Управління освіти Луцької міської





Сторінка3/11
Дата конвертації20.02.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ ДИТИНИ

П’ЯТИ
-
ШЕСТИ РОКІВ
Однією з основних особливостей психіки дитини 6-го року життя є значне вдосконалення мимовільних та довільних гальмівних процесів. Це позитивно відображається на подальшому розвитку тих видів діяльності, які потребують обмеженості у збудженні нервової системи (навчальна, трудова тощо), а відтак стає можливим процес активної підготовки дитини до школи.
Суттєвим психічним новоутворенням цього вікового періоду можна вважати помітне зростання довільності дій та поведінки, відповідно до поставленої дитиною (або дорослим) мети. Ця здатність спричинює нове ставлення дитини до себе самої, своїх умінь, можливостей: самооцінювання набуває адекватнішого характеру. Значення такого новоутворення важко переоцінити в той період, коли суттєво змінюється соціальна ситуація розвитку дитини: через рік вона вже має стати школярем.
Зазначені прогресивні зміни у психіці складають потужне психічне підґрунтя для подальшого формування образу «Я»: змінюється характер очікувань, підвищується рівень домагань, стає адекватнішим самооцінювання.
Нове ставлення дитини до себе зумовлює вдосконалення довільності дій та поведінки, критичності в оцінюванні власних можливостей, і як наслідок — усвідомлення особистісних якостей, властивостей.

24

Психічні процеси. Пам'ять, увага, сприймання, уява, мислення набувають стійкого, довільного та цілеспрямованого характеру. Значно збільшується обсяг пам'яті. На новий ступінь розвитку підноситься мислення. Воно відокремлюється од сприймання, стає самостійним процесом. Збагачується зміст уявлень, які набувають вигляду узагальнень.
Наочно-образне мислення дедалі поступається місцем словесно-логічному. Відбувається подальший розвиток пізнавальної сфери особистості дитини-дошкільника.
Розвиток довільності і вольових якостей дозволяє дитині цілеспрямовано долати певні труднощі, специфічні для дошкільника.
З’являється інтерес до математики і читання. Користуючись розвиненою уявою, дитина може розв’язувати прості геометричні задачі.
Дитина вже може запам’ятовувати вибіркову інформацію цілеспрямовано.
Окрім комунікативної функції мовлення в неї розвивається плануюча функція, тобто дитина вчиться послідовно і логічно вибудовувати свою діяльність, розповідати про неї.

Спілкування. Помітні зрушення відбуваються у розвитку взаємин дитини з дорослими й однолітками. Провідним новоутворенням комунікативної діяльності у цей період
є здатність до рефлексії (тобто орієнтація у взаєминах на погляди, думки, почуття інших людей, оцінювання себе, власних дій та вчинків з позиції партнерів зі спілкування). Це сприяє не лише розвитку комунікативних умінь, а й позитивних рис особистості, таких, як емпатійність, альтруїзм тощо. Старший дошкільник здатний розрізняти весь спектр людських емоцій, у нього з’являються усталені почуття і стосунки.
Формуються «вищі почуття»: інтелектуальні (цікавість, допитливість, почуття гумору, здивування), моральні (почуття гордості, сорому, дружби), естетичні
(почуття прекрасного та героїчного).
На фоні емоційної залежності від оцінок дорослого у дитини розвивається прагнення до визнання, яке відображується в прагненні отримати схвалення
і похвалу, довести свою значущість.
Досить часто в цьому віці у дітей з’являється така риса, як брехливість, тобто цілеспрямоване спотворення істини. Розвитку цієї риси сприяє порушення дитячо-батьківських відносин, коли дорослий надмірною суворістю або негативним ставленням блокує розвиток у дитини позитивного самовідчуття, упевненості у своїх силах. І щоб не втратити довіри дорослого, а часто й захистити себе від його нападок, дитина починає придумувати виправлення своїм помилкам, перекладати свою провину на інших.
Етичний розвиток старшого дошкільника багато в чому залежить від ступеня участі в ньому дорослого, оскільки саме під час спілкування з дорослим дитина вивчає, осмислює та інтерпретує етичні норми і правила.
Формуванню у дитини звички до етичної поведінки сприяють створення

25 проблемних навчальних ситуацій і включення в них дитини у повсякденному житті.


РОЗВИВАЄМО ВОЛЮ ДИТИНИ
Школа висуває перед першокласниками досить серйозні вимоги.
Безперечно, все набуте в дитсадку стане в пригоді першокласникові. Однак життя показує, що інколи майже з перших тижнів навчання в учителів виникає чимало претензій до, здавалося б, добре підготовленої (уміння читати, лічити, писати) дитини. Зокрема, виявляється, що дитина неуважна, непосидюча, не чує
і не розуміє пояснень учителя з першого разу, не справляється із самостійними завданнями. Батьки розгублені — як же так? Адже старалися, учили ... А
«неприємності», які так несподівано, на думку тат і мам, виникли, зумовлені недостатнім вольовим розвитком молодшого школяра, його невмінням усвідомлювати та узгоджувати свої бажання з вимогами дорослого; самостійно формувати задум та приймати завдання від інших людей; цілеспрямовано діяти; коригувати свої дії, виправляти помилки; долати перешкоди, проявляючи
ініціативу, цілеспрямованість, самостійність, наполегливість, рішучість.
Однак усього цього дитина не може навчитися за короткий час на спеціальних заняттях, скажімо читання чи лічби. Воля не є вродженою
здатністю. Вона поступово розвивається в дитини в процесі спілкування та
спільної діяльності з дорослими та однолітками. Проте не в усіх дітей вона в шість-сім років набуває належного розвитку. Тоді школа стає справжнім випробуванням, джерелом неприємностей та негативних емоцій навіть для здібної, добре підготовленої дитини.
Навряд чи є батьки, які б не хотіли полегшити синові чи доньці нелегкий шлях навчання. І тут важливо усвідомити: набагато легше і краще не виправляти недоліки, а запобігати їх виникненню. «Коли ж, — запитують батьки, — треба починати розвивати дитячу волю?» Відповідаємо: «якомога раніше».
Старший дошкільник часто буває набагато компетентнішим у догляді за своїми речами, прибиранні після себе та в самостійній роботі, ніж це здається дорослим. Коли ж батьки мало не до школи годують дитину, безвідмовно прибирають за нею розкидані речі, вдягають, застібають, зав'язують шнурки, тобто інфантилізують її (роблять безвольною), вони тим самим ніби кажуть:
«Ти не здатна це зробити сама». Треба всіляко підтримувати готовність малят взятися за справу, покладаючись на себе, бо в цьому запорука ініціативності та самостійності майбутнього першокласника.
Відомо, що на поведінку дошкільнят впливає оточення: ситуація, в якій

26 вони перебувають, присутність дорослих чи однолітків. Іншими словами, їхня поведінка є ситуативною, тобто пов'язаною з бажаннями, що раптово виникають під впливом певних обставин. Уміння робити вибір потребує
практики. Отже, треба спеціально створювати ситуації вибору. Дорослі самі визначають ці ситуації. Так, мама не запитує в Тетянки: «Що тобі приготувати на сніданок?» Натомість вона каже: «Тобі зробити омлет чи яєчню? Хліб підсмажити чи не треба? Молоко — чи какао?»
Відомо, що успіх будь-якої справи багато в чому залежить від попереднього обдумування, накреслення шляхів досягнення мети, одне слово
— від спланованості. А, як ми уже казали, дошкільники характеризуються швидкоплинністю бажань та намаганням негайно досягти задуманого.
Звичайно, дошкільняті ще важко самому планувати свою діяльність, тому дорослий має допомагати йому. Уміння визначати свої майбутні дії,
розповідати про них не лише сприяє досягненню мети, а й робить дитину
розсудливішою, допомагає позбавитися імпульсивності в поведінці. Малюк почувається при цьому набагато впевненіше, охочіше виконує завдання, і результати бувають кращі.
Загалом, дитина має засвоїти, що в житті поряд із справами, в яких можна і треба вигадувати, імпровізувати, є робота, яка потребує дотримання чіткої послідовності. Збагнути це допоможуть ігри-завдання типу: «Підготуйся до роботи (що потрібно для прибирання кімнати — перелічи і підготуй)»;
«Помічник на кухні (засвоєння рецепту приготування вареної картоплі: миємо, чистимо картоплю, знову миємо, наливаємо в каструлю води, кладемо туди картоплю, ставимо каструлю на плиту)».
Щоб дитина усвідомлювала не лише сьогочасні події, а й минуле та майбутнє, корисно залучати її до складання планів (план вихідного дня, сценарій родинного свята, план походу до зоопарку). Обговоріть з малюком, що сьогодні робитимете. Нехай він намалює свій план і керується ним протягом дня, а увечері разом пригадайте за картинкою-планом минулі події та обговоріть їх.
Корисним є прийом обігравання з дитиною майбутніх реальних подій.
Наприклад, Олег має вперше сам піти до крамниці по хліб. Обіграйте разом з сином цю ситуацію: як покупець приходить до крамниці, що має сказати, зробити спочатку, потім. Дорослий бере на себе роль продавця, а дитина — покупця.
Висловивши бажання щось зробити чи діставши доручення від дорослого, спланувавши його, дитина має сама його реалізувати. І тут дуже важлива підтримка з боку дорослого. Звичайно, не варто полишати сина чи доньку сам на сам з труднощами, треба допомагати долати їх. Але міра допомоги буває

27 різною. Часом батьки, щоб полегшити синові чи доньці «страждання», запобігти сльозам розгубленості воліють за краще все виконати за дитину самі, аби тільки малята не розчаровувалися. Краще підводити до відкриття за допомогою навідних запитань, нагадування інструкції, звертання до зразка, запитань типу «чому ти так зробила, поясни?».
Запорука успішного подолання перешкод — свідоме ставлення до них.
Дорослі мають усвідомити самі й пояснити дитині, що в житті бувають і успіхи,
і невдачі. Не все, що хочеться, одразу виходить, кожний може помилятися. Не загострюючи уваги на самому факті невдачі, слід з'ясувати її причину. Дитина цілком спроможна замислитися над тим, чому в неї не виходить, що заважає.
Варто тільки тактовно спонукати до цього. Треба разом з малюком в усьому розібратися й підвести до потрібного висновку: не вдалося через те, що або мало постарався, або чогось не передбачив, не врахував, наступного разу зробиш інакше — і матимеш очікуваний результат. Слід вправляти дитину в
різних прийомах виходу із скрутного становища: зміною способів, пошуками нових шляхів досягнення мети. І не слід забувати про роль позитивних емоцій, які дорослі повинні стимулювати випереджальною оцінкою майбутніх дитячих досягнень, підбадьоренням, заохоченням, підтвердженням правильності дій, посмішкою. Надмірна вимогливість не забезпечує
автоматичного розуміння обов'язковості.

ЧИ СКЛАДНО СТАТИ ШКОЛЯРЕМ?

Психологічна готовність до школи — це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.
Психологи виділяють декілька основних ліній, за якими необхідно здійснювати підготовку дітей до школи.

По-перше, це загальний психічний розвиток. На той час, коли дитина стане школярем, її загальний психічний розвиток повинен досягти певного рівня. Йдеться, в першу чергу, про розвиток пам'яті, уваги та — особливо —
інтелекту. Мається на увазі як запас знань і уявлень, що існує, так і вміння виконувати деякі дії про себе, тобто аналізувати, порівнювати, виділяти головні ознаки, робити елементарні логічні висновки. Отже, батькам і педагогам, у першу чергу, необхідно прагнути розвивати розумові здібності дітей, а не формувати навички читання та письма. Необхідно не просто накопичувати розрізнені знання, уявлення про предмети та їхні властивості, а розвивати вміння бачити зв'язки та закономірності, формувати бажання зрозуміти що до чого; допомагати дітям розвивати спостережливість, виробляти вміння описувати й порівнювати різні предмети тощо.

28

По-друге, це виховання вміння довільно володіти собою. У дитини дошкільного віку яскравими є сприйняття та увага, що легко переводиться з одного на інше, і непогана пам'ять, але довільно володіти ними вона ще як слід не вміє. Вона може надовго та в деталях запам'ятати якусь подію або розмову дорослих (яка, можливо, не призначалася для її вух), якщо вони чимось привернули її увагу, але зосередитися більш-менш тривалий час на тому, що не викликає в неї безпосереднього інтересу, дитині складно. А тим часом це вміння необхідно виробити до моменту вступу до школи. Так само як і вміння ширшого плану — робити не тільки те, що хочеться, але й те, що необхідно. Уміння керувати своєю поведінкою забезпечить дитині можливість витримувати шкільний режим, організовуватися на уроці.
По-третє, це формування навичок спілкування з дорослими й
однолітками. Навчальна діяльність за своєю сутністю — діяльність колективна. Учні повинні вчитися ділового й неформального спілкування одне з одним. Для маленького учня усе це є складним — починаючи від простого вміння слухати відповідь однокласника й закінчуючи оцінюванням результатів його діяльності. Таке спілкування не може виникнути без певної бази: дітей необхідно вчити слухати не перебиваючи, уміти вибачатися та вибачати самим, співчувати, домовлятися, зважати на думку іншого, а також сприймати позицію вчителя, його професійну роль. У цьому разі дорослий стає незаперечним авторитетом, зразком для наслідування: його вимоги виконують, на його зауваження не ображаються, навпаки, намагаються виправити помилки. Діти, які готові в цьому плані до шкільного навчання, розуміють умовність навчального спілкування.
По-четверте, готовність до школи передбачає також певне ставлення до
себе. Продуктивна навчальна діяльність припускає адекватне, об'єктивне ставлення дитини до своїх здібностей, результатів роботи, поведінки.
І по-п'яте, за умови психологічної готовності до школи домінує
пізнавальний інтерес, у дитини сформоване правильне уявлення про школу, позитивне ставлення до шкільних занять, правил поведінки в групі дітей і з дорослими.

Рекомендації батькам щодо розвитку пізнавальної
сфери майбутнього першокласника
Увага


Використовуйте дидактичні ігри з чіткими правилами.

29

Долучайте дитину до виконання завдань за попередньо розробленим планом дій: створення будинків із конструктора, малюнки, орнаменти, аплікації, вироби, форми яких ви окреслюєте словесно або за допомогою схеми.

Вчіть дитину переказувати розповіді, казки за схематичним планом, складеним вами.

Пропонуйте дитині повторювати слова, цифри, речення, сказані вами; незавершені фрази, які потрібно завершити; запитання, на які необхідно відповісти.

Вчіть дитину порівнювати, аналізувати зразок і результат своєї роботи або роботи інших, знаходити і виправляти помилки.

Частіше пропонуйте дитині, особливо з низьким показником розвитку уваги, вправи: у газеті, старій книзі на одній зі сторінок закреслювати усі літери «а», намагаючись не пропускати їх. Завдання поступово можна ускладнити, попросивши дитину закреслити всі літери «а», обвести у кружечок усі літери
«к», підкреслити всі літери «о».
Пам'ять

Поєднуйте словесне пояснення під час ознайомлення дитини з новим матеріалом і повторення вивченого з наочністю або із зображенням тих предметів чи явищ, про які йдеться, використовуйте малюнки, таблиці, схеми.

Розвивайте у дитини — для поліпшення процесу запам'ятовування — уміння аналізувати, виділяти у предметах зв'язки, ознаки, порівнювати предмети та явища між собою, знаходити в них спільне й відмінне; здійснювати узагальнення, поєднувати різні предмети за якимись загальними ознаками; класифікувати предмети та явища на основі узагальнення.
Мислення

Розширюйте кругозір дитини, її основні уявлення про природні, соціальні явища, спонукайте дитину набувати нові знання і враження, обговорюючи з нею прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.

Просіть дитину після читання їй уголос казок, розповідей переказати їх, відповісти на запитання, поставити свої.

Розвивайте у дитини вміння будувати розповідь за картинкою, планом, темою; допомагайте формулювати висновки, міркування, робити умовиводи.

Додавайте вправи з копіювання зразка і відпрацювання окремих графічних навичок у заняття з малювання, ліплення, виготовлення різних виробів. Це дасть можливість розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.

Включайте в заняття завдання на порівняння кількох предметів або явищ, класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками,

30 знаходження «зайвого слова» або зображення, не пов'язаного загальною ознакою з іншими, складання цілого з частин.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ РОЗВИВАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ
1.

Заохочувати творчу ініціативу дитини: не сварити за помилки і не насміхатися з безглуздих спроб виконати завдання. Адже варто лише один раз насварити дитину за неправильні дії, і вона може більше не захотіти виконувати завдання. Особливо, якщо її дії невдалі, обов'язково потрібно знайти щось таке, за що можна було б її похвалити: сміливість, винахідливість, старанність, акуратність тощо.
2.

Чималу роль для дитини відіграє форма в якій відбувається оцінка
результатів її діяльності. В основі будь-якої оцінки має бути загальне позитивне ставлення до дитини. Навіть коли дитина зробила помилку у завданні, бажаною формою оцінки має бути така: «Ти діяв дуже добре, але поки що тобі не все вдалося зробити правильно.
Та наступного разу ти можеш виконати завдання ще краще, ніж тепер.» Далі важливо вказати дитині на її помилки та на способи виправлення недоліків.
3.

Необхідно детально аналізувати разом з дитиною всі допущені нею
помилки. Бажано, щоб правильну відповідь дитина знаходила хоч і за допомогою дорослого, але самостійно. Не варто поспішати підказувати: спершу потрібно перевірити, чи зрозуміла дитина, що від неї вимагається та хід розв'язання завдання. І якщо, незважаючи на всі спроби, виконати не вдається, можна натякнути, в якому напрямку потрібно рухатись.
Правильну відповідь варто говорити, коли всі можливості дитини вичерпано. У повідомленні дитина повинна зрозуміти, чому саме ця, а не інша відповідь, є правильною.
4.

Більшість дітей не завжди можуть пояснити знайдене ними рішення
через невпевненість у собі. Тому варто спокійно запитати: «Чому ти так вважаєш?» замість «Неправильно, краще думай!»
5.

Якщо дошкільник почав усе частіше відволікатись, більше помилятись — це означає, що він втомився. Краще переключити увагу на інший цікавий для нього вид
діяльності.
6.

Намагайтесь уникати примусу: «Сідай, будемо займатися, ледащо!» або «Але ж ти й неуважний!» і т. д. Такі виховні впливи сприяють лише формуванню в дитини з раннього віку невпевненості в собі та своїх силах. А це призводить лише до нових і нових невдач.
Виникає замкнене коло, вийти з якого самостійно дитина вже не зможе.
7.

Не забувайте говорити дитині, що вона розумна та здібна!
Пам'ятка для батьків щодо формування у старших
дошкільників позитивного ставлення до школи

Розпочинайте підготовку до школи з ігор, під час яких діти могли б набути нових знань, умінь і навичок, а також розвивати свої здібності. Мова гри

31 найбільш зрозуміла дітям, тому грайтеся з ними («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п'ять назв квітів, посуду, меблів...» тощо).

Дотримуйтеся систематичності занять: 10-15 хвилин щодня можуть дати ліпший результат, аніж година-дві на вихідних.

Оцінюйте успіхи дітей, а в разі невдач — підбадьорюйте («Давай спробуємо разом я впевнена, все вийде», «Ліпше буде зробити так» (показ, пояснення)).

Стежте за власним настроєм. Діти емоційно чутливі, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру або ви погано почуваєтеся, ліпше відкладіть заняття. З поганим настроєм або над силу не грайтеся з дітьми. Ігрове спілкування має бути цікавим та емоційно-позитивним і для них, і для вас.

Відвідайте із дітьми школу, де вони навчатимуться, покажіть їм, де роздягальня їдальня, туалет.

Розповідайте дітям про розпорядок дня у школі, про те, що роблять під час уроку, коли і як можна звернутися до вчителя. У цьому також може допомогти гра «в школу», завдяки якій діти створюють певний образ як школи, так і поведінки в ній.

Поділіться власним досвідом шкільного життя, звісно, якщо він позитивний («Коли я уперше прийшов у школу, я теж не знав, а потім учитель нам показав, розповів..,») розкажіть про смішний випадок на уроці тощо.

Читайте дітям твори про школу, школярів, учителів.

Формуйте в дітей об'єктивне уявлення про школу і навчання, не
ідеалізуючи, але й не залякуючи майбутніх школярів, адже відоме перестає бути незрозумілим, таким, що турбує і лякає.
ОЦІНКА ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ
(для батьків)
Оцінювання знань і уявлень дитини

Чи може дитина: розповісти про свою країну, місто, в якому живе; назвати свою адресу, імена та по батькові, їхні професії; назвати пори та місяці року, дні тижня, частини доби; що вона знає про тварин і рослини?

Чи доводилося дитині супроводжувати вас на пошту, до ощадкаси або в різні магазини?

Чи відвідувала дитина бібліотеку?

Чи доводилося дитині бувати у музеї, зоопарку, селі?

Чи мали ви можливість регулярно читати дитині або розповідати казки,

32
історії?
Оцінювання розвитку пізнавальних процесів дитини

Чи здатна дитина зрозуміти та здійснити найпростішу класифікацію
(наприклад: живі та неживі предмети; дикі та свійські тварини; кухонний та столовий посуд; легковий та вантажний транспорт (а також наземний, повітряний, морський); фрукти та овочі тощо)?

Чи може дитина переказати історію, зберігши основну думку і послідовність подій?

Чи легко дитина запам'ятовує невеликі за обсягом вірші?

Чи здатна дитина запам'ятати після одного повторення 5-8 односкладових слів?

Чи може дитина утримати в пам'яті та виконати як мінімум три вказівки?

Чи може дитина помітити відсутність картинки, якщо їй спочатку показати серію картинок, а потім одну забрати?

Чи в змозі дитина на слух відрізнити одне від одного слова, що відрізняються одним звуком (волосся колосся)?
Оцінювання рівня пізнавальної активності дитини

Чи виникає в дитини бажання роздивитися книги самостійно?

Чи уважно та із задоволенням слухає дитина, коли їй читають уголос або розповідають щось пізнавальне?

Чи запитує дитина про слова, події, побудову речей і причини явищ?

Чи просить дитина навчити її чого-небудь або придбати їй пізнавальні книги, фільми, погратися в розвивальні ігри разом із нею?
Оцінювання мовленнєвого розвитку дитини

Чи легко дитині відповідати на запитання дорослих?

Чи може дитина пояснити слова (наприклад: велосипед, парасолька,
луска, герой, спотикатися, шорсткий та ін.)?

Чи може дитина пояснити, де розташовані предмети: на столі, під столом, ліворуч, праворуч?

Чи в змозі дитина розповісти історію, описати те, що вона бачить?

Чи чітко дитина вимовляє слова?

Чи правильно побудоване мовлення дитини з граматичної точки зору?


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал