спеціально підкреслює роль досвіду, умінь практично реалізувати знання, вирішувати завдання на цій основі, фіксує і встановлює підпорядкованість знань умінню, роблячи акцент на практичну сторону питання. Компетентнісний підхід є способом досягнення нової якості освіти, визначає напрям зміни освітнього процесу, пріоритети, змістовний ресурс розвитку.
Для української системи освіти компетентнісний підхід не є принципово новим, його елементи застосовувались в Україні як складова системи управління якістю навчання і підготовки фахівців. Різні способи організації навчальної діяльності з орієнтацією на ці елементи описані в роботах
Л.М. Дибкової, М.Б. Євтуха та інших дослідників системи освіти [2].
Сучасний підхід підготовки менеджерів повинен орієнтуватися на створення комплексної системи управління компетенціями, яка дозволить майбутнім фахівцям не тільки працювати в сучасному інформаційно-
технологічному середовищі, але і розвивати його у відповідності до конкретного проекту, швидко адаптуватися до його зовнішніх змін, визначати та ставити проблеми і вирішувати нестандартні задачі.
В сучасній вищій освіті можна відмітити ряд недоліків, які пригальмовують процес формування управлінської компетенції у студентів, а саме:

ґрунтування на традиційній парадигмі знань при підготовці спеціалістів;

недостатня кількість годин, які відводяться на вивчення спеціальних дисциплін, які сприяють формуванню управлінської компетенції у студентів вищого навчального закладу;

невідпрацьованість діагностичних методик визначення рівня сформованості управлінської компетенції у студентів;

відсутність системи критеріїв та показників, які дозволяють оцінити рівень сформованості управлінської компетенції випускників вищих навчальних закладів [3].
Розвиток компетентнісного підходу у системі вищої освіти приводить до того, що підставою для визначення змісту освіти менеджера є модель його професійної діяльності або поведінки. Створення такої моделі − актуальна проблема дидактики вищої школи. Одна з провідних тенденцій у розробленні моделі пов’язана з описом сукупності особистісних якостей менеджера, що забезпечують успішне виконання професійної діяльності.
На думку Дибкової Л.М. структура професійної компетентності майбутніх менеджерів-економістів повинна містити такі компоненти: а) компетенції у сферах професійної діяльності менеджера (система знань з менеджменту, фінансів, маркетингу, аудиту, міжнародної економіки, права, тощо); б) інформаційна компетенція (ефективне застосування інформаційних технологій та відповідних програм системи прийняття рішень); в) компетенції у сфері економічної діяльності (економічне мислення, володіння методами економічного аналізу та проектування економічної діяльності, наявність системного уявлення про структури і тенденції розвитку української і світової економіки, знання принципів прийняття й реалізації економічних та управлінських рішень на мікро- і макрорівнях, створення і розвиток власної економічної позиції тощо); г) комунікативна компетенція (знання ділового етикету та основ конфліктології, толерантність до існування інших поглядів, ефективна групова взаємодія, позитивна установка щодо себе і оточуючих та ін.); д) компетенція у сфері самовизначення і саморегуляції особистісних якостей (адекватна самооцінка, впевненість у собі, самоконтроль, самоефективність, високий рівень мотивації до досягнень, визнання необхід- ності неперервної освіти протягом життя тощо) [4].
Фактично вдосконалення менеджерських навичок відбувається протягом всього трудового життя управлінця, як в процесі виконання своїх посадових обов’язків, так і за допомогою безперервної професійної освіти. Безперервна
професійна освіта полягає у формуванні та розвитку професійно-трудових особистісних якостей людини, починаючи від виявлення і первинного розвитку цих якостей у системі допрофесійної освіти і виховання, і продовжуючи їх розвиток, у процесі отримання базової професійної освіти, збагачуючи і оновлюючи протягом трудової діяльності наявні професійні знання, уміння, навички в освітніх установах різних типів, у тому числі корпоративних, а також шляхом самоосвіти.
В умовах підвищення вимог суспільства до професіоналізму менеджерів в практичній соціально значущої діяльності основним орієнтиром якості виступає професійна компетентність як комплексний особистісний ресурс, як особливий компонент людського капіталу, що забезпечує можливість взаємодії з навколишнім світом в тій або іншій області. Потреба у забезпеченні соціально-трудового ефекту в результатах професійної діяльності вимагає особливої уваги до організації освітньої підготовки, яка
інтегрує навчальну, позааудиторну, практичну, соціокультурну діяльність студентів з метою формування професійних якостей майбутнього менеджера.
Управлінська компетентність може розглядатися як сформована в процесі навчання і самоосвіти система управлінських компетенцій, що впливають на якість рішення навчальних, а надалі, і професійних завдань.
Формування високого рівня компетенцій вимагає перетворення як змісту, так і психології навчання, щоб забезпечити:

внутрішню мотивацію як джерело саморозвитку;

самоорганізацію як умова оволодіння цілісною діяльністю;

самодиференціацію, яка дозволяє кожному визначати свій рівень сформованості компетенцій;

досягнення особистісно-значущих результатів;

ефективну взаємодія всіх суб’єктів освітнього процесу.
У цьому випадку управлінська компетенція згідно з Міжнародною організацією праці буде асоціюватися зі здатністю ефективно працювати і кваліфіковано виконувати професійні та соціальні ролі на рівні, який забезпечує студенту максимальну самореалізацію і саморозвиток, тобто вона стає синонімом результативності [3].
Загалом, для забезпечення підготовки кваліфікованих, конку- рентоспроможних управлінців, замість частини описово-інформаційних дисциплін загального спрямування, які формували узагальнену, знеособлену теоретичну інформацію для менеджера, можна використовувати дисципліни, які утворять навчальну систему компетентністної підготовки: методика –>
[базова компетенція + практика; кваліфікаційна компетенція + практика] –> конкурентоспроможність (рисунок 1).
Початковим елементом даної системи є підсистема «Методика», бо від обґрунтованості концепцій, числа застосованих підходів та методів, комплексності принципів виконання роботи залежить якість управлінських рішень. На даному етапі формування знань необхідно отримати відповідь на питання «як» та «за якою технологією?» [5].
На наступних етапах, з застосуванням знань та навичок першої підсистеми,
здійснюється формування набору базових компетенцій менеджера для збору та обробки необхідної інформації для відповіді на питання «чому?».
Наприклад, чому підприємство відстає від конкурентів, за якими параметрами? Чому якість продукції низька? І так далі. Суттєвий вплив на систему здійснює підсистема кваліфікаційної компетенції, яка безпосередньо формує особистість менеджера, з властивими йому підходами вирішення проблем, творчою інтуїцією тощо.
Рисунок 1 – Структура та взаємозв’язки компонентів системи компетентнісної підготовки менеджерів
Також необхідно відмітити, що окреслені компоненти системи висувають низку вимог до професійної компетентності самого викладача. Адекватна самооцінка викладача сприяє формуванню впевненості й у студентів. Ступінь умотивованості викладача в отриманні кращих результатів своєї діяльності також безпосередньо впливає на мотивацію до досягнення успіху в студентів, що сприяє кращому засвоєнню ними знань, набуттю професійних умінь, розвитку кожного як цілісної і самодостатньої особистості. Знання
викладачем основ психології та педагогіки, розуміння того, що кожне завдання, яке отримує студент, сприймаються ним через його індивідуальні особливості, володіння викладачем методами ефективної комунікації створюють основу для ефективного використання форм і методів
індивідуального підходу, для розробки відповідного методичного забезпечення навчального процесу.

Висновки
Отже, вимоги до менеджерів залежать від сфери діяльності, організації, рівня управління. Проте особистісні якості, набуті навички роботи і теоретичні знання є підґрунтям, що допомагає їм як фахівцям такого профілю у їхній діяльності. Згідно з уявленнями про особистість, діяльність, напрями діяльності менеджера визначаються зміст, форми і методи підготовки.
За компетентнісного підходу коригуються уявлення про освіту випускника
ВНЗ, також і менеджера: увага приділяється не лише засвоєнню інформації, знань, а й формуванню професійної поведінки і професійно-особистісних якостей. Таке уявлення впливає на показники оцінювання результатів навчального процесу, на структуру і способи побудови змісту менеджерської освіти. Навчально-пізнавальна діяльність студентів збагачується творчо- перетворювальним, проектним, дослідницьким аспектами.
Професійне зростання відбувається в процесі життя, але за допомогою особливих методів, які дають змогу навчатися, робити висновки, адаптуватися, тобто розвивати особисті якості, потенційні можливості так, щоб вони відповідали новим вимогам. До вищого навчального закладу майбутній менеджер приходить із сформованим початковим потенціалом особистості і університет має створити можливості для його розвитку, враховуючи прагнення особистості до самореалізації [6].
Література
1.
Кавецький В. В. Людський капітал та гуманізація і гуманітаризація вищої професійної освіти / В. В. Кавецький, Н. В. Сачанюк-Кавецька
[Електронний ресурс].

Режим доступу
: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2008 2.
Ельбрехт О. Компетентнісний підхід як методологічна основа формування змісту професійної підготовки менеджерів // О. Ельбрехт /
Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць / [За заг. ред. проф. В.І. Сипченка]. – Вип. LVІІI. – Ч. ІІІ. - Слов’янськ : СДПУ, 2011.
С.54 - 63.
3.
Кузнецова О. А. Формирование управленческой компетентности у студентов специальности «Управление качеством»: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата педагогических наук 13.00.08 /
Кузнецова Ольга Александровна - Тольятти, 2007. - 23с.
4.
Євтух М. Б. Індивідуальний підхід у формуванні професійної компетентності майбутніх економістів: монографія / Микола Борисович

Євтух, Людмила Миколаївна Дибкова. – Х.: Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна,
2007. – 144 с.
5.
Кавецький В. В. Формування системи «технічних» знань при підготовці менеджерів галузевого спрямування. /В.В. Кавецький //Матеріали
Всеукраїнської науково-методичної конференції «Управління якістю підготовки менеджерів-економістів галузевого спрямування – Вінниця:
ВНТУ, 2005. – С.91- 96.
6.
Далюк Н. Я. Формування професійних компетенцій сучасного менеджера /Н.Я. Далюк // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Серія «Економіка». Випуск 1(57),
2012. – С. 109-113.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал