В. О. Сухомлинський Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970) видатний український педагог, публіцист, письменник




Скачати 89.38 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації23.12.2016
Розмір89.38 Kb.

Укладач збірки Русанова С.Г.
методист ДПТНЗ ТПАЛ
2014


Людина народжується на світне для того, щоб


зникнути безвісною пилинкою.

Людина народжується, щоб лишити по собі слід


вічний.
В.О.Сухомлинський
Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970) – видатний український педагог, публіцист, письменник, засновник гуманістичної, новаторської педагогіки. Його педагогічна творчість багатогранна і невичерпно багата.
Благородній справі виховання молодих поколінь Василь Олександрович віддав усе своє невтомне життя та вогонь серця.
У творчій спадщині
В.О. Сухомлинського розглядаються проблеми змісту освіти, мотивів пізнавальної діяльності, методики навчання дітей, контролю і керівництва навчально-виховним процесом, підготовки вчителя та багато інших. Хоч вони і не є новими в українській педагогіці, проте педагог бачив у них нові проблеми та підходи до їх вирішення, що є прикладом творчого підходу до теорії і практики виховання.
У центрі уваги видатного педагога є діяльність вчителя, його проблеми, багатогранна діяльність, культура спілкування з дітьми, педагогічної майстерності, духовності, підготовки вчителів у навчальних закладах тощо."Сто порад вчителеві" — праця, яка має стати постійним порадником вчителя, які інші його визначні твори, що мають пізнавальне значення для освітніх працівників, педагогічної громадськості. Успіхам у практичній педагогічній і творчій науково-педагогічній діяльності
В.О. Сухомлинського сприяло глибоке знання народної педагогіки.

В. Сухомлинський про професію вчителя

«Урок – це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, ерудиції».


«Учитель готується до хорошого уроку все життя…
Така духовна і філософська основа нашої професії і технологія нашої праці щоб дати учням іскорку знань, вчителеві треба ввібрати ціле море світла. Педагогічна ідея – це крила, на яких підноситься колективна творчість. Ідея надихає колективі починається найцікавіше й найпотрібніше в шкільному житті – колективна дослідницька робота Творчість – це не сума знань, а особлива спрямованість інтелекту, особливий взаємозв’язок між інтелектуальним життям особистості і проявом її сил в активній діяльності Серце віддаю дітям Кожна дитина повинна бути щасливою Несу любов до дитини через все життя…»

«Вчительська професія – це людинознавство, постійне, те, що ніколи не припиняється, проникнення у складний духовний світ людини. Чудова риса – постійно відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення – один із тих корінь, які живлять покликання до педагогічної праці.
Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є вжитті- з людиною. Наша праця – формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставити.

Вимоги до діяльності вчителя: Систематичне піклування про всебічний розвиток дитини. Любов до дітей і кожної окремої дитини. Повага до дитини, вміння бачити в кожній людині особистість. Віра в дитину як запорука педагогічного успіху. Глибоке знання дитини. Розуміння дитини – педагогічна емпатія. Бережливе ставлення до духовного світу і природи дитини. Вміння розвивати у дитини почуття власної гідності. Вміння включати дитину вколо інтересів, життя і турбот інших людей. Бути другом, мудрим радником дитини.

Гуманістичні принципи педагогіки

1.
Пізнання багатогранності дитини. Віра в її неповторність і талановитість. Визнання природного оптимізму дитини. Обережне звернення до її душі й розуму. Виховання в учнів самоповаги. Утвердження краси в природі і людині.


Властивості педагогічної професії

1.
«Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є вжитті- з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль ужитті, її щастя. Кінцевий результат праці віддалений в часі. Багатофакторність впливів на дитину, завдання боротися за людину, переборювати негативні впливи і давати простір позитивним. Розумний, умілий, мудрий вихователь.
4.
«Об’єкт нашої праці – найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується, - розум, почуття, воля, переконаність, самосвідомість. Впливати тим же. Найважливіші інструменти впливу – слово, краса довкілля і мистецтва.

Якості педагога – майстра


1. Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, який ніколи не припиняється… Це подив перед багатогранністю і невичерпністю людською.
2. Практична педагогіка – це знання й уміння, не тільки доведені до ступеня майстерності, алей підняті до рівня мистецтва виховувати й відчувати її індивідуальний світ.
3. Наріжний камінь педагогічного покликання – це глибока віра в можливість успішного виховання кожної дитини.

4. Гармонія серця і розуму педагога. Чуйність, сердечна турбота про людину – це плоть і кров педагогічного покликання.
5. Уміння настроювати себе на задушевну розмову з учнем, особливо з підлітком, надзвичайно важливе в тій майстерні педагогічних засобів, яку повинен створити для себе кожний учитель. Це вміння треба виховувати в собі, створювати, удосконалювати, відшліфовувати, робити тоншим і більш дійовим…необхідно глибоко проникати вдушу дитини, вдумуватися в те, чим вона живе, як вона дивиться на світ, чим є для неї люди, що оточують її. Дорогий мій колега, щоб стати справжнім вихователем, треба пройти цю школу сердечності – протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, що думає, з чого радіє й чим засмучується ваш вихованець. Це одна з найтонших речей у нашій педагогічній справі.

Головні риси вихователя-гуманіста:

1.
Мудрі любові влада педагога над розумом і душою дитини. Багатство думки, висока загальна культура. Спільні з дитиною погляди на життя – найвища цінність Здатність зцілення душевних ран дитини Ніжне, ласкаве ставлення до дитини.

Вибрані твори В.Сухомлинського





"Я був на далекій чужині..."

Я був на далекій чужині,
Там небо таке ж голубе,
Та тільки нема Батьківщини,
Нема там, Вітчизно, тебе,
Бо в ріднім краю над землею
Чистіша і глибша блакить.
І сонце Вітчизни моєї
Яскравіше в небі горить. Я слухав пісні на чужині — Хороші думки в тих словах,
Але тоне крила орлині, Що є в наших рідних місцях.
«
Який слід повинна залишати людина на землі?»
Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди, — думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу — сказав з докором Майстер. Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся
— ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своєрідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
— Що ж ти залишив після себе — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив
— Ні, не посадив я дуба.
— Може, ти поле випестував
— Ні, не випестував я поля.
— Так, мабуть, ти пісню склав
— Ній пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий Що ж ти робив усе своє життя — здивувався дід. Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки. Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік. - Але цього ж мало, дуже мало. Не так треба було жити..."

«Наказ дітям

Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждань. Все, що тобі дають батько й мати, — це їхня праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матерій батька
— твоє життя, працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною — це велике горе для твоєї матерій батька. По-справжньому любити їх — означає приносити в дім мирі спокій. Твоя сім'я — це не тільки батько й мати. Цей ви, діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй у батька й матері дозволу нате, що без них вам робити не можна, або жне тактично. Справжня свобода сина й дочки — бути слухняними дітьми. Підкорення волі батьків — перша школа громадського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, тоне зможеш стати стійким, мужнім громадянином, дисциплінованим трудівником, вірним батьком своїх дітей. Три нещастя є в людини старість, смерть і лихі діти — говорить українська народна мудрість. Старість — невідворотна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, ай від вас самих. Бути хорошими дітьми — означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій відчути найважчі душевні муки матерій батька. Їхня хвороба — твоє горе, їхні невдачі і неприємності на роботі — твоя біда. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносить не тільки праця, втома, ай сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Будьте гідними своїх батьків

Мудрі поради
(вибране)
- "Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим що можна. Перевіряй свої вчинки. Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре.
- "Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром.
- "Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити. Нероба, дармоїд — це трутень, що пожирає мед працьовитих бджіл. Навчання
— твоя перша праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу.
- "Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним, ... товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею.
- "Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство.
- "Кожна праця вимагає індивідуальних здібностей, таланту, обдарування, докладання фізичних і духовних зусиль.
Людина залишає себе насамперед у людині. У цьому наше безсмертя. У цьому найвище щастя і сенс життя…
В.Сухомлинський


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал