Управління освіти Луцької міської




Pdf просмотр
Сторінка5/11
Дата конвертації20.02.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Як краще виховувати меланхоліка?
Не слід вимагати від меланхоліка того, що для нього неможливо. Накази сповільнюють його діяльність.
Намагатися підтримати його, похвалити, бути з ним ласкавим та м’яким.
Націлювати його лише на посильні завдання і допомагати їх вчасно виконувати.
Вчити, як потрібно долати сором’язливість та нерішучість, викорінюючи невпевненість у собі.

43
Підтримувати його самостійність.
Виховувати у нього ініціативність, товариськість, довірливість та сміливість.
Вчити не боятись та допомагати позбавитись страху.
Ні в якому випадку не залякувати його.
Намагатися викликати більше позитивних емоцій, використовуючи їх для спеціального затушування негативних переживань.
Ось короткий опис типів темпераментів і стилів поведінки дітей. Про особливості темпераменту можна говорити за рядом індивідуальних ознак дитини: мова, хода, звичні пози і характер рухів, відношення до гри, до своїх друзів та просто дітей, як дитина засвоює вікові навички, як адаптується до нової обстановки, як радіє, як сумує. Іншими словами, за багатьма ледь помітними відтінками у поведінці дитини, серед яких головним критерієм є емоційність та загальна кмітливість, активність дітей.
Практично ви навряд чи знайдете дитину (чистого) флегматика, холерика, сангвініка чи меланхоліка, щоб вона ідеально відповідала всім вище перерахованим стандартам. Однак у всіх нас якийсь із темпераментів завжди переважає. Особливо після семи років, тобто після того, коли спадають маски вікових особливостей малюка, набагато більше врівноважуються процеси збудження і гальмування та немає вже причин, щоб гримувати дитину під холерика, хоча окремі риси такого темпераменту ще досить довго слугують ознакою відмінності дітей від дорослих.
Не плутайте характер із темпераментом. Характер – це те, що можна нам набути в процесі життя. Він створюється вихованням і культивується ним. А темперамент ви не створите. Малюк народжується з ним. Однак, формуючи свій характер, ми вчимося ним управляти, і інколи успішно. Дитині в цьому допомагають батьки, вихователі. Уявіть, що характер – це верхній одяг темпераменту. Ви – модельєр і бачите всі недоліки не лише самого одягу, але й фігури, для якої він пошитий. Звичайно ж, фігуру вам змінити важче, ніж перешити, перекроїти одяг, добавити виточку чи забрати її. Отже, у ваших силах усунути всі недоліки чи навмисне виставити їх на огляд. А прибрати всі недоліки вам допоможуть правильно підібрані виховні прийоми та
індивідуальний підхід до кожної дитини.
Враховуючи, що нервова система у дітей пластична, ми можемо так відшліфувати особливості темпераменту дитини, завуалювати всі недоліки, що головну роль мимоволі гратимуть лише сильні з його сторін.

ДІВЧАТКА ТА ХЛОПЧИКИ: ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ

44

Тема чоловічого і жіночого начал давня, як світ. У різні часи в різних суспільствах по- різному виховували «справжніх» чоловіків і «справжніх» жінок.
Багато людей традиційно вважають, що хлопчики у нас більш бажані, ніж дівчатка, оскільки вони є продовжувачами роду, династії. Ця тенденція спостерігається і у всесвітньому масштабі, хоча останні дослідження показують безсумнівні зміни на користь дівчаток. До сих пір зберігається переважне бажання батьків мати хлопчика, хоча вже не таке пріоритетне, як в минулі часи. У свою чергу, варто відзначити, що у стародавні часи, наприклад, вважалося, що чоловік — це добувач, воїн і захисник, а жінка — хранителька родинного вогнища та традицій.
Теперішній час змістив акценти: багато чоловічих функцій перебрали на себе саме жінки.
Нині, з одного боку, важливо так виховати дитину, щоб у неї не було комплексів щодо своєї статевої належності. А з іншого — не допустити виховання «середньої» істоти.
Розгляньмо ж статевоадекватне виховання з точки зору різних фахівців — психологів, педагогів, фізіологів, сексологів.
Психологи та педагоги стверджують, що в наш час багато в чому діє принцип
«безстатевого виховання». Це призводить до того, що чоловіки часом не здатні всю відповідальність за родину брати на себе, а жінки демонструють інколи не характерну для них чоловічу діловитість, навіть грубість і часто не вміють (або не хочуть) створювати і підтримувати теплий емоційний настрій в сім'ї. Окрім того, дитячі садки розраховані, в основному, або на «середню» стать, або на дівчаток. Мало чоловічого начала і вдома
(більшість часу з дитиною, як правило, проводить мама або бабуся, до того ж дуже багато неповних сімей), у громадських педагогічних організаціях колектив представлений переважною більшістю жінок, які виховують, орієнтуючись на своє жіноче начало.
Фізіологи звертають увагу на такі моменти. Анатомо-фізіологічні відмінності між хлопчиками і дівчатками виявляються в ембріональному періоді, коли формуються як особливості статі так і особливості мозку. У дівчаток при народженні, як правило, менша маса тіла, зріст, серце та легені, питома вага мускулатури. Уже через 4 тижні дівчатка починають випереджувати хлопчиків у розвитку. Вони швидше починають ходити і говорити. У них краще розвинена тактильна чутливість, чутливість до запахів. З іншого боку, хлопчиків, навіть найменших, частіше сварять, рідше беруть на руки. Стосовно них мова дорослого містить переважно прямі вказівки (відійди, принеси, дай, зроби, припини тощо), в той час як в розмовах із дівчатками використовують емоційні звертання. Ігри дівчаток спираються на
«ближній зір»: вони граються в обмеженому просторі, їм достатньо маленького куточка. Ігри хлопчиків частіше базуються на «дальньому зорі» вони бігають одне за одним, кидають предмети тощо. Хлопчикам потрібно більше простору: якщо його мало в горизонтальній: площині, вони освоюють вертикальну.
Сексологи і валеологи вважають, що в дошкільному віці має переважати не сексуальне виховання, а статево-рольове. Суть його — в оволодінні культурою в сфері взаємостосунків статей, у формуванні визначеної моделі поведінки і правильному розумінні ролі чоловіка і ролі жінки в суспільстві.

45

Дівчатка та хлопчики по-різному дивляться і бачать, слухають і чують, говорять і мовчать, відчувають і переживають, діти кожної статі мають свої, характерні психофізіологічні особливості.

Дівчатка
Дівчатка не тільки народжуються більш зрілими, а й краще фіксують події. Як правило, вони краще адаптуються до нових умов (у тому числі до навчального закладу). У дівчаток більш деталізоване сприйняття, кращі, ніж у хлопчиків, вербальні здібності.
Упорядкованість та послідовність також дівчаткам притаманні більше, ніж хлопчикам.
Процес виконання роботи дає дівчаткам більше задоволення, ніж результат.
Дівчатка емоційніші за хлопчиків. Для підтримки працездатності дівчинці необхідні достатній відпочинок, нормальний нічний сон та прогулянки на свіжому повітрі. Втома у дівчаток може призводити до погіршення настрою, зниження ваги, що робить їх менш захищеними від травм.
Дії та вчинки дівчинки великою мірою зумовлені темпераментом. Багато дівчаток зовні покірливі та слухняні, проте ці видимі риси не завжди відповідають їх внутрішньому світові.
Дівчатка, на відміну від хлопчиків, більш соціально відповідальні, їм більше притаманні схильність до порядку, гарні манери, терпіння, наполегливість.
Дівчатка більш романтичні та сентиментальні за хлопчиків: душевні травми, пов'язані з почуттями, вони сприймають болісніше і можуть пам'ятати їх довгі роки.
Дівчатка наслідують мам («Буду доброю, як мама»; «Я і мама — господарочки»). Для дівчинки мама — завжди зразок материнства, любові, самовідданості, на який вона буде рівнятися все життя.

Хлопчики
Хлопчики вирізняються надзвичайною руховою активністю, вони прагнуть змінити середовище навколо себе чи його деталі (розбирають іграшки, надають перевагу рухливим
іграм тощо), а також змінити і самого себе. Тому з хлопчиками важко та дискомфортно працюється в умовах обмеження способів їх дій. Пропонуючи чи вимагаючи щось від хлопчини, варто чітко обґрунтувати свою настанову. Хлопчики важче за дівчаток адаптуються до нових умов і потребують від дорослих більше розуміння (зокрема, морального). Добре, коли батьки радіють успіхам сина, відзначають його позитивні досягнення, переймаються його проблемами.
Для хлопчиків є характерним глибоке зосередження на конкретних проблемах.
Хлопчику важче перейти від одного виду діяльності до іншого: це зумовлює необхідність плавного, аргументованого дорослими, переходу, наприклад, від логічного мислення до образного.
Хлопчики болісно реагують на іронію, приниження і глузування з боку старших — тому батькам краще уникати їх. Довгі нотації батьків хлопчика також не дадуть бажаного результату, навпаки, вони можуть викликати зворотну реакцію в поведінці дитини.

46

Деяка грубість хлопчика часто зумовлена невмінням малюка передати свій душевний стан. Вона здебільшого є показною і маскує справжні переживання, розгубленість тощо.
Звичайно, для повноцінного виховання дитини будь-якої статі визначальну роль відіграє обстановка в родині. Спостерігаючи стосунки батька і матері, дитина отримує уроки ввічливості або грубості, уваги чи нехтування, великодушності чи дріб'язковості.
Якщо хлопчик бачить, який його тато уважний та турботливий, ніжний та ввічливий з мамою, то він сприймає це як обов'язкові чоловічі якості. Хлопчики з раннього дитинства наслідують в першу чергу чоловіків. («Ми разом з татом»; «Допомагаю мамі та бабусі, як тато»; «Я сильний, все можу, як тато»). Сміливість, рішучість, готовність братися до будь-якої справи наполегливість та інші важливі риси виробляються у хлопчиків поступово — у спільних прогулянках із батьками, праці вдома і на дачі, пригод під час літнього відпочинку, слуханні, а потім і самостійному читанні книг.

Батько та мати повинні пам'ятати, що саме мікроклімат родини, основою якого є
любов та взаємоповага, турбота та увага, так необхідний для дитини як приклад для
наслідування, в результаті якого формують в їхньому синові чи дочці моральність,
розуміння загальнолюдських цінностей і найкращі людські якості; формують
особистість дитини.

ПРОБЛЕМА ПОЯВИ НОВОГО ЧЛЕНА РОДИНИ
Дитина з появою нового члена родини так чи інакше буде протестувати проти нововведення у своє життя, принаймні спочатку. Дитина обороняється від нової ситуації в сім'ї. Активно чи пасивно це залежить від характеру дитини. Нова людина завжди погроза сформованої гармонії в сім'ї і сприймається дитиною як суперник у боротьбі за любов.
Братики і сестрички
У вас у родині знову очікується поповнення. Ви з радістю мрієте, хто ж народиться — хлопчик або дівчинка. А що із цього приводу думає Ваш первісток? Навіть якщо він зовсім ще малий, не слід тримати його в невіданні.
Адже поява братика або сестрички для нього — не менш важлива подія, ніж для мами й тата. Спробуйте поставити себе на місце маляти. До моменту появи немовляти ваша старша дитина була єдиною, найулюбленішою. Тільки їй безроздільно належали мамина й татова любов. Іграшки дарували тільки їй. І раптом з'являється хтось, хто забирає частину батьківської любові й, спочатку, майже весь батьківський час.
Якщо ви не підготуєте старшу дитину до появи братика або сестрички, то прояви ревнощів вам забезпечені.

47
Розповсюджена помилка, яку роблять батьки,— відправлення старшої дитини до бабусі на певний час, коли молодшу дитину тільки забрали з пологового будинку. По-перше, у старшої дитини не буде можливості брати участь у приємних і цікавих турботах. По-друге, вона збереже почуття образи на батьків за те, що заради маляти вони погодилися з нею розстатися. І буде вважати молодшого братика або сестричку перешкодою для свого щастя.
Чим менший вік старшої дитини в цей момент, тим прояви ревнощів у неї будуть відвертішими і тим легше вони розшифровуються. Деякі діти стають агресивними щодо дитини, але ще частіше — щодо батьків. Інші будуть неусвідомлено копіювати поведінку немовляти, щоб перевірити, наскільки їх люблять.
Не переміщайте дитину в іншу кімнату відразу після народження маленького і декілька днів не водіть його до дитячого садочка. Якщо ж переїзд в іншу кімнату все-таки необхідний, краще здійснити його до народження — у протилежному випадку в дитини може скластися враження, що Ви намагаєтеся від неї позбутися.
Якщо ви вважаєте, що спільне проводження часу з дітьми завжди доречно, то ви помиляєтеся. Це не завжди дає позитивний результат. Іноді корисно проводити час із кожною дитиною окремо. А іншою нехай поки займеться тато (або мама), бабуся або дідусь. Тоді кожний малюк в такі моменти зможе відчути, що мама належить тільки йому одному.
Будьте уважними й ніколи не карайте одну дитину в присутності іншої.
Малюк, якого ви покарали, потім може виявити агресію щодо брата або сестри.
Адже йому прикро, що той був свідком його приниження.
Як уникнути дитячих ревнощів?

Розповідайте старшій дитині заздалегідь про те, що незабаром у неї з'являться братик або сестричка.

Ніколи не порівнюйте дітей.

Не сваріть дітей за прояви агресії один до одного. Намагайтеся пояснювати особистим прикладом, як можна знаходити спільну мову один з одним.

Якщо у вас тільки що з'явилася друга дитина, перерозподіліть обов'язки в родині так, щоб і перша дитина не страждала від нестачі уваги.

Покладіть на старшу дитину якісь нескладні обов'язки щодо догляду за маленькою. Вона буде почувати відповідальність і ніжність стосовно маляти.

Дитина ревнує, тому що не впевнена, що її люблять. Отже, необхідно доводити їй свою любов.

Якщо ви помітили, що дитина ревнує, не зліться на неї і не сваріть її.

48

Кращі ліки від дитячих ревнощів — увага й терпіння.











3.Обдаровані поряд! Головне - не обминути!

ЯК ТВОРЧО РОЗВИВАТИ ДИТИНУ
1.
Відповідайте на запитання дитини терпеливо і чесно.
2.
Сприймайте запитання і висловлювання дитини всерйоз.
3.
Надайте дитини кімнату або куточок виключно для її справ.

49 4.
Знайдіть місце, де дитина змогла б показувати свої роботи і досягнення.
5.
Не сваріть дитину за безлад на столі, якщо це пов’язане з її творчим процесом. Але вимагайте приводити робоче місце в порядок після його закінчення.
6.
Покажіть дитині, що її люблять і приймають безумовно, такою, яко вона є, а не її успіхи і досягнення.
7.
Доручайте своїй дитині посильні справи і турботи.
8.
Допомагайте їй будувати свої власні плани і приймати рішення.
9.
Допомагайте їй покращити результати своєї роботи.
10.
Беріть вашу дитину в поїздки по цікавих місцях.
11.
Допомагайте дитині спілкуватися з ровесниками з різних культурних верств.
12.
Не порівнюйте свою дитину з іншими, вказуючи при цьому на її недоліки.
13.
Не принижуйте своєї дитини, не давайте їй відчути, що вона чимось гірша за вас.
14.
Привчайте вашу дитину мислити самостійно.
15.
Забезпечуйте дитину книгами, іграми та іншими потрібними їй речами для
її улюблених занять.
16.
Спонукайте дитину придумувати історії і фантазувати. Робіть це разом з нею.
17.
Привчайте дитину до регулярного читання з ранніх років.
18.
З увагою відносьтеся до її потреб.
19.
Включайте дитину в спільне обговорення загальних сімейних справ.
20.
Не дражніть дитину за помилки.
21.
Хваліть за будь-які успіхи.
22.
Вчіть її спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
23.
Розробляйте практичні експерименти, які допомагають дитині більше взнавати.
24.
Не забороняйте дитині грати з всяким мотлохом – це стимулює її уяву.
25.
Спонукайте дитину знаходити проблеми і потім вирішувати їх.
26.
Хваліть дитину за конкретні вчинки і успіхи, і робіть це щиро.
27.
Не обмежуйте теми обговорень з дитиною.
28.
Давайте дитині можливість самостійно приймати рішення і відповідальність за них.
29.
Допомагайте дитині стати особистістю.
30.
Допомагайте дитині знаходити телепрограми і радіопередачі, які заслуговують увагу.
31.
Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
32.
Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих, не втрачаючи при цьому поваги до них.

50 33.
Вірте в здоровий глузд вашої дитини і довіряйте їй.
34.
Надавайте перевагу тому, щоб основну частину роботи, за яку взялася ваша дитина, вона виконувала самостійно, навіть якщо ви не впевнені в позитивному кінцевому результаті. Дайте дитині таку можливість.
35.
Ведіть щоденник спостережень за розвитком вашої дитини і аналізуйте процес розвитку.


ЯК ВИХОВАТИ ТВОРЧУ ОСОБИСТІСТЬ?
Успіх у вихованні творчо обдарованої дитини залежить від тієї атмосфери, яка панує у вашому домі, від тих відносин, які склались між вами і вашою дитиною, а також від будь-якої дрібниці, яка наповнює життя вашої дитини. Чудово, якщо ваш дім буде веселий, повний світла і, можливо шумний.
Молоді мами, які виховують маленьких дітей, нерідко скаржаться на те, що в квартирі постійно безлад: всюди розкидані іграшки, конструктор, олівці, пластилін, шматки паперу і багато інших дрібниць, необхідних малюкам в повсякденному житті. Як кажуть, «творчий безлад». А чи настільки вже хороший для дитини ідеальний порядок? Можна припустити, що без кінця вимагаючи дотримання порядку в кімнаті, виховати чистюлю і акуратиста ми зможемо, а ось творчу особистість – НІКОЛИ.
На творчі здібності дитини впливає також оформлення квартири, її
інтер’єр. Добре, коли на стінах висять картини, прикраси, декоративні речі, до яких можна торкатися руками.
Прикрашайте кімнати малюнками вашого малюка, але не забувайте міняти їх час від часу, щоб у дитини виникало бажання малювати більше і більше, щоб він бачив, що ви цінуєте його зусилля. Якщо ваша дитина ще мала, щоб самій малювати «шедеври», ви можете прикріпити плакати або картини, намальовані вами.
Музика також важлива у розвитку творчих здібностей дітей. Почуття ритму допомагає дітям раніше почати говорити і розвиватися більш гармонійно. Зараз можна знайти диски з хорошими мелодіями для малюків.
Наприклад, «Класика для малюків». Помічено, що діти, які відвідують музичну школу, більш розвинені, ніж їх ровесники, які не займаються музикою.
Неоціненна роль казки для розвитку уяви дитини. Для малюка в казці більше правди, ніж в істині. І саме казка навчить його знаходити вихід з безвихідної ситуації, винаходити щось нове, тому що в казці можливо все.
Необхідно також читати дітям потішки, страшилки, небилиці і інші твори дитячої поезії. Звідси всього один крок до нового захоплення – створення власних віршів. Воно відкриє для вашої дитини шлях до творчості.

51

Дуже важливо, щоб у вашої дитини було спеціальне місце для іграшок.
Воно повинне охоплювати достатню площу для того, щоб дитина легко могла б вибрати собі заняття, і влаштований при цьому безлад був би в межах допустимого. Місце хаотичної гри з водою – тільки кухня або ванна, там ваша дитина може довго плескатись і вивчати властивості води без страху покарання.
В навчанні можна використовувати не лише готові іграшки, але будь- який покидьковий матеріал. Коробка з під чаю, банка з під кави, кришки від пластикових пляшок і т.д. Тисячу уявних моделей можна побудувати на їх основі.

Не забувайте, що гра для дитини – не порожня трата часу, а джерело
отримання нової інформації і можливість порівнювати її з тим, що вона
вже знає. В іграх відбувається тренування і розвиток мислення,
розвивається талант. Гра з іншими дітьми дуже важлива для розвитку
соціальних і комунікативних здібностей.


РОЛЬ СІМ’Ї У ВИХОВАННІ ТА РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ

ОБДАРОВАНОСТІ ДИТИНИ
Звичайно, що найближчим «спільником» і «однодумцем» педагогів у вихованні обдарованої дитини мають стати батьки та сім’я цієї дитини. Адже сім’я для дитини – це перша соціальна модель світу. І якщо бодай один з її елементів (тобто членів сім’ї) починає функціонувати в неправильному напрямі, весь механізм як цілісний організм, починає давати збій.
Успішна соціальна адаптованість наших дітей – це, перш за все, результат тих реальних міжособистісних стосунків у сім’ї, у які дитина включається з перших днів свого життя, і лише потім – результат цілеспрямованого виховання в садочку, у школі. Адже виховує не якась спеціально організована дорослими поведінка, а ті щоденні конкретні взаємини, під час яких дитина день за днем активно вбирає в себе і переосмислює людські цінності, способи та норми поведінки, ставлення до себе та до оточуючих.
Нещодавні дослідження психологів довели важливу роль навколишньої соціальної й особливо сімейної ситуації в оптимізації здібностей особистості, у розвитку креативного мислення.
Тому лише спільними зусиллями сім’ї та дошкільного закладу можна досягти успіху у вихованні дитини. Мета ж одна – допомогти дитині адаптуватися у світі і навчити її перетворювати його.
Ми всі повинні пам’ятати, що допомогти дитині стати терплячою, гнучкою, відповідальною, уважною, позбутися страхів, відчуття самотності, навчитися простих життєвих істин – не менш важливо, аніж навчити розв’язувати математичні задачі чи розмовляти іноземною мовою. Саме тому

52 робота сім’ї та дошкільного навчального закладу у вихованні дитини має бути взаємодоповнюючою.
Для того , щоб максимально сприяти повноцінному розвиткові творчих здібностей дитини, варто дотримуватися таких правил взаємин у родині :
Принципи розвитку
креативності дитини в родині
1.
Будьте поблажливими зі своєю дитиною.
Варто знайти «золоту середину» в інтенсивності заохочення-покарання, захоплення-несхвалення, не бійтеся балувати свою дитину, поводьтеся з нею, як з унікальною особистістю. Тільки так ви прищепите дитині стійку самооцінку, самоповагу, впевненість у собі. Але не забувайте – усе має свою міру, інакше ви ризикуєте виховати самозакоханого егоїста.
2.
Демонструйте свою незалежність.
Пам’ятайте, що незалежність – наслідок досвіду, а не безпеки або благополуччя. Дитина повинна зрозуміти, що самостійність і незалежність – великий приз, що присуджується найбільш наполегливим, працездатним і сміливим особистостям. Бути лідером, чи просто відрізнятися від інших – це чудово!
3.
Подорожуйте та змінюйте обстановку.
Нові враження і знайомства позитивно впливають на виховання відваги, комунікабельності, здатності до імітації, лабільності, вчать не боятися новизни і невизначеності.
4.
Воля вибору вчинків і рухів.
Дозвольте дітям ризикувати і заряджатися при цьому корисною порцією адреналіну. Звичайно, потрібно стежити при цьому за їхньою безпекою.
Дайте своїй дитині волю в дослідженні світу. Це дозволить їй в майбутньому ризикувати без страху і відрази до небезпеки.
5.
Не зловживайте словом «НІ».
Максимально заохочуйте будь-яке рішення вашої дитини. Якщо їй призначено помилитися, то нехай вона дійсно це переживе й усвідомить свою помилку, виносячи з цієї ситуації певний позитивний досвід.
6.
Будьте оптимістом.
Навчіть дитину навіть у неприємних подіях або явищах бачити щось гарне і корисне. Позитивне мислення буде завжди джерелом життєвої енергії вашої дитини, оберігаючи її від депресій.
7.
Забезпечте вашу дитину великою кількістю інтелектуальних ігор, ігор- головоломок, конструкторів, а також різними матеріалами для творчості
(пластиліном, папером, клеєм, фарбами, старими непотрібними речами і т.п.). Це допоможе розвинути в неї евристичне та інтуїтивне мислення.

53 8.
Заохочуйте тягу вашої дитини до знань, читайте усе, що вона захоче. Адже знання породжують мотивацію відкриття нового й ентузіазм. Діти повинні одержувати знання в мистецтві, поезії, філософії, природничих науках. Це відкриє перед ними необмежені перспективи.
9.
Навчіть дитину систематизувати всі продукти її творчості, колекціонувати предмети у відповідності зі своїми інтересами. Це привчить її до послідовності, визначеного порядку й обов'язковості.
10.
Створюйте дитині ситуації, що кидають їй виклик. Це буде стимулювати її мислення, навчить шукати оптимальне рішення в екстремальних ситуаціях, відстоювати свою точку зору, розумно аргументуючи її.
11.
Заохочуйте активність вашої дитини. Багато сильних світу цього в дитинстві були дуже активними. Навчіться не карати дитину за надлишок енергії, не гальмувати її пориви, а розумно керувати ними.
12.
Мрійте, фантазуйте і дійте разом із вашою дитиною. Пам’ятайте, що всі дорослі винаходи родом із дитячих фантазій. Допомагайте дитині втілити найнеймовірніші її ідеї, експерименти в реальні продукти творчості.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал