Тема №1 «Анатомія та фізіологія шкіри та волосся, нігтів»




Скачати 75.77 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації05.12.2016
Розмір75.77 Kb.

1
Тема №1
«Анатомія та фізіологія шкіри та волосся, нігтів»
1.1 Поняття про санітарію і гігієну ............................................................................................................ 2 1.2 Завдання гігієни перукарської справи ................................................................................................ 4 1.3 Будова шкіри ........................................................................................................................................ 5 1.4 Кровоносна та нервова системи шкіри .............................................................................................. 7 1.5 Потові та сальні залози........................................................................................................................ 8 1.6 Типи шкіри. Функції шкіри................................................................................................................... 9 1.7 Будова волосся .................................................................................................................................. 11 1.8 Питання для самоконтролю .............................................................................................................. 12

2
1.1

Поняття про санітарію і гігієну
Гігієна – це наука, що вивчає вплив навколишнього середовища та виробничої діяльності на людину.
Санітарія - це система організаційних та технічних заходів, які спрямовані на усунення потенційно небезпечних факторів та професійних захворювань
Згідно зі ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення», завданням адміністрації є розробка і проведення санітарних і протиепідеміологічних заходів, здійснення контролю за підтримкою вимог санітарних норм та інформування органів державної санітарної епідеміологічної служби про надзвичайні ситуації.
Санітарія і гігієна праці включає до свого складу частини гігієни праці та санітарної техніки.
Гігієна праці – галузь профілактичної медицини, що вивчає умови збереження здоров'я на робочому місті й заходи, які сприяють цьому.
Основні завдання гігієни праці:
1. Вивчати вплив на людину метеорологічних умов і розробляє засоби і способи забезпечення комфортних умов праці.
2. Вивчати вплив на організм людини небезпечних і токсичних речовин, що виділяються в навколишнє середовище, і розробляє засоби захисту.
3. Вивчати вплив шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання на організм людини і розробляє засоби захисту від цих чинників.
4. Займатися питаннями освітлення робочих місць.
5. Давати обґрунтування санітарним нормам.
6. Займатися створенням індивідуальних засобів захисту.
7. Розробляти засоби і методи контролю умов праці.
8. Організовувати санітарно-побутове забезпечення.

3
Санітарія і гігієна праці розглядає ряд факторів, що можуть впливати на здоров'я і самопочуття людини, визначає джерела виникнення цих факторів і встановлює способи захисту від них. Основним завданням санітарії та гігієни праці залишається створення для працюючих комфортних умов праці.

4
1.2 Завдання гігієни перукарської справи

Гігієна
- це наука, що вивчає вплив умов праці і побуту на здоров'я населення. Одне з найважливіших завдань сучасної гігієни - розробка гігієнічних правил, нормативів і заходів щодо попередження негативного впливу різних факторів зовнішнього середовища (фізичних, хімічних, біологічних) і суспільно-виробничих відносин на організм людини, його працездатність і тривалість життя.
Серед різних підприємств побутового обслуговування, послугами яких користується людина, значне місце займають перукарні.
Відповідність пристроїв, устаткування і експлуатації перукарень гігієнічним нормативам - необхідна умова збереження здоров'я відвідувачів та працівників перукарень.
Основне завдання гігієни в перукарнях - попередження виникнення і
розповсюдження заразних захворювань. Персонал перукарні повинен знати основи анатомії та фізіології шкіри, волосся і нігтів, вміти визначити
інфекційні захворювання і способи їх поширення в перукарнях, вміти відрізнити здорову шкіру від хворої, здорове волосся і нігті від хворих, знати способи запобігання заразних хвороб, а також дотримувати особистої гігієни.
Інакше кажучи, кожен працівник перукарні повинен бути добре знайомий з санітарією і гігієною.



5
1.3 Будова шкіри
Загальна площа шкірного покриву складає 1,5 – 2 кв.м.
Середня вага шкіри – 2,7 кг, товщина – 1,5-4 мм.
Шкіра складається із трьох шарів:
епідерміс,
дерма,

підшкірно жирова
клітковина.
Е
п
І
Д
е
р
м
І
с
Зародковий шар
. Кератиноцити мають здатність до розмноження. У зародковому шарі є пігмент меланін.
Шипуватий шар.
Клітини мають багатогранну форму. Від тіла клітини відходять шипи, якими вони з’єднуються між собою. Таке з’єднання надає шкірі еластичності. Між клітинами є канальця, в яких циркулює рідина , що доставляє клітинам живлення.
Зернистий шар складається із клітин неправильної форми. На долонях та підошвах зернистий шар товще.
Блискучий (склоподібний) шар
. Він добре розвинутий на підошвах та долонях.
Роговий шар
. Клітини не мають ядра, легко відшаровуються.
Дерма д
ілиться на два шари: сосочковий та сітчастий. Сосочковий шар живить шкіру, а сітчастий укріплює її (колагенові волокна утворюють каркас шкіри).
Підшкірно жирова клітковина складається із жирових клітин та з’єднувальної тканини. ПЖК має кровоносні, лімфатичні судини , а також нервові волокна.
Жировий шар захищає тіло від тиску, ударів та холоду , а також впливає на красу людського тіла.

6

















7
1.4Кровоносна та нервова системи шкіри
Кровоносні судини. У шкірі людини знаходяться дві горизонтально розташовані мережі кровоносних судин - глибока і поверхнева . Глибока мережу лежить на межі між підшкірно- жировим шаром і дермою .
Артерії входять в шкіру перпендикулярно її поверхні і розгалужуються на більш дрібні судини, що йдуть паралельно шкірі і утворюють глибоку судинну мережу, яка постачає кров'ю волосяні мішечки і потові залози.
Від глибокої судинної мережі кровоносні судини відходять перпендикулярно вгору в дерму, в її сосочковий шар, де вони знову розгалужуються на більш дрібні судини, які йдуть паралельно поверхні шкіри і утворюють поверхневу судинну мережу. Від неї тонкі артеріальні гілочки йдуть до вершини сосочків
, живлячи кров'ю сальні залози, вивідні протоки потових залоз, верхню частину волосяних фолікулів.
Кровоносна система шкіри може вмістити до 1 / 5 всієї кількості крові людини. В епідермісі кровоносних судин немає, тому порушення цілості епідермісу не викликає кровотечі. Живильні речовини крові з капілярів , дерми просочуються в епідерміс і проходять між його клітинами.
Кровоносні судини шкіри мають здатність розширюватися і звужуватися під впливом всіляких психічних захворювань, тепла або холоду.
Нервові закінчення. Шкіра має досить розвинену нервову мережу.
Нерви шкіри розташовані у власне шкірі і підшкірно- жировій клітковині .
Кожне нервове закінчення сприймає із зовнішнього середовища те чи інше подразнення і передає його по нервових стовбурах в кору головного мозку, де воно перетворюється на певне відчуття (біль , тепло , холод та ін.).
Опрацювати §1.2, за підручником
Медведєва І.І. Косметологія -К.: Грамота, 2005р.

8
1.5 Потові та сальні залози
Сальні залози розміщуються попарно і мають вихід у фолікул. Вони представляють собою круглі утворення чарункової будови, які мають усередині такі клітини , що виділяють секрет себум
(до 20 г. за добу), який захищає шкіру та волосся від висихання. В сальних залозах міститься холестерин, який має велике значення для живлення та ороговіння волосся.
Сальні залози розташовуються на шкірі нерівномірно: на долонях і підошвах
їх немає
; на спині, обличчі, волосистій частині голови
їх багато. Найбільша кількість сальних залоз на лобі, підборідді, на носі.
Протягом доби сальні залози виділяють від 15 до 20 г шкірного сала, яке складається з води, жирів, жироподібних і білкових речовин. Шкірне сало змащує шкіру, робить її більш еластичною, захищає від висихання і появи тріщин. При розладах діяльності сальних залоз в шкірі
можуть відбутися різні зміни (наприклад, утворення вугрів).
Потові залози
. Потові залози закладені в дермі або підшкірно-жировій клітковині і мають вигляд згорнутих у клубочок трубочок. Вивідні протоки потових залоз відкриваються на поверхню шкіри маленькими отворами, які називаються порами. Потові залози на шкірі людини розташовуються нерівномірно: найбільше потових залоз на підошвах, долонях, грудях , чолі.
Загальне число потових залоз досягає 2,5-3 мільйонів. У добу виділяється поту 0,5 л і більше. У зв'язку з тим що випаровування поту з поверхні шкіри відбувається постійно, людина зазвичай не відчуває вологості від виділення такої кількості поту. Особливий запах поту надають жирні кислоти. Піт виділяється у вигляді пари або світлої рідини, пропитаної окислами натрію, магнію, сіркою, хлором, сіллю, мочовиною
. Піт – це 98% води та 2% сухого залишку.
Піт має кислу реакцію. Потові залози діляться на малі (екранові) та великі (апокрінові) .
Завдяки поту організм звільняється від шкідливих речовин – продуктів розпаду. При фізичних навантаженнях, підвищеній температурі навколишнього середовища , нервово – психічному напруженні потовиділення різко збільшується.
Секрети сальних та потових залоз утворюють на
поверхні шкіри захисну оболонку
(кислу мантію шкіри).

9
1.6 Типи шкіри. Функції шкіри



Нормальна шкіра
– м’яка, еластична, гладенька, не суха і не жирна на вигляд і на дотик. Не містить помітних розширених пор, чорних чи білих цяток, гнійників.
Суха шкіра
– ніжна, гарна, пружна, не лущиться, не блистить (матова). Вона сильно піддається дії зовнішніх факторів (сонце, холод, вітер), схильна до передчасного утворення зморшок, потребує постійної уваги і особливого догляду. При сухій шкірі рідко зустрічаються вугри. До внутрішніх причин, які викликають сухість шкіри відносяться: порушення функції шлунково-кишкового тракту, нестача чи відсутність деяких вітамінів, нервові розлади, зміни в діяльності залоз внутрішньої секреції.

Жирна шкіра
– груба, блистить, з відкритими порами, легко забруднюється пилом, в результаті чого утворюються чорні або темно-бурі пробки – камедони.
Шкіра цього типу не схильна до утворення зморшок. Жирну шкіру має більшість людей. Частіше вона зустрічається у чоловіків. Жирність шкіри є наслідком посиленої діяльності сальних залоз і значно збільшується в період статевого дозрівання. Причинами цього можуть бути: розлади і порушення нервової системи; захворювання залоз внутрішньої секреції; хронічні розлади шлунково- кишкового тракту; вживання гострої, жирної, пряної їжі; порушення правил косметичного догляду (тривале використання жирних кремів).
Комбінована шкіра складається з ділянок жирної, сухої і нормальної шкіри. Вона потребує найбільш складного догляду.
У залежності від секреторної активності сальних залоз виділяють такі типи шкіри:
нормальна

(в межах фізіологічної норми
);
суха

(низька секреторна активність);
жирна
(
висока секреторна активність)
;
комбінована

(різне саловиділення на різних ділянках шкіри).

10
Функції шкіри


11
1.7 Будова волосся
Опрацювати §3.2, за підручником
Горбатюк Н.А.Основи перукарської справи -К.: Грамота,
2005р.

12
1.8 Питання для самоконтролю
1.
Що таке санітарія?
2.
Як називається верхній шар шкіри?
3.
Які залози виділяють себум?
4.
В якому стані буває піт?
5.
В чому виражається захисна функція шкіри?
6.
Які характерні особливості жирної, сухої, комбінованої, нормальної шкіри?
7.
Що таке гігієна?
8.
Як називається шар шкіри де народжуються клітини?
9.
В якому шарі шкіри клітини не мають ядра?
10.
Що собою представляє піт?
11.
В чому виражається чутлива функція шкіри?
12.
Які характерні особливості сухої шкіри?


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал