Управління освіти Луцької міської




Pdf просмотр
Сторінка1/11
Дата конвертації20.02.2017
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

1
Управління освіти Луцької міської ради
Дошкільний заклад №22


Мудрість
батьківсько
ї
любові






Луцьк - 2014

Укладач:
Ромашова
О.О., практичний психолог ДНЗ №22.

Рецензенти: Курило Л.С., методист Центру ППСР управління освіти
Луцької міської ради.

Матвіюк
Г.Я., вихователь-методист ДНЗ №22.


Схвалено педагогічною радою дошкільного навчального закладу
№22, (протокол №2 від 27.11.2013 р.)

Методична розробка містить рекомендації щодо психологічного супроводу дітей дошкільного віку.
Завдяки даній розробці фахівці матимуть змогу надавати підтримку батькам та знання про те, що сприяє правильному та здоровому розвитку дитини, як можна контролювати свої емоції в складних сімейних ситуаціях. Рекомендації допоможуть батькам підвищити психологічну

2 компетентність, виховувати своїх дітей без використання насильства.
Рекомендовано батькам, практичним психологам, педагогам дошкільних закладів, студентам психологічних спеціальностей.






Зміст
Вступ…………………………………
………………………………………
…..4 1. Психологічний супровід становлення вікових новоутворень……………..5 2. Індивідуально-типологічні особливості дошкільників……………………55 3. Обдаровані поряд! Головне – не обминути!……………………………
….66 4. Психологічний супровід дітей з поведінковими розладами………………74 5. Дбаємо про здоров’я
………………………………………
……………….100 6.Ефективне виховання у родині
………………………………………
…….108
Література……………………………
………………………………………
…125








Кажуть, діти – дорогоцінність, а ще більша дорогоцінність їх виховати, так як сам процес виховання – безперервна робота

3 серця, розуму і волі батьків. Не варто думати, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи повчаєте, наказуєте чи заохочуєте її. Ви виховуєте її кожної миті свого життя, навіть тоді, коли вас немає поруч. На жаль, є ще батьки, які недостатньо добре розуміють свої обов’язки, припускаються помилок у вихованні дітей, отже, потребують допомоги фахівців, адже моделі сімейної поведінки закладаються в ранньому дитинстві, перш за все під впливом тих відносин, що складаються у найближчому оточенні дитини.
Організація повноцінної взаємодії педагогів і батьків є на сьогодні одним з найважливіших завдань, що стоять перед педагогічними колективами дошкільних закладів.
Метою роботи практичного психолога з батьками дошкільників є привернення їх уваги до долі власної дитини, а саме: допомогти зрозуміти вирішальне значення ранніх та дошкільних років розвитку особистості, ролі тата й мами і родинної атмосфери загалом у формуванні таких базових якостей сина або доньки, як почуття впевненості, захищеності, вміння радіти, співчувати, виявляти творчу
ініціативу, бути активним, дбати про добрі стосунки з членами сім’ї, друзями, вміти гідно поводитися в разі перемоги чи поразки.
Батьки повинні зрозуміти і відчути необхідність психологічних знань для того, щоб по-справжньому любити свою дитину, сприймати її такою, якою вона є, ні з ким не порівнюючи і не дорікаючи їй, допомогти щасливо прожити дошкільні роки у родинному колі, добре підготувати дитину до навчання у школі.
Основним психологічним чинником ефективності виховання є готовність дитини до переходу на наступний етап психічного розвитку, або,
інакше кажучи,
-
«завершеність»,
«сформованість» вікової характеристики.
Відтак батьки повинні добре орієнтуватися у вікових психологічних особливостях дошкільників.
Прогресивні психічні зрушення та новоутворення, які притаманні на кожному етапі їхнього розвитку, є характерними потенційними віковими особливостями. Утім, чи реалізуються вони своєчасно – залежить від педагогів, психологів, батьків.
Однією з форм освітньої роботи є оформлення стендів, листівок, тек із психологічною
інформацією.





4
1. Психологічний супровід
становлення
вікових
новоутворень.


















Основні способи, якими батьки виражають любов

1. Дотик. Один з найважливіших виявів любові людини. У перші роки життя дитині необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голівці, цілували, садовили на коліна. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами (я тебе люблю).
2. Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки.

3. Час. Це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені», «Мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме для того, щоб батьки звернули на неї увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна.
Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі. Які б заклопотані ви не були, хоча б кілька годин на тиждень приділіть не лише хатнім справам, телевізору, іншим своїм уподобанням, а, насамперед, своїй дитині.

5

4. Подарунок. Це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити її – хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Подарунки не обов’язково купувати. Подарунком може стати все що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’їнка, горішок. Головне – придумати, як його подарувати.
5. Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймі до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Щодня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути
їх і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її сповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не тішить. Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати
їх. Спочатку ми справді багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різну мову
нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту мову (дотик, слова-
заохочення, час, подарунки, допомога), яка розчулить серце дитини.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ДИТИНИ РАННЬОГО ВІКУ

Любіть свою дитину такою, якою вона є.

Не порівнюйте свою дитину з дітьми сусідів чи родичів. У кожної дитини власний темп і час осягнення та становлення.

Не залишайте дитину напризволяще. Повноцінний розвиток дитини можливий лише за активної участі близьких дорослих в її щоденних справах.

Пам'ятайте, що батьки більше навчають дитину власним прикладом, ніж нотаціями.

Залучайте дитину до всіх хатніх справ, враховуючи її вік та можливості. Не варто обмежувати її інтереси та діяльність суто дитячим «світом».

Створюйте предметно-ігрове середовище відповідно до віку дитини, проте пам'ятайте, що іграшки мають пробуджувати допитливість.

Слідкуйте за інтонацією та силою свого голосу, коли звертаєтеся до дитини. Коли на дитину кричать, вона дуже швидко «затуляє вушка», проте довго пам'ятає, що батьки на неї кричали чи сварилися, а отже, образили її.

6

Підтримуйте дитину в її прагненні щось робити самостійно. Помічайте і схвалюйте кожну таку спробу.

Пам'ятайте, що процес психічного розвитку є процесом закономірним, а тому не закінчиться за чиїмось бажанням. Не поспішайте: жоден із вікових періодів не можна оминути чи подолати прискорено, адже на кожному з них дитина має оволодіти певними знаннями та вміннями.

Під час сприяння розвиткові дитини враховуйте його провідний напрям на кожному з вікових етапів. Зокрема, провідними під час розвитку дитини в ранньому віці є:

становлення предметної діяльності;

розвиток сприймання;

розвиток мовлення;

виокремлення Я.

Ставтеся поважно до дитячого світу і дитячих уподобань.

Не вирішуйте за дитину її долю. Надайте їй можливість спробувати якомога більше видів діяльності, а право вибору залиште за нею.


ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ДІТЬМИ РАННЬОГО ВІКУ (до 3 років)
1. Будьте послідовними. Не забороняйте дитині те, що ще вчора їй було дозволено.
2. Будьте ввічливі з дитиною (тоді малюк засвоїть саме таку модель поведінки).
3. Співпрацюйте з дитиною, а не керуйте нею. Накази та різкі заборони можуть спровокувати спалах агресії.
4. Вводьте чітку систему заборон. Їх повинно бути небагато. Такі заборони потрібні для відчуття безпеки дитини (не брати сірників, не вмикати газ тощо).
5. Формулювати заборони треба чітко та конкретно. Краще сказати: «Гаряче!»,
«Брудно!» , ніж «Неможна», «Відійди!».
6. Встановіть певні правила життя сім’ї.
7. Розширте поведінковий репертуар дитини. Розповідайте, якими способами можна вирішити різні конкретні проблеми. Показуйте дитині приклад різних реакцій на подію (позитивну та негативну).
8. Використовуйте у спілкуванні з дитиною короткі, чіткі, зрозумілі інструкції.
Не захоплюйтесь нотаціями (з вашої мови дитина може зрозуміти, що ви просто нею незадоволені або не любите її).
9. Караючи дитину, не будьте надмірно строгими і не ущемляйте достоїнство малюка.
10. Будьте терплячими.
11. Частіше говоріть дитині, що ви її любите. Нехай малюк знає, що ви його любите просто за те, що він є, а не за те, що він прибрав іграшки або з’їв кашу.

7


„КАЗКА – МОДЕЛЬ ОТОЧУЮЧОГО СВІТУ”
Банальна фраза: „Всі ми родом з дитинства‖, - приходить на думку кожного з нас в різні періоди нашого дорослого життя і ми, з повною відповідальністю усвідомлюємо міру своїх зобов’язань перед майбутнім поколінням за те, яким йому бути.
І обов’язково подумки повертаємось в своє дитинство де тепло і затишно, надійно і безтурботно, де все попереду..., де панує чарівний світ казки.
Казки нашого дитинства: від перших народних „Колобок‖ і „Рукавичка‖ до чарівних казок Ганса Хрістіана Андерсена та Шарля Перо. І обов’язково ті, найцікавіші, що придумали мама, тато, бабуся, дідусь.
Дитяча пам’ять особлива, її механізми надзвичайно ретельно і міцно фіксують отримані яскраві враження щодо всеперемагаючої сили добра і скарбнички загальнолюдських моральних цінностей.
В усі часи вихованням малят переймалися найближчі, найрідніші люди і я не випадково зосередила увагу на перших оповідачах дитячих казок.
Довірити власне дитя чужій незнайомій людині прийде в голову хіба що нерозумному.
Цей екскурс до вражень власного дитинства недаремний. Хотілося відтворити стан емоційного комфорту, який супроводжував маленьку особистість під час прослуховування казки з вуст рідних людей, які оповідали.
Давно перевірену часом довжиною в століття байку про „Котигорошка‖, „Пана
Коцького‖, „Попелюшку‖, „Кота вчоботях‖, веселих „Трьох поросят‖. Де з екрану телевізора кумедний Вінні-Пух співав веселі пісеньки, які ми пам‖ятаємо до цих пір, де „Козеня, що вміло рахувати до 10‖ рятувало нерозумних друзів, де дівчинка з мультфільму „Рукавичка‖ своєю любов‖ю і бажанням мати цуценя оживляла звичайну рукавичку. Цим авторам без остраху довіряли виховання своїх дітей.
А кому сьогодні ми довірили цю відповідальну справу? Хто сьогодні виховує малечу і як ми, дорослі, ставимося до цього? Пекімони, трансформери, телепузики, мисливці за привидами...
Чому інстинкт самозбереження не загальмує нашу безвідповідальність і безпечність! Це ж наші діти, наше майбутнє, а ми в угоду власній бездіяльності
і ледачості віддали справу виховання основ національної культури і моралі чужим, незнайомим людям з іншими моральними орієнтирами, з іншим світоглядом, з іншими принципами виховання.
Освітній рівень нашої молоді досить високий, але спробуйте одразу, без попередньої підготовки пригадати назви 10 народних і 10 авторських казок.
Скільки часу у вас пішло на це? А коли востаннє Ваш малюк чув з Ваших вуст

8 казку? Тривалість часу в 20 хвилин для Вас неймовірна розкіш? Рівно стільки треба, щоб прочитати малюку 2 казки.
Вам вирішувати скільки часу коштує доброта.

МАМАТЕРАПІЯ
Відомий сучасний дитячий психіатр професор Б.З. Драпкін запровадив цікаву технологію роботи мами з власною дитиною і назвав її терміном
«маматерапія». Сутність його підходу до використання потенціалу материнського почуття у роботі з проблемними дітьми полягає у тому, що:

кожна мати здатна допомогти дитині подолати важку хворобу: вплив мами на хвору дитину набагато сильніший за дії будь-яких ліків й мікстур;

під керівництвом лікаря мати може позбавити малюка страхів, безсоння, заїкуватості та інших нервових захворювань;

мати здатна дати дитині установку на щастя – й вона стане щасливою й успішною людиною у житті, адже мама любить свого малюка незалежно від того слухняний він чи ні, хворий чи здоровий. Її любов до дитини
БЕЗУМОВНА!

величезне значення для дитини має матусин голос. Дитина починає чути його з п’ятого місяця внутрішньоутробного розвитку, народившись впізнає його, емоційно реагує, розрізняє інтонації;

мамин голос стає ніби то внутрішнім голосом дитини. Якщо матусин голос постійно збадьорює дитину, підтримує, дає установку на щастя, здоров’я, то всі психоемоційні процеси приходять у норму.
Методика розбита на чотири блоки. Фрази, які слід промовляти мамі, не випадкові. Кожне слово - продумане й перевірене, змінювати слова теж небажано. Базова частина навіювання корисна кожній дитині, навіть здоровій й щасливій!
1-й блок – «вітамін материнської любові»: за допомогою цих слів мама
«виливає» свою любов на дитину:

«Я тебе дуже-дуже сильно люблю. Ти – найдорожче й найрідніше що є у
мене в світі. Ти моя рідна частинка, моя рідна кровинка. Я без тебе не
можу жити. Я й тато тебе дуже сильно любимо».
2-й блок – установка на фізичне здоров’я. При нескладних захворюваннях лише одна така «маматерапія» може вилікувати без будь-яких ліків.

«Ти сильна, здорова, красива дитина, мій хлопчику (дівчинко). Ти добре
їси і тому швидко ростеш і розвиваєшся. У тебе міцне й здорове
серденько, груди, животик. Ти легко й красиво рухаєшся. Ти
загартований і рідко та мало хворієш».

9

3-й блок – установка на нервово-психічне здоров’я, нормальний психічний
розвиток.

«Ти спокійний хлопчик (дівчинка). В тебе гарні, міцні нерви. Ти
терплячий, ти добрий, ти відкритий для спілкування. Ти розумний. В
тебе добре розвивається голівка. Ти все гарно розумієш і
запам’ятовуєш. У тебе завжди гарний настрій і ти любиш посміхатися.
Ти добре спиш. Ти легко й швидко засинаєш та бачиш лише гарні та
добрі сни. Ти добре відпочиваєш, коли спиш. У тебе добре й швидко
розвивається мовлення».
4-й блоквідображає народну мудрість. З давніх давен мати брала на
руки хвору дитину, притискувала її до себе й своєю внутрішньою силою
очищала від хвороби: «віддай мені свою хворобу».

«Я забираю та викидаю твою хворобу та твої труднощі (далі можна
перелічити усі хвороби дитини). Я забираю та викидаю твій поганий сон
(якщо дитя погано спить). Я забираю і викидаю твої страшні сни. Я
забираю та викидаю твою плаксивість. Я забираю та викидаю твою
нелюбов до їжі. (Та заключна фраза на мажорі...) Я ТЕБЕ ДУЖЕ-ДУЖЕ
СИЛЬНО ЛЮБЛЮ!!!».

Краще займатися маматерапією тоді, коли дитина спить, а у мами гарний спокійний настрій. Вчені стверджують, що дитина чудово запам’ятовує все, що матуся говорила уночі. Текст проговорюється тричі через 20-30 хвилин після того, як дитина засне. Перший раз – подумки – для себе, другий – теж подумки
– для дитини. Третій – вголос.
Таким чином, основою для організації та проведення маматерапії є потужний ефект феномену материнської любові. По суті, мама є єдиним джерелом самоствердження дитини у Вселенській Любові, це перша людина у житті кожного, яка здатна створити ефект повного психологічного комфорту та силою своєї материнської любові захистити або вилікувати дитя у найскрутнішу життєву хвилину. Це та єдина людина у світі, яка не може зашкодити своїй дитині.


ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ ДИТИНИ

ТРЬОХ
-
ЧОТИРЬОХ РОКІВ
На цьому віковому етапі значних прогресивних змін зазнають психічні процеси, діяльність дитини, які набувають більш цілеспрямованого характеру.

10

Відчуття та сприймання. Підвищується здатність аналізаторів до диференціації
(розрізнення) властивостей предметів і явищ. Особливо це стосується зорових відчуттів, зокрема диференціації яскравості, насиченості кольорів, їх відтінків, які стають дедалі точніши- ми. Так, діти правильно відрізняють і називають основні спектральні кольори, але ще помиляються в розрізненні їх відтінків.
Характерним для цього віку є випадки неадекватного вибору кольору для зафарбовування контурних предметів, які намальовані самою дитиною або запропоновані дорослим. Так, яблуко на малюнку малюка може бути синім. Чому? Бо, виявляється, для нього синій колір — найулюбленіший. Утім, у дитини може бути -й недостатньо розвинена здатність відтворювати в пам'яті образ предмета.
Пам'ять. Оскільки у цьому віці недостатньо розвинена довільність усіх психічних процесів, у пам'яті дитини переважають мимовільні запам'ятовування та згадування. При цьому переважає наочно-образна та рухова пам'ять. Щодо обсягу пам'яті — дитина, як правило, здатна запам'ятовувати 2 слова із 10 запропонованих, а також не більше 4-х предметів або їх відображень з 10—15, що пред'являлись.
Серед психологів поширений вислів: «Пам'ять дитини — це її почуття та інтереси».
Тобто найлегше дітям, особливо молодшого дошкільного віку, запам'ятовується те, що справило на них емоційне враження, викликало здивування, замилування, захоплення. Отже, на процес запам'ятовування в цьому віці позитивно впливають новизна, емоційна забарвленість матеріалу, яскравість образів, із якими ознайомлюють дітей.

Мовлення. Найхарактернішою особливістю розвитку мовлення у цьому віці є особливий інтерес до мови, значення слів, граматичних форм, який виявляється в запитаннях:
«Що означає слово..?», «А як правильно сказати..?» тощо. Діти дуже люблять ігри на підбір епітетів. Спостерігається швидкий темп зростання обсягу активного словника за рахунок не лише іменників та дієслів, а й інших частин мови.

Мислення. Словесне мислення розвинене ще недостатньо. Переважає мислення дієве, тобто вирішення певного завдання відбувається безпосередньо у процесі діяльності.
Спостерігаються розбіжності між тим, яке дитина ставить перед собою завдання, та процесом його реалізації. Так, наприклад, дитина замислила намалювати квітку. Утім, під час роботи на папері з'являються трава, будинок, сонечко та інші деталі.

Увага. Значно збільшується обсяг мимовільної уваги, підвищується її стійкість, тобто час, протягом якого дитина може утримувати увагу на певному предметі або дії. Та якщо дитина на четвертому році життя може гратися до 50 хвилин, то розглядати малюнок або картину вона здатна не більше як 8—10 секунд.

Діяльність. Дії дітей набувають певної цілеспрямованості. Інтенсивно розвивається здатність до сюжетно-рольової гри, утім, дії партнерів ще недостатньо узгоджуються, сюжет нестійкий та легко змінюється впродовж однієї гри, до того ж сюжетні дії ще одноманітні.
Незважаючи на те, що ігрові образи ще нечіткі (в одній особі може втілюватись образ літака та пілота тощо), уже спостерігається обмеження дій дитини рольовими обов'язками.

11

Уява має переважно мимовільний характер. Образи уяви нестійкі: упродовж гри, малювання діти часто змінюють задум. Відмінною рисою уяви дітей цього віку є надзвичайна яскравість: вони легко перевтілюються в героїв казок, вистав і навіть власних малюнків.
Сюжети для читання та оповідань слід підбирати дуже обережно, позаяк діти схильні до сильних переживань.

Спілкування. Дорослий уже не є для дитини лише джерелом піклування, а стає партнером зі спільної діяльності (ігрової, пізнавальної тощо). Дорослий стає для дитини старшим товаришем, якому можна розповісти про свої турботи, радощі, інтерес до внутрішнього світу та життєдіяльності дорослих.
Посилюється потреба у спілкуванні з однолітками. Діти стають чутливішими до проблем та емоційного стану однолітків. Утім, дитина цього віку ще вирізняється слабкістю нервової системи, тому навіть невелика кількість дітей може перевтомити малюка. Він часом прагне пограти наодинці, і цьому не слід перешкоджати.
У цей період суттєво зростає здатність дитини до самостійних дій (удосконалюються навички самообслуговування, розширюється спектр ігрових дій, рухів). Фігура дорослої людини не втрачає для маляти провідного значення. Змінюються лише потреби у спілкуванні з дорослим: етап спільного виконання дій поступово завершується. Натомість дорослий стає джерелом задоволення дедалі зростаючої пізнавальної активності дитини.
Я САМ! КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ
Вікові кризи – умовна назва перехідних етапів від одного вікового відтинку до іншого, що означає початок переходу від одного етапу психічного розвитку до іншого. Вікова криза виникає на стику двох вікових етапів і знаменує собою завершення попереднього вікового періоду й початок наступного. Сутністю кожної вікової кризи є перебудова характеру внутрішнього переживання, що визначає ставлення дитини до середовища, зміну потреб та мотивів, які є рушіями її поведінки. Суперечності, що складають сутність вікової кризи, можуть виникати у гострій формі, породжуючи сильні емоційні переживання, порушення у поведінці дітей та
їхніх взаєминах із дорослими.
Джерелом виникнення вікової кризи є суперечності між фізичними і психічними можливостями дитини, що зросли, й усталеними формами її взаємозв’язків із навколишніми людьми й видами (способами) діяльності.
Особливості перебігу вікової кризи
Важливо знати психологічну картину вікової кризи, а також
індивідуальні особливості дитини, що накладають свій відбиток на віковий перебіг кризи.
Такими особливостями є :
- нечіткість меж початку і кінця вікової кризи;

12
- важковиховуваність дітей у момент вікової кризи.
Упродовж перших трьох років життя дитини змінюється так
інтенсивно, як ні на жодному з подальших його етапів. До трьох років у неї більшою або меншою мірою формуються характер, індивідуальне ставлення до світу, вона навчається діяти соціально прийнятними способами, у неї складається певне ставлення до себе.
Трирічний вік характеризують як «важкий». Його «важкість» полягає в тому, що дитина починає відокремлювати себе від рідних дорослих. Вона проявляє норовистість, яка посилюється під впливом дорослих, які наполягають на своєму, проявляючи не меншу впертість.
«Криза трьох років» - визначення умовне, оскільки часові межі кризи набагато ширші. У одних дітей вона може початися в два з половиною, в
інших – у три з половиною роки. Як свідчать психологи, у дівчаток вона починається раніше, ніж у хлопчиків, і проходить спокійніше.
Першим свідченням початку кризи може бути поява негативізму, коли дитина перестає беззаперечно виконувати прохання дорослих. З одного боку, спроби відокремити своє «Я» і формування своїх власних бажань – тенденція прогресивна. Але з іншого, за об’єктивної відсутності уміння висловлювати свою думку малюк вибирає найдоступніший спосіб: зіставлення себе з дорослим. Єдина мета дитини – дати зрозуміти оточуючим, що в неї є своя точка зору і всі повинні з нею рахуватися, зважати на неї.
Потім до самостійності і негативізму додаються інші кризові симптоми.
Для дитини важливого значення набуває її успішність або неуспішність у справах і іграх, вона починає гостро й бурхливо реагувати на оцінювання, вчиться самостійно оцінювати результати своєї діяльності. Вона стає злопам’ятною і образливою, починає хитрувати. Дитина починає претендувати на рівноправність з дорослим. Величезне бажання отримати позитивну оцінку від дорослих, бажання випередити однолітка часто підштовхують дітей до надмірного перебільшення своїх успіхів.
Така поведінка свідчить про помилки дорослих у вихованні. По-перше, якщо малюк почав відверто фантазувати, це свідчить про те, що батьки або педагоги не помічають його реальних успіхів. По-друге, не слід
«розкручувати» маленького фантазера, прагнути викрити його за усяку ціну.
Післякризовий розвиток дитини безпосередньо залежить від того, як вона взаємодіє з дорослим. Можливі два варіанти :
1) якщо дорослий у цілому позитивно оцінював особистість дитини, тактовно і аргументовано вказував на недоліки та промахи, вмів підтримати й похвалити за старання і ініціативність, то дитина навчиться пишатися собою і своїми успіхами;

13 2) якщо дорослий прагнув будь-що підкорити дитину, карав її за свавілля, намагався спіймати на обмані, то, швидше за все, у дитини розвинеться бажання протистояти дорослому, перемагати його і попри все досягти свого.
В іншому випадку гнівливість, дратівливість та впертість можуть укорінитися, стати рисами характеру.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал