Програма «Український мовленнєвий етикет» Календарне планування факультативного курсу





Сторінка4/12
Дата конвертації10.11.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Чашку слід тримати за вушко. Чайна або кавова ложечка служить тільки для розмішування цукру, після чого її потрібно покласти на блюдце, а якщо воно дуже глибоке, обперти на край. Блюдце не беремо до рук, підняти можна тільки чашку або склянку. Кавову гущу залишаємо в чашці. Скибочку лимона, що знаходиться в склянці, можна обережно видавити ложечкою, потім покласти на тарілку, але краще залишити в склянці. Присутність лимона в склянці ніяким чином не дає вам права на присьорбування (хоч шматочок лимона іноді до цього і дуже сприяє). Лимон із чаю з'їдати не слід. Якщо чайна заварка подається в мішечках, то, отримавши бажаний результат, мішечок вийміть і покладіть на блюдце (не в попільничку). Іноді дуже приємно випити напій через соломинку, але в таких випадках не слід висмоктувати його до останньої краплі, так як пронизливе булькання внесе певний дисонанс у загальну бесіду.
У тих приємних випадках, коли ми п'ємо чай або каву з тістечком, особливо якщо останнє з кремом, потрібно стежити за тим, щоб не залишати жирних слідів на краю склянки. Сухе тістечко краще взяти в руку, тому що під ложечкою воно може розлетітися по столу. Паперову серветку після вживання залишайте на тарілочці, а не в попільничці.
У випадках, коли в ресторані передбачена одна картка-меню на столик, чоловік пропонує жінці, яка, в свою чергу, може запропонувати супутнику прочитати вголос її зміст. У великій компанії хто-небудь один читає вголос назви страв. Запрошеним на вечерю чи обід краще не вибирати найдорожчих страв. Кількість замовленої їжі не повинна бути такою, ніби це остання вечеря в житті. Погано виглядає й інша крайність: приймаючи запрошення на обід чи вечерю, передбачається само собою, що у того, хто запросив, є необхідна сума.
Не варто соромитися звернення до офіціанта з проханням пояснити, що криється під назвою того або іншого блюда, навпаки, подібна цікавість - цілком природна.
У ресторанах на столах близько приладів зазвичай знаходяться полотняні серветки. Їх слід розгорнути і помістити на колінах. Зберегти таку серветку на колінах часом буває досить важко: вона зісковзує, особливо з жіночого шовкового плаття. Але етикет ресторану вимагає, щоб дама знайшла спосіб утримати на колінах цю неслухняну річ. Йдучи, серветку потрібно залишити на столі, не складаючи її.

30
Розраховуючись, подивіться на рахунок (до речі, його можна перевірити)
і покладіть потрібну суму на тарілочку, на якій він був поданий. Якщо чоловік розраховується і за жінку, остання ніяк не втручається і не коментує його переговорів з офіціантом. Ні в якому разі не можна вимагати рахунок у момент, коли партнерка чи партнер ще їдять, це неввічливо по відношенню до них.
Якщо жінка не була спеціально запрошена на вечерю або обід, а зустріла знайомого вже в кафе, вона може платити за себе. І дискусія на цю тему не повинна проходити в присутності офіціанта. Розрахунок у подібних випадках виглядає так: коли підходить офіціант, жінка нагадує йому замовлені нею страви і отримує свій рахунок, партнер - свій. Чоловік може взяти на себе оплату вартості вина.
Хто першим пропонує залишити ресторан? Той, хто був ініціатором зустрічі. Якщо замовлений столик на двох - перший пропонує чоловік. Тільки у виняткових випадках жінка, подивившись на годинник, може сказати: «На жаль, мені пора».
Правила поведінки у школі
Більшу частину дня ми перебуваємо у школі, і якщо забути про правила поведінки, то школа стане схожою на зоопарк. У школі ми повинні бути організовані, дисципліновані, чесні, відповідати за свої слова. Дуже важливо – бути в колективі скромним.

Як вести себе у школі
Зайшовши у клас, привітайся!
Роздягнись і приготуйся до уроку.
Не розмовляй з друзями! Не відволікай себе та інших!
Забороняється користуватися мобільним телефоном!
Не заважай проводити урок!
Не їж на уроці! Для цього є перерва!
Ти увійшов до чистого класу! Таким і залиш його після себе!
Будь активним на уроці і неодмінно отримуєш задоволення!
Якщо ти хочеш щось запитати, не відволікай сусіда по парті, а підійми руку.
Золоте правило учня школи: стався до людей так, як ти хочеш, щоб люди ставились до тебе!
Якщо ти поранився, або погано себе відчуваєш, звернися в медпункт до медсестри.
До школи потрібно ходити у шкільній формі!
Акуратно користуйся підручниками. Пам’ятай, що «книга – обличчя людини»!
Поважно стався до дорослих.
Сходами користуйся тільки по призначенню. Гратися на них строго забороняється!

31
ІV. Закріплення вивченого матеріалу
Виконання практичних завдань

1) Вам потрібно швидко звернутися до вчителя, який в цей час розмовляє з кимось. Поясніть ваші дії у даному випадку?
2) Людмила Дмитрівна йде по коридору, а поруч із нею ще два вчителя. Біжить назустріч хтось із учнів вашого класу. Біжучи, він вітається з учителькою. Що ви можете сказати про поведінку цього учня?
3) Уявіть собі, що всі хлопчики нашої школи дотримуються такого правила — ніколи не пройдуть першими, таки ж пропустять дівчаток. Чи повинні дівчата, яким дали дорогу, дякувати?
4) Кожного дня у школі ви буваєте у шкільній їдальні. І не лише в шкільній. Ви буваєте в гостях. Назвіть основні правила поведінки за столом.
5) Яке сидіння в службовій машині вважається почесним, а яке безпечним? Доведіть.
6) Чоловік і жінка сідають у таксі. Перелічіть обов’язки чоловіка.
7) На основі опрацьованого матеріалу спробуйте сформулювати основні правила поведінки у метро.
V. Підсумок заняття
Отже, як бачимо відвідування громадських місць вимагає дотримання певних правил етикету. І щоб завжди бути нависоті, необхідно не тільки їх знати, а й дотримуватися.

Тема 4.
Форми звертання в українській мові. Різні форми звертань до
незнайомих людей
Мета: узагальнити і систематизувати знання учнів про звертання, дати поняття про різні форми звертань до незнайомих людей, навчити правильно добирати відповідні етикетні форми у конкретних життєвих ситуаціях; поглибити знання про традиції української етнопедагогіки в царині етикетних формул звертання, аналізувати конкретні життєві ситуації; розвивати спостережливість, увагу; виховувати повагу до оточуючих.
Хід заняття
І.Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
Читання напам'ять поезії Д. Білоуса «Слова покличні — прості й величні» (про роль звертань у мові).
Бесіда після прослуханого вірша:
- Яка чуттєва сфера поезії?
- У чому виражається мовностилістична особливість цього твору?
- Що називається звертанням?
- Яка роль звертань?

32
- За допомогою чого виділяються звертання в усному мовленні?
- Як виділяються звертання на письмі? Наведіть приклади.
- У яких стилях мовлення найчастіше вживаються звертання?
- Чи однаково ви звертаєтеся до різних людей?
ІІІ. Оголошення теми і мети заняття
ІV. Опрацювання нового матеріалу
1.

Різні форми звертань в українській мові
Від уміння спілкуватися залежить дуже багато в нашому житті. Спілкування
є містком до набуття справжніх друзів, отримання бажаного, роботи, кар'єри, досягнення мети. Зрештою, від вміння спілкуватися залежить те, чи будеш ти взагалі цікавим для людей, а значить чи зможеш ти завоювати їх повагу та авторитет. Тому слушно вказують, що спілкування - це ціле мистецтво.
Спілкування починається із звертання. Дуже неприємно, коли незнайома людина звертається до нас на «ти». Це не тільки свідчить про її невихованість, а й викликає в нас самих відразу, зневагу до цієї людини, небажання з нею спілкуватися. Звертання і вітання — це ті елементи мовного етикету, які передусім сигналізують про соціальні відношення, що встановлюються в рамках комунікативного акту. Тому головним чинником, який впливає на вибір того чи іншого звертання, є соціальний статус комунікантів, ситуація спілкування.
- Які форми звертань в українській на вашу думку, є типовими?
(Упродовж століть наш народ використовував дві основні форми звертання: типову українську добродію і західнослов'янську пане, пані.
Добродію, добродійко — специфічно українське шанобливо ввічливе звертання як до знайомого, так і до незнайомого. Внутрішня форма його прозора, не викликає ніяких негативних асоціацій і не містить соціального змісту. В
«Історичному словнику українського язика» Є. Тимченка (К., 1930-1932) так тлумачиться одне із його значень: «що діє добро, доброчинець». Порівняймо зі словами протилежного значення: злодій — спочатку означало «людина, яка чинить будь-яке зло», лиходій — «той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо».
Як етикетне звертання слово добродій фіксується в Словнику Є. Тимченка з
XVII ст. Поширене воно в цій функції було здебільшого на Східній Україні.
Звертання добродію (добродійко) вживалися самостійно і в поєднанні з етикетними означеннями: шановний(-а), ласкавий(-а), високошановний(-а), вельмишановний(-а), високоповажний(-а), та з іменем по батькові. Уживаються добродій (добродійка) і як увічлива форма згадування про відсутню людину.
Наприклад: «Скажіть мені, добродію, хто це придумав границі для людей?» (О.
Маковей). «Сідаючи напроти Криленка, він поправив ремінь свого саквояжа й сказав: — Я вам не заважаю, шановний добродію?» (М. Хвильовий).
«Вельмишановний добродію», — писав М. Коцюбинський до В.Гнатюка;
«Високоповажна добродійко Ольго Петрівна», — до Олени Пчілки; «Зо мною йде в полонину добродій Гармашій, дуже гарна людина», — до Віри
Коцюбинської. Думається, шляхетне і дуже зручне звертання несправедливо викинуте з ужитку в нашій мові, тож потрібна його реабілітація).
-
Коли вживається звертання «панове»?

33
(До офіційних представників чи громадян інших країн звертаємося, вживаючи слово пан (панове). Щодо використання звертання панове в інших ситуаціях спілкування останнім часом висловлювалися різні міркування, зокрема щодо правомірності його використання в нашому суспільстві. Аналіз семантичної структури слова пан показує, що близько двох третин його вмісту зводяться до позначення людини, яка займає привілейоване становище
(матеріальне, соціальне). Третина його змісту — шанобливе ставлення до співрозмовника. З таким значенням це слово-звертання вживається в усній народній мові (як правило, з прикладкою): пане-господарю, пане-брате, панове- сватове. Наприклад: «Панове-браття, треба щось почати» (Леся Українка);
«Прощайте, панове-сватове! Коли хочете, то справді випийте по чарці» (Квітка-
Основ'яненко).
У такому ж самому значенні (шанобливості) це звертання ми знаходимо у
Павла Тичини: «О люба Інно, панно-Інно! Я вас любив так ніжно, злотоцінно...»)
- Коли доцільно вживати звертання «товариші»?
(На урочистих зборах промовець, звертаючись до аудиторії, вживе звертання «Товариші!» з атрибутами шановні, вельмишановні, високоповажані або без них. Звертання товариш, функціонуючи в ролі власне звертання, в сучасній українській літературній мові реалізує одне із своїх значень, а саме — людина, громадянин нового соціалістичного суспільства. У такому значенні це слово функціонує як звертання і перед прізвищем людини для підкреслення приналежності її до свого середовища. Наприклад: «Слово для пропозиції має командир Таращанського полку товариш Боженко» (О.Довженко). Офіційна конотативність цього слова-звертання у наш час є досить виразною. Тому в
іншій тональності спілкування, скажімо, в нейтральній, це звертання сигналізує про наявність певної «відстані» між комунікантами.Так, звертаючись на вулиці чи в транспорті до незнайомої людини, ми цілком доречно вживемо слово- звертання товариш. А в тональності дружній звертання товариш є неприродним, чужорідним. Похідне від слова товариш слово-звертання
Товариство! (шановне, дороге, любе... ) з природнім як для нейтральної тональності, так і для дружньої (у колі близьких друзів). Для високої тональності спілкування звертання Товариство! (з означенням чи без нього) є неприйнятним).
- Як ви гадаєте, за яких обставин доречним буде звертання «громадянка, громадяни»? (Сфера його функціонування вузька — правовий, юридичний контекст: «Громадянине, ей ви, громадянине без шапки! — авторитетно погукав його перонний охоронець порядку, вокзальний міліціонер» (І. Ле).
- Коли доцільно вживати звертання «пане, пані чи панове»?
- Під впливом якої мови дані звертання поширилися в українській мові?
(Шанобливо ввічливі форми звертання пане, пані, панове поширилися в українській мові під впливом польської, цим і пояснюється те, що вживання їх переважає в західних областях України. Форму пане як офіційне звертання до осіб привілейованих верств суспільства двотомний «Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.» (К., 1977-1978) фіксує з XIX століття. Пізніше це слово

34 узвичаїлося як увічлива форма згадування або звертання до людей незалежно від соціального стану. Якщо на сході України їхнє вживання закріпилося переважно в офіційно-діловій сфері (це звертання до іноземних гостей, високопоставлених урядовців, учасників зборів і засідань), то на заході нашої держави ці звертання знову стали побутовими, загальноприйнятими. Тут їх можна почути на вулиці, в крамниці й на ринку, в автобусі і електричці, в школі тощо. Отож слово пан та похідні від нього знову, як і в дорадянський період, втратили експресію і аж ніяк не засвідчують високу соціальну належність співрозмовника. Ця зручна форма не супроводжується іншими словами звертання, якщо адресована незнайомій людині. В офіційній обстановці вона поєднується з власним іменем, прізвищем або назвою посади: «Моє поважання панові інженерові», — відізвався Горобець» (О. Маковей). «Не забувайте, пане
Стефаник, за мене ніколи, хотя і мовчати буду» (О. Кобилянська). «Пані
Наталія Кобринська, не пам'ятаючи адреси Вашої, просила мене передати Вам
її «промову»...» (М. Коцюбинський).
- Подумайте і скажіть, до кого доречно звертатися на ВИ, а до кого на
ТИ? Думку аргументуйте.
(На «ти» звертаються, як правило, один до одного родичі, друзі, колеги, приятелі, діти. Перш, ніж перейти у спілкуванні на «ти» слід поцікавитися, що це за людина і чи цей «місток» буде на вашу користь. Пропозиція перейти на
«ти» повинна виходити від більш літньої, поважної людини чи особи, що займає вище службове становище. Молодші можуть попросити звертатися до них на «ти», хоча самі продовжують звертатися на «ви». Жінкам дозволено відмовитися від переходу на «ти» з чоловіком, без будь-якого пояснення причин.
А от поважливе, шанобливе звертання до батька, матері і старших рідних на Ви, відоме й на сході України, зберігається майже повсюдно: – Ви, тато, запрошували... Ви, мамо, наказали... «Тикання» загалом – не галицька традиція; таке слововживання прийшло зі сходу, в ньому відчутний вплив російськомовного населення. Лише за умов близьких товариських взаємин можливе звертання на ти: – Чого ти хочеш, брате?
- Уявіть собі: ви приїхали у незнайоме місто і не знаєте, як добратися до певного місця. Безумовно, ви звернетеся за допомогою до людей. Які форми звертань використаєте?
(Як бачимо, у сучасній українській літературній мові арсенал лексичних засобів вираження звертання до незнайомої людини дужа збіднений. Уникаючи прямих звертань до незнайомої людини, ми вдаємося до формул-замінників звертань, а саме до формул, головною функцією яких в функція підтримання мовного контакту, а не його зав'язування. Наприклад: Вибачте, як пройти до ...?
Дозвольте звернутися... Можна вас запитати (попросити)...? )
2. Звертання в листах Шевченка (учні працюють із роздатковим матеріалом)
Висновки учнів: Як правило, Шевченко майже не вживає саме лише ім’я та по батькові як початкову формулу-звертання. Це буває зрідка в листах, писаних повністю або частково російською мовою до офіційних осіб та до

35 знайомих: «Григорій Степанович!» (до Г. С. Тарновського, 26 березня 1842),
«Андриан Филиппович!» (до А. П. Головачова, 15 листопада 1852).
Народнорозмовна й фольклорна традиція яскраво виявляється у листах поета до друзів і знайомих, де у початковій формулі найпоширенішими словами-звертаннями є друже, рідше - брате, брате-друже в супроводі епітетів любий, добрий, (богу) милий, давній, благородний, великий,
милостивий, искренний, а найчастіше — єдиний. Наприклад: «Богу милий друже мій Михаиле!» (до М. М. Лазаревського, 8 жовтня 1856), «Любий мій
єдиний Михаиле!» (до нього ж, 8 грудня 1856). Ніжно, зворушливо звучать звертання поета до М. С. Щепкіна: «Друже мій давній, друже мій єдиний!» (12 листопада 1857), «Друже мій добрий і єдиний!» (23 лютого 1858),
«Благородний мій єдиний друже!» (6 грудня 1858).
Народними в листах до друзів та знайомих є опорні слова початкової формули-звертання: батьку (до В. I. Григоровича), голубе, серце, добродію;
отамане (до Я. Г. Кухаренка), земляче, добрий чоловіче, кумасю (до Н. В.
Тарновської): «Батьку мій рідний, порадь мені, як синові, що мені робить?»
(до В. І. Григоровича, 28 грудня 1843), «Благороднійший ти із людей, брате- друже мій єдиний Семене!» (до С. С. Гулака-Артемовського, 30 червня 1856),
«Друже і голубе мій сизий!» (до М. О. Максимовича, 5 квітня 1858).
Початкова, вітальна формула-звертання у вигляді поздоровлення зі святом уживана Шевченком нечасто: «З Новим роком будьте здорові, любий і щирий мій земляче, де вас бог носить» (до М. М. Лазаревського, 20 грудня
1847), «Поздоровляю тебе з цим Новим роком, друже мій єдиний!» (до О. М.
Бодянського, 3 грудня 1850).
У частині листів початкова формула-звертання вмонтована у фразу з повідомленням, проханням, подякою і т. ін.: «Не знаю, чи зраділа б так мала ненагодована дитина, побачивши матір свою, як я вчора, прийнявши подарунок твій щирий, мій єдиний друже, так зрадів, що ще й досі не схаменувся, цілісіньку ніч не спав, розглядав, дивився, перевертав по тричі, цілуючи всяку фарбочку» (до А. І. Лизогуба, 7 березня 1848), «Посилаю тобі, друже мій
єдиний, с г. Семеновым поличчя оцього нікчемного гетьманця» (до О. М.
Бодянського, 3 листопада 1854), «Спасибі тобі, моя доню любая, моя єдиная, що ти мене хоч у Дрездені згадала» (до Марка Вовчка, 25 травня).
Для Шевченка характерний зачин листа без звичайної початкової формули-звертання - одразу йде виклад. Така форма листування випливає з самої природи епістолярного стилю, його початкової суті: листи - це розмова співбесідників на відстані. Кожен наступний лист - продовження розпочатої розмови. І в інших авторів того часу листи до друзів, близьких і рідних, добрих знайомих, а іноді й до інших адресатів не мають певної початкової формули- звертання.
Епістолярій Т. Шевченка своїм корінням глибоко входить у живомовну стихію українського народу, являючи собою літературну обробку тогочасного українського народного мовлення.


36
V. Підсумок заняття
- Наведіть приклади основних форм звертань, які вживаються повсякденному спілкуванні.
- Коли вживається звертання панове?
- Які форми звертання переважають у зверненні до невідомих людей?
- Як виділяються звертання на письмі? Наведіть приклади.
- Які форми звертань найчастіше використовував Т.Шевченко у своїх листах?

Тема 5
. Знайомство - важливий момент для розвитку подальших стосунків.
Форми етикету при знайомстві
Мета: проаналізувати основні способи знайомства та мовленнєві етикетні формули, які використовуються при цьому; довести, що знайомство – важливий момент для розвитку подальших стосунків; розвивати усне зв’язне мовлення учнів; виховувати повагу до співрозмовника
Хід заняття
І. Організаційний момент
ІІ. Оголошення теми та завдань заняття. Мотивація навчальної діяльності
учнів
- Ми часто чуємо словосполучення «правила хорошого тону». Як ви його розумієте?
- З чого починається спілкування, зав’язуються дружні чи приятельські стосунки?
- Як же тоді знайомитися?
ІІІ. Робота над новим матеріалом
Повідомлення учнів «Як представляти людей один одному»
1 учень. За правилами пристойності, як і за життєвим нормам, для знайомства з ким-небудь необхідний посередник в особі спільного знайомого. До нього треба звернутися для того, щоб вас представили тому, з ким ви хочете познайомитися.
Коли ви будете представлені (це стосується і чоловіків, і жінок), то по реакції нового знайомого ви зможете зрозуміти, чи хоче він продовжувати знайомство. І якщо ви бачите його холодність, не слід наполягати на продовженні відносин.
Як представляти людей один одному
1. Вживати слова: «Дозвольте представити вам ...», «Дозвольте познайомити вас ...», «Оля, знайомся ...»
2. Чоловіка представляють жінці.
3. Молодших за віком представляють старшим.
4. Гостей, що приходять пізніше, тим, хто прийшов раніше.
5. Якщо гості приходять один за одним, а ви не встигаєте знайомити їх один з одним, цей обов'язок може взяти на себе ваш родич або хороший друг.

37
Провівши гостя до кімнати, всім, що знаходилися там, називають його ім'я, після чого цього гостю називають імена решти.
6. Якщо гостей небагато, можна познайомити всіх окремо.
7. Знайомлячись, чоловіки встають. Жінки можуть залишитися сидіти, за винятком тих випадків, коли увійшов гість набагато старший за них або, який займає високе положення.
8. Якщо знайомляться дві жінки різного віку, правильно, звертаючись до жінки старшої, сказати: «Дозвольте вам представити ...» - і вимовити ім'я і прізвище особи молодшої, після чого назвати жінку старшого віку. Іншими словами, вік і авторитет мають в даному разі безперечну перевагу. Тим же принципом визначається норма знайомства, при якій зазвичай чоловіка представляють жінці, співробітника - керівнику. Якщо потрібно познайомити ровесників або людей, рівних за положенням, краще представити спочатку ближчу собі людину, наприклад, свою сестру своїй знайомій.
9. Коли необхідно представити одночасно кількох осіб людині відомій, то його прізвище не називають зовсім (передбачається, що всі його знають).
10. Своїх дружину, чоловіка, дочку, сина представляємо словами: «Моя дружина», «Моя дочка». Знайомство з матір'ю і батьком - виключення з цього правила: усіх знайомих представляємо батькам, а не навпаки.
2 учень.
11. Доречно, представляючи своїх знайомих, додати, наприклад, таке уточнення: «Мій друг N - хірург, а це Z - мій інститутський товариш».
12. Представляючи людину, слід вимовляти її прізвище чітко і виразно.
Абсолютно неприпустимі уточнення типу: «Пан N - брат відомого актора Z!»
Людям, що не впевнені у своїй пам'яті щодо чужих прізвищ, доцільно запропонувати: «Знайомтеся, будь ласка ...». І далі покластися на чужу
ініціативу. Такий спосіб представлення цілком допустимий.
13. Ви їдете у громадському транспорті з товаришем, і на одній із зупинок у вагон входить ваш знайомий? Чи знайомити своїх супутників? Якщо увійшовши ви обмінюєтеся лише кількома словами, то можна не знайомити з товаришем, але не забудьте це зробити у випадку, якщо розмова стане загальною.
14. Хтось із членів вашої сім'ї заходить до вас на роботу. Чи обов’язково його представляти співробітникам? Не обов'язково, якщо у вас із ними суто службові стосунки.
На роботі. Нового співробітника представляє колективу керівник. Старі співробітники вводять новачка в курс справи і ведуть себе так, щоб останній вже через кілька днів відчув себе на новому місці затишно. У складні особисті стосунки між деякими співробітниками, а також у взаємні образи новоприбулого присвячувати не слід.
15. Форма звернення один до одного серед членів одного колективу залежить від ступеня їх дружніх симпатій і традицій, що склалися. Але в будь-якому випадку неприпустимо звертатися до товариша тільки за прізвищем.
16. Серед ровесників - молодих людей і дівчат- цілком допустимо при знайомстві називати тільки імена.

38 3 учень. Але ось нас представили. Як вести себе далі? Якщо особа, що знайомить нас, вже сказала наше прізвище, то повторювати його, подаючи руку, не слід. Першим подає руку людина, якій представили іншого, тобто жінка простягає руку чоловікові, старший - молодшому, керівник - підлеглому.
Особа, яку представили, терпляче чекає, готова простягнути руку, але не поспішає це зробити.
Коли представляють чоловіка - він обов'язково встає. Жінка робить це лише у випадку, якщо її знайомлять із жінкою багато старшою або з чоловіком поважного віку й положення. Дівчата до 18 років, знайомлячись із дорослими, завжди встають.
Господиня дому встає завжди назустріч гостеві незалежно від його статі і віку. Якщо один із запрошених приходить із запізненням, коли всі вже сидять за столом, господареві слід представити його всім відразу і посадити на вільне місце. Людина, що запізнлася, може потім сама познайомитися з найближчими сусідами по столу.
- А як бути, якщо виникла необхідність бути представленим, а в суспільстві немає поруч нікого, хто міг би вам у цьому допомогти? (Слід просто подати руку і назвати своє прізвище - чітко і виразно).
Раз вже мова зайшла про прізвища, слід зазначити, що хороша пам'ять на прізвища часто виручає в житті. Людина, прізвище якої ми швидко згадуємо через багато років, почуває себе задоволеною. Проте нерідко зустрічаються люди, у яких чужі прізвища уперто вилітають із пам'яті. Якщо ви опинитеся в подібній ситуації, раджу поводитися таким чином, щоб цей огріх не був помічений. Але тим, кому зовсім не пощастить, доведеться зізнатися: «Вибачте, забув прізвище». У подібних випадках непогано розрядити обстановку будь- яким жартом.
Жінка на роботі не перестає бути жінкою. Вихований чоловік і на службі пропустить жінку вперед, притримає перед нею двері, виключить в її присутності вживання гострих виразів і брутальних слів, встане, якщо жінка стоїть. Але всі форми ввічливості не повинні заважати основному - ходу роботи. Чоловіку можна не відриватися від справи для того, щоб подати жінці пальто, коли вона йде. Але не можна не допомогти їй одягтися, якщо ви разом опинилися в гардеробі.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал