Тема меТодика викладання правознавсТва як навчальна дисципліна





Сторінка2/5
Дата конвертації09.01.2017
Розмір0.74 Mb.
1   2   3   4   5
тема 3. підготовка вчителя до проведення сучасного уроку правоЗнавства
До хорошого уроку вчитель готується все життя. (В. Сухомлинський)
3.1. модель особистості сучасного вчителя правознавства
І. Готовність учителя правознавства до навчальної роботи
передбачає
Знання передбаченого програмою фактичного матеріалу, системи правових понять.
Вільну орієнтацію в науковій літературі та вміння її систематизувати.
Усвідомлення мети навчання й освіти у всебічному розвитку особистості.
Вміння контролювати й давати якісну оцінку вихідного, проміжного та кінцевого рівня опану- вання учнем предмета «Правознавство»; ставити навчальну, виховну та розвивальну цілі як на уроці, так і в межах вивчення предмета; досягти дидактичної, виховної та розвивальної цілей навчання засобами свого предмета з урахуванням вікових та індивідуальних здібностей та особливостей учнів; вимірювати вихідний і кінцевий рівні здібностей учнів, здійснювати об’єктивний особистісно- гуманний підхід до контролю й оцінки їх знань, вмінь і навичок; організовувати навчальний процес, за- безпечувати різні рівні розвитку пізнавальної активності учнів; здійснювати навчальну взаємодію з учня- ми на рівні співробітництва і співтворчості, застосовуючи індивідуальні, групові і фронтальні форми роботи здійснювати співробітництво з батьками учнів та колегами у позаурочній роботі; створювати робо- че самопочуття та умови для реалізації особистісної позиції (як власної, так і кожного школяра) в навчан- ні; опановувати тексти та логічно й обґрунтовано викладати свою думку в усній і письмовій формі.
Володіння різними формами, засобами та методиками викладання правознавства для активіза- ції пізнавальної діяльності учнів та їх інтересу до предмета, розвитку їх «правової свідомості»; традиційними (репродуктивними, частково-пошуковими проблемними, дослідницькими тощо) методами та новаторськими методами навчання; методологією пізнавальної діяльності, логікою сходження від абстрактного до конкретного, індуктивними і дедуктивними методами умовиводу тощо; системним методом освоєння предмета в єдності його структурних елементів, їх закономірних внутріш- ніх і зовнішніх зв’язків і розвитку в часі
ІІ. Готовність учителя правознавства до правовиховної роботи з дітьми та взаємодії з оточенням
передбачає
Знання
Конституції України та основ поточного законодавства як складових правової куль- тури виховання, його соціальної зрілості; філософії та основних законів існування природи, суспільства і людської свідомості.
Усвідомлення виховного потенціалу шкільних курсів правознавства з точки зору загальнолюд- ських цінностей, плюралізму в ідеології, патріотизму та дружби між народами світу.
Вміння визначити мету виховання відповідно до досягнутого рівня вихованості дітей;
організовувати з учнями правознавчу і правоохоронну діяльність, формувати по- зитивні риси характеру; будувати педагогічне спілкування на основі захоплення спільною діяльністю, враховуючи природні нахили та інтереси вихованців; складати розгорнуту психолого-педагогічну характеристику учня та класного колективу з використанням комплексу методів їх вивчення та діа- гностики; вести громадсько-педагогічну та просвітницьку роботу в регіоні, серед батьків і учнів; орга- нізовувати дозвілля дітей, попереджувати дитячий травматизм, працювати з дітьми, які потребують підвищеної педагогічної уваги (зокрема, проводити профілактику дитячого алкоголізму, наркоманії, розпусти, правопорушень тощо).
Володіння психолого-педагогічними методами дослідження та діагностики розвитку особистос- ті учня та дитячих угруповань.
Формування особистої відповідальності, організованості та навичок колективної праці під час опанування правознавства; гуманних відносин з учнями, враховуючи національні традиції, мікро- і макросоціальне оточення; естетичних смаків учнів і почуття прекрасного в різних ви- дах людської діяльності та мистецтвах; політичної культури в дусі плюралізму та парламентських засо- бів боротьби партій і рухів за владу

22
методика викладання правознавства в школі в опорних схемах й таблицях
Сприяння самовихованню учнів, саморозвитку їх суспільно-цінних якостей і створення умов для самореалізації дитини як неповторної індивідуальності; морально-етичному та правовому становленню учня як особистості громадянина України та людської цивілізації, культурі по- ведінки серед людей, обізнаності у правах та свободах людини та дитини.
Розвиток правової свідомості та правової культури учнів, їх вміння орієнтуватися у конкрет- них політичних і соціально-економічних обставинах.
Проведення профорієнтаційної роботи на галузі, пов’язані з вивченням правознавства
ІІІ. Фахово-методичний аспект підготовки учителя правознавства до самовдосконалення
передбачає
Здатність до аналізу роботи педагогів-новаторів, колег-правознавців і до рефлексії власної педагогічної діяльності.
Ознайомлення з науковою, методичною літературою та періодикою за спеціальністю; з популярни- ми сучасними філософськими, політичними, економічними і правовими концепція- ми; з досвідом роботи вчителів-новаторів.
Володіння методикою ведення щоденника психолого-педагогічних спостережень і експертних оцінок; методами самоаналізу для адекватної самооцінки.
Вміння самокритично оцінювати свій досвід і планувати шляхи самовдосконалення для отри- мання майбутньої кваліфікації вчителя правознавства (вищої категорії); аналізувати особистий досвід роботи, наслідки своєї взаємодії з учнями та їх оточенням; використовувати передовий педагогічний досвід, досягнення педагогічної науки, національної культури, традиції та звичаї свого на- роду; володіти собою, особистою емоційно-вольовою саморегуляцією; творчо працювати над удоскона- ленням особистих професійних здібностей: за змістовною спрямованістю (ділових, спілкування, рефлек- сивних), за рівнем опанування діяльністю (виконавських, творчо-конструктивних) та за формою реалізації дії (практично-рухових, уваго-перцептивних, мовленнєвих та розумово-інтуїтивних).
Виявлення сильних і слабких сторін індивідуальності в ретроспективі та вміння визначити шляхи професійного самовдосконалення в перспективі.
Використання надбань наукової організації, її безпеки та гігієни
3.2. підготовка вчителя до уроку
І етап
Попередня підготовка до уроку
1) вивчення навчальної про- грами;
2) усвідомлення значення теми;
3) ознайомлення з підручни- ками та навчальними по- сібниками з правознавства; методичною літературою; досвідом роботи інших вчи- телів;
4) аналіз особистого досвіду;
5) планування системи уроків;
6) перегляд навчальних діа- фільмів та кінофільмів;
7) підготовка матеріального за- безпечення уроку
ІІ етап
Безпосередня підготовка до уроку
1) формування мети і завдання;
2) визначення обсягу і змісту на- вчального матеріалу;
3) вибір форм організації навчання;
4) наочно-технічне оснащення уроку;
5) визначення змісту й методики виконання домашнього завдання;
6) підбір доцільних фактів і при- кладів;
7) визначення колективних та
індивідуальних форм роботи учнів на уроках;
8) підготовка плану-конспекту уроку
УРОК
логічно закінчена цілісна обмежена в часі
частина
навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів пробне проведення уроку, уточнення його часу і темпу
2 визначення основних частин змісту матері- алу, на яких слід акцентувати увагу учнів
1 ІІІ етап. Апробація підготовленого уроку

Тема 3. підготовка вчителя до проведення сучасного уроку правознавства
23
Складові роботи вчителя під час підготовки до уроку
Зміст роботи
Види роботи
Результат роботи
• Проблемний аналіз теми;
• формулювання основних питань;
• пошук відповідей на них;
• формулювання відповідей
Аналітичний
Теоретична концепція уроку
• Визначення «обличчя» аудиторії (класу);
• формулювання цільової установки;
• завдання та надзавдання;
• формулювання тези і цікавого заголовка
Стратегічний
Робочі тези та рекламна назва
• Добір фактів, аргументів, ілюстрацій;
• вибір прийомів та засобів активізацій;
• композиція матеріалу
Тактичний
Загальний план та композиція уроку
• Заміна незрозумілих слів;
• роз’яснення термінів;
• зменшення повторів, штампів;
• спрощення мови
Редакційний
Читання вголос відредагованого тексту
• Орієнтація на аудиторію;
• тактика уроку;
• читання уроку;
• зворотний зв’язок з учнями
Робочий
(аудиторний)
Урок
• Самоаналіз (позитивні якості й вади);
• аналіз відгуків
Контрольно-
підсумковий
Виправлення тексту
3.3. вимоги до сучасного уроку та умови його належної організації
І. Дидактичні вимоги до сучасного уроку
Чітке формулювання освітніх завдань загалом і складових елементів уроку, їх зв’язок із завдання- ми уроку
Визначення оптимального змісту уроку відповідно до вимог навчальної програми і цілей уроку з урахуванням рівня підготовки й підготовленості учнів
Прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань, сформованості умінь і навичок як на уро- ці, так і на окремих його етапах
Вибір найраціональніших, оптимальних методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і конт- ролю; форм організації роботи учнів, які забезпечують їх максимальну самостійність у навчанні
Реалізація на уроці всіх дидактичних принципів
Створення умов для успішного навчання учнів
ІІ. Психологічні вимоги до уроку
1. Психологічна мета уроку
проектування розвитку учнів у межах вивчення конкретного уроку з правознавства урахування у цільовій настанові уроку психологічної задачі вивчення теми і результатів, досяг- нутих у попередній роботі
передбачення окремих засобів психолого-педагогічного впливу, методичних прийомів розвитку учнів

24
методика викладання правознавства в школі в опорних схемах й таблицях
ІІ. Психологічні вимоги до уроку
2. Стиль уроку
а) визначення змісту і структури уроку згідно з принципами розвивального навчання:
• співвідношення навантаження на пам’ять та мислення учнів;
• визначення обсягу відтворювальної і творчої діяльності;
• планування засвоєння знань у готовому вигляді (зі слів учителя, з підручника, посібника)
і в процесі самостійного пошуку;
• використання вчителем і учнями проблемно-евристичного навчання;
• облік контролю, аналізу оцінки діяльності школярів, здійснюваних учителем та учнями;
• співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі, що викликають позитивні по- чуття в зв’язку з роботою, установки, що стимулюють інтерес та вольові зусилля) і примусу
(нагадування про оцінку, різкі зауваження, нотації)
б) особливості самоорганізації вчителя:
• підготовленість до уроку — усвідомлення психологічної мети і внутрішня готовність до її виконання;
• робоче самопочуття до початку уроку й у його ході (зібраність, налаштованість на тему і пси- хологічну мету уроку, енергійність, наполегливість, оптимістичний підхід до всього, що від- бувається на уроці);
• педагогічний такт (випадки прояву);
• психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери радісного, щирого спілкування, діло- вий контакт і т. ін.)
3. Організація пізнавальної діяльності учнів
а) визначення заходів для забезпечення умов продуктивної роботи, мислення й уяви учнів:
• планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних об’єктів і явищ, їхнього осмислення;
• використання установок у формі переконання;
• планування умов стійкої уваги і зосередженості учнів;
• вправи б) організація діяльності мислення й уваги учнів у процесі формування нових знань і умінь:
• визначення рівня сформованості знань і умінь в учнів (на рівні конкретно-почуттєвих уяв- лень, понять, що узагальнюють образи, «відкриття», висновки);
• опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять, рівнів розуміння, ство- рення нових образів під час організації розумової діяльності учнів;
• планування прийомів і форм роботи, які забезпечують активність і самостійність мислення учнів;
• керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівняльного, пояснювального до узагальнювального, оцінного, проблемного) і формуванням умінь міркувати й робити висновки;
• використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення мети роботи, умов її виконання, на- вчання добору і систематизації матеріалу, а також обробки результатів і оформлення роботи)
в) закріплення результатів роботи:
• формування навичок шляхом вправ;
• навчання перенесення раніше засвоєних умінь і навичок на нові умови роботи, попередження механічного перенесення
4. Організованість учнів
а) ставлення учнів до навчання, їхня самоорганізація і рівень розумового розвитку б) урахування рівня навченості під час визначення сполучення індивідуальних, групових
і фронтальних форм роботи
5. Урахування вікових особливостей учнів
а) планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів б) проведення уроку з урахуванням сильних і слабких учнів в) диференційований підхід до сильних і слабких учнів

Тема 3. підготовка вчителя до проведення сучасного уроку правознавства
25
ІІІ. Гігієнічні вимоги до уроку
1. Температурний режим
2. Фізико-хімічні властивості повітря (необхідність провітрювання і т. ін.)
3. Освітлення
4. Попередження втоми і перевтоми
5. Чергування видів діяльності (зміна слухання, виконання обчислювальних, графічних і практич- них робіт)
6. Дотримання правильної робочої пози учня
7. Відповідність класних меблів росту школяра
ІV. Вимоги до техніки проведення уроку
1. Урок повинен бути емоційним, сприяти формуванню в учнях інтересу до навчання і виховувати у них потребу в знаннях
2. Темп і ритм повинні бути оптимальними, дії вчителя і учнів — завершеними
3. Необхідний повний контакт у взаємодії вчителя й учнів, дотримання педагогічного такту і педа- гогічного оптимізму
4. Повинна домінувати атмосфера доброзичливості й активної творчої праці
5. Треба змінювати види діяльності учнів, сполучати методи й прийоми навчання відповідно до рівня працездатності учнів
6. Потрібно забезпечити дотримання єдиного орфографічного режиму школи
7. Учитель має забезпечити активне навчання кожного учня
Отже, психолого-педагогічні та гігієнічні вимоги до сучасного уроку зводяться до дотримання таких узагальнених вимог:
1. Точне і творче виконання програмово-методичних вимог до уроку; чітке визначення типів уроку і його місце в темі, бачення особливостей кожного уроку.
2. Урахування реальних навчальних можливостей різних класів або груп, цілеспрямована ліквідація прогалин у знаннях.
3. Обміркування та розв’язування в єдності завдань освіти, виховання, психологічного розвитку.
4. Вибір раціональної структури та темпу проведення уроку, які забезпечують вирішення поставлених завдань і продуктивне використання часу уроку: «Цілі визначають тип уроку. Тип уроку визначає йо- го структуру, структура — розподіл часу на різних етапах».
5. Забезпечення практичної і профорієнтаційної спрямованості навчального процесу, створення реаль- них можливостей щодо використання учнями знань, умінь, навичок, яких вони набули, з метою по- передження формального засвоєння теорії.
6. Концентрація уваги учнів на важливих наукових поняттях, висновках, правилах, світоглядних і ви- ховних ідеях: виділення об’єкта міцного засвоєння. Зв’язок змісту уроку з життям, з практикою і осо- бистим життєвим досвідом учня; використання міжпредметних зв’язків з метою формування цілісної наукової картини світу в інтересах економії часу.
7. Розширення арсеналу вибору методів переважно за рахунок активних, інтенсивних методів; викорис- тання на уроці оптимального поєднання різних методів.
8. Поєднання колективних форм роботи з груповими та індивідуальними.
9. Здійснення на основі діагностики навчальних можливостей диференційованого підходу до учнів з ак- центом на наданні диференційованої допомоги учням з різним рівнем підготовки з предмета.
10. Формування в усіх учнів активного ставлення до навчальної діяльності, навичок раціональної органі- зації навчальної праці безпосередньо на уроці.
11. Спілкування з учнями на основі поєднання вимогливості з повагою до їх особистості.
12. Розвиток кабінетної системи навчання відповідно до вимог науково-технічного процесу: цілевідповід- ність, раціональне і комплексне використання різних засобів навчання (підручників, наочних посіб- ників, ТЗН, засобів інформації, ЕОТ).
13. Удосконалення сприятливих для роботи гігієнічних та естетичних умов.

26
методика викладання правознавства в школі в опорних схемах й таблицях
14. Визначення змісту та обсягу домашніх завдань з урахуванням часу, який необхідний на їх підготовку; якщо необхідно, коментувати методики їх виконання, намагатися, щоб навчання здійснювалося на самому уроці, а обсяг домашнього завдання скорочувався (там, де це можливо).
15. Чітке дослідження задуму й одночасна готовність гнучко перебудувати його хід у разі зміни навчаль- ної ситуації, вміння переходити до реалізації запасних методичних варіантів.
16. Виявлення в ході самоаналізу результатів навчання, виховання, розвитку, які отримали на уроці; по- рівняння їх з поставленими учителем завданнями, знаходження важливих причин недоліків і успіхів; урахування результатів самоаналізу під час планування наступних уроків.
Умови належної організації уроку
Соціально-педагогічні
Наявність
• кваліфікованого, творчо працюючого вчителя правознавства з до- статньою науковою і методичною підготовкою;
• згуртованого дружного учнівського колективу з правильно сформова- ною ціннісною орієнтацією;
• належної навчально-матеріальної бази (підручник, навчально-мето- дичні комплекти і наочні приладдя, ТЗН, відповідно обладнане клас- не приміщення);
• сприятливого психологічного мікроклімату, гарних стосунків між учнями і вчителем, заснованих на взаємній повазі, на любові педаго- га до дітей
Психолого-дидактичні
Дотримання психологічних принципів і правил організації навчально-виховного процесу
Високий рівень навченості учнів, що відповідає даному моменту, етапу навчання
Наявність достатнього рівня сформованості мотивів навчання, що забезпечує інтерес учнів до самостійної пізнавальної діяльності
Застосування форм і методів активного навчання
Система роботи з розвитку розумових і пізнавальних здібностей учнів
Цілеспрямована робота з попередження відставання учнів, з профілактики їх неуспішності
Наукова організація педагогічної праці, праці учня
3.4. урахування вчителем принципів навчання
Науковості
Наука — найважливіше, найпрекрасніше і найпотрібніше в житті людини, вона завжди була і буде найвищим проявом любові, тільки нею однією людина пере- може природу і себе. А. Чехов
Єдності навчання
і виховання
Знання без виховання — це меч у руках божевільного. Д. Менделєєв
Системності
і послідовності
Лише система дає нам повну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими, безладними знаннями, схожа на комору, в якій усе в безладі і де сам господар нічого не знайде. К. Ушинський
Свідомості, активності
і самостійності
Навчання є праця й має залишатися працею, але працею, сповненою думки, так, щоб сама цікавість навчання залежала від серйозної думки, а не від будь-яких прикрас, що не стосуються справи. К. Ушинський
Полікультурності
Настане день, коли єдиним полем битви будуть ринки, відкриті для торгівлі,
і уми, відкриті для ідей. В. Гюго
Наочності
Що різноманітніші чуттєві сприйняття навчального матеріалу, то міцніше він засвоюється. Я. А. Коменський
Доступності
Принцип доступності вимагає будувати навчальний процес відповідно до вікових можливостей учнів, рівня їхньої підготовленості й загального розвитку. П. Щербань

Тема 3. підготовка вчителя до проведення сучасного уроку правознавства
27
3.5. організація різних видів навчання в школі
Організація
навчання
в школі
встановлення видів і форм навчання, завдяки яким відбувається стабілізація і впорядку- вання всієї навчально-пізнавальної діяльності учасників навчально-виховного процесу
базується на закономірностях та принципах навчання
використовує методи та прийоми навчання
Три види організації діяльності вчителів та учнів
Поняття «вид» вживається у значен- ні «різновид». У деяких джерелах вживається тотожне йому поняття
«тип»
пояснювально-
ілюстративний програмований проблемний
І. Пояснювально-ілюстративний вид навчання
у загальноосвітній школі є найпоширенішим
використовується від першого по одинадцятий класи охоплює діяльність учителів та учнів
Способи організації діяльності
учителя
учня
пояснення учням на уроці програмового матеріалу, його основних відомостей;
введення у свідомість учнів нових елемен- тів знань;
використання різних видів унаочнень;
організація осмислення даної інформації;
організація узагальнення знань;
закріплення навчального матеріалу шля- хом повторення, роз’яснення складних елементів, поточного контролю;
організація застосування учнями знань шляхом постановки навчальних задач, виконання вправ, самостійної навчальної роботи в різних її видах
сприйняття навчальної інформації в ході уроку;
засвоєння найважливіших відомостей у загальному вигляді;
виявлення першого етапу в розумінні матеріалу;
застосування пропонованих вчителем прийомів осмис- лення і поглиблення розуміння навчального матеріалу;
узагальнення засвоєного матеріалу;
закріплення нового матеріалу у свідомості та пам’яті учнів шляхом повторення на уроці, а також під час виконання домашнього завдання, використання ефек- тивних прийомів запам’ятовування та заучування;
виконання всіх завдань вчителя, з’ясування практич- ної значущості вивченого теоретичного матеріалу в хо- ді самостійної навчальної праці
ІІ. Програмований вид навчання
передання матеріалу здійснюється певними, невеликими «порціями»
(алгоритмами), які мають характер логічно завершених елементів теми учні часто отримують інформацію не від учителя, а з програмованого
посібника або комп’ютера
Способи організації діяльності
учителя
учня
повідомлення та пояснення першої «порції» матеріалу;
постановка контрольного запитання;
• у випадку правильної відповіді — пояснення другої
«порції» матеріалу, але якщо були допущені помил- ки, — повторення першої «порції»;
• продовження дозованого викладу до кінця;
узагальнення всієї теми, формулювання висновків з неї;
видання завдання на практичне застосування вивченого
• сприйняття, осмислення й розуміння пер-
шої «порції» матеріалу;
відповіді на запитання;
засвоєння «порцій», їх закріплення, ви- правлення допущених помилок;
• участь у виведенні висновків;
виконання завдань з практичного втілен- ня матеріалу теми
У програмованому навчанні
позитивне:
негативне:
відокремлення найістотнішого в навчальному матеріалі;
забезпечення оперативного контролю засвоєння знань;
логічна послідовність у засвоєнні знань дозволяє працювати в оптималь- ному темпі і здійснювати самоконтроль та індивідуалізацію навчання
• може звести роль учите-
ля до ролі інструктора;
збіднює можливості роз- витку творчості учнів

28
методика викладання правознавства в школі в опорних схемах й таблицях
ІІ. Проблемний вид навчання
застосовується з середини 60-х років ХХ сторіччя
має свою специфіку
виконує такі функції:
• забезпечує міцність засвоєння знань;
• робить процес навчання привабливим і цікавішим;
• навчає застосовувати знання у практичній діяльності;
• розвиває аналітичне та логічне мислення;
• сприяє творчому зростанню вчителя;
• формує учня як активного суб’єкта пізнання
Способи організації діяльності
учителя
учня
висування перед учнями проблемного питання,
проведення досліду, виклад ситуації, яка потребує розв’язання кількома варіантами, та вимагає обрання найбільш раціонального з них;
організація розмірковування учнів над проблемним матеріалом із залученням як раніше вивченого мате- ріалу, так і шляху творчих роздумів;
пропонування довести правильність і навести аргу- менти на захист свого варіанта розв’язання проблеми
(за правильності учнівської гіпотези вчитель просить зробити з неї висновки, які підтверджували б її та до- вели, що учні засвоїли матеріал; за помилковості — пропонує знайти помилку (не розкриваючи її) або ставить уточнювальне запитання, яке навело б учнів на правильний шлях роздуму);
узагальнення правильних розв’язань задачі або ситу- ації, заохочення успіхів учнів, пояснення (на майбут- нє) причин недоліків у їх міркуваннях, наведення на думки про аналогічні проблемні питання;
формулювання запитань для закріплення знань;
пропонування вправ для застосування цих знань на практиці
сприйняття поставленої задачі, ситуації пи- тання або досліду, початок їх осмислення;
усвідомлення сутності ускладнення та по-
шук способів розв’язання проблеми шля- хом здогадок та висунення гіпотез;
висловлення різних варіантів розв’язання проблемного питання або ситуації;
доведення раціональності одного з варіан- тів свого розв’язання задачі;
формулювання висновків та узагальнень з нового матеріалу індуктивним шляхом;
пошук правильного варіанта розв’язання задачі;
засвоєння ґрунтовніших узагальнень за змістом розв’язаного питання;
відповіді на запитання, що закріплюють засвоєні знання;
виконання вправи і завдань з практичного застосування знань.
Учень стає суб’єктом навчання, внаслідок
чого у нього формуються нові знання
і cпособи дії
3.6. дидактичні основи розробки та використання конспектів-схем
Конспект-схема
(опорна схема)
«кістяк» знань, які має засвоїти учень
Можливість зменшити обсяг формальних знань без нехтування провід- ними поняттями
відображає логіку навчального предмета, тобто послідовність змісту, порядок ви- вчення, зв’язки елементів з частинами курсу та з іншими предметами
дозволяє використовуючи одну методологічну основу, варіювати (залежно від складу аудиторії) обсяг і характер навчального матеріалу
вимоги до вико- ристання:
розроблення методики використання опорних схем;
періодична зміна методів з метою уникнення одноманітності;
постійний перегляд та оновлення конспект-схем;
встановлення оптимального співвідношення між описовим матеріалом, теоретич- ними узагальненнями і конкретними прикладами
форми викорис- тання
• для первісного засвоєння основ теми;
• для роботи з підручником і спеціальною літературою;
• для контролю знань;
• для повторення і доповнення тем;
• для встановлення внутрішньо- та міжпредметних зв’язків;
• як наочність (у вигляді роздавального матеріалу, малюнку на дошці, слайдів, пре- зентації)

Тема 3. підготовка вчителя до проведення сучасного уроку правознавства
29
3.7. план-конспект уроку та його складові
Рекомендована схема складання плану-конспекту уроку
Урок № ����������������������������������������������������� (згідно з календарним планом)
Тема: ���������������������������������������������������������������������������������
Мета: ����������������������������������������������������� (освітня, виховна, розвивальна)
Тип уроку: ����������������������������������������������������������������������������
Обладнання: ������������������������������������������� (все необхідне для проведення уроку)
Література: ������������������� (перелік книг, використаних вчителем під час підготовки до уроку
та рекомендованих учням для читання)
Хід уроку:
Етап уроку, час
Діяльність вчителя
Діяльність учнів
Форми подання планів-конспектів уроків
поєднання всіх уроків курсу за навчальний рік в одному загальному зошиті
відведення для кожної теми окремого зошита відведення для кожного уроку окремих аркушів і зберігання їх у спеціальній теці (до кожного з та- ких аркушів можна вклеїти спеціальні «кишеньки» для дидактичного матеріалу
Важливим під час складання планів-конспектів уроків є формулювання мети уроку.
Наприклад:
Навчальна мета на уроках правознавства
Виробити
вміння, навички
Виявити
рівень знань, вмінь, навичок
Забезпечити
практику (розв’язання задач, застосування навичок правової поведінки)
Добитися
автоматичного виконання правових дій, закріплення, оволодіння, підвищення якості знань, розширення ділянки застосування знань, умінь, навичок, раціо- нальної (логічної) послідовності дій
Досягти
виконання норм правових актів
Закріпити
знання, уміння, навички, новий матеріал
Завершити
формування, вивчення, дослідження
Вивчити
норми правових актів, історію права
Дослідити
залежність
Мотивувати
розвиток умінь, навичок
Навчити
аналізувати, виділяти головне (суттєве, основне), розрізняти, користуватися, застосовувати, проводити, самостійно працювати
Почати
вивчення, опанування, формування, узагальнення матеріалу
Узагальнити
знання, вміння, навички, навчальний матеріал з правознавства
Оволодіти
знаннями, вміннями, навичками, операціями, діями, користуванням
Пояснити
принцип дії, організації
Ознайомити
зі змістом, принципом, ідеєю
Оцінити
підготовленість до занять, рівень знань
Відпрацювати
прийоми, навички дій
Дати характеристику змісту, основним положенням, поглядам
Наблизити
до самостійного вирішення (творчих задач, проблемних ситуацій), висновків
Залучити
до самостійного, оперативного вирішення навчально-виробничих або творчих задач
Показати
взаємозв’язок, значення, недоліки, переваги

30
методика викладання правознавства в школі в опорних схемах й таблицях
Навчальна мета на уроках правознавства
Провести
контроль (знань, умінь, навичок, підготовки до навчальної практики), аналіз
Перевірити
ступінь засвоєння знань
Виявити
властивості, суттєвість, принцип дії
Продовжити
вивчення, формування
Розкрити
значення, роль
Розповісти
зміст правового акту, послідовність дій
Роз’яснити
взаємозв’язок, основні положення, ідеї, поняття
Розширити
сферу, ділянку застосування (знань, умінь, навичок), значення
Систематизувати
знання, уміння, навички (з теми, розділу, предмета)
Сприяти
формуванню, відпрацюванню, розвитку
Створити
атмосферу творчого піднесення
Сформувати
знання, уміння, навички, дослідницькі вміння
Поглибити
знання
Установити
взаємозв’язок, залежність, рівень знань.
Виховна мета на уроках правознавства
Акцентувати
увагу
Формувати
почуття захоплення, гордості, інтересу, відповідальності, співчуття, радості, поваги, презирства тощо
Виховувати
патріотизм, гуманність, почуття національної гідності, працелюбність, чесність, щирість, акуратність, ввічливість, вірність, дисциплінованість, діловитість, ініціа- тивність, правову культуру, правову поведінку, спостережливість, винахідливість, незалежність, обережність, кмітливість, об’єктивність, рішучість, цілеспрямованість, скромність, сміливість, тактовність тощо
Сприяти
вихованню патріотизму, ділових якостей, формуванню поглядів, моральному, розумо- вому, правовому вихованню
Розвивальна мета на уроках правознавства
Розвивальну мету на уроках правознавства формулює вчитель залежно від загального рівня класу
Розвивати вміння (аналізувати, застосовувати, професійні вміння)
пізнавальні здібності, самосвідомість, працелюбство, увагу, пам’ять, можливості
3.8. операційні компоненти діяльності вчителя
Навчальна діяльність включає
діяльність вчителя діяльність учня
Дії
вчителя
ретельно сплановані по відношенню до учнів (включаючи реакцію учнів на ті чи інші дії вчителя)
відображаються у методах навчання зумовлюють як учні включаються в діяльність що як учні роблять з навчальним матеріалом які пізнавальні результати одержують учні
можуть збігатися не збігатися з діями учнів

Тема 3. підготовка вчителя до проведення сучасного уроку правознавства
31
Найбільш ефективні
дії вчителя вільні від надмірного керування відкривають шлях до самоосвіти застерігають учнів від неефективних дій методи навчання
Лекція — 5 %
Читання — 10 %
Аудіовізуальні методи — 20 %
Демонстрування — 30 %
Групові дискусії — 50 %
Дидактичні ігри — 70 %
Навчання інших — застосування засвоєного — 90 %
Піраміда засвоєння інформації учнями
(середній рівень засвоєння)
Учителю слід враховувати, що учень мо- же діяти на свій розсуд, хоч і намагається наслідувати дії вчителя. При цьому ефек- тивність засвоєння навчальної інформації прямо залежить від ступеня їх залучення до процесу навчання
Відмінності в організації уроку за моделями «урок-діалог» та «урок-монолог»
Елементи по-
будови уроку
Модель
«урок-монолог»
Модель
«урок-діалог»
Мета уроку,
її спряму-
вання
Інформаційне насичення учнів, виклад го- тових знань і перевірка їх засвоєння. Зорі-
єнтованість кінцевої мети навчання на оцін- ку знань, умінь і навичок учнів, вивчення предмета сприймається лише як засіб підви- щення освітнього рівня учнів
Розвиток інтелектуального, творчого по- тенціалу учнів засобами вивчення основ наук. Збагачення учнів знаннями, розвиток умінь, навичок, формування ставлення до знань як передумови їхнього особистісного розвитку і становлення
Завдання,
професійна
позиція
Виклад учням навчальної інформації без
їх залучення до активної самостійної ді- яльності; перевірка знань; контроль за до- триманням обов’язків і правил поведінки.
Домінування функціонально-рольової пози- ції, переважання адміністративних методів впливу; дистанціювання від учнів у спілку- ванні як демонстрація своєї влади над ними.
Зосере дженість на власних завданнях уроку
Створення умов для активного навчання учнів, реалізації ними власного творчого потенціалу, потреб особистісного розвитку.
Особиста позиція у спілкуванні з учнями, орієнтація їх на співпрацю, довіра до учнів.
Зосередженість на учнях, вияв широкої зацікавленості в їхньому зростанні
Головний
механізм пе-
дагогічного
керівництва
навчанням
Прямий вплив на учнів без урахування їх потреб та інтересів. Керування пізнаваль- ною діяльністю учнів засобами примусу, дисциплінарного впливу, вимоги, безумов- ного підкорення настановам вчителя
Орієнтація на контактну взаємодію з учня- ми, зважання на їх інтереси, досвід, потре- би; рефлексивне керування пізнавальною діяльністю учнів, що будується на відтво- ренні вчителем поведінки, стану, характеру діяльності учнів на уроці з подальшим ко- ригуванням навчального процесу на підста- ві врахування отриманої інформації
Характер
пізнаваль-
ної діяль-
ності, пози-
ція учня
Надання переваги репродуктивній діяль- ності учня, механічне засвоєння знань та їх виклад; відсутність ініціативи та творчості, власної думки учнів щодо матеріалу. Учень працює тільки під безпосереднім керів- ництвом вчителя: він — об’єкт діяльності вчителя, споживач знань. Безособистісне сприймання учнем навчальної інформації
(відповідь переважно за підручником); по- зиція пасивного споглядача або виконавця
Активна пізнавальна діяльність, готовність до самостійної роботи, вияву ініціативи, творчості, можливість бути рівноправним суб’єктом навчання, впливати на характер власної пізнавальної діяльності, відчувати відповідальність перед собою за її резуль- тати. Особистісний характер пізнавальної діяльності, вияв свого ставлення до набутих знань, використання їх для розв’язання практичних завдань, співпраця з учителем
Оцінювання
навчання
Оцінка — формальний показник резуль- тату навчання учнів та не враховує реаль- ного рівня їх розвитку; може бути формою персоналізації учня для вчителя. Оцінка пізнавальної діяльності учня підміняється оцінкою його особистості взагалі
Формування оцінки рівня знань і вмінь учнів з урахуванням докладених ними зу- силь, індивідуальних особливостей, рівня особистісного зростання. Мета оцінюван- ня — не тільки контроль, а й заохочення учнів до самооцінювання, самонавчання

32
методика викладання правознавства в школі в опорних схемах й таблицях
3.9. педагогічна майстерність учителя правознавства
Учитель як носій правової культури повинен відповідати таким вимогам:
Мати глибоку професійну (правову) підготовку.
При цьому він сам має бути особистістю з добре розвиненим правовим мисленням і розуміти, що правове навчання як процес зміни правової поведінки передбачає глибокий зв’язок з розвитком
і формуванням цивілізованої загальнолюдської етики
Вміти корисно і цікаво подати навчальний матеріал для кожної вікової аудиторії.
При цьому не треба забувати, що правознавство як поведінкова наука вимагає широкого викорис- тання ігрових методик
Постійно займатися самоосвітою і самовихованням
Педагогічна майстерність — це високе мистецтво навчання і виховання, що постійно вдосконалюється, доступне кожному педагогу, основу якого складають професійні знання, вміння і здібності. А. С. Мака-
ренко
Знання
Складники педагогічної майстерності
вчителя правознавства
Методична майстерність
Педагогічні здібності
Культура мовлення
Педагогічний такт
Особисті якості
Педагогічна техніка
Педагогічний оптимізм
Самовиховання вчителя правознавства
тісно пов’язане з вихованням особистості
етапи
1) утвердження в позиції вчителя;
2) програмування змін у своїй особис тості;
3) реальні дії щодо самовдосконалення;
4) етап мови і відображення;
5) етап вправ
Система самовиховання особистості
Самоусвідомлення
Самопізнання (інтелектуальна сфера)
Самостановлення (емоційна сфера)
Об’єкти:
Самооцінка:
• темперамент
• характер
• здібності
• властивості
• спрямованість
• пам’ять
1) адекватна
2) завищена
3) занижена
Методи:
Методи:
• самоспостереження
• самоаналіз
• самокритика
• самоопитування
• самоанкетування
• рангування
• оцінка різних видів діяльності
• самотестування
Саморегуляція (вольова сфера)
Методи самовпливу:
самоорганізація, самоосвіта, самопідбадьорення, самоаналіз, самонавіювання, самоволодін- ня, самопрограмування, самообмеження, самокорекція, самозаспокоєння, самосхвалення, самозобов’язання

Тема 3. підготовка вчителя до проведення сучасного уроку правознавства
33
Педагогічний
досвід
конкретне уявлення про педагогічні факти, цілеспрямоване і вміле викорис- тання на практиці закономірностей процесу навчання й виховання, а також емпіричне знання і практичне опанування залежностей, які ще не розкриті педагогічною наукою
Своєрідність передового педагогічного досвіду вища форма вияву постійно відтворювальної частини педагогічної діяльності
виражається в найбільш ефективному використанні форм, методів, прийомів і за- собів навчання і виховання
забезпечує максимально можливі навчально-виховні результати за раціональної витрати часу й зусиль вчителя та учнів
критерії
новизна;
• висока результативність;
полегшення роботи;
практичність;
• перспективність
шляхи освоєння
1) всебічне вивчення змісту досвіду;
2) з’ясування суті досвіду;
3) вироблення практичних умінь його використання у влас-
ній роботі
З передового педагогічного до свіду виростає
новаторський
педагогічний
досвід
педагогічні ідеї, що виходять за межі існуючих нормативів і сприяють створенню
нових педагогічних технологій відрізняється від передового:
новизною методики;
конфліктністю щодо загальновизнаних уявлень;
• наявністю послідовників
Поради досвідченого вчителя
1. Розвивайте власну спостережливість, педагогічну уяву, вміння відчувати емоційний стан учнів.
2. Уповільнений темп уроку — одна з причин порушення уваги і дисципліни учнів.
3. Пробуджуйте в учнях інтерес до знань. Створюйте можливості відчувати радість успіху в навчанні.
4. Навчіться володіти собою! Утримуйтеся від непотрібних зауважень. Не вдавайтеся до погроз, особ- ливо тих, які практично не можна застосувати.
5. Пам’ятайте: нетактовність — одна з найважливіших ознак професійної непридатності. Відмовтеся від примусу, не привчайте учнів до сорому і покарань.
6. Важливим документом для оцінювання ваших можливостей та результатів праці має стати ваш що- денник педагогічних спостережень.
7. Оцініть власну поведінку в складних педагогічних ситуаціях. Чи можете ви легко подолати власне роздратування через погано підготовлених або недисциплінованих учнів?
8. Готуючись до уроку, продумайте можливий процес спілкування з учнями.
9. Контакт із класом значною мірою залежить від ваших контактів з окремими учнями. Знаходьте час спілкуватися з учнями сам на сам, наприклад ідучи разом зі школи.
10. Спробуйте висловити свої педагогічно доцільні переживання і передати їх учням у різних психоло- гічних ситуаціях. Постійно намагайтеся виробляти у себе навички педагогічної імпровізації у спіл- куванні з учнями.
11. Несіть батькам учнів радість. Адже чим більше ви будете скаржитися батькам на їхніх дітей, тим більше вони будуть захищати їх або застосовуватимуть такі засоби спливу, які заважатимуть вашим стосункам з учнями

34


1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал