Престиж професій з підвищеними вимогами до інтелекту альних здібностей у структурі професійної спрямованості випускників зош




Скачати 364.36 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/3
Дата конвертації09.01.2017
Розмір364.36 Kb.
  1   2   3

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСТИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФР АНКА
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФАКУ ЛЬТЕТ
КАФЕДР А СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПР АКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ПРЕСТИЖ ПРОФЕСІЙ З ПІДВИЩЕНИМИ ВИМОГАМИ ДО
ІНТЕЛЕКТУ АЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ
СПРЯМОВАНОСТІ ВИПУСКНИКІВ ЗОШ




Курсова робота студентки 37 групи соціально-психологічного факультету
Ковальчук Лідії Валеріївни
Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент
Кириченко В.В.
Житомир - 2009

2
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ПРОФЕСІЙНОЇ
СПРЯМОВАНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ
1.1. Мотиваційні фактори формування професійної спрямованості
випускників ЗОШ…………………………………………………………….6
1.2. Формування престижу інтелектуальних професій у структурі
професійного самовизначення школярів………………………………...16
Розділ ІІ. ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА РОБОТА ЗІ
СТАРШОКЛАСНИКАМИ
2.1. Форми та методи профорієнтаційної роботи зі школярами………25
2.2. Шляхи оптимізації профорієнтаційної роботи з учнями старшого
шкільного віку…………………………………………………………….…33

Підсумок
Список використаних джерел
Додатки

3
Вступ
Актуальність дослідження. У період, коли економічні труднощі породжують занепад в культурній, освітній та інших сферах життя, коли значна частина населення перебуває в дуже складному становищі, молодь все більше звертає свої погляди на престижні та високооплачувані професії. Все менше школярів прагне в майбутньому стати космонавтами, лікарями, вчителями. В результаті такого зростання престижу високоінтелектуальних професій перенасиченими стали факультети менеджменту, дипломатії, журналістики, тоді як країна все більше відчуває потребу в спеціалістах прикладних спеціальностей. не кожен із тих, хто закінчив відповідні факультети зможе бути хорошим дипломатом, юристом тощо. Дуже часто такі люди отримують роботу лише завдяки зв'язкам. В результаті такого відбору, коли талановитий молодий спеціаліст не отримує відповідного робочого місця, а влаштовується менш здатний до такої роботи, страждає держава. Масовий характер цього явища в значній мірі гальмує розвиток країни.Тому актуальною нині є потреба глибокого дослідження цієї проблеми та пошуку шляхів її вирішення.
Об’єктом
нашого
дослідження
є
структура професійної спрямованості випускників загальноосвітніх шкіл.
Предмет
дослідження: процес зростання попиту на високоінтелектуальні професії, такі як менеджер, маркетолог, фінансист, юрист, дипломат та ряд інших у структурі професійної спрямованості випускників шкіл. Розвиток тенденцій серед молоді на освоєння таких спеціальностей.
Мета дослідження: визначення механізму формування престижу деяких професій інтелектуального характеру, умов його формування та пошук практичних рекомендацій для уникнення викладених вище проблем.

4
Основні гіпотези дослідження:
1.
На схильність до високоінтелектуальних професій здійснює вплив розвиток професійних інтересів, установки, рівень розвитку мислення, мотиви, особистісні властивості.
2.
Основним фактором, який впливає на формування престижу професії є рівень її оплачуваності.
Виділимо такі завдання дослідження:
1.
Проаналізувати наукові джерела з питань дослідження особливостей професійного самовизначення випускників ЗОШ.
2.
Виявити особливості професійних інтересів у старшокласників і схильності їх до інтелектуальних професій.
3.
Визначити шляхи оптимізації профорієнтаційної роботи зі школярами.
Методологічні та теоретичні основи дослідження: теоретико- методологічною основою дослідження стали вітчизняні концептуальні положення щодо формування та розвитку професійної особистості
(Е.А.Клімов,
Н.Побірченко, Н.Літвінова, Г.Єгорова, В.Синявський,
В.Кобченко, Н.Кондратова, Г.Попова).
Серед методів дослідження використано такі: 1) анкетне опитування школярів, 2) характеристика проблеми спеціалістами-психологами, діячами системи вищої освіти; 3) порівняльний аналіз статистичних даних.
А також:
-
Методики дослідження особистісної здатності учнів до вибору професії: «Вивчення професійних намірів старшокласників»; анкета:
«Що мені подобається?»
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження: шляхом анкетування досліджено інтереси і професійні наміри учнів старшої школи; встановлено психологічні особливості вибору майбутньої професії старшокласників.

5
Практичне значення роботи: на наш погляд, дане дослідження буде корисно використати у практиці шкільного психолога з метою удосконалення існуючих та пошуку нових форм профорієнтаційної роботи зі старшокласниками.

























6
РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ПРОФЕСІЙНОЇ
СПРЯМОВАНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ
1.1.Мотиваційні фактори формування професійної спрямованості
випускників ЗОШ
Сьогодні соціально-економічна ситуація стає все динамічнішою, кардинально змінився ринок праці. Інтенсивний розвиток економіки обумовив необхідність професійної мобільності і конкурентоспроможності робітників. Постає питання вибору професії. Вибір професії – це досить складний та тривалий мотиваційний процес, адже від правильного вибору професії найбільше залежить задоволення людини власним життям [4].
Професійне самовизначення є важливим фактором самореалізації особистості в конкретній професії. Постійний пошук свого місця в світі професій дозволяє особистості віднайти себе як фахівця, спеціаліста, потрібного суспільству.
Професійне самовизначення істотно впливає на формування життєвої перспективи: на матеріальне благополуччя, психологічну гармонію, самооцінку, на місце проживання, поїздки і переїзди, й на багато
іншого – важко назвати хоча б один аспект способу життя, на який не впливав би істотно вибір професії, зроблений після закінчення школи.
Вже з перших кроків дитини батьки задумуються про її майбутнє, уважно слідкують за інтересами і схильностями своєї дитини, стараються визначити й передбачити її професійну долю. На завершальному етапі навчання в школі питання вибору професії набувають особливої гостроти.
Саме в юному віці істотно змінюються внутрішні умови, які опосередковують зовнішній вплив на особистість. Потреба у самовизначенні стає головною, виникає внутрішня тенденція до інтеграції вже наявних властивостей і ставлень, оскільки формування життєвого плану, мотивів вибору потребує внутрішньої узгодженості та цілісності.

7
Нерідко професійні плани підлітків розпливчасті, аморфні, мають характер мрії. Вони частіше всього вбачають себе у різних емоційно привабливих для себе професійних ролях, але кінцевого психологічно обгрунтовного вибору зробити не можуть.
Психологічний зміст процесу професійного самовизначення полягає не лише в спрямованості на вибір конкретної професії, але і в знаходженні внутрішніх, психологічних підстав такого вибору.
Отже, перш ніж вибрати своє робоче місце, людина вибирає те місце в житті, яке вона б хотіла зайняти, вступаючи в ту чи іншу професійну групу і те становище ( матеріальне, соціальне, службове), якого вона хотіла би досягти завдяки своїй діяльності. Найбільшого значення мають ті компоненти життєвого плану, реалізація чи досягнення яких виявляється обумовленою вибором професії, що надає їм значення мотивів [19].
Аналізуючи проблему мотивації, слід чітко розрізняти мотив – як спонукання, що дійсно служить причиною виконання дій, і мотивацію або пояснення причин вже виконаних дій самим суб’єктом й суттєво може відрізнятися від істинних мотивів.
Актуальність питання мотиваційних факторів та їх впливу на обрання професії пояснюється з одного боку тим, що індивідуальні характеристики (установки, потреби, інтереси, рівень досягань, особливості інтелекту) значно впливають на вибір професій.
Відомий психолог Е.А. Клімов називає вісім факторів при виборі професії:
– позиція старших членів сім’ї;
– позиція товаришів;
– позиція вчителів, шкільних педагогів;
– особисті професійні плани;
– здібності;
– суспільне визнання;

8
– інформованість;
– задатки [12].
На вибір професії впливає безліч факторів, а саме соціоекономічний статус, інтелект, спеціальні здібності, стать, а також професія батьків. На думку Холланда, більшість соціальних та психологічних впливів, які спрямовуються на цей вибір, здійснюються в дитинстві [12]. Розглянемо вплив конкретних факторів на вибір професії:
Теорія Я концепції. Сутність теорії полягає в тому, що людина прагне обрати професію, яка відповідає уявленням про себе. Стверджуючись у професії, яка відповідає Я концепції, людина досягає самоактуалізації.
Теорія особистісних рис. Основна ідея теорії полягає в тому, що
існує співпадання між родом занять, які обирають люди, з їхніми рисами особистості. Відмінність від попередньої теорії в тому, що теорія рис має діло з фактичними, вимірюваними особливостями, а не з тим, як людина сприймає саму себе.
Холланд розробив систему підбору професії на основі ступеня виразності в індивіда 6 рис особистості: 1) реалістичність; 2) допитливість;
3) товариськість; 4) жорстке слідування нормам та правилам; 5)
ініціативність; 6) артистичність. Наприклад, людина, якій притаманні риси
(2) і (5), могла би стати науковцем, а риси (3) і (4), – скажімо медичною сестрою [5].
Батьківські установки. Роу вважає, що стосунки між батьками та дітьми призводять до формування у дітей установок, потреб та інтересів, одним із проявів яких у дорослому житті стає вибір професії.
Практичні міркування. У періоди економічного спаду та масового безробіття у людей може не бути вибору, та їм, можливо, потрібно буде обрати таку професію, яка дозволить знайти роботу та забезпечить засобами до існування. Трапляються випадки, коли, наприклад, мріючи

9 бути музикантом, людина замість цього стає державним службовцем або медичним працівником [18].
Орієнтація на певний вид діяльності та вибір професії набуває широкого значення, виступає в якості однієї із сторін орієнтації соціальної
– спрямованості індивіда на входження у певний соціальний клас, прошарок, соціальну групу суспільства.
Взагалі, над проблемою професійного вибору та мотивації працювали такі вчені як Є.П. Ільїн, Г. Крайг, І.С.Кон, Ф.У.Тейлор, Е.Мейо,
Ф. Ротлісбергер, Д.Макгрегор, У.Уайт, Ф.Герцберг, К.Муздибаєв,
Л.А.Головей.
У фундаментальних працях
Л.І.Божович,
В.С.Мерліна,
К.К.Платонова професійна мотивація є характеристикою такого системоутворюючого фактору особистості, як професій на прямованість, що характеризує ступінь прояву прагнення до оволодіння професією та бажанням працювати за нею.
Під мотивацією ми розуміємо чинники, що викликають активність і визначають її спрямованість. Мотивація обумовлює поведінку та діяльність, і здійснює вплив на професійне самовизначення, на задоволеність людини своєю працею.
Професійна мотивація – це дія конкретних чинників, які обумовлюють вибір професії і тривале виконання обов’язків, які пов’язані
із даною професією [18].
Ця інформація відображає деякі мотиваційні фактори, проте можна припустити, що вони носять швидше характер соціальних установок, ніж особистісних мотивів, тому що мотиви вибору і професійні цінності були виражені одними й тими ж поняттями, наприклад “зарплата”, “престиж”,
“умови праці”, т.д. З цієї точки зору до мотивів можна з впевненістю віднести заробітну плату, організацію праці, можливість творчості, вид

10 праці, умови праці, престижність, реалізація індивідуальних якостей, значимість роботи.
Як правило, дослідження, які присвячуються профспрямуванню, а саме питанню мотивації професійної направленості, показують, що на питання вибору професії від повідають тільки ті учні, які вже вибрали професію і з позицій сьогоднішнього дня пояснюють, чому саме той, а не
інший вид діяльності вони обрали.
Серед опитуваних школярів заробітну платню, як фактор, віднесли на перше місце. Висока зарплата, як мотиваційний фактор приводиться у багатьох дослідженнях. [11].
Огляд досліджень ролі матеріального винагородження як мотиваційного чинника свідчить про неоднозначність результатів. Гроші, відповідно до даних різних досліджень, посідають третє сьоме місце в iєpapxiї мотивів, які спонукають людину до трудової діяльності.
Неоднозначність результатів пояснюється специфічністю вибірки обстежуваних, соціокультурним контекстом тощо. Загалом гроші, як генералізоване під кріплення, мають таку властивість, як
“ненасичуваність” (грошей завжди не вистачає). Проте прагнення до матеріального збагачення з віком i з досягненням певного його рівня
(достатнього для “нормальної” життєдіяльності) дещо зменшується.
Наявність у людини достатньої кількості грошей забезпечена фінансово, далеко не завжди візьметься виконувати нецікаву роботу тільки задля заробітку. Для деяких людей гроші – досить слабкий мотиватор: вони шукають спокій, творчість , прагнення розвиватися тощо. Для людини ж, якій бракує найнеобхіднішого, грошi – істотний мотиваціний фактор [2].
Без сумнівів можна класифікувати фактор престижності професії, який може бути також і соціальною установкою. До важливих мотивів можна віднести й потребу в реалізації індивідуальних особливостей,

11 можливість заслужити повагу оточуючих, співвідношення інтересів, здібностей і можливостей.
Великою рідкістю є наявність таких факторів, як прагнення задовольнити в праці духовні потреби, наприклад, пізнавальні. Значним фактором є любов до людей, але проявляється він рідко, переважно в тих людей, які обрали професію педагога, лікаря, психолога.
Варто відзначити такі окремі фактори, як прагнення реалізувати своє покликання, прагнення участі в суспільнокорисній праці, самоствердження, самовдосконалення.
Проте мотиви щодо обрання професії у молоді не завжди є стійкими
[3]. Вони дуже часто міняються як і інтереси, погляди, світобачення.
Неможливо і стовідсотково ранжувати мотиви, адже який би список не запропонував дослідник на достатньо великій вибірці, обов’язково знайдуться особи, які рідкісний фактор поставлять на перше, а найбільш розповсюджені – на останнє місце.
Значний вплив на вибір професії має взаємозв’язок між мотиваційними установками і сімейним вихованням. Діти нерідко обирають професію, яку обрали їм їхні батьки, або яку вони спроможні дати дитині.
У мотивацію вибору професії великий внесок роблять деякі побутові фактори, такі як близькість вузу до дому, вступ до навчального закладу “за компанію” тощо.
По відношенню до школярів, які проживають у сільській місцевості, виявляється тенденція обирати професії промислового виробництва, що мотивується прагненням переїхати до міста. Таку групу мотивів можна назвати егоїстичними [19]. Багато учнів сільських шкіл взагалі відмовляються відповідати на питання обрання професії, оскільки не мають що сказати. На запитання “Куди будеш вступати після школи?”

12 відповідають “Піду в армію, щоб вдома не сидіти” або “Не знаю, що я вмію робити взагалі”.
Продовжуючи обговорення питання, потрібно повернутися до такого важливого фактора, як престиж професії. Серед молоді донедавна прослідковувалася втрата інтересу до професій типу “людина – техніка”.
Ще наші батьки при соціалістичному устрої мріяли стати космонавтами, пілотами, авіаконструкторами, водіями військової техніки тощо.
Мотивуючим фактором було піднесення НТР у світі. Після розпаду Союзу ці професії втратили популярність, престижу набули професії артиста, журналіста, хореографа, юриста, міліціонера, комерсанта. Проте здобути таку професію не кожному було матеріально під силу, і мрії ці залишалися мріями. Але необхідність ЗМІ, підвищення потреб людини в покращенні житлових умов і комфорту призвело до підвищення попиту на професіоналів техніків.
Оплата праці техніків, будівельників, програмістів, монтажників, слюсарів, сантехніків зросла, у зв’язку з підвищенням цін на житло, побутову техніку, будматеріали. Молодь вчиться самостійно за допомогою праці, здебільшого фізичної, заробляти кошти на задоволення власних потреб. Юний технік мотивує свій вибір взаємозв’язком інтересів і вмінь, можливістю заробити гроші, та користю, яку він приноситиме суспільству.
Вагоме місце посідає також вплив ЗМІ як фактор формування професійної спрямованості. Цей фактор впливає майже однаково на міську
і сільську молодь, адже більшість вільного часу вона проводить біля екранів телевізора, переглядає журнали, сидить в інтернеті.
Підсумовуючи, варто сказати, що поведінка особистості, тим більше в ситуації вибору, майже ніколи не визначається одним мотивом. Вона є результатом дії складної системи мотивів, тобто будь яка конкретна потреба особистості може бути задоволена за допомогою різноманітних мотиваційних утворень. Мотивація свідомого вибору професії – це

13 система спонукань, спрямованих на реалізацію потреби в оволодінні певним видом діяльності. Вона формується в людини по мірі усвідомлення нею суспільної важливості обраної діяльності і правильної оцінки своїх
індивідуальних схильностей та здібностей [19].
Тут доцільно ще сказати про основні помилки, які допускає молодь при виборі професії. Насамперед, це “фатальність вибору” професії, молода людина вважає, що вибравши один раз професію, не зможе зробити
інший, здебільшого правильний вибір. Наслідком такого вибору стає нелюбов до професії, безпродуктивна діяльність. Молода людина також може обирати професію тільти тому, що їй просто подобається чи неподобається людина, яка займається таким видом діяльності.
Також небезпечне ототожнення шкільного навчального предмета з професією, молодь нездатна інколи відрізнити ці два поняття. Професії можуть бути лише асоційовані з декількома шкільними предметами [12].
Дуже часто молодь має застарілі уявлення про характер праці, забуває про стрімкий розвиток техніки і науки.
Більшість молоді, обираючи професію, орієнтується на мотиви матеріальної вигоди, соціального престижу професії та комунікативні мотиви. Важливу роль в цьому відіграють стереотипи. Наприклад, стереотип пристижності професії.
Деякі важливі професії для суспільства вважаються негідними, викликають сором (сміттєзбирач, двірник). Економіст чи психолог анітрішки не важливіший для суспільства, ніж сантехнік чи хімік.
Престижність професії повинна враховуватися, але після враховування
інтересів і здібностей людини.Проте ще так багато молоді робить велику помилку, обираючи професії, судячи по зовнішньому, першому враженні про неї.

14
Захопившись лише зовнішньою стороною професії, молодь помиляється в її легкості. Наприклад, за легкістю, з якою актор на сцені створює образ, стоїть напруженна буденна праця.
Орієнтуються на думку випадкових людей, не враховуючи свої здібності й індивідуальні якості, відсутністю запасних варіантів вибору та мотивуючи свій вибір волею вибору батьків. Невміння й небажання розібратися в своїх особистісних якостях, незнання й недооцінка своїх фізичних особливостей, незнання основних дій, операцій і їх порядку при вирішенні та обдумуванні завдань вибору професії призводить до плачевних результатів у майбутній професійній діяльності. Молоді бракує психологічних профконсультацій, вона боїться звертатися до психологів.
До таких молодих людей належать мало інформовані особистості, що потребують негайної допомоги, професійного консультування та найголовніше, втручання дорослих.
І в подальшому, для молодих людей, які вже вступили до професійного навчального закладу, проблема вибору професії не стала вирішальною. Частина з них розчаровується у правильності свого вибору вже на першому році навчання, інша – на початку самостійної професійної діяльності. Деяка частина молоді після закінчення професійної школи не зможе знайти роботу за отриманою професією і поповнить ряди безробітних. Це означає, що питання вибору професії знову стане для неї актуальним. Психічне напруження, тривожність, неспокій, невпевненість в майбутньому будуть стимулювати пошук себе у світі праці.
Перед молодими людьми, які отримали професійну підготовку, постають питання працевлаштування, вирішення яких є дуже болючими.
Адже наша держава не завжди може працевлаштувати молодого спеціаліста. Саме тоді наступає ще один критичний період професійного самовизначення.

15
Для успішного навчання у вузі одного лише сформованого в школі уміння вчитися (та й то нерідко лише під безпосереднім керівництвом вчителя) вже недостатньо. Важливо, щоб студент не просто вмів вчитися самостійно, а спрямовував свою творчу пізнавальну активність на життєве самовизначення й професійне самоствердження. Пізнавальна мотивація,
інтерес до професії та її опанування — один із найважливіших факторів успішного навчання студентів. Результати, отримані в деяких дослідженнях із педагогічної психології, дозволяють стверджувати, що висока позитивна мотивація може відігравати роль компенсаторного фактора за умови недостатньо високого рівня розвитку спеціальних здібностей чи прогалин у необхідних знаннях, уміннях і навичках студента. У зворотному ж напрямку такої компенсаторної залежності не спостерігається.
Це означає, що ніякий високий рівень інтелектуальних здібностей студента на може компенсуватинизьку його навчальну мотивацію та безпосередньо сприяти успішній навчально-професійній діяльності.У свідомлення визначального значення мотивації для навчальної діяльності призвело до формулювання принципу мотиваційного забезпечення навчального процесу.








16
1.2. Формування престижу інтелектуальних професій у структурі
професійного самовизначення школярів
Вибір професії і реалізація життєвих планів залежить від особистісних якостей, інтересів та психофізіологічних нахилів особистості до певного фаху. До особистісних якостей можна віднести рівень самооцінки, рівень домагань, ціннісні орієнтації, емоційно-вольові властивості, інтелектуальні.
В нашому дослідження були поставлені наступні завдання: виявити особливості професійних інтересів у старшокласників і схильності їх до
інтелектуальних професій, визначити взаємозв'язок професійних інтересів і особистісних якостей у старшокласників, а також визначити, які саме професії користуються найбільшою повагою і попитом серед школярів.
Соціологічні дослідження, які проводилися за ініціативою
Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики
України свідчать, що головним чинником у виборі майбутньої професії виступають поради батьків та родичів, друзів та знайомих. Майже 70 відсотків молодих людей прагнуть отримати вищу освіту. При виборі навчального закладу основними факторами є:
— інтерес до вибраної професії (59,9%);
— зручне розташування вузу (28,3%);
— престижність обраного закладу (18,3%);
— відносна легкість складання вступних іспитів (15,7%);
— відносна дешевизна навчання (8,5%).
Більшість молодих людей прагне працювати в невиробничій сфері і вважає престижними професії, які дають можливість відкрити власну справу й отримувати високі та стабільні заробітки. Дещо тривожним є те, що значна частина молоді, обираючи навчальний заклад, не має наміру працювати за обраною професією. Найбільший попит серед молоді (а

17 подекуди і їхніх батьків), яка планує продовжити навчання у вищих навчальних закладах, мають професії фінансиста (зокрема у банку), аудитора, юриста, програміста, менеджера, спеціаліста з організації готельного та туристичного бізнесу [ 23].
Так, молодь, як ніхто інший, відчуває кон’юнктуру ринку праці. За останній час перелік професій, що вважаються престижними, зазнав зміни.
Якщо 5—7 років тому користувались попитом та були престижними професії радіотехнічного напрямку, то сьогодні молодь надає перевагу професіям, пов’язаним із комп’ютерними технологіями, менеджментом та маркетингом. Можна зробити висновок, що професії, які пов’язані з розвитком новітніх технологій і можуть бути затребувані як у нашій країні, так і за її межами, мають найбільшу привабливість для молоді.
До чинників, які впливають на визначення престижності професії сьогодні, можна віднести передусім розмір заробітної плати, а також умови праці, реальність працевлаштування, інтерес до обраної професії, соціальний статус професії (у формуванні якого певну роль відіграють
ЗМІ) та подекуди можливість реалізувати себе, працюючи за кордоном.
Крім того, попит на фахівців на ринку праці не завжди співпадає з переліком найпрестижніших для молоді професій. Останнім часом простежується стійка тенденція до відновлення роботи підприємств у виробничій сфері. Працедавцям все частіше необхідні робітники традиційних технічних професій, але високої кваліфікації — токарі, верстатники широкого профілю, будівельники, котрі уміють працювати із сучасними матеріалами та за сучасними технологіями, тощо. Однак, на жаль, ці професії не викликають великого інтересу у молодих громадян.
Аналогічна ситуація і зі спеціалістами з вищою освітою. Ринок потребує кваліфікованих педагогів, конструкторів, технологів, механіків,
інженерних працівників для різних галузей, але найчастіше саме випускники відповідних навчальних закладів не бажають працювати за

18 набутою професією. Наприклад, незважаючи на достатню кількість педагогічних вузів та випускників даного профілю, потреба у педагогах
існує практично в усіх регіонах країни.
Часто молоді люди завищують свої вимоги до працедавця щодо умов праці, її оплати та змісту професії, що також ускладнює відповідність попиту та пропозиції на ринку праці.
Час біжить швидко. І кожен день наближує нині ще учнів випускних класів до завершення шкільного навчання. Одинадцятикласники вже
«приміряють» до себе майбутнє: вирішують ким стати і якими бути в обраній професії. Але коли формуються професійні орієнтири школярів, то юним нерідко потрібна не тільки підтримка і розуміння батьків, а ще й кваліфікована допомога професіоналів.
Ми порівнюємо результати даного дослідження з опитуванням, що стосувалося визначення планів на майбутнє, загальної орієнтації випускників у світі професій, професійних уподобань та чинників, які впливають на їх професійне самовизначення, вимог до майбутньої роботи, сфер діяльності тощо. Всього опитуванням було охоплено 898 випускників шкіл Києва та Тернополя, з яких 399 (44,4%) юнаків та 499 (56,6%) дівчат.
Опрацювавши результати дослідження, ми з’ясували, що продовжити навчання у вищих навчальних закладах планували 81,6 % учнів шкіл, охоплених анкетуванням, вступати до професійно-технічних навчальних закладів – 11,9 %, а працювати – лише 4,8 %. Зафіксовано й певні відмінності у пріоритетах між різними категоріями випускників.
Бажання навчатися у ПТУ характерне значною мірою для випускників сільських та шкіл «малих міст» у районах, тоді як мрія основної маси тих, хто закінчував ЗОШ у райцентрах, Києві та Терпонолі, – вступ до вищих навчальних закладів. Найбільше наших випускників хотіли б бути менеджерами, вчителями, економістами, лікарями, правоохоронцями,

19 програмістами, перекладачами, працівниками банків, медичними сестрами.
При цьому юнаки та дівчата не враховують того, що ринок праці України взагалі перенасичений такими спеціалістами як бухгалтери, економісти, менеджери, вчителі, юристи.
Робітничі професії серед випускників 12-х класів користуються незначним попитом (у 10,6 % від загального числа опитаних). І якщо взяти хлопців, то вони надають перевагу професіям водія, автослюсаря, столяра, електрозварника, електрика, тоді як дівчата мають намір стати перукарями, кухарями, кондитерами, барменами, офіціантами, закрійниками, масажистами, секретарями, операторами ПК. І тільки одиниці хочуть бути токарем, ковалем, ткалею чи дояркою, потреба в яких постійно зростає внаслідок економічного пожвавлення в Україні. Звичайно, більше зорієнтовані на здобуття робітничих професій випускники сільських шкіл.
Майже не обираються класичні професії у промисловості, сільському господарстві. Наприклад, на спеціальність інженера зорієнтовані лише 1,4
% опитаних, ветеринара – 0,2 %, лісника, фермера – 0,1 %.
Серед факторів, що справляють визначальний вплив на вибір майбутньої професії, високі оцінки отримали такі чинники: сподівання на високі заробітки, престиж професії, власні інтереси, можливість майбутнього працевлаштування. При цьому свої здібності майже половина опитаних не враховує при виборі майбутньої професії. Оцінюючи шанси на успіх при вступі до вищого навчального закладу, загалом 35,3 % учнів випускних класів вважають їх "значними", 37,4 % зазначають, що вони "є, хоч і невеликі", 1,9 % зізнаються: "шансів майже немає" та 24,8 % було важко відповісти на це запитання.
В той же час 50,8 % випускників шкіл оцінюють свої шанси на вступ як "значні" і лише 0,4% стверджують, що їх "немає", а серед випускників сільських шкіл тільки 22,5 % впевнені у своєму вступі. Нас цікавили й подальші плани анкетованих в разі неуспіху при поступленні до вищої

20 школи. При невдачі на іспитах більшість опитаних (64,7 %) зазначила, що відпочиватиме та знову готуватиметься до вступу. Частина молодих людей планує ефективно використати час та пройти курсове навчання (більшу активність виявили дівчата – 52,3 % проти третини хлопців), 27,1 відсотка випускників шукатимуть постійну роботу, 17,9 % – зареєструються в центрі зайнятості, 10,6 % – задовольняться випадковими заробітками, 7,3
% – поїдуть працювати в інше місто.
Уподобання майбутнього місця роботи за формами власності підприємств, установ різняться. Непопулярною є робота на підприємствах недержавного сектору: в ньому виявили бажання працювати лише 9,8% респондентів. 37,3 % молодих людей прагнутимуть започаткувати власну справу. Досить високий престиж роботи у державному секторі економіки –
34,7%. Якщо детальніше, то майже 20 % опитаних висловили бажання зайнятися фінансовою діяльністю. Престижними для своєї майбутньої праці випускники шкіл вважають також сфери освіти, медицини, державного управління, правоохоронних органів, промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту і зв’язку. Меншою популярністю користуються військова служба, сільське господарство, громадське харчування. Суттєві розбіжності у визначенні престижності окремих сфер діяльності спостерігаються між юнаками та дівчатами. Дівчата надають перевагу сфері освіти (20,2%) і медицини (18,8%), тоді як лише 4,5% хлопців обрали ці види діяльності. Тільки 5,4% випускників сільських шкіл виявили бажання працювати у сільському господарстві.
На перше місце вони ставлять високий заробіток (64,3%), для 38,6% школярів важлива престижність роботи і лише для 37,6% – можливість застосувати свої здібності. Стабільний заробіток хочуть мати 37,2% випускників. При цьому, бажають просуватися по службі 32,4% та мати сприятливий режим і умови праці – 31,7%. Більше третини налаштовані отримувати від 1000 до 2000 грн., 26,2 % опитаних – понад 2000 грн. На

21 заробітки, що складають понад тисячу гривень здебільшого розраховують випускники шкіл столиці.
Проблеми зайнятості, небезпека безробіття турбують і випускників шкіл, проте дійсність ними сприймається дещо романтично. Незважаючи на те, що свідоме життя нинішніх одинадцятикласників пройшло у нових економічних умовах, лише 13,6% з них вважають безробіття закономірною ознакою ринкового суспільства. 66,7% проанкетованих переконані в тому, що безробіття не повинно бути, хоча світова практика свідчить про протилежне: безробіття є постійним супутником економіки більшості країн. Думаю, це свідчить про недостатній рівень вивчення суспільних предметів у школах.
Аналіз результатів соціологічих опитувань 2006-2007 рр. учнів загальноосвітніх шкіл, проведеного спеціалістами Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, дає можливість зробити висновок про те, що шкільна молодь недостатньо орієнтується у світі професій, незнайома із вимогами сучасного ринку праці, що є наслідком незадовільного рівня профорієнтаційної роботи та недостатньої компетентності практичних психологів у в загальноосвітніх школах (де вони є в штаті). Помітна і така тенденція: переважна частина сучасної молоді уникає здобуття робітничих професій і найперше орієнтується на сфери діяльності, пов’язані з розподілом та перерозподілом фінансових і матеріальних ресурсів. Якщо ця ситуація збережеться й надалі, реальною стає загроза безробіття, а відтак необхідність перевчатися на ті професії, що мають попит на ринку праці.
1 вересня 2006 року в лекції в Національному університеті ім. Тараса
Шевченка перший віце-прем’єр, міністр фінансів України Микола Азаров зазначив: «…робітник став чимось страшним, чим своїх дітей лякають». В нашій країні, визнав він, виник «надлишок спеціалістів з вищою освітою і не вистачає працівників робітничих професій» [23].

22
Нині назріла необхідність термінового оновлення і реформування системи профорієнтації та формування професійної спрямованості молоді.
Перші уроки світобачення дитина отримує від батьків, але основну роль у розвитку орієнтирів в молоді відіграє школа як головна ланка виховної, освітньої роботи. Адже саме в школі отримують не просто знання, а ще й путівку у життя, формуючи в учнівської молоді стійку мотивацію до чесної праці, уміння критично оцінювати себе, власні здібності, співставляючи пошук власного місця в житті з потребами ринку праці.
І тут слушною є ініціатива, з якою у вересні 2007р. виступив директор Держаного центру зайнятості В. В. Галицький: розробити програму уроків «Реальне трудове життя» з організацією методичного супроводу їх проведення в усіх школах країни, а також розширити перелік комп’ютерних методик для тестування юнаків та дівчат, організувати навчання молоді роботі в Інтернеті з метою забезпечення ширшого орієнтування в світі професій та володіння сучасними технологічними та
інформаційно-аналітичними інструментами [23].
Таким чином, особливим попитом серед молоді сьогодні користуються професійні спеціальності такі, як менеджер, юрист, економіст, дещо нижче стоять спеціальності перекладача, психолога і т. п.
Серед більшої частини населення ходить думка, що дані професії носять, як правило, суто інтелектуальний характер, але при цьому автоматично забезпечують високий рівень матеріального доходу, надають певний соціальний статус, дозволяють досягти добробуту. Ось чому на сьогоднішній день у вузах проводяться значні набори на факультетах міжнародних відносин, менеджменту, юриспунденції, які, можливо, через деякий час будуть перевищувати набори на факультети прикладних спеціальностей.
Проблема у цьому питанні полягає, по-перше, в тому що не кожен із тих, хто закінчив відповідні факультети зможе бути хорошим дипломатом,

23 юристом тощо. Дуже часто такі люди отримують роботу лише завдяки зв'язкам. В результаті такого відбору, коли талановитий молодий спеціаліст не отримує відповідного робочого місця, а пробивається менш здатний до такої роботи, але по "блату", страждає держава. Справа в тому, що така тенденція носить досить значний, щоб не сказати масовий характер, і це справді гальмує розвиток молодої держави.
По-друге, якщо потік на факультети престижних інтелектуальних професій буде продовжуватися, то скоро ринок праці буде значно перенасичений такими спеціалістами. Зрозуміло, що якщо на ринку праці буде така чисельність менеджерів, яка перевищує попит на них, то це зумовить проблему працевлаштування для випускників вузів. У виграшному становищі виявляться ті, хто має певні переваги такі, як досвід роботи, додаткове знання комп'ютера, іноземних мов, поглиблене знання певної галузі для якої потрібен спеціаліст, друга спеціальність тощо. Враховуючи всі вищевказані фактори зазначимо, що в даній ситуації через кілька років або й раніше можливий другий "професійний бум", коли почнеться масова перекваліфікація спеціалістів з вищою освітою, тепер вже на спеціальності прикладного призначення.
У дослідженні було висунуто припущення, що основним фактором, який впливає на формування престижу професії є рівень її оплачуваності.
Було доведено, що при виборі спеціальності загальна маса людей керується принципом матеріальної забезпеченості, яку дана спеціальність принесе. В основному, лише ті, хто не має можливості оплатити навчання чи іншим способом попасти на факультети престижних спеціальностей, обирають інший шлях. Крім того рівень доходів визначає соціальний статус людини в суспільстві, атрибути високого статусу (дорогий автомобіль, золоті прикраси, дача і т. п.) Дозволяють виділити людину серед інших, віднести її до певного шару населення. Як правило, рівень доходів дозволяє скористатись послугами престижних фірм, сприяє

24 високому життєвому рівню. У наших тяжких економічних умовах більша частина населення може лише мріяти про таке життя, проте кожен прагне його. Дуже часто у сім'ї збираються значні кошти лише для того, щоб дати престижну освіту дітям, забезпечити таким чином їх майбутнє. Отже, рівень доходу, який приносить професія напряму впливає на її популярність та престиж.
Отже, для зацікавленості молоді в отриманні професійних знань менш престижного характеру потрібно забезпечити рівень заробітної плати цих професій на рівні, достатньому для нормального життя. В таких умовах значно знизиться рівень розмежування між спеціальностями, і їх поділ на престижні та менш престижні.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал