Розвиток творчих здібностей молодших школярів в умовах гпд




Скачати 337.05 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/3
Дата конвертації10.12.2016
Розмір337.05 Kb.
  1   2   3

1
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В
УМОВАХ ГПД
1.
Проблема формування креативної та творчої особистості в сучасних умовах розвитку суспільства.
2.
Діяльність вихователя ГПД як основа для розвитку учнів.
3.
Роль роботи ГПД у розвитку молодших школярів.
4.
Розвивальні вправи,
ігри, завдання, що використовуються вихователями ГПД
На сучасному етапі розвитку суспільства вкрай необхідною є потреба створення сприятливого простору для формування успішних, конкурентоздатних особистостей, спроможних ефективно працювати та навчатися протягом усього життя. Зміна напрямку державної політики
України в галузі освіти до дитинства поселяє надію на успішний розвиток саме такого суспільства. При цьому особистість педагога, якому належить бути вчителем і вихователем громадянина XXI століття, стає центром освітньої системи. Педагог був і залишається основним суб’єктом, покликаним вирішувати завдання розвитку суспільства.
Тільки творча особистість здатна вирішувати непрості завдання виховання підростаючого покоління, окреслені стандартами дошкільної освіти. А особливо, коли ця особистість Вихователь. Адже «плекає педагог майбутність долі!» (І. Драч). І тільки постійне вдосконалення власного педагогічного досвіду дає право вихователю стати свідком «народження
Людини».
Вихователь на сучасному етапі розвитку суспільства — це людина, обдарована природними задатками творити для дітей та з дітьми. А для цього й потрібно прагнути бути, вихователем сучасного суспільства. Скільки для цього вихователь має знати! Скільки він повинен прочитати і скільки разів виношувати свої думки на самоті. Скільки разів він повинен помилитися і знайти свої помилки! Скільки він повинен уміти!

2
Проблема розвитку дітей молодшого шкільного віку являється актуальною в будь-якому соціумі на кожному етапі його розвитку, тому що від вирішення цієї проблеми залежить майбутнє даного суспільства. Тому, незважаючи на наявність досить великого емпіричного матеріалу, що розкриває різні психолого-педагогічні форми й методи роботи з учнями, на даний час недостатньо робіт, що стосуються дослідження діяльності вихователів ГПД щодо розвитку творчих здібностей дітей.
Одним із важливих аспектів діяльності вихователя ГПД є не лише формування фахової креативності як працівника в галузі початкової освіти, але й уміння розкрити власний творчий потенціал, розвинути креативність, зняти психологічні перешкоди до самовираження, допомогти в успішній соціалізації, сформувати знання, уміння та навички щодо створення продуктів власної творчості тощо. Через власну особистість він повинен розвивати та формувати особистість дитини, беручи відповідальність перед соціумом за адаптування її в оточуючому світі шляхом проживання з нею спільно керованого
і самокерованого процесу, яким реалізує антропосоціальний підхід до здійснення запитів суспільства.
У контексті основних положень, викладених у Меморандумі
Європейської комісії «Навчання протягом всього життя», відзначено, що в сучасних умовах спостерігається зміна філософії освіти: над адаптаційною філософією починають домінувати критично-креативні течії, які надають перевагу освіті, побудованій на засадах суб’єкт-суб’єктних відносин. Це результат одночасних політичних і суспільно-економічних змін. Зміна політичної системи та наслідки реструктуризації соціально-економічних відносин призвели до того, що простий механізм адаптації стає непридатним у реальній фаховій педагогічній діяльності. Звідси актуальним стає пошук програмних, організаційних і технологічних рішень, що сприяють формуванню динамічного, конкурентоспроможного фахівця, з критичною та творчою позицією.

3
Проведений аналіз наукових досліджень вітчизняної і зарубіжної педагогіки, філософії, та психології дає можливість зауважити, що креативність, хоч і має загальні характеристики, але й є специфічною для різних галузей знань. Креативна діяльність вихователя ГПД спрямована на формування особистісно-соціального досвіду вихованця з урахуванням особливостей розвитку особистості в сучасному суспільстві.
В літературних джерелах представлено до 70 визначень креативності і
їх кількість постійно збільшується. Формування сутності поняття
«креативність» безумовно пов’язане з такою категорією як творчість.
Вважається, що творчість – це процес, в результаті якого створюється нове, а креативність – це потенціал («внутрішній ресурс») людини, який вона застосовує для створення нового [Психогимнастика в тренинге / под ред.
Н.Ю. Хрящевой. - СПб.: Речь, Институт тренинга, 2002. – 256 с.].
Творчість не завжди дає творчій продукт, а креативність включає в себе здатність до створення творчого продукту (нові способи, нові рішення, нові варіанти). Творча, активна особистість формується переважно умовами виховання, впливом соціального середовища та системи освіти і навчання.
Якщо ж творча активність виявляється і за відсутності чи недостатності зовнішніх умов, то таку творчу активність називають креативною.
Креативність базується на специфічних психофізіологічних особливостях індивіда, зокрема на високій динаміці правої півкулі головного мозку (образне мислення).
Аналіз наукової літератури засвідчує, що проблема креативності особистості розглядається в широкому міждисциплінарному контексті.
Філософський аспект репрезентує креативність у контексті творчості як невід’ємної характеристики універсуму як сукупності об'єктів і явищ в цілому, що розглядається в якості єдиної системи, тобто об'єктивна реальність в часі і просторі (Платон, Б. Спіноза, І. Кант, Ф. Шеллінг, М.
Бердяєв та ін.).

4
Соціологічний аспект дослідження креативності пов’язано з теорією
інтерсуб’єктивності та соціальності Дж. Міда, концепцією креативності дії
Х. Йоаса. Креативність як фундаментальне підґрунтя сучасної соціально- економічної дійсності розглядається в концепції креативного класу („creative class”) Р. Флоріди.
Психологія креативності є однією з найперспективніших сфер сучасної психологічної науки. Значний внесок у розвиток цього напряму зробили, зокрема, такі вчені, як Д. Богоявленська, О. Матюшкін, В. Моляко,
Я. Пономарьов, Б. Теплов, М. Холодна, В. Шадриков, Є. Яковлева. Скажімо,
Б. Теплов ретельно вивчав проблеми загальних здібностей, В. Шандриков досліджував проблеми обдарованості, Я. Пономарьов розглядав творчу обдарованість у зв’язку з проблемою «внутрішнього плану дій». У дослідженнях Д. Богоявленської, В. Дружиніна, В. Кудрявцева,
Н. Хазратової, креативність виступала як прояв неадаптивної продуктивної активності.
М. Подд’яков виокремлює структуру творчої спрямованості людини, яка складається з кількох компонентів: потребнісно-мотиваційного; формування цілей; емоційної регуляції; системи пізнавальних засобів, які використовує людина (поняття, образи, дослідницькі стратегії); результатів пізнавальної діяльності; активного, творчого ставлення дитини до світу, яке
ґрунтується на її мотиві до винайдення нових засобів дії і видів діяльності; здатності творчо мислити.
Креативність – це природна властивість особистості, яка існує від початку життя людини; це найвища форма активності особистості.
Креативність – це активність, що втілюється у продуктах творчості. Завдяки
їй людина виражає себе, свій внутрішній світ, змінюючи його. Вона творить не тільки зовнішній світ, але й свій власний (внутрішній).
Формування креативності залежить від певних умов, зокрема, від того, що не існує: зразка регламентованої поведінки, позитивного зразка творчої

5 поведінки, умов для наслідування творчої поведінки, соціального підкріплення творчої поведінки.
Виникає дуже важливий аспект, який переводить тему творчості з рівня загальнофілософських і психологічних досліджень у площину педагогічних
задач. Він визначений ситуацією в сучасній системі освіти, що націлена на розвиток формально-логічного мислення оволодіння способами побудови однозначного рішення проблеми за схемою «накопичення – відтворення
інформації», а подекуди на механічне запам’ятовування фактів, що закріплюється тестовою системою перевірки знань. Уміння і навички, які розвиваються в цьому типі освіти, відрізняються незначною варіативністю, негнучкістю, відсутністю потенціалу розвитку, лишивши студента можливості швидко зорієнтуватись у ситуації і переносити накопичені знання і способи роботи з ним на рівні навчально-пізнавальних або життєвих реалій. Натомість процес навчання не може бути зведений лише до відтворення готових знань. Складність сучасного соціального життя, значне зростання обсягів інформації, швидке застарівання останньої потребує інших якісних здібностей і навичок мислення, іншої парадигми знання – креативної,
і, відповідно, інших педагогічних методик.
Проведений теоретичний аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури дозволив дійти висновку, що сьогодні не існує єдиної думки щодо сутності понять «креативність», творчість, а також механізму цих явищ.
Отже, творчість – це діяльність людини, яка утворює нові оригінальні цінності; це здатність до самовираження та самоактуалізації, що, у свою чергу, є магістральним у феноменології креативності. Але є ще третій –
інтеграційний підхід, який трактує творчість за творчим результатом, за творчим процесом. Творчість означає – створення нового. У сучасному словнику з педагогіки подається таке визначення креативного мислення – це здатність висловлювати незвичайні ідеї, нетрадиційно мислити, швидко розв’язувати проблемні ситуації.

6
ІІ. Діяльність вихователя ГПД як основа для розвитку учнів.
Свою роботу в ГПД вихователь розпочинає зі знайомства з
оперативною інформацією по школі. На даному етапі у його функції входить: привітання вихованців; перевірка по класному журналу відвідування та успішності вихованців; отримання від учителя початкових класів інформації про поведінку молодших школярів, що відвідують групу, про їх настрої і самопочуття; отримання інформації про характер завдань на самопідготовку; отримання вказівок від керівників школи; внесення поправок в план роботи на день на основі отриманих настанов; огляд приміщення для заняття з групою з метою перевірки відповідного мікроклімату в класі санітарно-гігієнічним нормам (свіже повітря в приміщенні, освітленість приміщення, стан навчального та ігрового обладнання).
Прийнявши дітей в групу вихователь: робить відмітку в журналі групи про відсутність окремих учнів; вислуховує прохання присутніх дітей; ознайомлюється зі змістом записок батьків вихованців; дає необхідні розпорядження старости (або помічнику вихователя) і черговим; повідомляє групі план роботи на день, враховуючи побажання і прохання вихованців, приймаючи їх пропозиції.
Наступним важливим обов'язком вихователя є організація відпочинку
дітей на відкритому повітрі незалежно від погоди і пори року. Прогулянка на пришкільній території у поєднанні з рухливими іграми середньої
інтенсивності (малорухомі ігри) може тривати 1,5 год, прогулянки в природу – до 2 год (залежно від віку учнів і від тривалості роботи групи).
Організовуючи передобіднє перебування на повітрі, слід враховувати, що діти втомлені, причому в різній степені, тому необхідна помірно рухова діяльність і диференційований підхід до учнів з різними фізичними можливостями. Важливо звертати увагу на те, щоб діти під час ігор не перевтомлювалися.

7
При цьому у функції вихователя входить: перевірка наявності у всіх вихованців відповідної сезону одежі і взуття (у зимовий час наявність головних уборів); організація занять, що вимагають від дітей рухової діяльності; пояснення правил гри, розподіл між дітьми ролей, завдань та
ігрового інвентарю.
Весь той час, поки діти перебувають на повітрі вихователь повинен також: приймати заходи та охорони життя і здоров'я малюків; попереджати можливість дитячого травматизму; стежити за самопочуттям вихованців, відносинами між ними, порядком і дисципліною.
По закінченні заняття вихователь: коротко підводить підсумки занять; вислуховує побажання дітей; дає оцінку діям вихованців.
Після повернення до школи після занять на свіжому повітрі вихователь: нагадує дітям про необхідність привести одяг і взуття в порядок; стежить за тим, щоб всі діти переодягнулися і перевзулися (змінний одяг та взуття); організовує умивання дітей, попередньо перевіривши наявність полотенець і мила.
Наступна посадовий обов'язок вихователя – організація харчування
вихованців. Його функції на даному етапі (режимному моменті) полягають у: здійсненні контролю за чистотою рук дітей (обов'язкове миття рук з милом перед походом в їдальню); своєчасне направлення в їдальню чергових, щоб вони накрили столи і підготували все для обіду; нагадуванні хлопцям (а краще згадування разом з дітьми) перед походом в їдальню правил поведінки за столом; розстановці дітей по парах; здійснення контролю за дотриманням дисципліни.
Під час обіду вихователь: стежить за дотриманням порядку за столом; контролює дотримання техніки безпеки при користуванні столовими приладами; вимагає від дітей акуратності під час їжі, підтримання чистоти на столах.
В післяобідній час з фізіолого-гігієнічних міркувань вихователь проводить короткочасне групове заняття в приміщенні. У цей час

8 вихователь: стежить за тим, як беруть участь у ньому його вихованці; всіляко заохочує їх активність. По закінченні заняття вихователь: коротко підводить підсумки занять; вислуховує побажання дітей; дає оцінку діям і поведінці вихованців.
До самопідготовки вихователь надає молодшим школярам деякий час
для неорганізованого відпочинку. В цей час він паралельно створює необхідні умови для проведення самопідготовки – наступного найважливішого режимного моменту в роботі групи продовженого дня. Вихователь на даному етапі: провітрює клас (організовуючи при необхідності вологе прибирання); перевіряє та забезпечує (при відсутності у когось з вихованців) наявність підручників та інших навчальних посібників; стежить та готовністю і розміщенням дітей за партами.
Під час проведена самопідготовки основними функціями вихователя є: розробка разом з вихованцями плану виконання того чи іншого конкретного завдання (план записується на дошці для всіх учнів або дається на картках із завданнями для окремих учнів); націлювання учнів на самостійну роботу, серйозне ставлення до виконання своїх навчальних завдань; спостереження за тим, як діти приступили до роботи; підтримання спокійної ділової обстановки в групі під час виконання ними самостійної роботи
(спостереження за діяльністю групи, вимога від кожного самостійної і старанної роботи, контроль за раціональним витрачанням часу дітьми на самопідготовку, за виконанням завдання у встановлені терміни); проведення мікропауз реабілітаційного характеру (фізкультхвилинки, вправи для очей, рук, хребта, прослуховування запису з звуками природи, невеликі ігрові вправи); здійснення індивідуального підходу до кожної дитини в про цесі проведення самопідготовки: забезпечення дитині можливості вибору того предмета, з якого він почне виконання ним домашнього завдання (з письмового або усного предмета); підвищена турбота, чуйність і такт до вихованцям, що мають слабке здоров'я, часто пропускає заняття, що вимагає щадного режиму; прояв більшої терпимість по відношенню до учнів з

9 труднощами в навчанні (по можливості додатково пояснювати незрозуміле, постійно контролювати, вчасно виявляти засвоєне, тримати зв'язок з учителями, повідомляти їм про успіхи і невдачі таких учнів); здійснення
індивідуального контролю за роботою не тільки слабко встигаючих, але й середніх і сильних учнів, а також надання їм доцільної допомоги; здійснення фронтальної перевірки роботи всієї групи; підведення підсумків (зіставлення мети роботи та її результатів; осмислення і виправлення вихованцями зроблених помилок; оцінювання).
Заняття на свіжому повітрі після самопідготовки в основному повинні задовольняти потребу дітей у русі. Наведемо поширену структуру спортивного години з урахуванням рекомендацій методистів фізичного виховання:
1. Початок заняття з повільного бігу, що чергується з ходьбою (3-5 хв).
2. Загальнорозвивальні вправи з комплексу ранкової оздоровчої гімнастики (6-8 вправ, 4-5 хв).
3. Вправи або комплекс рухів, які рекомендував учитель фізичної культури як домашнє завдання.
4. Вправи для розвитку витривалості: стрибки через скакалку по-черзі на правій і лівій ногах, на двох ногах разом (15-20 хв).
5. Естафета з елементами смуги перешкод, біг з прискоренням.
6. Рухливі ігри; програмні, тобто ті, які вивчаються на уроках фізкультури («День і ніч», «Третій зайвий», «Пастка» та ін), і за вибором учнів.
Запропонована схема спортивного години є дуже вдалою, оскільки, починаючи з розігріваючих вправ, поступово збільшується інтенсивність рухової активності молодших школярів. Безумовно, плюсом є й те, що ця схема поєднує в собі і гімнастичні вправи (причому на різні групи м’язів), і улюблені дітьми ігри. Головні функції вихователя на даному етапі в основному ті ж, що й при проведенні занять на відкритому повітрі у передобідній час: перевірка наявності у всіх вихованців відповідної сезону

10 змінного одягу та взуття; організація занять, що вимагають від дітей різної рухової діяльності; пояснення правил гри, розподіл між дітьми ролей, завдань та ігрового інвентарю.
Весь той час, поки діти перебувають на повітрі, вихователь повинен також: приймати заходи по охороні життя і здоров'я малюків; попереджати можливість дитячого травматизму; стежити за самопочуттям вихованців, відносинами між ними, порядком і дисципліною.
По закінченні заняття вихователь: коротко підводить підсумки занять; вислуховує побажання дітей; дає оцінку діям вихованців.
Найважливішою умовою при проведенні спортивної години після самопідготовки є включення всіх дітей в активну рух. Консультантами вихователя при підготовці спортивних годин є вчитель фізкультури і шкільний лікар.
В кінці робочого дня вихователь: призначає чергових на наступний день; організовує прибирання приміщення; розмовляє з батьками; відпускає додому дітей; проводить запис занять в журналі групи; доповідає керівникам школи про закінчення роботи.
Таким чином, ознайомившись зі змістом діяльності вихователя при організації кожного з режимних моментів роботи групи продовженого дня, легко помітити, що діяльність далеко не тотожна діяльності вчителя.
Відмінності вже спочатку обумовлені такими формами організації навчально-виховного процесу, як урок і група продовженого дня, і вже це зумовлює необхідність спеціально організованої підготовки вчителя початкових класів до роботи вихователем ГПД, коли у студента-майбутнього фахівця – у вузі будуть сформовані специфічні педагогічні знання і вміння.
ІІІ. Роль роботи ГПД у розвитку молодших школярів
В останні роки в освітніх установах групи продовженого дня є однією з провідних форм організації життєдіяльності дітей, їх інтелектуального й морального розвитку. Так як більшість батьків значну частину часу зайняті на роботі, вибір ними для своїх дітей заняття в групі продовженого дня

11 очевидний. Отже, перед групами продовженого дня стоять завдання виховання особистості дитини, забезпечення безпеки її життя і здоров'я.
Головною метою школи, як соціального інституту в сучасних умовах є різнобічний розвиток дітей, їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей, загальнонавчальних умінь, навичок самоосвіти, здатних до самореалізації особистості.
Молодший шкільний вік вважається найбільш сприятливим і значущим періодом для виявлення і розвитку творчого потенціалу особистості. У цьому віці закладаються основи творчої та освітньої траєкторії, психологічна база продуктивної діяльності, формується комплекс моральних цінностей, якостей, здібностей, потреб особистості. Все це визначає успішність подальшого навчання, виховання та соціалізації особистості.
На розвиток молодших школярів впливають багато факторів життя.
Соціальна середовище, в якому вони обертаються – це сім'я, друзі, знайомі
і не знайомі люди, з якими їм доводиться зіштовхуватися. Загальноосвітня школа, де вони отримують знання, а деколи проводять в ній більшу частину дня діти, як відвідують групу подовженого дня. Школи додаткової освіти, де вони задовольняють свої потреби в самовираженні. Все це відкладає відбиток на розвиток дитини як особистості. Кожен з нас повинен вкласти в наших дітей свою частину знань, умінь і навичок, щоб допомогти школярам правильно розвиватися.
Вкласти в них міцну основу для їх подальшого та успішного просування по життю. Від того, як організовано життя і діяльність дитини у групі продовженого дня, наскільки правильно зроблений відбір змісту, видів діяльності, її форм та їх поєднання в єдиній системі виховного впливу залежить успіх виховної роботи в цілому.
Вихователь групи продовженого дня повинен намагатися вирішувати завдання розвитку різноманітними способами, використовуючи наступні види діяльності: ігри, конкурси, свята, вікторини, виховні заходи, клубний годинник тощо.

12
Вихователь ГПД в міру своїх сил і здібностей робить життя дітей цікавим, змістовним, правильно організованим повсякденно, наповненим кожний день корисними думками і справами, маленькими перемогами і радощами.
У нормативних документах сказано про те, що в групі продовженого дня головною є виховна робота, однак без розвиваючих методів та прийомів не можливо виховати цілісну особистість. Тому робота з дітьми в ГПД слід проводити на паралелі виховання і розвитку.
Завдання вихователя групи продовженого дня полягає в тому, щоб не тільки зайняти дитину грою, заповнити вільний час, але і організувати такі заходи, які були б цікаві й корисні школяреві відповідного віку, сприяли його
інтелектуальному і фізичному розвитку, збагачували його емоційно.
Забезпечуючи цілеспрямованість, комплексність і безперервність виховного впливу на дітей, вихователь ГПД повинен створювати обстановку, сприятливу для розвитку кожної дитини і всього колективу.
Особливе місце в режимі дня посідає самопідготовка, яка повинна проводитися в один і той же час. Під час самопідготовки вихователь підтримує необхідний для самостійної роботи порядок і забезпечує успішне виконання завдань всіма учнями, прагнучи закріпити ті знання, які діти набули на уроках. Вихователь повинен спонукати дитину до самостійного розмірковування, всіляко стимулювати його вольові зусилля, розвивати розумові здібності.
Вихователем ГПД повинні бути передбачені розвиваючі заняття перед самопідготовкою, щоб підготувати дітей до самостійної навчальної роботи, що вимагає від них активної розумової діяльності (матеріали на розвиток мовлення, збагачення словникового запасу, тренування уваги, пам'яті, закладання основ творчості). У цьому допомагають наукові та методичні книги.
Короткочасність таких занять, своєрідних розумових гімнастик, вимагає чіткості і динамічності їх проведення і обов'язково в ігровій формі.

13
Найбільш прийнятна тривалість таких занять – 10-15 хвилин. Відпочилі, без ознак втоми і збудженості, діти легко включаються в розумову діяльність при виконанні домашніх завдань.
У вільний час всі діти тягнуться до ігрової діяльності, так як гра для деяких з них є сенсом життя. У рухливих іграх діти розвивають в першу чергу свої фізичні здібності; через сюжетно-рольові ігри вони успішно освоюють елементи людської діяльності, а з допомогою дидактичних ігор краще засвоюють і поглиблюють знання навчальної програми. У час, відведений для ігор, діти групуються за інтересами, а завдання вихователя - допомогти дітям визначитися з грою.
Важливу роль у розвитку дитини молодшого шкільного віку відіграє потреба в русі. Рухливі ігри – не тільки форма активного відпочинку дітей, а й засіб залучення дитини до здорового способу життя. Рухливі, емоційні ігри та ігри-змагання, естафети розвивають у них кмітливість, швидкість реакції, зменшують скутість і емоційну загальмованість.
Кожна гра виконує певні функції. Гра містить великі виховні можливості, так як вона завжди бажана. Ігри створюють великі можливості для розвитку організаторських умінь і навичок хлопців. Будь-яка гра робить життя дитини багатшими, розширює досвід далеко за межами того, що можна пережити в повсякденності. Ігри допомагають дитині освоювати багато корисних функцій, розвивати здібності і важливі у житті якості. Але головне, чого він навчається в грі – це бути людиною. В ігровій діяльності діти отримують навички групової роботи, тобто відбувається розвиток комунікативних здібностей і створюється радісний робочий настрій, що теж важливо в умовах тривалого перебування дітей у школі.
У розвитку дітей слід використовувати


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал