Старшокласника




Скачати 112.93 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації14.03.2017
Розмір112.93 Kb.

Теорія і методика хортингу. Випуск 1, 2014
174
УДК 373.5.017.4:331.101
Заріна Охріменко,
м. Київ
ВИХОВНИЙ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ХОРТИНГУ
В ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОВИМОГЛИВОСТІ У
СТАРШОКЛАСНИКА

Актуальність. Сучасне соціально-економічне середовище, в якому формується підростаюче покоління, є доволі мінливим і невизначеним. Постійно зростаючі вимоги до особистості та її вміння працювати над собою провокують збільшення тривожності, невпевненості у завтрашньому дні молодих людей, амбівалентність їхніх цінностей, споживацьке ставлення до життя. Водночас людство усвідомлює необмеженість власних можливостей у саморозвитку, самореалізації, самоздійсненні. Саме тому, актуальним завданням, що стоїть перед сучасною шкільною та позашкільною освітою, є формування особистості, яка готова відповідати на зовнішні виклики, ефективно використовувати власний психофізіологічний ресурс, бути активним членом соціальної спільноти.
Все це має зорієнтувати науковців, педагогів, психологів на максимальний пошук і використання виховних засобів у навчальній та позанавчальній діяльності учнів з метою розкриття і саморозвитку потенціалу особистості на всіх рівнях її життєдіяльності: в особистому, професійному і суспільному житті.
Однією з таких виховних систем, що на основі особистісно орієнтованого підходу дає можливість учню спробувати себе в різних видах суспільної діяльності, є хортинг. Однак профорієнтаційний потенціал хортингу є недостатньо розкритим і висвітленим у психолого-педагогічному науковому просторі.
Дослідженням загальних теорій розвитку особистості займалися відомі науковці
(Л. Анциферова,
Г. Костюк,
С. Максименко,
Н. Менчинська,
Н. Мойсеюк, В. Мясіщев); обґрунтовано наукові роботи, що розкривають суть професійного самовизначення старшокласників
(І. Бех,
О. Мельник,
Н. Побірченко, В. Рибалка, Б. Федоришин), а також існують різноманітні погляди науковців на формування самовимогливості, як необхідної умови самовиховання
(О. Бодальов, О. Ковальов, Г. Костюк, П. Осипов, В. Сухомлинський) і т. д.
Важливими для нашого дослідження є наукові дослідження Е. Єрьоменка, президента Всесвітньої Федерації Хортингу, які обґрунтовують хортинг як національний вид спорту України та як його виховну, оздоровчу і філософську основу.
Мета статті – теоретичний аналіз виховного профорієнтаційного потенціалу хортингу.
Виходячи з мети, завданнями статті ми визначили:
1.
Розгляд поглядів науковців щодо особливостей створення психолого- педагогічного виховного середовища.
2.
Розкриття особливостей профорієнтаційного самовизначення сучасних старшокласників.
3.
Окреслення виховних профорієнтаційних можливостей хортингу.
Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасні дослідники звертають увагу на необхідність створення виховного середовища, в якому шляхом

Теорія і методика хортингу. Випуск 1, 2014
175
взаємодії внутрішнього (прагнення учня до самовдосконалення) та зовнішнього виховного впливу (система педагогічних засобів) створювалися б умови для детермінації внутрішніх процесів особистості, спрямованих на самопізнання, саморозвиток, самовдосконалення. Так, Н. Мойсеюк підкреслює, що виховання відіграє головну роль у розвитку особистості лише за умови, якщо воно позитивно впливає на внутрішнє стимулювання її активності щодо роботи над собою, тобто коли розвиток набуває характеру саморозвитку. Розуміння ролі активності самої людини у власному розвитку дозволяє педагогу цілеспрямовано організовувати діяльність учня, ставити його в позицію активного діяча, озброювати такими способами діяльності, які дають змогу активно виявляти свої сили; вивчати його особистісну своєрідність, розкривати потенційні можливості, тобто розумно спрямовувати процес розвитку особистості.
Як зазначає Л. Анциферова, формування стосовно індивіда виступає зовнішнім процесом, однак воно є також процесом утворення під впливом різних соціальних чинників різного типу системних відносин усередині цілісної психологічної організації особистості. Формування як внутрішній процес є процесом творення визначеним способом організованої особистості. Формування як зовнішній вплив і формування як внутрішній психологічний процес – подібні.
У працях вітчизняних психологів здійснено ряд спроб з’ясувати чинники психічного розвитку людини в онтогенезі, що ґрунтуються на визнанні єдності в цьому процесі природного і соціального. Зовнішньою детермінантою внутрішніх суперечностей виступають процеси навчання й виховання, зазначає
С. Максименко. Вони сприяють виникненню й успішному подоланню таких суперечностей у житті підростаючої особистості. В теорії специфічних рушіїв розвитку Г. Костюк розкриває основні механізми взаємодії зовнішніх і внутрішніх суперечностей як рушійних сил розвитку дитини та джерел її саморуху. Процес „саморуху“, зазначає вчений, спонукається внутрішніми суперечностями. З розвитком особистості зростає значення внутрішніх умов.
Внутрішнє середовище стає чинником подальшого розвитку особистості, її саморуху від нижчих до вищих форм взаємовідношень із зовнішнім середовищем.
Суперечності, що обумовлюються відносинами між особистістю і суспільством, пов’язані з порушенням рівноваги. Тільки інтеріоризуючись, зовнішні суперечності викликають у самого індивіда протилежні тенденції, що вступають між собою у боротьбу і стають джерелом його активності, спрямованої на вирішення внутрішньої суперечності шляхом вироблення нових способів поведінки. Отже, розвиток відбувається завдяки взаємодії зовнішніх причин і внутрішніх умов. Суперечності розв’язуються за допомогою діяльності й приводять до утворення властивостей і якостей особистості. Усвідомлюючи свої досягнення й недоліки, особистість виявляє прагнення до самовдосконалення, самоосвіти і самовиховання [4]. Цю думку продовжує Л. Анциферова, яка стверджує, що внутрішньою умовою розвитку особистості є постійна
„незавершеність“ і „неузгодженість“ як характерна генетична риса організації
індивіда, як його потенційна можливість до безмежного розвитку.
При цьому Г. Костюк наголошує, що сила виховання полягає не в тому, що воно може не узгоджуватися із законами розвитку або змінювати їх, а в тому, що,
ґрунтуючись на знанні законів, воно може цілеспрямовано керувати процесом

Теорія і методика хортингу. Випуск 1, 2014
176
розвитку. Ставлячи перед учнями нові цілі, підвищуючи до них вимоги та домагаючись їх виконання, шкільне навчання й виховання спрямовує діяльність учнів і таким чином керує їх розвитком [4]. Розходження, що виникають між вимогами і наявним запасом знань, умінь і навичок учнів, а також досягнутим рівнем їхнього розвитку, зауважує Н. Менчинська, породжують потребу в отриманні нових знань, знаходженні нових способів діяльності, що, у свою чергу, призводить до підвищення рівня розумового розвитку, тобто стає рушійною силою розвитку.
У процесі відображення зовнішніх впливів здійснюється складна внутрішня робота, відбувається якісне перетворення духовного світу людини. Внутрішні суперечності виникають унаслідок нерівномірності розвитку окремих сторін або якостей особистості. Як правило, внутрішні суперечності – це суперечності між домаганнями особистості та її можливостями. Для подолання суперечностей необхідні їх усвідомлення та наявність достатнього рівня розвитку сили волі.
Усвідомлення суперечностей призводить до їх позитивного подолання [3, с. 270-
273]. Поняття суб’єкт сфокусувало увагу на пошуку і розгляді джерел активності в самій людині. Однак така спрямованість не знижує інтересу до проблеми детермінації змісту та функціонування внутрішнього світу особистості зовнішніми об’єктивними обставинами. О. Мельник підкреслює, що лише у процесі узгодження суперечностей, коли одночасно змінюється дитина і зростають вимоги, повною мірою включаються механізми самопізнання, самооцінки та самовдосконалення, виробляється стратегія й тактика поведінки [6, с. 7].
Як зазначає І. Бех, особливо гостро суперечності виявляються у старшокласників при усвідомленні ними своїх особистісних якостей. Однак навіть у студентів простежується низький рівень самоусвідомлення. Це свідчить про те, що особистісне самопізнання ще не стало предметом спрямованого формування. Крім цього, процес особистісного пізнання асоціюється із залученням підростаючої особистості до форм діяльності, що задаються ззовні.
Саме тому, підкреслює І. Бех, самодіяльність є визначальним чинником усвідомлення суб’єктом себе як особистості. Адже без самопізнання неможливий процес самотворення особистості. Самоусвідомлення у суб’єкта викликає відповідний процес саморозвитку [1, с. 46]. У юнацькому віці потреба професійного та особистісного самовизначення обумовлює активізацію самосвідомості юнака, визначає його змістовну характеристику і стає головною рушійною силою подальшого розвитку, виходячи з того, що процес професійного самовизначення вимагає від юнака максимального напруження сил, прояву самоактивності, самостійності та відповідальності, а отже, і самовимогливості.
Таким чином, актуальною проблемою для учнів старшого шкільного віку є сформованість вольової активності, що пов’язано з потребою у професійному та життєвому самовизначенні.
Професійне самовизначення старшокласника є одним із найперших кроків у доросле життя. У словнику професійне самовизначення розкривається через усвідомлення особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності та передбачає самооцінку людиною індивідуально-психологічних якостей, зіставлення своїх можливостей із вимогами професій, усвідомлення своєї ролі в даній системі соціальних відносин і своєї відповідальності за реалізацію своїх

Теорія і методика хортингу. Випуск 1, 2014
177
здібностей, саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети. Аналіз поглядів науковців на складові професійного самовизначення, механізми, за допомогою яких здійснюється цей процес, дозволяє говорити про складність та багатоаспектність самовизначення. За особистісно орієнтованим підходом до професійної орієнтації, професійне самовизначення детерміноване внутрішніми психологічними чинниками, які спрямовані на вирішення особистісних суперечностей між суб’єктом професійного вибору та вимогами обраної професії, при цьому особистісні аспекти відіграють провідну роль у професійному самовизначенні (В. Рибалка, В. Сидоренко, В. Синявський
Б. Федоришин, С. Чистякова). Виходячи з цього, О. Мельник та І. Уличний зазначають, що зрушення у професійному самовизначенні учня можливі лише за умови максимального напруження активності особистості, доступної у глибинах внутрішнього світу, яка вимагає постійного вольового напруження [6, с. 24].
Отже, попри розбіжності в розумінні сутності, детермінанти (зовнішні чи внутрішні), складові процесу професійного самовизначення, незаперечною у процесі професійного самовизначення є активність особистості щодо власного саморозвитку, виявлення самостійності, відповідальності, самокритичності до себе як суб’єкта профорієнтаційної діяльності.
Як зазначав Б. Федоришин, система, що перетворює учня на суб’єкт, є суттєвою передумовою розвитку особистості учня [7]. Однією з таких виховних систем перетворення учня на суб’єкт є хортинг, що постає як комплексна програма самовдосконалення особистості, заснована на фізичному, морально- етичному та духовному вихованні. Заняття в гуртку (секції) з хортингу загальнодоступні для всіх учнів завдяки різноманітності напрямів роботи
(фізкультурно-оздоровчого, військово-патріотичного, психологічного, національно-філософського, спортивного, змагального тощо) та великій кількості легко дозованих спеціальних фізичних і оздоровчих вправ хортингу, якими можливо займатися всюди та у будь-який час.
Тож основними завданнями хортингу є: формування в дитини потреби у здоровому способі життя; виховання ставлення до здоров’я як до цінності; всебічний фізичний розвиток дитини; виховання її позитивних моральних чеснот, вольових якостей (цілеспрямованості, рішучості, витримки, самостійності, наполегливості, мужності); формування вміння оцінювати та ефективно діяти в різноманітних ситуаціях морального вибору; прилучення до системи цінностей, культури, оздоровчих традицій українського народу; формування в дитини цілісної картини світу, індивідуальної, міжособистісної та групової злагоди тощо
[2]. Хортинг дає можливість узгодити суперечності між „можу“, „хочу“.
„потрібно“
і
„вимагають“ шляхом самопізнання, самоусвідомлення, самовдосконалення. Виходячи з цього, заняття хортингом можна розглядати як профорієнтаційне середовище, що спрямоване на виховання й самовиховання особистості в контексті майбутньої професійної діяльності.
Дослідження сучасних науковців свідчать про те, що професійне самовизначення старшокласників здійснюється переважно за відсутності в учнів стійких професійних інтересів, з урахуванням лише зовнішніх, найбільш привабливих сторін професійної діяльності. Все це, а також невеликий життєвий та практично відсутній професійний досвід веде до різноманітних помилок у

Теорія і методика хортингу. Випуск 1, 2014
178
професійному самовизначенні, що можуть болісно позначитися на всьому подальшому житті особистості. Адже професійна діяльність відіграє важливе значення у житті кожної людини. Вона є одним з основних засобів створення власного життєвого шляху. Реалізація такого способу життя буде успішною лише тоді, коли професійна діяльність знайде у ньому власну нішу, особистісний відтінок, тобто буде здатною відображати та втілювати через себе особистість.
Відсутність активності у власному професійному становленні негативно позначається й на особистісному розвитку учня. Так, І. Нікітіна, вивчаючи особливості суб’єктного самовизначення молоді, підкреслює, що в сучасних юнаків формуються переважно непродуктивні типи поведінки, вони прагнуть розв’язати проблеми за допомогою маніпулювання, стають більш вимогливими до інших і менш вимогливими до себе. Недостатній розвиток мотиваційно- вольового компоненту старшокласників, низька самокритичність і вимогливість до себе, на думку П. Осипова, призводять до труднощів у роботі над собою [5].
Таким чином, форми, методи, засоби впливу на особистість старшокласника під час професійної орієнтації мають активізувати механізми самовиховання особистості у процесі самопізнання, самооцінки та самовдосконалення.
Можемо стверджувати, що оскільки засоби хортингу спрямовані на самовдосконалення особистості, їх потенціал можна використовувати із метою виховання самовимогливості як неодмінної умови професійного самовиховання.
Вимогливість до себе, зазначає О. Ковальов, змушує особистість мобілізувати свої внутрішні можливості, шукати нові прийоми та способи праці, спонукає експериментувати і формувати в собі ті якості й знання, які необхідні для плідної діяльності [3, с. 251]. В. Сухомлинський з цього приводу зауважує, що виховувати людину, значить виховувати у неї вимогливість до самої себе через самостійність, відповідальність, вироблення власної позиції. Вимогливість до себе Г. Костюк відносить до основних рис типового характеру, підкреслюючи її цінність тим, що ця риса сприяє безперервному зростанню особистості, розвитку сил і задатків [4, с. 556]. На думку вченого, вимогливість виявляється в активному прагненні усунути недоліки, внести у життя зміни, підвищити темп діяльності, поліпшити якість власної продукції, використовуючи всі резерви.
Таким чином, вимогливість є необхідною умовою внутрішньої діяльності
(активності) особистості, спрямованої на саморозвиток і самовдосконалення.
Активно-дієвий характер вимогливості підтверджується переважною більшістю дослідників, на цьому також наполягає Г. Нерівних, відзначаючи, що зовні вимогливість до себе носить емоційно-вольовий характер і залежить від духовної активності самої особистості. На думку В. Мясищева, вимогливість є похідною від вимог середовища, які сприймаються або не сприймаються в залежності від ставлення до них. Свідоме прийняття суспільних норм трансформується в
індивідуально-вибіркове ставлення до навколишнього, і насамперед до себе як до особистості, яка не тільки свідомо виконує вимоги, а й критично ставиться до них, виробляючи власні вимоги до себе й до світу.
Виходячи з того, що суперечності є неодмінною умовою педагогічного процесу, самовимогливість формується у результаті суперечностей між новими потребами, прагненнями дитини й рівнем розвитку її можливостей, між поставленими перед нею вимогами і ступенем розвитку необхідних умінь та

Теорія і методика хортингу. Випуск 1, 2014
179
навичок, між новими завданнями й сформованими раніше звичками, способами мислення і поведінки, між зростаючими внутрішніми можливостями учня, що випереджають його спосіб життя, і об’єктивним становищем у сім’ї та колективі.
Наголошення на важливості ролі внутрішніх умов – їх вибірковості, специфічності, активності відносно зовнішніх є введення принципу
індивідуалізації у саму сутність визначення особистості.
Все вищезазначене дає нам право віднести вимогливість щодо себе до феноменів „само“ й розглядати її як одну з важливих складових професійного та особистісного зростання. Тим більше, що вимогливість до себе часто ототожнюють з професійною та творчою діяльністю людини. Є ряд професій
(учитель, державний службовець, керівник, менеджер, підприємець, учений і т.
ін.), які, з одного боку, потребують підвищених вимог до особистості, а з іншого – надають можливість для максимального розкриття її потенціалу. Саме у цих професіях особистість виступає ресурсом власної професійної діяльності й виявляє вимогливість до себе як складову професіоналізму. У сучасних ринкових умовах, які характеризуються постійним зростанням вимог до особистості, до продуктивної діяльності, професійного самовдосконалення, професійна самовимогливість постає актуальним запитом із боку роботодавців.
Хортинг дає можливість учню випробовувати себе у різних видах діяльності. Таким чином відбувається розвиток особистості в різних сферах її життя: особистісній, професійній, соціальній. Це не лише комплексна система фізичного самовдосконалення. У процесі залучення учнів до участі в спортивних змаганнях, оздоровчих таборах, навчально-тренувальних семінарах та інших заходах фізкультурно-оздоровчого характеру відбувається патріотичне, духовне виховання, зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та
інтелектуальних здібностей людини [2]. Змагальна діяльність, суперництво, чітка регламентація взаємодії учасників змагань допомагають учню виявити резервні можливості, сприяють вихованню соціальної активності, що є неодмінною умовою гармонійного розвитку особистості.
Категорія „активність“ у сучасній науці розуміється як міра діяльності, як рівень, на якому відбувається її процес, як потенційні можливості суб’єкта, як сукупність ініціативних дій суб’єкта, обумовлених його внутрішніми протиріччями. Активність – це будь-який прояв психіки, спрямований на пошук й осмислення тих характеристик психічного, які виходять за межі адаптативної, пристосувальницької діяльності індивіда. У кожного індивіда є певні відносини, які вимагають осмислення, перетворення дійсності, а також перетворення самого себе.
Отже, активність, її функціонування – це процес, в якому виступають складні внутрішні прояви відносин особистості. А. Петровський звертає увагу на те, що особистість характеризується активністю (суб’єктністю), тобто прагненням виходити за власні межі, потребою розширювати сферу своєї діяльності, діяти за межами вимог ситуації та рольових приписів. Таким чином, освоєння внутрішнього та зовнішнього простору в усій їх повноті є нагальною потребою людини, особливо в юнацькому віці.
Сучасне освітньо-виховне середовище має враховувати те що, особистісним характеристикам професіонала в останні десятиліття надається

Теорія і методика хортингу. Випуск 1, 2014
180
першочергове значення, а лише потім рівню загальної та фахової підготовки, зазначає О. Мельник [6]. Рівень підготовки спеціаліста, його вміння швидко реагувати на нові вимоги, долати перешкоди, самонавчатися й саморозвиватися відіграють велику роль у професійному становленні. Щоб не втратити досягнутого і йти вперед працівникові важливо вміти проявляти у певні моменти свого життя самовимогливість, наполегливість, прагнення до самовдосконалення.
Саме тому проблеми професіоналізму, творчості у професії та й у життєтворчості загалом займають важливе місце в сучасному профорієнтаційному просторі.
Отже, науковці дедалі більше уваги звертають на необхідність виховання професійного потенціалу особистості. Так, Н. Побірченко, підкреслює, що розв’язання проблеми підготовки молоді до життя вимагає спрямування навчання на тривалий профільний розвиток індивідуальних якостей особистості, на забезпечення засобами адаптованості до швидких змін у соціальному середовищі.
В. Рибалка з цього приводу зазначає, що відповідальність, ініціативність, дисциплінованість, наполегливість, самовимогливість допоможуть успішно долати будь-які труднощі та досягнути успіху в будь-якій діяльності. Саме тому аналіз умов формування цих якостей у сучасних старшокласників є нагальною потребою в освітньо-виховному просторі.
Спонукальною силою розвитку особистості старшокласника виступають динамічні вимоги професійного середовища бажаної майбутньої професії.
Відомо, що невміння працювати над собою, докладати зусилля може стати серйозною перешкодою, оскільки навіть талановитій людині важко досягти професійного успіху без чітких вимог до себе. Потреба у професійному самовизначенні детермінує саморозвиток юнака, перед яким стоїть завдання знаходження суб’єктивних підстав власного вибору, а також знаходження особистісного сенсу майбутньої професії. Усе це вимагає активної роботи над собою, проявів самостійності, відповідальності, критичності й самовимогливості.
Таким чином, можна зробити ряд висновків, з того, про що йшлося вище, а саме:
1)
проаналізовано погляди науковців щодо особливостей створення психолого-педагогічного виховного середовища;
2)
розкрито особливості профорієнтаційного самовизначення сучасних старшокласників;
3)
окреслено виховні профорієнтаційні можливості хортингу;
4)
доведено, що хортинг, як система виховання, несе в собі великі можливості для професійного розвитку й саморозвитку особистості у руслі бажаної професійної діяльності; виховна функція хортингу – підготовка особистості до різних видів суспільної діяльності, в тому разі й професійної; хортинг стимулює учнів до самопізнання й самоаналізу та самовиховання; орієнтована на особистість старшокласника система хортингу є однією з найбільш дієвих умов забезпечення розвитку особистості у її дорослішанні, здатності до адекватної самооцінки та оцінки власних можливостей, самореалізації у конкретних сферах професійної діяльності;
5)
важлива популяризація серед батьків, учителів та учнів тих видів шкільної, позашкільної діяльності, що допомагають старшокласникам у професійному самовизначенні та становленні;

Теорія і методика хортингу. Випуск 1, 2014
181 6)
фізичний, духовний, соціальний, психічний розвиток особистості здійснюється в діяльності, а підтримка учня в діяльності, що має профорієнтаційний характер, є реальною допомогою учню у професійному становленні;
7)
обрана тема дослідження потребує більш детального вивчення і є перспективною для подальших наукових пошуків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Бех І. Д. Особистість в духовному розвитку : навч. посіб. / І. Д. Бех. – К. :
Академвидав, 2012. – 256 с.
2.
Єрьоменко Е. А. Навчальна програма гурткової (секційної) роботи
„Хортинг“ для учнів 1 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів : навч. вид. / Е. А. Єрьоменко. – К. : Паливода А. В., 2012. – 268 с.
3.
Ковалев А. Г. Психология личности / А. Г. Ковалев. – М. : „Просвещение“,
1970. – 390 с.
4.
Костюк Г. С. Избраные психологические труды / Г. С. Костюк; [под ред.
Л. Н. Проколиенко]. – М. : Педагогика, 1988. – 304 с.
5.
Осипов П. Н. Стимулирование самовоспитания учащихся / П. Н. Осипов. –
Казань : Карпол, 1997. – 175 с.
6.
Профорієнтаційна робота зі школярами в умовах профільного навчання : наук.-метод. посіб. для вчителів / О. В. Мельник, І. Л. Уличний [за ред
О. В. Мельника ]. – К. : Педагогічна думка, 2008. – 128 с.
7.
Федоришин
Б. А. Система профинформационной роботы со старшокласниками / Б. А. Федоришин, С. Е. Карпиловская, Р. И. Миттельман и др. [под. ред. Б. А. Федоришина]. – К. : Радянська школа, 1988. – 176 с.

REFERENCES
1.
Bekh, I. D. (2012). Osobystist v dukhovnomu rozvytku [
Personality in the spiritual development: tutorial
]. Kyiv: Akademvydav.
2.
Yeromenko, E. A. (2012). Navchalna prohrama hurtkovoi (sektsiynoi) roboty
Khortynh dlia uchniv 111 klasiv zahalnoosvitnikh navchalnykh zakladiv [
The curriculum circle (sectional) of „Horting“ for students of 1

11 grades of secondary schools
]. Kyiv: Palyvoda A. V.
3.
Kovalev, A. G. (1970). Psykhologiia lychnosty [
Psychology of personality
].
Moscow: Prosveshchenie.
4.
Kostiuk, G. S., & Prokolienko, L. N. (Eds.). (1988). Izbrannye psykholohycheskye
trudy [
Selected psychological works
]. Moscow: Pedagogika.
5.
Osypov, P. N. (1997). Stymulyrovanie samovospitaniia uchashchikhsia [
Promote of self-education of pupils
]. Kazan: Karpol.
5.
Melnyk, O. V., & Ulychnyi, I. L. (Eds.). (2008). Proforiientatsiina robota zi
shkoliaramy v umovakh profilnoho navchannia [
Vocational work with students in terms of profile education: research manual for teachers
]. Kyiv: Pedahohichna dumka.
6.
Fedorishin, B. A., Karpilovskaia, S. E., & Mittelman, R. Y. (Eds). (1988). Systema
profinformatsyonnoi roboty so starshoklasnykamy [
System profesional informatsional works with sior eschoolsholdren
]. Kyiv: Radianska shkola.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал