Уроки з журналістської практики Київ 2009 ббк ч 612. 1я 73-1 Рецензенти




Pdf просмотр
Сторінка4/11
Дата конвертації11.11.2016
Розмір2.84 Kb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
К арати (виділено автором) — частина можновладців радить тих, хто не закриє своїх курей у пташнику, а пустить їх гуляти на волі. Як Україна зустрічає весну і захищається від пташиного мору — сюжет нашого кореспондента.
Сюжет.

Уроки з журналістської практики
45
Від радісного крику птахів у небі — тривожно на землі. Пташиний грип захопив значну частину земної кулі. Відсоток диких птахів, які є носіями смертельної хвороби надзвичайно високий, зазначають науковці. Примітно, що птахів диких, на відміну від свійських, ця напасть не так вражає. А ось кури від неї стовідсотково здихають. Тому й називають цей грип ще й курячим. Науковці радять господарям птахів панічно не боятися, але пам’ятати про небезпеку.
В українських селах про пташиний грип чули, але як йому протидіяти — знає мало хто. Найприкріше, не знають головного — непокояться орнітологи гусям- качкам-курям, коли моровиця шириться планетою, не варто пастися на вигонах просто неба. В країнах Євросоюзу влада рекомендує утримувати свійську птицю в закритих загорожах.
Науковці не сумніваються курячий грип атакуватиме. А щоб йому підрізати крила, треба активно виявляти осередки і не приховувати їх. Наразі вчені неготові відповісти на запитання а чи можна купатися у водоймах, де хлюпочуться гуси-лебеді? Зазначений текст багатий на дієслівні форми, а перше його слово карати має дуже інтригуючий відтінок. Далі його інтонацію «підхоплють» інші яскраві дієслова грип захопив значну частину земної кулі, напасть не так вражає, кури здихають, грип атакуватиме», йому підрізати крила. Крім того, текст позбавлений кучерявості тут немає метафор, порівнянь, означувальних прикметників тут панує тривожний настрій. Водночас вжите одне-єдине словосполучення
«гуси-лебеді» надає тексту певного ліричного шарму. Дієслова активного стану корисно вживати у так званих шпігелях, тобто анонсах сюжетів новинної програми. Роль шпігелів полягає втому, щоб захопити увагу аудиторії перебігом події, створити ілюзію присутності в ній глядача. Шпігель
— це ніби угода з аудиторією ми вам цікавий сюжет, а ви не перемикайтеся на інший телеканал. Тут репортер повинен за-

46
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
свідчити свою особисту участь у висвітленій ним події, продемонструвати свою активну задіяність у процесі розслідування. Ось декілька варіантів таких сюжетних анонсів.
• Парламентський день розпочався пікетуванням Верховної Ради прихильниками опозиції. Причини пікетування
з’ясовувала
Ірина Павленок. На засіданні РНБО відбувалося бурхливе обговорення ситуації довкола компенсаційних виплат Ощадбанку. За процесом спостерігала Марія Васильєва.
• В Азовському морі зникли двоє рибалок. У пошуках разом із підрозділом МНС брав участь В’ячеслав Саричев.
• Слідчі у справі Могилевича допитали його колишню дружину. Про місце її перебування нічого невідомо. Вийти з нею назв язок намагалася Оксана Богданова. Будівництво на місці старого могильника у Києві відновлено. Чому — дізнавався Сергій Кудімов. Після вбивства Беназір Бхуто ситуація в Пакистані загострилася. Перебіг подій аналізував Олександр Моторний.
Нехай дієслова працюють, — наголошує згаданий вище Рене
Дж. Каппон. Справді праця дієслова в тексті є дуже важливою. Крім темпоритму, дієслова дають можливість уникати абстрактних міркувань і заощадити на хронометражі. Але варто уникати вживання дієслів пасивного стану (було вирішено, було зазначено тощо, вони надають тексту млявості і позбавляють конкретики. Тому, наприклад, замість слів депутатами було ухвалено рішення про скасування антимонопольного закону краще вжити депутати скасували антимонопольний закон. Позбувшись чотирьох слів, цей вислів набув інтонаційної пружності.
Речення в ефірному тексті має бути простим, складнопідрядних речень тут — мінімум. Бажано, щоб простою була і

Уроки з журналістської практики
47
його структура підмет, присудок, означення розміщені біля тих слів, до яких відносяться. Досвідчені журналісти радять читати щойно написаний текст вголос вслухатися в його темпоритм, щоб визначити, де відчуваються «затяжки»; виявляти важкі для вимови збіги приголосних розставити інтонаційні наголоси і паузи. Особливо часто виразності й мелодійності вимови ефірного тексту шкодить нагромадження шиплячих звуків що, щоб, тому що, для того, щоб а також мовні звороти на кшталт після того, як. Їх варто уникати, розбиваючи складнопідрядні речення на прості, чи взагалі радикально змінювати структуру. Візьмемо для прикладу звичайне газетне повідомлення і відредагуємо його відповідно до вимог ефірного тексту, щоб наочно переконатися у відмінності їхніх стилів.
Газетне повідомлення Відкриття сезону шахтарських страйків проти затримки виплат заробітної плати, про що попереджали лідери гірняцьких профспілок, не забарилося. Своєрідна підземна «прем’єра» відбулася у виробках шахти
«Чайкіно» в Макіївці, де після закінчення зміни гірники відмовилися підніматися на поверхню до повного погашення їм заборгованості із зарплати. Усього у підземній акції беруть участь 11 прохідників, які втомилися чекати виплати заробітку вже більше трьох місяців».
Телевізійне повідомлення. Сезон шахтарських страйків розпочався. Своєрідна підземна «прем’єра» відбулася у виробках шахти «Чайкіно» в Макіївці. Після зміни одинадцятеро гірників відмовилися підніматися на поверхню до погашення заборгованості із зарплати. На виплату заробітку вони чекають вже більше трьох місяців».
Насамперед усі складнопідрядні речення в телевізійному повідомленні стали простими. Випущено фрагмент щодо попередження лідерів гірняцьких профспілок, бо для стислого повідомлення він немає істотного значення. Вислів «де після закінчення
зміни
» замінено простішим — «після зміни». Вислів «повне по-
гашення заборгованості
» можна замінити на просто «погашення
заборгованості
». Переставивши в тексті кількість страйкуючих

48
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
гірників вище, вдалося легко позбутися чималого фрагменту кінцівки «Усього у підземній акції беруть участь 11 прохідників» У підсумку газетне повідомлення було скорочено щонайменше як на чверть. Водночас змінився його темпоритм. У цьому легко переконатися, прочитавши вголос обидва повідомлення.
Опанування мовними особливостями ефірного тексту допоможе журналісту виробити свій неповторний стиль, знайти природну для себе інтонацію і почуватися в своєму матеріалі комфортно. Це дається не відразу. Потрібно прислухатися до стилю досвідчених колег, зіставляти кращі зразки зі своїм почерком, пробувати різні варіанти написаного тексту й оцінювати їх крізь призму внутрішнього творчого я.
Диявол ховається в деталях.
У попередньому розділі неодноразово згадувалося про роль деталі під час пошуку інформації. Сучасні журналістські стандарти надають особливого значення цій ролі. Проте, як засвідчує аналіз інформаційного продукту вітчизняних мас-медіа, журналісти у своїх матеріалах ще недостатньо володіють методикою застосування деталей. Найчастіше впадає в око статичність відеокадрів у сюжетах про роботу Верховної Ради України. У проміжках між коментарями політиків там подаються одні і ті ж перебивки інтер’єри парламентського вестибулю, загальні плани депутатської зали, табло голосування тощо. Парламентські репортери рідко демонструють креативні ракурси, не виходять за межі стін будівлі Верховної Ради, майже не використовують краєвидів з віконне вдаються до асоціацій. Те саме можна сказати і про сюжети урядових заходів. Навіть звіти про прес-конференції обмежуються стінами прес-зали. Одне слово, актуальність застосування деталі в журналістському виступі є вельми очевидною. Щоб з’ясувати важливість деталі для журналістського твору, її роль і тонкощі застосування, вдамося до літературознав-

Уроки з журналістської практики
49
чого досвіду. Про художню деталь літератори традиційно розмірковують у контексті художнього слова, публіцистики. Саме в літературознавчому аспекті варто розуміти цінність деталі у журналістиці. Вважаємо за доцільне користуватися терміном інформаційна деталь, а нехудожня, підкреслюючи тим самим ця річ має стати буденною ознакою інформаційної роботи. Відомий літературознавець Михайлина Коцюбинська трактує деталь у художньому творі як мікрообраз, визнає за нею величезну силу узагальнення, здатність відтворення настрою і виразності, а також активізації уяви. Усвідомлення цих та інших особливостей деталі вельми корисне для журналіста. Спробуємо зіставити декотрі з них з інформаційною практикою, щоб пересвідчитися, як викристалізовується в журналістському творі сила відображення. Важко обійтися без деталі під час реконструкції журналістом події, що вже відбулася. Йдеться про подію будь-якого характеру. Таку матеріалах кримінальної тематики треба передати відчуття трагічності злочину, якого вже скоєно і про нього довідуємося лише з міліцейського протоколу. Скажімо, якщо готується сюжет про викриття правоохоронцями маніяка, який підбирав на автошляху випадкових підлітків і ґвалтував їх, то автор має знайти такі родзинки, які допомогли б аудиторії уявити і пережити трагічну ситуацію. Журналіст може сам сісти за кермо авто і ніби з місця події розповідати проте, як усе було. При цьому телекамера на мить вихоплює, наприклад, стеблинку польової квітки при дорозі, — деталь, що викликає асоціацію з підлітком, котрий випадково потрапив у тенета злочинця. Підсвідомо аудиторії видається, що то сама незахищена жертва, і вже ніби розкручується внутрішнє кіно Фрагмент павутиння у помешканні, де стався злочин, може передавати відчуття занепаду і безвиході. Жовте листя, що опадає з дерев, створює відчуття мінливості життя. Одне слово, можливості для вияву журналістом своєї креативності тут безмежні.

50
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
Сюжет на соціально-політичну тему про шахтарів Донбасу, які вирушили у протестний хід на Київ з вимогою гідної оплати праці та забезпечення гарантій безпеки її. Аудиторія бачить транспаранти, суворі обличчя, клекіт людських емоцій. І ось телекамера на мить вихоплює детальна ногах деяких протестантів стоптані кросівки. Отже, шахтарі виражають своє обурення по-справжньому, а не імітують її, під’їжджаючи до столиці найнятим автотранспортом. Така деталь впадає в око і викликає співчуття героям сюжету. За допомогою деталі можна відтворювати й історичні фрагменти. Таку відомому документальному серіалі російського журналіста Леоніда Парфьонова Царська Росія на епізоді з демонстрацією музейної сукні однієї з імператриць відтворюється цілий часовий відрізок історичної епохи. Відштовхуючись від якоїсь деталі сукні, автор вміло веде розповідь про звичаї та інтриги імператорського двору, які безпосередньо позначилися на історії держави. Це і прикріплена до сукні коштовна прикраса, з якою пов’язана якась подія чи персона, це і деталь покрою, яка свідчить про поставу чи смаки вінценосної особи. Таким чином глядач ніби проникає у відображувану журналістом епоху, проймається її духом і проникає в її історичну суть.
Деталь — річ дуже промовиста й здатна увиразнювати суть явища, події, характер взаємин, а також викривати їх. Коли в сюжеті новин про партійний форум однієї з провідних політичних сил видно, як під час його урочистого відкриття члени президії надто мляво розтуляють роти для виконання державного гімну, то виникають відповідні міркування, висновки та емоції. Водночас ніяких емоцій і думок не викликають загальні плани такої події чи заходу шеренга промовців, постатей тощо.
Інтригує і родзинка, що виникла під час спілкування Президента з урядовцями в залі засідань Кабміну він виголошує свої настанови, а міністри тимчасом галасливо перемовляються між собою шанований промовець робить паузу і сер-

Уроки з журналістської практики
51
дито закликає до уваги слухачів. Роздратування вищої особи
— річ несподівана, вона показує в несподіваному світлі ситуацію, викликає напруження, певні припущення щодо взаємин нарівні вищих ешелонів влади.
А в репортажі про нараду в столичній мерії з представниками громадських організацій щодо проблеми захисту бездомних тварин промовистим був акцентна кофтині очільниці мерії, оздобленій натуральним хутром. І вже її патетична промова на захист тварин виглядала карикатурною. За допомогою деталі можливо робити і здогади щодо мотивації вчинків героїв, причини подій. Сталося резонансне самогубство з мосту закоханих у столичному парку стрибнув і насмерть розбився студент провідного вишу. Журналісти ряду видань опитували його однокурсників, друзів, батьків чому, що і як сталося. Причина нікому незрозуміла. І лише досвідчене око одного журналіста помітило в кімнаті студентського гуртожитку, де мешкав хлопець, на його поличці, одну-єдину книжку Безнадійність Стівена Кінга. Ця назва дуже промовиста, вона запам’ятовується, наштовхує на відповідні припущення. Завдяки деталі робимо стислою оповідь, бо деталь ніби конденсує в собі причинно-наслідкові зв’язки. Аеропорт Бориспіль, зустріч параолімпійців з Пекіна. Холодний осінній і безперервний дощ, але на обличчях людей радість — Україна вперше вийшла на четверте місце у загальнокомандному рейтингу олімпіади. Однак офіційна церемонія зустрічі не розпочинається, бо запізнюється прем’єр. Високопоставлена особа прибула аж через дві години, всі вже мокрі і стомлені. Нарешті з подіуму, над яким тимчасово зведено намет, лунають патетичні слова, які вжене тішать і не гріють тих, хто й далі стоїть під дощем. У цьому фрагменті відображається калейдоскоп людських емоцій — стає очевидним бездушне ставлення до спортсменів збоку владоможця. Двогодинне запізнення свідчить, що офіційна особа поставилася до акції як до другорядної у своєму робочому графіку події. Утім,

52
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
жодним словом про це у матеріалі не йдеться, тут мінімум тексту, основний акцент зроблено нагрі відеодеталей, і телеаудиторії все стає зрозумілим. І все ж досвід пошуку та застосування деталей найдоцільніше брати у художній літературі. Письменник-дисидент Гелій
Снєгіров уважав, що без такого досвіду немає справжнього письменника він радив привчати себе прислуховуватися до асоціацій, тобто вчитися помічати деталі, підсвідомо відстежувати їх. Асоціації — це тільки твоє, неповторне, тому цікаве всім. Тягни довгу-предовгу вервечку асоціацій, обплутуй нею сюжет, але знай міру [10].
За деревами бачити ліс.
Однією з істотних вад журналістики є описовість. Сюжет чи публікація повинні бути насиченій елементами аналізу, бо аудиторія, навіть читаючи замітку про якусь подію, прагне збагнути, чому так сталося. Дефіцит аналітичності на вітчизняному телебаченні зумовлений насамперед його комерціалізацією. Аналітичні програми мають відносно нижчий рейтинг, ніж розважальні чи телесеріали, оскільки спрямовані на елітну аудиторію. Аналіз поступається видовищності в інформаційних сюжетах. Висвітлити юзом важливу й суперечливу подію вигідно владі і політикам, аби приховати свої певні непривабливі наміри так зручно і для власників телеканалів, щоб уникнути тиску збоку можновладців. Водночас аналітичний продукт надає телеканалу впливовості, телевізійна аналітика — важлива його іміджева ознака й інструмент формування громадської думки.
Переважна більшість підсумкових аналітичних програм вітчизняного телебачення готуються за застарілими схемами підводка сюжет. Основна проблема таких програм — постать ведучого. Ведучий аналітичної програми має бути авторитетний, з відомою публічною позицією і зрілого віку журналіст за таких

Уроки з журналістської практики
53
умов аудиторія більше довірятиме програмі. Співрозмовниками ведучого повинні бути діячі, які були в центрі уваги політикуму й громадськості, спровокували сенсацію, продемонстрували резонансний вчинок тощо. Мова ведучого доступна, без поспіху, міркування збалансовані і розважливі. Його дії спрямовані нате, щоб допомогти глядачеві адекватно оцінити дійсність.
Уміння аналізувати потрібне кожному журналісту. Адже найменший новинний сюжет чи ціла авторська програма повинні будуватися за законами аналітичної логіки. В основу матеріалу насамперед має бути покладена головна теза, яку потрібно довести або спростувати, наводячи аргументи за і проти, систематизуючи факти, роблячи гіпотези та висновки інакше може виникнути плутанина під час викладу інформації. Теза має бути лише одна, бо, як відомо, хто доводить надто багато, той не доводить нічого Журналістський аналіз здійснюється за класичною індуктив- но-дедуктивною методикою, щоб виявити причинно-наслідкові зв’язки факту чи події. Так, повідомлення про відставку спікера буде надто фрагментарним і поверховим, якщо в ньому не йтиметься про причини і наслідки. Журналіст має роз’яснити ряд аспектів події що саме спонукало спікера подати заяву про свою відставку, чи призведе це до розколу парламентської коаліції, як позначиться такий крок на функціонуванні владного трикутника президент-спікер-прем’єр... Для цього журналіст збирає відомості, спостереження, коментарі політиків та експертів. Осмислює їх, виділяє основні акценти, стислі і найвлучніші фрагменти інтерв’ю, монтуючи з них синхрони. Автор немає права на свою власну оцінку, бо виконує функцію комунікатора, а не експерта. Кожна оцінка неодмінно дається з посиланням на джерело. Кричущим порушенням стандартів журналістики є, наприклад, оприлюднення рейтингу політиків чи брендів без посилання на соціологічну

54
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
службу, яка його підготувала, а також на основні принципи методики, за якою здійснювалося опитування. Неприйнятним є і певний журналістський снобізм, коли автор безпідставно демонструє свою зверхність щодо об’єкта. Зокрема, у повідомленні про самміт країн НАТО у Бухаресті неправомірно було вжито фразу Найбідніша країна Європейського союзу Румунія приймає сьогодні лідерів держав- членів НАТО. На основі чого журналіст обізвав цю країну найбіднішою Або таке Таджикистан, найбідніша країна СНД, пропонує Україні вигідний проект щодо розбудови Ну- рецької гідростанції. Хто вважає Таджикистан найбіднішою країною СНД Навіть, якщо така характеристика висловлена авторитетною міжнародною організацією, то все одно необхідно вказати методику визначення характеристики. Важлива частка діяльності журналіста — робота з експертами. Слід залучати авторитетних й апробованих фахівців. Не варто гнатися за гучними іменами та високими посадами, бо нерідко експерти навіть з високими науковими званнями висловлюються надто розлого, академічно. У підсумку такий коментар виходить порожнім. Формат телевізійного матеріалу вимагає міркувань по суті, бажано ще й з образними вкрапленнями. Не надто переконливо виглядають фахівці тільки певної галузі чи сфери (брокери, фінансисти, менеджери. Найкраще висловлюється той експерт, який бачить проблему не зсередини, а ніби збоку тому він незаангажований, оцінює глибше. Так, провідні телеканали часто залучають для коментування економічної проблематики молодого економіста Олександра Жолудя. Він інвалід з дитинства, пересувається у візку, має незначний дефект вимови, однак дуже компетентний у своїх судженнях, може однією фразою охарактеризувати суть проблеми і дати реальний прогноз.
Складніше працювати з політичними експертами, оскільки їх ангажують політичні сили (кільком вдалося зробити

Уроки з журналістської практики
55
вдалу політичну кар’єру). Тому нерідко доводиться залучати двох експертів, що належать до опонуючих політичних сил, зіставляючи їхні позиції, а це вже перевантажує виклад матеріалу. Бажано формувати своє коло експертів, регулярно контактувати з ними, уникаючи так званого ефекту Дракули», — це коли журналіст, використавши коментар фахівця, ніби забуває про нього доки знову не знадобляться його послуги. Але найболючішою у цих взаєминах є проблема пересмикування. Часто експерти скаржаться, що їхніми словами маніпулюють, спотворюють суть міркувань, приписують надумане тощо. Звісно, таке суперечить правилам журналістської етики і людської моралі. Водночас радимо й експертам вчитися ретельно висловлювати свої тези не тільки дуже стисло та образно, ай настільки логічно зв’язано, щоб висмикнений фрагмент фрази не можна було припасувати до іншого контексту. Осердям аналізує систематизація зібраних інтерв’ю, коментарів, оцінок, вражень. Систематизація означає впорядкування інформаційного масиву (на основі виявлення взаємозв’язків між окремими його фрагментами) в логічний ланцюг. Процес вимагає максимального зосередження думки. Його успіх залежить насамперед від того, наскільки журналіст зацікавлений темою і прагне розкрити її. Зацікавлення фокусує думку лише водному запрограмованому напрямку, гальмуючи на певний час думки про все інше. Максимальна розумова концентрація породжує несподівані варіанти побудови взаємозв’язків між окремими фактами і фрагментами, а також підказує прийоми візуалізації. Під час систематизації підсвідомо задіюються і раніше зафіксовані в пам’яті факти, думки, враження. Тому краще проаналізує подію чи факт той журналіст, який спеціалізується на відповідній темі. Аналіз може вдало доповнюватися фрагментами з історії питання (бекграунд). Додаючи певний штрих або нюанс, що

56
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
пов’язані з минулим, автор розширює тему, забарвлює певну її грань. Так, інформація про нагородження на честь Дня Перемоги ветеранів Великої Вітчизняної війни пам’ятною медаллю Жукова» набуває провокаційного змісту, коли у бекграунді згадується — за спогадами багатьох учасників війни, маршала Жукова позаочі називали «м’ясником», бо стратегія його перемог здебільшого ґрунтувалася на застосуванні переваги живої сили, що призводило до невиправданих втрат людських життів. Особливе місце в журналістському аналізі займають версії і припущення. Найчастіше вони зустрічаються під час оперативного висвітлення події, коли немає можливості вивчити її глибоко. Нерідко версія і припущення заміщують висновок матеріалу, тобто можуть бути завершальним штрихом розповіді. Припущення, зроблене журналістом, повинне ґрунтувати- ся на фактах, інакше буде голослівним. На голослів’я особливо страждає аналізу політичній журналістиці. Хтось відстежував, яка частка політичних гіпотезу ЗМІ була реальністю,
— риторично запитують політики. Щоправда, у відповідь журналісти натякають на кулуарність і непрозорість дій вітчизняного політикуму. Однак досвідчений журналіст-аналі- тик може спрогнозувати розвиток подій, вивчаючи лише їхні підтексти. В історії журналістики відомий такий випадок. Ще до приходу Гітлера до влади, в швейцарській пресі з’явилися публікації, де вказувалася точна дата і місце нападу Німеччини на Польщу, а також початок другої світової війни. Німецькі спецслужби викрали їх автора і спробували вивідати в нього джерела інформації. Але журналіст зумів довести, що аналізував не шпигунські донесення, а нацистську партійну пресу. Питання стосовно права журналіста на своє бачення ситуації у власному матеріалі є дискусійним. Проте не варто плутати журналістську думку з оцінним судженням, на яке автор,

Уроки з журналістської практики
57
за вимогами журналістської етики, немає права. Авторське припущення має іншу природу порівняно з оцінкою, воно повинне мати об’єктивну мотивацію і бути позбавленим елементів суб’єктивності. Наприклад, у матеріалі про повернення додому ініціатора резонансного касетного скандалу, екс-майора президентської охорони Миколи Мельниченка, після кількарічного перебування у США, авіарейсом через Москву прийнятним було припущення журналіста щодо можливого контакту героя з представниками російського ФСБ. По-перше, слід ФСБ активно обговорювався в політикумі та ЗМІ у розпал скандалу, при цьому наводилися конкретні аргументи. По-друге, й справді, чому екс- майор робив короткочасну зупинку саме у «Шереметьєвому», а не у Відні чи Гамбурзі, відомих міжнародних аеровокзалах Отже, підстави для припущення були. Зробивши його, журналіст надав своєму матеріалу певного відтінку ексклюзивності. Подекуди автори остерігаються заглиблюватися в суть факту чи явища а раптом вихопиться щось зайве, несанкціонова- не. Звідси, продукується певна інформаційна статичність. Звісно, моделювання версії вимагає компетентності і виваженості. Репортер має звірити свою версію з редактором випуску. Найкраще глядач запам’ятає версію, що пропонується на самому початку сюжету, навіть у підводці до нього. В такому разі журналістське припущення утримує увагу аудиторії впродовж усього сюжету.
Стилістично журналістське припущення виокремлюється словами схоже, очевидно, можливо, виникає думка, таким чином»… Ці слова вказують на логічний зв’язок між аргументами і доказовою тезою.
Загалом, стилістика висловлювань автора аналізу має бути нейтральною. В аналізі неповинно бути навіть відчуття інтонаційної суб’єктивності, що створюється завдяки вживанню слів на кшталт так званий, нібито, відверто кажучи. Слід уникати означень, які так чи інакше характеризують об’єкт

58
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
аналізу. Зокрема, у політологічному аналізі часто зустрічаються слова демократичні сили, демократична коаліція тощо. Вживаючи їх, журналіст, по суті, йде на повідку політичних маніпуляторів одні — демократи, інші — недемократи. Структурною вимогою до аналітичного викладу матеріалу є послідовність. Щоб не збитися з пантелику самому і не заплутати увагу аудиторії, автор повинен викладати аргументи почергово, відповідно до їхньої значущості. При цьому доцільно вживати числівники «по-перше», «по-друге»... Тоді виклад виглядатиме структурованим і легко сприйматиметься на слух.
Аналітичному матеріалу шкодить тавтологія. Повтори не тільки свідчать про фахову невправність автора, ай стомлюють увагу глядача. Неприпустимо, коли в новинному сюжеті підводка до синхрону опосередковано переказує зміст самого синхрону. Коли підводка ведучого повторює якісь фрагменти сюжету, навіть якщо вони дуже яскраві. До речі, в цьому випадку присутній і морально-етичний аспект. Забравши у свою підводку родзинку, ведучий присвоює ексклюзив автора сюжету і виставляє його в непривабливому світлі. Підводка ведучого непросто анонсований переказ сюжету, це самодостатній телевізійний жанр. Навіть інтонаційно він має бути іншим, ніж сюжет, тоді вся програма виглядатиме динамічно. Не прикрашують автора й очевидні суперечності викладу в першому абзаці стверджується одне, а в наступному — зовсім протилежне. Ці та інші огріхи відстежує редактор програми і спільно з автором усуває їх.
Окрім логічних і структурно-стилістичних, є ще й комунікативні вимоги до журналістського аналізу — це баланс точок зору, зіставлення позицій тощо. Практика вітчизняних ЗМІ свідчить, що такі вимоги за останній період стають у нас нормою. Вважаємо за необхідне акцентувати увагу лише деяких суперечливих нюансах.

Уроки з журналістської практики
59
• Якщо точку зору однієї зі сторін не можна отримати відразу, вона подається пізніше за принципом відкладеного балансу.
• Редакція завжди залишає право стороні конфлікту повідомити свою позицію пізніше.
• У випадку, коли одна зі сторін відмовляється від коментарів, про це слід чітко повідомити, по можливості пояснити причини відмови.
• Висловленню позицій сторін необхідно надавати однаковий ефірний час.
• Бліц-опитування з метою аналізу можна використовувати лише для демонстрації спектру думок, а не їхнього співвідношення в суспільстві, щоб у глядача не склалося враження про репрезентативність такого опитування.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал