Уроках Я. Коменським у праці «Велика дидактика». Учений сформулював «золоте правило»




Скачати 25.91 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації30.01.2017
Розмір25.91 Kb.
ТипУрок

32
СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

А.О.Дишлюк

Уманський державний педагогічний університет
ім. П. Тичини
Ще у 17 ст. було обґрунтоване застосування наочних методів навчання на уроках
Я.Коменським у праці «Велика дидактика». Учений сформулював «золоте правило» дидактики:
«…все, що тільки можна, подавати для сприймання почуття, а саме: видиме – для сприймання зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, макове – смаком, доступне дотику - через дотик. Якщо якісь предмети одразу можна сприймати кількома відчуттями, нехай вони одразу охоплюються кількома відчуттями…». Ця проблема є не новою, але вона досліджується і в наш час.
Протягом 4 століть вона залишається актуальною.[1]
У початкових класах застосування наочності має на меті: збагачення і розширення безпосереднього чуттєвого досвіду учнів, розвиток спостережливості, пізнання конкретних властивостей предметів під час практичної діяльності, створення умов для переходу до абстрактного мислення, опори для самостійного навчання й систематизації навчального матеріалу.
Відповідно до функцій наочності засоби унаочнення також дуже різноманітні: предмети та явища навколишньої дійсності; дії вчителя й учнів, що демонструють, як треба виконувати ту чи іншу операцію та як і яким обладнанням користуватися; зображення реальних предметів – різноманітні іграшки, предметні малюнки, картини, образні моделі з паперу, картону й символічні зображення – карти, таблиці, схеми, креслення, картки з математичною символікою.
До наочних засобів належать також інформація, яку учні сприймають за допомогою технічних засобів навчання: кінофільми, діафільми, звукозапис, радіо, телепередачі. Ці види наочності називаються аудіовізуальними, оскільки інформацію вони передають через звук і зображення.
У початкових класах застосовуються природна, малюнкова, об’ємна, звукова і символічно – графічна наочність. Зрозуміло, що кожна з них має свої «плюси» і «мінуси», і це слід врахувати, визначаючи їх роль на уроці.
Використання наочності відіграє переважно допоміжну роль, однак іноді навчальний матеріал ( наприклад, явища, предмети, які учні не можуть безпосередньо спостерігати) має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об’єкт взагалі неможливе.
Щоб запобігти звуженню поняття або уявлення, доцільно використовувати різні зразки зображення об’єкта. Це допоможе учням розпізнати типове, зробити крок від конкретного до абстрактного, перейти від уявлення до поняття. Отже, важливо не тільки правильно дібрати наочність до уроку, а й продумати, як поставити запитання, щоб створюваний в учнів зоровий образ активно „працював” на досягнення мети уроку[2].
Дидактичні функції схематичної наочностіпедагогічна підтримка міркувань учнів на етапі первинного сприймання, опора для дітей, які не встигають, використання опори під час самостійної роботи й повторення. В арсеналі багатьох учителів поряд з відомими є й свої опори з різних предметів. Як правило, це невеликі за формами цупкі аркуші, які або прикріплюють на крилі дошки «Сьогодні на уроці», або заздалегідь кладуть на окремі парти. Важливо, щоб у процесі сприймання наочності розвивалися пізнавальні здібності дітей, здатність до самонавчання.

33
Ефективність процесу сприймання підвищується, коли перед учнями ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукують їх придивлятися чи прислухатися до нових об’єктів, позначати певними словами. У таких ситуаціях в учнів швидше розвивається спостережливість, ніж тоді, коли сприймання наочних об’єктів є тільки
ілюстрацією готових знань, повідомлюваних учителем. Показники розвитку спостережливості – вдосконалення перцептивного аналізу й синтезу об’єктів, виділення й об’єднання в єдине ціле малопомітних їх ознак та властивостей, підвищення точності словесного їх опису, формування установки на спостереження.
Вибір наочності для конкретного уроку зумовлюється не тільки його навчальною метою, а й іншими чинниками. Зокрема, специфікою мікросередовища школи та попереднім рівнем готовності дітей, їхнім емоційним станом, віком, резервом навчального часу. Особливо важливим джерелом чуттєвого досвіду майже на всіх уроках є актуалізація емоційних спостережень дітей.
З технічних засобів навчання ( ТЗН ) у початкових класах найбільш поширені діафільми і діапозитиви. Діапроектори і діаскопи прості в експлуатації, надійні, дешеві, зустрічні для зберігання; діти 6 – 7 років легко навчаються показувати діафільми.
Діафільми, які можна використовувати на уроках у початкових класах, за змістом поділяються здебільшого на ілюстративні та пояснювальні. Здебільшого діафільми ілюструють текст, допомагають глибше засвоїти його зміст. Робота з діафільмом на уроці передбачає постійне керівництво вчителя. Звичайно воно включає такі етапи: пояснення мети завдання; демонстрування діафільму з коментуванням кожного кадру (при цьому вчитель зосереджує увагу учнів на істотних ознаках і важливих, але малопомітних деталях).
Таким чином, наочність використовується на різних етапах навчального процесу, її роль – забезпечити всебічне, образне сприймання, дати опору для мислення учнів. Наочність розвиває в учнів увагу, спостережливість, уміння виділити головне і запам’ятати його, дає змогу сформувати чіткіше уявлення про виучуване. Вчасно та ефективно використана наочність – це змістове й емоційне підживлення процесів сприймання, мислення, пам’яті молодших учнів.
Список використаної літератури
1.
Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. – Т.1. - М.: Педагогика,
1982. – С. 312.
2.
Стрельніков В. О. Інновації в обладнанні й унаочненні сучасної школи // Шлях освіт.—2002. – №1. – С. 32—35
Науковий керівник: Ярошинська О.О.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал