Системи роботи з обдарованими учнями в знз




Скачати 109.71 Kb.

Дата конвертації09.01.2017
Розмір109.71 Kb.

УДК 376.545

Н.П. Іщенко, ст. гр. УНЗ-12-
Б-1
СИСТЕМИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ В ЗНЗ

Анотація. Стаття присвячена висвітленню систем роботи з обдарованими дітьми в загальноосвітніх навчальних закладах.
Ключові слова: школа, менеджмент, обдарованість, системи роботи, обдаровані учні, методи.
Аннотация. Статья посвещена системе работы с одаренными детьми в общеобразовательных учреждениях.
Ключевые слова: школа, менеджмент, одаренность, системы работы, одаренные дети, методы.
Abstract. Article is devoted to systems work with gifted children in secondary schools.
Keywords: school management, talent, work system, gifted students methods.

Постановка проблеми. У Доктрині національної освіти, що визначає стратегію й основні напрямки розвитку освіти України в ХХІ ст., зазначено:
«Система освіти має забезпечувати підтримку обдарованих дітей і молоді, розвиток у них творчих здібностей, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості». [1]
Обдарована людина може дати державі, людству в цілому значно більше, ніж людина з посередніми здібностями. Суспільство в цілому зрозуміло , наскільки важливо виявити обдарованих дітей на ранньому етапі
їхнього розвитку, забезпечити їм можливості для повноцінного навчання, виховання та самовдосконалення. В Україні практично відсутні програми виявлення і розвитку обдарованих дітей. Тому найчастіше в заклади нового типу відбирають просто успішних учнів, але ця успішність - результат не стільки особливих здібностей, скільки певних рис характеру (волі, організованості, відповідальності) або сприятливих для розвитку соціальних умов. Проте розвиток здібностей у обдарованих дітей потребує особливої
уваги, комплексного і багатоаспектного підходу, забезпечити який можна тільки на рівні управління всім навчальним закладом.
Аналіз стану досліджень і публікацій. Питаннями визначення поняття обдарованість присвячена низка робіт вітчизняних та зарубіжних психологів і педагогів. Відомі визначні дослідження у галузі психології обдарованості Д. Гілфорда, П. Торренса, Ф Баррона, К.Тейлора. На основі
ідей психологів Д. Керрола і Б. Блума їх послідовниками була розроблена методика навчання обдарованих дітей. Вивченням феномену обдарованості займались ряд вітчизняних дослідників: О. Матюшкін, Ю. Гільбух, В.
Моляко, О.Рибалка, О. Балл, І. Бех, Б. Теплов, Л. Виготський, Г. Костюк.
Мета статті - розкрити особливості систем роботи з обдарованими дітьми в загальноосвітніх навчальних закладах показати форми та методи роботи, формування цілісної, саморегульованої системи щодо виявлення і підтримки обдарованої молоді в ЗНЗ, розвитку та реалізації її здібностей; стимулювання творчої роботи учнів і вчителів .
Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні система роботи з обдарованими учнями пов'язана з новими умовами і вимогами швидко змінного світу, що породив ідею організації цілеспрямованого утворення людей, що мають яскраво виражені здібності в тій або іншій області знань.
Нова українська школа повинна забезпечувати всебічний розвиток
індивідуальності людини як особистості та найвищої цінності суспільства на основі виявлення її задатків, здібностей, обдарувань і талантів. В Україні прийнято цілий ряд законів і програм (зокрема Закон України "Про освіту",
Національна програма "Діти України", Програма розвитку обдарованих дітей
і молоді, Указ Президента України про підтримку обдарованих дітей та інші), які спрямовані на створення загальнодержавної мережі навчальних закладів для обдарованої молоді.
Сучасне суспільство - це суспільство глобальних змін, постійної творчої еволюції. Темп розвитку сучасного суспільства залежить від творчого зусилля особи, від тих можливостей і здібностей, якими вона володіє. Таким
чином, глобалізація стимулює активність особи, указує на необхідність підготовки її до майбутнього, ставить нові цілі і задачі перед системою освіти, потреби та інтереси яких виходять за межі традиційних програм і предметів. Створення системи роботи з обдарованими учнями в ЗНЗ є актуальним питанням усієї освіти України, що охоплює як навчальну, так і виховну роботу. Така система має:
- ураховувати особливості школи;
- відповідати сучасним педагогічним ідеям і концепціям4
- сприяти розвитку творчої особистості учня, його самоосвіті та саморозвитку
, запровадженню основних засад особистісно орієнтованого навчання й виховання;
- бути покликана забезпечити максимальне розкриття індивідуальних особливостей і здібностей учнів.
Обдарованість як і раніше залишається загадкою для більшості дітей, вчителів і багатьох батьків. Для широкої громадськості ж найбільш важливими проблемами є не стільки наукові підстави обдарованості, скільки насамперед їх реальні життєві прояви, способи виявлення, розвитку й соціальної реалізації. Турбота про обдарованих дітей сьогодні - це турбота про розвиток науки, культури й соціального життя завтра. Існує думка, що обдаровані діти не мають потреби в допомозі дорослих, в особливій увазі й керівництві. Однак в силу особистісних особливостей такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки й мислення, вони більше сприйнятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини й зв'язки.
У сучасній педагогічній теорії та практиці відбувається інтенсивний процес розробки системи роботи обдарованих дітей. Про це свідчать численні наукові, методичні публікації, науково-практичні конференції.
За визначеннями багатьох вчених, складовими системи роботи з цієї проблеми. На які треба орієнтувати педагогічних працівників, є:
- концепція обдарованості;
- психодіагностика( виявлення рівня обдарованості);

- прогнозування розвитку обдарованих дітей;
- технології та методики виховання, навчання й розвитку творчого потенціалу особистості.
У співавторстві з Т. Сімоном А. Біне розробляє систему діагностики
інтелектуального потенціалу дітей. Вони стали засновниками діагностичної школи Біне – Сімона. Ця школа не була бездоганною, але її досягненням став перехід від діагностики індивідуальних відмінностей до вимірювання процесів вікового розвитку. Їх школа характеризувалась кількісним підходом до обдарованості. Послідовники А.Біне – Л.Термен, Р. Мейлі, Дж. Рамен,
Л. Перлоуз, Р. Амтхауер- удосконалювали методики і створювали нові. Це поклало початок « тестового буму».
Обдарована дитина схильна до критичного відношення не тільки до себе, але й до навколишнього. Тому педагоги, що працюють із обдарованими дітьми, повинні бути досить терпимі до критики взагалі й особистої зокрема.
Робота з обдарованими дітьми вимагає не тільки належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової, розвиваючої, творчої діяльності, а ще й накладає на систему роботи певні додаткові вимоги. Робота з обдарованими дітьми вимагає специфічних підходів, методів, форм. Таким дітям не достатньо навчання в межах стандартів шкільної програми. Зміст роботи з обдарованими учнями містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості; виявлення обдарування дітей і максимальне сприяння
їхньому розвитку. Важливо використовувати різноманітні методики для виявлення уподобань та здібностей учнів, спостерігати за їхніми успіхами та досягненнями. Із цією метою впроваджується ряд заходів: медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних. Що здійснюються спільно із сім’єю та школою.
На першому етапі системи роботи - виявлення обдарованих дітей, враховуються відомості про досягнення дитини у певній сфері діяльності, надані батьками і педагогами. Можуть бути використані результати
групових тестувань, соціологічних опитувань. Це позволить виявити коло дітей, з якими слід проводити поглиблені індивідуальні дослідження.
Другий етап є діагностичним. Проводяться індивідуальне оцінювання творчого потенціалу й особливостей дитини психологом та вчителями.
Обстеження дітей проводяться за допомогою набору психологічних тестів, залежно від того, який варіант потенційних можливостей переважає. Якщо переважає інтелектуальна сфера й дитина легко навчається, має гостре мислення і допитливість, виявляючи практичну кмітливість, то використовуються методики, спрямовані насамперед на визначення базових когнітивних і мовленнєвих параметрів у обдарованих дітей, наприклад методика «Тест структури інтелекту» Амтхауера тощо.
У дітей, обдарованих у сфері академічних досягнень, найбільш розвиненими можуть бути окремі здібності до мов і літератури, математики або природознавства. Тому завдання-визначити рівень загального
інтелектуального розвитку дитини, але й дати оцінку типу мислення. У пригоді може стати
«Стенфордський тест досягнень».
Діти з творчим і продуктивним мисленням відзначаються незалежністю, розкутістю поведінки, здатністю продукувати оригінальні ідеї, вмінням знаходити нестандартні рішення, винахідливістю.
Таке творче спрямування обдарованості дітей передбачає оцінювання насамперед їхніх творчих здібностей. Використовуються «Фігурна форма тесту творчого мислення Торренса», «Тест віддалених асоціацій» Медника, вербальний тест творчого мислення «Незвичне використовування» І.
Аверіної, тест для визначення особистісних характеристик «Особистісний опитувальник» Г. Айзенка, «Характерологічний опитувальник» К.
Леонгарда-Шмішека, «Кольоровий тест» М. Люшера та ін.
Обдаровані діти - контактні, ініціативні, з підвищеною потребою в спілкуванні й лідерстві мають високі організаторські здібності. Серед однолітків і дорослих вони почуваються впевнено; однолітки завжди обирають їх на головні ролі в іграх та заняттях. Під час досліджень таких
дітей використовуються особистісні методики та соціометрія, наприклад
«Комплексний особистісний соціометричний тест» О. Зварикіна.
У всіх обдарованих дітей виразно виражена пошукова потреба. Вони відчувають яскраві, насичені емоції при занятті певною роботою. Ще їх відрізняє надзвичайна цілеспрямованість, здібність до тривалої концентрації уваги, уміння управляти своєю діяльністю (у певній області).
Обдарованість інтелектуальна і обдарованість творча не зв'язані між собою напрями. Відомий дослідник у області творчих здібностей Е. Торренс говорив, що якби ми виявляли обдарованих дітей на основі тестів інтелекту, то ми б відсіяли 70 відсотків найбільш творчих з них.
Якщо ж у дитини переважають художні здібності, вона з раннього віку виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування спрямовується на оцінювання ступеня її емоційної стійкості, така дитина вразлива і потребує індивідуального психологічного підходу. А й часом і психологічної корекції лікаря-фахівця. [ 2].
Якщо у дитини обдарованість у руховій сфері виявляється високий ступінь психомоторних реакцій, спритності, значній фізичній силі. Розвитку рухових навичок ( біг, стрибки ).
Діагностика обдарованості у цій сфері проводиться за допомогою методик, що призначені для зорово-моторної координації ( наприклад « Тест творчих здібностей у русі» Торренса ).
Багато дітей можуть виявити високий ступінь обдарованості у багатьох сферах. У такому разі дуже важливо не тільки виявити поле обдарованості, але й удосконалювати, розвивати його.
На третьому етапі системи роботи з обдарованими дітьми основну роль повинні виконувати педагоги, завдання яких – формування і поглиблення дитячих здібностей.
Обдарованість - це високий рівень творчого потенціалу, який виражається, перш за все, у високій пізнавальній та дослідницькій активності.

Завдання вчителя - активізувати можливості обдарованих дітей, розкрити природу та психологічний механізм творчої дитини.
Спілкуючись з такими дітьми, учитель має в окремих випадках, перейти грань своєї особистої природи, мати великий досвід, спеціальні знання.
Учитель повинен постійно знаходитись у пошуку ефективного механізму включення здібної дитини в структуру навчально-виховного процесу.
Так як здібності дитини формуються під час оволодіння змістом матеріальної і духовної культури, науки, техніки, мистецтва в процесі навчання, то варто звернути увагу на найбільш загальні можливості, які треба розвивати [8]:
- пізнавальні можливості і навички;
- володіння великим обсягом інформації;
- застосування засвоєного матеріалу на новому;
- встановлення причинно-наслідкових зв'язків;
- виявлення прихованих залежностей і зв'язків;
- вміння робити висновки;
- уміння інтегрувати і синтезувати інформацію;
- прагнення до розв'язання складних проблем;
- уміння розуміти складні ідеї, розрізняти тонкі відмінності;
- використання альтернативних шляхів пошуку інформації;
- здатність аналізувати ситуації;
- уміння оцінювати як сам процес так і його результат;
- уміння передбачати наслідки;
- уміння міркувати, будувати гіпотезу;
- застосування ідей на практиці, здатність до перетворень;
- критичність мислення, допитливість.
Форми роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках та позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що і інші учні, але за рахунок
вищого темпу обробки навчальної інформації. Вибір форм навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх знання, здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.
Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер [3].
Метод навчання - це різнобічне явище, яке має внутрішню структуру та зовнішню форму виявлення: розв'язує певну дидактичну мету, являє собою форму обміну науковою інформацією між учителем і учнем, визначає вид і рівень пізнавальної діяльності, це спосіб стимулювання та мотивації навчання, сукупність взаємопов'язаних прийомів і операцій у діяльності вчителя й учнів, спрямованої на досягнення поставлених завдань [4].
Успішному формуванню в учнів досвіду творчої діяльності сприятимуть методи навчання з:
- практичною спрямованістю методів на основі нових підходів до визначення складності творчих завдань, їх систематизації,
- оптимальним поєднанням методів,
- забезпечення необхідних педагогічних умов для їх реалізації.
Слід також проводити позакласну та позашкільну роботу (виконання учнем додаткових завдань, відвідування занять гуртка або участь у масових тематичних заходах: вечорах, конкурсах художньої, технічної та інших видів творчості , зустрічі з ученими). Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання школярами різноманітних завдань, участь в олімпіадах. Учителі мають налагоджувати контакти з позашкільними закладами, де займаються їх вихованці. Вивчаючи інтереси учнів, вони
допомагають їм обрати профіль позашкільних занять. У роботі з обдарованою молоддю не тільки створюють сприятливі умови для їх розвитку на уроках і в позашкільній діяльності, а й психологічно готують до наполегливої праці.
Сутність нової гуманістичної педагогічної парадигми можна розкрити словами, педагогічним досвідом та самим життям вітчизняного педагога- новатора В.О.Сухомлинського: «У чому найвища насолода життя? По-моєму, у творчій праці, що наближається до мистецтва. Тільки через працю лежить шлях до мудрості, творчості, науки».
Василь Олександрович завжди глибоко і всебічно аналізував результати навчально-виховної роботи, і це допомогло йому по-науковому розв'язувати складні педагогічні проблеми. [6 ]
Форми навчання обдарованих дітей:
- Спеціальні класи.
- Спеціалізовані школи.
- Навчальні заклади нового типу.
- Спецкурси та факультативи.
- Позашкільні гуртки та секції.
- Заочні школи.
- Станції юних техніків, біологів тощо.
Робота з обдарованими дітьми вимагає специфічних підходів, методів і форм. Таким дітям не достатньо навчання в межах стандартів шкільної програми. Керівництвом школи мають бути передбачені додаткові заходи щодо роботи з такими дітьми, залучені до неї кращі педагоги, оскільки вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям
М. Карне, А. Шведел і С. Ліннемайер виділили принципи складання програм для обдарованих дітей [7]:
1.
Кожна дитина неповторна. Необхідно виділити сильні та слабкі сторони кожної дитини та скласти програми, що відповідають її потребам.
2.
Обдаровані діти дуже критичні до себе і часом відрізняються
несприятливим «Я-образом». Необхідно допомогти їм знайти реалістичне уявлення про себе. Особливо важливо згладити невідповідність між високим
інтелектуальним розвитком і доступними руховими навичками .
3.
Родина відіграє найважливішу роль в освіті обдарованої дитини, тому вона повинна працювати в тісному контакті зі школою.
4.Оскільки обдарованих дітей відрізняє широка сфера інтересів, програма повинна включати різноманітний матеріал, збалансований і сприятливий їх усебічному розвитку (в емоційному, руховому плані й у сфері спілкування).
5.Обдарована дитина, яка навчається в одній групі із «середніми» дітьми, повинна мати можливість спілкуватися з настільки ж розвиненими однолітками.
6.Керувати програмою навчання обдарованих дітей повинна людина, яка має спеціальну підготовку й відповідний досвід роботи .
7.Невід'ємна частина програми - система її оцінки. Важливо визначити, якою мірою дитина досягає поставлених цілей. У такий спосіб можна виявити слабкі місця програми й визначити, наскільки вона задовольняє потреби дитини. Тому повинна мати місце добре організована, ефективна й постійно діюча система виявлення обдарованості, в якій беруть участь і батьки.
8. Щоб забезпечити поступальний хід розвитку, програма повинна передбачати оптимальний і плановий перехід дитини з одного рівня на іншій.
Це вимагає спільних зусиль адміністрації, учителів і батьків.
9.Одного інтелекту в житті недостатньо, тому програма має розвивати цілеспрямованість, наполегливість і бажання довести справу до кінця.
10.Програма повинна передбачати розвиток творчих здібностей дитини.
Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес.
Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.
Розвиток індивідуальних здібностей і обдарованості дітей, забезпечення
умов їхньої самореалізації є одним із завдань управлінців, яке потребує конкретної розробки практичних заходів. Обов'язок адміністрації школи:
- побудувати систему пошуку, відбору та діагностування рівня розвитку обдарованої дитини на всіх етапах навчання;
- забезпечити організацію педагогічного процесу так, щоб максимально розвинути здібності обдарованих дітей;
- розробити конкретні програми роботи закладу освіти з цієї проблеми; практичних дій учителя (причому пріоритет слід віддати останнім). Можна запропонувати таку тематику самоосвіти: мотивація навчання; створення програм самоосвіти учнів; особливості пізнавальної діяльності; позитивні та негативні факти у навчанні обдарованих дітей; інтерес як мотиваційна передумова обдарованості; особливості спадкової основи особистісної обдарованості; особливості образотворчої (музичної, технічної тощо) обдарованості дитини.
Важливим аспектом в системі роботи з обдарованими дітьми є планування роботи з розвитку творчої особистості. Планування забезпечує поступове та послідовно-логічне введення учня у світ наукових знань [10].
Розв’язання проблем обдарованих учнів можливе лише за умов абсолютно доброзичливого ставлення до них дорослих, надання в спілкуванні з такою дитиною беззаперечної переваги роз’ясненню та переконанню перед примусом і критикою, уважності до потреб обдарованих дітей, цілеспрямованого підвищення загальної культури педагогічних працівників і батьків обдарованого школяра.
Робота з обдарованими учнями триває весь час їхнього перебування у загальноосвітньому навчальному закладі. Навіть якщо з певних причин учень не включається в активну творчу діяльність, ставлення педагогів до нього не повинно змінюватися: педагогічний колектив продовжує працювати як із самою дитиною, так і з її батьками у напрямі розвитку та підтримки школяра.
На нашу думку, дотримання цих рекомендацій сприятиме покращенню та підвищенню ефективності результатів системи роботи з обдарованими
дітьми в ЗНЗ. Для України, яка прагне до статусу розвиненої, правової і демократичної держави, створення системи розвитку обдарованої особистості є необхідною умовою досягнення успіху на цьому шляху. Нині і сама доля України залежить від того, наскільки ефективно будуть реалізовані
інтелектуальні, творчі можливості її народу, кожного громадянина. Ось чому великого значення набуває науково-педагогічне вирішення цієї проблеми, зокрема вияв і розвиток здібностей і таланту кожної дитини, дослідження теоретичних основ ефективної державної підтримки талановитої молоді, а також вдосконалення системи роботи з обдарованими дітьми в загальноосвітніх навчальних закладах.















Список використаної літератури

1.Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті. – К.: Шкільний світ,
2001.
2.Антонова О. Є. Теоретичні та методичні засади навчання педагогічно обдарованих студентів: [монографія] / Олена Євгеніївна Антонова. -
Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. - 472 с.
3.Гільбух Ю.3. Розумово обдарована дитина. - К.: Либідь, 2002. -112с.
4.Головин С.Ю. Словарь практического психолога. Минск - Москва
(Харвест-Аст). 2001. - 798с
5.Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: [навчальний посібник] /
Ілона Миколаївна Дичківська. - К.: Академвидав, 2004. - 352 с.
6. Крыжко В.В., Павлютенков Е.М. Психология в практике менеджера образования.- СПб.: Образование-культура. 2002. -184с.
7. Москалевський З.О. Система роботи з обдарованими дітьми// Директор школи. – 2012.- №9 - С.29-50.
8. Савченко О. Від управління школою до управління навчанням і розвитком кожного учня. // Пед. газета. - 2010. - № 9. - 68 с.
9. Чачанідзе Н.Г., Григор’єва І.О. Знайомтесь – Школа Творчості... //
Обдарована дитина. - 2012-№5. - С.3- 9.
10. http://ua.textreferat.com/referat-13115-2.html




База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал