Розділ 5 методологія та методи наукового дослідження в соціальній роботі методологія наукового дослідження




Скачати 419.89 Kb.

Сторінка3/4
Дата конвертації25.01.2017
Розмір419.89 Kb.
1   2   3   4
– це основа для проведення теоретичного експерименту, який готується і проводиться по аналогії з емпіричним, у ході якого об’єкт дослідження перетворюється як ідеалізований предмет. Теоретичний або як його ще називають уявний експеримент – це створення дослідником за допомогою розумових операцій ідеального об’єкта, який у подальшій роботі має порівнюватися із соціальною, психологічною чи педагогічною дійсністю та дає можливість передбачити ті ситуації, які можуть мати місце у реальному експерименті. Уявний експеримент – це теоретична модель реальної експериментальної ситуації, але, на відміну від реального експерименту, тут дослідник оперує не реальними предметами і умовами, а їх уявними образами. Цей метод, як правило, використовується на етапі планування й усвідомлення експериментальної роботи. Результатом застосування методу уявного експерименту може стати створення моделі чи структури явища, що вивчається.
Ще одним методом теоретичного рівня дослідження, який часто використовується науковцями – є класифікація. Цей метод сприяє визначенню рівня однорідності елементів, що вивчаються. Як правило, він використовується на початкових стадіях дослідження, з метою упорядкування та класифікації соціальних та психолого-педагогічних явищ, які вивчаються.
Герметевтичні методи в соціальній роботі. Соціальна робота, як уже наголошувалося, ґрунтується на соціології, психології та педагогіки, тому зрозумілим
є використання методологічної бази означених галузей науки у дослідженнях із соціальної роботи. Але педагогіка і психологія часто межують із мистецтвом, тобто вивчають ті явища, які мають подвійну природу – відносяться і до науки, і до

120
мистецтва. При цьому у них значну, якщо не провідну роль відіграють категорії непідвладні науці, які не піддаються у повному обсязі логічному аналізу. До таких категорій можна віднести: цінності, ідеали, духовність, гуманність, красу, добро та ін.
На ці категорії, які відображають якості, що відіграють провідну роль у становленні людини, має спиратися соціальний працівник. Адже у соціальній роботі великого значення набуває віра у можливості людини, одухотвореність у досягненні поставленої мети, здатність до імпровізації та творчості. Виходячи із значущості означених категорій, дослідження із соціальної роботи не може залишити без уваги діагностики цих якостей і пошуку засобів їх розвитку. Наявні методи досліджень, які ґрунтуються на раціоналізмі, не здатні у повному обсязі дослідити, ухопити сутність означених якостей та явищ.
Вищевикладене стало причиною звернення в дослідженнях із соціальної роботи до герметевтичних методів.
Герменевтика (від грецького Hermenetikos – пояснюючий, той що тлумачить), розвивалася як мистецтво тлумачити, пояснювати сенс чужої мови або знаку, як вчення про розуміння
1
. Доцільність застосування герменевтичних підходів у дослідженнях із соціальної роботи пояснюється специфікою соціальної роботи як науки та сфери її практичної діяльності, яку неможливо осягнути у межах логіко-гносеологічних підходів, але можливо суттєво розширити та поглибити межі досліджень завдяки зверненню до герменевтичних методів, які ґрунтуються на «учуванні, уживанні у предмет, що досліджується, його образне уявлення»
2
Ефективність застосування герменевтичного методу залежить від рівня розвитку
індивідуального творчого потенціалу дослідника і характеризується невільним відходом від логічного трактування явища та звернення до емоційно-образного його трактування.
Щоб усвідомити сутність запропонованого методу, звернемося до застосування його на практиці. Уявимо, що ми розробляємо програму впливу засобами музики на емоційний стан клієнта і поставили перед собою наступні завдання: а) підібрати низку музичних творів і подати їх у такій послідовності, щоб вони заспокоювали людину; б) підібрати низку музичних творів і подати їх у такій послідовності, щоб вони допомогли вивести людину із стану пригнічення та ін.
Створюючи подібні програми, які ґрунтуються не на типових для наукового контексту асоціаціях, ми дійшли висновку про необхідність введення цілеспрямованого і систематичного пропедевтичного вивчення впливу того музичного матеріалу, який буде використаний нами у подальшому емпіричному дослідженні. Іншими словами, ми маємо пропустити через своє емоційне сприйняття підібрані музичні твори і уявити яким чином вони мають вплинути на емоційний стан наших клієнтів. Це нібито випереджувальне уявлення, яке має виявити ті твори, які недостатньо ефективно зможуть виконати поставлене дослідником завдання.
В основі герменевтичного методу покладено художньо-образні засоби, які застосовуються у дослідженнях педагогічних із соціальної роботи (музичні твори, картини, літературні твори, метафори, порівняння, алегорії та ін.), які у науковому творчому процесі виконують активну евристичну функцію, стимулюють появу нових оригінальних наукових рішень. Особливістю застосування пропедевтичного методу є те, що «для наукової творчості, яка має спіральний характер, властива поперемінна перевага (акцент) раціонально-логічного та суб’єктивно емоційного аспектів і пов’язана з цим звернення то до теорії, то до фактичного матеріалу»
3 1
Закирова А.Ф. Введение в педагогическую герменевтику. – Екатеринбург, 2000.
2
Загвязинский В.И., Атаханов Р. Методология и методы психолого-педагогического исследования. –
М.: ACADEMA, 2001. – 2007. – С. 113.
3
Загвязинский В.И., Атаханов Р. Методология и методы психолого-педагогического исследования. – М.:
ACADEMA, 2001. – 2007. – С. 114-115.

121
Недоліками теоретичних методів є те, що вони не мають безпосереднього впливу на явища та процеси, за якими спостерігає науковець. Однак вони дозволяють виявити спільні риси, повторювальні процеси, взаємодію окремих складових, приховані закономірності. Знання, які виявляються за допомогою теоретичних методів дослідження – це теоретичні знання, об’єктивність яких перевіряється не емпіричним шляхом, а за допомогою доведення.
Теоретичний рівень залежить від світосприйняття дослідника, адже під яким кутом зору буде розглядатися об’єкт, що досліджується, на які фактори буде акцентуватися увага та ін. знаходиться у прямій залежності від набутого особистісного досвіду дослідника. Цей рівень вибудовується цілеспрямовано для того, щоб пояснити об’єктивну реальність і його основною метою є описання, систематизація та пояснення багатьох фактів, що надані досліднику практикою життя.
5.2.2. Емпіричне дослідження
Спостереження – система фіксації й реєстрації властивостей, зв’язків об’єкта дослідження та попередня класифікація отриманих фактів. Спостереження як метод пізнання, дає змогу отримати первинну інформацію про об’єкт дослідження у вигляді сукупності емпіричних тверджень. За сприятливих умов, цей метод забезпечує достатньо різнобічну інформацію для накопичення та фіксації наукових фактів, які можуть стати основою наступних теоретичних і практичних дій. Але для цього спостереження має бути:
– спланованим згідно з чітко поставленими завданнями;
– цілеспрямованим лише на ті явища та процеси, які є метою дослідження;
– систематичним, тобто спостереження за досліджуваним явищем має бути постійним, фіксація отриманих даних відбуватися за певною системою;
– активним щодо дослідника, у пошуку проявів потрібних рис та явищ.
Спостереження є одним із основних методів дослідження у соціальній роботі, адже лише завдяки цілеспрямованому і систематичному сприйняттю особливостей протікання явища чи процесу, який досліджується (соціалізація людини, її поведінка), можливо, виявити зміни та тенденції, які відбуваються з об’єктом дослідження. Але, щоб спостереження надало науковцеві об’єктивні дані, воно має відповідати наступним вимогам, а саме:
– чітко визначена кількість ознак спостереження;
– встановлені критерії оцінки обраних ознак;
– дотримання принципу природності (клієнт не повинен знати, що за ним спостерігають).
Метою спостереження є не лише сприйняття явищ на чуттєвому рівні, а, перш за все, усвідомлення виявлених фактів. Результатом спостереження мають стати аналіз набутого фактичного матеріалу, встановлення взаємозв’язків між фактами та висловлення передбачень.
Спостереження може бути спрямоване на вивчення динаміки процесу, змін об’єкта протягом певного часу. Таке спостереження впроваджується у різні терміни, а отримані результати порівнюються. Об’єктом спостережень виступають частіше за все сам процес діяльності соціального працівника, його взаємодія з клієнтом.
Спостерігаючи за тим чи іншим явищем, дослідник може помилятися (вплив випадкових факторів, помилка при знятті показників вимірювальних приладів та ін.), тому результати спостереження не є достовірними знаннями. Тому основою наукового знання є не дані, отримані у процесі спостереження, а емпіричні факти. «На відміну

122
від даних спостережень, факти – це завжди достовірна об’єктивна інформація; це таке описання явищ і зв’язків між ними, де зняті суб’єктивні нашарування»
1
Яким же чином відбувається перехід від даних спостережень до емпіричного факту?
Щоб спрямувати факт, необхідно порівняти між собою цілу низку спостережень, виділити з них ті, що повторюються й усунути випадкові, пов’язані з помилкою дослідника. Тобто робиться акцент на пошук стійкого інваріантного змісту досліджуваного явища, він має бути інтерпретований, пояснений завдяки попередньо набутим знанням
і лише після цього може бути класифікований як емпіричний факт.
Спостереження як метод емпіричного дослідження завжди пов’язаний з описанням, яке закріплює й передає результати спостереження. В емпіричному дослідженні для фіксації даних спостереження використовують як засоби попередньої, так і спеціальної мови (живопис, математика та ін.). За допомогою описання інформація, отримана завдяки спостереженню, перетворюється у поняття, цифри, схеми, малюнки, графіки, набуваючи таку форму, яку зручно у подальшій роботі систематизувати, класифікувати, узагальнити, тобто провести подальші дослідницькі дії.
Бесіда. За допомогою цього методу науковці з’ясовують ставлення клієнтів та соціальних працівників до тих чи інших фактів та явищ, що дає можливість створити більш повну картину проблеми, яка вивчається.
Щоб бесіда була результативною слід передбачити наступне:
– заздалегідь розробити програму її проведення;
– врахувати індивідуальні особливості співрозмовника;
– заздалегідь продумати основні й додаткові запитання;
– створити атмосферу довіри й відвертості;
– продумати систему запису (фіксування) результатів бесіди;
– розробити надійну та просту систему критеріїв оцінки запитань;
– забезпечити зручну форму фіксації відповідей та їх обробки;
– чітке визначення мети.
У дослідженнях із соціальної роботи на емпіричному рівні, активно використовуються такі методи, як інтерв’ю та анкетування, але про ці методи ми більш докладно будемо вести мову у розділі 6.
Тестування (від лат. Test – випробовування) – метод діагностики, який використовує стандартизовані запитання чи завдання, які підпорядковані певній шкалі оцінювання.
Тому обираючи цей метод слід зважати, що:
– вибір тесту визначається, по-перше, метою тестування, по-друге, ступенем його надійності та достовірності;
– інтерпретація результатів тестування визначається системою теоретичних допущень та шкалою оцінювання щодо предмету дослідження;
проведення тестування має відбуватися згідно наданої інструкції.
Метод психолого-педагогічного тестування – найчастіше використовується з метою визначення рівня знань, умінь, навичок, інтелектуального, емоційного розвитку людини. Цей метод проводиться за допомогою заздалегідь розроблених карточок, малюнків, ребусів, кросвордів, запитань.
Сучасна наука, і зокрема дослідження у сфері соціальної допомоги, активно використовує значний арсенал тестів щодо виявлення різних явищ та якостей. Особливої популярності в соціальній роботі набули такі види тестів, як на досягнення, на
інтелект, на креативність, на особистісні характеристики та ін.
2 1
Введения в философию. – М.: Культурная революция, 2007. – 663 с. – С. 550.
2
Основи психології. – К.: Либідь,1995. – 631 с.

123
Лангітюдний метод. «Лангітюдне дослідження (від анг. longitude – довгота) – тривале систематичне вивчення одних і тих самих піддослідних, що дає можливість визначати діапазон вікової та індивідуальної мінливості серед життєвого циклу людини.
Організація лангітюдного дослідження передбачає одночасне використання інших методів: спостереження, тестування, психографії, праксиметрії тощо»
1
Цінність лангітюдного дослідження полягає в тому, що воно надає можливість передбачення варіантів подальшого розвитку особистості й дослідник має змогу простежити зв’язки між повними фазами явища, яке вивчається.
Продуктивність лангітюдного методу забезпечується двома складовими: тривалістю
(чим довше, тим вагоміші результати) та змістовністю (цей метод дозволяє вивчати одразу значну кількість змінних, що надає можливість комплексно подивитися на явище, що досліджується).
Праксометричний метод (від грец. praksis – діяння, діяльність) – це метод аналізу процесу й продуктів діяльності. Деякі дослідники називають цей метод вивчення та узагальнення передового досвіду. Через праксометричні методи можна дослідити процес реабілітації, розвитку творчих здібностей, інтересів, схильностей. Аналіз продуктів діяльності дозволяє визначити напрямки психічної активності особистості та її властивості. Для праксометричного аналізу використовуються письмові роботи (вірші, твори прози), малюнки, технічні вироби, комп’ютерна продукція.
Метод являє собою систему дослідницьких процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз та тлумачення продуктів діяльності. Слід зазначити, що центральне місце в цьому методі посідає поняття «продукт діяльності», під яким розуміють практичні та ідеальні за формою вияви активності конкретної особистості чи цілого колективу. Означені «продукти діяльності» є суттєвим доказовим матеріалом перетворювальної діяльності спрямованої на пізнання або перетворення навколишнього середовища. У процесі використання праксометричного методу дослідницька робота може проводитися у кількох напрямках: а) аналіз офіційних документів (закони, постанови, накази, розпорядження, положення, оголошення, реклама, записи передач, радіо, телебачення, розмов, дискусій та ін.) – цей напрям аналітичної роботи найбільш широко застосовується для вивчення впливу соціальних процесів на індивідуальний розвиток особистості; б) аналіз особистих документів (особисті справи, автобіографії, журналів супроводу, щоденників, листів, фотокарток та ін.) – цей напрям дає цінні факти для вивчення емоційного та розумового розвитку особистості клієнта, особливостей становлення характеру, дозволяє простежити через продукти діяльності змістовні взаємодії людини; в) аналіз продуктів діяльності – це система аналітичних дій спрямованих на вивчення та тлумачення змістовних результатів діяльності (творчих, професійних, поведінкових, суспільних, самоорієнтованих тощо) особистості чи колективу.
Цінність методи полягає в тому, що найкращі соціальні працівники емпіричними
(від грец. empirio – досвід) дослідним шляхом часто підходить до вирішення важливих методичних проблем, які мають інноваційний характер. Узагальнення цих нововведень та теоретичне їх усвідомлення дасть змогу їх поширення та розповсюдження. Адже лише теоретичне усвідомлення інноваційного досвіду соціальної роботи надасть можливість включити його до системи наукових розробок у галузі соціальної роботи.
У порівнянні з першими двома напрямами аналізу, третій – є найбільш складним. З психолого-педагогічної точки зору, кожний продукт людської діяльності є багатомірним і багаторівневим, адже за своїм змістом і структурою він організований у цілісний акт прояву особистістю своєї точки зору чи внутрішніх явищ, до прояву власного «Я». На
1
Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 374 с. – С. 194.

124
нашу думку, ефективність аналізу продуктів діяльності може бути досягнута, якщо дослідник не лише чітко усвідомлює мету дослідницької дії, але й організовує поетапність проведення даного аналізу:
– на першому етапі визначається сутність продукту дослідження, тобто це спонтанна чи організована діяльність, визначається універсальністю продукту, теоретично відтворюється структура діяльності: зміст, компоненти, знаряддя, технології та ін.;
– на другому етапі дослідник будує «ідеальну модель» продукту діяльності, що досліджується, та проводить аналітичне зіставлення «ідеалу» з реальним продуктом;
– на третьому етапі відбувається аналітична обробка інформації, отриманої на перших двох етапах, статистичне або проективне тлумачення результатів дослідження, введення отриманих результатів у емпіричну частину дослідження та використання їх у проектуванні та прогнозуванні розвиваючих, формуючих та виховних взаємодій.
Праксометричний метод широко використовується в соціальній роботі. За певних умов цей метод може використовуватися як основний у дослідженні, але як правило, він виступає у вигляді допоміжного методу.
Метод узагальнення незалежних характеристик. Цей метод запропонований
К.К. Платоновим. Сутність методу полягає в тому, що паралельно з оцінюванням студентом своїх емоційних станів, його емоційність оцінювали також викладачі вузу, фахівці із соціальних служб та однокурсники. Порівнюючи бали, які виставив студент сам собі, з балами, які виставили інші, ми одержали можливість з більшою мірою вірогідності визначити рівні емоційного забезпечення і професійно-педагогічної діяльності майбутніх соціальних працівників. Слід наголосити на ефективності означеного методу при психологічному оцінюванні тих чи інших якостей особистості, заснованих на судженнях компетентних осіб (компетентними особами можуть бути батьки, вчителі, фахівці зі спеціальності та ін.). Практичне використання цього методу розглянуто нами у контексті проведення психолого-педагогічного експерименту (с.).
Вимірювання. Як метод являє собою систему фіксацій та реєстрації кількісних характеристик об’єкта, який вивчається. Метод вимірювання знаходить своє відображення у математичному відтворенні кількісних та якісних характеристик об’єкту у процесі проведення експерименту. Цінність цього методу полягає у тому, що він дає точні кількісні показники об’єкта вивчення. Для досліджень у системі соціального захисту процедура вимірювання пов’язана з показниками: статистичними, звітними, плановими та ін. Метод вимірювання потребує забезпечення таких основних елементів: об’єкт вимірювання, критерії, методики вимірювання, різноманітні вимірювальні прилади.
Вивчення літератури та інших джерел. Вивчення літератури, документів, матеріалів на електронних носіях та інших джерел, що містять факти, які характеризують
історію та сучасний стан об’єкта, що вивчається, має на меті збір початкової інформації, створення вихідної концепції про предмет дослідження, з’ясування невисвітлених аспектів у розробці проблеми. Ретельне вивчення літератури допомагає розділити відоме і невідоме, накопичити і зафіксувати відомі науці факти, а отже, дає змогу більш чітко окреслити проблему, що вивчається.
Розпочинаючи роботу над літературою, дослідник має скласти списки літератури, яку необхідно вивчити. Список має включати книги, фахові журнали, статті у збірках, довідково-бібліографічні видання, автореферати дисертацій. Важливим джерелом фактичного матеріалу може стати різноманітна документація закладів соціального захисту.
Під час вивчення літературних джерел важливо керуватися поставленою метою,
і відповідно до неї, окреслювати показники для збору даних та форми їх оформлення
(схеми, діаграми, таблиці, вибірки тощо). Слід пам’ятати, що ґрунтована літературна база дослідження – важлива умова його об’єктивності та глибини.

125
5.2.3. Психолого-педагогічне обстеження
Психолого-педагогічне дослідження являє собою комплекс діагностуючих процедур, спрямованих на початкове вивчення об’єкта дослідження (структури, рівня розвитку, відповідність стандартам, наявність внутрішніх та зовнішніх зв’язків та ін). Особливого значення при проведенні психолого-педагогічного обстеження набувають методи аналізу та синтезу. Виділення та окреме вивчення компонентів, блоків, підсистем процесу, що вивчається за допомогою аналізу та подальше застосування синтезу для створення цілісного уявлення про об’єкт дослідження, дозволяє наголосити на ефективності застосування цієї комплексної методики у студентських науково- дослідних роботах.
Обстеження передбачає цілеспрямоване і планомірне вивчення особистості, колективу, закладу соціального спрямування тощо. Можна виділити декілька видів обстежень: а) пілотажне, яке пов’язане з випробовуванням подібних методик, наприклад методика розрахована на виявлення емоційного розвитку дітей молодшого шкільного віку, а ми маємо виявити емоційний розвиток дітей із затримкою психічного розвитку, молодшого шкільного віку. Саме пілотажне обстеження дасть відповідь чи доцільно у даному випадку використовувати цю методику; б) часткове обстеження проводиться з метою вивчення окремих елементів, блоків або навіть окремих проблемних питань, наприклад як покращити адаптацію клієнтів герантологічних центрів; в) системне обстеження – спрямоване на різнобічне вивчення об’єкту із відпрацюванням моделі явища, що вивчається та акцентування уваги на провідних
(системоутворюючих) факторах, на взаємозв’язках та взаємовпливах цілого та елементів, на виявлення основних факторів, які впливають на розвиток.
Перш ніж розпочинати психолого-педагогічне обстеження слід заздалегідь розробити його програму, до якої мають увійти: збір інформації, систематизація інформації та висновки з результатів обстеження.
Збір інформації – це скрупульозна і клопітка процедура, від того, як ви зумієте її спланувати, у значній мірі залежить кінцевий результат. Плануючи збір інформації, слід передбачити:
– характер і обсяг необхідної інформації;
– джерела, де можна знайти потрібну інформацію;
– послідовність роботи з джерелами (бібліотека, база практики);
– дослідницькі методи, які будуть застосовані у процесі збору інформації
(спостереження, анкетування, інтерв’ю, вивчення документації та ін).
Усі ці процедури слід зафіксувати у робочому плані обстеження.
Систематизація зібраної інформаціївідбувається згідно із заздалегідь визначеними критеріями. Скажімо, ми поставимо на меті обстежити бачення мешканців району щодо виховання дітей сиріт (де ефективніше буде відбуватися процес виховання в умовах інтернатної установи, в будинку сімейного типу чи прийомній родині), рівень вихованості, соціалізації, комфортності в означених закладах і буде тими критеріями, навколо яких буде накопичуватися і аналізуватися інформація.
Висновки вибудовуються, виходячи з інтерпретації та тлумачення зібраної інформації, відтворення загальної картини, рівня функціонування об’єкта, що досліджується. Якщо ми вивчали питання, в яких умовах доцільніше відбуватиметься виховання дітей- сиріт, то висновки мають містити інформацію про характер виховного середовища
інтернату, будинку сімейного типу, прийомної сім’ї, про джерела, які дестабілізують виховний процес в означених соціальних інститутах, про результати, отримані з означеної проблеми в інших країнах та ін.

126
5.2.4. Вивчення передового досвіду в соціальній роботі

На етапі реформування системи соціального захисту актуальною стає проблема переорієнтації закладів соціального захисту на інноваційну діяльність, яка ґрунтується на пошуку та розповсюджені найкращих взірців професійної діяльності. Але цей пошук має носити не стихійний, а цілеспрямований характер, який ґрунтується на теоретичній та науково-методичній основі і здатний забезпечити подальший розвиток національної системи соціального захисту. Однією із форм, яку активно використовують у процесі підготовки майбутніх соціальних працівників, і що здатна допомогти вирішити поставлене завдання, є вивчення передового досвіду у соціальній роботі. Передовий досвід є одним із найдоступніших джерел нових ідей, підходів, технологій, яке студент має можливість вивчати у процесі проходження виробничих практик. Адже практика – це професійно спрямована діяльність, завдяки якій відбувається взаємодія фахівця (того, хто спрямовує діяльність студентів), клієнта та безпосередньо студента- практиканта. Це певний динамічний процес, у результаті якого набувається практичний досвід.
Відомо, що наукові дослідження не завжди поспівають знаходити відповіді на запитання, поставлені практикою, і тому за вирішення наболілих, гострих практичних проблем беруться досвідчені фахівці-новатори. Постійно знаходячись «у матеріалі», вони розкривають рішення, які найбільш наочні в плані результативності й, що важливо – носять інструментальний характер. Тому такий досвід краще сприймається масовою практикою, адже він виростає із передового досвіду.
Засвоєння досвіду не може зводитися до його копіювання, бо такий підхід не дасть позитивних результатів. Адже кожен досвід створюється конкретними фахівцями і в конкретних умовах, тому запозичення досвіду іншою людиною і в інших умовах може дати зовсім неочікувані результати. Виходячи з того, що передовий досвід ефективно запозичувати можливо лише через творче сприйняття, засвоєння цього досвіду перетворюється у його переробку, модифікацію під власні індивідуальні можливості,
іншими словами відбувається вироблення власного варіанта на основі того взірця, що вивчився. А це дає підставу вважати, що вивчення та використовування передового досвіду – це самостійно створена методика дослідження.
Маючи на меті узагальнити передовий досвід у соціальній роботі, ми, перш за все, повинні відповісти на декілька питань:
1. Що може вважатися передовим досвідом?
Відповідаючи на це питання, слід зазначити, що до досвіду, який заслуговує на вивчення та поширення, можна віднести:
– технологію роботи з клієнтами або елементи технології;
– авторську програму щодо розвитку якогось напрямку соціальної роботи;
– систему методичних прийомів (наприклад, розробка курсу з арт-терапії та підбір аудіо- та відеоматеріалу), ефективні засоби навчання дітей з особливими потребами та ін.
Але виникає питання, за якими критеріями слід оцінювати передовий педагогічний досвід? На нашу думку, основними критеріями передового педагогічного досвіду в соціальній роботі мають бути наступні: а) актуальність, де акцентується увага на тому, наскільки він сприятиме розв’язанню завдань, що стоять на сучасному етапі розвитку соціальної роботи, задовольняючи потреби практики та допомагаючи долати труднощі; б) новизна – це критерій, за допомогою якого передовий досвід виділяється серед усього звичайного, що його оточує. Новизна залежить від того, чи виходять автори досвіду за межі відомих форм та методів роботи або вносять у професійну діяльність щось нове, інноваційне. Новизну можна характеризувати за допомогою наступних показників:

127
– відхід від відомого в науці і практиці та відкриття нових форм, методів та способів діяльності;
– творча реалізація в досвіді нових теоретичних ідей з урахуванням місцевих умов;
– використання методичних рекомендацій кращими методистами та соціальними працівниками;
– оптимальна організація соціальної роботи; в) можливість творчого застосування іншими соціальними працівниками. Складовими передового досвіду є загальний та індивідуальний досвід, іншими словами передовий досвід складається із загального, що дослідник має виявити, усвідомити технологію та висвітлити для використання іншими та індивідуального – того, що інші не можуть успадкувати, а отже, мають вносити власні відмінності. Показниками можливості творчого застосування досвіду можуть бути:
– доступність для інших соціальних працівників;
– теоретико-практична підготовленість соціальних працівників до його сприйняття та впровадження; г) висока результативність або стабільність результатів – це ознака того, що за менші затрати (часу, зусиль, матеріальних ресурсів) соціальний працівник підвищить результативність професійної діяльності, тобто отримує стабільність результатів упродовж тривалого часу (покращення соціалізації, комфортності, підвищення якості послуг та ін.).
2. Наступне питання, яке мають вирішити дипломник та його керівник: як і де шукати передовий досвід? Виходячи з того, що наш посібник розрахований на студентів, ми бачимо наступну відповідь – знайти передовий досвід студент може співпрацюючи з досвідченими фахівцями соціальної сфери у процесі проходження практики у закладах соціального захисту. Виявити передовий досвід може допомогти: а) керівник установи, який добре знає потенційні можливості своїх співробітників, може направити практиканта, поставивши перед ним завдання вивчити та узагальнити передовий досвід; б) аналізуючи підсумки роботи підрозділу чи окремого співробітника за рік – звернувши увагу на стабільні результати.
3. Одне з ключових питань – це

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал