Реалізація стратегії інноваційного розвитку на основі новітніх




Скачати 182.65 Kb.

Дата конвертації06.01.2017
Розмір182.65 Kb.

РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇ
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
НА ОСНОВІ НОВІТНІХ
АЛГОРИТМІВ УПРАВЛІННЯ

Литвиненко О.Є.
Шпильовий В.Д.
Шпильова Т.І.
Даниленко А.І.
Захаренко М.І.
Бажал Ю.М.
Гриньова М.В.
Федулова Л.І.
Пепеляєв В.А.
Р 11

Реалізація стратегії інноваційного
розвитку на основі новітніх
алгоритмів управління
Київ 2012
Реферат роботи

В умовах прискорення інноваційного розвитку, швидких змін, що відбуваються в економіці, політиці та людській поведінці при переході до постіндустріального суспільства, значущість цілеспрямовуючого управлінського впливу на перебіг соціально- економічних процесів надзвичайно зростає.
Проголошена інноваційна модель економічного розвитку України передбачає реалізацію стратегії розвитку національної економіки, спрямованої на суттєве підвищення її ефективності, зростання ВВП шляхом широкої цілеспрямованої діяльності щодо створення, освоєння у виробництві і просування на ринок технологічних і організаційно-управлінських інновацій. Проте відсутність чітко виробленої стратегічної лінії, розмитість цілей і пріоритетів держави завдали серйозної шкоди економіці країни, що значно збільшилася в умовах фінансово-економічної кризи.
Енергетична залежність економіки України від зовнішнього світу, що особливо проявилася в період кризових явищ 2008-2009 рр., нагадала ще раз про те, що
інноваційна модель економіки як ніколи потрібна Україні.
У проекті Стратегії розвитку України на 2010-2020 роки зазначено, що “існуюча система формування і особливо реалізації програм є вкрай неефективною. У зв’язку із цим необхідно здійснити системні заходи щодо вдосконалення програмно-цільового механізму реалізації завдань в інноваційній сфері”. Зокрема наголошується на потребі повного забезпечення програм та проектів кадровими, фінансовими та іншими ресурсами, а також відпрацювання механізмів їх виконання. В такій постановці питання, стратегія передбачає розгляд інноваційної діяльності і необхідні заходи щодо її розвитку з позицій таких основних пріоритетів: освіта та розвиток кадрового забезпечення;
розвиток інноваційної інфраструктури; системний підхід в управлінні інноваційним
розвитком.
Сьогодні, як ніколи, вкрай необхідною постає проблема вибору та застосування сучасного методичного інструментарію для прийняття та реалізації стратегічних управлінських рішень.
Однією із причин відсутності результативного інноваційного процесу на усіх рівнях функціонування національної господарюючої системи є відсутність системної методологічної бази для оцінки реального стану справ та вибору стратегічних методів управління. Суттєвою складовою такої системи є проектне управління інноваційною діяльністю. Особливої уваги вимагає розробка й удосконалювання методів і алгоритмів управління інноваційною діяльністю економічних суб'єктів і супроводу процесів, що вступають в взаємодію у всіх сферах наукового, технологічного й виробничого функціонування національної інноваційної системи.
З цих позицій, здійснена авторами робота є актуальною і присвячена розробленню та впровадженню новітніх технологій управління інноваційними системами різного рівня в ланцюжку “наука-освіта-виробництво” з урахуванням інфраструктурних складових, умов кардинальних соціальних і політичних змін та входження провідних країн світу в шостий технологічний уклад, що характеризується розвитком високих технологій.
Актуальність розроблення методологічних положень обумовлюється також необхідністю посилення інноваційного фактора у забезпеченні соціально-економічного розвитку національної економіки, підвищення її конкуренто-спроможності на основі реалізації високотехнологічних проектів державного та регіонального значення.
Мета роботи - розроблення та впровадження технологій управління інноваційним
розвитком в умовах глобальної економічної кризи, кардинальних соціальних і політичних
33

змін на основі новітніх моделей та алгоритмів провадження проектно-інноваційної
діяльності.
Композиційно робота складається із семи логічно побудованих розділів (рис. 1), що відповідають сутності основних механізмів реалізації стратегії інноваційного розвитку на основі впровадження новітніх алгоритмів управління (рис.2) та передбачають
системне вирішення наступних задач.
I.
Організація ефективної діяльності інноваційних систем у різних реальних умовах впливу зовнішнього політичного, економічного, соціального, технологічного, інституціонального та іншого оточення.
II.
Визначення концептуальних підходів до реалізації управління
інноваційними циклами.
III.
Розроблення оригінальних механізмів фінансування інноваційних систем та проектно-інноваційної діяльності.
IV.
Визначення послідовності провадження проектно-інноваційної діяльності та технології управління інноваційними системами різних рівнів.
V.
Розроблення новітніх алгоритмів комбінаторної оптимізації прийняття рішень та управління інноваційними проектами і програмами, що охоплюють повний цикл інноваційного процесу.
VI.
Створення системи підготовки та сертифікації професіональних фахівців з управління інноваційними системами та проектно-інноваційною діяльністю з використанням сучасних освітніх технологій.
VII.
Застосування новітніх алгоритмів та методів управління у реалізації проектів та програм наукових досліджень, а також у інноваційних і
інвестиційних проектах.
Рис. 1 Логіка роботи
Розробка алгоритмів інтелектуальної підтримки прийняття рішень і оптимізація процесів управління, проведено з використанням сучасних економіко-математичних методів і моделей, використані органами управління різних рівнів управлінської
ієрархії, керівниками інвестиційних і венчурних фондів, а також керівниками
інноваційно-активних підприємств.
Моделі
розвитку
Розд. 3
Умови діяльності
Розд.1; 2
Оптимізація
діяльності
Розд. 5
Опис
діяльності
Розд. 4
Підготовка
кадрів
Розд. 6
Реалізація
Розд. 7
Розд. 3.1
Розд. 3.2
Розд. 4.4 44

Рис. 2 Структура змісту роботи
Наукова новизна та значимість роботи полягають в тому, що в результаті багаторічної роботи:
розроблено структурно-польову модель функціонування національної
інноваційної системи, що враховує національні особливості інноваційного розвитку економіки та вплив світових тенденцій, пов’язаних з процесами глобалізації і ядро якої формується з інтелекту нації, основа - з наукових організацій, системи освітніх закладів та професійної підготовки, виробничих структур різних типів та впливів п’яти польових утворень - інноваційної
інфраструктури, національного соціуму, державної політики, геополітичних впливів та інформдинамічних полів (розроблено вперше, аналоги в інших
країнах відсутні);
розроблено механізм фінансування інноваційних систем та проектно-
інноваційної діяльності;
розроблено квантову модель інноваційого розвитку організаційних систем, що дозволяє адекватно планувати дії та реалізовувати новітні алгоритми в
Алгоритм реалізації
4. Алгоритм провадження проектно-інноваційної діяльності
5. Новітні алгоритми управління проектно-
інноваційною діяльністю
Економічне прогнозування
1. Організація ефективної діяльності інноваційних систем
2. Механізм фінансування
інноваційних систем та проектно-інноваційної діяльності
3. Концептуальні підходи реалізації управління
інноваційними циклами
Алгоритм підготовки
фахівців
6. Алгоритм підготовки фахівців з управління
інноваційним розвитком
Практична реалізація
7. Застосування новітніх алгоритмів та методів управління інноваційними процесами
55
управлінні інноваційними проектами і програмами та сутність якої полягає у стрибкоподібному розвитку цих систем - реалізація алгоритму стратегічного
інноваційного розвитку призводить до суттєвих змін як у внутрішньому
середовищі системи, так і в її зовнішньому оточенні, відбувається перехід
системи на більш високий якісний рівень свого розвитку, так званий,
“квантовий стрибок” (розроблено вперше, аналоги в інших країнах відсутні);
розроблено концепцію здійснення фінансової політики держави на основі обраної моделі її економічного розвитку, обгрунтовано принципи та практичні рекомендації в частині впровадження цієї політики, щодо інвестиційного та
інноваційного розвитку;
розроблено принципово нову інформдинамічну онтологію проектно-
інноваційної діяльності, що передбачає новий алгоритм її провадження та нову схему взаємозв’язків між компонентами, враховує вплив створеної
інтелектуальної власності на всі інші компоненти управління зазначеною діяльністю та обумовлює послідовність орієнтовних, дослідницьких і
предметних дій та рішень (розумових дій), спрямованих на забезпечення
сталого провадження та розвитку діяльності завдяки інформаційному
обмінові для досягнення свідомо поставлених цілей, що з’являються внаслідок
виникнення певних потреб, тобто технологію управління (розроблено вперше,
аналоги в інших країнах відсутні);
запропоновано планово-прогнозний підхід до провадження проектно-
інноваційної діяльності як алгоритм реалізації адаптивної моделі інноваційної діяльності, що передбачає планування і виконання кожної наступної групи дій
певного етапу лише на основі оцінювання результатів попередніх груп дій, а для
всіх наступних - прогнозування для забезпечення динамічного управління
діяльністю з можливістю суттєвих змін у її цілях, змісті, переліку і
послідовності задач та тривалості провадження, а також найбільш
ефективного використання ресурсів;
розроблено матрицю та алгоритм оцінки складності дії, задачі, групи задач, фази та діяльності для визначення обсягів ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових, тощо) і тривалості виконання (часу), що обумовлює: забезпечення системності діяльності та її динамічність; вибір стратегії та тактики досягнення проміжних та кінцевих цілей фази діяльності, а також досягнення етапної мети
(віхи); визначення організаційної системи провадження проектно-інноваційної діяльності; встановлення вимог до професійних компетенцій суб’єктів діяльності; формування системи сертифікації фахівців; формування системи професіональної підготовки фахівців; формування системи управління якістю на основі методології “Шість Сигм”; вимоги до ресурсів. (розроблено вперше,
аналоги в інших країнах відсутні);
визначено послідовність провадження проектно-інноваційної діяльності та управління інноваційними системами різних рівнів - етапи та структурно- логічну послідовність задач та робіт (мережеву діаграму) з визначеними обсягом ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових, тощо), тривалістю виконання (часом) (розроблено вперше, аналоги в інших країнах відсутні);
розроблено математичну модель оптимального планування та технологію управління інноваційною діяльністю організаційних систем, що забезпечує
6
мінімізацію термінів реалізації інноваційних проектів та програм в умовах обмеженості матеріально-технічних, фінансових та інших ресурсів;
розроблено інструментальні засоби комп’ютерного моделювання, що підтримують технологію прийняття проектних рішень на основі метаевристичних оптимізаційних алгоритмів спрямованого пошуку;
розроблено новітні алгоритми планування, прогнозування та управління проектно-інноваційною діяльністю організаційних систем, що охоплюють повний цикл інноваційного процесу, в тому числі на ранніх стадіях радикального інноваційного процесу, та дозволяють мінімізувати терміни вирішення усього комплексу задач та дій в умовах обмеженості різного роду наявних ресурсів та динаміки їх змін - автоматичного формування
мережевих моделей інноваційної діяльності; розрахунку мережевих моделей
інноваційної діяльності; розрахунку моделі планування; прийняття
управлінських рішень, що регламентують інноваційну діяльність, на основі
її оптимізаційної моделі;
запропоновано систему професіональної підготовки фахівців з управління
інноваційним розвитком та технологію управління цією підготовкою, що забезпечують досягнення встановлених рівнів професіональної компетентності
(умінь, навичок та здатностей їх застосовувати) і освіченості (спеціальних знань та особистих якостей) (здійснено вперше, аналоги в інших країнах відсутні);
розкрито зміст фінансового механізму забезпечення технологічного розвитку як комплексу спеціально розроблених і законодавчо закріплених у державі форм і методів створення та використання фінансових ресурсів для виконання завдань технологічної модернізації та забезпечення соціально-економічного розвитку, також визначено механізм його реалізації як принципової схеми практичного використання фінансів в економіці держави для впливу на процеси розширеного технологічного відтворення на макрорівні (економіка держави у цілому) та мікрорівні (підприємство, галузь);
запропоновано методичний підхід до відстеження структурних технологічних змін в промисловості України за допомогою критерію належності тих чи інших виробництв до певного технологічного укладу, який виокремлюється з урахуванням наукомісткості виробництва галузей і підгалузей промисловості, а також обґрунтовано, що на цій базі може відбуватися економічна оцінка фактичної пріоритетності розвитку тієї чи іншої галузі, підгалузі (видів економічної діяльності) в рамках певного технологічного укладу;
запропоновано концептуальну модель системи технологічного прогнозування в основу якої покладено формування „комунікаційної платформи” як
інструменту для здійснення спільних системних зусиль держави, бізнесу, освіти
і науки у напрямі визначення інноваційних викликів, розробці відповідної стратегічної програми, визначенні шляхів реалізації цієї програми і використанні відповідних результатів для виробництва продукції і/або послуг.
Більшу частину результатів роботи отримано вперше.
Як показує досвід розвинених країн, для успішної реалізації інноваційно- технологічної політики необхідні наступні умови: системно пов’язана постановка цілей і завдань державної політики; стабільність системи державного управління сферою
НДДКР; нормативно-правове, організаційне та ресурсне забезпечення; системна взаємодія центральних і регіональних органів влади в здійсненні інноваційної політики;
7
рівноправна участь науки, промисловості і фінансового капіталу в реалізації
інноваційної політики; створення інфраструктури для становлення і розвитку
інноваційного бізнесу.
Авторами запропоновано структурно-польову модель функціонування національної
інноваційної системи (рис. 3), що враховує національні особливості інноваційного розвитку держав та впливи світових тенденцій, пов’язаних з процесами глобалізації.
Центром національної інноваційної системи є ядро, що формується з інте- лекту нації. За основу НІС пропонуємо взяти тріаду: наукові організації різних типів, що здійснюють фундаментальні та приикладні дослідження, тобто генерують нові знання - освіта і професійна підготовка - виробництво продукції та послуг.
Названі елементи системи спроможні на створеннн синергетичного ефекту за умови сприятливих впливів п’яти польових утворень
Перше поле впливу пов’язане з організацією збалансованої діяльності
інноваційної інфраструктури, а с аме:
створення системи фінансово- кредитної підтримки реалізації висо- котехнологічних програм і проектів;
забезпечення розвитку вироб- ничо-технологічної інноваційної
інфраструктури шляхом створення конкурентоспроможних наукових парків на базі вищих навчальних закладів, технополісів, орієнтованих на технології 5-го та 6-го технологічних укладів; забезпечення розвитку ефективної інформаційно-аналітичної та експертно- консалтингової інфраструктури інноваційної діяльності.
Друге поле впливу на розвиток НІС пов’язане з національними особливостями країни, а також з підвищенням загального рівня свідомості населення держави та з формуванням інноваційної культури суспільства.
Загострення уваги і прагнень урядових кіл на реальній необхідності створення сприятливих умов для функціонування елементів національної інноваційної системи формує третє поле впливу.
Розглянуті вище перші три поля впливу фактично завершують загальну картину формування національної інноваційної системи в залежності від внутрішніх
(національних) чинників. Як зазначається у багатьох міжнародних документа щодо світового інноваційного розвитку національні інноваційні системи не можуть бути обмеженими державними кордонами, а піддаються, як і всі інші процеси, руху до глобалізації. Тому четверте поле впливу залежить від ролі та місця України в геополітичній системі та в оволодінні сучасними геофінансовими технологіями.
Рис. 3 Структурно-польова модель функціонування НІС
8

Інформдинамічні поля (п'яте коло впливу) пов’язане з розвитком Інтернет- технологій, які не мають державних кордонів і дозволяяють обмінюватись і аналізувати
інформацію у мережі. Окрім того інформдинамічні поля можуть викликати народження несподіваних радикальних інновацій в будь-якій точці нашої планети, населеної освіченіми та інтелектуальними особистостями.
Структурно-польова модель функціонування НІС є основою створення онтології
інформдинамічної онтології проектно інноваційної діяльності, встановлення для її
ключових елементів ієрархії (чіткої класифікації) типів задач, сфер задач, задач
і дій та формування мережевих діаграм (чітких зв’язків у часі) сфер діяльності,
видів задач, рівнів задач, задач і дій.
Розглядаючи інноваційний розвиток як систему стратегічних управлінських дій окремої організації або держави в цілому, автори пропонують квантову модель
інноваційного розвитку (рис. 4), особливість якої полягає у визнанні стрибкоподібного характеру інноваційного розвитку та розумінні успішних системних управлінських рішень як стрижня цього розвитку.
Модель передбачає здійснення таких етапів:
дослідження та оцінювання полів впливу за обраними критеріями
(відповідно до структурно-польо- вої моделі);
установлення цілей інноваційного розвитку та визначення шляхів їх досягнення (інноваційних стра- тегій);
вибір інноваційної стратегії роз- витку;
імплементація (реалізація) обра- ної стратегії;
аналіз результатів, викорис-тання досвіду та встановлення нових цілей інноваційного розвитку.
Після цього цикл управління
інноваційним розвитком повторю-ється.
Відтак проходять суттєві зміни
як у внутрішньому середовищі іннова-
ційної системи, так і в її зовнішньому
оточенні. Відбувається перехід сис-
теми на більш високий рівень свого
розвитку, так званий, квантовий
стрибок. Квантове перетворення енергії науково-технічних та управлінських рішень в енергію розвитку ІС й суспільства залежно від рівня радикальності (наукової новизни) упровадженої інновації може бути більш або менш помітним.
Для переходу в державній інноваційній політиці до цілеспрямованого фінансування пріоритетних галузей 5-го та 6-го технологічних укладів необхідно створити відповідну систему державного управління технологічними змінами.
Рис. 4 Квантова модель інноваційного розвитку
9

Усі складові економічного розвитку, в тому числі такої його важливої частини як
інноваційна, в значній мірі залежать від системного підходу в забезпеченні фінансовими ресурсами. Авторами обґрунтувано концепцію фінансової політики держави на основі законодавчо визначеної на середньострокову перспективу моделі економічного розвитку, яка гарантує узгодження інтересів держави і трудових колективів, створює умови для збалансування державних фінансів та забезпечення фінансовими ресурсами поточної і
інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств. Визначення характеру фінансової політики держави відповідно до обраної моделі соціально-економічного розвитку потребує застосування адекватних фінансових важелів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей суспільства з мінімальними витратами і достатньою ефективністю.
Враховуючи досвід розвинених країн світу, ефективним механізмом розвитку системи формування джерел фінансування інвестиційної діяльності повинен бути розвиток моделі державно-приватного партнерства.
Реалізація стратегії інноваційного розвитку потребувала системного вирішення низки задач, серед яких однією з основних і найважливіших є застосування новітніх алгоритмів та методів управління у інноваційних і інвестиційних проектах, та розробка і реалізація алгоритмів управління проектами та програмами різних рівнів та фаз проектно-інноваційної діяльності.
Жодна існуюча модель чи метод не описує повний життєвий цикл трансформації
ідеї в продукт. Тому, однією з найважливіших задач сучасного розвитку сфери технологій управління інформдинамічною проектно-інноваційною діяльністю є побудова її онтології, що містить фундаментальну та прикладну складові, передбачає визначення різних ознак (рис. 5).
Рис. 5 Елементи онтології інформдинамічної проектно-інноваційної діяльності
Відповідності до структурно-польової моделі функціонування національної
інноваційної системи для онтології інформдинамічної проектно-інноваційної діяльності (ОІДПІД) концептуальними визначено елементи:
сфери діяльності - фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, використання технологій;
стадії діяльності (види задач) - орієнтовно-досліджувальна, вибору, предметна, визначення достовірності;
10

компоненти діяльності (типи задач) - проектно-технологічна, галузево- технологічна, психолого-інтеграційна, інформдинамічна, економіко-стратегічна, загально-управлінська, стандартизаційно-сертифікаційна;
складові діяльності (сфери задач), елементи діяльності(задачі), критерії
виконання діяльності (дії) - ієрархія задач та дій;
рівні діяльності (рівні задач) - інкрементація та радикалізація ідеї, концепція
ідеї, підтвердження концепції ідеї, підтвердження ідеї, отримання активів, формалізація досвіду реалізації ідеї;
фази діяльності - формування ідеї, вибір, усвідомлення ідеї, проектний синтез, проектне агрегування, задоволення потреб, оцінювання результатів реалізації
ідеї;
функції діяльності - проектувальна, управлінська, організаційна, виконавська, технічна. Успішність реалізації останніх потребує встановлення чітких логічних зв’язків між окремими фазами процесу і забезпечення принципу наслідування починаючи з найбільш ранніх фаз (пошукові та фундаментальні НДР) аж до завершення інноваційного процесу у вигляді промислового (серійного) виробництва та споживання інноваційного продукту (продукції).
Ранні фази радикального
інноваційного процесу роз- биваються на підзадачі та етапи (рис. 6).
При цьому розрізняють власне радикальний інно- ваційний процес (визна- чення потреби в іннова-ціях, генерування та збір ідей, вибір оптимальної проектної пропозиції) та процес його
інформаційного забезпечення
(збір інформації про розроб- лені технології, аналіз потреб
і об’єму ринку). Результати цих процесів зіставляються з можливостями і потребами підприємства та визначаються шляхи його інноваційного розвитку.
Автори пропонують якісно новий підхід до вирішення цього питання, відповідно до якого досліджуються можливості суттєвого задоволення потреб та значної зміни рівня компетентності і зрілості суб’єкта інноваційного процесу. Характерною особливістю такого підходу є детальний розгляд задач формування змісту радикального
інноваційного процесу та сутності управління проектною діяльністю на етапі пошукових та фундаментальних досліджень, а також визначення суб’єкта господарювання із належним рівнем зрілості для відповідної імплементації результатів ранніх стадій інноваційного процесу.
Серед найважливіших задач, що визначають зміст ранніх стадій радикального
інноваційного процесу, а саме – його фундаментальної складової, виділимо такі:
формалізація попереднього досвіду;
встановлення тенденцій (у тому числі – і світових) розвитку фундаментальних досліджень та нових ефектів, а також їх пошук;
Рис. 6 Структура інноваційного процесу
11
оцінювання можливостей наявних експериментальних методик та залучення або створення нових;
створення та удосконалення технологій проведення експериментів;
розробка наукового підґрунтя для опису явищ та процесів і створення наукових основ новітніх технологій апробація та оптимізація інноваційних технологій;
формування рекомендацій для практичного використання розроблених
інноваційних технологій у науці та промисловості.
Реалізація задач радикального інноваційного процесу у запропонованому авторами підході потребує впровадження особливих організаційних форм для дослідження та визначення архітектури проектних дій.
Комп’ютерне моделювання, як один з напрямків системного аналізу, має статус потужного та ефективного інструментарія вирішення багатьох практичних проблем. Не є виключенням інноваційна діяльність в самому широкому діапазоні: від реалізації
інноваційних проектів окремих підприємств та установ до дослідження інноваційних систем національного масштабу.
Інноваційна діяльність у більшості випадків проходить в умовах невизначеності та значних ризиків. Засоби комп’ютерного моделювання традиційно використовуються при дослідженні і проектуванні таких складних систем, для описання окремих компонент яких (або самих систем у цілому) відсутні відповідні формалізми, а процеси функціонування здебільшого знаходяться під впливом випадкових чинників. Більшість же реальних систем є стохастичними за своєю природою, оскільки піддаються випадковим впливам ззовні і, як правило, містять елементи невизначеності при взаємодії між окремими компонентами.
Модернізація існуючих та проектування нових сучасних систем можливі тільки на
інноваційній основі. При цьому важко уявити прийняття відповідальних управлінських рішень без попередніх модельних розрахунків. Також актуальним завжди є отримання оптимальних або близьких до оптимальних рішень в умовах значного скорочення часових, фінансових та інших матеріальних ресурсів. Тому розроблені інсрументальні засоби комп’ютерного моделювання можна вважати важливою технологічною основою супроводження інноваційної діяльності.
За результатами досліджень розроблено систему оптимізації комп’ютерного моделювання NEDISOPT_D та уніфіковану схему її використання. Система
NEDISOPT_D інтегрує можливості метаевристичних стратегій оптимізації і технології розподілених обчислень. Процес пошуку оптимальних рішень у системі NEDISOPT_D здійснюється на основі уніфікованої схеми, що визначає методику планування і технологію реалізації комп’ютерних експериментів. У системі NEDISOPT_D на базі генетичного алгоритму реалізовано сімейство метаевристичних стратегій, що відрізняються моделями селекції (на основі порогу відсікання і схеми "рулетка"), моделями кроссоверу (одноточковий, двохточковий), моделями мутації (однопарамет- рична, багатопараметрична).
При цьому на всіх етапах дослідження реалізуються чотирирівневі сценарії комп’ютерних експериментів по такій схемі: запуск експерименту (сеансу моделювання)
→ запуск сценарію оптимізаційної стратегії → запуск сценарію шаблона → запуск сценарію додатка. Останній сценарій забезпечує запуск (прогін) моделі.
12

Кожний сценарій оптимізації включає модуль аналізу процесу оптимізації з метою оцінки можливостей його продовження або завершення. На користувача покладається відповідальність за коректне формування вхідних даних для сесії моделювання в цілому та конкретних сценаріїв.
Розглянута уніфікована схема реалізації комп’ютерних експериментів є універсальною, незалежною від прикладних застосувань і відкритою для розширення як новими оптимізаційними стратегіями, так і новими моделями вхідної і вихідної
інформації.
Запропонована методологія інтеграції методів оптимізації в інструментальне середовище підтримки процесів моделювання значно спрощує планування обчислювальних експериментів та суттєво зменшує їх трудомісткість.
Створені засоби комп’ютерного моделювання ефективно використовувались як
інструментарій для дослідження і прийняття оптимальних рішень при проектуванні мереж обробки та передачі інформації, модернізації інфраструктури логістичних мереж, запровадженні перспективних технологій мультимодальних перевезень, оцінюванні рівня безпеки екологічно небезпечних об’єктів та визначенню стратегій його підвищення.
Розроблено узагальнену математичну модель задачі оптимального планування
інноваційної діяльності. До складу моделі входить цільова функція, що відбиває прагнення мінімізувати загальну тривалість розв’язання усього комплексу інноваційних задач, та система обмежень, які відображають: черговість вирішення задач, передбачених інноваційним проектом; послідовність дій, необхідних для розв’язання кожної окремої задачі; вимогу, щоб на кожному інтервалі часу планована витрата кожного типу ресурсів не перевищувала їх наявного обсягу. Логічні зв’язки на множинах
інноваційних задач та дій задані дворівневою мережевою моделлю, яка описується набором сімейств вузлових підмножин.
Інноваційний процес представляється у дискретному часі. Для цього плановий період розбивається на декілька рівних напіввідкритих інтервалів (відрізків), довжина яких кратна тривалості дій, часовим проміжкам між ними і відрізкам часу, протягом яких залишаються незмінними об'єми потрібних ресурсів.
Величина і динаміка змін об'ємів ресурсів, необхідних для реалізації дій, задається ступінчастими функціями, що характеризують наявність ресурсів кожного типу на кожному інтервалі часу. Необхідно встановити терміни реалізації усіх дій, що забезпечують рішення усього комплексу задач за мінімальний час з урахуванням наявних ресурсів і динаміки їх змін.
Шуканими змінними виступають бівалентні незалежні величини, значення яких визначають номери інтервалів часу, яким повинні належати моменти початку виконання дій, необхідних для вирішення кожної інноваційної задачі.
Доведено, що у загальному випадку математична модель задачі оптимального планування інноваційної діяльності може бути перетворена до канонічної форми екстремальних комбінаторних задач з нелінійною структурою: максимізувати цільову функцію при дотриманні обмежень
13

;
;
де – вектор незалежних булевих змінних:
;
;
;

-й добуток незалежних змінних ( -добуток):
;
;
– кількість незалежних змінних; – кількість обмежень; – кількість різних - добутків, які входять в математичну модель задачі;
і
– множини номерів - добутків, які входять відповідно в цільову функцію і
-е обмеження;
;
– множина номерів незалежних змінних, що утворюють -й -добуток;
;
,
,
– дійсні числа, що виступають коефіцієнтами і вільними членами обмежень, коефіцієнтами цільової функції;
;
Розроблено нові алгоритми автоматичного формування та розрахунку мережевих моделей, прийняття управлінських рішень, що регламентують інноваційну діяльність. В основі алгоритмів вироблення управлінських рішень покладений метод спрямованого перебору варіантів, розповсюджений на екстремальні комбінаторні задачі з нелінійною структурою.
Формалізована повна група тверджень, які у циклі аналізу дозволяють виявляти підмножини, що не містять припустимих планів, та безальтернативні змінні, яким привласнюються єдині допустимі значення. Застосування цих тверджень дозволяє мінімізувати обсяги інформації, яка підлягає обробці для отримання кінцевого результату, та тим самим скоротити тривалість розв’язання задач комбінаторної оптимізації, незважаючи на їх належність до класу NP-повних задач, які до останнього часу вважалися такими, що не піддаються ефективному алгоритмічному розв’язанню.
Сучасний рівень розвитку суспільства вимагає нової генерації керівників
інноваційних систем. Підготовка кадрів до управлінської діяльності зумовлює низку актуальних педагогічних завдань, що потребують наукового обґрунтування. Тому у 1997 році авторами було ініційовано відкриття нової групи спеціальностей - специфічні категорії, підготовка за якими здійснювалась на базі вищої освіти (освітньо- кваліфикаційних рівнів спеціаліста та магістра).
Специфіка діяльності фахівців з управління інноваційним розвитком, що визначена ОІДПІД, та її складність зумовили формування концептуальних засад підготовки таких фахівців:
випереджувальність та динамічність підготовки
відповідність підготовки ОІДПІД
відповідність Європейський рамці кваліфікацій (ЄРК)
здійснення підготовки за професіями на основі компетентнісного підходу
формування системи якості на основі методології “Шість Сигм”
сертифікація фахівців відповідно до складності проектно-інноваційної
діяльності
14

Основна особливість провадження освітньої діяльності полягає у можливості поєднання академічної освіти, професіональної підготовки високої якості (рис. 7) та наукової роботи.
Рис. 7 Схема поєднання цілей освітньої діяльності
Це стало можливим завдяки впровадженню освітніх технологій Apple та проектної організації навчального процесу (рис. 8), що складається із:
навчально-методичного забезпечення;
системної організації та управління;
інформаційного забезпечення;
стандартизації підготовки.
Більш ніж десятирічний досвід підготовки фахівців з технологій управління у вищих навчальних закладах України свідчить про зростаючий попит таких фахівців на ринку праці нашої держав та інших держав світу, де працюють випускники (Польща,
Росія, Туреччина, Ізраїль, Франція, Іспанія, США).
Використання новітніх алгоритмів та методів проектної діяльності є ефективним
інструментом при розробці та виконанні проектів та програм наукових досліджень
(пошукових, фундаментальних, прикладних), які являють собою ранні фази радикального інноваційного процесу. Велика увага, що приділяється саме цим питанням зумовлена тим, що саме ці фази визначають зміст і стратегію реалізації інноваційного процесу в цілому.
В контексті потреби у розробці нових концепцій управління проектами з високим рівнем невизначеності, до яких належать фундаментальні та прикладні НДР, використання запропонованих модельних підходів та алгоритмів було апробоване під
Професіональний фахівець з управління проектно-інноваційною діяльністю
Освіта
Освітньо-професійна програма підготовки
Кваліфікація
Кваліфікаційна характеристика
Освітньо-кваліфікаційна характеристика
Якість
Засоби діагностики якості підготовки
Компетентність:
- уміння
- навички
Освіченість:
- знання
- особисті якості
Організація навчального процесу 1
Організація навчального процесу 2
Проектна організація навчального процесу
15
час реалізації конкретних інноваційних проектів, у яких брали участь члени творчого колективу.
Рис. 8 Схема проектної організації навчального процесу
Зокрема, під час розробки та виконанні ряду проектів та програм наукових досліджень НТЦУ було розроблено проектні пропозиції, спрямовані на промислове використання результатів, що наочно ілюструють принцип самодостатності та спадковості ранніх фаз радикального інноваційного процесу та ефективність застосування запропонованих творчим колективом новітніх алгоритмів та методів управління інноваційними проектами та програмами різних рівнів та фаз проектно-
інноваційної діяльності.
Практичність результатів роботи
В період виконання роботи:
до переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра (1801 Специфічні категорії - 18010010 Якість, стандартизація та сертифікація, 18010011 Інтелектуальна власність, 18010012 Управління
інноваційною діяльністю, 18010013 Управління проектами, 18010015
Консолідована інформація, 18010016 Бізнесадміністрування, 18010018
Адміністративний менеджмент), а до Національного класифікатора України ДК:
003 “Класифікатор професій” - професії (1238 Керівник проектів та програм,
2447.2 Фахівець з управління проектами та програмами, 2447.2 Науковий співробітник з управління проектами та програмами, 1238 Аналітик консолідованої інформації), що не носять галузевих ознак (впроваджено
вперше, аналоги в інших країнах відсутні);
створено систему підготовки професіональних фахівців з управління
інноваційними системами та проектно-інноваційною діяльністю на базі освітніх
Технології уравління
Спеціальності специфічних категорій
Спеціальність 1
Спеціальність 2
Група
Кваліфікація
Кваліфікація
Кваліфікація
Група
Група

Проект
Проект
Професійно –
орієнтований
Професійно -
прикладний
Проект
16
технологій Apple, що є унікальним не тільки для України, але і для країн
Східної та Центральної Європи (впроваджено вперше, аналоги в інших країнах
відсутні);
впроваджено концептуальні засади підготовки фахівців з управління
інноваційним розвитком - забезпечено випереджувальність та динамічність підготовки; здійснено підготовку за професіями на основі компетентнісного підходу; здійснено підготовку команд; запроваджено елементи системи менеджменту якості на основі методології “Шість Сигм”; встановлено категорії, що визначають рівень компетентності проектного менеджера та команди для управління проектно-інноваційною діяльністю (впроваджено вперше, аналоги в
інших країнах відсутні);
впроваджено проектну організацію підготовки магістрів в ІПН НАУ;
визнано, що здобуті кваліфікації магістрів з управління проекно-інноваційною діяльністю відповідають кваліфікаціям акредитованих університетів
Сполучених Штатів Америки;
здійснено об’єднання вищих навчальних закладів для удосконалення системи підготовки магістрів з управління проектною діяльністю;
застосовано новітні алгоритми управління фундаментальними та прикладними науково-дослідними проектами в рамках міжнародних та державних програм
(впроваджено вперше);
створено наукову школу управління інноваційним розвитком;
підходи до підготовки фахівців з управління інноваційним розвитком використано у проекті закону України “Про вищу освіту”;
подано доповідні та аналітичні записки Уряду та іншим органам державної влади, що були використані у розробці низки нормативних та інших прогнозних документів, зокрема, під час розробки Проекту Закону України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, внесенні змін до
Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, розробці проекту
Закону України “Про венчурну діяльність в інноваційній сфері” та внесенні зауважень до проекту щодо “Концепції створення кластерів”, узгодженні проекту Закону України “Про стимулювання розвитку високих технологій”, розробці “Державної цільової програми розвитку системи інформаційно- аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки” та Державної цільової економічної програми “Створення в Україні інноваційної інфраструктури” та були надані коментарії до проекту Закону України “Про державне прогнозування та стратегічне планування в Україні”. Також було надано аналітичну інформацію про стан виконання рекомендацій парламентських слухань “Національної інноваційної системи України: проблеми формування та реалізації” та пропозиції щодо погодження проекту розпорядження КМУ “Про схвалення Концепції розвитку національної системи та затвердження плану заходів щодо її реалізації”.
Крім того, слід відзначити, що у роботі авторів Литвиненка О.Є., Шпильового
В.Д.,Шпильової Т.І., Даниленка А.І., Захаренка М.І., Бажала Ю.М., Гриньової М.В.,
Федулової Л.І., Пепеляєва В.А. вирішено важливе науково-практичне завдання – визначено засади, шляхи та механізми реалізації стратегії інноваційного розвитку.
17

Результати роботи є інваріантними відносно багатьох сфер практичного
застосування (від управління організаційно-технологічними процесами до розв’язання задач теорії розкладів і автоматичного доведення теорем) та використано у реалізації проектів та програм наукових досліджень, а також у інноваційних і інвестиційних проектах, а їх практична значимість полягає у мінімізації термінів реалізації
інноваційних проектів в умовах обмеженості різних ресурсів з урахуванням заданої послідовності розв’язання завдань і виконання відповідних дій.
Аналоги окремих результатів роботи в інших країнах відсутні.
Повнота відображення наукових положень, висновків та результатів
Під час виконання роботи за її результатами видано 11 монографій та 7 навчальних посібників, опубліковано 73 статті (число посилань на публікації авторів - 130, загальний індекс цитування згідно з Microsoft Academic Search – 21, G-фактор – 2), зроблено 45 доповідей, із них 1 на XVII Всесвітньому Конгресі з управління проектами,
5 міжнародних та 34 науково-практичних конференціях, захищено 5 докторських та 23 кандидитських дисертацій та підготовлено понад 500 магістрів з управління проектно-
інноваційною діяльністю.
Загальний підсумок
Використання результатів роботи сприятиме забезпеченню розвитку високотехнологічних виробництв, у тому числі і тих, що стосуються шостого технологічного укладу. Таким чином, можна стверджувати, що в Україні розроблено
принципово нові технології управління інноваційними системами.
Претенденти на здобуття премії:
Литвиненко Олександр Євгенійович
Шпильовий Василь Дмитрович
Шпильова Тетяна Іванівна
Даниленко Анатолій Іванович
Захаренко Микола Іванович
Бажал Юрій Миколайович
Гриньова Марина Вікторівна
Федулова Любов Іванівна
Пепеляєв Володимир Анатолійович
18




База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал