Уроки з журналістської практики Київ 2009 ббк ч 612. 1я 73-1 Рецензенти




Pdf просмотр
Сторінка7/11
Дата конвертації11.11.2016
Розмір2.84 Kb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Вимоги дрес-коду
Зовнішній вигляд журналіста — частка іміджу редакції. Тому провідні ЗМІ надають йому неабиякого значення. Так, на сайті одного з російських інформаційних телеагенств можна прочитати фрагмент з меморандуму його інформаційної служби Кореспонденту кадрі — причесаний, ретельно поголений, у діловому костюмі. За винятком екстремальних умов зйомок та погодних умов, для чоловіків обов’язковою є краватка, для жінок — нижня білизна, панчохи. Неприпустимо зніматися

Уроки з журналістської практики
93
як у спортивному чи джинсовому одязі, такі в дорогих неадекватних до ситуації туалетах».
Одне з облич програми новин телеканалу Інтер, репортер Роман Вінтонів розповідає Яне можу поїхати на зйомки, не почувши схвалення свого зовнішнього вигляду в стиліста. Мій стиль має бути поважний. Звичайно, це буває не щодня, бо кожен із нас має певний набір сорочок та краваток, так би мовити затверджений дрес-код» («Телекритика», 4 липня 2008 року. У редакції Телевізійної служби новин «1+1» стилістами і режисерами розроблено окремий документу ньому до дрібниць регламентуються правила дрес-коду для репортерів.
Журналістський дрес-код — не тільки суто інформаційна проблема, тобто пов’язана з особливостями сприйняття інформації. Це ще й суспільно значуща та етична проблема, адже на обличчя дивляться ще й як на еталон смаку. Одначе прикладів з неохайністю чи неадекватністю журналістів у практиці вітчизняного телебачення достатньо. Тому, систематизуючи іміджевий досвід ряду ЗМІ, підкреслюємо основні вимоги журналістського дрес-коду.
• У зовнішньому вигляді журналіста все має бути органічним і доречним, без викличних деталей. Обмірковуючи виробничий гардероб, журналіст надає перевагу класичному стилю. Одягне повинен приголомшувати, краще, коли глядач узагалі не зверне уваги на нього. Якщо виникають сумніви щодо кольорової гами, варто надавати перевагу темно-синім або сірим барвам. Чорний колір завжди додає поважності. Охайна зачіска, чисті костюмі взуття. Журналіст постає перед аудиторією зібраним і підтягненим, що свідчить про його серйозне ставлення до роботи. Аудиторія має повірити, що наданий момент заради неї репортер перебуває у найкращій формі.
• Деякі журналісти схильні перебільшувати значення своєї вроди, надміру акцентувати увагу на певних ознаках своєї зов-

94
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
нішності або ж допускати манери поведінки, мотивовані їхнім соціальним походженням. Усе це може дратувати глядачів. Неетичним є використання дуже модних аксесуарів, а також пластмасових прикрас, глибоке декольте, оголені плечі та живіт, міні-спідниці, надто тісні джинси. До речі, не всім жінкам можуть пасувати брюки.
• Довжина жіночого пальта повинна закривати коліна, водночас не сягати аж до п’ят. Чоловіча куртка має бути довшою за піджака весь одяг — трохи приталений.
• Обов’язком репортера є турбота про своє обличчя, воно повинно бути свіжим і доглянутим. Жінкам не завадить братина зйомку тональні креми (до речі, якщо на обличчі репортера- чоловіка виразно помітно мішки під очима, то йому теж крем буде незайвим, лак для волосся — зачіску може розкуйовдити вітром. Відповідальність за зовнішній вигляд репортера несуть також операторі режисер. Побутує думка, що першу половину професійного життя журналіст працює на свій імідж, а впродовж другої половини все відбувається навпаки — імідж працює на свого творця. Отож, дбаймо і про свій медійний образа не лише політиків чи кінозірок.

Уроки з журналістської практики
95
Урок 2.
Практика газетно-журнального виробництва
1. Організація роботи редакції
Динамічний розвиток телебачення і радіомовлення, експансія інтернет-видань, поява цілком нових видів мас-медіа скажімо, блогерські мережі) на початку 21 століття поставили під сумнів успішне майбутнє газеті журналів. Проте періодичні видання у глобальному вимірі впевнено спростовують песимістичні прогнози. Якщо уроці щодня у світі продавалося мільйонів примірників газет, то у 2008 цей показник становив 532 мільйони. Застосувавши усталену соціологічну формулу, згідно з якою одну продану газету проглядають, прочитують, знайомляться з її матеріалами також у середньому 2-
3 людини, сукупна аудиторія газет становить таким чином 1,7 мільярда щоденно. Враховуючи, що населення земної кулі 6,5 мільярда людей, важко не погодитися з президентом Всесвітньої газетної асоціації Гевіном О’Рейлі: Успішними єті представники медіа-бізнесу, які визнають за газетами центральне місце у насиченому медіапросторі. За оцінками експертів Всесвітньої газетної асоціації, сукупний тираж видань, включаючи безплатні газети, у 2003–2008 виріс в усіх без винятку країнах. Це обнадійлива тенденція для студентів-журналістів, які з-поміж різновидів засобів масової інформації у майбутньому схочуть зупинитися на газет- но-журнальному виробництві. Взяти для прикладу таку державу євроспільноти, як Швеція її населення 9,2 мільйона, а тираж 168 газетних видань сягає 4 мільйонів примірників, охоплюючи 88 відсотків населення країни. Структуру періодичного видання розглянемо на прикладі газети, що виходить тиражем 50 тисяч примірників. Першим

96
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
у ієрархії газети стоїть видавець — відповідальний за всю діяльність газети. Лише дві особи звітують видавцеві безпосередньо. Це головний редактор, що є відповідальним за зміст інформаційних і публіцистичних шпальт, та відповідальний
секретар
, який контролює вчасне збирання інформації повід- ділах. Згідно з теорією журналістської творчості, будь-який публіцистичний твір повинен відповідати принципу СТОКАЦ, де С — своєчасність, Т — точність, О — об’єктивність, К — коректність, А — аргументованість, Ц — цілісність. Своєчасність стоїть на першому місці, і хоч яким геніальним був би матеріал, його місце буде не на першій сторінці, а у кошику для сміття, якщо він запізниться на 30 хвилин від графіка. Дотримання своєчасності передусім пильнує відповідальний секретар, якому підзвітні завідувачі відділів. Кожний відділ віддає готову добірку (шпальту) у секретаріат. Редактор відділу проводить таким чином первинну вичитку (експертизу. Її мета — уникнення повторень у заголовках, а також жанрових і тематичних дублювань. Скажімо, не може бути подано на одній сторінці два матеріали у жанрі
інтерв’ю, або на сторінці міжнародних подій — два повідомлення з Білорусі. Другу вичитку здійснює секретаріат, відповідальні працівники якого перебувають у ранзі заступників головного редактора. У деяких газетах винятком є спортивний відділ, якому доручається самостійно здійснити другу вичитку. Це пояснюється значною кількістю термінології, необхідністю знати турнірні таблиці, прізвиська гравців і команд. Наприклад, «помаранчево-чорні» — це футбольна команда Шахтар (Донецьк, тре крунур» — національна збірна Швеції з хокею, а гіт — вид змагань велосипедистів.
Третя експертиза — обговорення якості матеріалів, порядку розміщення їх на сторінці, порядку розміщення шпальт за читабельністю у газетному номері — відбувається нарівні робочих нараду головного редактора (відповідального секретаря).

Уроки з журналістської практики
97
Керівна ланка сучасного вітчизняного видання може включати також посади заступників головного редактора і членів редколегії. У невеликій нещоденній газеті у редактора, як правило, один заступник, але у провідних виданнях редактор потребує двох, трьох і більше помічників. Передусім кожному із заступників доручено кураторство роботи кількох тематичних відділів видання. Скажімо, у головного редактора газети Україна молода три заступники, з яких один наглядає за роботою відділів політики, права, спорту, другий — за роботою відділів культури, освіти, соціальних проблем, третій — за відділами міжнародної інформації, економіки, оперативних новин та деяких інших. У багатьох виданнях заступником редактора є також комерційний директор. Заступник головного редактора — зазвичай досвідчений журналіст, якому властиві риси керівника і який має авторитету працівників газети. За відсутності головного редактора йому переходять усі повноваження керівника — підписати видання до виходу у світ, видавати накази по редакції та ін.
В управлінській структурі деяких видань бере участь колегіальний орган — редколегія. Редакційні колегії працюють лише в тих виданнях, девони передбачені статутом або необхідні для оптимізації керівництва творчим процесом. Редколегію становлять керівна ланка плюс завідувачі найважливіших, але не всіх відділів. Скажімо, в щоденній діловій газеті «Коммерсан- тъ» членів редколегії сім головний редактор, два заступники, відповідальний секретар, керівник групи спецпроектів (низки щотижневих або щомісячних тематичних додатків, технічний директор, редактор щотижневого розважального додатка. Редколегія працює за планом і графіком, відомим усьому колективу редакції, здійснюючи стратегічне управління виданням. Члени редколегії почергово готують обговорення таких питань, як моделювання і планування діяльності, кадрова структура, стимулювання працівників і підрозділів, визначення завдань редакції

98
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
на тривалий період. На основі ухвалених стратегічних завдань редколегія розробляє тактику їхнього виконання. Існує в структурі багатьох видань інший колегіальний орган редакційна рада. До редакційної ради масового видання національного або місцевого рівня можуть входити позаштатні члени — відомі вчені, політичні чи громадські діячі, думка яких інколи матиме вирішальне значення під час обговорення гострої суспільної проблеми або спірної публікації. Наприклад, членами редакційної ради наймасовішої українськомовної суспільно-політичної газети Сільські вісті уроці були академіки НАН України К. Ситник і Б. Олійник, міністр внутрішніх справ Ю. Луценко. З погляду менеджменту, газета цікава тим, що у її підготовці і випуску беруть участь як редколегія, такі редакційна рада. У місцевому виданні (газеті або журналі) рівня міста, району редакційна рада має свої специфічні функції. Тут до редакційної ради (може називатися також експертною або громадською радою) неодмінно запрошують представників місцевого істеблішменту владного (заступники керівників місцевих адміністрацій, керівники правоохоронних органів, ділового (банкіри, впливові підприємці, а також культурного, громадського, релігійного тощо. Мета — оперативно із перших вуст з’ясовувати інформацію про резонансні події для місцевої громади, обговорення (зокрема, попереднє) гострих тем місцевого масштабу.
Трохи інше призначення редакційної ради можливе в тижневиках і журналах — а саме додати виданню авторитетності, солідності через запрошення до ради публічних фігур. До редакційної ради відомого тижневика Бульвар Гордона входять поети, співаки, політики, спортсмени, екстрасенси. Ось фрагмент редакційної ради Бульвару зразка 2009 року Софія Ротару, Євгеній Євтушенко, Олег Блохін, Григорій Суркіс, Анатолій
Кашпіровський. У гіпертрофованому вигляді список членів редакційної ради Бульвару може сягати тридцяти осіб. Як ба-

Уроки з журналістської практики
99
чимо, у такому випадку редакційна рада — ефективний прийом самореклами видання. Участь публічних фігуру редакційних радах як правило, на громадських засадах, поради і рекомендації деяких членів редакція підкріплює грошовою компенсацією.
Тож розглянемо основні спеціальності у журналістському трудовому колективі. У персоналі видання розрізняють творчу, технічну й комерційну частини. Виконавчу ланку творчої частини представляє насамперед кореспондент, що є головним постачальником газетних матеріалів. Раніше в газетах в середньому працювало 2,5 кореспондента на один відділ. Сьогодні з розширенням послуг інформаційних агентстві особливо розвитком інтернету їх кількість становить Дослідники преси визначають ще й таку пропорцію один журналіст, втому числі керівної ланки — на 1000 примірників газети. Ця залежність справедлива для нашого випадку щоденної газети тиражем до 50 тисяч примірників. У великій щоденній газеті з накладом понад 200 тисяч можуть працювати до 150 працівників керівної і творчої ланок. Наприклад, у провідній німецькій газеті «Франкфуртер альгемайне» таких співробітників понад 300 у центральній редакції, не рахуючи кореспондентів на місцях.
Кореспондентська посада має кілька варіацій. Оглядач
— це досвідчений журналісту відділі, який здебільшого спеціалізується на аналітичних жанрах, має свою вузькотематич- ну нішу (наприклад, парламентський оглядач відділу політики. Спеціальний кореспондент може працювати поза межами відділу і виконує найвідповідальніші доручення керівної ланки. Власний кореспондент працює в іншому районі, області, країні повинен бути редакцією водній особі, самостійно обираючи тему, збираючи інформацію, готуючи публікацію. Водночас його робота має переваги вільного творчого графіка, а також необмеженого використання інформації колег з місцевих видань, теле- і радіостанцій.

100
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
Іншими важливими газетно-журнальними спеціальностями є такі. Випусковий — це відповідальний працівник секретаріату, заступник або помічник відповідального секретаря.
Літературний редактор
пильнує, аби дописувачі не допускали помилок, яких наука філологія виділяє чотири типи логічні, стилістичні, мовні, пунктуаційні. Керівник комп’ютерного
центру
відповідає за впровадження і належну підтримку інформаційних технологій сучасного газетно-журнального виробництва, технічна ланка підлеглих якого може налічувати до десяти спеціальностей, кожна з яких в окремо взятому підприємстві може мати кілька варіантів назв (наприклад, керівник інформаційного центру, технічний директор тощо).
Новою спеціальністю останнього десятиліття є директор з
маркетингу
. Його обов’язки мають декілька напрямів. Попер- ше, дослідження читацької аудиторії. По-друге, вибір стратегії розповсюдження видання (якщо продаж, то вроздріб чи за передплатою, якщо за передплатою, то за допомогою державної служби поштового зв’язку Укрпошта чи альтернативних служб. Нарешті, на нього можуть покладатися функції комерційного ди-
ректора
. Як свідчить практика, найперше завдання останнього
— забезпечення видання папером, витрати на який становлять до 60 % прямих витрат періодичного видання. Директор з рекла-
ми
, навпаки, забезпечує левову частку надходжень. Комерційна ланка в сучасних виданнях передбачає також посаду піар-менед-
жера
, який інтенсивно співпрацює з журналістами, рекламістами, розповсюджувачами газетно-журнального продукту з метою збирання інформації або внесення власних пропозицій для збільшення тиражу та читацького загалу, зростання надходжень від реклами, утвердження позитивного іміджу видання в очах громадськості, що досягається старанним служінням її інтересам. Залежно від величини видання у директора з маркетингу може бути помічник — менеджер зі збуту, який наглядає за процесом доставки продукту до споживача. На важливу технічну посаду

Уроки з журналістської практики
101
секретаря редакції
покладається менеджмент персоналу, закупівля й облік матеріалів. Редакція газети живе за економічними законами, і тому для успішного її функціонування необхідна робота за планом. Планування роботи редакції здійснюється зазвичай терміном на тиждень для щодених газеті на 2-5 випусків для видань іншої періодичності. Найпоширеніший вид планування роботи — сі-
тьовий графік
. Це таблиця (сітка, вгорі якої вказуються дати виходу номерів видання, а в горизонтальних лініях — порядкові номери сторінок (шпальт. У вікнах, що утворює сітка, відповідальний секретар редакції вносить назву сторінки або рубрики, по можливості обсяг або жанр матеріалу, прізвища відповідальних за здачу або підготовку матеріалу (шпальти, день і час їхньої подачі у секретаріат. В кожній редакції сітьовий графік пристосовується до потребі особливостей колективу і виробничого процесу. Практика свідчить, що оптимальні результати дає сітьовий графік, що покриває 60-70 % площі газетного номера. Решта площі використовується для оперативної інформації, надзвичайні події, термінові комерційні публікації і рекламу.
2. Економічні показники газетно-журнального
виробництва
За рекомендаціями Всесвітньої газетної асоціації, реклама посідає перше місце у графі надходжень — 70%. Ще 20% прибутків періодичному виданню приносить продаж, решту — так звані інформаційні послуги. Сюди можуть входити довидавничі
(pre-press) послуги, такі як макетування, верстка, комп’ютерний дизайн різноманітним замовникам — від передвиборчих листівок кандидатів у депутати до комерційних буклетів і брошур.

102
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
Поряд з рекламою і продажем численні комунальні видання України мають ще одне важливе джерело надходжень — дотації з місцевих бюджетів. Співзасновники місцевих видань районні і обласні ради, районні і обласні державні адміністрації за традицією добровільно беруть значну частину витрат редакцій періодичних видань — від 20 до 70 відсотків. Наприклад, районна газета Вісник Хустщини» (Закарпатська область, що виходить двічі на тиждень тиражем близько 6 тисяч примірників, упродовж року коштом місцевої влади покрила 60 відсотків витратна випуск видання. Економічні прогнози свідчать про поступовий вихідна прибутковість місцевих друкованих видань.
ВИДАТКИ (у %, орієнтовно)
1. Заробітна плата 2. Папір Податки і відрахування до бюджету 4. Послуги з друку
10 5. Доставка газети передплатникам 6. Витратні матеріали для друку 7. Транспортні, комунальні послуги 8. Інше
1
НАДХОДЖЕННЯ (у %, орієнтовно)
1.Реклама і приватні оголошення
70 Продаж (роздріб чи передплата Спеціальні послуги дотації Як бачимо, саме реклама відіграє першочергову роль у забезпеченні життєдіяльності видання. Економісти у цьому зв’язку прогнозують прибутковість і рекламну привабливість

Уроки з журналістської практики
103
саме місцевих і регіональних, а нецентральних видань. Про події в країні і світі громадяни дізнаються з телебачення, радіо або інтернет-видань, тоді як прожиття і проблеми міста селища, району, регіону — переважно з місцевої газети. Роль реклами у функціонуванні газети і журналу бінарна. Реклама виступає однією з восьми функцій ЗМІ (інформаційна, розважальна, рекламна, довідкова, критики і контролю, соціалізації, кореляції, артикуляції. Хоча в нас подекуди прийнято вважати, що реклама тільки дратує читачів, таке ставлення не скрізь однакове. В індустріальних країнах заходу 55% рекламних повідомлень споживачі отримують саме з реклами у ЗМІ. Реклама брендів потрапляє переважно на національні канали телебачення — там вона ефективніша. Тоді як заклади роздрібної торгівлі у регіоні роблять і робитимуть наголос на рекламі у місцевих виданнях. Зацікавлений читач, ознайомившись з останніми подіями у його місті, обов’язково шукає інформацію, в якому магазині і на який товар оголошено знижку.
Немало підприємців ставляться до реклами як до витрати, не маючи гадки проте, що реклама допомагає створити або зміцнити ринок збуту, запропонувати новий товар чи послугу, заанонсувати відкриття нового магазину чи початок нового кредитного проекту. Водночас більшість усе ж усвідомлює, що всього одна реклама у місцевій газеті досягне значно більше потенційних споживачів, ніж увесь торговельний персонал їхнього закладу за цілий день.
Економісти зауважують для обраного товару чи послуги у певний день існує мікроскопічний ринок. Скажімо, дослідження у США показало, що лише 20 осіб зволіли б купити удень опитування килимове покриття для підлоги. І неважливо, що покриття чудове за якістю або ціна дуже низька. Як правило, покупців надзвичайно мало, і цей означає мікроскопічний ринок. І через це рекламодавці змушені вибудовувати тривалі рекламні програми за допомогою пресових видань. Ось річ, до якої люди

104
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
звертаються майже щодня — газети, — пише американський дослідник Стівен Ван Остен. — Телебачення і радіо мають значно більшу аудиторію, але реклама там набагато дорожча і справляє ефект тільки після серії повторювань».
Рекламний план має бути спрямований не на економію коштів рекламодавця, а на збільшення кількості відвідувачів у його закладі. Тому купон зі знижкою 5 гривень один раз на тиждень принесе результат значно більший, ніж лише втрата
50 гривень з десяти покупців. Згідно з дослідженням, власники торговельних закладів США витрачають на рекламу все- редньому 4,4 відсотка від обсягів продажу.
Специфікою вітчизняного інформаційного простору є рекламні публікації у формі журналістських матеріалів. Тут реклама представлена більшістю журналістських жанрів рекламна замітка про нову послугу мобільного зв’язку від компанії
«Київстар», рекламний репортаж з відкриття нового пивзаводу компанії рекламне інтерв’ю з політичним діячем, кандидатом у депутати парламенту. Найчастіше до цього підвиду вдаються при підготовці політичної реклами та реклами брендів (визнаних торгових марок. Суворими є мовно-стилістичні вимоги до оформлення рекламного тексту. Він вписується у таке кліше Цей продукт принесе вам користь. тому що в нього такі риси. застосовувати його таким чином. і ось як легко його придбати».
Рубриковані рекламні оголошення більше поширені у регіональних і місцевих виданнях. За світовими пресовими тенденціями, саме цей вид дає до однієї третини рекламного бюджету видання. Загальною вимогою до рубрикованих рекламних оголошень є стала кількість рубрик (Продаю, Купую, Нерухомість, Оргтехніка тощо) і дотримання порядку розміщення рубрику газеті. Це підвищує ефективність рубрикованої реклами.
Контроль за роботою персоналу передбачає облік результатів журналістської праці. Як правило, керівники редакцій встановлюють кількісну норму матеріалів на тиждень або місяць. У

Уроки з журналістської практики
105
кореспондента щоденної газети нормою може бути 5 матеріалів інформаційних жанрів (заміток, звітів, репортажів) плюс на місяць, умовно кажучи, аналітично-публіцистичних матеріалів статті, огляди, рецензії, портретно-нарисові інтерв’ю тощо. В деяких редакціях норму становить певна кількість тисяч знаків опублікованих матеріалів. В інших старанним журналістам, які проте друкуються мало, нараховують певну кількість балів за участь у інших важливих видах діяльності підготовка до друку матеріалу позаштатного автора, підготовка і організація редакційного круглого столу, участь у редакційній кампанії, відстоювання інтересів редакції у суді і т.д. Йдеться про запровадженя
бальної системи обліку
результатів, що дозволяє враховувати якісний бік журналістської праці.
Стимулювання працівників редакції поділяється на матеріальне і моральне. З матеріальним зрозуміло — премії за підсумками року, місяця і навіть тижня. Формами матеріального стимулювання є переведення на вищеоплачувану посаду, виплата підвищеного гонорару, нагородження путівкою на відпочинок тощо. Не менший ефект інколи справляє моральне стимулювання. Журналістові, замість виконувати редакційні завдання, можуть надати право вести персональну рубрику або одноразово відпустити на кілька днів для підготовки матеріалу на давно облюбова- ну тему. Деякі газети зберігають традицію «Дошки кращих ма-
теріалів
» за підсумками тижня, місяця, півріччя. Рішення про таке моральне заохочення приймає редколегія або редакційна летючка — регулярні збори персоналу. Стимулювати необхідно працю не лише творчої частини колективу, алей комерційної і технічної. Оскільки важливе визнання заслуг колективу, а не лише чеснот окремої особистості, прогресивні керівники можуть простимулювати роботу цілого відділу — скажімо, за найбільшою кількістю матеріалів на дошці пошани, за кількістю премій тижня, кількістю відгуків на матеріали відділу у редакційній пошті.

106
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал