Самовдосконалення




Скачати 49.07 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації06.01.2017
Розмір49.07 Kb.

УДК 378. 14
ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО СМАКУ ОСОБИСТОСТІ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОГО
САМОВДОСКОНАЛЕННЯ
Гуров Сергій Юрійович
вчитель Національної гімназії №19, м. Мелітополь
Постановка проблеми.
В умовах ствердження державності, коли головним чинником української спільноти є значущість особистості, проблема формування художнього смаку набуває особливої актуальності. Глибоко усвідомлені художні цінності у співвідношенні з особистим життєвим досвідом надають можливість розвивати у молоді творчі здібності та естетичні почуття.
Аналіз останніх досліджень.
Проблема формування художнього смаку особистості в розрізі історико- культурологічних досліджень показує, що категорія „смак” у творах прогресивних вчених наділялася гуманістичним характером і ґрунтувалася на принципах взаємозалежності та взаємозв’язку етичного та естетичного аспектів виховання.
Було визначено вплив мистецтва на творчу діяльність особистості (М. Берхін, В. Бутенко, Н. Волошина та ін.), на розвиток її високих моральних та духовних якостей (Г. Армазанова, О. Дивненко, Б. Лук’янов та ін.); обґрунтовано ідеї щодо необхідності виховання художнього сприймання з метою освоєння навколишньої краси як символу моральних почуттів та дій (І. Зязюн, С. Долуханов, М. Каган, Л. Коваль, Г. Падалка, Л. Хлєбникова та ін.); була розроблена концепція формування музично-естетичного смаку особистості, що представлена у роботі Б. Бриліна.
Незважаючи на численність досліджень, проблема формування художнього смаку особистості у процесі професійного самовдосконалення не знайшла належного висвітлення. Відсутність цілісної системи діагностичної роботи, складність процесу оцінки індивідуальних естетичних почуттів особистості вимагають окремого вивчення.
Метою даної статті є
теоретичне обґрунтування методологічних основ художнього смаку особистості у процесі професійного самовдосконалення. Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання: визначити теоретико- методологічні основи формування художньо-естетичного смаку особистості; надати характеристику процесу формування художнього смаку майбутнього вчителя.
Виклад основного матеріалу.
Проблема формування художнього смаку розглядається в контексті філософських і культурологічних питань розвитку культури особистості. Багатоаспектний характер сучасних психолого-педагогічних досліджень у галузі естетичного виховання обумовлює звернення до різноманітних дисциплін – філософії, естетики, культурології, мистецтвознавства, педагогіки і психології.
Історико-генетичний аналіз проблеми формування смаків особистості, вивчення соціокультурного простору формування уявлень про категорії „смак”, „естетичний смак”, „художній смак” в історії філософсько-естетичної думки і естетичного виховання дозволяє обґрунтувати закономірності виникнення і функціонування поняття „художньо-естетичній смак особистості”. Розвиток культури і наукової думки призвели до появи таких категорій: „смак як фізичне відчуття”,
„естетичний смак”, „художній смак” і навіть „духовний смак” (Д. Юм). Ми спираємось на точку зору В. К. Скатерщикова, який відзначав, що історія розвитку уявлень про смак – це історія уявлень людини про красу [4].
В історії європейської естетики ми стикаємося з двома протилежними поясненнями природи художнього смаку – емоціональним і раціональним. Ці дві тенденції у розумінні смаку існують і сьогодні. Історія філософії і естетики показала різницю у підходах до визначення природи художнього смаку: природжена якість, надприродний дар, соціальне надбання.
На думку М. С. Кагана, під категорією „смак” слід розуміти здатність людини, сформованої історично (і щоразу таку, що сформувалася з самого початку у процесі виховання окремої особистості), пізнавати, уловлювати, сприймати і переживати естетичну цінність предметів і явищ реального життя [3]. При цьому М. С. Каган відзначає мінливість смаків, зумовлену історичними умовами, й певну самостійність смаку, яка відображає рівень естетичного і художнього розвитку особистості, усвідомлення її права на свободу думок і на персональну відповідальність за них [3]. Надзвичайно важливим положенням у контексті цього дослідження є точка зору вченого про функціональну заданість смаку [3]. Смак як ціннісне судження піддається оцінці. Тому існують такі вирази щодо смаку – розвинений, примітивний, хороший, поганий, тонкий, вульгарний, здоровий, спотворений, застарілий, сучасний та ін. Розвиток художнього смаку виступає важливою передумовою формування гармонійно розвинутої особистості Смак як суспільна норма прекрасного та відображення системи естетичних цінностей особистості виступає як спосіб її творчого самовираження.
У художньому смаку сфокусовані критерії естетичної оцінки різноманітних сфер життєдіяльності. Смак не тільки відбиває сучасні норми та ідеали естетичного, але й виконує прогностичну функцію, тобто закладає основи для вибірковості форм соціокультурної поведінки, напрямків художньо-творчої діяльності, самовдосконалення кожної особистості.
Поряд з поняттям „художній смак” у науковій філософській і естетичній літературі використовується поняття
„естетичний смак”. В останні роки утвердилася диференціація цих понять. Разом з цим, в окремих дослідженнях зустрічається вільне використання різних понять по відношенню до однакових явищ. Наприклад, С. І. Долуханов не надає визначення художнього смаку, а вільно переходить від естетичного до художнього, розглядаючи одні й ті ж естетичні явища
[1, с.36-37].
У народній мудрості категорія смаку представлена великою кількістю прислів'їв і приказок, найбільш відомими з яких
є: „У кожного свій смак”, „На любов та смак товариш не всяк”, „Поки не спробуєш, смаку не пізнаєш” та ін.

В українській народній педагогіці накопичений значний досвід залучення підростаючого покоління до прекрасного, до краси. З допомогою художніх засобів з давніх часів прикрашали побут, облагороджували взаємини між людьми. Процес формування оцінних суджень про красу починався з раннього дитинства. Дослідники відзначають, що в українському фольклорі чимало дитячих пісень, які розвивають почуття ритму, гармонії рухів і слова (забавлянки, пестушки, веснянки, колядки, щедрівки та ін) [4]. Простота, художня досконалість, яскравість образів і сюжетна різноманітність народних дитячих пісень створювали особливу атмосферу занурення дитини у чарівний світ звуків і образів. Суттєво впливали на формування естетичних смаків дітей іграшки. У розмовній практиці закріпились вирази, які відображають особливе ставлення до естетики іграшки: „гарна, як лялька”, „одягнулася, як лялечка”, „чепурненька, як іграшка” [4]. Серед основних умов естетичного розвитку в сім'ї українська народна педагогіка завжди розуміла красу побуту, головну роль у якому відігравали гармонія предметів, чистота, акуратність. Таким чином, в умовах поваги і великої любові до народного мистецтва діти проймалися духом народної творчості, яка збагачувала світ їхніх почуттів і естетичних уявлень. Це позитивно впливало на формування естетичних почуттів та художніх смаків підліткового покоління. Українські народні традиції естетичного виховання ввійшли складовою частиною у сучасні концепції художньо-естетичного виховання шкільної та студентської молоді.
Складний і суперечливий процес формування художнього смаку майбутнього вчителя включає розвиток здібностей художнього сприйняття явищ мистецтва і дійсності, навичок естетичної оцінки і суджень, формування системи естетичних потреб та інтересів. У процесі розвитку художнього смаку створюється система особистісних критеріїв майбутніх вчителів не тільки у сфері художньо-естетичної діяльності, але і в ціннісних орієнтаціях професіонала. Саме такі ціннісні орієнтації характеризують готовність майбутнього вчителя до формування світосприйняття школярів.
Ми розглядаємо художній смак майбутнього вчителя як здатність сприйняття, що активно включається в процес чуттєвого пізнання, емоційної сприйнятливості і певних внутрішніх установок у вигляді потреб. У такому випадку для формування художнього смаку вагомим постає предметний світ, світ речей, явищ, який оточує майбутнього вчителя. Звідси завдання у формуванні художнього смаку – створити середовище, гідне професіонала, тому що майбутньому педагогу не може бути байдуже, якими іграшками, книжками, предметами побуту буде користуватися його вихованці. Саме ідея про культуру сприйняття є найбільш важливою для методології вивчення сутності і процесу формування художнього смаку майбутніх вчителів в процесі їх професійного самовдосконалення. У такому випадку слушною є думка Е.П. Назаренко-
Кривошеєвої: „По тому, що подобається людині, чому вона надає перевагу і обирає для себе в ситуаціях вільного вибору, можна визначити саму особистість, коло її інтересів і загальний рівень культурного розвитку” [2, с. 42].
До важливих компонентів художнього смаку майбутніх вчителів ми відносимо відчуття єдності форми і змісту художнього твору; загальнокультурну ерудицію; професійні уміння сприймати, аналізувати, оцінювати художній твір; професійні знання (естетичні, художні); професійний розвиток навичок творчої діяльності; якість і змістову узгодженість естетичних і художніх оцінок, асоціацій і метафор; відчуття композиційного рішення; закінченість художнього замислу; почуття міри в процесі відбору найбільш характерних художніх фактів і явищ для визначення епохи конкретного автора, напрямку мистецтва.
На наш погляд, у художньому смаку майбутнього вчителя важливе місце займає ціннісний аспект смаку в силу ціннісно-пізнавальної природи мистецтва. При оцінці художнього смаку професіонала з точки зору психологічного механізму важлива емоційна сторона. Б. М. Теплов відзначав, що емоційне ставлення до творів мистецтва треба виховувати, розвиваючи художній смак від елементарних визначень ставлення „подобається” і „не подобається” до оволодіння розгорнутими оцінками [5, с. 104].
Зауважимо, що на сприйняття і оцінку того чи іншого художнього твору впливають такі фактори: вік, настрій людини, наявність поряд людей (близьких, незнайомих), місце, де знаходиться сприймаючий. Оскільки кращим засобом виховання емоцій є залучення особистості до багатосторонніх стосунків із середовищем, прилучення до активної діяльності, то й кращим засобом виховання смаку майбутнього вчителя також слід визнавати безпосередню взаємодію в процесі художньої творчості.
В основу формування художнього смаку майбутнього вчителя покладено безпосереднє сприйняття художнього об'єкта.
Цілісність сприйняття дозволяє на професійному рівні оцінити зміст предмета (явища) через форму, відчути його досконалість (чи недосконалість). Аксіоматичною є думка про те, що ніякими лекціями і теоретичними працями про красу саму по собі не можна без живого, безпосереднього залучення до краси розвинути естетичний смак, без сприйняття творів мистецтва – смак художній [3, с. 189]. Повноцінним сприйняттям можна вважати здатність побороти, з одного боку, наївно- реалістичне сприйняття, а з другого – однобоко-аналітичний підхід до мистецтва, уміння піднятися на синтетичний, творчий рівень художнього осмислення твору.
Оцінюючи цілісний характер художнього смаку майбутніх вчителів, ми дійшли висновку, що рівень їхніх смаків залежить від запасу художньо-естетичних знань, рівня розвитку естетичної оцінки, естетичних потреб, поваги до смаків, потреб, поглядів і симпатій інших людей. Художній смак – це готовність до адекватного і художнього сприйняття та оцінки естетичних і художніх явищ, яка в процесі професійної діяльності вчителя забезпечує прищеплення естетичних почуттів учнівській молоді.
Перспективою для роз’вяння даної багатоаспектної проблеми є діагностика рівнів професійної готовності майбутніх вчителів до формування художнього смаку в учнівській молоді.
Резюме
Стаття присвячена вивченню історійко-педагогічного аспекту проблеми формування художнього смаку особистості.
Автор аналізує підходи до вивчення поняття «художній смак», його сутність та специфіку формування в майбутніх учителів.
Резюме
В статье исследуется историко-педагогический аспект проблемы формирования художественного вкуса личности.

Автор анализирует подходы к изучению категории «художественный вкус», его сущность и специфику формирования у будущих учителей.
Summary
In the article the historical-pedagogical aspect in the forming of artificial taste of personality is researched. The author analyses the matters in the studying of category “artificial taste”, its essence and its specific of forming of the future teachers.
Література:
1. Долуханов С. И. Формирование эстетического вкуса творческой личности // Вестник Моск. ун-та. Сер. 7. Философия. – 1981. – №3. – С. 36-41.
2. Коваль Л. Г. Воспитание чувства прекрасного. – К.: Рад. Школа, 1983. – 120 с.
3. Каган М. С. Системный подход и гуманитарное знание: Избр. ст. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1991. – 384 с.
4. Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка. – К.: ІЗМН, 1997. – 232 с.
5. Шевченко Г. П. Эстетическое воспитание в школе: Учебно-метод. пособие. – К.: Рад. школа, 1985. – 144 с.
Подано до редакції 13.06.2005

Document Outline

  • УДК 378. 14
  • ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО СМАКУ ОСОБИСТОСТІ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал