Розділ 7 Організація та проведення соціологічного дослідження




Скачати 488.07 Kb.

Сторінка1/5
Дата конвертації21.01.2017
Розмір488.07 Kb.
  1   2   3   4   5

157
Розділ 7
Організація та проведення соціологічного
дослідження
7.1. ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Перш ніж перейти до розгляду методики (методів, процедур, технік і технологій) соціологічних досліджень, дамо їм найзагальніше пояснення, необхідне для адекватного сприйняття подальшого тексту.
Метод – основний спосіб збору, обробки і аналізу даних.
Інструментарій методу – сукупність дослідницької документації (питальників, бланків, щоденників спостерігача і т. п, що забезпечують реалізацію методу.
Процедура методу – одна окремо взята операція реалізації методу (наприклад, заповнення щоденника дослідника.
Техніка методу – спеціальні прийоми, що підвищують ефективність методу розробки його інструментів і здійснення процедур.
Технологія методу – послідовність процедурі техніки використовуваного методу.
Методика соціологічного дослідження – збірне поняття, що узагальнює всі використовувані в дослідженні методи, їх інструменти, процедури, техніку і технології
1
Грецьке слово емпірія означає досвід. Таким чином, емпіричними дослідженнями, є наукові досліди. Соціологічні досліди часто називають конкретними соціологічними дослідженнями, бо вони пов’язані з вивченням конкретних соціальних проблем. На ствердження російських соціологів С. Григор’єва та Ю. Растова соціологічні дослідження можуть проводитися за а) ініціативою і на засоби самого дослідника (наприклад, при його роботі над магістерською, дисертаційною роботою б) планом роботи соціологічних служб підприємств, управлінських структур, банків, політичних партій та інших організацій, що мають у своєму штаті соціологів в) планом діяльності соціологічних лабораторій, кафедр, факультетів університетів, що фінансується з державного бюджету г) замовленням керівників організацій, що не мають своїх соціологічних служб, або приватних осіб. Російський соціолог В. Ядов головні елементи теоретико-прикладного дослідження розподіляє на чотири етапи.
1. Період розробки теоретичної концепції і програми даного дослідження як складової частини перспективної програми (якщо такає) або ж складання перспективної програми з детальним опрацьовуванням першої фази її здійснення. У програмі даного окремого дослідження, як ми вже знаємо, передбачається і відробіток усіх польових інструментів, включаючи пробу методик і генеральний пілотаж усіх процедур. На реалізацію цієї стадії розумно витратити до 1/3

всього часу, відведеного на дослідження.
2. Польовий період, тобто час на збір первинних даних, їх підготовку для введення в комп’ютер – приблизно 20 % відведеного часу.
3. Період обробки і аналізу даних, включаючи проміжні наукові звіти за підсумками попереднього аналізу, – близько 40 % часу на все дослідження.
1
Григорьев С.И., Растов Ю.Е. Основы современной социологии: Учебное пособие. – Издательство
Алтайского государственного университета, 2001. – 138 с.

158 4. Час на оформлення підсумкових звітів і публікацій – приблизно 10 % часу
1
Підставою для укладення договору на проведення НДР виступає наперед розроблена дослідницька програма, узгоджена із замовником і затверджена їм. Сказане заслуговує особливої уваги внаслідок того, що останнім часом з’явилося немало людей, що видають себе за соціологів, але фактично не є ними. Наші російські колеги називають їх лжесоціологами. Відрізнити лжесоціологів від справжніх кваліфікованих фахівців можна не стільки за наявністю у них відповідних дипломів, скільки за якістю дослідницької програми. Адже уміння розробляти програму емпіричного соціологічного дослідження на професійному рівні під силу тільки соціологу-практику. Це уміння дається тільки в результаті багаторічного навчання, виступає щонайпершим відмітним критерієм фахівця в галузі соціології
2

7.2. ПРОГРАМА СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
У практиці соціологічних досліджень особливу увагу слід приділити створенню програми дослідження. Саме з програми, а не із складання питальника починається підготовка соціологічного дослідження, в ній викладаються основні завдання дослідження, методика, техніка збору та обробки соціологічної інформації. Розробка програми – обов’язкова умова соціологічного дослідження. Істинність сказаного не спростовується, а підтверджується фактами збору соціологічної інформації, що й досі зустрічаються у вітчизняній практиці, без попереднього опрацьовування відповідних дослідницьких програм. Такі факти свідчать про соціологічний непрофесіоналізм, виражають, як правило, перші спроби залучення до соціології осіб, що не здобули спеціальної освіти. Коротше кажучи, різного роду опитування, що проводяться без ретельно підготовленої дослідницької програми, не є соціологічними дослідженнями. Можна повністю погодиться із С. Григор’євим, що вони профанують соціологію, дозволяють спекулювати на її авторитеті, тим самим підриваючи його. Більш того, висновки і рекомендації, одержані на основі безпрограмного застосування методів збору соціологічної інформації, не можуть бути достатньо достовірними, атому їх впровадження в практику загрожує не рішенням, а посиленням соціальних проблем.
Дослідницькою програмою називають спеціально розроблений науковий документ,
що містить опис головних передумов даного наукового дослідження. Програма соціологічного дослідження складається з двох частин (розділів методологічної та процедурної. Розглянемо структуру кожної частини До структури методологічної частини мають увійти наступні складові.
– тема дослідження, що фіксується в самій назві дослідницького проекту
– початкові уявлення про тему дослідження
– проблема і проблемна ситуація
– об’єкт дослідження
– предмет дослідження
– мета дослідження
– завдання дослідження
– гіпотези, достовірність яких встановлюватиметься вданому дослідженні
– логічний аналіз основних понять (їх інтерпретація й операціоналізація).
1
Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: Описание, объяснение, понимание социальной реальности: Учебник для вузов / Соавт. ВВ. Семенова.– М Добросвет, 2000. – 596 с.
2
Григорьев С.И., Растов Ю.Е. Основы современной социологии: Учебное пособие. – Издательство Алтайского государственного университета, 2001. – 138 с.
Така квінтесенція концептуальної схеми емпіричного соціологічного дослідження. Прокоментуємо кожну складову цієї схеми, виходячи з того, що студентові, який самостійно працює над науковою роботою особисто доведеться виступати в ролі як замовника, такі споживача соціологічної інформації.
Тема дослідження. На початковому етапі, коли тема ще не сформульована, а визначена тільки проблема дослідження, вона може мати такий загальний вигляд, наприклад «З’ясуйте, чим незадоволені наші робочій чи не загрожує це страйком на нашому підприємстві. Така загальна й невизначена постановка може бути виражена в різних варіантах дослідницьких тема) Ступінь вірогідності страйку б) Причини соціальної напруженості на підприємстві в) Основні осередки соціальної конфліктності на підприємстві г) Можливості запобігання страйку д) Думки робочих підприємства про доцільність страйку і т. п. Очевидно, що від того, як буде сформульована тема дослідження, залежить вся подальша робота соціолога. Тому, з самого початку необхідно уточнити, на чому треба сконцентруватися найбільшою мірою, опрацювати всі можливі варіації проблеми, спільно з керівником вибрати відповідну тему і затвердити її сумісним рішенням.
Початкові уявлення про тему дослідження. Йдеться про ступінь вивченості обраної теми як на теоретичному, такі на емпіричному рівнях. Адже дослідник-емпірик не вивчає абсолютно непізнані питання. Навіть у ситуаціях, коли він стикається з проблемою, якої раніше не було в соціальному житті нашого суспільства (наприклад, з тим же страйком, виявляється, що в теоретичній соціології вже є немало напрацювань, що можуть дати йому загальні орієнтири для його дослідження (теорії конфлікту, концепції трудових колективів, методики діагностики соціального конфлікту тощо. Природно, що соціолог-дослідник уданому випадку зобов’язаний вивчити вже існуючий досвід страйків (за відповідними публікаціями, причому це має бути досвід сучасного суспільства, таз ясувати, які аспекти даної проблеми емпірично досліджені краще, а які гірше.
Проблема і проблемна ситуація. Розрізняють проблеми соціальній наукові. Соціальна проблема – життєве суспільне протиріччя, яке вимагає організації цілеспрямованих дійна його усунення. Наукова проблема – це стан знання про незнання», коли фіксується протиріччя між знаннями про потреби суспільства в певних діях і незнанням способів і засобів здійснення цих дій. Постановка наукової проблеми – це завжди вихід за межі вивченого у сферу недослідженого. Соціальні проблеми мають різні масштаби. Це, зокрема
проблеми невеликих соціальних груп (навчальних, професійних
проблеми локальних територій (нарівні мікрорайону або невеликого поселення
– проблеми, що торкаються інтересів великих соціальних груп (конфесійних, етнічних, вікових
– проблеми соціальних інститутів (сім’ї, освіти, армії, релігії
– проблеми цілих регіонів (західних областей України, автономної республіки Крим
– проблеми, що торкаються потреб та інтересів усього суспільства (загальноекономічні, соціально-політичні). Формулювання, розробка соціальної проблеми вимагає міждисциплінарного підходу це відмінна риса емпіричного соціологічного дослідження, використання соціологом знань інших дисциплін (соціальної філософії, економіки, політології, психології, права, педагогіки і т. д, здійснення логічного аналізу проблеми (системного і функціонального. Лише після логічного аналізу проблеми дослідник може сформулювати проблемну ситуацію.

160
Об’єкт дослідження. Під об’єктом в соціологічному дослідженні розуміється галузь соціальної дійсності соціальні групи, інститути, процеси, відношення, які містять певні соціальні протиріччя, породжують проблемну ситуацію, на яку націлений процес наукового пізнання. У широкому розумінні об’єктом соціологічного дослідження є люди, об’єднані в різні спільності, групи, організації або втягнуті у різні соціальні процеси. Саме люди є носіями певної соціальної проблеми. Визначення об’єкта соціологічного дослідження передбачає фіксацію його основних ознак
– просторової (країна, регіон, місто, підприємство і т. д
– часової (періоді строки проведення дослідження
– галузевої (вид діяльності, що вивчається, – промисловість, комерція, освіта, медицина і т. д. Важливо також здійснити опис об’єкта дослідження як частини цілого (в цьому випадку здійснюється його функціональний аналізі як якогось автономного цілого, яке складається із частин (тобто проводиться аналіз внутрішньої будови об’єкта. Наприклад, студентська молодь як соціальний об’єкт може бути розглянута як цілісність, яка складається з чоловічої і жіночої статті, різних вікових груп, різного соціального походження і т. д. При аналізі об’єкта визначається хоча б приблизна величина генеральної сукупності. Російський соціолог С. Григор’єв наводить такі приклади визначення об’єкта соціологічного дослідження а) колектив усієї організації б) всі робочі (але не весь персонал) цієї організації в) колективи тільки основних виробничих підрозділів підприємства г) певні категорії працівників лише тих виробничих підрозділів, де склалася особливо напружена обстановка д) керівники профспілкових або інших громадських організацій підприємства, що виражають інтереси потенційних страйкарів е) інші підсистеми і структури організації. Зрозуміло, що в усіх цих випадках дослідження придбає неоднозначний сенс, одержана в ньому інформація буде значущою в різних відносинах. Від того або іншого визначення об’єкта дослідження залежатиме вибір методів збору інформації у випадках а) і б) буде потрібно анкетування, у випадках віг) доцільніше застосувати
інтерв’ювання, а в разі д) метод експертних оцінок.
Предмет дослідження – найбільш суттєві сторони об’єкта дослідження, які характеризують протиріччя, що в ньому виникли ті або інші ідеї, властивості, характеристики об’єкта, пізнання яких необхідно для розв’язання проблемної ситуації. Один і той же об’єкт (наприклад, студентська молодь) може вивчатися з позицій різних молодіжних проблемі, отже, передбачає багато предметів. Якщо дослідника цікавлять лише форми дозвільної діяльності студентів якогось вищого навчального закладу, тоді об’єкт дослідження – студентський колектив, а предмет – форми дозвільної діяльності. Розглядаючи другий приклад (зі страйком, то вданому прикладі предметом дослідження може стати встановлення
– всього набору вимог страйкарів
– тієї їх частини, яку розділяють усічи більшість працівників
– тих головних вимог, задоволення яких понизить напруження трудового конфлікту
– лідерів страйкарів, їх інтересів, цілей, мотивів, ступеня єдності їх дій, розбіжностей і т. п
– інших чинників, що обумовлюють вірогідність страйку.

161
Мета і завдання дослідження. Аналіз будь-якої проблемної ситуації можна провести в теоретичному або прикладному напрямах у залежності відмети дослідження. Мета – це кінцевий результат, якого соціолог хоче досягти в дослідженні. У нашому прикладі можливі наступні варіанти мети дослідження
– запобігання страйку робочих
– підготовка керівництва підприємства до страйку (необхідним діям у ситуації її неминучості
– виявлення виробничих підрозділів (або категорій працівників, зацікавлених у проведенні страйку
– прогноз соціальної напруженості на підприємстві
– інші цільові установки. Завдання дослідження – це система питань, що вивчаються, відповідь, на які забезпечує досягнення мети дослідження. Завдання дослідження формулюються в системному вигляді за правилами логіки. Кількість завдань залежить від проблеми, ступеня її вивченості, мети дослідження, інтересів замовника, а також потенціалу дослідника, його можливостей проникнути углиб проблеми. При постановці прикладних практичних завдань, перш за все, визначається, які конкретні цілі ставляться перед дослідником, після чого за допомогою наукової літератури з’ясовується: чи немає типового розв’язання цих завдань, віднаходяться варіанти типових рішень стосовно до конкретних умов.
Гіпотеза дослідження. Гіпотеза в соціологічному дослідженні – це науково обґрунтована уява про структуру соціальних об’єктів, характер елементів і зв’язків, які утворюють ці об’єкти, про механізм їх функціонування і розвитку. Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки в результаті попереднього аналізу досліджуваного об’єкта. Вона повинна відповідати ряду вимог
1) гіпотеза має узгоджуватися з новими теоріями
2) важливою вимогою є відповідність гіпотези існуючим і перевіреним фактам
3) гіпотеза має формулюватися так, щоб її можна було легко перевірити у процесі соціологічного дослідження – перевіряється вона за допомогою спеціально розробленої методики, якою соціолог повинен вміло користуватись
4) гіпотеза повинна піддаватися логічному аналізу, який встановлює її несуперечливість. Якщо виведені з гіпотези висновки підтверджуються результатами дослідження і самою соціальною практикою, це свідчить про істинність запропонованої гіпотези, в противному разі гіпотеза заперечується як неправильна. Для підвищення підтверджуваності гіпотези рекомендується висувати кілька взаємопов’язаних гіпотез. Хоча таким шляхом не вирішується проблема істинності гіпотези, проте підвищується ймовірність її обґрунтування. За своїм змістом про уяву щодо досліджуваного об’єкта розрізняють описовій пояснювальні гіпотези.
Описові гіпотези – це уявлення про структурні та функціональні зв’язки досліджуваного об’єкта. Вони можуть стосуватися й класифікації характеристик соціального об’єкта.
Пояснювальні гіпотези являють собою уявлення про причинно-наслідкові зв’язки, що існують у досліджуваному об’єкті і вимагають експериментальної перевірки. У емпіричних дослідженнях використовуються, як правило, обидва типи гіпотез, але перевага надається пояснювальним, оскільки на основі перевірки їх істинності відкривається можливість формулювання конкретних рекомендацій. Пояснимо сказане на прикладі дослідження на тему Вірогідність страйку в цеху № 1 заводу А. Описова гіпотеза у такому разі може виглядати приблизно так.
Основними причинами вірогідності страйку виступають
1) тримісячна затримка виплати заробітної платні робочим основних професій і п’ятимісячна недоплата зарплати допоміжним робочим й ІТП;
2) випадки поломки верстатів і затримок їх ремонту, що почастішали
3) підвищення цінна обіди в заводській їдальні
4) конфлікт начальника цеху з профспілковими лідерами цеху
5) і щось інше. Пояснювальні гіпотези шикуватимуться за іншим принципом Вірогідність страйку підвищиться (або знизиться, за умови ...»
Логічний аналіз основних понять (їх інтерпретація і операціоналізація). При розробці програми важливо виділити основні поняття. Вони займають провідне місце у визначенні предмета дослідження. Наприклад, необхідно вивчити соціальну активність студентів вузу, міста, регіону і т. д. Логічний аналіз категорії соціальна активність» вимагає виділити більш дрібні поняття, які є її складовими. До них відноситься активність навчальна, політична, культурна і т. д. Ще більше деталізуючи, розшифровуючи ці поняттями підходимо до визначення сутності окремих елементів дослідження. Дані поняття все більше наближаються до показників, які можна закладати в анкету у вигляді конкретних запитань. Процедурна частина програми включає методику та техніку дослідження, тобто опис прийомів збору та обробки соціологічної інформації. Після завершення розробки програми досліднику належить перевірити, наскільки визначені ним інструменти наукового пошуку відповідають своєму призначенню. Настає етап випробовування основних процедур дослідження, на якому доцільно виділити наступні ключові елементи
Попередня проба («пілотаж», пілотажне дослідження) охоплює перевірку
придатності й окремих методів отримання первинної інформації, й системи процедур в цілому, й організації масового збору даних (конструювання вибірки, організація польових робіт і, нарешті, використання якісних методів. Проба окремої методики проводиться на невеликій вибірці обстежуваних (25-30 осіб. Для цього варто відібрати представників крайніх груп. У кожному випадку це будуть різні групи, що залежить від змісту дослідження. При використанні опитувальних методів звичайно прагнуть до того, щоб у пробі брали участь люди з різним рівнем освіти і життєвого досвіду. Тут перевіряється, наскільки запитальник враховує ці відмінності. Використовуючи метод спостереження, піклуються проте, щоб у пробі були представлені найбільш важкі для спостереження ситуації. Щоб розпочати роботу, анкетер повинен програти ситуацію респондента він сам заповнює анкету, відповідаючи на всі питання. Цим досягається повніше включення в роль опитуваного. При заповненні анкети виникнуть питання, які допоможуть краще зрозуміти стан респондента, а також спосіб реакції анкетера наці стани. Типові випадки обговорюються з науковим керівником. Пілотаж здійснюється поетапно, так що після кожної невеликої серії зібраних даних проводиться аналіз інформації. Разом із науковим керівником автор дослідження обговорює крок за кроком усі елементи методики, починаючи зі вступних розділів і завершуючи «паспортичкою». Зауваження тут же аналізуються, і ухвалюється рішення пробувати новий варіант, продовжувати пробу старого або почати пробу двох варіантів одночасно.
Підсумок проби – остаточний текст методики та інструкції щодо збору даних. В інструкції вказують призначення методики, послідовність операцій, спосіб звернення до джерел інформації, відзначають особливості збору відомостей за деякими пунктами і, нарешті, пропонується форма підсумкового протоколу (бланка, листа, кодування і т. д.
В ідеальному випадку треба здійснити і пробу інструкції, тобто переконатися втому, що всі її розділи зрозумілі і відповідають своєму призначенню
1
Генеральний «пілотаж» – продовження проби, але тепер ужене окремої методики або інструменту, а всієї процедури збору первинних даних методик, способів протоколювання і зведення даних у листи, кодувань, інструкцій щодо збору даних, організації польових робітна об’єкті і, нарешті, якості вибірки. Це розвідка боєм, основна мета якої – перевірка на надійність усіх ланок польової процедури. Важлива функція генерального пілотажу – встановити прямий контакт із відповідальними особами на об’єкті дослідження, забезпечити їх співпрацю в подальшій роботі. Значне навантаження лягає на перевірку дій із здійснення запланованої вибірки та оцінки її об’єму. Часто відібрані за списками або іншим шляхом обстежувані за різними причинами виявляються недоступними. Ці організаційні погрішності визначають, наскільки слід було б збільшити первинний відбір, з тим щоб у результаті одержати запланований об’єм вибірки
1
Польове обстеження – масовий збір інформації на об’єктах. Основні вимоги організації на цьому етапі чітке дотримання інструкцій, контроль доброякісності початкових даних у міру їх надходження, доцільна система зберігання первинної інформації. Одержані дані слід зберігати за певною системою, що відповідатиме процедурі подальшої обробки, тобто групувати матеріал спостережень, аналізу документів, опитувань або за окремими об’єктами, або у порядку суцільної нумерації. Контроль доброякісності матеріалу забезпечується суворим виконанням інструкцій. При проведенні великих соціологічних досліджень контроль здійснюється і вибірковими перевірками дій усіх співробітників інтерв’юерів, спостерігачів, кодувальників. Матеріал, зібраний одним із співробітників, вибірково перевіряється іншим, досвідченішим. Останній знов звертається до джерела інформації (наприклад, до опитуваного, використовуючи ту ж методику. Таким шляхом контролюють сумлінність інтерв’юера або кодувальника і разом з тим визначають помилки, пов’язані з його індивідуальними характеристиками
1
У нашому ж випадку, контроль доброякісності повністю лежить на двох суб’єктах: студентові, який здійснює соціологічне дослідження та науковому керівникові. Особливість соціологічних досліджень полягає втому, що більшість висновків у них засновано на інформації, отриманій у результаті вибіркового обстеження. Це є можливим лише при дотриманні вимог репрезентативності. В програмі ці питання вирішуються шляхом визначення обсягу та характеру вибірки. Співвідношення вибіркової сукупності, яка є своєрідною моделлю об’єкта, з самим об’єктом (генеральною сукупністю) визначається у програмі з допомогою дослідно-статистичних і математично-статистичних методів. Це досить складний компонент дослідницької програми. Тому розглянемо його більш докладніше.
7.3. ГЕНЕРАЛЬНА ТА ВИБІРКОВА СУКУПНОСТІ

У прикладному соціологічному дослідженні передусім важливо визначити обсяг вибіркової сукупності. У більшості випадків великий розмір або мінливість генеральної сукупності не дають змоги здійснювати суцільне опитування. Тому застосовують
вибірковий метод.
Вибіркова сукупність – це кількість опитуваних респондентів. Це число залежить від загальної кількості соціальних об’єктів, що вивчаються, які утворюють генеральну
сукупність.
1
Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: Описание, объяснение, понимание социальной реальности: Учебник для вузов / Соавт. ВВ. Семенова. – М Добросвет, 2000. – 596 с.

164
Вибірка має бути оптимальною, або репрезентативною, яка б у мініатюрі
відображала всі характерні особливості генеральної сукупності. Розрахунок обсягу
вибірки часто залежить від методу дослідження. Існують різні класифікації вибірки. Найбільш доступною та прийнятною для прикладних досліджень у соціальній роботі, на наш погляд, є класифікація запропонована українськими вченими В.М. Шейко та НМ. Кушнаренко
1
Розрізняють наступні типи вибірки. Квотна вибірка використовується, якщо прагнуть досягти структурної відповідності вибіркової та генеральної сукупностей. При цьому необхідно визначити ознаки, за якими здійснюється відбір респондентів (стать, вік, освіта тощо. Припустимо, що населення міста становить 10 тисяч жителів (генеральна сукупність. Опитати усіх міських жителів дуже важко. Тому можна опитати кожного десятого жителя, тобто 1 тисяч осіб (вибіркова сукупність. Щоб вибірка була достовірною, важливо визначити ознаки, за якими вона буде здійснюватися. Наприклад, серед таких ознак можуть бути стать (таблиця 7.1), вік (таблиця 7.2) чи соціальне становище таблиця 7.3).
Таблиця7.1


  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал