Укладач: Пастернак А. В. педагог організатор Бережанської





Сторінка6/7
Дата конвертації08.11.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7
Тема. А сотню вже зустріли небеса.
Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.
Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи Герої не вмирають, Сам не знаю, де погину, список прізвищ героїв з фотона підлозі надпис із маленьких свічок Героям слава, стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.
Звучить пісня Гей, пливе кача»(http://www.youtube.com/watch?v=-Z1BSIiF5jc)
Учні читають вірш «Пам’яті Небесної сотні

130

1 – й учень. Тоне білі сніги, то птахи із чорними крилами, Тоне сонце у небі, то сито із сірих хмар. Тоне світло душі, то звірячі постріли в спину, Тоне спів солов’їв, то відчаю чорний тягар.
2 – й учень. Застигають пісні у глибокого суму безодні, Білі ангельські крила здіймаються ввись в небеса. Світять зорі очей героїв Небесної сотні. Слава їх неустанно в кожному з нас воскресай учень.
Застигають пісні у глибокого суму безодні, Білі ангельські крила здіймаються ввись в небеса. Світять зорі очей героїв Небесної сотні. Слава їх неустанно в кожному з нас воскресай учень.
О Всевишній, подай Україні милості руку – У молитві схилімося, щиро попросим Творця. Україно моя, хай не буде зла і розлуки Нехай віра і мир об’єднають в стремлінні серця.
5 – й учень. Застигають пісні у глибокого суму безодні, Білі ангельські крила здіймаються ввись в небеса. Світять зорі очей героїв Небесної сотні. Слава їх неустанно в кожному з нас воскреса.
Ведучий. Коли перед очима зринають кадри із пораненими та вбитими героями, проглядаючи фотографії Небесної Сотні, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів душу й тіло ми положим за нашу свободу став для сучасної історії української нації непросто словами з гімну.

131 Небесна Сотня віддала життя за кожного з нас Не забуваймо про це Вічна пам’ять!
Звучить Гімн України (http://www.youtube.com/watch?v=A2m0YSbI4B8)

Ведучий. Ще три-чотири місяці тому такі вигуки, як Слава Україні Героям слава були просто вітальними словами. лише словами, якими розпочинали свою промову численні оратори зі сцен Майданів не лишена теренах нашої держави. Але наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, щоці герої – Небесна Сотня. Слава Україні Героям Слава перестало бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх у цій країні, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.
Учні запалюють свічки. Звучить жалібний гімн прощання з Небесною сотнею
(http://www.youtube.com/watch?v=XMgL0Q3GUBk). Дівчина в національному
одязі, в чорній хустині читає вірш Небесна сотня»
Дівчина. Плачу…Сльози котяться щоками…
Плачу…ставлю свічку на вікні…
Хлопці, ви пішли у бій з щитами, Повернулися, як воїна щиті.
Плачу…В небеса дивлюся і молюся, — Господи, за що такі страхи Господи, прийми їх світлі душі, В янголи небесні їх прийми.
Плачу…Україна- ненька плаче Рвуться груди в наших матерів

132 Не простить народ наш, не пробачить Нелюда, що у розкошах озвірів. Не простить Вкраїна Не пробачить Випалить поріддя зле вогнем Хлопці, вам би жити ще, кохати А натомість миза трунами ідем. Хлопці Лицарі відважнії! Герої Кожен з вас в серцях наших воскрес Господи, прийми небесну сотню, Україну захищає хай з небес.

Хвилина мовчання. Метроном

1 – й учень.Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі- Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
2 – й учень.Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки…
Є в місцях невідомих невідомі останки.
3 – й учень.Є в лісах, є у горах, і є під горою – Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні – Хай відомими стануть всі герої безвісні.
Вірш Україна вся палає (http://www.youtube.com/watch?v=7fhHHyP06k8)

133
4 – й учень. Пливуть гроби поморю, як човни – поморю рук, поморю сліз і гніву. Пливуть в човнах розтерзані сини на хвилі молитов і переспівуй учень. Так ніби в жилах замерзає кров, а потім б’є у скроні голос крові затим, хто тихо жива відійшов у дзвонах слави праведним героєм.
6 – й учень. Пливуть човни, гойдає кожну лодь людська долоня, тепла і тремтяча, човнами править втишений Господь, а серце розривається і плаче.
Демонстрація відео Штурм Майдану
(http://www.youtube.com/watch?v=HRu3LXOV8rs)
7 – й учень. І кожна мати плаче, і пече їй кожна рана у чужого сина. Стоїть Майдан братів – плече в плече – і разом з ним ридає Україна.
8 – й учень. Нехай же вам, герої, віддає Святий Петро ключі від того раю, де убієнний ангелом стає, бо він герой. Герої не вмирають.
9 – й учень. Герої не вмирають. Просто йдуть з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.

134 Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть. Героям слава – вписано у серці.
10 – й учень. І мовчки сотня непокорених героїв відходила у чисті небеса, і погляди знесилених мільйонів дивились вслід братам, батькам, синам
11 – й учень. У темне небо поруках в відкритих трунах досвіту кращого крізь сльози матерів, не буде прощення убивцям й намне буде, коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив, хто не дістався правди, оступившись на півкроці, хто згас за нас, недотягнувши до весни, тримає курсу небеса славетна сотня, землі своєї упокоєні сини.
12 – й учень. Горять серця, палають вільні душі, зійшла зоря, гряде нове життя, герої не вмирають, кличуть нас на барикади, і хай прийме тіла їх мерзла ще земля, витає дух нескореної волі, гримлять щити, молитви і пісні, рядами рівними між нас ідуть герої, усі, хто голову поклав в ці темні дні.
Пісня Воїни світла (http://www.youtube.com/watch?v=D8HqRH5cHPo )
Виходять малі діти

1- а дитина. На щиті вже охоловша кров,

135 Молодого сотника-солдата, Вжене чує він розмов, Ворожа куля знайшла адресата.
2- а дитина. Дорога в небо вже кличе, Де чутно ваші молитви, Небесна брама мальовнича, Героя приймає кривавої битви.
3- я дитина. Боровся я за ваше майбутнє, За щастя й здоров'я дітей, За волю й країну могутню, За вільних людей
4- а дитина. Лиш стогне мамине серце тихенько, Як же там душа сина самотня, Не плачте мамо, я не сам. Нас тут ціла сотня.
Ведучий.А сотню вже зустріли небеса. Летіли легко, хоч Майдан ридав. Із кров’ю перемішана сльоза. А батько сина ще не відпускав. Й заплакав Бог, побачивши загін Спереду – сотник, молодий, вродливий, І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній – сивий-сивий... І рани їхні вжене їм болять.
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло. Як крила ангела, злітаючи назад,

136 Небесна Сотня в вирій полетіла.
Пісня Небесну сотню, Господи, прийми
(http://www.youtube.com/watch?v=S9KzueUGilY)

(Виходять хлопці - майданівці в кіптяві, з дерев’яними щитами у руках,
позаду – дівчина в білому зі свічкою)
1 - й майданівець.
Ой матінко рідна, і батьку мій рідний Упали окови,сьогодні я вільний Тепер я на Вас із неба дивлюсь. За волю, за спокій до Бога молюся Брати в нас стріляли,знущались,вбивали, Але Ми Стояли!Стояли!Стояли! Стояли за правду,стояли за віру, За наше майбутнє, за всю Україну Небесною Сотнею Нас Ви назвали, Бо голову Миза Вкраїну поклали. Мине хотіли ні війн, ні розрухи,
Хотіли,щоб владою були почуті. Та Нас не почули,на Нас не зважали І снайпери в спини Нас розстріляли. Сьогодні Мив небі, та думкою з Вами Батьки Наші рідні,Наш Рідний Майдане!!!

2 - й майданівець. Помолися за мене, рідненька, Бо тепер я у сотні, убога Не хотів я бути героєм, Хоч вони і не помирають,

137 Не хотів я стояти за волю, Бо неволі у собі не маю. Але йду і пробач мені,мамо, Що назад вжене повернуся, І твоя не загоїться рана, Хоч героєм між люди назвуся, Бо твій син до небесної сотні, Долучився від кулі у спину, Не хотів я стати героєм, Просто я любив україну!

(Стають на коліна по обидві сторони сцени.
На перший план підходить дівчина в білому)

Дівчина в білому.
І мовчки сотня нескорених героїв Відходила у чисті небеса, І погляди знесилених мільйонів Дивились вслід братам, батькам, синам У темне небо поруках в відкритих трунах Досвіту кращого крізь сльози матерів, Не буде прощення убивцям й намне буде, Коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив, Хто не дістався правди, оступившись на півкроці, Хто згас за нас, недотягнувши до весни, Тримає курсу небеса славетна сотня, Землі своєї упокоєні сини. Горять серця, палають вільні душі, Зійшла зоря, гряде нове життя, Герої не вмирають, кличуть нас на барикади,

138 І хай прийме тіла їх мерзла ще земля, Витає дух нескореної волі, Гримлять щити, молитви і пісні, Рядами рівними між нас ідуть герої, Усі, хто голову поклав в ці темні дні.

(На сцену вибігає жінка з листом в руках.
Сідає на підлогу, витирає сльози, читає листа )

Ви пробачте, мамо, Що не повернувся, Коли беркут в нас стріляв, Я жне озирнувся. Що шалена куля Життя вкоротила. Така моя доля, Пробач мене, мила Він стріляв не в спину, Він стріляв у груди, Тому що за мною Були, мамо, люди Чиєсь життя, мамо, Може я вберіг,
Гордись мною, мамо, Я їх оберіг. Душа моя, мамо,

139 В небо відлетіла А для вас лишаю Молоде я тіло
(Голос продовжує читати листа)

Мамо, знаєш, як хочеться жити, вірив, що боремось недаремно, не хотілося бути убитим бездиханним упасти на землю. з останніх я сил намагався, як люблю тебе розказати, та вони не залишили шансів, щоб життя моє врятувати. Ця нестерпна біль,моя ненько, усе тіло моє пронизало, клята куля попалав серденько, і в очах усе світло згасало. Закраїну, за честь, за свободу, ми прийшли на Майдан відстояти, та прийшлося простому народу у нерівнім бою воювати. Що покинув тебе, пробач ненько, такав мене життєва дорога, помолися за мене, рідненька, бо тепер я у сотні у Бога.
Пісня Мамо, не плач…» (http://www.youtube.com/watch?v=7fhHHyP06k8)

Ведучий. Плач Україно

140
Хороним героїв. Тих, хто прожив. І лише починав. Тих, хто любив, І надіявсь, і вірив. Тих, хто за нас на Майдані стояв Плач Україно
Хороним найкращих- Тих, хто наш Мир Своїм тілом закрив. Хто не хотів, щоб ми були рабами, владне безумство життям зупинив. Плач Україно Молись Україно Сотня небесна хай в небо злетить, Лишу молитві ти стань на коліна, Свічка скорботи у душах горить. Встань Україно Ми вже стали інші - Снайперська куля у кожному з нас. Східна і Західна – ВІЧНОЄДИНА! Нас не розділить "Стріляти- наказ.

Піднімається з колін мати. Просить пробачення в Героїв

Мати. Простіть мене, хлоп’яточка, простіть Яне змогла вас рідні захистити, І тілом, кулі, що летіли в вас, спинить…
Душа ридає, очі гірко плачуть,

141 І серце рветься навпіл від думок…
Я не змогла вас, рідні, захистити А вас на небі, певно, вже прийняв Пророк…
Тарасе, батьку, захисти їх прошу Урай всю сотню пишно проведи, Вони вмирали не за славу й гроші - За Україну вмерли в боротьбі Хай прийме їх святе козацтво Долав своїх звитяжних і ясних Небесна сотня - вже в небеснім братстві Сміливців воїнів простих…
Простіть хлоп’ята, і спочиньте з миром, Простіть, і не тримайте, прошу, зла. Ви показали, що Вкраїна має силу, А сила не помре, вона завжди жива
Звучить пісня – реквієм Небесна сотня
(http://www.youtube.com/watch?v=moOARdbUaKc)
1- й учень. А сотню вже зустріли небеса. Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза. А батько сина ще не відпускав.
2- й учень. Й заплакав Бог,побачивши загін Спереду – сотник ,молодий,вродливий І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній-сивий-сивий..
3- й учень. І рани їхні вжене їм болять.
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло. Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла…

142
Звучить Гімн України (http://www.youtube.com/watch?v=qWXRtQG5V_4)
Ведучий. Герої не вмирають. Просто йдуть з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті. Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава – вписано у серці.
Прощання з Героями (http://www.youtube.com/watch?v=e8jUUyxR7ME)
Ведучий. Майдан… з Героями іде прощання…
Тисячі людей зібралися в цю мить. Для когось на землі вона передостання, А хтось в землі сирій вже мирно спить…
Ведучий. Вжене побачить батько, не зустріне мати…
Живого сина в світі більше вже нема…
Прийшли у путь останню проводжати Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…
Ведучий. Ридають всі… не стримати гірку сльозу…
Покотились сльозі по щоках і обороні…
Сотники, що полягни,- не встануть з сну, Не посивіють у майбутньому вже скроні…
Ведучий. Не побачить дівчина ще юна і кохана Героя свого наяву, а тільки в сні…
А когось вжене побачать діти й мама…
Когось дружина не побачить… ні…
Ведучий. Не збудуться мрії заповітні та бажання…
Хтось одружитися хотів, а хтось дітей,

143 Розбили вщент усі надії й сподівання, Кулі, що були вийняті з голів й грудей
Прощання з Героями Небесної сотні
(http://www.youtube.com/watch?v=4ojAYLQ70UY)
Покладання квітів доСтіни пам’яті Небесної сотні













144 ДОДАТОК 13
Козяр Світлана Іванівна,
вчитель світової літератури

УРОК МУЖНОСТІ ДО ДНЯ ПЕРЕМОГИ
Тема. Тих днів незгасне слава
Мета. Поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу, допомогти усвідомити велич подвигу у Вітчизняній війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу.
Обладнання. Святково прибраний клас, виставка літератури про Вітчизняну війну, стенд Куди б не йшов, не їхав ти, а при шляху спинись, могилі тихій, дорогій всім серцем поклонись вислови Вічна слава солдату- герою і солдатові без нагород, хто загинув хоробро у бою, захищаючи рідний народ, І хай як далеко від дому бійця не сховала зима, солдатів нема невідомих, батьків невідомих нема, Немає висот безіменних, нема без імен Батьківщини, Чиї б серця забуть могли тих, хто у тяжку годину у грізних битвах полягли за рідну Україну, За цвіт життя завдячує народ полеглим і посивілим солдатам.
Епіграф.Тільки той, хто пам'ятає минуле, вартий майбутнього.
Вступне слово вчителя. Незабаром завітає на нашу землю весна і своїм цвітом оновить її. Все оживе, пробудиться, набереться краси і молодості. Здається, що навесні ми По - особливому, ніжно й трепетно, любимо рідну землю. Бо саме з весною приходить до нас велике свято Перемоги у Вітчизняній війні. Ти прийшла, Перемого, слідами війни,
З-під заліза і попелу - цвітом весни, Тим навічним вогнем, що горить — не згоря, Обеліском, який увінчала зоря.

145 Минають роки, відлітають у вічність. Більше півстоліття минуло І тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли, прийшов мир, за який заплачено ціною життя мільйонів людей. Все далі відходять ті грізні роки, але не згасає пам'ять про тих, хто віддав заради Перемоги своє життя.
Бесіда з учнями.
Учениця. Не спиться ще вдовам, бо туга лишилась, Для них і сьогодні війна не скінчилась. Серця в них назавжди тривогою скуті Ніхто незабутий і ніщо незабуте
Вчитель. Ніхто незабутий і ніщо незабуте Саме на таку тему ми і проведемо сьогоднішню бесіду. Бо тільки той, хто пам'ятає минуле, вартий майбутнього. Не одна мати такі не дочекалася синів з війни, не одна вдова ще й сьогодні виглядає чоловіка, а діти ждуть батьків, хоч давно вже самі стали батьками. Ось послухайте, який сон приснився одній з матерів, яка одержала звістку, що її син пропав безвісти.
Учениця. Сниться мені, - розповідає Марія Семенівна, - що вийшла я у широкий степ, стала посереднього та й питаю
- Скажи, сивочолий, де мені синочка шукати Забарився з війни, не можу дочекатися його, може знаєш, де могила його А степ мовив високими полинами Що тобі сказати, сива мати, багато славних лицарів лежить У моїй землі. Вічним сном сплять старій молоді, що склали тут буйні голови давно колись. Та найбільше полягло в останню страшну війну. Був тут запеклий бій, крові пролилося чимало. Й зараз тяжко мені від неї. Ти йди далі, там стоїть курган, а на ньому орел гніздиться, може він знає, де твій син. Прийшла я до кургану, а на ньому й справді орел сидить. Я й питаю його Скажи, сизий орле, чи не бачив ти мого синочка, Михайла

146 Розпростер орел широкі крила, підняв гордо голову, подивився у степ та й каже Іди мати на край степу, там, в одинокій могилі лежить солдат, твій син. Пісня Степом, степом)
Вчитель. Тихими вечорами переглядають вдови, діти листи-трикутники своїх чоловіків, батьків з війни, стараються воскресити їх у своїй пам'яті. Про що ж писали вони і якими були ті листи
(Показує лист-трикутник, зачитує)
Учень. Його убито. А листи йому все йдуть. Дружина пише, що тільки ним горить і дише... А він — у царстві темноти... І йдуть, і йдуть, і йдуть листи. Холодне срібло з висоти з-за хмари лине на могилу. А в ній - солдатське біле тіло, На ній під місяцем цвіти. 1 йдуть, і йдуть, і йдуть листи. Шумить, хвилюється трава, мов загляда у смертне ложе.
А в небі зорі, як слова листів, що він читать не може.
Не б'ється серце молоде. але приходить ось година, І на могилу ту кладе листи печальні Україна.
Вчитель. Кожному з них хотілося вижити, хотілось повернутися додому. Серед тих, хто йшов дорогами війни, були і ваші односельчани. Чи знаєте ви про них, хто вони
Учні називають прізвища односельчан: Більше наших односельчан брали участь у Вітчизняній війні. з них загинули, не повернулися.
Учениця.
Скільки вас із доріг не вернулось до отчого дому,
Хоч затихла весною у світі вогненна гроза, А синів матері виглядають угорі німому –

147 Крає серце пекуча ще й досі сльоза. Сплять солдати в степах під волошковим небом Європи, А розквітлому щастю, здається, немає кінця, Біля Волги й Дніпра заросли пшеницями окопи, Тільки в храмах солдатських зосталися наші серця. А тих, хто повернувся, з кожним днем стає все менше і менше. Сьогодні на їхніх скронях сивина. Мине часі вони відійдуть у вічність. Та чомусь ми все рідше стали згадувати про них. А всіх їх можна назвати одним словом - ветерани І нехай в його честь не стоїть обеліск, І нехай він не помер від ран. Низько йому ти завжди поклонись, Він - великої війни ветеран На сьогоднішню зустріч ми запросили учасника війни, жителя нашого села Василя Івановича, який поділиться своїми спогадами. (Розповідь
ветерана.)
Учениця Тихі мемуари про війну рядові розказують солдати, Як окопи поміж полину залишали навіки, як дати. Тільки жальне кожен розповість правнуку, онукові і сину, І проте, яку бою загинув, і про Перемоги ждану вість. Піснею зітхнуть товариші, що з вогню прийшли живими, Про солдатські спогади душі, що навіки стали грозовими.
Шо розкаже мармур-мемуар, обеліск воєнної години, Що навіки мовчки біля хмар все тримає небо для людини.
Вчитель. Сьогодні по-різному оцінюють події Вітчизняної війни. Але ми з вами повинні знати, що була така жахлива сторінка в історії нашого народу, і це сторінка не одного, а п'яти років. Для українського народу ця війна була вдвічі важчою, бо прийшлося оборонятися не тільки від німецького фашизму, ай від московського більшовизму. І воїни УПА свято боронили свою землю.
(Розповідь.) Пройшли роки, алей сьогодні згадують про героїв односельчани, рідні. Тяжкий біль залишився вродинах. А люди оспівали їх у піснях.

148
(Пісня.) Ще молодими, не жаліючи ні сил, ні здоров'я, ні своєї молодості, славні патріоти віддавали життя за волю України. Ми повинні гордитися їхніми подвигами і готуватися в будь-який час захистити неньку-Україну від тих, хто зазіхатиме на її землю і красу. (Пісня За Україну».)
Пам'ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури. Багато, як українських, такі митців слова всього світу присвятили свої твори темі війни. Це Андрій Малишко, Олександр Довженко, Володимир
Сосюра, Павло Тичина, Олесь Гончар, Ліна Костенко та багато інших. У кожному селі та місті споруджено пам'ятники, обеліски в пам'ять про тих, кому не судилося повернутися. На гранітних плитах золотом викарбувані їх імена. А скільки могил Невідомому солдату. Напевне, немає у всій Європі містечка, де б не було безіменної могили. Ім'я солдата загубилося на шляхах Вітчизняної.
Учень.
Далеко чи близько на тихім узбіччі, У селах веселих, в містах безугавних Стоять обеліски, землі вартівничі, Як пісня, як пам'ять про битви вже давні, Стоять обеліски в честь воїнів славних. Схиляємось ми шанобливо в задумі, Тужливо шумлять осокори з боків, І чується голос в зеленому шумі
Бережіть і шануйте могили батьків.
Учениця. Там сплять навічно воїни-солдати,

149 Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини, Їм не судилось весен зустрічати, Тих, що стрічаєш ти після війни. Там сплять твої ровесники-орлята, Тепер уже були б із них орли Схилися над могилами солдатів, Що у боях за тебе полягли.
Учень. Стоїть обеліск, і на нім імена, Які вкарбувала священна війна. Стоїть обеліск над печаллю могил, Бійців з Подніпров'я із галицьких сіл.
Стоїть обеліск, в нім скорбота німа, Що в селах Вкраїни синів тих нема. Вони тут не сіють, вони тут не жнуть, Лиш вогники-квіти їм люди кладуть, Лиш сльози вмивають синів імена, Що їх із собою забрала війна, Що їхні серця уже довгі літа Земля українська в собі пригорта. У хвилюючі хвилини життя приходять люди до обелісків. Печалиться у довічному горі біля могили чоловіка сива від горя дружина, схиляється над меморіальними плитами молоде подружжя з квітами в руках, пильно вдивляється у викарбувані імена посивілий солдат, згадуючи своїх однополчан. Пливе сьогодні над землею сумний передзвін Хатині на білоруській землі. У звуках кожного з 26 дзвонів вчуваються голоси, які застерігають Дивіться, люди Дивіться і запам'ятовуйте назавжди. Цього забувати не можна. Діти, ніколи не проходьте байдуже повз могили, пам'ятники, обеліски. Завжди вклоніться пам'яті тих, хто боровся за нас, за наше життя і пам'ятайте про героїв, які живуть разом з нами.

150
Учень. Куди б не йшов, не їхав ти, А при шляху спинись, Могилі тихій, дорогій Всім серцем поклонись Тож підемо поклонитися пам'яті славних героїв.
Усі з квітами йдуть до обеліска. Син загиблого бійця разом з дітьми
пдходить до обеліска, а в цей час один з учнів читає.) Я знову прийшов до тебе, тату. Стою в глибокій скорботі біля найдорожчої для мене святині, на якій викарбуване твоє ім'я. Кожного року в переможний день злітає воно над землею, над цілим світом. Здригається серце й на мить завмирає. Твоє ім'я відлунюється в ньому невимовним болем. Я вже набагато пережив тебе, тату. А ти не старієш. Сивина у волоссі твого сина, повиростали і внуки, а ти залишаєшся молодим. Я знаю, як не хотів ти залишати свою щойно народжену дитину ти мав піти на фронту той день, коли яз явився на світ. Немовби відчував, що ніколи не побачиш свого сина. Спасибі тобі, батьку, зате, що ти випросив у військкоматі два тижні. Два тижні для мене. Два тижні для того, щоб бути зі своїм сином, надивитися на нього. Спасибі тобі за любов. Вона освітила мені все життя. Хоч воно, моє життя, наскрізь пройняте болем втрати. Вона особливо відчувалася тоді, коли розповідали, яким був батько. Війна забрала з життя непросто близьку мені людину. Я знаю, як ти любив життя, землю, на якій жив. Ти її орав, засівав, плекав. Скільки хліба виростили твої мозолясті руки. А скільки ще б виростили, якби ти жив. Якби ти жив. Матері чекають з фронтових доріг синів усе життя. Воли не вірять нікому і нічому. Вони вірять тільки своєму серцю, яке хоче одного, щоб був живим син. А ти думаєш, тату, що діти вірять усмерть батьків Я чекаю тебе вже більше як п'ять десятків літ, чекаю щоднини, щогодини. Й чекатиму завжди. Похоронка прийшла помилково, хтось помилково написав Пропав безвісти Ти живий, тату, здрастуй! Я прийшов до тебе

151
Підсумок. Вчитель. Наш обов'язок не тільки в свята згадувати, а кожен день пам'ятати про усіх, хто кував перемогу й загинув. За тебе, за мене, за всю Батьківщину, Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою, Боровся з фашизмом і гинув у бою. Хто месником смілим тоді партизанив І ворога нищив героєм незнаним. Згадай їх усіх, замордованих, вбитих, І гідно живи їх життям недожитим!











152
ДОДАТОК 14
Пастернак Алла Віталіївна,
педагог - організатор
УРОК МУЖНОСТІ ПРИСВЯЧЕНИЙ ВШАНУВАННЮ
УЧАСНИКІВ АТО НА СХОДІ УКРАЇНИ



1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал