Уроків із зазначеного предмета для 7-го класу загальноосвіт ніх навчальних закладів відповідно до чинної програми




Pdf просмотр
Сторінка2/5
Дата конвертації10.11.2016
Розмір0.56 Mb.
ТипУрок
1   2   3   4   5
V. закріплення вивченОгО матеріалу

;
Обговорення ситуації
Для давньогрецького філософа й математика Піфагора здоров’я учня було таким самим важливим, як і його знання.
Як ви вважаєте, чому?
Слайд № 5
Учитель вислуховує відповіді учнів.

19
— Яке значення для здоров’я мають правила здорового способу життя?
— Наведіть аргументи на користь здорового способу життя.
— Доведіть, що спосіб життя впливає на здоров’я.
Далі пропонується практична вправа, робота над якою розпочинається на цьому уроці, а її результат буде презентова- ний на наступному уроці. Учитель пропонує сформувати робо- чі групи для створення соціальної реклами про здоровий спосіб життя.
Після формування груп кожна з них обирає собі керівни- ка і складає план спільної роботи. Група визначає, який вид реклами обрати і яку сторону здорового способу життя рекла- мувати, розподіляє обов’язки всіх членів групи.
Вправа № 1 «Створення соціальної реклами
про здоровий спосіб життя»
Мета: навчитися створювати різні форми соціальної реклами про здоровий спосіб життя.
Хід роботи
1. Визначте, який вид реклами ви хочете використову- вати (плакат, білборд, сценарій зйомки рекламного відеоро- лика, вірш, лозунги тощо).
2. Визначте, який бік здорового способу життя ви хоче- те рекламувати (той, що поліпшує фізичне здоров’я, або со- ціальне здоров’я, або психічне і духовне здоров’я).
3. Підготуйте матеріал, який свідчить про те, що такий спосіб життя є корисним для здоров’я.
4. Підготуйте: плакат або опис білборда, якщо ви обрали плакат або білборд, сценарій зйомки рекламного відеоролика, якщо ви обрали відеоролик, напишіть вірш, якщо обрали са- ме його, або текст лозунгів.
5. Презентуйте вашу рекламу в класі.

20
6. Порівняйте свою рекламу з тією, яку підготували ва- ші однокласники.
7. Зробіть висновки.
VI. дОмашнє завдання
Прочитати параграф підручника, виконати відповідні завдання в робочому зошиті, групам підготувати презентації соціальної реклами про здоровий спосіб життя.
VII. підбиття підсумків урОку

;
Підсумкова бесіда
— Яке значення для здоров’я мають правила здорового способу життя?
— Наведіть аргументи на користь здорового способу життя.
— Доведіть, що спосіб життя впливає на здоров’я.

;
Словничок до уроку
Здоровий спосіб життя — це індивідуальна система поведінки й звичок кожної окремої людини, що забезпечує їй потрібний рівень життєдіяльності, здоров’я і довголіття.
Зміцнення здоров’я — це процес, що дозволяє людям поліпшити своє здоров’я, а також посилити контроль за ним.
Урок № 3
Формування корисних звичок
і навичок. Значення життєвих принци­
пів для здоров’я
Мета: показати, як формуються корисні звички і навички; обґрунтувати зна- чення життєвих принципів для здоров’я; надати практичні навички самооцінки здоров’я; виховувати свідоме ставлення до збереження власного здоров’я.

21
Матеріали та обладнання: фотографії, плакати, ілюстрації, на яких зображені корис- ні звички і навички, життєві принципи здоров’я, ростомір і під- логові ваги для виконання вправи, комп’ютерна презентація MS
PowerPoint.
Поняття: корисні звички, корисні навички, принципи здоров’я, самооцінка здоров’я.

Тип уроку: комбінований (засвоєння нових знань, практична вправа).
Хід уроку

I. Організаційний мОмент
II. актуалізація ОпОрних знань
Урок починається з презентації соціальної реклами про здоровий спосіб життя. Кожна група презентує свою рекламу.
Потім відбувається обговорення та порівняння змісту й зо- внішнього вигляду презентацій. Можна обрати журі, у якому будуть по одному представнику з кожної групи. Журі визна- чить, яка реклама була найкращою. Можна обрати кращу рекламу для того, щоб показати її на рівні школи, в інших класах.
III. мОтивація навчальнОї діяльнОсті

;
Обговорення ситуації
Школяр звик читати в транспорті. Він захоплено читає в тролейбусі, автобусі, трамваї. Чи можна цю звичку вважати корисною?
Учитель вислуховує відповіді учнів і дає коментар, звер- таючи увагу на те, що в кожної людини є якісь звички, ко- рисні або шкідливі, але вони не з’являються раптово, а фор- муються протягом певного часу і на це треба зважати.
Слайд № 1

;
Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку

22
IV. вивчення нОвОгО матеріалу
1. Як формуються корисні звички і навички

;
Розповідь учителя з елементами бесіди
Кожен з нас у процесі життя накопичує знання і виробляє певні вміння. Наприклад, уміння читати, рахувати й писати.
Якщо людина якимось умінням користується часто, то починає автоматично здійснювати певні дії. У неї з’являється навичка.
Наприклад, спочатку школяр здобуває вміння писати. Потім за допомогою частих вправ здобуває навичку письма, тобто по- чинає робити це автоматично. Навички з’являються протягом життя і становлять основу поведінки.
— Наведіть приклади навичок, які є у вас.
— А чи відрізняються навички від звичок?
Учитель вислуховує відповіді дітей і звертає увагу на те, що навички треба відрізняти від звичок. Навичка формується в результаті постійних вправ, потім розвивається і вдоскона- люється. А звичка з’являється при простому багаторазовому повторенні однієї й тієї самої дії протягом більш-менш трива- лого часу. Вона не розвивається і не вдосконалюється. Вона просто є.
Слайд № 2
Звичка — це поведінка, образ дій, схильність, що стали для людини звичайними, постійними.
Наприклад, людина торкається мочки вуха, якщо про щось задумалася. Постійне повторення цієї дії перетворює її на звичку. До звичок можна також віднести манеру підкида- ти голову для того, щоб прибрати чубок з чола, або манеру сутулитися при ходьбі, або гризти нігті від хвилювання.
Будь-яка дія, якщо ви її багаторазово повторюєте, може перетворитися на звичку. Якщо це корисна дія, то формується корисна звичка. Але можуть формуватися і шкідливі звички.
Розрізняють прості і складні звички. До складних від- носять здатність цінувати час, дотримуватися режиму дня,

23
доводити розпочате до кінця. А до простих звичок можна віднести, наприклад, звичку завжди класти на місце необ- хідні предмети або збирати портфель відразу після приготу- вання уроків.
Давайте разом складемо схему, що ілюструватиме якими можуть бути звички.
Слайд № 3

;
Обговорення ситуації
Микола звик вітатися при зустрічі з іншими людьми, а Галя завжди грубо відповідає, коли до неї звертаються.
До яких наслідків призводить така поведінка? Чи є вона ко- рисною для здоров’я цих школярів? Якої поведінки будете дотримуватися ви?
Слайд № 4

;
Розповідь учителя з елементами бесіди
— Наведіть приклади звичок, які допомагають нам у житті.
Учитель вислуховує відповіді дітей і звертає увагу на те, що звичка дивитися під ноги допомагає нам уникнути травм
і переломів. Звичка зупинятися біля дороги, дивитися ліворуч
і праворуч перед тим, як перейти її, рятує нам життя. Звичка вітатися і привітно усміхатися робить нас привабливими для
інших людей. Звичка мити руки перед їдою вберігає нас від
інфекційних захворювань. Звичка піднімати руку, якщо хо- чеш щось запитати або сказати на уроці, допомагає успішно вчитися.
— Як на ваш погляд з’являються корисні звички?
Учитель вислуховує відповіді учнів і дає коментар про те, що корисні звички з’являються не відразу, а після три- валого повторення дії. Наприклад, якщо школяр один або два рази зробив уранці зарядку, то звичкою це не стане. А от якщо він займається зарядкою протягом року, то це може стати звичкою. Звички — це риси поведінки, які стали ва- шою потребою.

24
Давайте разом складемо схему, яка показуватиме при- клади корисних звичок.
Слайд № 5
2. Значення життєвих принципів для здоров’я

;
Фронтальна бесіда
— У чому, на ваш погляд, полягає значення життєвих принципів для здоров’я?
— Що буде, якщо життєві принципи здорового способу життя залишаються тільки на словах?
— На яких принципах ґрунтуються правила здорового способу життя?
Давайте пригадаємо схему, що ілюструє принципи здо- рового способу життя.
Принципи здорового способу життя:
„
„
принцип забезпечення раціонального харчування;
„
„
принцип підтримування оптимального рухового режиму;
„
„
принцип загартовування;
„
„
принцип дотримування правил особистої гігієни;
„
„
принцип формування в себе вольових якостей;
„
„
принцип інтелектуального, морального і духовного роз- витку.
Слайд № 6

;
Обговорення ситуації
Існує проблема, яка полягає в тому, що шкідливі звички формуються швидше і легше, ніж корисні. Як ви гадаєте, що може допомогти формуванню корисних звичок?
V. закріплення вивченОгО матеріалу
Пропонується практична вправа, яка включає дві части- ни: визначення стану організму за допомогою суб’єктивних показників і визначення індивідуальних показників фізично-

25
го здоров’я за допомогою об’єктивних показників. Для про- ведення другої частини вправи було б доцільно організувати роботу в парах.
Вправа № 2 «Самооцінка здоров’я»
Мета: навчитися проводити самооцінку рівня свого фізичного здоров’я.
Хід роботи
1. Визначення стану організму за допомогою суб’єк тив­
них показників.
Таблиця. Визначення рівня фізичного здоров’я організму за допомогою суб’єктивних показників
Показник
стану
Оцінка
«Добре» (4 бали) «Задовільно» (3 бали) «Погано» (2 бали)
Самопочуття
Гарне
Млявість, знесиленість
Слабкість, дратівли- вість, запаморочення
Сон
Спокійний, міцний, відновлюючий
Переривчастий, заси- пання через силу
Безсоння або підви- щена сонливість
Апетит
Нормальний або трохи підвищений
Знижений
Відсутній
Настрій
Життєрадісний, ба- дьорий, упевненість у своїх силах
Байдужість
Занепадницький
Бажання навча- тися
Велике
Помірне
Відсутнє
Працездатність Висока, гарна
Погіршена
Різко знижена
Біль у м’язах
Відсутній
Є, але швидко минає після душу, масажу
Тривалий
Підрахуйте загальну суму балів, отриману в результаті відповідей. Якщо сума балів становить:
від 26 і вище — стан вашого організму дуже гарний;
від 22 до 25 балів — гарний;
від 18 до 21 — задовільний;
від 14 до 17 — поганий.

26
2. Визначення індивідуальних показників фізичного
здоров’я.
Обладнання та матеріали: ростомір, підлогові ваги.
2.1. Вимірювання зросту.
Роззуйтеся й станьте на ростомір. Голову тримайте пря- мо. Зріст вимірюють за допомогою спеціальної горизонтальної планки ростоміра. Запишіть свій зріст у сантиметрах.
2.2. Визначення маси тіла.
Роззуйтеся й станьте на підлогові ваги. Запишіть масу тіла в кілограмах.
2.3. Визначення відповідності маси тіла зросту. Масу свого тіла поділіть на зріст у сантиметрах. Кожному санти- метрові зросту згідно з нормою відповідають 0,35–0,40 кг маси в хлопчиків і 0,38–0,43 кг маси в дівчаток.
Розрахунок за формулою: маса тіла (у кг) : зріст (у см) = ?
Або порівняйте свої дані з таблицею.
Таблиця. Показники розвитку підлітків
Зріст у сантиметрах
Маса тіла в кілограмах
Вік у роках
Показники для хлопчиків
143–158 36,7–49,1 12 149–165 39,3–53,0 13 155–170 45,4–56,8 14
Показники для дівчаток
146–150 38,4–50,0 12 151–163 43,3–54,4 13 154–167 46,6–55,5 14 3. Запишіть отриманий результат до таблиці:
Мій зріст у сантиметрах
Моя маса тіла в кілограмах
4. Зробіть висновок.

27
VI. дОмашнє завдання
1. Прочитати параграф підручника, виконати відповідні завдання в робочому зошиті, поміркувати над результатами самооцінки здоров’я.
2. Підготуватися до невеличкої наукової конференції
«Види імунітету».
Що треба знати всім учасникам міні­конференції
Проведення конференцій, семінарів, диспутів та дис- кусій на уроках основ здоров’я спрямоване не тільки на роз- ширення знань про основи здорового способу життя та спо- соби збереження здоров’я, а й на формування у школярів культури ведення дискусії, толерантності до думки іншої людини, розвитку мовлення, освоєння наукової термінології.
Важливо ознайомити школярів із правилами проведення конференцій, семінарів, диспутів та дискусій, пояснити, як повинен вести себе ведучий, доповідач, слухачі.
При організації таких заходів важливо виділити пра- вила для того, хто говорить, і того, хто слухає. Пропонує- мо варіант таких правил, які можна оформити у вигляді пам’ятки.
Правила для того, хто говорить
Той, хто говорить, повинен:
„
„
доброзичливо ставитися до співрозмовника. Він не має права у своїй промові наносити співрозмовнику образу або зневажливо ставитися до нього. Слід уникати пря- мих негативних оцінок особистості співрозмовника.
Співрозмовника треба поважати і звертатися до нього доброзичливо, не ставити у центр уваги власне «я», краще бути скромним в самооцінці і не нав’язувати ка- тегорично співрозмовнику власних думок і оцінок;
„
„
уміти грамотно переконувати співрозмовника, розумію- чи його точку зору;
„
„
уміти користуватися прийнятими в науковій дискусії мовними кліше. Наприклад, «Чи правильно я Вас розу- мію?», «Мені хотілося б уточнити Вашу точку зору»,

28
«Дозвольте заперечити Вам по суті питання», «З усього сказаного можна зробити такий висновок» і т. п.;
„
„
дотримуватися обраної теми для диспуту і не змінювати
її на іншу тему на свій розсуд;
„
„
слідувати логіці й стежити за тим, щоб висновок не су- перечив посиланням, щоб наслідки випливали з причин;
„
„
пам’ятати, що він бере участь у диспуті не один і його виступ може тривати від 45 секунд до 1,5 хвилини;
„
„
уміти використовувати у своїй промові спеціальні науко- ві терміни і розуміти їх значення;
„
„
пам’ятати, що слухач його не тільки чує, а й бачить.
Треба звернути увагу на жести, пози, міміку, загальну манеру триматися, культуру поведінки та культуру мов- лення. Необхідно обмежувати свою жестикуляцію, не розмахувати надмірно руками, не топтатися на місці, не повертатися до слухачів спиною і т. д.
Правила для того, хто слухає
Багатьом школярам здається, що слухати — це дуже просто і вчитися цього не треба. Можливо, саме тому багато хто з них слухає, але не чує. Тому правилам слухача треба приділити не менше, а можливо, навіть більше уваги, ніж правилам для тих, хто говорить.
Слухач повинен:
„
„
ставитися до мовця доброзичливо, з повагою і терпляче;
„
„
мати такт, терпіння і вміння вислухати уважно до кін- ця;
„
„
доброзичливо, шанобливо вислуховувати співрозмов- ника, не перебивати його, не збивати його з думки, не вставляти свої зауваження;
„
„
докласти зусиль, щоб зрозуміти мовця, причому зрозу- міти правильно;
„
„
вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на поставлене за- питання;

29
„
„
вести діалог, але при цьому не забувати, що не слід за- ймати весь часовий простір бесіди власними висловлю- ваннями.
Школярі повинні розуміти, що правила для того, хто говорить, і для того, хто слухає, тісно пов’язані, бо говорять
і слухають два повноправні учасники процесу спілкування, організованого в режимі конференції або дискусії. Вони та- кож повинні мати спільне уявлення щодо ведення дискусії.
Учням треба пояснити, що дискусія — це спосіб веден- ня обговорення, що полягає в змаганні учасників у доведен- ні істинності чи хибності висловленої думки. Думка, для обґрунтування істини чи хибності якої будується доказ, на- зивається тезою доказу. Учасник спору завжди повинен мати одну голов ну тезу. На доказ істинності чи хибності тези на- водяться інші думки.
На початку дискусії треба з’ясувати найбільш спірну дум- ку, а також тезу. Для цього потрібно перевірити, чи всі слова
і вирази тези цілком і чітко вами зрозумілі. Кожний важливий аргумент доказу треба розглядати окремо. Знайти і точно вка- зати, у якому саме пункті ви не згодні з тезою доказу (дум- кою) — значить установити пункти розбіжності в суперечці.
Мета спору може полягати у з’ясуванні істинності думки
(тези спору) або істинності доказів.
Усе, що говориться в дискусії, можна поділити на ва- ші доводи й аргументи супротивника. Необхідно вислухати, точно зрозуміти й оцінити всі доводи співрозмовника. Іноді варто лише уточнити його довід — і співрозмовник сам від- мовляється від свого аргументу, відчувши його слабкість.
Коли супротивник наводить який-небудь аргумент проти вашої думки, для захисту необхідно переконатися в тому, що довід цей правдивий, правильний і що він дійсно супере- чить вашій думці та несумісний з нею.
Важлива частина спору — це уточнюючі, інформативні запитання і висловлювання, прояснення значення того чи ін- шого слова, з’ясування, як розуміє його співрозмовник.

30
Якщо він розуміє слово інакше, то виникає суперечка про визначення слова. Слід пам’ятати, що дати цілком точне
і беззаперечне визначення можна далеко не для всіх слів.
Правила ведення спорів освоюються школярами посту- пово, і головне в цьому процесі — сама практика ведення дис- кусії.
Деякі правила ведення спору
„
„
Сперечайтеся тільки про те, що добре знаєте.
„
„
У суперечці зберігайте спокій і повне самовладання.
„
„
Ретельно і чітко з’ясовуйте тезу і всі головні доводи — свої й супротивника.
„
„
Відводьте всі доводи, які не стосуються справи.
Іноді людина не дає співрозмовнику говорити, постійно перебиває його, намагається перекричати або просто демон- стративно показує, що не бажає його слухати. Така поведін- ка є абсолютно неприйнятною в науковій дискусії. Необхід- но вміти переконувати супротивника, аргументуючи свою думку наявними у вас даними або фактами. Уміння пере- конувати — ще одне важливе вміння, яке формується тіль- ки через практику спору. Можна виділити деякі правила, які допомагають переконувати.
Правила, що допомагають переконувати
„
„
Спробуйте побачити речі очима вашого опонента.
„
„
Проявляйте симпатію по відношенню до його думок та
інтересів.
„
„
Якщо ви відчули нелогічність власного висловлювання або його суперечність фактам, визнайте це.
„
„
Уникайте того, щоб опонент міг сказати «ні»,— будуйте ланцюг аргументації так, щоб він завжди був змушений говорити «так».
„
„
Нехай опонент говорить в основний час (не заважайте йому висловитися).

31
„
„
Якщо вам відомий якийсь сильний аргумент, з яким опо- нент не може не погодитися, то постарайтеся пред’явити його якомога пізніше.
„
„
Намагайтеся наводити тільки правдиві, достовірні ви- словлювання, не кажіть того, що самі вважаєте брехнею.
„
„
Не кажіть того, для чого у вас немає достатніх підстав.
„
„
Покритикуйте самі себе до того, як вас стануть крити- кувати інші.
Первинна підготовка до невеличкої наукової конферен­
ції «Види імунітету» — розподіл ролей
Виділяється три основні ролі для учасників:
„
„
доповідач
„
„
учасник
„
„
ведучий конференції
Ведучий конференції регулює порядок ведення конфе- ренції, оголошує тему доповіді, ім’я доповідача, сигналізує, коли можна ставити запитання. Ведучий є основним голосом конференції: коли він говорить, решта мовчать і слухають, хто і які дії повинен виконувати. Саме він оголошує початок
і закінчення конференції.
Учасник конференції під час її проходження уважно слу- хає все, що відбувається, і включається в обговорення тільки при зверненні до нього й отриманні права голосу від ведучого.
Доповідач конференції повинен підготувати доповідь.
Теми для доповідей, які повинні підготувати троє допо- відачів:
1. Уроджений імунітет. Його значення.
2. Природний набутий імунітет.
3. Штучний набутий імунітет.
Усі учасники міні-конференції повинні знати відповідні правила спілкування.

32
VII. підбиття підсумків урОку

;
Підсумкова бесіда
— Що таке звичка? Які звички називають корисними?
— Семикласник чудово їздить на велосипеді. Це навичка чи звичка?
— Учень, виходячи з класу, завжди грюкає дверима. Чи можна це назвати навичкою?
— На уроці в школі, на виставі в театрі, у метро і в авто- бусі дитина завжди жує жуйку. Чи можна сказати, що це навичка?
— В одних школярів є звичка провітрювати приміщен- ня, а інші бояться протягів. Як розв’язати це протиріччя?
— Семикласник звик чистити зуби, але робить це всьо- го п’ять секунд. Чи можна це вважати корисною звичкою?
Чому?
— Наведіть приклади формування у вас корисних зви- чок, які допомагають зберігати здоров’я.

;
Словничок до уроку
Звички — це типові для людини дії або риси поведінки, які стали її потребою.
Корисні звички — це риси поведінки, які стали вашою потребою і допомагають вам зберігати здоров’я та бути успіш- ними в житті.
Навички — способи виконання дій, при яких вони в силу частого вправляння стають автоматизованими.

33
Урок № 4
Інфекційні та неінфекційні захворю­
вання. Захисні реакції організму.
Заходи профілактики
Мета: дати загальне уявлення про інфекційні та неінфекційні захворювання; розглянути захисні реакції організму; продемонструвати приклади заходів профілактики і їхнє значення для захисту здоров’я людини.
Матеріали та обладнання: фотографії або ілюстрації, які демонструють заходи профі- лактики інфекційних хвороб, комп’ютерна презентація MS PowerPoint.
Поняття: інфекційні захворювання, неінфекційні захворювання, захисні реакції організму, заходи профілактики.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Хід уроку

I. Організаційний мОмент
II. актуалізація ОпОрних знань

;
Фронтальна бесіда
— Які інфекційні хвороби ви знаєте?
— Які способи попередження інфекційних захворювань ви знаєте?
III. мОтивація навчальнОї діяльнОсті

;
Обговорення ситуації
Узимку в школі дуже багато учнів занедужало на грип.
На вимогу медиків заняття в школі на певний час припини- лися. Для чого це було зроблено?
Слайд № 1

34

;
Розповідь учителя з елементами бесіди
Слово «профілактика» походить від грецького слова
«по переджувальний». Профілактикою називають комплекс дій, спрямованих на попередження будь-якого негативного явища. Наприклад, профілактика захворювань передбачає, що людина буде щось робити, щоб не захворіти. І це пра- вильно, тому що будь-яку хворобу легше попередити, ніж лікувати.
Існують методи профілактики, які спрямовані на загаль- не зміцнення організму. Наприклад, здоровий спосіб життя
є саме таким методом. Він підвищує захисні властивості ор- ганізму, робить людину більш стійкою до різних впливів на- вколишнього середовища.
Профілактикою захворювань займаються фахівці-меди- ки. Наприклад, кожному школяреві роблять профілактичні щеплення. Завдяки їм ви захищені від таких захворювань, як кашлюк, дифтерія, правець, кір, скарлатина, поліомієліт.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал