Соціально-правовий захист дітей від насильства в сім'Ї




Скачати 489.53 Kb.

Сторінка1/4
Дата конвертації18.01.2017
Розмір489.53 Kb.
  1   2   3   4











СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ДІТЕЙ
ВІД НАСИЛЬСТВА ВСІМ Ї



















Зміст
Вступ
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи вивчення проблеми соціально-правового
захисту дітей від насильства
1.1. Сутність, причини та наслідки явища насильства над дітьми
1.2. Нормативно-правова база захисту дітей від насильства РОЗДІЛ 2. Соціально-педагогічна робота з дітьми, які постраждали від
насильства
2.1. Зміст соціально-профілактичної роботи, щодо жорстокого поводження з дітьми
2.2. Розробка методики, виявлення дітей-жертв насильства РОЗДІЛ 3. Апробація методики виявлення дітей, які постраждали від
насильства

3.1. Критерії виявлення дітей-жертв насильства
3.2. Методичні рекомендації соціальним педагогам і вчителям у сфері соціально-правового захисту дітей від насильства
Загальні висновки
Список використаних джерел
Додатки












Вступ
Жорстоке поводження з дітьми визнано однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини у світі. Без подолання цього згубного явища неможливо створити умови для повноцінного розвитку дитини, реалізації її особистості. Проблема насильства над дітьми свідчить про необхідність ретельного вивчення й розробки профілактичних заходів спрямованих на її вирішення, оскільки діти є найнезахищенішою, найуразливішою й майже повністю залежною від дорослих частиною суспільства. Насильство розглядають учотирьох площинах правовій, моральній, суспільно-політичній та психологічній. У правовій площині більшість випадків насильства карається законом. Але проблема полягає втому, що жертви насильства не завжди звертаються по допомогу до правоохоронних органів. У контексті викладеної проблеми надзвичайно актуальною є соціально- правовий захист дитини від насильства і жорстокого поводження всім ї. Враховуючи актуальність проблеми та зважаючи на недостатню дослідженість проблеми у сучасних умовах розвитку суспільства, обрано тему наукової роботи “Соціально-правовий захист дітей від насильства.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність розробленої автором методики виявлення дітей-жертв насильства всім ї для їх подальшого соціально-правового захисту від жорстокого поводження з ними.
Завдання дослідження:
1.
Розкрити сутність, причини та наслідки явища насильства над дітьми. Окреслити загальну нормативно-правову базу захисту дитини від насильства. Охарактеризувати зміст соціально-профілактичної роботи щодо жорстокого поводження з дітьми. Розробити методику виявлення дітей-жертв насильства.
Визначити критерії виявлення дітей-жертв насильства. За допомогою емпіричного дослідження виявити ефективність розробленої методики виявлення дітей-жертв насильства. Розробити методичні рекомендації соціальним педагогам і вчителям у сфері соціально-правового захисту дітей від насильства.
Об’єктом дослідження є соціально-педагогічна робота у сфері соціально-правового захисту.
Предметом дослідження є методи і методики соціально-педагогічної роботи у сфері соціально-правового захисту дітей від насильства всім ї.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано загальнонаукові методи теоретичного
рівня (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення науково- теоретичних та емпіричних даних, методи емпіричного дослідження
(соціометрія, анкетування, тестування, спостереження, бесіда, аналіз документів, соціальна паспортизація.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в узагальненні нормативно-правової бази соціально-правового захисту дітей від насильства, всім ї розкритті змісту соціально-профілактичної роботи щодо жорстокого поводження з дітьми та напрямів роботи закладів, в яких здійснюється реабілітація дітей-жертв насильницьких дій.
Практичне значення дослідження полягає втому, що підготовлено методичні рекомендації для студентів педагогічних навчальних закладів, соціальних педагогів, психологів, вчителів школи.
РОЗДІЛ 1
Теоретичні основи вивчення проблеми соціально-правового захисту дітей
від насильства
Даний розділ містить загальні відомості стосовно сутності, причин та наслідків насильства над дітьми, а також обґрунтовані основні засади нормативно-правового захисту дітей від насильства.
1.1. Сутність, причини та наслідки явища насильства над дітьми
Сучасні погляди суспільства на виховання, нетерпимість до насильства над дітьми і занедбаності батьками сформувались відносно недавно. Насильство над дітьми існувало у всі часи і виникало значно частіше в попередніх поколіннях, ніж сьогодні. В художній літературі, мистецтві багатьох країн зафіксовано випадки жорстокого ставлення до дітей. Цій проблемі присвячено велику кількість наукових публікацій.
Соціальна і психологічна незрілість дітей ставить їх у повну залежність від дорослих. Ця залежність, а також нездатність захистити себе, робить їх особливо уразливими перед різними проявами насильства. Не можна говорити про насильство над дитиною і відсутність батьківського піклування без врахування сімейного контексту. Сімейні взаємовідносини – найперші і найміцніші соціальні взаємовідносини, які значною мірою впливають на самооцінку дитини, її здатність до адаптації і відчуття благополуччя. Для більшості з нас сімейні впливи є позитивними і є основним джерелом виховання, в процесі якого формуються принципи соціальної взаємодії, що зберігаються потім упродовж усього життя. На інших, однак, сімейні події і переживання впливають негативно. Несприятлива атмосфера всім ї створює передумови для найжорстокіших форм насильства всім ї та суспільстві. Не дивлячись нате, що ця тема вже досить активно розробляється протягом останніх десятиліть, чіткого визначення поняття насильства немає. Наданий момент насильством вважають реальну діючи загрозу умисної фізичної, сексуальної, психологічної чи економічної дії, примусу збоку однієї
особи до іншої з метою контролю, залякування, навіювання почуття страху. В процесі насильства одна людина нав’язує себе, свої цілі та норми іншій, намагаючись підкорити її собі. Це узурпація свободи людини, це не є випадковими діями, які не можна пояснити. Кожен член родини переживає такі дії по-своєму, що накладає свій відбиток на ціннісно-орієнтаційну сферу. Особливо це стосується дитини, адже її особистість тільки формується [56, c. 128]. В Конвенції ООН про права дитини зазначено, що жорстоке поводження з дітьми – це всі форми фізичного і/або емоційного поганого поводження, сексуальне насильство, відсутність піклування, торгівля чи інші форми експлуатації, що здатні призвести чи призводять до фактичної шкоди для здоров’я дитини, його виживання, розвитку чи гідності в контексті відповідальності, довіри чи влади [14, c. 167]. Жорстокість може виявлятись із боку осіб, які безпосередньо не є членами сім’ї, але пов’язані з ними певними стосунками. Це необхідно враховувати в соціально-педагогічній роботі з сім’ями. Насильство над дітьми може бути як одномоментним, такі пролонгованим в часі, як свідомим, такі неусвідомленим збоку дорослих, батьків, вихователів. Воно може призвести до емоційного чи психічного травмування, чи навіть загибелі дитини [26, c. 83]. Дитинство – це період відсутності дорослої відповідальності, узаконена залежність від турботи та економічної підтримки суспільства. Дитина є недієздатною в повному обсязі, але має всі людські права. Діти мають право на захист від жорстокого поводження, насильства різних видів і форм. Жорстоке поводження, з точки зору порушення прав дитини, можна тлумачити як ігнорування потреб дітей, порушення їх прав
- відсутність догляду за ними (чи незадовільний догляд ізоляція дитини, бойкоту дитячому колективі
- відсутність проявів батьківської любові, доброти, чуйності

- безвідповідальність до дітей
- бездіяльність батьків щодо дитини у скрутній ситуації
- брутальність, глузування, неповага до гідності, особистості дитинине вираховування вікових особливостей дитина просто не може зробити те, що вимагають від неї батьки
- авторитарний стиль спілкування з дитиною
- нехтування дитиною
- обман дитини [46, c. 15]. В основі насильства над дитиною лежить нерозуміння цінності дитини, відсутність системи демократичних цінностей, які визначають модель сімейного життя і родинного виховання в конкретній сім’ї. У правовій базі України визначення насильства, яке є складовою жорстокого поводження з дітьми, представлене Законом України №2789-ІІІ Про попередження насильства в родині від 15.11.2001 р. У статті 1 Визначення термінів визначено види насильств фізичне насильство – навмисне нанесення одним членом родини іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що можуть привести або привели до смерті постраждалого, порушення фізичного або психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі та достоїнству. Всі дії, спрямовані на спричинення дитині фізичної шкоди, заборонені законом сексуальне насильство – протиправне зазіхання одного члена родини на статеву недоторканність іншого члена родини, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена родини. Поняття сексуальне насильство містить в собі не лише зґвалтування, ай сексуальні домагання, непристойні пропозиції, а також будь-які образливі дії, що мають сексуальний характер психологічне насильство – насильство, пов’язане з дією одного члена родини на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими спеціально створюється емоційна невпевненість,
нездатність захистити себе й може заподіюватися або заподіюється шкода психічному здоров’ю; економічне насильство – навмисне позбавлення одним членом родини іншого житла, їжі, одягу й іншого майна або засобу, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я [18]. На основі досвіду роботи з сім’ями та безпосередньо з дітьми можна виділити наступні типи жорстокого поводження з дітьми жорстокі фізичні покарання, фізичні знущання, побиття побиття штовхання спроби задушити викручування рук та ін.; дитина є свідком знущань над іншими членами сім’ї: батько б’є чи ґвалтує матір у присутності дітей погану дитину фізично карають у присутності хорошої дитини дитина є свідком фізичних знущань над іншою людиною, що не є членом її родини та ін.; сексуальне насильство, інцест

гвалтування;

нав’язування сексуальних стосунків сексуальні дотики/поцілунки; інцест (кровозмішення показ порнографії залучення дитини до виготовленні порнографічного продукту та ін.; використання привілеїв дорослих поводження з дітьми як з рабами чи слугами покарання, поводження, як з підлеглими поводження як зі своєю власністю
відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства залякування використовування свого росту, розмірів та сили навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів крики, стресогенна поведінка жорстокість щодо інших істот погрози кинути дитину самогубства заподіяти фізичної шкоди заподіяти шкоду іншим людям, тваринам, рослинам тощо розлюбити дитину силами зла, що покарають дитину та ін.; використання громадських установ загроза покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею ізоляція контролювання доступу дитини до інших людей бабці/дідуся, однолітків, братів/сестер, батька/матері, інших людей контролювання перебування дитини у помешканні, заборона виходити з дому контролювання спілкування дитини з друзями закривання дитини у коморі, сараї чи туалеті, чи у будь-якому закритому приміщенні вдома, в школі тощо обмеження спілкування з дитиною, аж до повного ігнорування у спілкуванні емоційне насильство приниження використання скарг
використання дітей в якості довірених осіб підвищення голосу без вартої нате причини непослідовність

присоромлення дитини використання дітей у конфліктах між батьками

“торгівельна” поведінка одного з батьків щодо любові до дитини економічне насильство незадоволення основних потреб дитини відмова чи зволікання у виплаті аліментів повна відмова дитинів грошах контролювання дитини за допомогою грошей відмова дитині у підтримці використовування дитини як засобу торгу при розлученні

нав’язування дитині економічно обмеженого способу проживання без
існуючої для цього необхідності примушування дитини важко працювати [52, c. 78]. Згідно Конвенції ООН про права дитини, яку підписали 189 держав світу, кожна дитина має право на захист від усіх видів сексуальної експлуатації та насильства. Всі держави повинні захищати дітей від сексуальної експлуатації та забезпечувати дітям-жертвам фізичну та психологічну реабілітацію і допомогу в соціальній реінтеграції. Серед причин виникнення жорстокого поводження до дітей можна виділити наступні
- безробітність або низька матеріальна забезпеченість
- алкоголізм одного чи обох батьків
- самотність чи шлюб, який розпався
- занадто маленьке житло, що посилює напругу
- озлобленість батьків чи розчарованість ужитті- фізична чи психічна перевтома
- незрілість батьків

- егоїзм батьків, прагнення їх до розваг
- відсутність прив’язаності до дитини
- надмірна вимогливість
- народження другої дитини
- велика кількість дітей
- небажана дитина (як привід і примус до укладення шлюбу
- передчасно народжена в шлюбі дитина, яка дає привід до сварок та розриву
- позашлюбна дитина як об’єкт виміщення зла на його матір (батька
- дитина з фізичними та психічними недоліками, від якого хочуть позбавитися [40, c. 17]. Жорстоке поводження з дітьми в установах розглядається як порушення їх праву тому числі й права на освіту. Тому доцільною є як вчительська, батьківська, такі дитяча просвіта в цьому напрямі, а також вивчення основ нормативно-правового захисту дітей від насильства.
1.2. Нормативно-правова база захисту дітей від насильства
Першим міжнародним документом, в якому розглядалась проблема прав дитини, була Женевська декларація 1924 року, спрямована на створення умов, що забезпечують нормальний фізичний і психічний розвиток дитини, право дитинина допомогу, належне виховання, захист. Важливим документом стала прийнята 10.12.1948 р. Генеральною асамблеєю ООН Загальна декларація прав людини (введена вдію з 1976 р. Уній вперше зафіксовані основи захисту прав дітей [14, c. 206]. Свій розвиток Декларація отримала в пакетах прав людини, що гарантували рівні права всім дітям і забезпечення розв’язання їх основних соціальних проблем. Генеральна асамблея ООН 20.11.1959 р. прийняла Декларацію прав дитини – документ, який регулює становище дитини в сучасному суспільстві. Декларація складається з 10 принципів, якими проголошується, що дитині, незалежно від кольору шкіри, мови, статі, віри, законом повинен бути
забезпечений соціальний захист, надані умови та можливості, що дозволили б їй розвиватись фізично, розумово, морально, духовно [14, c. 58]. Україна вперше в Конституції зазначила, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом, держава забезпечує гарантії державного утримання та виховання дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування (ст. 52). Правова база складається з Конституції України, відповідних кодексів України, законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, а також відомчих правових актів, державних програм [68, c. 92]. На підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини 26.04.2001 р. в Україні був прийнятий Закон Про охорону дитинства, який визначає охорону дитинства стратегічним загальнонаціональним пріоритетом із метою забезпечення реалізації прав дитинина все життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері. Отже, до Міжнародних правових документів, які спрямовані на подолання насильства над людьми відносяться Загальна декларація прав людини (10.12.1948); Декларація прав дитини (20.11.1959); Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (16.12.1966); Конвенція про права дитини (20.11.1989); Закон України Про охорону дитинства (26.04.2001, остання редакція – 24.04.2008); Закон України Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю
(26.06.2001, остання редакція – 31.01.2009); Кримінальний кодекс України (1.09.2001, остання редакція –
30.04.2009); Закон України Про попередження насильства всім ї (15.11.2001, остання редакція – 1.01.2009); Сімейний кодекс України (10.01.2002, остання редакція – 7.05.2009);
Закон України Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства всім ї або невиконання захисного припису (15.05.2003); Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.01.2004 р. №38 Про затвердження заходів щодо виконання Закону України Про попередження насильства всім ї та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства всім ї Указ президента України від 5.05.2008 р. №411/2008 Про заходи щодо забезпечення захисту праві законних інтересів дітей Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству всім ї (25.09.2008) [14, c. 34]. На національному рівнів Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають людину від насильства всім ї, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства всім ї. Дитина вправі особисто звернутися в органи опіки й піклування, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інші уповноважені органи за захистом своїх прав, свободі законних інтересів. Згідно Закону Про попередження насильства всім ї визначено перелік органів та установна які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства всім ї. Такими установами визнані
- спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства всім ї
- служба дільничних інспекторів міліції
- кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ
- органи опіки і піклування
- кризові центри
- центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства всім ї

- органи виконавчої влади
- органи місцевого самоврядування [18]. У кожного з цих органів різні обов’язки, тому вони повинні співпрацювати разом, адже тоді складатиметься майже повна картина окремих випадків, відповідно, стане простіше й ефективніше допомагати постраждалим від насильства в родині. Існують спеціальні заходи попередження насильства всім ї, регламентовані Законом України Про попередження насильства всім ї Офіційне попередження про недопустимість здійснення насильства всім ї (виноситься, при умові відсутності в діях ознак злочину, повідомляється під розписку. Взяття на профілактичний облік і зняття з профілактичного обліку членів сім’ї, яким було винесене офіційне попередження про недопустимість насильства всім ї, служба дільничних інспекторів міліції або кримінальна міліція в справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік. Зняття з обліку відбувається втому випадку, якщо протягом року особа ні разу не здійснить насильства в родині. Захисне попередження (воно не вимагає узгоджень з ознаками злочину. Забороняє особі, якій воно винесене здійснювати конкретні акти насильства всім ї отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства всім ї розшукувати жертву насильства всім ї, якщо таза власним бажанням знаходиться в місці, невідомому особі, яка здійснила насильство приходити до жертви насильства всім ї, якщо та тимчасово знаходиться не за місцем сумісного проживання членів родини вести телефонні переговори з жертвою насильства всім ї. Стягнення коштів на утримання жертв насильства всім їв спеціалізованих закладах (приймається у судовому порядку. Члени родини, які здійснили насильство по відношенню до своїх близьких, також несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність у відповідності з законом [18].
Згідно зі ст. 4 згаданого Закону України підставами для вжиття заходів із попередження насильства всім ї, є Заява про допомогу жертви насильства всім ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства всім ї Висловлене жертвою насильства всім ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства всім ї, бажання вжиття заходів із попередження насильства всім ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли невід нього особисто Отримання повідомлення про застосування насильства всім ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї [18]. Орган, до якого надійшла заява чи повідомлення про вчинення насильства всім ї або реальну загрозу його вчинення, розглядає заяву чи повідомлення, та в межах своїх повноважень вживає передбачені законом заходи з попередження насильства всім ї [18]. Згідно зі статтею 12 Закону України Про попередження насильства всім ї членів сім’ї, яким було винесене офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства всім ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік. Зняття з профілактичного обліку членів сім’ї, які вчинили насильство всім ї, проводиться органами, які брали на облік особу, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства всім ї особа жодного разу не вчинила насильства всім ї. Відповідно до ст. 1 Закону здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покладається на Міністерство України в справах сім’ї, молоді та спорту, Республіканський комітету справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад

- школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти
- центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров’я;
- притулки для неповнолітніх службу справах неповнолітніх
- суди
- кримінальну поліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ
- приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ
- виховно-трудові колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань [14, c. 183]. Збереження до останнього часу традиційної радянської системи захисту прав дитини обумовило накопичення багатьох соціальних проблем дитинства швидкими темпами збільшувалось соціальне сирітство, безпритульність, за останні 10 років – на 60%: значно зменшилась ефективність інтернатного виховання і збільшилась кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що виховуються в інтернатних закладах дитяча безпритульність набула критичних обсягів і характеристик.


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал