Піроженко Тамара




Pdf просмотр
Сторінка1/7
Дата конвертації16.11.2016
Розмір5.19 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7

Піроженко Тамара | Хартман Олена | Палієнко Катерина | Павленко Майя
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК до парціальної програми з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей від 4 до 6–7 років
Видавництво «Алатон» | Київ | 2016
В
чимося жити разом

ББК 51.204я721
О-88
Схвалено для використання в дошкільних навчальних закладах комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти
МОН України (Лист ІМЗО від .... #....)
Піроженко Т.О. та ін.
О-88 Методичний посібник до парціальної програми з розвитку соціальних нави- чок ефективної взаємодії дітей віком від 4-х до 6-7 років «Вчимося жити ра- зом» / Т.О. Піроженко, О.Ю. Хартман, К.В. Палієнко, М.В. Павленко. – К. :
Алатон, 2016. – 112 с.
ISBN 978-966-2663-40-2
Видання підготовлено в рамках проекту «Вчимося жити разом». Цей про- ект має на меті навчання життєвих навичок дітей та підлітків, які найбільше по- страждали внаслідок воєнного конфлікту в Україні, необхідних для мирного життя у приймаючих і домашніх спільнотах.
Посібник є складовою навчально-методичного комплекту «Вчимося жити разом» для дошкільних навчальних закладів. Цей комплект спрямований на розви- ток у дітей відповідного віку соціальних навичок ефективної взаємодії.
У посібнику висвітлено методичні рекомендації та практичні матеріали щодо впровадження парціальної програми з розвитку соціальних навичок ефектив- ної взаємодії дітей від 4 до 6–7 років «Вчимося жити разом».
Видання прислужиться вихователям, психологам, студентам педагогічних навчальних закладів, методистам.
ББК 51.204я721
Ця публікація стала можливою завдяки фінансовій підтримці
Європейського Союзу і Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).
Погляди авторів, викладені в цій публікації, не обов’язково відображають позицію ЮНІСЕФ та Європейського Союзу.
За надану інформацію несуть відповідальність автори.
© Представництво Дитячого фонду
ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, 2016
© Видавництво «Алатон», 2016
© Піроженко Тамара,
Хартман Олена,
Палієнко Катерина,
Павленко Майя
© ТОВ «ОБНОВА КОМПАНІ», дизайн, 2016
ISBN 978-966-2663-40-2

3
Зміст
Провідні ідеї проекту та загальний алгоритм дій дорослих щодо реалізації програми «Вчимося жити разом» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Частина І.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ПАРЦІАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
«ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
1.
Організаційні рішення для реалізації програми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.
Зміст і форми реалізації першого змістового напряму програми
«Простір, дружній до дитини» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.1. Мета і перелік інтерактивних форм взаємодії педагогів, психологів, батьків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 2.2. Обговорення ключових понять і створення
«Коло цінностей» виховних диспозицій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 2.3. Робота з батьками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 2.4. Рекомендації для батьків у ситуаціях конфліктної поведінки між дітьми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22 2.5. Критерії оцінки ефективності реалізації завдань першого змістового напряму програми «Простір, дружній до дитини» . . . . . . . .23
3.
Зміст і форми реалізації другого змістового напряму
програми «Я та інші люди» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
3.1. Орієнтовна структура комплексних розвивальних занять . . . . . . . . 24 3.2. Орієнтовне перспективне планування роботи вихователя . . . . . . . . 25 3.3. Ігрова діяльність. Ігри комунікативної спрямованості . . . . . . . . . . 27 3.4. Спостереження за ігровою діяльністю дитини дошкільного віку . . . . 33 3.5. Психологічні вправи (етюди) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 3.6. Формування життєвих навичок дошкільників засобами малих форм фольклору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 3.7. Толерантність як соціальна звичка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43 3.8. Орієнтовна тематика та приклади розробок комплексних розвивальних занять . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44 3.9. Критерії оцінки ефективності реалізації завдань другого змістового напряму програми «Я та інші люди» . . . . . . . . . 44
4.
Зміст і форми реалізації третього змістового напряму програми
«У злагоді та радощах творимо добрі справи» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
4.1. Пропозиції щодо проведення ранкових зустрічей із дітьми . . . . . . . 45 4.2. Пропозиції щодо проведення тематичних днів (тижнів) . . . . . . . . . 45 4.3. Організація творчої взаємодії дорослих і дітей . . . . . . . . . . . . . . . 46

4
5.
Зміст і форми реалізації четвертого змістового напряму
програми «Ми поруч із тобою» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
5.1. Чинники, що становлять соціально-психологічну небезпеку для дитини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 5.2. Ігри для зняття стресу та тривоги в дитини дошкільного віку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
6.
Література для збагачення кола однодумців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
Частина ІІ.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ ПРОГРАМИ
«ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ»
НА МАТЕРІАЛІ МАЛИХ ФОЛЬКЛОРНИХ ФОРМ . . . . . . 52
Частина ІІІ.
ПРИКЛАДИ РОЗРОБОК
КОМПЛЕКСНИХ РОЗВИВАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ . . . . . . . . . 55
Частина ІV.
РОЗВИВАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ «МУЛЬТИБУС» . . . . . . . . . 101

5
Провідні ідеї та загальний алгоритм дій дорослих щодо реалізації програми «Вчимося жити разом»
Проблема становлення в дитини дошкільного віку наріжної компетент- ності — вміння взаємодіяти, співпрацювати, розуміти, реалізовувати свої праг- нення в соціумі серед ровесників, молодших і старших за віком людей — охо- плює взаємопов’язані питання соціального, морального, інтелектуального, вольового розвитку. Втім, слід наголосити, що специфікою роботи з дітьми дошкільного віку в площині означеної проблеми є змістовне глибоке збагачен- ня понять, пов’язаних із категорією ЛЮДИНА, тобто понять, що наповнюють
Я-образ та образ іншої людини. Це означає, що змістовним наповненням спе- ціально організованих форм навчальної роботи з дітьми та самодіяльних видів
ігрової та художньо-образної діяльності дітей дошкільного віку є стосунки ди-
тини з іншими людьми, тобто найближчим оточенням дитини — з родиною та ровесниками, що, у свою чергу, забезпечує смислове наповнення призначення взаємодії людини з іншими людьми, оскільки актуалізує розуміння причин, мотивів, форм і способів спілкування (хто? з ким? для чого? де? в який спосіб може досягнути успіху взаємодії) та забезпечує головний результат діяльності спілкування — взаєморозуміння.
У загальних орієнтирах виховних завдань, показників, очікуваних ре- зультатів реалізації програми з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей від 4 до 6–7 років
«Вчимося жити разом» виявляються зако- номірності означеного феномена (в цьому випадку феномена
життєвої ком-
петентності — вміння жити разом, тобто соціальної, комунікативної компе-
тентності, духовної розвиненості) в єдності зі всіма проявами психіки.
Визначаючи компетентність як складну особистісну характеристику дитини, що засвідчує достатню її обізнаність, умілість, вправність у певному колі питань, можна стверджувати, що життєво компетентна в соціальній вза-
ємодії дитина здатна діяти адекватно, конструктивно, продуктивно.
Очікуваний результат реалізації програми з розвитку соціальних нави- чок ефективної взаємодії спрямовує зусилля дорослих на розуміння того, що життєво компетентна дитина — це не лише поінформована особистість, а й обізнана, вміла, гнучка, здатна адекватно діяти, приймати рішення, пристосо- вуватися і творчо сприймати та змінювати різні обставини життя, визнавати свої помилки, обстоювати власну гідність, реалізовувати та вдосконалювати свої природні можливості.
Збереження цілісності особистості та погляд на проблему формування навичок ефективної взаємодії в єдності завдань морального, інтелектуально- го, духовного розвитку дасть змогу поступово досягти очікуваного результату через емоційне збагачення реакцій, емоцій, почуттів дитини, свідоме розумін- ня причин і наслідків вчинків та подій у житті людини, вольову регуляцію діяльності та опірність до негативних впливів середовища. Аналіз та усві- домлення на сучасному етапі розвитку суспільства духовних аспектів у житті дитини та відповідальне ставлення дорослих до забезпечення умов розвитку

6
сутнісної життєвої компетентності — вміння жити разом з іншими людьми, розвиненість навичок ефективної взаємодії, вектор виміру якої — відповід- ність духовності та нормам моралі, є головною смисловою лінією пропонова- них матеріалів.
Це алгоритм дій дорослого в реалізації програми з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей від 4 до 6–7 років «Вчимося жити разом».
1. Визначаємо «Ціннісне коло», в якому ми плануємо організовувати свою педагогічну діяльність. Тобто визначаємо, що для нас є найважливішим у житті та розвитку дитини; що ми хочемо отримати в результаті виховних впливів і впровадження програми; які сутнісні характеристики ефективної взаємодії системи «Я та інші люди» ми можемо запровадити в життя групи дітей та сімейні стосунки батьків із дітьми. Включаємо механізми самовихо- вання й особистісного зростання дорослої людини, актуалізуємо позитивний досвід родинного виховання та формуємо установки, правила та звички ефек- тивної взаємодії дорослого з дитиною.
2. Спрямовуємо та об’єднуємо зусилля дорослих на вирішення освіт- ньо-розвивальних завдань, пов’язаних із розвитком потрібних для існування системи «Я та інші люди» знань і якостей. Це:
2.1. блок завдань, що наповнює психологічним змістом позитивний
Я-образ (уявлення про себе, самооцінка, соціальні навички комунікації з ро- весниками та дорослими, соціальні навички самозбереження, підтримки та розвитку свого прагнення бути активним суб’єктом життєдіяльності, самопо- вага, елементарний самоконтроль і саморегуляція поведінки).
Я-образ характеризується уявленням дитини про «Я-фізичне»,
«Я-психічне» та «Я-соціальне». Формування позитивного Я-образу актуа- лізує важливість сприйняття дитиною життя як радісного пізнання світу та власного «Я», орієнтує на виховання свідомого ставлення до життя; заохочує, стимулює соціально прийнятні й доцільні форми самовираження;
2.2. блок завдань, що збагачує знання дитини про соціальне оточення та цінності, які зближують людей. До сфери «люди» входять субсфери: «близь- ке соціальне оточення» та «далеке соціальне оточення». Метою є виховання соціально компетентного дошкільника, формування в нього уміння дифе- ренціювати людей за різними ознаками, налагоджувати гармонійні стосунки, враховувати особливості та інтереси дорослих та однолітків, виявляти толе- рантне ставлення до оточуючих.
3. Реалізовуємо блок завдань, пов’язаних із формуванням ефективної взаємодії в різних формах діяльності, закріплення вмінь і навичок, які свід- чать про реальне існування ціннісних орієнтацій у житті дитини.
4. Організовуємо індивідуальну психологічну роботу фахівців (психо- лог, психотерапевт, педіатр та ін.) для дітей із проявами поведінкових роз- ладів, страхів, агресії, які потребують супроводу та підтримки особистісного розвитку. Корекційно-розвивальна робота спрямована на допомогу виховате- лям підтримувати установку дитини на позитив і впевненість у здатності до-

7
лати поведінкові труднощі, підтримувати прагнення опановувати ефективні моделі конструктивної взаємодії з ровесниками й дорослими в різних життє- вих ситуаціях. Важливо, щоб психолог умів підібрати ефективну модель ін- дивідуальної допомоги дитині з проявами агресії та іншим учасникам освіт- нього процесу, яка забезпечила б тривалий позитивний результат у стосунках з оточенням у групі та вдома.
Запропонована програма з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей від 4 до 6–7 років «Вчимося жити разом» відображає сучасні потреби суспільства й освіти та керується принципами виключення автори- тарного стилю виховання, утверджуючи принцип гуманізації міжособистіс- них стосунків, визнання особистості дитини найвищою соціальною цінні- стю, її прав на прояв індивідуальності та розвиток здібностей. Організація ефективної взаємодії реалізує концепцію розвитку найважливіших життє- вих навичок, таких як: спілкування, впевненість, співчуття, співпраця, ви- рішення проблем, запобігання конфліктам, подолання наслідків конфлік- тів, залагодження конфліктів, переговори, медіація, примирення, повага до прав людини, врахування гендерних особливостей і активна громадянська позиція всіх суб’єктів освітнього простору. Все це потребує психологізації навчально-виховного процесу, в якому центром уваги стає дитина з її склад- ним і різнобічним світом думок, почуттів, уявлень про себе. Отже, основним завданням організації різних форм спілкування стає збагачення інструмен- тів взаємодії, які забезпечують головний результат спілкування — розуміння
себе та іншої людини.
Пам’ятаємо, що виконання завдань першого, другого, третього напря- мів програми спрямоване на системну просвітницьку діяльність щодо фор- мування ефективної взаємодії дошкільників із дорослими та ровесниками, на профілактику проявів агресії як моделі поведінки. Конкретизація роботи першого напряму пояснюється гаслом «Простір, дружній до дитини», тому всі форми взаємодії дорослих, що збагачують досвід та усвідомлення цінно- сті ефективної взаємодії людини серед людей, а також зміст, що може бути об’єднаний словами «Про важливі речі для дорослих і малечі», є доречними для вибору та створення розвивального середовища. Застосування педагогіч- них засобів, базованих на гуманістичних принципах та соціально значущих цінностях, убереже дітей від психічних і фізичних травм та засвоєння стилю агресивної поведінки як засобу вирішення життєвих проблем.
Другий-третій змістові напрями завдань потребують вибору змісту, форм і методів, що утверджують у свідомості та поведінці дитини знання і навички конструктивної взаємодії, досвід упровадження набутих прийомів організації взаємодії з оточенням.
Зміст завдань четвертого змістового напряму — оперативна, гуманна за суттю реакція дорослих на відхилення поведінки дитини від конструктивного вирішення життєвих проблем, переформатування агресивних проявів і адекватні та конструктивні дії у спілкуванні з оточенням.

8
Частина І
Методичні рекомендації до впровадження парціальної програми
«Вчимося жити разом»
1. Організаційні рішення для реалізації програми
Умови успішного впровадження програми
1. Особиста готовність вихователя/психолога розвивати, наслідувати та поши- рювати ідеї щодо необхідності формування життєвих навичок у дорослих (батьків)
і дітей на засадах гуманності, толерантності, терпимості та поваги до іншої людини.
2. Партнерський формат взаємодії між учасниками освітнього процесу під гас- лом «У злагоді та радощах творимо добрі справи».
3. Побудова взаємин із дітьми та батьками в чіткій відповідності до концепту- альних ідей, визначених у проекті «Вчимося жити разом».
4. Наявність навчально-методичного забезпечення.
5. Логічне місце в сітці занять у відповідній віковій групі.
6. Заняття проводять вихователі/психологи, які пройшли підготовку (тренінг)
із формування життєвих навичок за програмою «Вчимося жити разом».
7. Моніторинг ефективності запровадження парціальної програми (фіксація змін у поведінці/ставленні дорослих і дітей).
Організаційні особливості
Звертаємо увагу, що запропоновані навчально-методичні розробки відобража- ють пілотний варіант вирішення освітніх завдань парціальної програми з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей від 4 до 6–7 років «Вчимося жити разом».
Пілотне впровадження розраховане на роботу впродовж трьох місяців. У кож- ній віковій групі — по два заняття на місяць, загалом по шість занять. Тривалість одного заняття: середня група (від 4 років, 5-й рік життя) — 20–25 хв.; старша група
(від 5 років, 6-й рік життя + від 6 років, 7-й рік життя) — 25–30 хв.
Формат роботи з дітьми — тренінгово-ігровий.
Форма роботи з дітьми — групові комплексні розвивальні заняття, індивіду- альна робота, робота в підгрупах.

9
Форми роботи з дорослими — колективні та індивідуальні, очні та дистанційні
(детально представлені в Частині І цього посібника, а саме «Зміст і форми реалізації першого змістового напряму програми «Простір, дружній до дитини»).
Заняття — форма вирішення завдань дошкільної освіти, за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовує і спрямовує піз- навальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.
Розвивальне заняття — спеціально організоване заняття, спрямоване на розви- ток у дитини вмінь і навичок, які становлять зону найближчого розвитку.
Основний метод — гра.
Допоміжні методи — психологічні етюди, ігрові вправи, бесіди, проблемні ситуації та ін.
Час проведення занять — перша або друга половина дня.
Структура заняття
ВСТУПНА ЧАСТИНА
1.
Налаштування на роботу. Мотивація
Досягнення емоційної рівноваги.
Психосоматичне розслаблення
2.
Заглиблення в тему
Піраміда проблемних запитань
ОСНОВНА ЧАСТИНА
3.
Розкриття теми
Виклад матеріалу: ігри, вправи, завдання, творчі форми роботи
ЗАВЕРШАЛЬНА
ЧАСТИНА
4.
Узагальнення
Формулювання головної думки, умовивід
5.
Рефлексія
Формування емоційного відгуку до предмета обговорення на занятті
Додаткові завдання/суміжні напрями діяльності
Закріплення знань, формування вмінь і навичок у повсякденному житті: ранкові години прийому дитини в дошкільному закладі, організація діяльності на прогулянці та у другій половині дня.

10 2. Зміст і форми реалізації першого змістового напряму програми «Простір, дружній до дитини»
2.1.
Мета і перелік інтерактивних форм взаємодії педагогів, психологів, батьків
Мета: створення середовища, що сприяє розвитку довіри та відчуття безпеки.
Робота з дорослими в обговоренні спільної мети та очікуваних результатів, форм, методів і способів навчально-виховних дій із дітьми 5-го та 6-го років життя, а також свідомий вибір дорослими об’єднувальних загальнолюдських цінностей, які відповідають нормам моралі та духовним прагненням людини, формують у дитини опірність до негативних впливів.
1-й блок:
«Простір, дружній до дитини».
Інтерактивні форми взаємодії педагогів, психологів, батьків вихованців,
інтерв’ю, випуск газет, радіовиступ, індивідуальні та групові консультації, педа- гогічні наради, батьківські збори, створення інтернет-форумів на сайті навчаль- ного закладу, проведення конференцій і семінарів-тренінгів, Батьківська школа,
Педагогічний лекторій, Університет педагогічних знань, День відкритих дверей або батьківський день, спільні (дітей і батьків) вікторини, конкурси, свята, роз- ваги, дитячий туризм, прогулянки, екскурсії та ін. — не тільки стануть у пригоді щодо психолого-педагогічної компетентності самих вихователів, а й будуть важ- ливою профілактикою непорозумінь між поколіннями, необхідною запорукою єд- нання зусиль дорослих у розв’язанні проблеми створення розвивального простору, довіри та безпеки розвитку дитини, формування навичок, потрібних для життя.
Дослідження з пошуку та визначення змісту ключових понять свідчить, що вибір орієнтирів та ціннісних орієнтацій для активного існування в системі «лю- дина–людина», «людина–соціум» є обов’язковим напрямом роботи, результатом якої є визначення «Ціннісного кола», що виконує найважливішу орієнтувальну та регулювальну роль (функцію) в діяльності кожної людини, в її взаємодії з іншими людьми, поведінці в предметному та природному оточенні. В цьому сенсі буде до- речним визнати, що програма з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей 5-го та 6-го (7-го) років життя «Вчимося жити разом» потребує свідомої, смислової взаємодії, і тому всі форми роботи, які активізують пошук смислів у ціннісних орієнтаціях дітей та дорослих, підвищують ефективність рекомендацій, спрямованих на формування навичок соціальної поведінки. Цю роботу варто роз- починати з навчання спеціалістів (вихователів, практичних психологів, соціальних

11
педагогів, соціальних працівників, батьків та ін.), які причетні до профілактичної роботи в дошкільних навчальних закладах, школах, соціальних службах та інших установах, де акцент робиться на освітніх і соціально-профілактичних заходах.
2.2. Обговорення ключових понять і створення «Ціннісного кола» виховних диспозицій
Далі обговорюємо та додаємо інші, важливі особисто для вас поняття.
Безпечна поведінка
— це така поведінка людини, що передбачає безпечні наслідки й не становить загрози здоров’ю і благополуччю її та інших людей.
Гідність
— особливе моральне ставлення людини до себе, що виявляється в усві- домленні своєї самоцінності й моральної рівності з іншими людьми; ставлення до людини інших людей, у якому визнається її безумовна цінність. Об’єктивна цінність особистості.
Гуманістичні цінності
— цінності, що визначають змістовне та смислове ядро буття людства, кінцеву мету існування і його космопланетарні функції; за- безпечують загальнородову ідентифікацію людства; задають членам світового співтовариства «культурну матрицю» і визначають перспек- тиви індивідуально-особистісного розвитку людей; на їх основі фор- муються стандарти та критерії оцінки нового соціокультурного дос- віду людства; вони стимулюють вольову спрямованість людства до створення більш досконалих соціоприродних умов життя і діяльності; сприяють збільшенню культурної спадкоємності різних поколінь люд- ського роду; забезпечують нагромадження «тезауруса культури», тобто стійких смислів і кодів, що сприяють духовному взаєморозумінню й співпраці людей у різних сферах життя.
Дискримінація
— позбавлення певної групи людей яких-небудь прав чи можливості що-небудь робити лише через їхню приналежність до цієї групи.
Емоційно-естетична спрямованість
— визначення головним для людини її емоцій та прагнення до прекрасного.
Забаганки
— речі, без яких людина може обійтися.
Здібність
— здатність виконувати певну діяльність на належному рівні.
Індивід
— окремо взятий представник людського виду, якому властиві природні якості людини.
Індивідуалізм
— визнання себе автономною, самодостатньою особою.
Індивідуальність
— сукупність своєрідних і неповторних якостей, що відрізняють одну людину від іншої (темперамент, характер, мислення, уява тощо).

12
Інтровертованість
— спрямованість особи на власний внутрішній світ.
Інтерес
— спрямованість людини на пошук, вибір, використання або створення за- собів, норм, здатних задовольнити її потреби.
Компроміс
— рішення, яке певною мірою задовольняє обох учасників конфлікту, готовність самому йти на поступки й чекати від іншого, що він також частково відмовиться від своїх цілей і вимог.
Консенсус
— рішення, що полягає в об’єднанні зусиль для вирішення проблеми й максимального задоволення потреб кожного з учасників конфлікту.
Конфлікт
— це різке загострення протиріч (конфліктна ситуація) і зіткнення (інци- дент) двох чи більше учасників (суб’єктів) у процесі вирішення про- блеми (об’єкт), що має ділову чи особисту значимість для кожної зі сторін.
Конфлікт, що виникає через комунікаційні бар’єри
— конфлікт, який виник через те, що люди, розцінюючи своє сприйняття світу як єдине правильне, відмовляються сприймати інші точки зору.
Конформізм
— пристосуванство, пасивне сприйняття норм і правил, панівних ду- мок тощо, некритичне ставлення до позиції загалу.
Культура
— сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених суспільством протягом його існування.
Культурний шок
— стан пригніченості, розгубленості, спричинений психічною травмою через значну відмінність між нормами поведінки, звичними для особи, та тими, які усталені в середовищі, до якого ця особа потрапила.
Ментальність
— це сукупність психічних рис народу, яка проявляється в його нормах поведінки, в побуті, звичаях тощо.
Національно-культурний фон
— специфічні культурні ознаки, факти, предмети, які властиві лише одній нації та легко впізнаються її представниками.
Невербальне спілкування
— спілкування без допомоги слів.
Нонконформізм
— свідоме протиставлення своєї позиції думці загалу.
Особа, переміщена в межах своєї країни
— людина, яка вимушено залишає своє місце проживання, але не перетинає міждержавних кордонів.
Особистість
— сукупність соціально значущих якостей людини, людська особа в тих ролях, які вона відіграє в суспільстві.
Потреби
— ті речі, норми, умови, які є необхідними для безпечного та повноцінного життя людини.

13
Право
— система загальнообов’язкових, гарантованих і забезпечених юридично правил поведінки, яка відображає правду, справедливість, добро тощо.
Спілкування
— це процес взаємодії між людьми, в якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, уміннями й навичками, а також результатами діяльності.
Стереотип
— неправомірне узагальнення щодо тих, про кого ми недостатньо знаємо.
Творчість
— притаманна людині здатність створювати нові цінності.
Темперамент
— сукупність індивідуальних особливостей людини, яка характеризує динаміку її психічної діяльності.
Толерантність
— терпиме ставлення до тих, хто відрізняється від тебе за ознаками мови, релігії, раси, ідеології тощо, на основі взаємоповаги.
Упередження
— негативне ставлення до людини чи групи людей, про яких ви нічого не знаєте, що виникає на підставі стереотипів.
Цінності
— предмети та явища або їх властивості, які мають певне значення для задоволення потреб людини.
Шукач притулку
— особа, яка подала заявку на визнання її біженцем.
Соціальні навички
— набір конкретних патернів поведінки, допомагають жити в злагоді з навколишнім світом, спілкуватися з людьми та приймати адекватні рішення в різних життєвих обставинах.
Життєві навички
— це поєднання знань, ставлень і навичок, це якості та вміння особистості, потрібні для повноцінного розвитку, життєвого успіху, безпеки та збереження фізичного і психічного здоров’я. Розуміються як психосоціальні компетентності:
ПСИХОЛОГІЧНІ
(ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ)
СОЦІАЛЬНІ
Комунікативно-мовленнєві навички.
Позитивне ставлення до світу/себе/інших.
Порівняння себе з іншими.
Прагнення бути хорошим/корисним.
Адекватна самооцінка.
Навички прийняття рішень/вибору/розв’язання проблемних ситуацій.
Здатність розрізняти почуття.
Здатність говорити про почуття (відчуття).
Прагнення контролювати прояви емоцій.
Відкритість до нового (допитливість).
Готовність до взаємодії з дітьми/дорослими.
Уміння слухати іншого (дитину/дорослого).
Уміння просити, звертатися по допомогу, висловлювати вдячність, адекватно сприймати відмову.
Здатність співчувати й надавати допомогу.
Вміння миритися (вибачатися/вибачати).
Прагнення бути частиною групи.
Уміння організувати гру, грати/діяти разом.

14 2.3. Робота з батьками
Створюємо та підтверджуємо позиції про те, що родина — це природний осе- редок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого.
Батьки — головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні осо- бистості — це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка — не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.
Пам’ятаємо мудрі слова В. О. Сухомлинського: «У хорошій сім’ї, де батько і мати живуть у злагоді, де панують тонкі відносини чутливості до слова, до думки й почуття, до погляду та найменшого відтінку настрою, у відносинах добра, злагоди, взаємної допомоги й підтримки, духовної єдності й щирості, довір’я і взаємної по- ваги батьків, перед дитиною якраз і розкривається все те, на чому утверджується її віра в людську красу, її душевний спокій, рівновага. Бережіть цю дитячу віру, в ній — осереддя моральної цільності людини».
Дослідження з пошуку та визначення змісту ключових понять свідчить, що вибір орієнтирів та ціннісних орієнтацій для активного існування в системі «лю- дина–людина», «людина–соціум» є обов’язковим напрямом роботи, результатом якої є визначення «Ціннісного кола», що виконує найважливішу орієнтувальну та регулювальну роль (функцію) в діяльності кожної людини, в її взаємодії з іншими людьми, поведінці в предметному та природному оточенні. В цьому сенсі буде до- речним визнати, що програма з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей 5-го та 6—7-го років життя «Вчимося жити разом» потребує свідомої, смисло- вої взаємодії, і тому всі форми роботи, які активізують пошук смислів у ціннісних орієнтаціях дітей і дорослих
Правила та принципи ефективної
взаємодії з дитиною з почуттям провини

▶Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

▶Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.

▶Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою.

▶Якщо дитина росте у докорах, вона вчиться жити з почуттям вини.

▶Якщо дитина живе в терпимості, вона вчиться сприймати інших людей.

▶Якщо дитину заохочують, вона вчиться вірити в себе.

▶Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

▶Якщо дитина росте серед чесності, вона вчиться бути справедливою.

▶Коли дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.

▶Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

▶Коли дитина живе в розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов
у цьому світі.
Батькам на замітку

15
Психологічну просвіту батьків необхідно спрямувати на формування навичок конструктивного вирішення проблем, здатності до саморегуляції власної реакції на прояви агресії сина чи дочки та пропагування засобів позитивного впливу на
інших членів родини. Важливо допомогти батькам побачити себе очима дитини, відкрити світ її переживань у зв’язку з сімейними негараздами. Спільний аналіз мікросоціальних стосунків у родині дає змогу зруйнувати стереотипи підходів до виховання, які використовували батьки, зрозуміти емоційний стан дитини, мотиви
її вчинків, налагодити конструктивне спілкування. Важливо пам’ятати, що вихо- вувати та змінювати дорослих людей, насамперед батьків, — складне, але можливе завдання. Головний шлях цього процесу — організація взаємодії батьків між собою та взаємодії батьків із дітьми за участю фахівців. Це і є головним змістом програми
«Вчимося жити разом».
Анкети для батьків
Використання анкети
«Які ви батьки?» дає можливість визначати уявлення батьків щодо розвитку та виховання дітей дошкільного віку, знання батьків про на- вчально-виховний процес як такий, бажання поширювати власні психолого-педа- гогічні знання, усвідомлення батьками необхідності узгоджувати виховний вплив на дитину з усіма членами родини, які беруть участь у процесі її виховання. Тест дає змогу орієнтовно скласти картину щодо рівня сформованості психолого-педагогіч- ної культури батьків.
Анкета для батьків
«Які ви батьки?»
Шановні батьки!
Оберіть найближчу для вас відповідь на кожне запитання (будь ласка, відпові- дайте щиро та відверто).
1.
Чи читаєте ви дітям?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)
2.
Чи діти є ініціаторами читання ?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)
3.
Ваша дитина вчинила погано. Чи замислюєтеся ви, що така поведінка може
бути результатом вашого виховання?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)

16
4.
Чи одностайні ви з вашим чоловіком (дружиною) в питаннях виховання дітей?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)
5.
Якщо дитина пропонує вам свою допомогу, чи приймаєте ви її, навіть
розуміючи, що справа може загальмуватися або й зовсім зупинитися?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)
6.
Чи використовуєте ви заборону або наказ лише тоді, коли це справді
необхідно?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)
7.
Чи цікавитеся ви проблемами дитини щодня?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)
8.
Чи регулюєте оточення вашої дитини?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)
9.
Чи вмієте ви не наказувати, а просити про щось свою дитину?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)
10. Чи часто у стосунках з дитиною вдаєтеся до фраз на кшталт:
«Не заважай, мені бракує часу» або «Чекай, доки я закінчу свої справи»?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)
Опитувальник «Взаємодія батьки — діти» (І. М. Марковська) є змістовним
джерелом для визначення особливостей взаємодії батьків із дітьми, таких як:

батьківські очікування щодо розвитку дитини, рівень батьківської вимогливо- сті до неї;

ступінь суворості чи м’якості методів виховання, що їх застосовують батьки в реальній виховній практиці;

характер дитячо-батьківської взаємодії;

емоційна сторона взаємодії, задоволеність стосунками з дитиною;

вагомий чинник успішності процесу розвитку дитини дошкільного віку — на- явність чи відсутність співпраці батьків із дитиною, характер цієї співпраці
(домінування, рівність, партнерство);

17

ступінь батьківської тривожності;

узгодженість виховного впливу на дитину з боку батька та матері.
За результатами опитувальника ми маємо можливість отримувати дані за 10 шкалами, які характеризують взаємодію батьків і дітей:
1)
«вимогливість — відсутність вимогливості» надає можливість визначити сту- пінь вимогливості батьків до дітей, очікуваний рівень відповідальності дітей за власні вчинки;
2)
«м’якість — суворість» вказує на ступінь суворості заходів, що застосовуються до дитини, надає можливість оцінити ступінь жорсткості правил, за якими бу- дується взаємодія з дитиною;
3)
«автономність — контроль» дає змогу встановити ступінь контролюючої по- ведінки з боку батьків стосовно дітей. Високі бали, отримані за цією шкалою, свідчать про наявність у батьків прагнення обмежити дитину в діяльності, ха- рактеризують обрану ними стратегію виховання як нав’язливу;
4)
«емоційна дистанція — близькість» відображає уявлення батьків про емоційну близькість до дитини;
5)
«відторгнення — прийняття» відображає базисне ставлення батьків до дитини, прийняття або відторгнення її особистісних якостей і поведінкових реакцій;
6)
«відсутність співпраці — співпраця» відображає наявність або відсутність вза-
ємодії батьків та дітей, її характер (рівність, партнерство). Взаємодія є резуль- татом залучення дитини до спільної діяльності, характеризує визнання прав і гідності дитини. Відсутність взаємодії є показником упровадження авторитар- ного, байдужого стилю або стилю потурання у процесі виховання дітей;
7) «тривожність за дитину» характеризує ступінь батьківської тривожності за дитину;
8) «непослідовність — послідовність» є важливим параметром взаємодії батьків
і дітей. Означена шкала відображає ступінь послідовності та стійкості бать- ків у вимогах до дітей, застосування ними у виховній практиці покарань і заохочення;
9)
«виховна конфронтація в родині» відображає узгодженість виховних дій серед членів родини, єдність поглядів на провідні етапи виховання та розвиток дітей дошкільного віку;
10) «задоволеність відносинами з дитиною» вказує на встановлену систему стосунків між батьками та дитиною (високі бали), на можливі порушення в цій системі (середні бали), на наявність складних конфліктів батьків і дітей
(низькі бали).

18
Опитувальник «Взаємодія батьки — дитина» (І. М. Марковська)
Оцініть ступінь згоди з нижченаведеними
твердженнями за 5-бальною шкалою.
5 — без сумніву, так (згоден)
4 — загалом так
3 — і так, і ні
2 — скоріше ні, ніж так
1 — ні (абсолютна незгода)
1.
Якщо я вимагаю чогось від дитини, то обов’язково цього досягну.
2.
Я завжди караю дитину за погані вчинки.
3.
Дитина сама вирішує, який обрати одяг.
4.
Мою дитину без вагань можна залишати без нагляду.
5.
Дитина розповідає мені про все, що з нею відбувається.
6.
Гадаю, що моя дитина нічого не досягне в житті.
7.
Я частіше кажу дитині, що мені не подобається в ній, ніж про те, чим я пишаюся.
8.
Часто ми робимо хатні справи разом.
9.
Я постійно опікуюся здоров’ям дитини.
10. Я відчуваю, що непослідовна(ий) у своїх вимогах.
11. У нашій родині часто сваряться.
12. Хочу, щоб моя дитина виховувала власних дітей, як я.
13. Дитина не виконує з першого разу те, про що я її прошу.
14. Я дуже рідко сварю дитину.
15. Я намагаюся контролювати всі дії та вчинки дитини.
16. Вважаю, що для дитини головне — бути слухняною.
17. Якщо в житті моєї дитини виникають негаразди, то вона звертається насампе- ред до мене.
18. Я не цікавлюся захопленнями дитини.
19. Я не вважаю свою дитину такою розумною та здібною, як хотілося б.
20. Можу визнати власну помилку та вибачитися перед дитиною.
21. Я часто думаю, що з моєю дитиною може статися щось жахливе.
22. Мені важко передбачити свою поведінку стосовно дитини.
23. Виховання моєї дитини було б якіснішим, якби інші члени родини не заважали мені.
24. Мені подобаються наші взаємини з дитиною.
25. У дитини вдома більше обов’язків, ніж у більшості її друзів.
26. Доводиться застосовувати до дитини фізичні покарання.
27. Дитина мусить робити так, як я кажу, навіть якщо вона цього не хоче.

19 28. Вважаю, що я краще знаю, що корисно для моєї дитини.
29. Я завжди співчуваю своїй дитині.
30. Мені здається, що я розумію свою дитину.
31. Я хотіла б у своїй дитині багато чого змінити.
32. Під час ухвалення сімейних рішень завжди враховую думку дитини.
33. Вважаю, що я тривожна мама (тривожний тато).
34. Моя поведінка часто буває для дитини неочікуваною.
35. Буває, коли я сварю свою дитину, родичі (бабусі, дідусі) починають докоряти мені в надмірній суворості.
36. Вважаю, що загалом я виховую свою дитину правильно.
37. Я висуваю багато вимог до своєї дитини.
38. За характером я м’яка людина.
39. Я дозволяю своїй дитині гуляти у дворі будинку самостійно.
40. Я намагаюся відгородити свою дитину від життєвих негараздів.
41. Я не допускаю, щоб дитина помічала мої недоліки та слабкості.
42. Мені подобається характер моєї дитини.
43. Я часто критикую дитину за дрібниці.
44. Завжди з готовністю вислуховую свою дитину.
45. Вважаю, що моя місія — захистити дитину від будь-яких небезпек.
46. Я караю дитину за дії, які й сама вчиняю.
47. Буває, що я мимовільно налаштовую дитину проти інших членів сім’ї.
48. Я стомлююся від повсякденного спілкування з дитиною.
49. Мені доводиться примушувати дитину роботи те, що їй не подобається робити.
50. Я пробачаю своїй дитині те, за що інші покарали б.
51. Я хочу знати про свою дитину все: про що думає, як ставиться до своїх друзів тощо.
52. Дитина сама обирає, чим займатися вдома у вільний час.
53. Думаю, що я для своєї дитини найближча людина.
54. Я схвалюю поведінку дитини.
55. Я часто висловлюю незадоволеність своєю дитиною.
56. Я беру участь у справах, які вигадує моя дитина.
57. Я часто думаю, що хтось може образити мою дитину.
58. Буває, що я докоряю та заохочую дитину за одне й те саме.
59. Трапляється, коли я щось говорю своїй дитині, то чоловік (бабуся/дідусь та
ін.) навмисно говорять навпаки.
60. Мені здається, що мої стосунки з дитиною кращі, ніж у родинах більшості моїх знайомих.

20
Тип взаємодії батьків із дітьми встановлюється шляхом визначення шкали, за якою набрано найбільшу кількість балів, що відповідає певному типу взаємодії та свідчить про ступінь прояву певного типу дитячо-батьківської взаємодії.
Оскільки опитувальник містить прямі твердження та непрямі, під час підра- хунку балів варто застосовувати інверсію значень за непрямими твердженнями. Це дає змогу отримати достовірніші дані. Максимальна кількість балів за кожною шка- лою дорівнює 25. Відповіді батьків структуруються за шкалами відповідно до отри- маних балів:

високі бали — від 17 до 25 — яскраво виражені особливості взаємодії батьків і дітей відповідно до шкал;

середні бали — від 9 до 16 — цей показник свідчить про певний рівень виражен- ня особливостей за шкалами;

низькі бали — від 1 до 8 — свідчать про відсутність чіткого вираження особли- востей процесу взаємодії батьків та дітей відповідно до шкал.
Анкета
вивчення особливостей емоційної сторони дитячо-батьківської взаємодії
(О. І. Захарова)
Дає змогу встановити ступінь вираження батьківського ставлення за трьома блоками:

чуттєвість;

емоційне прийняття;

поведінкові прояви емоційної взаємодії.
Опитувальник містить 25 тверджень, які стосуються особливостей батьків- ської чуттєвості, характеризують ставлення до дитини та дитячо-батьківські взає- мини. Батькам пропонується оцінити за п’ятибальною шкалою, наскільки справед- ливі наведені твердження:
5 — цілком так;
4 — скоріш за все так;
3 — у деяких випадках;
2 — не зовсім так;
1 — абсолютно ні.
Опитувальник містить три блоки: чуттєвість, емоційне прийняття та поведін- кові прояви емоційної взаємодії. Відповідно кожен блок має критерії визначення особливостей емоційної сторони дитячо-батьківської взаємодії.
Отже, блок «Чуттєвість»: здатність батьків сприймати емоційний стан дитини; розуміння батьками причин виникнення певних емоційних станів дитини; здатність до співпереживання. Блок «Емоційне прийняття»: почуття, що виникають у бать- ків під час взаємодії з дитиною; безумовне прийняття дитини; ставлення до себе як до батьків; переважний емоційний фон взаємодії. Блок «Поведінкові прояви емо- ційної взаємодії»: прагнення до тілесного контакту; надання емоційної підтримки; орієнтація на стан дитини під час взаємодії з нею; вміння впливати на стан дитини.

21
Анкета
вивчення особливостей емоційної сторони дитячо-батьківської взаємодії
(О. І. Захарова)
Оцініть справедливість нижченаведених
тверджень за 5-бальною шкалою.
5 — цілком так
4 — скоріш за все так
3 — у деяких випадках
2 — не зовсім так
1 — абсолютно ні
1.
Я одразу помічаю, коли моя дитина засмучена.
2.
Коли моя дитина ображена, то неможливо зрозуміти, з якої причини.
3.
Коли моїй дитині боляче, мені здається, я теж відчуваю біль.
4.
Мені часто буває соромно за мою дитину.
5.
Я любитиму свою дитину, хоч би що вона зробила.
6.
Виховання дитини — складна проблема для мене.
7.
Я рідко підвищую голос.
8.
Якщо часто обіймати й цілувати дитину, можна запестити та розбещити її.
9.
Я часто даю зрозуміти моїй дитині, що вірю в її сили.
10. Поганий настрій моєї дитини не може виправдовувати її неслухняність.
11. Я легко можу заспокоїти мою дитину.
12. Почуття моєї дитини для мене загадка.
13. Я розумію, що моя дитина може грубіянити, щоб приховати образу.
14. Часто я не можу розділити радість моєї дитини.
15. Коли я дивлюся на свою дитину, то відчуваю любов і ніжність, навіть якщо дитина погано поводиться.
16. Я багато хочу змінити у своїй дитині.
17. Мені подобається бути матір’ю (батьком).
18. Моя дитина рідко спокійно реагує на мої вимоги.
19. Я часто гладжу мою дитину по голівці.
20. Якщо в дитини щось не виходить, то вона повинна самостійно подолати труднощі.
21. Я чекаю, доки дитина заспокоїться, щоб пояснити, в чому вона помилилася.
22. Якщо моя дитина «розійшлася», я вже не можу її зупинити.
23. Я відчуваю ставлення моєї дитини до інших людей.
24. Часто я не можу зрозуміти, чому плаче моя дитина.
25. Мій настрій часто залежить від настрою моєї дитини.

22
Наявність у кожній шкалі опитувальника позитивних і негативних твер- джень дала змогу виявити суперечності у відповідях батьків та отримати досто- вірніші дані. Під час підрахунку балів за відповіді батьків на негативні твердження було застосовано метод інвертування оцінок. Стандартизацію отриманих балів під- раховано за формулою:
(a + b + c – d – e – f +13)/5
а, b, c — бали за відповіді на позитивні твердження,
d, e, f — бали за відповіді на негативні твердження.
Ступінь прояву певного критерію визначення особливостей емоційної сторони дитячо-батьківської взаємодії вимірювався за п’ятибальною шкалою оцінювання.

▶Доручати дитині виконання того, що їй вдається найкраще

▶Відмовитися від практики наполягати, щоб відповідали ті діти, які уникають цього,
бояться відповідати або виконувати завдання, невпевнені у собі

▶Не вказувати у присутності інших на недоліки дитини

▶Використовувати метод поступового наближення ускладнення

▶Підтримувати найменші намагання дитини розв’язати проблемну ситуацію.
Правила поведінки дорослих, які сприяють ефективній взаємодії дитини
з іншими людьми
2.4. Рекомендації для батьків у ситуаціях конфліктної поведінки між дітьми
Діалог/полілог з учасниками складної
ситуації в пошуках ефективних рішень
1. Необхідно зібрати всі зацікавлені сторони й пояснити мету бесіди.
«У нашій сім’ї склалася ситуація, за якої одна людина чи кілька нещасливі. Ми маємо вирішити, що можна зробити, щоб усі почувалися краще».
2. Необхідно пояснити правила всім. «Ми зібралися, тому що (ім’я) щось турбує. Спочатку ми, не перебиваючи, вислухаємо … Коли він/вона закінчить, ми послухаємо твою точку зору, … Тебе теж ніхто не перебиватиме».
3. Необхідно записати почуття і тривоги обох дітей. Прочитайте записи вголос
їм обом, щоб … переконатися в тому, що ви зрозуміли їх правильно.
«… боїться, коли ми йдемо з дому. Вона каже …».
«За словами …, він … Йому здається, що він …».

23
4. Дайте дітям час висловитися.
5. Нехай усі запропонують якомога більше варіантів вирішення проблеми.
Запишіть їх, не оцінюючи. Нехай почнуть діти.
6. Прийміть ті рішення, які всіх задовольняють.
Затвердження правил на деякий період (ніяких бійок; ніякого командування; розклад перегляду телевізора завчасно узгоджуватиметься з батьками; кожен відповідає за себе).
7. Виконуйте прийняті рішення. «Наступного тижня ми знову зберемося, щоб з’ясувати, чи все в нас виходить».
2.5. Критерії оцінки ефективності реалізації завдань першого змістового напряму програми «Простір, дружній до дитини»

Створення умов для позитивних емоцій дитини, забезпечення емоційного благополуччя, інформаційної безпеки, запобігання виникненню надмірних та нерегульованих емоційних станів, інформаційного перевантаження, ефек- тивне регулювання й чергування рухової та інтелектуальної діяльності, за- безпечення протягом дня досить високого рівня рухової активності дитини дошкільного віку.

Активізація та вдосконалення виховних умінь батьків, підтримка впевненості у власних педагогічних силах.

Формування у дорослих (батьків і педагогів) уміння приймати правильні ви- важені рішення щодо вчинків своїх дітей, готовності та зацікавленості дорос- лих у формуванні дошкільної зрілості дитини, вміння прийти на допомогу в різних випадках та ситуаціях, пов’язаних із проблемами адаптації в навчаль- ній установі.

Створення банку інформації про фізичний і психічний розвиток дитини, забез- печення диференційованого підходу до кожної сім’ї з орієнтуванням на особи- стісний рівень досягнень, що включає творчість і вольову регуляцію.

24 3. Зміст і форми реалізації другого змістового напряму програми «Я та інші люди»
Мета: організація цілеспрямованих форм навчально-виховної роботи фахівців дошкільного закладу з дітьми 5-го, 6–7-го років життя з метою збагачення та розши- рення знань етичного спрямування.
Організація різних спеціально організованих дорослими видів занять, що ак- туалізують розуміння дітьми моральних понять, правил поведінки з однолітками, молодшими та старшими за віком людьми: бесіди, розгляд картин етичного змісту, читання художньої літератури, екскурсії з метою ознайомлення з працею дорослих людей та ін.
3.1.
Орієнтовна структура комплексних розвивальних занять
Структура конспекту

½
Відображає ключові поняття проекту «Вчимося жити разом».

½
Особливі акценти для вихователя/психолога (конкретизація очікуваного
результату «Чого я хочу від дітей?»)

½
Хід заняття.

½
Ігри.

½
Вправи.

½
Проблемні ситуації.

½
Формування передумов розвитку життєвих навичок.

½
Ознайомлювати. Виховувати.

½
Розвивати.

½
Продовжувати.

½
Закріплювати.

½
Досягати емоційного відгуку до предмета обговорення.

½
Навчально-методичне забезпечення та технічні засоби.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал