Управління освіти Луцької міської





Сторінка8/11
Дата конвертації20.02.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ПРАВИЛА ПРО ПРАВИЛА
Як це не парадоксально, але дітям потрібні порядок і правила поведінки.
Вони їх прагнуть і чекають. Виконання писаних та неписаних законів людського існування робить життя маленької людини зрозумілим, передбачуваним, створює відчуття безпеки. Батькам знайомі ситуації, коли їхня дитина, ще немовля, опинившись поза домівкою, у незнайомому місці, починає вередувати, плакати і заспокоюється лише повернувшись додому, до звичного оточення.
Дорослішаючи, діти інтуїтивно відчувають, що за батьківським «не можна» стоїть турбота про їхню безпеку, благополуччя. У сучасних умовах, коли більшість батьків багато працюють, аби забезпечити сім'ю, дітям не ком- фортно, якщо батьки дозволяють їм дуже багато, навіть те, що заборонено
іншим. Вони мотивують це тим, що батьки до них просто байдужі.
Проте виникає запитання: чому діти, відчуваючи себе більш захищеними в умовах установленого дорослими порядку і чіткої регламентації правил, водночас намагаються ці порядок і правила порушувати? Існує багато причин, але найголовніша — діти насправді бунтують не проти правил і вимог, а проти засобів їх запровадження в життя, тобто проти силових методів, дій, проти авторитаризму батьків.
Тому спробуємо відповісти на запитання: як батькам знайти шляхи до безконфліктного виховання дисциплінованості у дитини?
Відомий психолог Юлія Гіппенрейтер сформулювала декілька правил, які допомагають батькам установлювати і підтримувати безконфліктну дисципліну дітей у родині. Так би мовити, правила про правила.

75

Правило 1. У житті кожної дитини обов'язково мають існувати певні обмеження, вимоги, заборони, тобто правила. Це корисно пам'ятати тим батькам, які прагнуть уникати сімейних конфліктів, намагаються якнайменше засмучувати дитину. Як результат, вони потурають капризуванням, вимогам дитини.
Правило 2. Обмежень, вимог, заборон, тобто правил, не повинно бути багато, і вони мають бути гнучкими. Дотримання цього правила застерігає батьків від інших крайнощів — виховання в дусі «закручування гайок» або авторитарного стилю.
Правило 3. Батьківські вимоги не повинні входити в явне протиріччя з важливішими потребами дитини. Так, дуже часто батьківське «не можна» стосується дитячої надмірної активності: не можна багато бігати, стрибати, лізти на дерева і паркани, кидатися камінням, малювати будь-де, голосно кричати і сміятися тощо. Забороняти це дитині — все одно, що намагатися загатити повноводну річку, тому що назване вище є ознакою дуже важливих для розвитку дитячої особистості потреб — у русі, пізнанні, вправлянні.
Батькам необхідно спрямовувати дитячу надактивність у безпечне русло: можна «досліджувати» калюжі, але в високих чоботях; можна розібрати годинник, але поламаний; грати у футбол також можна і потрібно, але не в приміщенні і подалі від сусідських вікон; навіть кидати каміння в ціль можна, якщо нікого немає поруч.
Правило 4. Обмеження, вимоги, заборони повинні узгоджуватися всіма членами сім'ї і постійно підтримуватися. У ситуації розбіжностей, неузгодженостей дитина не може призвичаїтися до вимог, засвоїти певні правила, звикнути до дисципліни — вона звикає домагатися свого, провокуючи дорослих на конфліктні взаємини.
Навіть якщо один із батьків не згодний із думкою іншого, краще без дитини обговорити ситуацію, що склалася, і дійти компромісу.
Не менш важлива послідовність у дотриманні правил і вимог. Важливо зрозуміти, що попри невеликий вік та досвід дитина весь час випробовує дорослих на «міцність» і сприймає лише те, що не піддається «деформації».
Якщо дорослі «піддаються», малюк привчається наполягати, вимагати, скиглити, ридати.
Правило 5. Тон, яким повідомляється вимога чи заборона, має бути скоріше дружнім, аніж нотаційним, директивним. Будь-яка заборона бажаного
є важким іспитом для дитини, а якщо ця заборона висловлена сердитим чи владним тоном, іспит стає вдвічі важчим. Не варто на запитання сина або доньки «Чому не можна?» відповідати: «Тому, що я так сказав!», «Не можна і все!». Краще коротко пояснити: «Це небезпечно», «Уже пізно», «Ти можеш

76 зашкодити навколишнім і собі». Пояснення має бути коротким, чітким, зрозумілим і повторюватися лише раз. Якщо дитина без кінця перепитує, чому не можна, то річ не в тому, що вона не зрозуміла, а в тому, що їй важко перебороти свої бажання або небажання підкоритися.

ЯК МОЖНА ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ДОБРЕ ПОВОДИТИСЯ?


Кожен з батьків рано чи пізно стикається з труднощами у вихованні
дітей, відчуває невпевненість, розгубленість перед тією чи тією педагогічною
проблемою. Досвід свідчить, що найчастіше батьків непокоять питання
поведінки: що треба робити, щоб діти поводилися добре без примусу і
покарань.

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка — приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину
Ліпше тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно
Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги
Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням
З дорослішанням дитини покарання і заохочення стають усе менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими — використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику
На початку крик та фізичні покарання можуть здаватися резуль- тативними, однак незабаром виявиться: щоразу ви змушені бити все сильніше, щоб досягти бажаного результату. Постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.
Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте: коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

Допомагайте дітям поводитися краще, даючи їм вибір

77

Не сперечайтеся з дитиною про справи, які не мають великого значення.
Дозволяйте їй зробити вибір: нехай вона сама вирішує, у що одягатися чи що
їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно контролюєте.

Проявляйте свою любов
Саме любов є найважливішою потребою всіх дітей і однією з основних передумов їхньої позитивної поведінки. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина
Цікавтеся тим, що робить і відчуває ваша дитина.

Визначте певні обмеження для дітей
Усі взаємостосунки, зокрема й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Пам'ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються безпечніше, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

Використовуйте сміх для того, щоб розрядити напружену ситуацію
Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Умійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміятися за кожної слушної нагоди.

Намагайтеся побачити світ очима вашої дитини і зрозуміти її почуття
Пригадайте, як ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався вам світ дорослих, якщо з вами чинили несправедливо.

Хваліть і заохочуйте дитину
Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте її докладати до цього зусиль. Хваліть її за хорошу поведінку.

Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого
Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином ви сказали б це дорослому.
Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

Плануйте розпорядок дня дитини
Малі діти почуватимуться безпечніше, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

Будьте послідовними в дотриманні правил, встановлених у вашій
сім'ї
Намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого — відміняється.

78

Не забувайте про власні потреби!
Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить вам задоволення. Якщо ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

І пам'ятайте: діти мають право на позитивне ставлення до себе
Україна зобов'язалася дотримуватися принципів Конвенції Організації
Об'єднаних Націй з прав дитини. У цій Конвенції виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.

ЗАОХОЧЕННЯ ЧИ ПОКАРАННЯ?
„...Моя мама, яка допомагає мені виховувати сина, вважає, що дитину не
можна виховати без покарання, — так вона краще розумітиме, що вчинила
погано. Але як правильно карати малюка?..”
Сутність виховного процесу полягає в тому, щоб довести дитині, що її негарний вчинок є неправильною дією. А для цього потрібно показати їй цей вчинок у складному взаємозв'язку з іншими подіями життя, у ланцюгу причин і наслідків, оскільки тільки тоді набувається свідомий досвід.
Треба знати, що маля входить у світ, не знаючи його законів, і чинить неправильно не тому, що воно погане, а тому, що не знає, як насправді потрібно поводитися. І ми повинні допомагати йому зрозуміти навколишній світ. Справа ця дуже серйозна, і робити її потрібно лише з любов'ю. Ми не караємо дитину, а навчаємо її. Вона має відчути, що ми все робимо для її добра, а добро є результатом правильної дії з урахуванням законів природи і законів суспільства.
На жаль, інколи дорослим бракує терпіння і бажання щось пояснити малюкові. Користуючись правом сильного, вони категорично відповідають:
«Не можна, і все!» І часто за цим «не можна» криється не певна логіка, а небажання порушувати свій спокій, вкладати у виховання все багатство свого серця.
І навіть коли ми, дорослі, пояснюємо, чому саме не треба чогось робити, це не завжди звучить переконливо з погляду дитини. «Не можна бігати по калюжах, бо забрудниться одяг». Але для малюка одяг має невелике значення, а от бігання по калюжах – приємна й значна подія. То чи не краще дозволити йому цю радість, яка й можлива тільки у такому віці? Адже можна вдягнути його у щось стареньке і пояснити: «Хто бігає по калюжах, той брудниться.
Тому ніколи не можна бігати у новому одязі. Якщо захочеш це зробити, скажи

79 мені, я вдягну тебе у щось інше. Щоправда, потім мені доведеться все прати, а це потребує часу. Тому, коли пратиму, ти допоможеш мені — помиєш і повитираєш посуд, прибереш у кімнаті».
У такому вашому ставленні до цієї одвічно конфліктної ситуації буде кілька виховних моментів.
Серйозне сприймання інтересів дитини зробить вас її другом. Вона почне довіряти вам, навчиться радитися з вами і не матиме підстав приховувати свої вчинки.
Почне поступово розуміти, що радість і праця в людському житті взаємопов'язані, Цей момент можна емоційно підкреслити: «Який у нас гарний настрій. Як нам хороше! Ми і по калюжах бігали, і з роботою вдома впоралися». Добре, якщо подасте і деякі узагальнення. Тут стануть у пригоді казки: «От дідова дочка любила працювати – як її всі любили, як гарно склалося у неї життя! А в мачухи дочка ледача була, то ніхто й дивитися на неї не хотів. Радість живе тільки з тим, хто працює».
Звичайно, конфліктні випадки можуть бути різні. Але в кожному з них спробуйте стати на місце дитини і подивитися на світ її очима. І головне: виходячи з будь-якої ситуації, давайте дітям правильні уявлення про навколишній світ, вкладайте в їхню свідомість правильні схеми. Треба пояснити їм, до яких наслідків може призвести той чи інший вчинок. Потрібно привчати дитину аналізувати свої дії. Не бійтеся, діти це чудово сприймають.
До того ж, така робота думки добре розвиває мозок. Людина, яка навчиться аналізувати все, що відбувається, завжди до всього підходитиме свідомо. І її вже важко буде штовхнути на хибний шлях. Таке свідоме ставлення до себе, яке лежить в основі людської гідності, виховується з перших років життя.
Ми живемо в причинно-наслідковому світі, де кожна дія дає якийсь результат. Про це треба постійно пам'ятати і дуже обережно ставитися до кожного свого вичинку, особливо якщо йдеться про виховання.

ВИХОВУЄМО БЕЗ ПОКАРАНЬ
Покарання не робить ніякого впливу на розвиток навички відповідати за свої вчинки. Навпроти, караючи, ви встановлюєте такі норми поведінки, при яких винні діти намагаються вийти сухими з води. А це в жодному разі не сприяє вдосконалюванню їх власних моральних принципів.
Покарання породжує страх. Ви можете так налякати малюка, що в результаті він відразу ж перестане поводитися погано. Але це лише видимість того, що покарання принесло бажаний ефект.
Уважно спостерігаючи за поведінкою дитини після покарання, ви помітите, що вона намагатиметься знайти способи, щоб звести рахунки зі

80 своїми кривдниками. Дитя може дражнити молодших братів, сестер або домашніх тварин, псувати свої або ваші речі, тікати з дому й забувати про свої домашні обов'язки. Цей перелік негативних реакцій на покарання можна продовжувати ще довго.
Караючи, ви підмінюєте внутрішній контроль дитини за своєю поведінкою необхідністю контролю з боку інших людей. Дитя стає залежним від дорослого, одна присутність якого може викликати в ньому страх. Коли ви караєте, дитина стає або надто поступливою, або занадто впертою, а найчастіше й мстивою. Вона зосереджується на тім, щоб звести рахунки з тим, хто її покарав, і не думає про наслідки своєї поганої поведінки, про те, який урок необхідно винести для себе.
Прямою протилежністю поведінки, контрольованої впливовою особою, є самоконтроль, заснований на ціннісних орієнтаціях самого малюка. Дитина вчиться відповідати за свої вчинки сама і поводиться так, як вважає за необхідне.
Покарання також несе в собі й інші побічні ефекти. Це заниження почуття власної гідності, або поводження, продиктоване почуттям страху; це змішане почуття образи, нанесеної вам людиною, на любов якої ви розраховували; це зміцнення віри в те, що діяти з позиції сили - єдиний спосіб домогтися того, чого хочеш. Крім того, покарання робить дитину недовірливою і спонукає приховувати свої помилки.

У КОЖНОЇ ДИТИНИ ОСОБЛИВІ ПРОБЛЕМИ
Для здорового росту кожній дитині необхідно пройти через період випробувань. Навчившись приймати і розуміти обмеження, що накладаються на неї батьками і оточуючим світом, дитина розвиває такі життєво необхідні якості, як вміння пробачати, вміння чекати здійснення своїх бажань, прийняття, дух співробітництва, творчий потенціал, чуйність, відвага, наполегливість, вміння виправляти свої помилки, почуття власної гідності, самодостатність і цілеспрямованість. Тому варто пам’ятати, що:

Дитина не навчиться пробачати, якщо їй немає кого пробачати.

Дитина не розвине в собі терпіння чи вміння чекати здійснення бажань, якщо зразу давати їй те, чого вона домагається.

Дитина не навчиться приймати власні недоліки, якщо все навколо неї
ідеальне.

Дитина не навчиться співпрацювати, якщо все відбувається так, як вона хоче.

Дитина не розвине свій творчий потенціал, якщо за неї все будуть робити інші.

81

Дитина не навчиться співчувати і поважати оточуючих, якщо вона не бачитиме, що інші люди теж переживають біль і невдачі.

Дитина не розвине в собі відвагу і оптимізм, якщо їй не доведеться особисто зіштовхнутись з неприємностями.

Дитина не розвине в собі наполегливість і силу, якщо їй все дається легко.

Дитина не навчиться виправляти свої помилки, якщо їй не відомі труднощі, невдачі і промахи.

Дитина не розвине в собі почуття власної гідності і здорову гордість, якщо не буде долати перешкоди і досягати чогось.

Дитина не розвине в собі почуття цілеспрямованості, якщо у неї немає можливості добиватись бажаного.
З багатьох причин проблеми і випробування є просто необхідними.
Завдання батьків полягає не в тому, щоб відгородити дітей від життєвих випробувань, а в тому, щоб допомогти їм успішно подолати ці випробування і рости. Якщо ви вирішуєте всі проблеми за дітей, то вони не зможуть відшукати в собі свої вроджені здібності і вміння.
Життєві труднощі дозволяють дитині стати сильнішою і пробуджують те краще, що в ній закладене. Щоб вирішувати завдання, які ставить життя, кожній дитині необхідна любов і підтримка, інакше ці проблеми здаватимуться
їй перебільшеними чи спотвореними. Завдання батьків – правильно підтримувати своїх дітей. Якщо ми занадто полегшуємо завдання дітей, то тим самим заважаємо їм ставати сильнішими. Однак, допомагаючи їм недостатньо, ми теж позбавляємо їх підтримки, яка необхідна для росту. Діти не в силах справитись самостійно. Без допомоги батьків дитина не може рости і розвивати в собі якості, необхідні для досягнення успіху в житті.

МЕТОДИКА ВСТАНОВЛЕННЯ ОБМЕЖЕНЬ

У деяких ситуаціях батьки змушені встановлювати обмеження щодо дій дітей, особливо якщо діти маленькі за віком, якщо їхні дії можуть зашкодити власному здоров'ю, життю тощо. Водночас обмеження не повинні викликати в дитини почуття неповноцінності, незрілості. Якщо необхідно проявити
твердість і непохитність, батьки мають діяти грамотно.

Методика встановлення обмежень:
1. Передусім необхідно показати дитині, що батьки приймають її почуття
і розуміють важливість бажання для неї: «Я розумію твоє бажання, це справді важливо для тебе...».

82 2. Далі батьки встановлюють обмеження, пояснюючи причину: «Але цього робити не можна, тому що...».
3. Нарешті батьки пропонують дитині альтернативу, яка не призводить до небажаних наслідків і водночас дозволяє їй реалізувати свою активність, задовольнити певні бажання. Важливо, щоб альтернатива зацікавила дитину і була певним замінником неадекватних дій.
4. Якщо й після цього дитина намагається вдаватися до дій, які можуть зашкодити їй самій або оточенню, то дорослий дає їй право вибору: або вона припиняє свої дії, або... Тут батьки повинні дібрати умову, яка найкраще впливає на дитину (відповідно до сімейних традицій, віку дитини, її
психологічних особливостей). Наприклад, дитину можна вивести з кімнати, прибрати небезпечну річ тощо.
Дуже корисно заздалегідь обговорювати з дитиною виконання правил і вимог, нагадуючи про них і попереджаючи можливі труднощі. У таких випадках місія батьків — бути помічниками дитини у виконанні нею добровільних зобов'язань, а не суворими наглядачами.
Оптимально, якщо батьки, обмежуючи автономію дитини, поступово прищеплюють їй певні життєві цінності, формують «внутрішні гальма», при цьому не зупиняючи дитячу допитливість, ініціативу, почуття впевненості в собі.







5. Дбаємо про здоров’я
ДИТИНА І ЗДОРОВ’Я
Кожен з батьків, безумовно, прагне, щоб його дитина виросла не тільки успішною, а й здоровою психічно та фізично. Проте, слід зазначити, що 60-80% усіх захворювань (серцево-судинні, бронхіальма асма, виразка, депресії) –

83 психосоматичні, тобто виникають, не тільки за несприятливих умов зовнішнього середовища, а й у людей з певними особливостями.
Якщо дитина бажана, майбутні тато й мама з радістю чекають на її появу, завжди, незалежно від зовнішніх обставин, приймають її такою якою вона є, щиро люблять і підтримують її, тільки тоді маля матиме спокійний характер, міцні нерви та здорове серце.

Перешкоди здоровому процесу дорослішання.

Гіперопіка та критика з боку дорослих.
Якщо дорослі надто опікуються дитиною, виявляють надмірну вимогливість до неї, роблять безліч критичних зауважень, покладають на неї невиправдано великі надії, дитина може стати замкнутою, тривожною, недовірливою, хворобливою.
Такі батьки не виховують у своїх дітей навички розраховувати на себе, на свої здібності та уміння. Навпаки, вони навіюють своїм дітям, що їхній добробут завжди залежатиме від старших, що батьки мудріші, вони завжди знають, яке рішення є правильним.
Підсвідомо відчуваючи, що не може відповідати високим вимогам, які поставили перед ним батьки, організм дитини нерідко «знаходить вихід» у навіяних і реальних захворюваннях.
У такої людини можуть загостритися хвороби в ситуаціях прийняття життєво важливих рішень, у ситуаціях вибору, оскільки за такого виховання людина не звикла брати на себе відповідальність, діяти самостійно, довіряти своїм почуттям, своєму внутрішньому світу та досвіду.

Ігнорування дитини і недостатньо уважне ставлення до неї з боку
дорослих.
Деякі батьки настільки переймаються своїми проблемами, що звертають увагу на дитину тільки тоді, коли вона скаржиться на біль або нездужання.
Неусвідомлено дитина починає зосереджуватися на хворобливих відчуттях, адже тільки якщо вона хвора, вона може отримати з боку дорослих необхідні їй увагу та підтримку.
Така батьківська установка призводить до іпохондричного розвитку особистості дитини: об’єктивно здорова дитина дедалі частіше почувається хворою, зосереджує свою увагу на неприємних відчуттях у певному органі, із задоволенням розповідає про те, що її турбує. Це призводить до звуження її
інтересів і контактів з оточенням. Адже інші вияви її особистості (успіхи в чомусь, спілкування з однолітками) залишається без уваги з боку дорослих.

Психологічне та фізичне насильство з боку дорослих.

84
У деяких сім’ях існують негласні правила, згідно яких дітям заборонено відкрито виявляти свої почуття, особливо негативні, обговорювати їхні проблеми, мати свою думку. У таких сім’ях не прийнято, щоб діти заперечували дорослим, відстоювали свої права й інтереси. Коли син або донька наївно говорять правду, їх за це карають, критикують, принижують,
іноді навіть б’ють. Унаслідок придушення почуттів, нагромадження невисловлених образ, злості та інших негативних відчуттів дитина може вирости слабкою, хворобливою, безсилою.
У міру дорослішання такі діти звикають не брати на себе відповідальність, ігнорувати свої почуття та потреби. Отже, дитина з раннього дитинства неусвідомлено виробляє звичку отримувати бажане, маніпулюючи
іншими за допомогою своїх нібито хвороб. Ставши дорослою, така людина використовує своє нездужання як ефективний спосіб керувати близькими. Для таких людей хвороба нерідко стає єдиним способом домогтися свого й утримати біля себе тих, хто може про них подбати.
Від них родичі нерідко можуть почути такі фрази: «Не заперечуй мені, у мене хворе серце», «Ти доведеш мене до інфаркту», «Хіба ти не бачиш, що своїми вчинками ти вкорочуєш мені віку» тощо.
Саме про таких людей Сократ казав: «Якщо хтось шукає здоров’я, запитай його спершу, чи готовий він надалі позбутися всіх причин своєї хвороби, - тільки тоді ти зможеш йому допомогти».


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал