Урок як основна форма фізичного виховання




Скачати 181.7 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації11.11.2016
Розмір181.7 Kb.

ЛЕКЦІЯ № 11

ТЕМА: УРОК ЯК ОСНОВНА ФОРМА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
ШКОЛЯРІВ. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ
УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ З УЧНЯМИ ШКІЛЬНОГО ВІКУ
ПЛАН
1. Характерні риси, зміст і побудова уроку.
2. Види і типи уроків. Визначення завдань уроку.
3. Організація діяльності учнів на уроці.
4. Підготовка і проведення уроку.
5. Аналіз нової навчальної програми з предмету „Фізична культура” у 5-9 та класах.
6. Особливості методики проведення уроків фізичної культури з учнями шкільного віку.

ЛІТЕРАТУРА
1. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку : навч. посіб. / Е. С. Вільчковський, О. І. Курок. – Суми : Універсальна книга, 2004. – 428 с. – ISBN
966-680-142-6.
2. Круцевич Т. Ю. Теорія і методика фізичного виховання : [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту] / за ред. Т. Ю. Круцевич. – К. : Олімпійська література, 2008. – Т. 2. – 366 с. – ISBN 966-7133-97-4.
3. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку / Е. С.
Вільчковський. – Л. : ВНТЛ, 1998. – 336 с.
4. Дмитренко Т. І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку : посіб. для дошкільн. відділення пед. ін-тів та учнів дошкільн. відділень пед. училищ / Т. І.
Дмитренко. – К. : Вища школа, 1979. – 242 с.
5. Кенеман А. В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста / А. В.
Кенеман, Д. В. Хухлаєва. – 3-е изд., испр. и доп. – М. : Просвещение, 1985. – 256 с.
6. Матвеев Л. П. Теория и методика физического воспитания : учебн. для ин-тов физ. культуры / под. ред. Л. П. Матвеева, А. Д. Новикова. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Физкультура и спорт,
1976. – Т. 2. – 256 с.
7. Русова С. Ф. Теорія і практика дошкільного виховання / С. Ф. Русова. – Л. ; Краків ; Париж :
Просвіта, 1993. – 127 с.


1. Характерні риси, зміст і побудова уроку.
Педагогічний процес фізичного виховання здійснюється через різноманітні форми занять, на яких учні оволодівають предметом фізичної культури, роблячи його своїм надбанням, формуючи і збагачуючи особисту фізичну культуру.
Структура занять із фізичної культури передбачає їхню загальну педагогічну спрямованість і специфічний зміст, який забезпечує вирішення завдань фізичного виховання.
Аналіз педагогічної суті різних форм організації фізичного виховання школярів показує, що не в кожній із них однаково можуть бути представлені всі складові виховного процесу: навчання фізичних вправ; засвоєння знань із фізичної культури; процес удосконалення фізичних здібностей; спеціалізована підготовка тощо.
Урок – найбільш розповсюджена форма реалізації базової програми з фізичного виховання для здійснення загальної фізкультурної освіти.
Уроки фізичної культури забезпечують фізкультурну освіченість, загальну фізичну підготовленість до будь-якої діяльності і відрізняються більшою змістовністю. Вони відіграють суттєву роль у створенні передумов для організації та успішного розгортання спортивної підготовки учнів. Під час уроків діти знайомляться з типовими видами спортивних вправ, оволодівають основами техніки, досягають вищого рівня розвитку рухових якостей, набувають початкового уявлення про види спорту.
Характерними рисами уроку, що відрізняють його від інших форм фізичного виховання є наступні:

2 1. Основна спрямованість і конкретні завдання (на уроках вчитель створює найкращі умови для розв’язання усіх завдань фізичного виховання та спрямовує самостійну роботу учнів).
2. Чисельність, вікові особливості і можливості дітей (на уроках присутній постійний склад учнів, яким притаманна вікова однорідність. Діяльність учнів чітко регламентується, а навантаження строго дозується згідно з їхніми індивідуальними можливостями).
3. Визначення основного змісту інших форм фізичного виховання школярів.
4. Яскраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніх завдань.
5. Предметно-просторове середовище (місце занять, обладнання, інвентар).
6. Максимальна тривалість уроку – 45 хв.
7. Місце уроку в загальному розкладі.
Ці риси підносять урок фізичної культури до рівня основної форми занять і створюють сприятливі умови для досягнення мети навчання у школі – підготовки всіх учнів до самостійного життя, праці, формування в них потреби та вміння регулярно займатися фізичними вправами, зміцнювати здоров’я і підтримувати належний рівень фізичної підготовки протягом усього життя.
Уроки включено до шкільного розкладу на рівні з іншими навчальними предметами та обов’язкові для всіх учнів. Вони проводяться 2-3 рази на тиждень. Їх зміст визначається програмами.
Урок як основна форма організації занять дає можливість створити всі умови для вирішення завдань освіти, оздоровлення та виховання. На основі знань, рухових вмінь і навичок, фізичної підготовленості, отриманих у процесі уроків, успішно здійснюється процес у позашкільних формах занять, які проводяться зі школярами у системі позашкільних і позакласних занять фізичними вправами.
Зміст уроку – це певний набір фізичних вправ і пов’язаних із ними знань, діяльність учнів і робота вчителя, а також результати – наслідок цієї рооти.
Зміст уроку включає такі дії:
1. інтелектуальні, що проявляються у спостереженні, слуханні, сприйнятті та осмисленні одержаної інформації, запам’ятовуванні, пошуку власних шляхів вирішення завдань та проектуванні власних дій;
2. рухові, які полягають у виконанні спроектованих дій, розучуванні, закріпленні та вдосконаленні фізичних вправ у сприятливих і несприятливих умовах, спрямованому розвитку фізичних якостей;
3. контрольно-оцінюючі дії, передбачають організацію самоконтролю і самооцінки, виявлення й усунення помилок, обговорення питань, які виникають у процесі навчання, з учителем і товаришами, регулювання емоційних проявів.
Зміст уроку планує вчитель. Розрізняють спроектований і реальний зміст уроку.
У процесі побудови уроку вчитель проектує елементи його змісту – структуру уроку.
Основою для проектування є біологічні закономірності функціонування організму, що визначають його працездатність.
Існують чотири зони працездатності: зона передстартового стану, зона
впрацьовування, зона відносної стабілізації і зона тимчасової втрати працездатності. Це зумовлює і відповідну логіку розгортання навчально-виховного процесу, яка передбачає:
1. послідовне залучення учнів до пізнавальної діяльності;
2. поступове досягнення необхідного рівня фізичної і психічної працездатності;
3. розв’язання передбачених для певного заняття освітніх, оздоровчих і виховних завдань;
4. забезпечення оптимального після робочого стану організму, котрий сприяв би успішній наступній діяльності учнів.
Згідно з цією логікою, урок умовно поділяють на три частини: підготовчу (припадає на перші зони працездатності), основну (відповідає фазі вирішення передбачених основних завдань), заключну (покликану забезпечити учнів до наступних після уроку дій). Поділ уроку

3 на частини не означає, що він втрачає свою цілісність. Навпаки, кожна частина повинна логічно передувати наступній і випливати з попередньої. Бажано, щоб переходи від однієї частини до іншої були непомітними.
Підготовча частина уроку триває 10-12 хвилин. Вирішує такі завдання: початкова організація учнів, ознайомлення з задачами уроку, психологічний настрій на роботу, поступова функціональна підготовка організму до навантажень, утворення відповідного емоційного стану.
Для проведення підготовчої частини використовуються стройові вправи, гімнастичні шикування і перешикування, різновиди ходьби з додатковими рухами рук, короткочасний біг, стрибки, танцювальні вправи, загально-розвиваючі, підготовчі та підвідні вправи, ігри з елементами стройових вправ.
Зміст підготовчої частини уроку змінюється залежно від місця його проведення, задач уроку, виду уроку, контингенту учнів.
Основна частина уроку триває 25-30 хвилин. ЇЇ завдання – дати учням знання, вміння, навички з фізичної культури за шкільною програмою і сприяти розвитку рухових якостей. При цьому застосовують вправи з усіх розділів програми: спочатку іде вивчення нових вправ, а потім повторення і закріплення техніки вивчених раніше вправ. Учням дають 3-4 вправи, з яких 1-2 рухливі ігри, що проводяться наприкінці основної частини. Розвиток рухових якостей таких як сила і витривалість планується проводити в кінці. Перевірка знань, вмінь і навичок учнів відбувається також в основній частині уроку.
У заключній частині уроку, яка триває 3-5 хвилин, поступово зменшується фізичне навантаження і організм дітей приводиться у відносно спокійний стан. Підводяться підсумки уроку, даються домашні завдання.
Засобами заключної частини уроку є ходьба з різними положеннями рук, повільний біг, танцювальні кроки, вправи на увагу, спокійні ігри, ритмічні глибокі дихальні вправи.
Час, відведений на різні частини уроку може змінюватись. Це буде залежати від виду уроку, типу уроку, віку дітей, місця проведення занять. Вид уроку визначається видами фізичних вправ: урок легкої атлетики, гімнастики, лижної підготовки, спортивних ігор, комбіновані.
2. Види і типи уроків. Визначення завдань уроку
За вирішенням освітніх завдань уроки поділяються на типи: вступні уроки, уроки вивчення техніки фізичних вправ, уроки повторення і закріплення техніки, навчальні, тренувальні, контрольні, змішані – у яких у різних співвідношеннях вирішується декілька задач.
На навчальних уроках увага вчителя зосереджується на техніці виконання вправ, на виправленні помилок, навчанні самострахування. На цих уроках повідомляються теоретичні відомості, широко використовуються словесні і наочні методи навчання, взаємонавчання, широкий арсенал прийомів активізації учнів.
Тренувальні уроки проводяться переважно з метою удосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей, що потребує високого рівня індивідуалізації і внутрішньої дисципліни учнів.
Контрольні уроки розв’язують переважно завдання контролю за ходом засвоєння вправ, розвитком рухових якостей, а також проведення вихідних і підсумкових тестувань для визначення рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів.
„Чисті” навчальні, тренувальні або контрольні уроки у практиці ФВ трапляються рідко.
В абсолютній більшості занять присутні елементи навчання, тренування і контролю.
Вид уроку визначається видами фізичних вправ: урок легкої атлетики, гімнастики, лижної підготовки, спортивних ігор, комбіновані.
Для фізичного виховання школярів найбільш характерним є комплексні уроки. Вони створюють фундамент фізичного розвитку, спрямовані на всебічну загальну підготовку до будь-якої рухової діяльності, відрізняються різноманітністю змісту та складністю методичного забезпечення.

4
Метою кожного навчального року є опанування матеріалу, передбаченого програмою відповідного класу. Реалізується вона шляхом послідовного розв’язання конкретних завдань на кожному уроці.
Усі завдання в методиці фізичного виховання об’єднуються у три групи: освітні, оздоровчі, виховні.
Вирішуючи освітні завдання, учні озброюються необхідними знаннями, вміннями і навичками виконувати фізичні вправи, а також застосовувати їх у повсякденному житті, у процесі самовдосконалення. Причому засвоєння цих знань, умінь і навичок повинно відбуватися не механічним шляхом, а такими способами, які ведуть до розвитку особи учня.
Розв’язання оздоровчих завдань передбачає забезпечення можливого у певному віці фізичного розвитку і фізичної підготовленості, формування постави, створення на заняттях найкращих умов для оздоровчого впливу на юнаків і дівчат.
Вирішення виховних завдань повинно забезпечити позитивний вплив занять фізичними вправами на розвиток моральних і вольових якостей, єдність фізичного і духовного розвитку особистості учня.
Завдання уроку формулювання наступним чином:
освітні: ознайомити, закріпити, навчити, виробити правильну поставу.
оздоровчі: розучити комплекс вправ, сприяти загартуванню. перевірити правильність побудови стопи.
виховні: виховувати такі якості як сміливість, охайність, товариськість.
Вимоги до сучасного уроку з фізичної культури:
1. Забезпечення диференційованого підходу до учнів з урахуванням стану здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі.
2. Урахування мотивів та інтересів учнів до заняття фізичними вправами.
3. Тісний зв’язок із попереднім і наступним уроками, тобто кожен урок повинен стати самостійною, проте невід’ємною частиною системи уроків.
4. Організація самостійної діяльності учнів, яка забезпечується послідовним формуванням і закріпленням, за допомогою вчителя, вмінь і навичок навчальної роботи, прийомами самоконтролю і самоосвіти, культури рухів. Все це необхідно для формування потреби до систематичних занять фізичними вправами.
5. Обов’язкове використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів та прийомів.
6. Досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом кожного уроку.
7. Забезпечення раціональних умов проведення уроків з боку матеріальних, гігієнічних, естетичних і морально-психологічних умов до них.
Ці вимоги випливають із загальних та методичних принципів фізичного виховання та обов’язкові під час проведення уроків в усіх класах.
Ефективність уроків більшою мірою залежить від правильності постановки і формулювання конкретних завдань.
3. Організація діяльності учнів на уроці
Головним аспектом організаційно-методичного напрямку сучасного уроку фізичної культури повинно бути: набуття навичок і вмінь самостійно виконувати фізичні вправи, розвиток пізнавальних інтересів і здійснення між предметних зв’язків, використання системи домашніх завдань на основі найбільш раціональних методів організації навчання школярів.
На відміну від інших форм фізичного виховання, урок фізичної культури відрізняється труднощами організації навчальної діяльності учнів.
Для організації учнів на практиці застосовують: 1) елементарні способами управління; 2) різні способи виконання учнями вправ; 3) методи організації їхньої діяльності.
Елементарні способи управління – це шикування і перешикування для спільних дій, показу і виконання вправ; перехід від одного місця занять до іншого; розпорядження для виконання окремих завдань щодо обслуговування занять; індивідуальні завдання під час засвоєння вправ і виховання фізичних якостей.

5
Серед способів виконання вправ розрізняють одночасний, почерговий, поточний, поперемінний і позмінний.
Одночасне виконання вправи, коли учні одночасно виконують одне або різні завдання, може бути пов’язане із завданнями в парах, трійках (одні виконують, а інші підтримують, страхують, спостерігають, оцінюють, дають вказівки).
Почерговий спосіб полягає в тому, що кожен учень починає виконувати вправу тільки після закінчення роботи попереднім, і застосовується переважно на першому етапі навчання.
За поточного способу кожен учень залучається до роботи перед закінченням виконання вправ попередніми (перекиди на акробатичній дошці, опорний стрибок). Цей спосіб використовується в тих випадках, коли вправа вже засвоєна і забезпечена належне страхування.
Досить поширений поперемінний спосіб виконання вправ. Наприклад, під час вивчення метання м’ячика в ціль або передачі м’яча в баскетболі учні стають у дві шеренги обличчям один до одного. Вправа виконується учнями то однієї, то другої шеренги. Цей спосіб виконання вправ дає змогу налагодити взаємонавчання і взаємооцінку учнів. Він може застосовуватися на всіх етапах.
Позмінне виконання вправ („хвилями” по 4–6 і більше учнів) використовується залежно від якості обладнання місць занять, наявності приладів, дрібного інвентаря.
Наявність елементарних способів управління учнями і способів виконання ними завдань дає змогу найбільш ефективно використовувати методи організації діяльності учнів.
У практиці роботи застосовуються фронтальний, груповий та індивідуальний метод
організації.
Суть фронтального методу полягає в тому, що всі учні класу водночас залучаються до виконання одного завдання. Він доцільний під час ознайомлення учнів із новим матеріалом, розучуванні порівняно простих вправ, що не потребують особливої страховки і допомоги, а також під час вдосконалення добре засвоєних вправ. Максимальне охоплення учнів руховою діяльністю дає змогу досягти високої щільності занять. Він є основним в організації фізичного виховання молодших школярів.
Під час поглибленого розучування складних вправ часто використовують груповий
метод, що дає змогу краще дозувати навантаження, спостерігати за виконанням завдань учнями, виправляти помилки. Однак варто пам’ятати: застосування цього методу призводить до помітного зниження моторної щільності уроку. Тому якщо на уроці не використовуються багато пропускні прилади, а його зміст вимагає великих перерв між виконанням окремих спроб, такі часові проміжки знижують робочу установку і функціональну готовність до чергових зусиль.
Груповий метод дозволяє певною мірою індивідуалізувати процес фізичного виховання за рахунок диференціації методів, засобів та інтенсивності навчальної діяльності відносно рівня підготовленості окремих груп учнів.
Суть індивідуального методу організації навчальної праці школярів полягає в тому, що окремі учні, отримавши те чи інше завдання, повинні самостійно його виконувати. Цей метод підходить більше старшокласникам; може використовуватись у всіх частинах уроку і дає змогу застосовувати доступний кожному темп засвоєння вправ, запропонувати найраціональнішу індивідуальну послідовність навчання і потрібні підготовчі вправи.

4. Підготовка і проведення уроку. Аналіз навчальної програми з предмету
„Фізична культура” у 5-9 та 10-11 класах
Досягнення мети фізичного виховання залежить від ефективності проведення кожного заняття. Для забезпечення цілеспрямованої діяльності вчителя і учнів, сприятливої робочої обстановки і дисципліни на занятті педагогу необхідна ретельна підготовка, котра повинна починатись ще до початку навчального року і базуватись на вивченні вимог навчальної програми, нової методичної літератури й узагальнені передового практичного досвіду кваліфікованих колег за висновками настановних учительських конференцій.
Підготовка вчителя до уроку включає два етапи: попередній і безпосередній.

6
Етап попередньої підготовки здійснюється до початку навчального року і передбачає аналіз результатів роботи за минулий рік, виявлення позитивних моментів та прорахунків, пошук шляхів їх усунення та планування діяльності на наступний рік.
Мета цього етапу полягає у створенні системи спрямування учнів на досягнення конкретних результатів та раціональному розміщенні засобів ФВ протягом року. Водночас, на першому етапі формується система закріплення вивчених вправ шляхом періодичного повторення та систематичної самостійної роботи школярів.
Безпосередній етап полягає у підготовці вчителя до конкретного уроку, плануванні його змісту, організації, матеріального і методичного забезпечення. Технологія безпосередньої підготовки вчителя до уроку передбачає послідовне виконання ним низки дій.
1. Конкретизація і уточнення завдань уроку.
2. Добір засоби для вирішення відповідних завдань.
3. Здійснення організаційно-методичне забезпечення (забезпечити санітарно-гігієнічні умови уроку; підібрати методи і форми організації та діяльності учнів на уроці; визначити місця розміщення і маршрути переміщення залом; способи встановлення і прибирання снарядів; роздавання і збирання інвентарю; попередження травм).
4. Здійснення рухової підготовки до уроку. Це пов’язано з необхідністю підтримувати належну власне спортивну форму (вміти показати вправу).
Перед уроком педагогу слід спробувати виконати нові підготовчі та підвідні вправи, бути готовим виконати або проімітувати виконання вправ, запланованих на наступний урок.
Особливо в перші роки роботи вчитель повинен багато працювати над удосконаленням міміки, жестів, формуванням навичок страхування, проведення і надання фізичної допомоги учням під час виконання ними вправ.
5. Забезпечення теоретичної і мовної підготовки (вчитель повинен мати ґрунтовні знання, які йому належить передавати учням, досконало опанувати мову і методику повідомлення теоретичних відомостей, щоб не знизити рухову активність учнів. Встановити у пам’яті ту інформацію, котру необхідно довести до відома учнів, визначити її місце на уроці і форму повідомлення).
6. Здійснення матеріального забезпечення уроку (інвентар і місце для занять). У цьому плані робота здійснюється у трьох напрямках:
 вдосконалення, оновлення і створення відповідного матеріалу для чергового уроку;
 підготовка наявних приладів, інвентаря і обладнання;
 створення умов для проведення наступної серії уроків.
7. Забезпечення організації роботи помічників учителя і школярів, звільнених від уроків.
8. Турбота про свій зовнішній вигляд і психологічний стан. Слід пам’яти, що діти сприймають особу педагога такою, якою бачать її.
9. Визначення змісту домашніх завдань для забезпечення підготовки до наступного уроку.
В процесі здійснення названих технологічних операцій, тобто підготовки до уроку, вчитель робить різні записи, помітки, рисунки, схеми, оформляючи їх у вигляді конспекту.
Відповідно і готуються до уроку учні. Суть їхньої підготовки полягає у виконані домашніх завдань і у підготовці спортивної форми.
Успіх заняття визначається вже у процесі підготовки до нього. Проте не варто забувати, що конкретна ситуація не завжди може бути передбачена, а це, у свою чергу, викликає потребу перебудувати урок у процесі його проведення. Оцінити ситуацію, що склалась на уроці, і творчо змоделювати її допомагають учительська майстерність, практичний досвід.
Підготовча частина уроку повинна проводитися так, щоб:
 організувати учнів і психологічно спрямувати їх на свідоме розв’язання передбачених на урок завдань, емоційно підготувати їх до продуктивної праці;

7
 підвести школярів до оволодіння вправами певного характеру і складності
(ігровими, легкоатлетичними, гімнастичними і ін.);
 функціонально підготувати організм учнів до виконання інтенсивніших і складніших вправ;
 сприяти формуванню правильної постави, виховувати спритність, швидкість і вміння управляти руховою діяльністю.
Підготовча частина, що проводиться ігровим методом, теж повинна бути чітко спрямована на підготовку організму учнів до наступної роботи, піднесення емоційного стану.
Завдяки включенню в ігри та ігрові завдання цілеспрямованих рухових дій домагаються закріплення матеріалу і розвитку спритності.
Основна частина уроку передбачає:
 набуття учнями знань, умінь і навичок виконувати фізичні вправи за планом уроку;
 навчання учнів самостійно займатися фізичними вправами;
 формування правильної постави учнів у процесі виконання складних вправ;
 виховання фізичних якостей, що забезпечать успішне навчання є життєдіяльність людини;
 сприяння моральному і естетичному вихованню, зміцненню волі учнів;
 піднесення рівня спортивних досягнень дітей.
Названі завдання визначають зміст і особливість проведення основної частини уроку.
Заключна частина уроку. Головне завданням – підбиття підсумків уроку, оцінка учителем діяльності учнів та самооцінка учнів. Підсумовуючи, учитель націлює школярів на наступний урок, дає завдання додому, перевіряє виконання попередніх, виставляє оцінки.
Завдання додому, як і його перевірку, можна здійснювати протягом усього уроку, але нагадати про нього варто перед закінченням уроку.
Отже, заключну частину доцільно розглядати як момент зв’язку між досягнутим і наступною роботою.
Урок загалом – це частка певної системи уроків, а повноцінний урок – це урок, який виконав свої завдання в межах даної системи.

5. Аналіз нової навчальної програми з предмету „Фізична культура” у 5-9 класах
Згідно статті 12 Закону України „Про фізичну культуру і спорт” ФВ здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах (ЗОНЗ) шляхом проведення обов’язкових занять, відповідно до навчальних програм, затверджуваних у встановленому порядку.
Навчальна програма – це сукупність теоретичного і практичного матеріалу, спеціально підібраного для вирішення освітніх, оздоровчих і виховних завдань ФВ.
Згідно з „Державними вимогами до навчальних програм з фізичного виховання в процесі освіти” (Наказ Міністерства освіти України № 188 від 25.05.98 р.) повинні розроблятися програми трьох рівнів: базові, регіональні, робочі.
Базові програми визначають мінімальний рівень фізкультурної освіти, яку держава зобов’язується забезпечити всім учням незалежно від типу і форми власності навчально- виховного закладу, в
ЯКОМУ
вони навчаються.
Навчальні програми постійно вдосконалюються та періодично змінюються.
Аналіз навчальної програми з предмету „Фізична культура” у 5-9 класах
Наказом Міністерства освіти і науки України № 1/9 – 546 від 17.08.09 з 2009/2010 навчального року у 5–9 класах загальноосвітніх навчальних закладів упроваджено нову навчальна програму.
Навчальна програма „Фізична культура. 5–9 кл.” розроблена відповідно до вимог
Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 24 від 14 січня 2004 р.
Програма характеризується спрямованістю на реалізацію принципу варіативності, який передбачає планування навчального матеріалу відповідно до віково-статевих особливостей

8 учнів, їх інтересів, матеріально-технічного забезпечення навчального процесу та кадрового забезпечення.
Навчальна програма містить інваріантну та варіативну частини. Інваріантну частину програми складають теоретико-методична та загальна фізична підготовка. Варіативні модулі представлені різними видами спорту чи фізкультурної діяльності.
Навчальна програма складається з двох інваріантних (обов’язкових) модулів і варіативних модулів. Практично кожен вид спорту може бути представлений у вигляді варіативного модуля. Фахівці фізичної культури можуть розробляти свої варіативні модулі до цієї програми. Програми варіативних модулів мають пройти експертизу, отримати гриф
Міністерства освіти і науки України та бути оприлюдненими для загального користування.
Таким чином кількість варіативних модулів з часом має зростати.
З переліку модулів навчальний заклад самостійно формує змістове наповнення предмета „Фізична культура”. При цьому, обов’язковим є включення засобів теоретичної і загально-фізичної підготовки, які передбачені програмою для даного класу до кожного варіативного модуля. У 5–6 класах учні мають опанувати 4–6 варіативних модулів, у 7–8 класах – 3–5 модулів у 9 класі – 3–4 модулі.
Конкретна кількість варіативних модулів залежить від річної кількості годин, що відводиться на опанування фізичної культури, матеріально-технічної бази закладів, спортивних традицій тощо.
На опанування всіх модулів відводиться приблизно однакова кількість годин. Так у 5–
му класі, при обраних шести модулях і 105 годинах фізичної культури на рік, на один модуль відводиться близько 18 навчальних годин. Однак, не виключається можливість вмотивованого збільшення або зменшення кількості годин на вивчення окремих модулів.
Перед початком навчального року шкільним методичним об’єднанням затверджується план-графік розподілу варіативних модулів вивчення фізичної культури у кожному класі, що фіксується у протоколі. У плані-графіку зазначаються варіативні модулі, які опановуватимуть учні, рік їх вивчення та кількість відведених на вивчення годин. Набір модулів та порядок їх вивчення у класах може відрізнятися. Відлік року вивчення варіативного модуля за цією програмою розпочинається з 5-го класу. Такий порядок прийнято для уникнення непорозуміння у випадку, коли лише певні види спорту були представлені у навчальній програмі початкової школи. Запропонований порядок не порушує принципу наступності у вивченні програмового матеріалу. Отже п’ятикласники будуть опановувати будь-який модуль за програмою першого року вивчення.
Програми варіативних модулів розроблено на п’ять років. Вони містять пояснювальну записку, зміст навчального матеріалу, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, орієнтовні навчальні нормативи та перелік обладнання, необхідного для освоєння модуля.
Критеріями відбору варіативних модулів є: наявність матеріально-технічної бази, регіональні спортивні традиції, кадрове забезпечення та бажання учнів. Бажання учнів визначається обов’язковим письмовим опитуванням перед початком (у наступні роки наприкінці попереднього) навчального року. Результати опитування додаються до протоколу засідання шкільного методичного об’єднання.
За потреби, у 6–9 класах у межах одного варіативного модуля можна освоїти навчальний матеріал, передбачений на два роки вивчення. У разі освоєння двох варіативних модулів протягом одного навчального року та у випадку, коли вивчення модуля розпочинається не з 5-го класу, учитель повинен скоригувати змістове наповнення варіативного модуля та нормативи оцінювання.
Основною формою організації навчально-вихованого процесу з фізичної культури в загальноосвітньому навчальному закладі є урок.
Головними вимогами до сучасного уроку фізичної культури є:
- забезпечення оптимізації навчально-вихованого процесу із застосуванням елементів
інноваційних методів навчання та здійснення міжпредметних зв’язків;

9
- забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої, розвивальної спрямованості навчального процесу;
- формування в учнів умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами;
- забезпечення диференційованого підходу до організації навчального процесу із урахуванням стану здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі учнів, урахування мотивів та інтересів учнів до заняття фізичними вправами;
- використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів і прийомів навчання;
- досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом кожного уроку з урахуванням стану здоров’я.
За результатами медичного огляду учні тимчасово розподіляються на медичні групи для занять фізичною культурою.
Учні, які за станом здоров’я не віднесені до основної медичної групи, відвідують обов’язкові уроки фізичної культури, але виконують корегувальні вправи і вправи для загального фізичного розвитку, які їм не протипоказані.
Домашні завдання для самостійного виконання фізичних вправ учні отримують на уроках фізичної культури. Вони мають буди спрямовані на підвищення рухового режиму у вільний час, досягнення рекреаційно-оздоровчого ефекту. При відставанні у розвитку фізичних якостей, вчитель (а в 8 і 9-му класі разом з учнем) складає індивідуальну програму фізкультурно-оздоровчих занять, де вказується завдання занять, фізичні вправи, послідовність
їх виконання, кількість повторень, інтервали відпочинку, засоби самоконтролю, відмітки про виконання завдання. Самостійні заняття за індивідуальною програмою надають учню додаткові бонуси при оцінюванні навчальних досягнень.
При складанні розкладу навчальних занять не рекомендується здвоювати уроки фізичної культури, або проводити їх два дні поспіль. Більшість уроків фізичної культури доцільно проводити на відкритому повітрі.
Оцінювання навчальних досягнень учнів на уроках фізичної культури може здійснюватися за такими видами діяльності:
1.
Засвоєння техніки виконання фізичної вправи.
2.
Виконання навчального нормативу (з урахуванням динаміки особистого результату).
3.
Виконання навчальних завдань під час проведення уроку.
4.
Засвоєння теоретико-методичних знань.
При цьому оцінка за виконання нормативу не є домінуючою при здійсненні
тематичного, семестрового чи річного оцінювання.
Для оцінювання розвитку фізичних якостей використовуються контрольні навчальні нормативи, які розроблено для кожного класу. Контрольні навчальні нормативи є орієнтовними. Порядок їх проведення визначає вчитель відповідно до календарно- тематичного планування.
При складанні контрольного нормативу, за його показником визначають рівень досягнень (початковий, середній, достатній, високий), а потім за технічними показниками виконання рухової дії та теоретичними знаннями виставляють оцінку в балах. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізичної культури затверджені наказом МОН
України від 05.05.08 № 371.
При оцінюванні навчальних нормативів з фізичної підготовленості потрібно дотримуватись таких вимог:
1. Контрольні навчальні нормативи складають учні основної медичної групи, які на момент прийняття нормативу не скаржаться па погане самопочуття та стан здоров’я.
2. Кожній заліковій вправі передує спеціальна фізична підготовка (не менше як на двох заняттях).
3. Перед складанням нормативу вчитель проводить розминку, а після відновлювальні вправи.
4. Учні мають можливість перескласти норматив на визначеному вчителем занятті

10 5. Учитель зобов’язаний забезпечити безумовне дотримання правил і виконання вимог щодо безпеки під час здачі нормативів.
При оцінюванні навчальних досягнень з фізичної культури також враховуються: особисті досягнення школярів протягом навчального року; ступінь активності учнів на уроках; залучення учнів до занять фізичною культурою в позаурочний час; участь у змаганнях всіх рівнів. На основі зазначених показників учителі можуть застосовувати різноманітні системи нарахування „бонусних” балів. Наприклад, якщо учень (учениця) виконав(ла) залікову вправу на певний рівень, але, при цьому, його (її) особистий результат виконання цієї вправи поліпшився порівняно з попереднім показником, учитель може виставити оцінку, на 1-2 бали вищу за ту, яка передбачається контрольними навчальними нормативами.
У період з 01.09 до 01.10 кожного навчального року з метою адаптації учнів до навантажень на уроках фізичної культури прийом контрольних навчальних нормативів не здійснюється, а заняття носять рекреаційно-оздоровчий характер з помірними навантаженнями.
6.Особливості методики проведення уроків фізичної культури з учнями шкільного
віку. Особливості методики проведення уроків фізичної культури у 1-4 класах.
Основними засобами вирішення завдань ФВ у молодшому шкільному віці є загально- розвиваючі вправи, рухливі і спортивні ігри, а також вправи, що сприяють зміцненню здоров’я, гармонійному фізичному розвитку, формуванню необхідних рухових якостей, правильної постави та становленню школи рухів. Методика проведення уроків з дітьми даного віку залежить від вікових особливостей. Роль вчителя під час проведення уроків з молодшими школярами полягає в організації та безпосередній участі у виконанні вправ, проведенні ігор та естафет. Навчальні уроки у молодших класах становлять 60-65 %, тренувальні – 30 %.
Під час уроків уникати великих навантажень на хребет, однобічного напруження м’язів тулуба, сильних поштовхів і струсів тіла, перенапруження суглобово-зв’язкового та м’язового апаратів. Особливу увагу приділяти формуванню навички правильної постави. Зміцнювати м’язи спини, черевного пресу, склепіння стопи.
Обмежувати вправи з натуженням, подоланням великих опорів, важких для виконання завдань. Уникати завищених або надто складних навантажень в бігу та інших циклічних рухах.
Узгоджувати рухи із диханням. Навчати правильному диханню. Частіше переключатись з одного виду діяльності на інший.
У навчанні використовувати метод цілісного вивчення. Робити інтервал між попередньою та виконавчою командами. Використовувати різноманітні рухові дії. Команди замінити розпорядженнями і вказівками.
Найстійкіша уважність досягається під час ігрового методу проведення уроку.
Пояснення повинні бути стислими, але достатніми для розуміння.
Короткочасні інтенсивні навантаження чергувати з достатнім за часом відпочинком
(повний відпочинок). Частіше змінювати характер роботи окремих м’язових груп.
Суворо дозувати навантаження для дівчаток, оскільки у віці 9-10 років в низ розпочинається період статевого дозрівання.
Особливості методики проведення уроків фізичної культури у 5-9 класах. Основне завдання уроків фізичної культури – забезпечити учням сприятливі умови для успішного оволодіння програми ФВ. Змістову сторону уроку складають: навчальний матеріал програми, зміст діяльності вчителя та учнів.
При проведенні уроків з учнями середнього шкільного віку слід прагнути, щоб рухова діяльність чинила стимулюючий впливала на організм, сприяла його росту і розвитку. Не повинно бути надмірних фізичних навантажень, оскільки енергетичні ресурси у цьому віці витрачаються на пластичні процеси, а інтенсивна і тривала робота гальмує ріст і розвиток дитини. При виконанні вправ, спрямованих на розвиток гнучкості, стежити за тим, щоб вони не виконувались надто різко. Перед такими вправами слід проводити ретельну розминку.
Продовжувати приділяти увагу правильній поставі. Вправи, які спричинюють значне

11 навантаження на серце доцільно чергувати із заспокійливими вправами. Корисно давати спеціальні дихальні вправи для розвитку грудної клітки.
Неможна об’єднувати в одну групу хлопчиків і дівчаток. Однакові для хлопчиків і дівчаток вправи виконуються з різним дозуванням та спрощених для дівчат умовах.
Навантаження дозується з урахуванням індивідуальних можливостей кожного учня. Для дівчаток рекомендується використовувати різні види аеробіки і вправи що виконуються під музику.
Терпляче формувати в учнів витримку, вміння володіти своїми емоціями. Кращий спосіб виховання дисциплінованості – участь у командних рухливих і спортивних іграх.
У педагогічній діяльності з учнями 5-9 класів вчитель повинен гнучко використовувати
існуючу структуру уроку. В залежності від конкретних умов, тривалість окремих частин уроку може бути різною. Уроки фізичної культури у 5–9 класах мають яскраво виражений навчальний характер. Тому необхідно звертати особливу увагу на побудову уроків різних типів.
На уроках вивчення нового матеріалу основна увага приділяється ретельному поясненню та взірцевому показу нових фізичних вправ і спробам учнів виконати їх.
Підготовча частина такого уроку максимально коротка. Максимальна щільність на таких уроках нижча, ніж на уроках іншого типу.
На уроках повторення підготовча частина більш тривала у порівнянні з уроками
інших типів. В ній приділяється більша увага на підготовку організму учнів до фізичного навантаження в основній частині. Максимальна щільність на таких уроках найвища.
Урок змішаного типу, на якому одночасно відбувається вивчення нового і повторення пройденого навчального матеріалу є найскладнішим по будові і по проведенню. Вчитель повинен вирішити, які види вправ із загальної програми повинні сполучатися в одному уроці.
Якщо вивчення вправи супроводжується значним фізичним навантаженням, то наступні фізичні вправи не повинні бути пов’язані із точністю рухів та рівновагою.
Не завжди доцільно на уроках з дітьми 5–9 класів вивчати новий матеріал на початку основної частини. Це доречно лише у випадку, коли новий матеріал пояснюється вперше.
Навчальна програма з фізичної культури для дітей середнього шкільного віку є складнішою, ніж для молодших школярів. Тому, новий навчальний матеріал, при вивченні якого у значній мірі залучаються до роботи серцево-судинна та дихальна системи, доцільно вводити після повторення навчального матеріалу, який пов’язаний із проявом спритності, точності рухів, рівноваги, орієнтуванням в просторі.
На уроках ФК використовуються індивідуальний, груповий та фронтальний
методи організації учнів. Най економнішим є фронтальний метод. Головний його недолік –
ігнорування індивідуальних відмінностей. Тому, він застосовується на етапі закріплення і вдосконалення рухових навичок. З 4-6 класів починають використовувати груповий метод, який сприяє розвитку самодіяльності учнів, їх активізації.
У фізичному вихованні підлітків важливо враховувати статеві відмінності. Хлопчики- підлітки часто переоцінюють свої рухові можливості. Вони намагаються зробити все своїми силами. У дівчаток, навпаки, спостерігається зневіра у свої сили. Такі вікові особливості вимагають особливої уваги вчителя при організації гімнастичних уроків (уроки з гімнастики вважаються достатньо травматичними). Тому, на таких уроках требі чітко налагодити та забезпечити страхування. Для дівчаток завдання мають бути посильними, з ретельним виконанням підвідних вправ.
Рухова діяльність підлітків має бути диференційована не лише відповідно до статі, а й з урахуванням їх біологічного віку. Звідси, перевага на уроках з фізичного виховання
групового та індивідуального методів організації учнів.
Особливості методики проведення уроків фізичної культури у 10-12 класах.
Методика проведення уроку у 10–12 класах практично не відрізняється від занять з дорослими. Динаміка навантажень, у багатьох випадках, набуває ознак спортивного тренування. Зміст уроків, дозування навантажень, оцінка фізичної підготовки мають бути диференційовані з урахуванням статі учнів. У цей період акцентується увага не на навчання

12 руховим діям, а на вдосконалення раніше вивчених фізичних вправ. Навчальні уроки у старших класах становлять 25–35%, тренувальні – 60%. На навчальних уроках доцільно використовувати міжпредметні зв’язки. Навантаження при тривалих вправах не повинно перевищувати 80–85% від максимального, тому важливо навчити учнів методам самоконтролю на заняттях. Пріоритет у хлопців надається атлетичній гімнастиці, спортивним
іграм, циклічним видам фізичних вправ. Дівчата надають перевагу ритмічній гімнастиці, спортивним іграм та циклічним видам фізичних вправ. Найбільш характерними рисами методики ФВ зі старшокласниками є широка самостійність у доборі засобів та методів організації занять. Уроки ФК набувають інструктивних функцій.
На кожному уроці ФК, в кінці основної частини уроку необхідно виділяти час для розвитку рухових якостей. Здійснити це можливо за рахунок оперативного проведення підготовчої і заключної частини уроку, а також виключення двохсторонніх ігор. Відтак, максимальний час, який виділяється на основну частин уроку, може бути збільшений до 36 хв.
На підготовчу частину припадає 6 хв, а на заключну – 3 хв.
Для підвищення ефективності основної частини уроку пропонується збільшити кількість навчальних груп до 6 та організувати паралельне виконання завдань двох груп на кожному снаряді.
Перші 18 хв. основної частини уроку відводяться на технічну підготовку, решта – на загальну фізичну підготовку. Для збільшення тренувальних навантажень, збільшують їх
інтенсивність.
На уроках з ФК у старших класах практикуються позмінний та поточний способи
виконання вправ, а також вправи у парах (один учень виконує вправу, інший йому допомагає, страхує, аналізує помилки, після чого відбувається зміна ролей). Широко використовується на уроках індивідуальний метод організації навчання. Його можна використовуватись в усіх частинах уроку. Він дає змогу застосувати доступний кожному учню темп засвоєння вправ. В процесі і в кінці виконання вправ підводяться оперативні підсумки,
інструктування.
Під час занять з дівчатами щадити м’язи і органи малого тазу. Уникати вправ, які викликають підвищений внутрішньо-черевний тиск (вправи із затримкою дихання, натуженням, підніманням великої ваги, стрибки у глибину).
При роботі з юнаками використовуються великі навантаження і вправи, що потребують статичних зусиль. Характерні вправи з обтяженнями, які виконуються з прискоренням. В старшокласників добре розвиваються швидкісно-силові якості. Створюються передумови для розвитку загальної і швидкісної витривалості, що сприяє підвищенню працездатності, розвитку вольових зусиль.
Оскільки юнаки і дівчата дуже чутливі до сприйняття своєї зовнішності та порівнюють свої фізичні дані з однолітками, необхідно формувати в них інтерес і мотивацію до фізичного вдосконалення та занять різними видами спорту.
Також необхідно розвивати здатність до самостійного аналізу занять фізичними вправами, сприраючись на знання учнів з фізики, хімії, біології.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал