Управління освіти Луцької міської




Pdf просмотр
Сторінка9/11
Дата конвертації20.02.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Стратегія виховання дітей, що часто скаржаться на хворобливі
відчуття.
Дитина не завжди може усвідомлювати свої потреби. Якщо дитина нездужає, дорослі мають розуміти, що це може бути сигналом: можливо,
існують проблеми психологічного характеру.
Важливо не заохочувати в дітей прагнення уникати труднощів через нездужання. Батькам, насамперед, слід налагодити довірчі взаємини зі своєю дитиною. Намагайтесь у спілкуванні з дитиною бути завжди уважними й доброзичливими.
Любіть свою дитину і обов’язково виражайте свою любов діями: поглядом, дотиками, вчинками.
Заохочуйте дитину відкрито виражати свої почуття й думки. Діти охоче розповідають про свої проблеми, якщо відчувають, що батьки щиро й серйозно сприймають їхні труднощі. Якщо ви помітили, що дитина почувається невпевнено у складних для неї ситуаціях, вислухайте її, поспівчувайте їй, навіть якщо цієї миті ви не маєте готової відповіді або рішення.

85
Дозволяйте дитині робити помилки. Кожна дитина може у чомусь завинити. Якщо дитина в чомусь завинила, критикуйте не її саму як особистість, а лише її дії.
Якщо дитину спіткає невдача, проаналізуйте разом з нею причину, можливо, дитина неправильно обрала мету або спосіб її досягнення. Дитина має розуміти: її можуть супроводжувати невдачі на шляху до мети, але це не свідчить про її слабкість. Важливо дати зрозуміти дитині, що невдачі нерідко переслідують й інших людей і що вони найчастіше є стимулом до самовдосконалення.
Виховуйте у своєї дитини адекватну самооцінку на основі реальних успіхів. Поясніть дитині, що можливості й ресурси в кожної людини не безмежні, допоможіть їй реалізовувати свої здібності й таланти в тих сферах, що викликають у неї непідробний інтерес. Дайте дитині можливість мати досить вільного часу, заохочуйте її до самостійності.
Допомагайте дитині задовольнити її потребу у визнанні в тій сфері, що відповідає її здібностям. Будьте для своїх дітей прикладом любові та поваги до себе.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ДІЙ ПІД ЧАС ТРИВАЛОЇ

ХВОРОБИ ДИТИНИ


Менше демонструйте тривогу і занепокоєння. У присутності хворої дитини намагайтеся не виявляти тривогу, страх перед симптомами і необхідни- ми процедурами. Не варто здригатися під час кашлю дитини і зітхати, стоячи біля її ліжка. Щоб полегшити тривожність за стан малюка, зверніться за під- тримкою до чоловіка/дружини чи інших близьких членів родини, друзів тощо.

Застосовуйте принципи позитивного мислення. Концентруйте увагу дитини на можливостях, які в неї з'являться після одужання, а не на процесі хвороби. Підбадьорюйте її, частіше кажіть про вашу впевненість у її силах легко подолати захворювання.

Зробіть хворобу нецікавою. Під час захворювання дитини не збільшуйте звичайної кількості уваги, подарунків і розваг за умови, що вона, будучи здоровою, не відчуває у них гострої потреби.

Не відтягуйте момент виходу дитини з «постільного режиму».
Щойно з'являються перші ознаки одужання, починайте повертати дитину до звичного розпорядку дня. Купання, активні ігри (хоча б у межах квартири) разом із частим провітрюванням і вологим прибиранням приміщення необхідні дитині в процесі видужання.

86
Рекомендації для батьків
щодо дій у разі симуляції дитиною захворювання

Спробуйте зрозуміти, чому дитина використала захворювання як форму протесту.

Запропонуйте дитині варіанти реалізації її потреби в увазі, емоційній під- тримці, запобігаючи використанню нею статусу хворої.

Пояснюйте причини своїх відмов чи заборон на щось (наприклад, довго гра- тися в комп'ютерні ігри, лежати перед телевізором тощо). Пропонуйте аль- тернативні варіанти проведення дозвілля в кожній окремій ситуації.

Поговоріть з дитиною, висловлюючи свої пропозиції в доброзичливій, м'якій манері.

Надайте дитині можливість самостійно вирішувати, зізнаватися в симуляції захворювання чи зберігати все в таємниці.

ЯК ЗАПОБІГТИ ВИНИКНЕННЮ НЕВРОЗІВ У ДИТИНИ
Для гармонійного розвитку дитини та її психічного здоров'я батькам насамперед потрібно розуміти найголовніше: причиною нервових розладів дітей є помилки у їх вихованні (нестача любові, турботи, непослідовність у вихованні, сімейні конфлікти тощо), а не вікові особливості дитячої психіки.
Тож батьки повинні керуватися у вихованні потребами дітей.

Любіть свою дитину і обов'язково балуйте її. Будьте уважними і чутливими до неї, до її проблем. Старайтеся присвятити дитині хоча б годину на добу, даруйте їй один з вихідних. Проведіть цей день разом — сходіть у парк на атракціони, в зоопарк, просто виїдьте із сім'єю на природу тощо.

Розв'яжіть свої власні проблеми і проблеми стосунків у сім'ї.

Навчіться керувати своєю поведінкою, щоб уникати конфліктів у сім'ї.
Якщо відчуваєте, що вже перебуваєте на межі зриву і конфлікт неминучий (і все це відбувається досить часто), то зверніться до спеціаліста (психолога, психотерапевта, нейропсихолога, психіатра), який допоможе розібратися у сімейних проблемах.

Не повторюйте поширеної помилки батьків, які, ретельно приховуючи від дитини сімейні чвари і роблячи вигляд, що все добре, вважають, що вона нічого не помітить.

Не переносьте міжособистісні конфлікти на взаємини з дитиною.

Не допускайте авторитарного стилю спілкування, самоствердження за рахунок дитини, обмеження способу її включення у життя сім'ї, гіперопіки і навпаки — гіперпротекції (недостатності опіки і контролю), емоційного

87 відчуження, неприйняття дитини, нав'язування гіперсоціального типу поведінки, егоцентричного типу виховання.

Зміцнюйте афективний компонент стосунків у сім'ї та надавайте емоційну допомогу дітям, оскільки емоційна незадоволеність, «поганий настрій» блокують ініціативу дитини.

Визнавайте недоліки у виховній взаємодії з дитиною, прагніть перебудува- ти свої стосунки з дитиною з урахуванням її вікових психоемоційних та неврологічних особливостей та дотримуйтеся гнучкості й безпосередності спілкування з нею.

Будьте з дитиною друзями! І це — найголовніше, що потрібно запам'ятати батькам для того, щоб дитина виросла гармонійною особистістю, здоровою фізично і душевно.

ЯКЩО У ДИТИНИ ПОМІЧЕНО СХИЛЬНІСТЬ ДО ЗАЇКУВАННЯ

Якщо в сина чи доньки помічено схильність до заїкування, слід
створити належні умови для нормального розвитку дитини:

одразу ж звернутися до фахівців (педіатра, невролога, дитячого психіатра, лора, логопеда);

інформаційно не перевантажувати дитину, приділяти увагу розвитку ритмічних рухів;

менше публічно демонструвати здібності дитини, оскільки це збуджує нервову систему;

уникати спілкування дитини з тими, хто хворіє на заїкування;

якщо в дитини чітко виявлено ліворукість, проконсультуватись у фахівців і не намагатися самим різко перевчати її на володіння правою рукою;

при затримці розвитку мовлення звернутися за консультацією до логопеда;

на момент інфекційного захворювання і в найближчий час після нього створити охоронний режим мовлення: звертатися до дитини короткими реченнями, пошепки; більше пропонувати праці для рук (малювання, ліплення, конструювання), обмежити перегляд телепередач;

не створювати в родині конфліктних ситуацій, навчитись узгоджувати взаємини як між собою, так і дитиною;

не вчити дитину бути агресивною, а допомагати їй безконфліктно розв’язувати проблемні життєві ситуації.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ ТА ПЕДАГОГІВ ПІД ЧАС
ЕПІДЕМІЇ
1.
Дуже проста арт-терапевтична техніка - разом з дитиною захоплено і радісно малюємо ЗДОРОВ'Я. Обговорюємо намальовані малюнки.

88 2.
Психологічний імунітет зміцнюється, коли тіло дитини почуває себе улюбленим - а це значить, що ніжних, теплих торкань саме зараз повинно бути набагато більше. Можна уявити, що дитина - це пластилін, а ми його розминаємо й щось із нього дуже гарне ліпимо..., або ми робимо з дитини
«колобка» - вмішуємо в нього водичку, борошно, цукор або сіль й ….. здоров'я, радість, любов..., а потім переходимо до масажу (рейки-рейки, шпали-шпали...).
3.
Пам'ятаєте, Гаррі Поттера? Що його захистило від .... Вірусу - Волан -
Де - Морта? - звісно ж, мамина любов. От ми й говоримо дитині (і головне, самі
ВІРИМО), що наша любов навколо неї створює потужне захисне поле, а отже вона в цілковитій безпеці.
4.
Ми можемо малювати мандали. Мандал - це древній метод роботи із внутрішнім простором. Будь-який замкнутий контур може вважатися мандатом.
Ми малюємо коло - усе, що вписується в нього символізує внутрішній простір - тобто себе, а усе, що навкруги - зовнішнє, тобто оточуючих людей, відносини, міста та інше. ... Ми малюємо для дитини коло, а вона всередині зображує свою силу, здоров'я, любов і т.д.
5. У тому місці грудної клітини, в яке ми показуємо пальчиком коли говоримо «Я» - перебуває тимус (щитовидна залоза). Там, повинні були б сформуватися наші імунні клітини. Коли ми граємо в орангутанга - б'ємо кулачками в груди й при цьому видаємо якісь радісні звуки - А-А-А, то стимулюємо наш імунітет.
6.
Місце між лопатками (там, де в нас повинні були б бути крила) називається МІСЦЕ ПІДТРИМКИ. Це місце - проекція всього, що пов'язане з дихальною й серцево-судинною системою . Коли ми туди прикладаємо руку - просто так, або коли бачимо, що дитинка засумувала, або коли проявляється сутулість... ми зміцнюємо дитячий психологічний імунітет.
7.
У древній традиції Китаю (у Цигун і Дао) - є вчення про зв'язок звуку, кольору й систем органів. За меридіан легенів відповідає білий колір і звук [3].
Ми кладемо руки на грудну клітку (проекція бронхів), потім піднімаємо руки догори зі звуком [3], начебто видихаємо бруд, хворобу, страх. Потім, вдих - вдихаємо білий чистий колір і повертаємо руки у вихідне положення. Так можна робити 3 рази підряд. Будьте завжди здоровими!

СОН ЯК ЧИННИК ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ
Сон надзвичайно важливий для здоров'я будь-якої людини, а тим більше
— для дітей. Лише ті діти, які сплять регулярно і достатньо, розвиваються нормально. Недосипання може призвести до психічних (депресія, зниження концентрації уваги, рівня розумових і творчих здатностей) і фізичних
(перевтома, ослаблення імунної системи) проблем. Тому батькам варто

89 потурбуватися, щоб сон дитини завжди був спокійним і міцним: саме такий сон сприяє збереженню як психічного, так і фізичного здоров'я.
Для повноцінного міцного сну необхідно створити дитині відповідні умови.
Кімнату перед сном обов'язково слід провітрити. Надзвичайно важливо правильно організувати місце, де спить дитина, щоб її нічого не відволікало і не турбувало.
Дитячий сон буде міцнішим і здоровішим, якщо ліжко зручне і відповідає основним вимогам:

його поверхня ідеально рівна;

спальне місце не дуже велике — для дошкільника цілком вистачить 70 см у ширині та 140 см завдовжки.

конструкція безпечна — без гострих кутів і нерівностей, з точно підігнаними одна до одної деталями.
Найліпше поставити ліжечко уздовж стіни, але не напроти дверей.
Звичайно, не варто ставити його під вікном, де можуть бути протяги. Над ліжком не слід вішати полиць, масивних картин тощо, аби у дитини не виникало відчуття небезпеки.
Щоб забезпечити дитині здоровий сон, ретельно вибирайте для неї матрац.
Обов'язково зверніть увагу на його пружність (висота пружинного блоку має бути не менше 13,5 — 14,5 см), матеріали, з яких він виготовлений — скажімо, поролон не відповідає жодним санітарно-гігієнічним та екологічним вимогам.
Оформіть ліжко відповідно до уподобань вашої дитини, щоб їй було приємно у ньому і засинати, і пробуджуватися. Адже це — дуже важливі моменти у житті кожної дитини. Якщо її ранок починається з усмішки, поцілунку, дотику матусі — вона спокійна і радісна.
Так має починатися кожен день і так само радісно він має закінчуватися.
Укладання дитини спати також потребує уваги та неспішності. Добре, якщо вдасться надати цьому процесу певного порядку, чіткої послідовності, тобто перетворити його на свого роду ритуал, частиною якого можуть бути прослуховування улюбленої дитячої пісеньки перегляд телепередачі «На добраніч, діти!» або колискова у маминому виконанні. Такий ритуал дає змогу створити атмосферу довіри, забезпечити дитині відчуття захищеності і безпечності.
Насамперед, за 30 — 40 хвилин до сну займіть дитину спокійною діяльністю: розгляданням картинок, малюванням тощо. Майте на увазі, що рухливі ігри перед сном збуджують дитину, і їй складніше заснути.
Обов'язково дайте дитині змогу спокійно закінчити свої справи: «Уже пізно, настав час спати, закінчуй малювати, і через п'ять хвилин укладатимемося ».

90
Нічний сон у дітей зазвичай глибокий, і суворе дотримання тиші необов'язкове. Перед нічним сном дитина має відвідати туалет, вмитися і почистити зуби. Укладаючи дитину, простежте, щоб вона акуратно склала знятий одяг, зручно вмостилася у ліжечку на правому боці. Привчайте дитину, щоб після закінчення ритуалу вкладання вона засинала сама.
Але зважайте на індивідуальні особливості дітей: одні засинають швидко, з
іншими треба посидіти, погладити їх, щось тихо пошепотіти, на кшталт: «Ручки втомилися, ніжки втомилися, всі хочуть спати... Очки закриваються... Усі відпочивають».
Дуже важливо, у якому емоційному стані перебуває сам дорослий, який вкладає дитину спати. Якщо ви квапитеся і хочете швидше приспати дитину, нічого не вийде. Як навмисно, дитина засинатиме довго, вередуватиме і проситиме то пити, то почитати тощо. Ви нервуватимете, а дитина відчуватиме, що від неї хочуть скоріше звільнитися, що вона заважає. Вона розумітиме, що хоча фізично ви поруч, але ваші думки далеко, і намагатиметься своїми вередуваннями повернути вас до себе. Якщо ви хочете, щоб дитина заспокоїлася і швидко заснула, спочатку заспокойтеся самі.
А чи не найкраще, коли дитина засинає під мамину колискову.
Навдивовижу м'яка, мелодійна й образна українська мова, ритмічність примовок, ніжний мамин голос створюють ту неповторну емоційну атмосферу, за якої дитина безтурботно солодко засинає.
Нехай же завжди єднають вас з вашою дитиною тепло і любові, ніжність і довіра.






91
6. Ефективне виховання у родині
ПРАВИЛА ЕФЕКТИВНОГО СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
Що робити батькам, а також іншим людям, які хочуть відповідально підготуватися до непростої ролі сімейного вихователя? Кваліфіковану відповідь на це запитання можна знайти у правилах ефективного виховного спілкування з дитиною, сформульованих Ю. Б. Гіппенрейтер.

Правило 1. Безумовно приймати дитину – любити її не за те, що вона красива, розумна, здібна, а просто так, просто за те, що вона є. Така потреба у приналежності, у необхідності іншому є однією з фундаментальних людських потреб. І задоволення її – це необхідна умова для нормального розвитку особистості. Такі повідомлення передаються через привітні погляди, ласкаві дотики, обійми, прямі слова на зразок «як добре, що ти у нас є», «радий тебе бачити», «добре, коли ми разом» тощо.

Правило 2. Особистість дитини й її здібності розвиваються лише у тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням та з інтересом.
Забезпечити дитині у розумних межах належні умови для повноцінних занять такими справами, розвивати її пізнавальні, комунікативні й трудові інтереси.

Правило 3. Підтримувати успіхи дітей – це найкоротший шлях до вдосконалення успішно здійсненої діяльності, до розвитку інтересу до неї і до відповідних здібностей дитини.

Правило 4. Створювати сімейні традиції, які базуються на зонах радості
(святкування днів народження, початку або закінчення нового навчального року, чверті тощо).
Правило 5. Систематично робити щось разом із дитиною (читати, гуляти, займатися фізичними вправами, домашньою роботою).

Правило 6. Не втручатися у справу, якою займається дитина, якщо вона не просить допомогти. Таким невтручанням батьки можуть привчити дитину до самостійної поведінки й зменшити залежність дитини від них (і навпаки).

Правило 7. Якщо дитині важко й вона готова прийняти допомогу, обов’язково допомогти їй, але при цьому:

Запропонувати допомогу, починаючи зі слів «давай разом...»;

Узяти на себе лише те, що дитина не в змозі виконати самостійно, все
інше залишати їй для самостійного виконання;

У міру того, як дитина опановує нові дії, заохочувати її здійснювати їх самостійно.
Основна небезпека при цьому криється в можливості придушення природної активності дитини, що може бути наслідком або дуже швидкого

92 перекладання недостатньо опанованої дії на дитину, або ж навпаки, у довгому й настійливому керуванні роботою й участю дорослого в ній.

Правило 8. Поступово, але неухильно знімати з себе відовідальність за особисті справи дитини й передавати їх їй. В певний час необхідно відмовитися від контролю виконання уроків, дозволити дитині самостійно контролювати час вставання тощо.

Правило 9. Дозволяти дитині переживати негативні наслідки власних дій або власної бездіяльності (якщо не вивчить уроки, проспить і спізниться на заняття). Тільки за таких умов дитина дорослішає, стає «свідомою» й відповідальною.

Правило 10. Не вимагати від дитини неможливого або такого, що їй важко виконати. Замість того подивитися, що можна змінити в середовищі, яке оточує дитину. (Наприклад, проблема контролю дорослими зберігання й споживання дитиною солодощів, якщо їй самостійно це важко здійснити.)

Правило 11. Щоб уникнути зайвих проблем, необхідно спів ставляти власні очікування з можливостями дитини. Це правило є певним продовженням попереднього правила, тільки тут у ролі зовнішніх обставин виступають очікування батьків.

Правило 12. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними або «неприпустимими» вони не були. Якщо такі емоції виникли, значить на те є підстави.

Правило 13. Якщо у дитини емоційні проблеми, її необхідно активно вислухати, тобто повернути їй у бесіді те, про що вона говорить, при цьому називаючи її почуття. З метою організації активного слухання необхідно:

Повернутися до дитини обличчям так, щоб ваші очі були на одному рівні з дитячими, а поза й положення тіла беззаперечно підтверджувалн готовність вислухати дитину;

Формулювати відповіді дитині, яка переживає негативні емоції, у стверджувальній формі, оскільки фрази, оформлені як запитання, не відображають співчуття;

У бесіді витримувати «паузу», тобто після кожної репліки, власної або дитини, дати їй змогу повніше розібратися у власних переживаннях і усвідомити співчуття батьків;

У відповіді дитині корисно повторити нею сказане й позначати її переживання, усвідомлені дорослим, словами, тим самим підтверджуючи для дитини, що дорослий розуміє її переживання так, як треба.

Правило 14. Ділитися з дитиною власними почуттями, як позитивними, так і негативними. Якщо дитина власною поведінкою викликає у дорослого негативні почуття, він повинен висловити це (вони все одно прорвуться через

93 позу, жести, інтонацію, вираз обличчя та очей). Говорити про власні почуття необхідно від першої особи, повідомляючи про себе і власні почуття, а не про вихованця та його поведінку. (Наприклад, сказати наступне: «мене дуже втомлює голосна музика, боюсь, що зараз почнеться мігрень», замість фрази:
«прикрути звук магнітофона, від твоєї музики болить голова».)

Правило 15. Якщо причиною негативних почуттів є активність дитини, можна виражати невдоволення лише її окремими діями, але не дитиною в цілому. Невдоволеність діями дитини не повинна бути систематичною, інакше вона переросте у несприймання її.

Правило 16. Правила й обмеження у вихованні обов’язкові, але вони не повинні входити у протиріччя з найважливішими потребами дитини (право на життя, здоров’я, прийняття батьками, активність і пізнання тощо). Такого роду обмеження мають бути:

Узгоджені між дорослими (єдність вимог – запорука дотримання їх дитиною!);

Подаватись не у вигляді наказу, заборони або беззаперечного: «Негайно припини!» «Швидко додому!», а у безособовій манері й дружньо- пояснювальному тоні («Прийнято робити таким чином». «Так не роблять»).
Правило 17. Покарання – неминучий супутник виховних ситуацій. Воно може бути двох видів:

Природні наслідки неслухняності – це ті негативні наслідки активності дитини, які виходять із самого життя, і тут їй нема кого звинувачувати, окрім себе;

Умовні наслідки неслухняності – це ситуації, в яких умови активності дитини задають батьки (не зробиш те й те, будеш позбавлений того й того). Карати дитину краще, позбавляючи її приємного й значущого для неї особисто, ніж роблячи дитині погано чи боляче.
Правило 18. Конструктивно розв’язувати конфлікти інтересів батьків і дитини, послуговуючись такою схемою:

Опановувати особисті емоції й активно вислухати дитину (що вона хоче, чого не хоче, що для неї важливо, а що вона не приймає), перетворивши конфліктне зіткнення на проблему для обговорення;

Передати дитині власні бажання або проблеми, використовуючи форму
«Я-повідомлення»;

Зібрати всі пропозиції, поважаючи будь-яку думку дітей (починати слід із запитань дитині «Як нам бути?», «Що робити?»);

Запропонувати власні варіанти;

94

Шляхом спільної оцінки вибрати з них варіант дії, що найбільше відповідає інтересам обох сторін, контролюючи дотримання останньої вимоги.

ЯК ВИХОВАТИ ПОВАГУ ДО МАМИ
Виховання дитини потребує терпіння,
сил та внутрішньої стабільності.
Тіна Гримберг


1. Обмежуйте грубість та хамство!

Перш за все треба розуміти, що виховання у дітей поваги не означає дозвіл на підлабузництво, боягузтво та потурання батьківському деспотизму.
Повагу легше виховати в культурній атмосфері, коли в родині один на одного не кричать, не сваряться, часто говорять «дякую» та «будь ласка». А якщо і роблять якісь зауваження, то в тактовній формі, аби не образити. Діти не завжди відчувають межу дозволеного, тому встановлення чітких та зрозумілих обмежень абсолютно необхідне.
Грубість та хамство щодо дорослих треба ввести у розряд «особливо тяжких» вчинків, за які, якщо дитина їх повторює, необхідно суворо карати.
«Так з батьками не розмовляють», «Це що за тон?» - зараз діти часто не реагують на подібні репліки, навіть коли чують їх від сторонніх. А часто сміються у відповідь та хамлять ще більше. Але варто дорослим дійсно показати, що жарти закінчились, дитяче нахабство зникає миттю.

2. Не вживайте жаргону.

Він також дискредитує дорослих в очах дітей, ставить їх на один рівень з недовихованими підлітками, котрі намагаються продемонструвати свою незалежність, плутаючи її з розбещеністю та розхлябаністю.
3. Навчайте дітей називати чужих дорослих на «Ви» та не втручатись


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал