Сучасні технології формування логіко-математичної компетентності в дітей дошкільного та молодшого шкільного віку / за заг ред. Н. П. Тарнавської., Н. Ю. Рудницької, Ю. М. Мурашевич – Житомир: фоп




Скачати 42.56 Kb.

Дата конвертації20.02.2017
Розмір42.56 Kb.

Сучасні технології формування логіко-математичної компетентності в дітей дошкільного та молодшого шкільного віку / за заг. ред. Н.П. Тарнавської., НЮ. Рудницької, Ю. М. Мурашевич – Житомир ФОП «Левковець», 2015. – 430 с.
Філінський ОС. студент 34 групи
ННІ педагогіки, наук. керівник доц. Клименюк Ю. М.
Розвивальне навчання на уроках математики в початковійшколі.
У системі розвивального навчання в початковій школі урок математики повинен займати одне з чисельних місць, тому що його потенційні можливості дозволяють розвивати в учнів пам’ять, образне мислення, абстрактне мислення та основні операції мислення, зокрема здатність до систематизації, аналізу і синтезу, логіки тощо. Незважаючи на це, практика свідчить, що вчителі не завжди дотримуються ідеї розвивального навчання в професійній діяльності. Основи розвивального навчання було закладено в працях ВВ. Давидова. У своїх роботах ЗІ. Слєпкань розкрив методичні засади реалізації розвивального навчання при викладенні математики. Деякі методичні аспекти розвивального навчання на уроках математики, що пов’язані з розв’язуванням навчальних задач, впровадженням розвивально-задачного методу навчання та рефлексією процесу учіння показані в опублікованих роботах [1], [2]. Подальші дослідження стосувалися реалізації теорії задач розвивальної математичної освіти [3] та організації навчально-математичної діяльності учнів в процесі засвоєння програмного матеріалу вивчення теорії, навчання розв’язування задач, формування математичних понять. Попри це, недостатньо вивчено специфіку різного типу уроків математики в розвивальному навчанні молодших школярів. Мета статті:розкрити специфіку розвивального навчання на уроках математики в початкових класах, здійснити їхню класифікацію, а також засвідчити внесок видатних технологів розвивального навчання. В основі технології розвивального навчання лежить уявлення про розвиток дитини як суб’єкта особистої діяльності. Розвивальне навчання – основа формування творчої особистості, а в подальшому – креативної особистості, яка має внутрішні передумови, що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану зовнішніми факторами. Розвивальне навчання – такий процес діяльності учнів, уході якого кожна дитина повинна самостійно або за допомогою вчителя осмислити матеріал, творчо застосувати його в нестандартних умовах та свідомо запам’ятати для дальшого навчання. При цьому відбувається самовдосконалення та самовираження дитини. Модель розвивального навчання розрахована на вдосконалення розумових процесів з урахуванням можливостей кожної дитини. Головною метою розвивального навчання є формування активного, самостійного творчого мислення учня і націй основі поступового переходу в самостійне навчання. Завдання розвивального навчання — навчити дітей самостійно міркувати, уміння сперечатися, відстоювати свої думки, ставити запитання, бути ініціативними в набутті нових знань. Психологи стверджують, що "інкубатором" самостійного мислення, пізнавальної ініціативи дитини є не індивідуальна робота під керівництвом найчутливішого вчителя, а робота в групі спільно діючих дітей. Тут з'являється ще одна важлива проблема для вчителя організувати спільну роботу дітей так, щоб їхня дискусія була змістовною, не переросла у взаємозвинувачення. Звичайно, не всі першокласники здатні виробити та аргументувати особисте міркування навіть у найелементарніших завданнях, тому варто запитати Ти згоден, "Ти як гадаєш, "А це можна довести" . Багато з них ще не здогадуються проте, що вони щось знають, недовіряють собі і потребують підтримки. Учитель розуміє, що нормальна, рівноправна дискусія можлива тільки в атмосфері довіри й доброзичливості. Тому у ризиковану ситуацію суперечки розходження він вводить дітей тільки після встановленої згоди, взаємного інтересу, прихильності один до одного. Метою розвивального навчання в початкових класах є формування в учнів математичної і ключових компетентностей в умовах розгортання навчальної діяльності, чим забезпечується розвиток учнів як суб`єктів учіння. Суб’єктність при цьому розуміється як участь дитини спільно з учителем та іншими учнями у конструюванні та освоєнні узагальнених способів дій. Становлення дитини як суб’єкта навчальної діяльності забезпечується тим, що завдання на конструювання і наступне опанування нового способу дії висуває сама дитина
[2]. Розвивальне навчання спирається на спільну діяльність учнів і вчителя у процесі оволодіння узагальненим способом дії. Для того щоб навчання було розвивальним, необхідно звернути увагу на побудову уроку. Організація навчання (етапи уроку формування в учнів мотивів навчання, позитивного ставлення до нього оволодіння новою інформацією, що являє собою пізнавальну діяльність школярів, спрямовану на опанування нових знань та способів навчальних дій відтворення учнями засвоєного матеріалу формування вмінь та навичок у стандартних і нових умовах узагальнення знань, умінь та навичок школярів продуктивна пізнавальна діяльність учнів для формування знань, умінь та навичок на творчому рівні [5, с.
31]. Розвивальне навчання може існувати без постійного навчального спілкування, при якому учень, зрозумівши, чого він не знає, не вміє робити, сам починає активно діяти, включаючи в цей процес учителя як більш досвідченого партнера. Думка вчителя при цьому сприймається дітьми як одна з можливих точок зору, яку треба співвіднести з власною, і думками інших учнів. Необхідність такого спілкування випливає з природи пошукової, дослідницької діяльності, за якої пошук істини поодинці неможливий, необхідний колективний пошук, який супроводжується постійним обміном думками. Дорослий може реально будувати спілкування з дитиною на уроці лише втому випадку, коли він постійно утримує особливості дитячої точки зору на предметі на самого себе. На уроках математики з перших днів вводяться веселі завдання-пастки, які не можна розв'язати, якщо діяти чітко за інструкцією дорослого щось треба зробити по-своєму, необхідно застосувати логічне мислення. Наприклад, такі задачі Скільки яєць знайшов Петро, якщо біла курка знесла одне яйце, руденька - жодного, а півень - цілих три "Візьми три палички. Зроби з них трикутник. А тепер з цих самих паличок склади квадрат [3, с. 46]. Такі завдання потребують не стільки знань, скільки постійного аналізу вимог дорослого. Розробкою проблеми розвивального навчання на уроках математики займалися різні вчені. Особливе місце займають Ельконін і
Давидов. За задумкою авторів розвивальне навчання має бути безоціночним. Таким чином у дітей зникає страх перед оцінками, вони краще запам’ятовують матеріал. Зараз за цим принципом навчаються діти в першому класі. Тому постала гостра проблема підготовки і перепідготовки вчителів, які можуть реалізувати систему розвивального навчання. Дана система пропонує педагогічну діяльність нового типу, а отже потребує нових методичних посібників, конспектів уроків нового типу. Зараз така підготовка здійснюється регіональними центрами розвивального навчання. Суть викладання математики за системою Ельконіна–Давидова, полягає у вивченні матеріалу від загального до часткового. А також полягає втому, що безпосередньою основою розвитку школярів у процесі навчання (принаймні, в початкових класах) являється навчальна діяльність, як особлива форма активності дитини. Участь дитини в навчальному процесі як активного суб’єкта навчання відмежовує розвивальне навчання від усіх інших його формі видів, у яких учень є об’єктом педагогічних дій учителя. Перетворення учня, якого навчають, в учня, який навчається, характеризує основний зміст розвитку школяра в процесі шкільного навчання. Забезпечення умов для такого перетворення є головною метою розвивального навчання. Тоді як мета традиційної школи – підготувати дитину до виконання певних функцій у суспільному житті. Своєрідність мети розвивального навчання визначає особливості його змісту, методів, форм навчального спілкування, а також критерії оцінювання успішності навчання.
Психологами встановлено, що саме в групі дітей, які спільно працюють, створюються сприятливі умови для розвитку самостійності мислення, пізнавальної ініціативи дитини. З цією метою, наприклад, в системі ДБ. Ельконіна – ВВ. Давидова, вже на підготовчому до школи етапі, дітей розбивають на групи по 4-5 чоловік і вчать працювати, співпрацюючи один з одним [4, с. 17]. Розвивальне навчання на уроках математики в початковій школі відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Взаємодія, співробітництво під час роботи в парах, групах розвиває комунікативні вміння й навички, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного, знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності [1, с. Вже з першого класу діти вчаться працювати перш в парах, можуть обмінюватися думками, обговорювати певне завдання, здійснювати контроль партнера. Ефективними засобами пробудження живого інтересу до вивчення предмету математики в початкових класах поряд з іншими методами є розвивальні ігри. Гра переключає довільну увагу дітей на навчальний процес, на розв’язання навчального завдання. Вона спонукає учнів до виконання більшої кількості різних завдань, сприяє більш свідомому, ґрунтовному засвоєнню знань, умінь і навичок. Застосування ігорна уроці математики допомагає вчителю урізноманітнити роботу учнів, зняти напруження від звичайної навчальної діяльності, переключити увагу школярів. Подача нового матеріалу в ігровій формі, дає кращі результати, ніж традиційна форма викладу. В ситуації дидактичної гри дитина засвоює програмовий матеріал успішніше і засвоєння проходить швидше.
Висновок.Отже, розвивальне навчання на уроках математики в 1 - 4 класах сприяє розвитку розумових здібностей, мисленню, дає змогу виховувати дитину, здатну робити свідомий і відповідальний вибір життєвого шляху, мати самостійне творче мислення. Якщо мета традиційного навчання в початковій школі – навчити дитину читати, писати, рахувати, то мета розвивального – сформувати у дитини конкретні здібності та прагнення до самовдосконалення. Список використаних джерел та літератури.
1.
Семенець С. П. Особистісно розвивальний підхід до математичної освіти роквивально-задачний метод навчання / С. П.
Семенець // Математика в школі. – 2008. – №11–12. – С. 26–30.
2.
Семенець С. П. Рефлексія як особлива задача розвивального навчання математики / С. П. Семенець // Математика в школі. –
2009. – № 10. – С. 13–15.
3.
Семенець С. П. Теорія задач розвивальної математичної освіти / С. П. Семенець // Дидактика математики проблеми і дослідження Міжнар. зб. наук. робіт. – Вип. 30. – Донецьк : Вид-во ДонНУ, 2008. – С. 130–134.
4.
Давыдов ВВ. Теорияразвивающегообучения / ВВ. Давыдов. – М. : Интор, 1996. – 544 с.
5.
Слєпкань ЗІ. Методика навчання математики підручник для студентів математичних спеціальностей педагогічних начальних закладів / ЗІ. Слєпкань. – К. : Зодіак-Еко, 2000. – 512 с.




База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал