Уроки з журналістської практики Київ 2009 ббк ч 612. 1я 73-1 Рецензенти




Pdf просмотр
Сторінка8/11
Дата конвертації11.11.2016
Розмір2.84 Kb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
3. Змістове наповнення
періодичного видання
Стрімкий розвиток вітчизняного ринку друкованих видань призводить до появи нових і зникнення відомих газеті журналів. Одним з ключових факторів успішного функціонування видання є саме змістове насичення інформаційного продукту. У цьому параграфі узагальнено рецепти відбору матеріалів у новинному морі за сучасної доби переходу від інформаційного вибуху до інформаційного перевантаження. Що є найкращим підбором інформації у пресі Запитання вічне, відповідь мінлива. Оптимальний зміст для однієї газети може не підходити для іншої. І те, що було відмінно кілька років тому, тепер уже вимагає змін, бо потреби і запити читача постійно змінюються.
Журналісти і редактори повинні постійно крокувати в ногу з читачем. Інколи у редакційному колективі нарешті відважуються на зміни, але виявляють, що читачі змінилися набагато сильніше. Наприклад, у сімдесятих-вісімдесятих роках минулого століття у індустріальних країнах Заходу почали масово виходити на роботу жінки, і від великої соціальної групи домогосподарки відкололася значна частина жінок, зайнятих у суспільному виробництві. Газети на Заході у своїй більшості не відповіли на зміну попиту та інтересів цієї групи. Саме тоді виникла велика група жіночих спеціалізованих журналів, які б читали ділові жінки у вільний час від фірмі офісів. Читачі центральних київських газеті провідних регіональних видань очікують на повний набір подій в Україні, світі, місті і області і на додачу спеціалізовані сторінки, що висвітлюють культуру, спорт, економіку і т. п. Наприклад, міська чи районна газета широко висвітлюватиме події міста чи району, її читачів менше цікавлять міжнародні

Уроки з журналістської практики
107
проблеми. Але це лишена перший погляд. Звичайно, місцеву газету не цікавлять подробиці перестрілок у Єрусалимі чи перипетії політичного життя перехідного уряду Іраку. Але ось міжнародні інформаційні агенції повідомляють про зростання цінна зерно пшениці (варіанти сухе молоко, цемент, мінеральні добрива. Уважний редактор місцевого видання знає, що його регіон спеціалізується на вирощуванні пшениці (має завод, що експортує добрива, і тому перехоплює з потоку новин саме цю інформацію для своїх читачів. Далі планується коментар економічного оглядача, інтерв’ю у місцевих виробників тощо.
Суттєвий вплив на підбір матеріалів для успішного періодичного видання справляє поняття інформаційної їдальні. Воно пердбачає, що читач сам має право обрати з газетної або журнальної шпальти страви собі до смаку, а завдання журналістів і редакторів — запропонувати якнайширше і розмаїте меню, яку хорошій їдальні можна вибрати 3-4 варіанти обіду. Якщо ж щоразу частувати читача одноманітними борщем і котлетами, є загроза незабаром цього читача втратити. Саме тому не існує поняття пересічний читач, яке інколи можна почути на редакційних летючках навіть у поважних газетах. Кожний читач має індивідуальні запити, і серйозно настроєне керівництво видання докладатиме зусиль, щоб їх задовольнити. Виграють ті редакції, які роблять видання, розраховані нарізні категорії читача, від пенсіонерів до школярів, — писав у цьому зв’язку В. Здоровега.
Для експерименту візьмемо впливовий тижневик Дзеркало тижня. За розрахунками швидкості читання (1,5 хвилини на 1 стандартну сторінку тексту) шпальту формату А приблизно сторінок тексту) читач опрацьовує за 21 хвилину. Отже, на прочитання 24 шпальт всього свіжого номера газети Дзеркало тижня читачеві необхідно витратити годин Переважна більшість читачів не може собі дозволити такої витрати часу. Серед великої кількості інформаційних страв

108
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
у меню цього тижневика читач обере 2-3 собі до вподоби, і його інформаційний попит буде цілком задоволений.
«Процес ідентифікації журналістики і суспільства прямо пов’язаний з наявністю державної національної ідеї, зрозумілої ідеології. У 19 столітті плановою була концепція офіційної народності, за часів радянської влади — партійність, а сьогодні вакуум, — писав професор Володимир Шкляр. — Саме тут з культурною традицією, ментальністю народу сталися найсерйозніші втрати замість колективності, соборності
— індивідуалізм, наполегливо впроваджується ідея збага-
чення як мети існування
» (курсив наш. У суспільстві утверджується ідеологія індивідуалізму, коли метою людини стає насамперед досягнення особистого добробуту, і періодичні видання миттєво реагують на цю зміну. З’являється водночас до десятка спеціалізованих видань, кредо яких — навчити вас робити гроші, винам заплатите, а ми вам покажемо, як заробляти і т.п. Змінюються елементи змістового наповнення у виданнях загального інтересу. Показовою у цьому зв’язку є рубрика Гроші у Газеті по-українськи». Героєм великого матеріалу цієї сторінки може стати сільський школяр, який за 5 гривень виорює городи пенсіонерам, збираючи гроші на купівлю мобільного телефону або навчання в університеті. І саме такий критерій має перспективу з огляду на міжнародну практику. Відомо, що найчитабельнішими сторінками газети є перша і остання — деякі споживачі навіть мають звичку починати читання з останньої сторінки. У багатьох місцевих виданнях США остання сторінка віддана не кросвордам і анекдотам, а саме діловій інформації, цікавій, звісно, не банкірам, а переважній більшості читацької аудиторії.
Наступна риса у змістовому наповненні видання — співвідношення нейтральних, похвальних, критичних матеріалів. За деякими дослідженнями, частка останніх повинна становити близько однієї чверті змісту видання. Якщо менше, ніве-

Уроки з журналістської практики
109
люється така важлива функція преси, як критики і контролю. Якщо більше, утворюється надлишок негативної інформації, який емоційно знесилює, вбиває читача.
Розгляньмо приклад провідної американської газети «Нью-
Йорк таймс». Безумовно, редактори і кореспонденти застосовують визнані критерії новини, коли підшукують варті уваги американського читацького загалу теми для матеріалів
— криваві перевороти, міжплеменні сутички, зловживання владою, дивні звичаї. Чимало країн не з’являються в американському інформаційному просторі доти, докине можна подати матеріал, з якого американському читачеві можна пояснити суть події. Якщо подія занадто складна, її не висвітлять, якщо для Сполучених Штатів вона не несе значних наслідків. Отож натрапляємо на матеріали про жертвоприношення тваринна Тайвані, явище жіночого обрізання у Африці, побиття камінням диявола у Мецці, відвернення державного перевороту у Катарі, життя наркобаронів у Латинській Америці, військова хунта у Сьєрра-Леоне, геноциду Руанді, етнічні чистки у Косово, викрадення дітей аборигенів у Австралії та чимало інших моторошних тем. Ці матеріали легко продаються вони розповідають американцям, якою небезпечною є решта Всесвіту. Преса Америки викладає новини так, щоб підтвердити вищість Сполучених Штатів і нижчу якість інших країн. Вона пропонує страшні, інколи фантастичні розповіді просвіт, що загруз в анархії і хаосі, пропагуючи образ Американської фортеці як острівця цивілізації у морі політичного варварства
1
Другим критерієм підбору є матеріали, легко зрозумілі для читача. У рамках університетського курсу студенти-журналісти добре засвоюють жанрову палітру як інструмент підвищення якості публікацій. Розгортаючи неякісні газети і журнали, натрапляє
Шлапаченко Д. Підбір новині їхній виклад зміна моделей в американських мас-медіа. — Віче, №3-4, 2006.

110
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
мо на два інтерв’ю у рубриці культурно-мистецької тематики або забиту одноманітними звітами спортивну сторінку. Опанувавши групами жанрів — інформаційні, аналітичні, худож- ньо-публіцистичні, можна порушити питання — а яка з них найважливіша для змістового наповнення видання У рекомендаціях Всесвітнього комітету свободи слова наголошується на першорядній значимості саме інформаційних жанрів, очевидно, з огляду на перше місце функції інформування у переліку функцій преси. Кореспондент, оглядач, редактор віддають належне аналітиці, не забувають про публіцистику і сатиру, але насамперед дбають, щоб читач отримав більше новин. Найкраща аналітика і публіцистика тісно пов’язана з оперативними новинами або з’ясовує, що робиться під поверхнею, а також прагне зібрати на перший погляд розрізнені факти, які виявляються частиною важливого цілого, — зазначають у цьому зв’язку автори колективного журналістського посібника, що витримав три видання. Цікавий елемент змістового насичення видання пропонує відомий журналістикознавець В.Здоровега — популярність ав- тора-журналіста. Саме цей критерій спрацьовує для підбору інформації на останню сторінку Газети по-українськи». Відома у публіцистиці особистість — Микола Рябчук, Микола Несенюк, Андрій Бондар, Світлана Пиркало, Віталій Жежера (неодмінно матеріал супроводжує портрет публіциста) — може писати про малозначущі події, але все одно він матиме успіху читачів. Скажімо серед читачів газети «Сегодня» існує сегмент шанувальників суперечливо-скандального публіциста Олеся Бузини, матеріали якого виступали суттєвим чинником приваблення споживача.
Важливу роль у змістовому наповненні відіграють фотоілюс- трації удрукованому виданні. Першоосновою якісної фотоілюс- трації є робота фотокореспондента. Якщо він не зробить якісний знімок, майже неймовірно, щоб ілюстрація гарно виглядала на газетній шпальті. У редакції газети відповідальними за підбір фотоілюстрацій є працівники секретаріату, проте вимога пода-

Уроки з журналістської практики
111
вати шпальту або матеріал з ілюстраціями може висуватися до заввідділу і навіть кореспондента (скажімо, власкора у регіоні. Через це кожний член творчої частини редакційного колективу повинен розуміти, що являє собою якісний знімок. Існують своєрідні чинники приваблення читацького інтересу а) діти б) тварини в) популярні, зіркові особистості г) гумористичні ситуації д) незвичні сюжети (за допомогою технічних засобів фотомайстра — кут зйомки, лінзи та ін.); е) гра кольорів.
Ці чинники справедливі для ілюстрування усіх шпальт, від першої до шіснадцятої чи двадцять четвертої. З огляду нате, що кожна сторінка повинна мати від однієї до трьох фото- чи інших ілюстрацій, кожний випуск періодичного видання може вимагати до кількох десятків якісних фотознімків. Тому деякі знімки можуть лише побіжно бути пов’язані з темами журналістських творів і виступати як окремий яскравий журналістський виступ. Ми з’ясували перший, сюжетний бік журналістського знімка, його задум. Далі йде втілення зі своїми композиційними канонами. Критеріями підбору фотоілюстрацій різні джерела подають такі а) рух б) наявність людей у знімку в) обмеження кількості людей (до 3-4 осіб г) щільність композиції знімку д) крупний план людей, що виражає емоції (лагідність, радість, гнів, розгубленість тощо).
Вимогами до підписів під фотоілюстраціями є використання форми теперішнього часу для дієслів. Минулий час дієслова використовується лише у додатковій інформації текстівки. Зайвими словами єна знімку, зверху вибачите і тому подібне. Іншою ключовою вимогою є дотримання жанрових критеріїв до ілюстративних матеріалів (фотоінформація, фоторепортаж, фотозамальовка). Текст, що коментує високохудожній знімок, , повинен бути таким же образним, промовистим, лаконічним. Деякі видання — Дзеркало тижня, Україна молода, Голос України та інші виділяють під

112
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
такі фотознімки цілу шпальту найхарактерніших подій тижня, року, Олімпійських ігор, чемпіонату світу з футболу тощо. Такі промовисті фотоілюстрації виносяться на першу шпальту і стають своєрідним заспівом номера. Нерідко безадресні, вони опосередковано поглиблюють текст, загострюють порушену в ньому проблему. Навіть більше фотографія, незважаючи на телебачення з його потужним відеорядом, є основою спеціальних періодичних видань, скажімо, рекламно-розважальних. Існують своєрідні правила для редакторів щодо того, як обрізати знімки. Редагування фотоілюстрацій включає обрізку порожнього простору і елементів, які випадають з композиційного центру (якщо у груповому знімку двоє людей дивляться у об’єктив, а третій десь убік обріжте третього. Не слід обрізати частини голови — підборіддя, вухатім я. Редагування знімків може бути спрямоване на привернення уваги читача незвичайним розміром фотоілюстрації. Вертикальний знімок завширшки всього водну газетну колонку, а заввишки
25 сантиметрів, і навпаки, заверстаний на шість колонок знімок заввишки всього 5 сантиметрів, дають простір для оригінального дизайну. Стрілочки дають змогу впізнати потрібну людину у груповому знімку. Замість обрати один портрет для газетного матеріалу про знаменитість (наприклад, звіту з прес- конференції, редактор може дати стрічку — серію портретів з різним виразом обличчя. Цим елементом газета виграє у телебачення, яке швидко прокручує подію, тоді як друковане видання фіксує експресію на обличчі. Портрети у стрічці, щоправда, повинні бути зроблені з однієї відстані.
Поступові зміни у насиченні газетно-журнальних шпальт завжди кращі, ніж радикальна зміна концепції. Різка зміна направленості і структури відбиває у видання найвірніших читачів. Редактори повинні тримати на контролі, чому, за які риси насамперед читачі передплачують або купують їхнє видання.

Уроки з журналістської практики
113
4. Морально-етичні аспекти взаємин
у журналістському колективі
Дослідники визначають три стилі редакторського керівництва. Насамперед розгляньмо авторитарний стиль. Справді, немало студентів-журналістів після проходження ознайомчої, навчальної, виробничої практики звітують про знайомство з керівником цього типу. З’ясуймо риси такого стилю і перспективи такого видання, щоб журналіст міг вчасно розпізнати авторитарного керівника і вжив заходів відповідно до власної ситуації.
Редактору авторитарного стилю властиві- одноосібне розпорядництво;
- нетерпимість до критики- різкість і грубість у спілкуванні з підлеглими.
Прагматичний погляд дозволяє побачити наслідки управління редакції авторитарним керівником. Журналісти за таких умов працюють скуто, без творчої ініціативи. Працівники почувають себе неповноцінними, оскільки до їхньої думки не прислуховуються. Колектив розкладається на виразні антагоністичні групи — улюбленці і невгодні, тому що матеріальне і моральне стимулювання персоналу редактор здійснює винятково на власний розсуд.
Протилежним полюсом авторитарного керівництва є лібе-
ральний
стиль редактора. Передусім такий редактор не втручається у вирішення виробничих проблем. На летючках він не висловлює своєї думки, оскільки часто її навіть і немає влучно зазначає дослідниця Л. Андрієнко. За таких умов події у редакції розвиватимуться за двома сценаріями:
а) яскраві творчі особистості видання беруть його випуск під свій контроль;

114
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
б) керівництво захоплюють нечесні люди — кар’єристи, здирники, «джинса» (жаргонізм, що виник у журналістському середовищі на початку 21 століття на позначення явища журналістики під комерційне замовлення, замовної журналістики як результатна шпальтах видання запанує сірятина і прихована реклама, а у виробничому процесі — безвідповідальність і безладдя.
Метою сучасного керівника періодичного видання повинен бути демократичний стиль, і перелічені нижче риси дозволять керівникові ЗМІ, як нинішнім, такі майбутнім, вдосконалитися по кожному окремому напрямку. Отже, це. Колегіальність прийняття рішень. В багатьох питаннях демократичний керівник опирається на думку персоналу.
2. Пошук позитивного в підлеглих. Навіть якщо журналіст належить до менш продуктивної відсоткової більшості колективу (про це трохи нижче, редактор демократичного стилю має оптимістичний підхід до підлеглого, навіює йому думку на зразок ти можеш більше, ніж думаєш. Пошук позитивного в підлеглих полягає у комбінуванні вимогливості і турботи про колег. Заохочення творчої ініціативи. Він сам до питань підходить творчо, а також постійно підкидає ідеї завідувачам відділів і журналістам. Прикметно, що ініціативність і діловитість керівника передається всьому персоналу. Правдивість. Демократичний керівник постійно інформує колег про фінансово-економічний стан видання, взаємини з видавцем, стратегічні перспективи, а також актуальні політичні, соціально-економічні та інші проблеми і напрямки, почуті на консультаціях і формальних або неформальних нарадах у верхах. Відкритість. Редактор демократичного стилю не приховує від колег, над яким питанням він сьогодні працює. Вся

Уроки з журналістської практики
115
його діяльність — політика відкритих дверей. Нехай усі підлеглі знають, що його турбує, і хто і чим може допомогти. Керівництво по совісті. Сумління як етична категорія визначається як вища форма здатності особи до морального самоконтролю. І воно скеровує керівника непросто нате, щоб заслужити повагу в очах персоналу, а нате, щоб служити певним вищим ідеалам — соціальної справедливості, свободи слова та інших.
Перед тим, як класифікувати типи творчих працівників у редакції, згадаймо правило 80/20. Це принцип Парето — італійського економіста, вперше описаний 1895 року. Йому підлягає будь-яка сфера діяльності в економіці. Наприклад,
20% праці гарантують 80 % результату. 20 % матеріалів вашої газети чи журналу прочитає 80% відсотків читачів. 20 % рекламодавців дають 80% вашої реклами і т.д. Підкреслимо думку, що він справедливий і для продуктивності праці в окремих членів журналістського колективу авторами 80% матеріалів видання є 20% журналістів. Вирізняють такі неформальні групи творчих працівників у редакційному колективі. Насамперед, виходячи з принципу Парето, це ударна сила — кілька самовідданих працівників, що їх можна навіть розбудити серед ночі і доручити важливе редакційне завдання. Вони виконають його вчасно і високопрофесійно.
Друга група в жартівливо-іронічній класифікації — «сиду- ни». Такі ніколи не запізнюються на роботу і зникають точно з кінцем робочого дня. Не звикли думати і не вважають це за потрібне. Без ентузіазму працюють з позаштатними авторами. На всі власні матеріали у них заготовлені заштамповані слова і словосполучення. З методів збору інформації для своїх матеріалів віддають перевагу найпростішому — інтерв’ю по телефону.

116
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
Третій типаж — балакуни, або ж коридорні журналісти. Їхні прізвища рідко з’являються на сторінках видання. Зате в розпал роботи над номером вони залюбки влаштовують тривалі перекури та «кофі-брейки» в коридорах чина сходових маршах — подалі від очей керівництва. Водночас на виробничих нарадах — літучках, планірках можуть досить активно виступати, особливо з критикою. Потім і далі байдикують, не намагаючись виправляти те, що піддавали критиці.
Подана характеристика має практичну цінність. Вона дозволяє керівній ланці періодичного видання швидко ідентифікувати малопродуктивних журналістів і частково або тимчасово скорочувати їхні посадові оклади і гонорари для оптимізації витратна винагороду за працю і стимулювання працьовитішого персоналу.
Серйозною, майже вічною проблемою міжособистісних взаємин у редакційному колективі є редагування матеріалів колег-журналістів редактором, завідувачем відділу, відповідальним співробітником. Буває так, що після публікації соромно дивитися в очі героям. В їхню пряму мову дописані слова і вирази які зовсім їм невластиві ділиться думками про результати редакторської правки своїх матеріалів один журналіст. На практиці може статися таке. Кореспондентові доручили терміново зв’язатися з посольством певної держави у Києві і взяти коментар про раптову міждержавну конфліктну ситуацію. Телефони посольства не відповідають, через двадцять хвилин — термін здачі номера, тому кореспондент відправляє до свого матеріалу про коментарі довкола конфлікту лише два речення На момент виходу газети, на жальне вдалося взяти коментар у представників посольства держави іксу Києві — телефон видавав довгі гудки. Мабуть, обідня перерва. Редактор ставить заголовок А в посольстві довго обідали…» Кореспондентові після такої правки буде важко звертатися до посольства в подальшому — не пояснювати ж

Уроки з журналістської практики
117
його представникам, що, мовляв, сарказму заголовку — справа рук редактора.
Другий аспект неналежної редакторської правки — з критичної публікації можуть зникати факти і прізвища. Це вже справжній вияв політичної, корпоративної чи іншої цензури. Ось чому у міжнародних професійних стандартах журналістики зазначено як принцип Редагування — процес, який повністю базується на діалозі автора з редактором матеріалу, тому будь-яка правка повинна бути узгоджена між ними. Ще одне неписане правило журналістської етики, що стосується редагування, гласить: відповідальність за матеріал несе автора не редактор сторінки чи всього видання. Ось чому запопадливе редагування — а деякі занадто педантичні редактори навіть переписують матеріали — неприйнятне. Редактор не повинен нав’язувати кореспондентові власних думок, логіки, висновків. Він редагує автора, лише коли явні стилістичні та інші помилки, коли думки є нонсенсом, коли нерозкрита тема публікації, коли публікація шкодить репутації видання.

118
М. Недопитанський, М. Карась, В. Ільченко
Урок 3. Стандарти агенційної журналістики
1. Техніка написання агенційної замітки
Замітка є головною формою подачі інформації в роботі інформагентства. В основі замітки лежить соціально значуща інформація, тобто така, що цікавить достатньо велику кількість людей. Перед написанням замітки автор повинен замислитися над питанням, ПРО ЩО він писатиме, інакше кажучи, яку ідею покладе в основу замітки. Якщо ідей кілька, їх доцільно розбити на кілька заміток, а не намагатися вмістити водну. Водночас не слід надмірно дробити інформацію якщо в основі заміток лежить інтерв’ю або прес-конференція, не варто кожному новому висловлюванню присвячувати окремий матеріал — краще розбити висловлені думки на кілька блоків, на основі яких сформувати замітки. Наприклад, ви побували на прес-конференції чиновника, який займається ціновою політикою. Він повідомив таке з наступного місяця ціни на хліб зростуть на 10 відсотків (з відповідною аргументацією молоко подорожчає на 8 відсотків імпортне масло коштуватиме у півтора раза більше ніж вітчизняне Росія запровадила експортне мито на нафту Лисичанський нафтопереробний завод зупинив роботу у зв’язку з відповідним подорожчанням російської нафти зменшено перелік товарів народного споживання, щодо яких держава регулює ціни. Якщо вся ця інформація належно аргументована, на ній можна побудувати три замітки про змінив цінах на продукти харчування (хліб, молоко, імпортне масло, про запровадження Росією експортного мита на нафту й відповідні наслідки в Україні про зменшення переліку регульованих цін.

Уроки з журналістської практики
119
Отже, по-перше, інформація має бути соціально значущою, по-друге — справді новиною, по-третє, чітко сформульованою й належно аргументованою. Інформація, що не відповідає цим критеріям, не може бути оформлена в замітку. Класифікувати соціально значущу інформацію непросто. Можна виділити такі її види.
Події за участю великої кількості людей. Йдеться про катастрофи, стихійні лиха, війни, міжетнічній соціальні конфлікти тощо. Такі новини завжди пріоритетні в повідомленнях світових інформаційних агентств. До цієї групи можна також віднести правові акти та дії влади, які стосуються багатьох людей (закони, постанови, укази, різні обмеження, наприклад, на ввезення якихось типів автомобілів, пільги тощо. Крім влади, дії, які стосуються великої кількості людей, можуть чинити й інші особи чи групи осіб. Скажімо, шахтарі влаштовують пікет, перешкоджаючи рухові транспорту, або погрожують таким пікетом, авіакомпанія налагоджує випуск нового пасажирського літака, відкривається новий завод тощо.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал