Управління освіти Луцької міської




Pdf просмотр
Сторінка2/11
Дата конвертації20.02.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
«Зрозуміти дитину»
пам'ятка для батьків, діти яких переживають кризу трьох років
Варто:

підтримувати атмосферу любові, ласки, безпеки й забезпечувати захист;

давати прості та чіткі інструкції, що ними дитина може керуватись;

підтримувати і хвалити за досягнення;

учити дитину основних правил безпеки;

встановлювати розумні межі поведінки і стежити за їх виконанням;

радіти розумовій активності та сприяти її проявам у дитини;

приділяти дитині час і забезпечувати можливості для розвитку її мислення;

пояснювати дитині, що для чого робити, як робити тощо;

дозволяти дитині виражати як позитивні, так і негативні емоції;

показати дитині різні способи вираження своїх почуттів;

залишатися спокійним під час спалахів гніву дитини — не поступатися, але й не зловживати владою;

називати почуття, що їх переживає дитина в конкретній ситуації, та озвучувати їй свої переживання; виражати своє невдоволення лише щодо вчинків дитини, а не до неї самої; утримуватися від суперечок про те, хто має рацію, а хто ні; ставитися до дитини, як до «чудової, надзвичайної трирічки».
Не варто:

конкурувати за владу з трирічною дитиною;

вважати, що хороші батьки — це ті, в яких дитина слухняна;

пригнічувати дитячу активність і самостійність, карати за імпульсивність;

ставитися до дитини, як до «жахливої трирічки»;

відмовлятися встановлювати межі й вимоги до поведінки дитини;

очікувати забагато від дитини, наче вона вже і справді доросла;

гадати, що дитина гратиме з іншими дітьми раніше, ніж навчиться грати біля них;

соромити та ігнорувати дитину.

14

ЯК ВІДПОВІДАТИ НА ДИТЯЧІ ЗАПИТАННЯ
1.
Ставтесь до запитань дитини з повагою, не відмахуючись від них.
2.
Уважно вслухайтесь в запитання, постарайтесь зрозуміти, що зацікавило дитину в тому предметі, явищі про яке запитує вона.
3.
Давайте короткі, але доступні розумінню дошкільника відповіді.
4.
Відповідь не тільки повинна збагатити дитину новими знаннями, але й спонукати її до спостережень, роздумів.
5.
Відповідаючи на запитання дитини, спирайтесь на його почуття, виховуйте тактовність, гуманність.
6.
Якщо відповіді на питання дитини вимагають повідомлення складних, недоступних розумінню дошкільника знань, не бійтесь йому сказати: «Ти ще маленький і не зможеш зрозуміти цього. Будеш вчитись в школі, дечого ще взнаєш і сам зможеш відповісти на своє запитання».
7.
Підтримуйте і заохочуйте до самостійної мислительної діяльності, відповідаючи на дитячі запитання зустрічними питаннями: «А як ти гадаєш?»


МИСТЕЦТВО ГРИ МАЛЮКА ЯК ЗАСІБ ПІЗНАННЯ ДОВКІЛЛЯ
Дитина росте. А разом із нею зростає її інтерес до природи та до навколишнього світу, до інших людей та самої себе. Звичайно, дорослі — вихователі та батьки — допомагають малюку в цьому: пояснюють, роз- повідають, показують. Але особливу, дуже важливу роль відіграє власний пізнавально-дослідницький досвід дитини.
Безсумнівно, такого досвіду діти набувають в іграх. Дитяча гра — значно більше, аніж просто розвага, вона відображає характер малюка, його бажання і мрії, фантазії та сподівання. Гра — провідна діяльність малят і засіб їх навчання, виховання та розвитку:
Існує теорія, яка стверджує, що гра — це підготовка до дорослого життя. І цілком очевидно, що гра дитини не є ні пустощами, ні надмірністю.
Важлива ознака дитячої гри — глибока захопленість. Малюк віддається їй повністю. Трапляється, що він забуває про все — про їжу, сон, оточуючих, про реальне життя, яке панує навколо нього. У такі хвилини він живе в іншому світі. На додачу на подібну захопленість накладається емоційна насолода, адже гра для дитини — це завжди щось приємне. Саме тому нам, дорослим, не варто дивуватися, якщо малюк вибухає від обурення, коли ми необережно порушимо його гру, припинимо те, що у його фантазії має продовжуватися; коли ми руйнуємо споруджені ним творіння чи конструкції дитячої уяви. Відбувається

15 зіткнення двох світів, двох розумінь серйозності справи. З точки зору дорослих дитина «всього лише» грається, а тепер їй час братися за більш корисні речі, наприклад, іти обідати, вмиватися, тому що вона брудна, вирушати на прогулянку тощо. А з точки зору малюка він зайнятий роботою, яка його надзвичайно захоплює, і перше, ніж кудись іти, він повинен її виконати!
Зважаючи на це, необхідно пам'ятати: в жодному разі не можна відривати дитину від гри раптово. Потрібно завчасно попередити малюка, що незабаром, через кілька хвилин йому необхідно зробити щось інше. Слід дати час внутрішньо підготуватися до закінчення гри, допомогти спокійно перейти від однієї діяльності до іншої, яка, якщо вона об'єктивна і неминуча, була б представлена дитині як нова цікава і дуже серйозна гра.
До речі, згадаймо, як довго діти граються у «їсти ложкою», або у
«чистити зубки», доки не оволодіють цими уміннями.
Світ дитячої гри — багатий та розмаїтий. Дошкільні ігри можуть бути сюжетно-рольовими, рухливими, дидактичними,
інтелектуальними, психогімнастичними тощо. Але всі вони — обов'язкові для повноцінного всебічного розвитку малюка.
В дошкільному віці, особливо у його першій половині, головне — не засвоєння певної суми знань, а розвиток таких форм пізнання, як сприйняття, образне мислення, уява. І досягти цього можна, вміло керуючи заняттями дитини — грою, малюванням, конструюванням та ін.
Але найприємніша діяльність — гра.
Тривалий час причини і смисл дитячих ігор досліджуються фахівцями. З цього приводу існує ряд різних думок. В кожній із них є своє раціональне зерно. Одні науковці вважають, що гра — спосіб звільнитися від надлишку енергії. Граючись, малята постійно перебувають у русі: вони бігають, стрибають, тобто активно «випускають пару». Поширена також думка, що під час гри, навпаки, відновлюються сили.
Не так давно виникла ще одна версія: гра — це тренування. Гра — це один із найбільш дієвих способів навчитися всьому, що знадобиться в житті.
Малюк, що кричить і рухається, вчиться контролювати власне тіло. Кілька малят, граючись у «квача», осягають навички соціальних стосунків.
Про неперевершене значення колективних ігор слід сказати окремо. Вони
є надзвичайно гарною школою комунікативного виховання. В таких іграх діти об'єднуються на основі ігрового задуму, рольової взаємодії, тематичних динамічних добірок іграшок, особистих уподобань тощо. Під час колективних
ігор малята навчаються дотримуватися правил спілкуватися, домовлятися, зіставляти власні інтереси з інтересами інших гравців, а також усвідомлювати, що не завжди виходить бути першим.

16

Правильно організована колективна дитяча гра допомагає виховати в малюках і необхідні морально-етичні якості, сформувати гуманне ставлення до однолітків, навчити їх співчувати, співпереживати, радіти спільним результатам, допомагати у скрутних ситуаціях, бути доброзичливими та щирими. Керування грою має бути зосереджене на тому, щоб вона не просто відтворювала зовнішні дії, ситуації, а стала осередком кращих міжлюдських стосунків. Так засобами гри дошкільники прилучаються до моральних почуттів
і взаємин.

ІГРИ З ДОШКІЛЬНЯТАМИ В РОДИНІ: ПРАКТИКУМ ДЛЯ

БАТЬКІВ
Ваша дитина не дуже любить гратися на самоті? Навряд чи варто перейматися батькам з цього приводу: адже на це, як правило, існує ряд суттєвих причин.
По-перше, часто малюк просто скучає за вами, своїми найближчими людьми, — батьками. Він хоче бути поруч вас і гратися також з вами. По-друге, гратися самому часом не дуже цікаво.
Але якщо цьому питанню приділити належну увагу, безсумнівно, певних успіхів у прилученні малюка до самостійної гри можна і потрібно досягти.
Яким же чином слід робити це? Як навчити дитину гратися дієво та з користю? Як потрібно гратися батькам з малюком для його розвитку, виховання і навчання?
Певно, що у цій важливій справі існує кілька принципів, на які татам і мамам потрібно звернути належну увагу.
Найголовніший принцип у іграх — позитивна, доброзичлива атмосфера.
Дитина повинна гратися із задоволенням. Коли малюк помічає, що дорослий грається з ним неохоче, він вважає, що «ця гра не така вже і цікава, якщо тато чи мама так ставляться до неї», або ще гірше: «мабуть, зі мною гратися нецікаво». Такого не повинно бути.
Граючись з дитиною, не потрібно її постійно виправляти та нав'язувати свою, «виключно правильну думку». Наприклад, якщо малюк збудував щось незрозуміле і стверджує, що це літак (а в дійсності, і у вашому розумінні його творіння і близько на літак не схоже), не варто критикувати маленького конструктора та кричати на нього; краще спокійно порадити малюку додати у його виріб ще якусь необхідну деталь. Дорослому можна самому збудувати літак так, як він його уявляє і з захопленням сказати, що у них тепер є аж два літаки. Таким чином малюк не тільки матиме вірне уявлення про те чи інше явище, предмет, об'єкт, а й не отримає негативних емоцій, не засмутиться і не образиться.

17

Категорично заявляти дитині: «так не можна, а треба так» — груба помилка, яка може призвести до психологічної травми малюка. Набагато кращим та кориснішим варіантом для дитини стане ненав'язливе, м'яке, доброзичливе коригування її дій.
Не слід докучати малюку однотипними запитаннями («Якого кольору кубик, скільки тут олівців?» тощо), особливо якщо він нещодавно вже відповідав на них, і ви бачите, що зараз дитина явно не має бажання на них відповідати. В такому випадку краще самому дорослому прокоментувати
ігрову дію відповідним чином: «Ось візьму я жовтий кубик...», пам'ятайте, що тільки тоді, коли малюк сам захоче бесідувати з вами, його можна розпитувати про все на світі.
Під час виконання ігрових завдань у жодному разі не можна квапити малюка. Обов'язково слід дати час дитині подумати, зосередитися. Добре, коли дитина має змогу сама обирати собі завдання з врахуванням власних уподобань та можливостей. Якщо малюк все ж не справляється з поставленим завданням, замисліться: можливо, воно ще надто складне для дитини і ви просто переоці- нили рівень його розвитку.
Якщо дитина, знайомлячись з новою грою, хоче внести у неї власні корективи, «погратися по-своєму», цілком можливо їй дозволити це.
Важливу роль в дитячій розвивальній грі відіграє творча фантазія.
Особливо потрібна вона тоді, коли малюк починає втрачати інтерес до ігрового процесу. Будь-яку гру можна «оживити», придумавши до неї цікавий сюжет, ролі для іграшкових персонажів, наділені своєю вдачею, обов'язками, справами.
Наприклад, граючись з дитиною в машинки, можна поговорити з нею про те, куди яка машинка їде, чи дуже поспішає вона, хто чекає на неї, чому машинці довелося повернути назад та ін.
Граючись з малюком, дорослий повинен не тільки навчитися фантазувати сам, але й вчити цьому дитину. Тільки за такої умови звичайні кубики стануть паровозом, цінним вантажем або поверхами хмарочоса.
Добре допомагає в розвитку фантазії та образного мислення малювання.
Часом дитина сама не знає, що вона малює. Допоможіть малюку побачити в темній плямі — грізну дощову хмару, в зелених мазках — лісову галявину, в голубих штрихах — снігопад. Тоді дитині стане приємно (адже вийшло щось реальне!, їй захочеться щось створити свідомо).
Наступний принцип гри — заохочення малюка. Якщо дитина заслуговує похвали за свою кмітливість, старанність, фантазію, вмілість чи увагу — обов'язково похваліть її, не скупіться зробити це. Пам'ятайте: дитині завжди дуже радісно усвідомлювати, що вона порадувала тата і маму, що їм сподобалося те, що малюк робить.

18

Раніше існувала думка, що іграшки мають поділятися між дітьми у відповідності з їх статевою належністю (дівчаткам — ляльки, хлопчикам — машинки). Зараз такий підхід вважають помилковим: незалежно від статі дитини, у неї повинні бути різні іграшки: і ляльки, і машинки, і конструктори та
ін.
Деякі малята віддають перевагу конкретному виду іграшок. Що ж, хай граються тим, що їм найбільше до вподоби. Але допоможіть дитині включити фантазію: «поїдьте машинкою на будівництво», «сходіть з лялькою у зоопарк» тощо.
Подбайте про те, щоб малюк ставився до іграшок дбайливо та охайно; завжди прибирав їх після гри на свої місця. Адже в купі мотлоху, на який можуть перетворитися недбало звалені іграшки, важко знайти потрібну річ, а значить, і гратися не особливо захочеться.
Дитину потрібно вчасно навчити зберігати всі свої речі, в тому числі й
іграшки, акуратно. Нерідко добре ставлення до власних речей починається саме з дбайливого ставлення до іграшок. Якщо малюку ще важко самостійно впоратися з наведенням ладу в них, допоможіть йому у цьому. Знайдіть час і разом з малюком у формі гри поскладайте іграшки, приберіть поламані чи непотрібні (ті, з яких дитина вже «виросла»), наведіть порядок в дитячій кімнаті.
Дитячі ігри мають бути різноманітними: для розвитку мовлення й уяви, логічного мислення і просторової орієнтації, пам'яті, творчих здібностей тощо.
Під час тієї чи іншої гри дитині слід пояснювати якомога більше понять. А уподобання та особисті інтереси малюка завжди підкажуть дорослим, на які здібності дитини слід звернути особливу увагу. Різноманітність ігор та вміння з ними оперувати — запорука успішного та всебічного розвитку дошкільника.
Які батьки не хочуть, щоб їх малюк умів та любив гратися? Навряд чи знайдуться такі тата і мами, які вважатимуть нормальним, якщо дитина весь час грається одним і тим самим предметом. Але завдяки зусиллям та увазі батьків малюк обов'язково оволодіє мистецтвом гри — гри іграшками, гри у найрізноманітніші ігри.
Під час спільної з дорослим гри дитина не тільки розвивається розумово та фізично; вона росте психологічно, підвищуючи самооцінку та удосконалюючи свої комунікативні здібності.
Не забувайте і того, що саме гра — найкращий спосіб добре пізнати свою дитину та завчасно розкрити її маленькі таланти й інтереси.
ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ ДИТИНИ
ЧОТИРЬОХ
-
П’ЯТИ РОКІВ

19

Більш широке використання мови як засобу спілкування стимулює розширення кругозору дитини, відкриттю нею нових граней навколишнього світу. Тепер дитину починає цікавити не явище як таке, а причини і наслідки його виникнення. Тому головним запитанням для дитини чотирьох років стає запитання «чому?».
Дитина розвивається, стає фізично витривалішою, що стимулює розвиток витривалості психологічної. Знижується втомлюваність, фон настрою вирівнюється, стає стабільнішим, менше схильним до перепадів.
У цьому віці одноліток для дитини набуває більшого значення, і тому з ним цікаво. Дитина прагне партнерства в іграх, їй уже нецікава гра «поруч».
Складаються переваги за статевою ознакою. Ігрові об’єднання стають більш- менш стійкими.
Потреба в нових знаннях, враженнях і відчуттях, що активно розвиваються, виявляється в допитливості і зацікавленості дитини, дозволяє
їй виходити за межі того, що безпосередньо відбувається. Іншими словами, дитина з допомогою словесного опису може уявити те, чого ніколи не бачила.
Великим кроком уперед є розвиток здатності до висновків, що є свідченням відриву мислення від безпосередньої ситуації.
Зберігається залежність уваги від емоційної насиченості та інтересу до навколишнього середовища, але розвивається стійкість і можливість довільного переключення. Зменшується чутливість до фізичного дискомфорту.
Продовжує активно розвиватися фантазування, в процесі якого дитина включає себе і своїх близьких до ланцюга найнеймовірніших подій. Грамотне використання дорослими цих можливостей дитини сприятиме її етичному і пізнавальному розвиткові. Необхідно обговорювати з дитиною її фантазії, включатися в них, пропонувати повороти сюжетної лінії, давати етичні оцінки вчинкам героїв.
Ще одна особливість цього віку — діти дуже чутливі до настрою, емоційного стану дорослих, його мовлення, рухів. З одного боку, це потребує бережливого ставлення до дитини, з іншого— урахування того, що саме ця особливість зумовлює наслідування дітьми поведінки, дій дорослого, його ставлення до довкілля.
Слід звернути увагу на те, що у віці чотирьох-п’яти років недоліки у вихованні дитини сприяють негативним проявам, які поступово вкорінюються
і стають стійкими негативними рисами характеру.

ОБОВ’ЯЗКИ
Як навчити дитину виконувати обов’язки? Виконання обов’язків повинне приносити задоволення. По своїй натурі дитина вважає таку роботу, як

20 одягання, підмітання підлоги, прибирання і т.п., дуже цікавою і «дорослою».
Якщо батькам вдасться залишатися з дитиною в хороших стосунках, коли вона підростає, то вона буде із задоволенням виконувати різні доручення, приносити посуд, трусити килим, тому що їй подобається брати участь у важливих
«дорослих» справах і приносити задоволення батькам. Більшості батьків не завжди вдається добитись послуху. Але якби ми пам’ятали про те, що діти самі хочуть допомагати нам і бути корисними, ми не робили б з домашніх доручень неприємних обов’язків і не давали б доручень, будучи в поганому настрої.
Ви не можете чекати від дитини постійної відповідальності за виконання своїх обов’язків навіть у 15 років. Дорослі теж іноді бувають безвідповідальні.
Дитині потрібно нагадувати. Спробуйте проявити максимум терпеливості і робити зауваження у ввічливій формі, таким тоном, ніби ви розмовляєте з дорослою людиною. Дратівливе бурчання здатне відбити бажання робити будь- що. Дуже важливо давати дитині такі доручення, які вона зможе виконувати разом з іншими членами сім’ї, наприклад витирати посуд чи прополювати город. Працюючи з дорослими, дитина буде старатись зі всіх сил.
Як навчити дитину прибирати іграшки? За маленькою дитиною вам доведеться прибирати самим. Але ви можете перетворити прибирання в цікаву гру: «Кубики склади сюди, а блоки – ось сюди. А тут буде гараж, де спатимуть машини» і так далі. До 4-5 років у дитини виробляється звичка із задоволенням прибирати за собою після гри. Частіше всього вона буде робити це без нагадування, але якщо буде потрібна їй допомога, зробіть це спокійно.
Коли мати весело допомагає дитині прибирати іграшки, вона прищеплює правильне ставлення до таких обов’язків. До того ж це набагато легше, аніж довгі суперечки і переконання з цього приводу.

Самостійне одягання. Віковий період 1,5 до 4 років вимагає багато такту зі сторони батьків. Якщо ви не дасте робити дитині того, що вона вже вміє, чи будете занадто втручатись, ви її розсердите. Якщо у тому віці, коли у дитини є бажання навчитись одягатись самій, ви не дасте їй цієї можливості, то пізніше у неї пропаде бажання навіть спробувати. Однак якщо ви взагалі не будете допомагати, вона ніколи не закінчить одягання, а невдача може відбити бажання спробувати знову. Ви повинні тактовно допомагати дитині, залишаючи для неї ті частини одягу, з яким вона може справитись сама.
Зацікавте її легкою частиною процедури одягання, доки ви виконуєте більш складну. Якщо дитина відчуває, що ви на її стороні, а не проти неї, вона буде більш зговірлива. Але все одно вам буде потрібно багато терпіння.

ФОРМУВАННЯ У ДИТИНИ ПОЗИТИВНОГО ДОСВІДУ
СТОСУНКІВ З ОДНОЛІТКАМИ

21 1.
Створюйте атмосферу життєрадісності у родині, щоб дитина росла у психологічному комфорті. Це допоможе їй будувати здорові стосунки у групі дитячого садка.
2.
Батьки, намагайтеся не ставитися байдуже до дитячої гри — всіляко заохочуйте до цього малюків, грайтеся разом, адже саме у грі дитина набуває впевненості в собі, досвіду у спілкуванні, формуються мотиви реальних вчинків, у яких вона пізнає себе.
3.
Дитина потребує вашої батьківської любові, співчуття, ласки, дружби, адже брак цього може викликати неврози, агресивність, конфлікти у стосунках з іншими дітьми.
4.
Якомога частіше у словах, діях виявляйте повагу до своєї дитини, не принижуйте її гідності брутальними словами. Не глузуйте з її незграбності та невмілості, бо це може спричинити тяжке емоційне переживання, усамітнення.
5.
Для того, щоб дитина мала досвід вибірковості у спілкуванні, привчайте її до аргументації своїх вчинків і пропонуйте щоразу замислюватися над тим, що вона хоче робити або робить.
6.
Для гармонійності у взаєминах формуйте у дитини вміння зважати на думки інших, доброзичливо взаємодіяти, налагоджувати спільну діяльність.
7.
Передавайте свій накопичений досвід, розповідаючи про людські взаємини. Це допоможе дитині зрозуміти, як правильно спілкуватися з ровесниками, дорослими, уникати конфліктних ситуацій та залагоджувати їх, якщо вже таке трапилось.
8.
Частіше читайте малюкові художні твори, в яких відображені позитивні взаємини, навчайте співчувати іншим, радіти за них.
9.
Допоможіть своїй дитині уникати зверхності, зневаги та інших антигуманних проявів щодо ровесників. Навчіть її шанувати себе та своє оточення.
10.
Дотримуйтеся у присутності дитини правил етикету і заохочуйте її до цього.
СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.
Раціональний гігієнічний догляд і попередження захворювань, правильні педагогічні впливи на дітей, дотримання режиму дня їх харчування.
2.
Не допускати нечистоплотності і неохайності тіла дитини, які викликають зуд в області статевих органів, а почісування цих місць нерідко супроводжується збудженням і може закріпитись у вигляді раннього онанізму.
3.
Попереджувати або терміново лікувати поноси, запори, переповнення сечового міхура, зараження ентеробіозом /гостриками/, які також викликають зуд і збудження статевих органів.
4.
Не допускати грубі і часті дотики до статевих органів під час купання і підмивання.
5.
Забезпечувати дітей зручною і вільною нижньою білизною.
6.
Бажано, щоб дитина мала окреме ліжко, так як близькість іншої людини може викликати статеві відчуття і почуття задоволення від цього.

22 7.
Уникати прогладжування і поплескування дитини по сідницям під час бурхливих ласк і поцілунків.
8.
Не ніжитись довго в постелі батькам з дітьми, тому що відчувши випадкове статеве збудження, дитина не усвідомлено може намагатись його повторити. Цим в певній мірі можна пояснити такі дитячі капризування, як бажання поспати в одній постелі з батьками, тісно притулитись до дорослого, знаходячись у нього на руках і т.д.
9.
З раннього дитинства привчати дитину засипати з руками поверх одіяла, не накриватись з головою, не затримуватись довго в постелі після пробудження.
10.
Не застосовувати як міру покарання вкладання дитину вдень в ліжко. Знаходячись довгий час в бездіяльності дитина від нічого робити може почати гратись своїми статевими органами.
11.
Високий рівень загальної санітарної культури батьків, виховання у дітей навичок самостійності, охайності – необхідні умови, які сприяють правильному статевому вихованню дітей.
ДИТИНА З ПОРУШЕННЯМ САМООЦІНКИ

Ми постійно порівнюємо себе з іншими людьми і на основі цього порівняння формується думка про себе, про свої можливості і здібності, якості характеру. Так послідовно формується наша самооцінка. Але, іноді, батьки забувають, що процес цей починається з дитинства. Що саме з їх оцінок складається, в першу чергу, думка дитини про себе. В сім’ї дитина вперше дізнається люблять її чи ні, чи приймають її такою, якою вона є. В дошкільному віці дитина починає розуміти поняття благополучний- неблагополучний, яке у великій мірі впливає на все її подальше життя. Наша самооцінка може бути дуже високою чи низькою, а може перебувати на середньому рівні (адекватна). Важливо, щоб оцінка дитини співпадала з її реальними можливостями.
Давайте подивимося, як це проявляється в її поведінці. Активність, бажання йти на контакт – це особистісні якості, які притаманні дітям з адекватною самооцінкою. Вони з бажанням приймають участь в іграх, не ображаються, не дражнять інших.
Пасивність, підвищена вразливість – характерна дітям з заниженою
(неадекватною) самооцінкою. Вони не вміють організувати ігри і не завжди беруть участь у них, тому що бояться бути гіршими за інших. Коли граються з дітьми часто ображаються і залишають гру. Негативна оцінка дітей дорослими призводить до її компенсації за рахунок інших дітей або дорослих.
При завищеній самооцінці діти у всьому хочуть бути кращими за інших і вважають, що всі повинні їх слухати. Вони хочуть завжди і всюди бути

23 першими і приймають близько до серця, якщо це не вдається, бувають агресивним по відношенню до інших, тих хто прагне бути лідерами групи.
А тепер декілька порад батькам, які зацікавлені у формуванні адекватної самооцінки:
-
Не оберігайте своєї дитини від повсякденних справ, не вирішуйте за неї всі проблеми, але й не перевантажуйте тим, що не під силу. Нехай дитина виконує посильні їй завдання і отримує задоволення від зробленого.
-
Не перехвалюйте дитину, але не забувайте стимулювати, коли вона цього заслуговує.
-
Пам’ятайте, що похвала повинна бути у відповідності до вчинку.
-
Стимулюйте дитячу ініціативу. Нехай вона буде лідером у всіх починаннях, але покажіть, що інші теж можуть бути кращими у чомусь.
-
Не забувайте в присутності дитини хвалити інших, підкреслюйте позитивні якості інших дітей і дорослих.
-
Не порівнюйте дитину з іншими, лише із собою самою.
Пам’ятайте, що рівень самооцінки не встановлюється раз і назавжди. Він змінюється, особливо в дошкільному віці. Кожне наше звертання до дитини, оцінка її діяльності, відношення до її успіхів і невдач – все це впливає на відношення дитини до самої себе.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал