Програма вступних випробувань «Педагогіка»




Скачати 96.68 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації11.03.2017
Розмір96.68 Kb.
ТипПрограма

Міністерство освіти і науки України
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
«ЗАТВЕРДЖЕНО»
В. о. голови приймальної комісії
проф. Безлюдний О.І.
______________
«____»__________________2015 р.
ПРОГРАМА
ВСТУПНИХ ВИПРОБУВАНЬ
«Педагогіка»
(бакалавр)
(денна та заочна форми навчання)
(на основі ОКР «молодший спеціаліст»)
(термін навчання – 3 роки)
НАПРЯМ ПІДГОТОВКИ 6.010101«Дошкільна освіта»
Умань - 2015
Пояснювальна записка

Основною метою вступного екзамену з педагогіки є перевірка знань та вмінь абітурієнтів.
Абітурієнт повинен знати:
 сутность, основних змістових положень педагогіки, її ролі, місця в суспільстві
і діяльності спеціаліста;
 логіку
і
методику науково-педагогічного дослідження в
процесі
життєдіяльності фахівця;
 філософську основу сучасної освіти, генезис педагогіки як науки;

науково-методологічні основи дидактики, закономірності та принципи навчання і виховання;
 форми та методи навчального та виховного процесів;

проблеми цілепокладання та мотивації учіння сучасних навчальних та виховних технологій;
 психолого-педагогічні засади гуманізації суспільних відносин;
 закономірності міжособистісних стосунків; формування колективу та його виховного впливу на особистість.
Абітурієнт повинен вміти:
 визначити мету
і
планувати основні
заходи щодо здійснення навчально-виховного процесу;
 аналізувати практичний та теоретичний спадок в галузі організації шкільної
справи;
 розрізняти основні змістовні характеристики педагогічних теорій, адаптувати
історичні данні до сучасної педагогічної практики;
 використовувати різноманітні форми і методи навчально-пізнавальної та виховної діяльності в учнівському колективі;
 забезпечувати єдність педагогічного впливу та саморозвитку особистості;
використовувати досягнення передового педагогічного досвіду.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ АБІТУРІЄНТІВ
Рівень
Бали
Характеристика усних відповідей
Початковий
106-111,4
У абітурієнта виникають значні труднощі у підтриманні діалогу.
Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру.
112-117,4
Абітурієнт відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але досягти комунікативної мети йому ще важко.
118-123,4
Абітурієнт бере участь у діалозі за найпростішою мовленнєвою ситуацією, може не лише відповідати на запитання на співбесідника, але й формулювати деякі запитання, допускаючи помилки різного характеру.
Проте комунікативна мета досягається ним лише частково.
Середній
124-132,6
Абітурієнт бере участь у діалозі з нескладної за змістом теми, в основному досягає мети спілкування, проте репліки його недостатньо вдалі, оскільки не враховують належним чином ситуацію спілкування,
не відрізняються послідовністю,
доказовістю, трапляється чимало помилок у доборі слів,
побудові речень, їх інтонуванні тощо.
133,5-142,1
Абітурієнт бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією,
додержує
елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комунікативної мети,
мовлення його характеризується стереотипністю, недостатньою різноманітністю і потребує істотної корекції тощо.
143-151,6
Абітурієнт успішно досягає комунікативної мети у діалозі з нескладної теми, його репліки загалом є змістовними,
відповідними основним правилам поведінки в розмові, нормами етикету, проте їм не вистачає самостійності суджень, їх аргументації, новизни, лаконізму в досягненні комунікативної
мети, наявна певна кількість помилок у мовному оформленні
реплік тощо.
Достатній
152,5-161,1
Діалогічне мовлення абітурієнта за своїм змістом спрямовується на розв’язання певної проблеми, загалом є змістовним, набирає
деяких рис невимушеності; з’являються елементи особистісної
позиції щодо предмета обговорення. Правила спілкування в цілому додержуються, але є ще істотні недоліки (за 4-ма критеріями): невисокий рівень самостійності й аргументованості
суджень, можуть траплятися відхилення від теми, помилки в мовному оформленні реплік тощо.
162-170,5
Абітурієнт загалом вправно бере участь у діалозі за ситуацією,
що містить певну проблему, досягаючи комунікативної мети,
висловлює судження і певною мірою аргументує їх з допомогою загальновідомих фактів, у діалозі з’являються елементи оцінних
характеристик, узагальнень, що базуються на використанні
прислів’їв і приказок, проте допускають певні недоліки за кількома критеріями (3-ма)
171,5-180
Абітурієнти самостійно складають діалог з проблемної теми,
демонструючи загалом достатній рівень вправності і культури мовлення (чітко висловлюють думки, виявляють вміння сформулювати цікаве запитання, дати влучну, дотепну відповідь,
здебільшого виявляють толерантність, стриманість, коректність у разі незгоди з думкою співрозмовник), але в діалозі є певні
недоліки за 2-ма критеріями, наприклад: нечітко виражається особиста позиція співбесідника, аргументація не відзначається оригінальністю тощо.
Високий
181-189,5
Абітурієнти складають діалог за проблемною ситуацією,
демонструючи належний рівень мовленнєвої культури, вміння формулювати думки, обґрунтовуючи власну позицію, виявляють готовність уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника,
даючи можливість висловитися партнеру по діалогу,
додержуються правил мовленнєвого етикету; структура діалогу,
мовне оформлення реплік діалогу звичайно відповідає нормам,
проте за одним з критеріїв можливі певні недоліки.
190,5-199
Абітурієнти складають діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж самі визначають проблему для обговорення), переконливо й оригінально аргументують свою позицію, зіставляють різні погляди на той самий предмет,
розуміючи при цьому можливість
інших підходів до обговорюваної проблеми, виявлять повагу до думки іншого;
структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу відповідає
нормам.
200
Абітурієнти складають глибокий за змістом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми
(або ж
самі
визначивши проблему для обговорення),
демонструючи вміння уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, коротко, виразно, оригінально сформулювати свою думку, дібравши цікаві, влучні, дотепні, переконливі
аргументи на захист своєї позиції , у тому числі й з власного життєвого досвіду, зіставити різні погляди на той самий предмет; здатні змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; додержуються правил поведінки та мовленнєвого етикету в розмові

ПЕДАГОГІКА
1. Педагогіка в системі наук про людину.
Поняття про народну педагогіку, етнопедагогіку та педагогіку як академічну науку. Предмет педагогіки та її основні категорії: формування і розвиток особистості, виховання, навчання, освіта, їх взаємозв’язок. Самовиховання і
самоосвіта.
2. Методологія і методи педагогічних досліджень.
Методологія педагогіки. Етапи здійснення педагогічного дослідження.
Методи науково-педагогічних досліджень:
спостереження,
педагогічний експеримент, бесіди, вивчення перспективного педагогічного досвіду; вивчення документації та продуктів учнівської праці, опитування, методи моделювання педагогічних явищ, методи кількісного та якісного аналізу результатів дослідження.
3. Розвиток, соціалізація і виховання особистості.
Поняття про особистість, індивідуальність, індивід. Роль діяльності і
спілкування у розвитку особистості. Психічний, фізичний, соціальний і духовний розвиток. Вікові періоди розвитку особистості. Теорії розвитку особистості.
4. Педагогічний процес як система і цілісне явище. Закономірності і
принципи педагогічного процесу.
Поняття про педагогічний процес. Характеристика педагогічного процесу,
його основні елементи та рушійні сили. Закономірності і принципи педагогічного процесу. Спільні та специфічні сторони виховання і навчання: функції, завдання,
зміст, форми і методи.
5. Мета виховання.
Проблема мети у педагогіці. Поняття мети виховання. Різні підходи до визначення мети виховання. Державні документи та Концепція про мету національного виховання. Завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості.
6. Суть і зміст процесу виховання.
Процес виховання і його специфіка. Різні підходи до визначення суті
виховання. Структура виховного процесу, його рушійні сили. Характеристика основних етапів процесу виховання. Поняття про самовиховання: суть, умови, етапи, прийоми.
Перевиховання, його функції, етапи і принципи реалізації. Результати та шляхи
підвищення ефективності процесу виховання.
7. Закономірності та принципи виховання. Принципи національного
виховання.
Закономірності процесу виховання. Характеристика принципів виховання,
цілеспрямованість виховання, зв’язок з життям; єдність свідомості і поведінки;
виховання у праці і колективі тощо, індивідуальний підхід до учнів. Принципи національного виховання: народність, природовідповідність, демократизація,
гуманізація, культуровідповідність, безперервність тощо.
8. Загальні методи , засоби, прийоми виховання.
Поняття про засоби, методи і прийоми виховання. Вплив методів виховання на різні сторони особистості, її свідомість. Традиційні методи виховання в педагогіці, їх класифікація та характеристика.
9. Виховання особистості в колективі. Основи виховної роботи в
дитячих громадських організаціях. Соціальний розвиток особистості
школярів.
Поняття про соціалізацію та соціальний розвиток особистості. Основні
фактори впливу на соціалізацію особистості. Загальне поняття про дитячий колектив, його ознаки та структура, динаміка та стадії розвитку. Характеристика
існуючих дитячих та юнацьких формальних та не формальних організацій, їх завдання; напрямки діяльності. Система учнівського самоврядування.
10.Основи фізичного розвитку та зміцнення здоров’я дітей.
Поняття фізичного розвитку і виховання. Оздоровчі, освітні і виховні
завдання фізичного розвитку.
Зміст
і
засоби фізичного виховання.
Народно-педагогічні засоби фізичного загартування підростаючого покоління.
Форми і методи фізичного розвитку школярів. Організація здорового способу життя дітей в сім’ї і школі. Позакласна і позашкільна фізкультурно-оздоровча діяльність дітей. Методи діагностики фізичного розвитку школярів.
11.Формування світоглядних позицій особистості і розумовий
розвиток школярів.
Розумовий розвиток та розумове виховання особистості. Завдання, засоби,
шляхи розумового розвитку школярів. Поняття про світогляд. Суть наукового світогляду, його основні риси. Процес формування світоглядних позицій учнів як динамічне й особливе явище.
12.Духовний розвиток особистості. Моральне та естетичне виховання.

Поняття про духовність і духовний розвиток, духовні цінності.
Загальнолюдські і культурно-національні цінності. Діагностика духовного розвитку. Мораль як серцевина національної системи освіти і виховання.
Моральне виховання і релігія. Основи статевого виховання учнів. Естетичне виховання як складова духовної культури. Шляхи і засоби естетичного виховання у навчальній, позакласній і позашкільній роботі. Форми і методи естетичного виховання.
13.Виховання свідомої дисципліни.Основи правового виховання.
Свідома дисципліна, обов’язок і відповідальність – важливі моральні якості
особистості. Виховання свідомої дисципліни. Завдання і зміст правового виховання. Форми і методи правового виховання. Правопорушення неповнолітніх та причини їх виникнення. Попередження правопорушень (профілактика відхилень поведінки учнів у школі, громадських місцях, сім’ї). Особливості
виховної роботи з дітьми, схильними до правопорушень.
14.Трудове та економічне виховання. Система профорієнтації в
школі.
Процес трудового виховання і його специфіка. Різні підходи до визначення суті трудового виховання видатними педагогами. Основні складові
процесу трудового виховання та їх характеристика. Завдання трудового виховання. Взаємозв’язок трудового та економічного виховання. Поняття економічна свідомість і економічне мислення. Зміст економічної освіти та виховання учнів загальноосвітньої школи. Поняття професійна орієнтація, та її
складові компоненти. Етапи профорієнтаційної роботи зі школярами різного віку.
15.Функції і основні завдання діяльності класного керівника.
Класний керівник як наставник учнів і помічник в організації
життєдіяльності
школярів.
Організаційно-педагогічна робота класного організатора, планування і облік його роботи, визначення рівня розвитку дітей.
Класний керівник і особистісно-орієнтоване виховання. Робота класного організатора з батьками, громадськими організаціями.
16.Позакласне та позашкільне виховання і навчання.
Загальне поняття про позакласну і позашкільну роботу в системі виховання цілісної особистості. Завдання, зміст і основні принципи позакласної роботи з школярами, різноманіття масових, групових та індивідуальних форм.
Впровадження позакласної діяльності школярів, що побудована на давніх українських традиціях. Позашкільна виховна робота: її завдання і зміст.

Позашкільні навчально-виховні заклади і основні напрямки їх діяльності.
Взаємозв’язок позакласної і позашкільної роботи.
17.Спільна виховна робота школи, сім’ї та громадськості.
Виховання у сім’ї – першооснова розвитку дитини як особистості. Вплив атмосфери сімейного життя, ставлення до праці, трудового укладу, загальної
культури, рівня педагогічної культури батьків, системи взаємин на виховання дитини.
Сучасні
проблеми сімейного виховання.
Сталі
(традиційні)
народно-педагогічні погляди на сім’ю і виховання дітей в родині. Основні
народно-педагогічні традиції сімейного виховання дитини. Шляхи підвищення педагогічних знань батьків. Види й методи роботи з батьками учнів. Залучення громадськості до виховання дітей.
18.Система та зміст національного виховання.
Сутність, мета та зміст національного виховання, його специфіка. Роль народних звичаїв та традицій у вихованні підростаючого покоління. Участь громадськості у вихованні дітей та формуванні національної свідомості
особистості. Ради школи, батьківські ради та комітети. Виховання дітей за місцем проживання. Спільна діяльність школи, сім’ї, громадськості і трудових колективів по організації дозвілля дітей, надання їм допомоги у навчанні, у створенні умов для правильного сімейного виховання, оволодінні суспільним досвідом.
19.Предмет і основні категорії дидактики. Процес навчання, його
структура. Різні підходи до навчання, їх характеристика.
Загальна характеристика процесу навчання, основні дидактичні поняття: учіння,
викладання, принципи навчання, зміст освіти, методи навчання, організаційні
форми навчання. Методологічні та теоретичні основи процесу навчання. Наукове пізнання і пізнання в навчанні. Рушійні сили процесу навчання, його функції. Основні ланки процесу навчання, їх взаємозв'язок і характеристика. Стимули та мотиви учіння школярів.
20.Закономірності та принципи навчання.
Поняття про закономірності навчання, основні закономірності процесу навчання. Визначення принципів навчання як вихідних положень, що визначають характер пізнавальної діяльності учнів і технології діяльності учителя. Традиційні
принципи навчання: виховуючий характер навчання, науковість навчання,
систематичність навчання, наочність навчання, міцність знань, умінь і навичок,
доступність навчання, індивідуалізація навчання.
21.Зміст освіти як фундамент базової культури особистості.

Зміст освіти в національній школі, його основні компоненти. Державні
стандарти змісту освіти. Навчальний план для різних типів загальноосвітніх шкіл
України, динамізм його для шкіл різних регіонів України. Навчальні програми,
принципи їх побудови, вимоги до програм, їх структура. Види навчальних підручників для шкіл України. Нові навчальні книги для шкіл України.
22.Методи і засоби навчання та активізації пізнавальної діяльності
учнів.
Визначення методу навчання. Прийоми як складова частина методу і як самостійна дидактична категорія. Різні підходи до класифікації методів: за джерелами знань, за особливостями діяльності учителя і учня, за характером пізнавальної діяльності учня. Методи навчання за джерелами знань: словесні,
наочні, практичні. Методи за характером пізнавальної діяльності учнів
(пояснювально–ілюстративний,
репродуктивний,
проблемний,
частково–пошуковий, дослідницький)
23.Організаційні форми навчання.
Форми організації навчального процесу. Історичний розвиток організаційних форм навчання. Виникнення і розвиток класно-урочної системи навчання в
Україні. Основні існуючі форми організації навчального процесу (урок як основна форма, екскурсія, домашні завдання, самостійна робота, додаткові
заняття, факультативи, практикуми, семінари, лекції та ін.), їх характеристика.
Форми організації діяльності учнів на уроці: індивідуальна, парна, групова,
колективна.
24.Урок в сучасній школі.
Вимоги до сучасного уроку. Педагогічні вимоги до побудови уроку, його структури (постановка мети, завдань, обладнання уроку; дотримання реалізації
функцій уроку; врахування особистого досвіду учнів; розвиток мотивації
навчання; організація різних видів діяльності на уроці; контроль за пізнавальною діяльністю учнів і зворотні зв’язки). Традиційна типологія уроків. Структура уроку в залежності від його мети. Підготовка учителя до уроку та її основні
етапи. Нетрадиційні уроки в школі.
25.Контроль, оцінка та облік успішності учнів.
Поняття контролю та його значення у навчально-виховному процесі. Функції
контролю. Педагогічні вимоги до перевірки. Методи та види її організації на різних ступенях навчання. Оцінка успішності учня, її призначення. Критерії
якості знань і навичок учнів. Характеристика бальної системи оцінювання.
Майстерність та такт учителя при аналізі відповідей учнів різних видів навчальних робіт.

26.Засоби навчання.
Роль та значення засобів навчання в
організації
і здійсненні
навчально-пізнавальної діяльності учнів. Класифікація засобів навчання.
Натуральні об’єкти, схематичні зображення, електронні та звуко-технічні засоби.
ТЗН,
навчальні
кабінети,
комп’ютеризація.
Вимоги до
ілюстраційно-демонстраційного методу навчання.
27.Сутність
і
загальні
принципи
управління
педагогічними
системами.
Поняття про систему освіти і виховання в Україні. Мета та основні
принципи освіти України. Система освіти України та її структура. Питання управління освітою в Законі України "Про освіту". Загальна середня освіта як основна ланка всебічного розвитку особистості учня. Особливості управління різними типами навчально–виховних закладів.
28.Основні функції управління навчальним процесом.
Система управління сучасною освітою. Наукові основи управління.
Принципи управління освітою. Статут середньої загальноосвітньої школи та концепція національного виховання загальноосвітньої
школи
України.
Внутрішкільне керівництво і контроль; планування роботи. Принципи і методи внутрішкільного керівництва, його зміст та форми реалізації. Педагогічна рада в школі та рада школи, їх функції, зміст і форми діяльності.
29.Взаємодія соціальних інститутів в управлінні педагогічною
системою.
Діяльність школи як відкритої соціально-педагогічної системи. Соціальна робота, виховання в сім’ї, педагогічна підтримка сім’ї, співробітництво школи і
сім’ї у вихованні дітей, роль дитячих і громадських організацій у вихованні дітей.
Сфери діяльності та функції соціальних інститутів і соціальних працівників.
30.Методична робота в школі.
Методичне забезпечення діяльності
вчителя.
Система підвищення кваліфікації. Методичні об’єднання. Наукова організація праці в школі – основа вдосконалення навчально–виховного процесу. Принципи наукової організації
педагогічної праці. Атестація педагогічних працівників. Проблеми підвищення кваліфікації, вивчення, узагальнення і поширення перспективного досвіду вчителів і педагогічних колективів, впровадження в практику школи досягнень педагогічної науки як основні завдання удосконалення професіоналізму вчителів.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Основна:
1. Фіцула М. М. Педагогіка / М. М. Фіцула. – К.: Академія. 2000.
2. Волков Н. П. Педагогіка / Н. П. Волков. – К.: Академія, 2001.
Додаткова:
3. Закон України “Про загальну середню освіту” //Освіта України. – 1999.
4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання / Карпенчук С.Г. –
К.: Вища школа. 1997.
Голова фахової атестаційної комісії
О.Г.Бутенко


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал