Т. О. Докучина 9 дослідження ставлення розумово відсталих учнів до оцінки




Скачати 94.82 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації08.03.2017
Розмір94.82 Kb.

К-ПНУ імені Івана Огієнка, факультет корекційної та соціальної педагогіки і психології
72
УДК 376-056.36:37.091.279.7
Т.О. Докучина
9
ДОСЛІДЖЕННЯ СТАВЛЕННЯ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ
УЧНІВ ДО ОЦІНКИ
У статті здійснено теоретичний аналіз значення оцінки для формування мотивації досягнення успіху; розкрито зміст і методи дослідження ставлення розумово відсталих учнів до оцінки.

Ключові слова: ставлення до оцінки, методика дослідження, мотивація досягнення успіху, розумово відсталі учні.
В статье осуществлен теоретический анализ значения оценки для формирования мотивации достижения успеха; раскрыто содержание и методы исследования отношения умственно отсталых учеников к оценке.

Ключевые слова: оценка, методика исследования, мотивация достижения, умственно отсталые ученики.
Використання методів та засобів стимулювання є важливою складовою організації навчально-виховного процесу у роботі з розумово відсталими учнями. Правильне їхнє застосування підвищує ефективність навчальної діяльності, сприяє виробленню в учнів бажання отримувати нові знання, вміння, навички, формує позитивну мотивацію навчання.
Одним із дієвих засобів стимулювання навчальної діяльності є оцінка, яка сприяє формуванню в учнів прагнення досягти у ній успіху.
Проте для того, щоб оцінка створювала виховний та стимулюючий вплив на учнів, вони мають розуміти її значення та адекватно ставитись до будь-якої оцінки. Учні повинні усвідомлювати, що оцінка є результатом їхньої діяльності, тобто є їхнім досягненням. Завдання вчителя при цьому – сформувати в учнів правильне позитивне ставлення до оцінок; щоб вони виступали стимулом досягнення успіху, а не фактором, що призводить до негативного ставлення до навчальної діяльності.
Проблеми питання оцінки як педагогічного стимулу вивчали:
Ш.А. Амонашвілі,
О.І. Власова,
К.Г. Делікатний,
Т.В. Жук,
С.Ф. Знадбуто, О. Кайріс, Г. Кухтєріна, Л. Петренко, В.М. Полонський,
9
© Докучина Т.О.

Корекційна педагогіка і спеціальна психологія

73
М.Н. Терьохін, Г. Циганенко та інші [1; 4; 6; 2; ]. Проте аналіз літературних джерел свідчить про недостатність вивчення окремих аспектів цього питання. Зокрема, недостатньо вивченим є використання оцінок як педагогічного стимулу у роботі з розумово відсталими дітьми у корекційній педагогіці.
Метою нашого дослідження є виявлення особливостей створення ситуації успіху у навчально-виховній роботі з розумово відсталими учнями молодших класів. Для дослідження застосування цієї технології необхідно визначити, зокрема, особливості мотивації досягнення успіху молодших школярів. Тому одним із завдань нашого дослідження
є вивчення ставлення розумово відсталих учнів до оцінок як однієї із складових мотивації досягнення успіху у навчально-виховній діяльності. Результати дослідження висвітлюємо у статті.
Правильно організована перевірка та оцінювання знань учнів є важливим психологічним фактором, який спонукає їх до старанного виконання своїх обов’язків та завдань. Крім того саме завдяки контролю та оцінюванню можна визначити наскільки ефективним є навчально-виховний процес. Адже наявні оцінки учнів являють собою показники ефективності застосування вчителем методів навчання та виховання, а також відображають якість педагогічної діяльності вчителя.
Проте перевірка та оцінка не лише слугують засобами контролю та перевірки процесу навчання, а й створюють значний виховний вплив на учнів. Це випливає власне із самих функцій оцінки.
О.І. Власова, досліджуючи вплив педагогічного оцінювання на учнів, виділила наступні функції оцінки [1; с.160-161]:
– навчальна функція передбачає організацію оцінювання досягнень учнів таким чином, щоб його проведення сприяло повторенню, доповненню, уточненню та систематизації навчального матеріалу та знань учнів;
– контролююча функція дає можливість вчителю виявити рівень досягнень учня чи класу, визначити рівень готовності до засвоєння нового матеріалу та відповідно до цього спланувати свою діяльність;
– діагностико-коригуюча функція допомагає визначити причини труднощів, що виникли в учнів при засвоєнні навчального матеріалу та організувати подальшу діяльність таким чином, щоб усунути прогалини у знаннях та вміннях учнів;
– виховна функція сприяє формуванню в учнів відповідального ставлення до навчальної діяльності, активності, самоконтролю, працелюбності та зосередженості;

К-ПНУ імені Івана Огієнка, факультет корекційної та соціальної педагогіки і психології
74
– стимулююча функція полягає в тому, щоб оцінка сприяла виробленню в учнів бажання покращувати свої результати, спонукає до активності та відповідальності у навчанні та формує відповідні мотиви.
Аналіз функцій оцінки свідчить про те, що її значення полягає не лише у контролі та перевірці знань, умінь і навичок учнів, й у здійсненні виховного та стимулюючого впливу на них. Очевидно, що оцінка має стати для учнів стимулом для досягнення успіху у навчальній діяльності та виховувати у них відповідні якості особистості, які б сприяли підвищенню мотивації навчання. Відповідно до цього, оцінка є одним із стимулів що спонукає учнів до активної навчальної діяльності та формує її позитивну мотивацію
К.Г. Делікатний зазначає, що найбільший виховний вплив оцінка створює саме на учнів молодших класів та сприяє вихованню у них почуття обов’язку і відповідальності, формує інтерес до навчання [4, с.155]. Молодші школярі вважають оцінку найкращим показником успішності у навчальній діяльності. Саме тому оцінка є досить важливим фактором у формуванні позитивної мотивації навчання учнів молодших класів.
Позитивна оцінка для учнів стає заохоченням, яке вони прагнуть отримати. Схвалення вчителя, підкріплене високою оцінкою, є своєрідною винагородою учня за докладені ним зусилля. З огляду на це, оцінка виступає певним мотивом навчальної діяльності. Прагнучи отримати високу оцінку, успіх у навчальній діяльності, учні стають активнішими, починають працювати більш старанно, відповідальніше ставляться до навчання. Негативна оцінка теж є засобом стимулювання, оскільки спонукає учнів до покращення результатів та досягнення подальших успіхів.
Важливим при оцінюванні є також врахування того, що оцінка є лише кількісним показником знань учнів, але й обов’язково має мати словесне підкріплення [2, с. 11]. Саме тому вчитель має пояснювати учням за, що саме вони отримали ту чи іншу оцінку. Це буде позитивно впливати на ставлення учнів до оцінок та формуватиме адекватне ставлення до них.
О.І. Власова зазначає, що якісна оцінка, тобто словесна характеристика того, наскільки учень якісно виконав завдання, навіть без підкріплення її відповідним балом є ефективним засобом стимулювання учнів до покращення власних досягнень. Зокрема, найкраще на учнів впливають позитивні оцінки у вигляді підбадьорювань підбадьорювання, заохочень, що стимулюють їх до нових досягнень. Негативні оцінки, у вигляді зауваження, докору є ефективним стимулюючим засобом у роботі з добре встигаючими, сильними учнями. А нейтральні оцінки створюють найменший

Корекційна педагогіка і спеціальна психологія

75 стимулюючий вплив [1, с.159]. Тому при словесному оцінюванні слід обов’язково враховувати особистісні особливості дітей. Не менш важливим це є і у роботі з розумово відсталими дітьми, особливо враховуючи те, що ці учні потребують постійного стимулювання навчальної діяльності та мають специфічні особливості розвитку особистості.
Проте, як зазначає К.Г. Делікатний, виховний вплив оцінки проявляється лише тоді, коли учні з нею погоджуються, тобто вважають справедливою [4, с.17]. Розбіжність оцінки вчителя і учня або ж колективу може призвести до негативного ставлення учнів до процесу оцінювання загалом. Крім того, у такому випадку оцінка втратить свій стимулюючий вплив та розглядатиметься учнями не як стимул до успіху, а як невдача. Також оцінка може стати стресовим фактором і викликати в учня негативну реакцію не лише на процес оцінювання, а й навчання в цілому.
Відповідно для того, щоб учні змогли адекватно сприймати високі та низькі оцінки їх необхідно обов’язково ознайомити з критеріями оцінювання. На це у своїх наукових працях наголошують
Ш.А. Амонашвілі, О. Кайріс та ін., які вважають, що у випадку, коли учні не знають критеріїв оцінки, вона втрачає свою сутність. Тому учнів слід знайомити з цими критеріями, що сприятиме підвищенню ролі оцінки як стимулу навчальної діяльності, а також сприятиме розвитку самоконтролю [2, с. 11].
Для того, щоб ознайомити учнів з процесом та критеріями оцінювання ефективним є залучення їх до оцінювання своїх досягнень та досягнень однокласників. Це у свою чергу сприятиме розвитку самокритичності, адекватної самооцінки, а також стимулюватиме їх покращувати свої навчальні результати та дасть можливість учням реально їх оцінювати.
Т.В. Жук також зазначає, що оцінка стимулює тоді, коли є зрозумілою розумово відсталим учням. Важливо, щоб вона відповідала адекватному рівню домагань учнів та відображала успіхи розумово відсталих дітей з позиції суспільної значущості їхньої діяльності [6, с.24]. Очевидно, що розумово відсталі учні мають не завжди адекватний рівень домагань, і як наслідок не здатні критично та адекватно реагувати на оцінки.
Через порушення інтелектуального розвитку розумово відсталі учні часто не розуміють критеріїв оцінювання, що викликає байдуже ставлення до оцінки, яка, як наслідок, перестає бути засобом стимулювання. Тому, як зазначає В.В. Воронкова, вчитель повинен пояснювати учням, за що саме вони отримали ту чи іншу оцінку, тобто давати короткий якісний коментар кількісній оцінці. Також вчитель має

К-ПНУ імені Івана Огієнка, факультет корекційної та соціальної педагогіки і психології
76 помічати навіть найменші досягнення учнів та заохочувати їх позитивною,
інколи навіть завищеною, оцінкою
[5, с. 201].
Авансування оцінки буде слугувати створенням ситуації успіху для учнів та стимулюватиме їх до покращення своїх результатів.
Дотримання цих умов забезпечує ефективне використання оцінювання з метою формування позитивної мотивації навчання.
С.П. Миронова наголошує, що оцінювання розумово відсталих учнів повинно ґрунтуватись на позитивному принципі. Тобто вчитель має враховувати досягнення учня, а не його невдачі [3, с.107].
Пріоритетність урахування позитивних результатів діяльності учнів є запорукою використання оцінки як стимулу до подальших їхніх досягнень у навчальній діяльності.
В.В. Воронкова зазначає, що розумово відсталі учні не здатні критично оцінити свої знання та досягнення у навчанні через особливості психофізичного розвитку. Тому вчитель має виховувати в учнів уміння адекватно оцінювати себе та результати своє діяльності
[5, с.198]. Несформованість вміння адекватно оцінювати власні досягнення негативно впливає на ставлення учнів до оцінок з боку оточуючих, у випадку якщо вони не співпадають з їхніми власними.
Проте, як зазначає Т.В. Жук, у розумово відсталих учнів розуміння оцінок та ставлення до них визначається не лише особливостями
їхнього пізнавального розвитку, а й методами, що використовуються у роботі з ними. У загальному розуміння ставлення розумово відсталих учнів до оцінок характеризується наступними особливостями [6, с.36-
37]:
– розумово відсталі учні здатні зрозуміти значення оцінки лише через власний досвід. Учні розуміють лише ту оцінку, яку отримали за виконану ними роботу та яку їм обов’язково пояснили. При аналізі оцінок інших дітей учні не засвоюють критерії та значення оцінок;
– у переважній більшості розумово відсталі учні не співвідносять оцінку педагога з якістю виконаної ними роботи, завдання;
– розуміння оцінки знаходиться в прямій залежності від рівня
інтелекту учнів. Зокрема, розумово відсталі учні з легшим ступенем розумової відсталості краще розуміють значення і сутність оцінок, ніж учні з помірним;
– ставлення розумово відсталих учнів до педагогічних оцінок залежить від того, наскільки учні розуміють значення та якість оцінок тобто чим краще розуміння, тим адекватнішим є ставлення; а також від спеціальної роботи вчителя, яка має бути спрямована на формування розуміння та адекватного ставлення до оцінок.
Відповідно правильно організована діяльність вчителя при оцінюванні учнів та ознайомлення їх з критеріями оцінки є досить

Корекційна педагогіка і спеціальна психологія

77 важливим при формуванні позитивного ставлення учнів до оцінок і сприяє підвищенню ефективності їх використання.
С.П. Миронова зазначає, що ефективність оцінювання у спеціальній школі залежить від таких умов: стимулом до навчальної діяльності має бути як кількісна оцінка, виражена в балах, так і якісна, що являє собою позитивні емоції вчителя, його висловлювання; оцінюючи навчальні досягнення учнів слід враховувати змістовий, організаційно- операційний та емоційно-мотиваційний компоненти навчальної діяльності; учень обов’язково повинен розуміти за що саме він отримав оцінку, тому вчитель має пояснювати та обґрунтовувати її; поурочне оцінювання учнів слід застосовувати у старших класах, а молодших школярів краще оцінювати безпосередньо за конкретну відповідь; при оцінюванні розумово відсталих учнів слід враховувати специфічні особливості дітей; оцінка має виступати стимулом до навчальної діяльності, викликати в учнів бажання досягати кращих результатів, успіхів, а не принижувати учня, викликаючи при цьому негативні емоції, переживання; кількісне оцінювання учнів проводиться починаючи з другого класу, а у першому класі не проводиться [3, с.107].
Урахування цих умов забезпечить ефективне використання оцінки як педагогічного стимулу у навчальній діяльності з розумово відсталими учнями, що сприятиме виникненню у них прагнення досягати успіху у навчанні та формуватиме позитивну мотивацію навчальної діяльності..
К.Г. Делікатний зазначає, що оцінка є важливим стимулом, мотивом досягнення високих результатів. Вона не лише формує інтерес до навчання, викликає позитивні переживання, прагнення досягти успіху, а й підвищує відповідальність учнів за свої досягнення у навчальній діяльності [4, с. 22-24]. Оцінка справді має значний стимулюючий та виховний вплив на учнів, тому правильне її використання є беззаперечною умовою формування мотивації навчання та мотивації досягнення успіху.
Тому для формування у розумово відсталих учнів позитивної мотивації досягнення успіху у навчальній діяльності, слід враховувати ставлення учнів до оцінки як педагогічного стимулу. З метою виявлення ставлення учнів до навчання та до успіху у навчальній діяльності нами була розроблена методика дослідження ставлення розумово відсталих учнів до оцінки на основі методики Т.В. Жук [6, с.
32-33].
З кожним учнем індивідуально було проведено бесіду. На початку бесіди експериментатор повідомляв про, що буде говорити з учнем:
“Давай поговоримо про оцінку. Як ти вважаєш:

К-ПНУ імені Івана Огієнка, факультет корекційної та соціальної педагогіки і психології
78 1. За яку відповідь учні отримують “відмінно”?
2. За яку відповідь учні отримують “добре”?
3. За яку відповідь учні отримують “задовільно”?
4. За яку відповідь учні отримують “незадовільно”?
5. Які оцінки частіше отримуєш ти?
6. Чи завжди справедливо тебе оцінює вчитель?
7. Чи завжди справедливо оцінюють інших учнів?
8. Чи потрібні у школі оцінки? Для чого?
9. Ти б хотів, щоб навчання було без оцінок? ”
Відповіді учнів фіксувались, після чого проводився їх якісний аналіз та визначалось: наскільки діти усвідомлюють значення та критерії оцінок
(усвідомлюють; частково усвідомлюють; не усвідомлюють); ставлення учнів до оцінок власних; ставлення учнів до оцінок однокласників; ставлення учнів до оцінок в цілому.
Також у процесі проведення дослідження учням було запропоновано оцінити відповіді (усні та письмові) однокласників та свої. Спочатку вчитель визначав помилки у відповідях учнів, після чого вони оцінювали їх. Пізніше учні оцінювали відповіді без виправлень вчителя вже самостійно. Це дало змогу визначити наскільки вони критично ставляться до оцінювання, чи здатні учні адекватно оцінити відповіді своїх однокласників та свої власні.
Для дослідження ставлення учнів до оцінки також проводилось спостереження за реакціями учнів на позитивні та негативні оцінки.
Визначалось, як оцінка впливає на рівень домагань учнів та мотивацію досягнення успіху. З цією ж метою проводився аналіз шкільної документації: зошитів учнів, журналу. На їх основі визначалось, як впливає на подальші результати учнів позитивна та негативна оцінка.
Зокрема, визначалось, яка саме оцінка стимулює учнів до покращення досягнень, викликає бажання досягти успіху у навчальній діяльності.
У загальному ставлення учнів до оцінки та її вплив на мотивацію досягнення успіху визначались за такими характеристиками: характер і сила (байдуже недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне); дійовість (від пасивного до дійового); сталість (від епізодичного до сталого) [3; с.108].
Урахування усіх вищезазначених показників дало змогу визначити ставлення учнів до оцінки в цілому, виявити його характер, дійовість та наскільки воно є сталим. Також у процесі дослідження визначалось наскільки розумово відсталі учні розуміють значення, сутність та критерії оцінки. Результати дослідження представимо у наступних публікаціях.
Отже, для дослідження мотивації досягнення успіху розумово відсталих учнів у навчальній діяльності необхідно враховувати та

Корекційна педагогіка і спеціальна психологія

79 визначати ставлення учнів до оцінки, яка у свою чергу є важливим стимулом, що спонукає їх до навчання, а отже і до досягнення у ньому успіху. Це є однією з частин дослідження самої мотивації досягнення успіху розумово відсталих учнів, оскільки позитивне усвідомлене ставлення розумово відсталих учнів до оцінки як певного досягнення у навчанні відіграє важливу роль у формуванні позитивного ставлення до навчання в цілому та сприяє формуванню у них прагнення бути успішними у навчальній діяльності. Все це створює позитивний вплив на формування мотивації досягнення успіху розумово відсталих учнів у навчально-виховній діяльності та сприяє підвищенню її ефективності.
Перспективними напрямками дослідження проблеми є розробка методики визначення ставлення розумово відсталих учнів до успіху у навчально-виховній діяльності та методики створення ситуації успіху у роботі з учнями молодших класів спеціальної школи.


Список використаних джерел
1.
Власова О.І. Педагогічна психологія. – К.: Либідь, 2005. – 400 с.
2.
Кайріс О. “Я в тебе вірю” // Директор школи. – 2003. – №13
(253). – С. 6; 11-12.
3.
Миронова С.П. Олігофренопедагогіка. – Кам’янець-Подільський:
Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно- видавничий відділ, 2007. – 204 с.
4.
Делікатний К.Г. Авторитет оцінки. – К.: Знання, 1990. – 48 с.
5.
Обучение и воспитание детей во вспомогательной школе / gод ред. В.В. Воронковой. – М.: Школа-пресс, 1994. – 416 с.
6.
Жук Т.В. Ставлення до педагогічної оцінки учнів молодших класів допоміжної школи // Питання дефектології. – Вип.12. –
1978.– С. 31-38.
The article presents theoretical analysis of the value estimates for the formation of motivation to succeed and deals with the contents and methods of study treatment of mentally retarded pupils for evaluation.
Keywords: assessment, research methodology, motivation to succeed, mentally retarded pupils.
Отримано 1. 10.2011






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал