Районний методичний кабінет




Скачати 43.02 Kb.

Сторінка1/11
Дата конвертації27.01.2017
Розмір43.02 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


ТРОСТЯНЕЦЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
ВІДДІЛ ОСВІТИ

РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ















ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ

Випуск 3

м. Тростянець
2010
БІБЛ
ІО
ТЕЧ
К
А
ПЕДАГ
О
Г
А




Шановний читачу!
Інформаційно-методичний бюлетень «Екологічне виховання в системі загальної середньої освіти» призначений для вчителів природничого циклу.
В даний збірник увійшли статті, які знайомлять з екологічним станом навколишнього середовища, розкривають необхідність екологічної освіти в школі, надають рекомендації з організації гурткової роботи екологічного напрямку в загальноосвітніх закладах, розглядають найважливіші нормативно- правові акти з питань екологічних відносин, містять додаткову інформацію про екологічний календар, посилання на адреси Інтернету з екологічної освіти та ін..





Упорядники:
Волочаєва Л.А., завідувачка районного методичного кабінету відділу освіти Тростянецької райдержадміністрації;
Разбєйко Л.В., методист з бібліотечних фондів районного методичного кабінету відділу освіти Тростянецької райдержадміністрації.

Комп'ютерна верстка та дизайн:
Дудка І.С., методист з інформаційно-видавничої діяльності інформаційно- методичного центру районного методичного кабінету.





Використано матеріали:
http://eco.ks.ua/nature-kherson.htm http://www.nenc.gov.ua www.refine.org.ua www.osvita.ua www.referat.lutsk.ua
www.in1.com.ua/article

Надруковано в інформаційно-методичному центрі районного методичного кабінету відділу освіти Тростянецької райдержадміністрації. Тираж 50 примірників.


3
З М І С Т


Еволюцiя екологiчних знань …………………………………………………..
5

Концепція екологічної освіти україни: ……………………………………….
6
-
Передмова…………………………………………………………………
-
Мета і завдання екологічної освіти……………………………………...
-
Стратегічні напрямки і тактичні завдання розвитку екологічної освіти………………………………………………………………………
-
Зміст та структура формальної і неформальної екологічної освіти…..
-
Дошкільна екологічна освіта…………………………………………….
-
Загальна середня екологічна освіта……………………………………..
-
Умови реалізації Концепції……………………………………………...
-
Державне управління екологічною освітою та вихованням…………..
6
7

8
9
11
12
15
16

Екологічне виховання в школі: ……………………………………………….. 17
-
Вступ………………………………………………………………………...
-
Історія екологічної освіти………………………………………………….
-
Реалізація діяльністного підходу в шкільній географії………………….
-
Гра як засіб екологічного виховання……………………………………...
17
18
21
24

Стан екологічної ситуації навколишнього середовища
27
-
Стан навколишнього середовища України………………………………
-
Охорона природи на державному та міждержавному рівнях…………...
27
30

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення…………
33
-
Висновок…………………………………………………………………….
-
Адміністративні стягнення………………………………………………...
-
Оскарження або перегляд постанови в порядку нагляду………………..
-
Види правопорушень………………………………………………………
33
36
39
40

Перелік найважливіших нормативно-правових актів з питань екологічних відносин …………………………………………………………………………...

41

Правові аспекти екологічного виховання…………………………………….
42

Проблеми та доцільність екологічного виховання учнівської молоді……
45

Екологічна свідомість та екологічна культура
48

Екологічна освіта й виховання в загальноосвітніх навчальних закладах
Тростянецького району………………………………………………………

59

Збережемо неповторну красу Рідного краю!............................................
62

Екологічний календар
69

4

«Зелений» інтернет
70

Програми гуртків природничо-біологічного напрямку
74
-
Сутність, концептуальні підходи, принципи, критерії відбору та побудови змісту навчальних програм………………………………….
-
Програма гуртка юних генетиків-селекціонерів……………………….
-
Програма гуртка юних агрохіміків………………………………………
-
Програма гуртка юних мікологів………………………………………..
-
Програма гуртка біоіндикації……………………………………………
-
Література…………………………………………………………………...

75
80
90
100
110
121

Науково-художній журнал «Паросток» -для дітей, молоді та педагогів
123




5
Якщо знання — це сила, то
немає потужнішої екологічної сили,
ніж екологічні знання.
Екологія життя


ЕВОЛЮЦIЯ ЕКОЛОГIЧНИХ ЗНАНЬ

Сучасна екологія — складна та багатогранна дисципліна. Але екологічні знання не з’явились відразу і, тим більше, не існували завжди. Власне, екологія — це дуже молода наука. Які ж важливі події можна виділити в її житті?
1866 – поява терміну «екологія». Вперше термін «екологія» з’явився у книзі німецького біолога Ернста Геккеля «Загальна морфологія організмів».
1877 – створено вчення про біоценоз. Німецький гідробіолог К. Мебіус розробив вчення про біоценоз як спільноту організмів, які через середовище
існування тісно пов'язані між собою.
1920 – змодельовано популяційний ріст. Американський дослідник
Р.Перль створив логістичну модель популяційного росту, за якою при збільшенні щільності популяції швидкість її росту знижується.
1926 – створено вчення про біосферу. Український вчений
В.І.Вернадський створив вчення про біосферу як сукупність всіх екосистем.
1930 – створено перший науковий центр екологічних досліджень в
Україні. При Інституті зоології і ботаніки Харківського державного університету створено перший науковий центр екологічних досліджень в
Україні.
1935 – введено поняття екосистеми. Англійським вченим А.Тенслі було введено поняття екосистеми і її сутність. Цей рік також прийнято вважати роком народження загальної екології як науки про екосистеми.
1942 – створено вчення про біогеоценоз. Російський вчений В. Сукачов висунув систему понять про біогеоценоз.
1979 – запропоновано гіпотезу Геї. Дж. Лавлок запропонував теорію про
Землю як суперорганізм, який в результаті саморегуляції здатний підтримувати основні параметри середовища на постійному рівні.
1992 – Конференція в Ріо-де-Жанейро. Конференція ООН по навколишньому середовищу і розвитку в Ріо-де-Жанейро. Одним із основних доробків стала Рамкова Конвенція про охорону біорізноманіття.
1997 – Кіотський протокол. Прийняття Кіотського протоколу — міжнародної угоди про обмеження викидів в атмосферу парникових газів.
Більшість держав світу визнали важливість вивчення екології в світовому масштабі.



6
КОНЦЕПЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Передмова
В найважливіших міжнародних документах останнього десятиріччя, присвячених проблемам навколишнього середовища і гармонійного розвитку людства велика увага приділяється екологічній культурі
і свідомості,
інформованості людей про екологічну ситуацію в світі, регіоні, на місці проживання, їх обізнаності з можливими шляхами вирішення різних екологічних проблем, з концептуальними підходами до збереження біосфери і цивілізації.
Шлях до високої екологічної культури лежить через ефективну екологічну освіту.
Екологічна освіта на порозі 3-го тисячоліття стала необхідною складовою гармонійного, екологічно безпечного розвитку. Екологічне виховання і
інформування населення, підготовка висококваліфікованих фахівців названі в програмних документах найвизначнішого міжнародного форуму 20-го сторіччя вРіо-де-Жанейро (1992), присвяченого навколишньому середовищу і сталому розвитку, одним з найважливіших і необхідних засобів здійснення переходу до гармонійного розвитку всіх країн світу. Це положення підкреслюється і в останніх міжнародних документах (міжнародний звіт “Ріо+5″, “Керівництво з підготовки національних доповідей про виконання країнами “Порядку денного на 21 сторіччя” та ін.).
Концепція екологічної освіти України, як елемент концепції гармонійного розвитку держави, набуває сьогодні ваги актуального і важливого державного документа. Підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості і культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства й природи (не насильство, а гармонійне співіснування з нею!), повинна стати одним з головних важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної
України.
Екологічна освіта, як цілісне культурологічне явище, що включає процеси навчання, виховання, розвитку особистості, повинна спрямовуватися на формування екологічної культури, як складової системи національного і громадського виховання всіх верств населення України (у тому числі через екологічне просвітництво за допомогою громадських екологічних організацій), екологізацію навчальних дисциплін та програм підготовки, а також на професійну екологічну підготовку через базову екологічну освіту.
Вирішення цих питань має забезпечити формування цілісного екологічного знання й мислення, необхідних для прийняття екологічно- обгрунтованих народногосподарських рішень на рівні підприємств, галузей, регіонів, країни загалом. Реформування екологічної освіти та виховання має

7 здійснюватися з обов’язковим врахуванням екологічних законів, закономірностей, наукових принципів, що діють комплексно в біологічній, технологічній, економічній, соціальній і військовій сферах. Глибоким опануванням екологічними знаннями, формуванням екологічного мислення, свідомості і культури мають бути охоплені громадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності. Збалансований, екологічно безпечний (гармонійний) розвиток повинен бути базисною, вихідною ідеєю, методологічною основою екологічної освіти згідно з міжнародними вимогами. Головними складовими системи екологічної освіти та виховання мають бути її формальна й неформальна частини, форми й методи яких різні, а мета одна: різнобічна підготовка громадян, здатних визначати, розуміти й оптимально вирішувати екологічні та соціально-економічні проблеми регіонів проживання на основі наукових знань процесів розвитку біосфери, здорового глузду, загальнолюдських досвіду й цінностей. Базою для здійснення заходів по вирішенню цієї важливої і складної державної проблеми повинна стати
Концепція екологічноїосвіти в Україні.
Концепція складена з урахуванням сучасного стану і перспектив розвитку суспільного знання, спрямована на перебудову змісту освіти й виховання відповідно до вимог часу та основних положень Національної доктрини розвитку освіти у XXI столітті та базується на сформульованій у Посланні
Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр.” (
276а/2000 ) стратегії сталого розвитку України. При підготовці концепції були проаналізовані і враховані всі попередні (1991-2001 рр.) матеріали щодо реформування освітнього процесу в Україні, а також матеріали, наведені в урядових документах.
1. Мета і завдання екологічної освіти
Державна політика в галузі екологічної освіти повинна базуватися на таких принципах: розповсюдження системи екологічної освіти і виховання на всі верстви населення з урахуванням індивідуальних інтересів, стимулів та особливостей соціальних, територіальних груп та професійних категорій; комплексності екологічної освіти і виховання; неперервності процесу екологічного навчання в системі освіти, в тому числі підвищення кваліфікації та перепідготовки. Основною метою екологічної освіти з формування екологічної культури окремих осіб і суспільства в цілому, формування навичок,
Фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що грунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності.
Екологічна освіта, з одного боку, повинна бути самостійним елементом загальної системи освіти, і з іншого боку, виконує інтегративну роль у всій системі освіти. Ця мета досягається поетапно шляхом вирішення освітніх і виховних завдань та вдосконалення практичної діяльності. Найголовнішими завданнями екологічної освіти мають бути:
1. Формування екологічної культури всіх верств населення, що передбачає: виховання розуміння сучасних екологічних проблем держави й

8 світу, усвідомлення їх важливості, актуальності і універсальності, (зв’язку локальних з регіональними і глобальними); відродження кращих традицій українського народу у взаємовідносинах з довкіллям, виховання любові до рідної природи; формування усвідомлення безперспективності технократичної
ідеї розвитку й необхідності заміни її на екологічну, яка базується на розумінні
єдності всього живого й неживого в складно-організованій глобальній системі гармонійного співіснування й розвитку; формування розуміння необхідності узгодження стратегії природи і стратегії людини на основі ідеї універсальності природних зв’язків та самообмеженості, подолання споживацького ставлення до природи; розвиток особистої відповідальності за стан довкілля на місцевому регіональному, національному і глобальному рівнях, вміння прогнозувати особисту діяльність і діяльність інших людей та колективів; розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки; виховання глибокої поваги до власного здоров’я та вироблення навичок його збереження;
2. Підготовка фахівців-екологів для різних галузей народного господарства, в тому числі: для освітньої галузі - вчителів, викладачів; для державних органів управління в галузі охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування, а також громадських екологічних організацій.
3. Вдосконалення, узгодження і стандартизація термінології в галузі екологічних знань. В основу екологічної освіти покладені принципи гуманізму, науковості, неперервності, наскрізності та систематичності. Екологічна освіта спрямовується на поєднання раціонального й емоційного у взаємовідносинах людини з природою на базі принципів добра й краси, розуму й свідомості, патріотизму й універсалізму, наукових знань і дотримання екологічного права.
Екологічна освіта - це сукупність наступних компонентів: екологічні знання - екологічне мислення - екологічний світогляд - екологічна етика - екологічна культура. Кожному компоненту відповідає певний рівень (ступінь) екологічної зрілості: від елементарних екологічних знань, уявлень дошкільного рівня до їх глибокого усвідомлення і практичної реалізації на вищих рівнях. Умовно можна виділити наступні узагальнені рівні екологічної зрілості: початковий
(інформативно-підготовчий), основний
(базово-світоглядний), вищий, профільно-фаховий (світоглядно-зрілий).
2. Стратегічні напрямки і тактичні завдання розвитку екологічної
освіти
Основними стратегічними напрямками розвитку екологічної освіти є: розробка наукових основ неперервної екологічної освіти на основі
Національної доктрини розвитку освіти у XXI столітті, здобутків української та зарубіжної педагогічної практики за участю Академії педагогічних наук
України, провідних вчених і практиків освітньої галузі, Міністерства екології та природних ресурсів України, громадських екологічних організацій; поступове поетапне реформування екологічної освіти та виховання особистості на наукових і духовних принципах з урахуванням національних традицій, надбань

9 та світового досвіду; формування поколінь з новою екологічною культурою, новим екологічним світоглядом на принципах гуманізму, екологізації мислення, міждисциплінарної інтеграції, історизму та системності з метою збереження і відновлення природи України та її біологічного різноманіття; розвитку міжнародних зв’язків і співробітництва у галузі екологічної освіти і науки, охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів, збереження біосфери і цивілізації. Головними тактичними завданнями мають бути: розробка й постійне вдосконалення Державних стандартів професійної екологічної освіти та переробка діючих стандартів всіх рівнів і напрямів підготовки та виховання з урахуванням вимог щодо формування екологічної культури; підготовка, підвищення кваліфікації й перепідготовка викладачів екологічних дисциплін з врахуванням нових підходів, організація екологічних семінарів і курсів, організація центрів перепідготовки тощо; розробка й видання якісної навчальної літератури з екології (підручників, посібників, довідників, словників, методичних розробок) для шкіл, ПТУ, коледжів, технікумів і вищих навчальних закладів, розробка й видання екологічної літератури для дітей дошкільного віку; розробка екологічних радіо- і телепрограм, підготовка й організація систематичних показів по телебаченню навчальних, наукових і науково-популярних екологічних фільмів; залучення громадських екологічних організацій, просвітницьких товариств до поширення екологічних знань та елементів екологічної культури серед широких верств населення; започаткування широкої програми підвищення кваліфікації та перепідготовки державних службовців, керівного складу підприємств, організацій, установ, підприємців, які мають право і можливість приймати екологічно значущі рішення у сфері практичної діяльності; розробка паспорту спеціальності
“Екологія та охорона навколишнього середовища”, за яким можуть бути присуджені наукові ступені кандидата і доктора екологічних наук.

3. Зміст та структура формальної і неформальної екологічної освіти
Зміст екологічної освіти повинен бути спрямований на формування особистості з екологічною світоглядною установкою на дотримання норм екологічно грамотної поведінки і виконання практичних дій щодо захисту власного здоров’я і навколишнього природного середовища і передбачає розробку системи наукових знань (уявлень, понять, закономірностей), які відображають філософські, природничо-наукові, правові й морально-етичні, соціально-економічні, технічні й військові аспекти екологічної освіти. Розвиток екологічної освіти має відбуватись на основі синтезу трьох основних підходів
(тенденцій), що сьогодні існують: тенденції формування сучасних екологічних уявлень, тенденції формування нового ставлення до природи і тенденції формування нових стратегій та технологій взаємодії з природою. Екологічна освіта розглядається, як неперервний процес, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення і грунтується на таких принципах: системність, систематичність і безперервність, що забезпечують організаційні умови формування екологічної культури особистості між окремими ланками освіти,
єдність формальної і неформальної освіти населення; орієнтація на ідею

10 цілісності природи, універсальності зв’язків всіх природних компонентів і процесів; міждисциплінарний підхід до формування екологічного мислення, що передбачає логічне поєднання й поглиблення системних природних знань, логічне підпорядкування різнобічних знань основній меті екологічної освіти; взаємозв’язок краєзнавства, національного і глобального мислення, що сприяє поглибленому розумінню екологічних проблем на різних рівнях; краєзнавчий принцип екологічної освіти має бути вдосконалений і покладений в основу; конкретність та об’єктивність знань, умінь та навичок; поєднання високопрофесійних екологічних знань з високоморальними загальнолюдськими цінностями, синтез природничо-наукових та соціогуманітарних знань. Знання, як складова екологічної освіти, включають пізнавальні і діяльні компоненти навчання. Пізнавальні компоненти включають не лише систему екологічних знань, а й визначають внутрішню культуру людини, формують готовність до активної свідомої діяльності щодо гармонізації стосунків у системі “Людина - суспільство - природа”. Сучасна екологічна освіта має базуватися на обов’язковості вивчення конкретно визначеної кількості, обсягів природничих і гуманітарних дисциплін на різних ступенях навчання і чітко визначеній оптимальній кількості понять і термінів на кожному рівні освіти, узгодженості і ясності щодо основних екологічних понять та термінів. Базовими складовими екологічних знань мають бути сучасні уявлення про: біосферу та її структурні одиниці, екосистеми, їх біотичну структуру, генетичні типи, принципи класифікації; живу речовину та її роль в біосферних процесах; закономірності кругообігів речовин, енергії та інформації; систему “людина - суспільство - біосфера - космос”; основні види антропогенного впливу на компоненти довкілля та їх негативні наслідки; основні глобальні, державні і регіональні екологічні проблеми та шляхи їх вирішення; економічні, законодавчі та нормативно-правові принципи раціонального природокористування; основи державної та регіональної екологічної політики тощо. Зміст безперервної екологічної освіти та виховання повинен включати дві ланки - формальну і неформальну. До першої ланки відносяться загальна система освіти, яка існує в
Україні на таких рівнях: дошкільна, шкільна, позашкільна, професійно- технічна, вища та післядипломна освіта. Друга ланка системи екологічної освіти та виховання має просвітній характер, формує екологічну свідомість і культуру населення (засоби масової інформації, церкви, громадські екологічні та просвітні об’єднання, партії та інш.). Неперервна екологічна освіта передбачає організацію виховання і навчального процесу від дитинства до глибокої старості. На цьому шляху людина проходить кілька стадій навчання.
Дошкільне виховання - найперший рівень, коли головну роль відіграє родинне виховання. Загальна середня екологічна освіта, під час якої продовжується і поглиблюється процес екологічного світосприйняття. Є надзвичайно важливим етапом в системі неперервної багатоступеневої екологічної освіти. За особливостями форм та методів освіти з врахуванням віку дітей, обсягу та рівня
їх шкільних знань, шкільна освіта охоплює три рівні: початковий (1-4 класи), основний (5-9 кл.) та старших класів (10-12 кл.). Середня професійна екологічна освіта має базуватися на змісті, формах та методах шкільної екологічної освіти та враховувати особливості впливу на довкілля конкретних

11 галузей народного господарства. Вища екологічна освіта спрямована з одного боку, на завершення формування екологічної культури фахівців за різним фахом, і, з іншого боку, вона забезпечує підготовку спеціалістів із профільною вищою екологічною освітою чотирьох рівнів (початкова, базова і два рівні повної вищої екологічної освіти), які відрізняються за ступенем глибини, грунтовності й специфікою підготовки спеціалістів. Післядипломна екологічна освіта забезпечує неперервність екологічної освіти та включає систему підвищення кваліфікації та перепідготовки державних службовців, керівного складу підприємств, організацій, установ, підприємців по різним аспектам природоохоронної діяльності та раціонального використання природних ресурсів, екологічну освіту дорослих відповідно до потреб особистості на ринку праці, а також підготовку фахівців-екологів найвищої кваліфікації - кандидатів і докторів наук у галузі екології та охорони навколишнього середовища, на базі провідних ВНЗ.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал