Використання педагогічних технологій в процесі розвитку творчих здібностей майбутнього вчителя



Скачати 96.73 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації09.01.2017
Розмір96.73 Kb.

УДК 371.13.036
ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ
РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ
Олена Шапран
Київ
У статті розглядається проблема використання у вищій школі новітніх
педагогічних технологій розвитку творчості майбутніх вчителів.
Ключові слова: педагогічна технологія, творчість, інноваційні технології,
вчитель, алгоритми впровадження технології.
Входження національної вищої школи в європейський освітній та науковий простір, згідно Болонської декларації, є складною задачею, яка вимагає вирішення багатьох питань підвищення якості освіти, співробітництва та розвитку творчості. Особлива увага в реалізації зазначених завдань належить педагогічним технологіям, які сьогодні впроваджуються в систему неперервної освіти і слугують гуманізації та демократизації педагогічного процесу, забезпеченні потреб особистості в інтелектуальному, духовному та творчому розвитку.
Перехід від традиційного до інноваційного навчання у вищій школі вимагає використання новітніх педагогічних технологій, які враховують зміни в суспільному й духовному житті молоді, необхідність формування гармонійної особистості та оптимізації процесу навчання. Технологічна грамотність майбутнього вчителя дає йому змогу глибше усвідомити своє істинне покликання, реальніше оцінити потенційні можливості, глянути на педагогічний процес із позицій його кінцевого результату.
Педагогічні технології мають необмежені можливості в розвитку творчих здібностей студентів у вищій школі. Більшість авторів (В.А. Андреєв,
Д.Б. Богоявленська, Р.М. Грановська, Н.В. Кузьміна, С.О. Сисоєва та ін.) погоджуються з тим, що творча особистість - це індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Слід звернути увагу на те, що у психолого-педагогічній літературі поряд із терміном "творча особистість" трапляється термін "креативна особистість". Основними ознаками креативності психологи вважають:

оригінальність, семантична, образна адаптивна та семантична спонтанна гнучкість (Д Гільфорд);

здатність до загостреного сприймання недоліків, прогалин у знаннях, недостатніх елементів, дисгармонії (Е. Торренс) [3, 70].
Пропонуємо визначення цього поняття С.О. Сисоєвої, яке, на наш погляд, є найбільш вдалим. Під креативною особистістю слід розуміти таку, яка має внутрішні передумови (особисті утворення, нейрофізіологічні задатки), що забезпечують її творчу активність, тобто, нестимульовану ззовні пошукову та перетворювальну діяльності [5, 22]. Але творча активність є не завжди продуктивною. Творчою діяльністю називають продуктивну активність, такий творчий процес, у наслідок якого виникає нове досягнення.
Отже, вважаємо, що творчий учитель – це креативна особистість із високим рівнем розвиненості мотивів, характерологічних особливостей і творчих умінь, що сприяють успішній інноваційній діяльності, і яка, внаслідок спеціальної професійної підготовки, постійного самовдосконалення, набуває знань, умінь і навичок педагогічної праці.
Публікації останніх років
(А.С Нісімчук,
О.С. Падалка,
О.Т. Шпак,
О.М. Пєхота та інші) говорять про необхідність використання педагогічних технологій для вдосконалення навчально-виховного процесу у вищій школі.

Мета статті – визначити шляхи розвитку творчості майбутнього вчителя та узагальнити досвід впровадження педагогічних технологій у практику сучасної вищої школи.
Сучасна підготовка фахівців у вищих педагогічних закладах просто неможлива без використання технологій розвитку творчості Досягнення творчого рівня розвитку особистості можна вважати найвищим результатом будь-якої педагогічної технології. Поряд із цим, важливою умовою творчої діяльності є
інтерес до неї. Важливу роль у стимулюванні в студентів інтересу до праці відіграють завдання:
1.
що потребують творчої переробки, узагальнення, систематизації;
2.
розвитку вмінь та навичок порівнювати й узагальнювати, експериментувати;
3.
використання ігрових моментів;
4.
розв'язання творчих завдань;
5.
оволодіння навичками дослідницької роботи.
Зупинимося на останньому напрямку роботи. Студенти у вищих навчальних закладах пишуть курсові, дипломні та магістерські роботи. Як засвідчує досвід нашої роботи, більше половини випускників мають труднощі при написанні творчої роботи: не вміють аналізувати літературу, робити висновки, узагальнювати передовий педагогічний досвід тощо. Причина цього явища одна: студенти звикли до репродуктивного характеру навчання в традиційній педагогіці, який не сприяє розвитку творчості.
У процесі нашого дослідження проводилася кропітка робота, яка стимулювала творчість студентів. На перших-других курсах при вивченні педагогічних дисциплін їм постійно пропонувалося як додаткове завдання написати невеликі реферати на різні теми. Спочатку бажаючих було небагато.
Реферати обговорювалися в аудиторії, їх автори заохочувалися позитивними оцінками. З часом кількість бажаючих писати реферати різко зросла, підвищилась
і якість їх виконання. На третіх-четвертих курсах студентам уже пропонувалися творчі завдання і невеликі творчі роботи, які були покладені в основу курсових.
Наприклад, „Чи вважаєте Ви урок сучасною формою навчання у середній загальноосвітній школі? Які нові форми організації навчання, інноваційні технології Ви можете запропонувати"; „Які навчальні заклади можна вважати
інноваційними в системі середньої освіти в Україні: Обґрунтуйте свою точку зору";
„Стандартизація випуску продукції є загальновизнаною у всьому світі. Чи можна використовувати стандартизацію у сфері освіти? Обґрунтуйте свою відповідь"; „Чи можна стверджувати, що школа в майбутньому буде якісно відрізнятися від сучасної школи? Обґрунтуйте свої міркування"; опишіть методику роботи улюбленого педагога в школі; порівняйте можливості школи та гімназії в розвитку творчості учнів; запропонуйте власну пізнавальну гру, яка, на Вашу думку, буде сприяти підвищенню ефективності сучасного уроку тощо. Творчі роботи теж обговорювалися в аудиторії, студенти не мали права критикувати проекти, але могли висловлювати власні пропозиції з даних питань. Проведена робота показала, що на п'ятих курсах різко зросла кількість бажаючих писати дипломні роботи. Студентам надавалася можливість апробації дослідження в навчальних закладах під час педагогічних практик, упровадження авторських програм та методик. Особливо це стосувалося студентів шостих курсів, для яких написання магістерської роботи було вже обов'язковим. Зрозуміло, що всі студенти мають різні творчі здібності, що визначають рівень їх творчої активності, але стимулювання до творчості просто необхідне у процесі їх підготовки до майбутньої інноваційної діяльності.
Варто зауважити, що творчість студентів можлива тоді, коли їх діяльність буде спрямована на вирішення певного протиріччя або проблеми, що сформована
у творчих завданнях. Аналіз різних типів творчих задач (проблемного бачення, логічних задач, на прогнозування, оптимізацію, на рецензування, на розробку алгоритму) показує, що різні задачі сприяють розвитку тих чи інших якостей особистості, які забезпечують успіх людини у творчій діяльності. У практиці нашої експериментальної роботи використовувалися в єдності всі різновиди творчих завдань, що сприяло формуванню різних позитивних якостей особистості майбутніх учителів. Наприклад, студенти педагогічного факультету на практичних заняттях з педагогічних дисциплін самостійно розробляли такі алгоритми: розв'язання задач, виконання домашньої роботи для учнів початкової школи, написання твору-мініатюри тощо. Алгоритмізація була першим кроком у процесі технологізації навчання майбутніх учителів. Отже, проведена експериментальна робота привчала майбутніх учителів творчо підходити до вирішення різних питань, знаходити неординарні виходи із ситуацій, отримувати у процесі педагогічної діяльності конкретний результат, що має новизну, оригінальність і прогресивність.
Найефективнішими технологіями організації творчого пошуку на основі систематичного вирішення проблем, різних професійних ситуацій, дискусій є використання ігрових технологій навчання. Особливо подобаються студентам ділові ігри. За своїм змістом ділова гра – це імітаційний процес вироблення й прийняття рішень за конкретною ситуацією в умовах поетапного уточнення факторів, аналізу інформації, що надходить у ході гри. Оскільки за своєю сутністю
і змістом ділові ігри є управлінськими, П.М. Щербань вважає, „що для системи педагогічних вищих навчальних закладів, які готують майбутніх вчителів, найдоцільніша назва – навчально-педагогічні ігри. Цей специфічний термін охоплює ділові, організаційно-ділові ігри, пов'язані з керівництвом навчально- виховним процесом, рольові та інші навчальні ігри" [6, 28]. Навчально-педагогічна гра будь-якого виду являє собою практичну групову вправу з вироблення оптимальних рішень, у ході якої її учасники одержують нове конкретне уявлення про сутність своєї майбутньої діяльності. Використання навчально-педагогічних
ігор має особливе значення при вивченні психолого-педагогічних дисциплін, що сприяють активному оволодінню студентами цілою системою вмінь і навичок, зокрема:

аналізувати вихідні умови педагогічної дії і формулювати навчально- виховні завдання;

передбачати психолого-педагогічну ситуацію та впливати на її розвиток;

керувати навчально-виховним процесом і розв'язанням педагогічних задач на практиці;

обирати нові – інноваційні методи і прийоми навчально-виховної роботи.
Ігрові технології у своїй основі мають чітку мету та гарантований результат – зменшення труднощів адаптаційного періоду у професійній діяльності молодих учителів. Їм притаманний поетапний розвиток, унаслідок чого виконання завдань попереднього етапу впливає на хід наступного. Наприклад, у структурі проведення ділової гри виділяються такі етапи:
1.
Розробка (конструювання) способів діяльності, представлення теми для вивчення, характеристика ігрових правил, огляд загального ходу гри.
2.
Урахування обов'язкових
ігрових компонентів: виклад сценарію, завдань, правил, ролей, процедур.
3.
Проведення гри – організація і фіксація ігрових дій, коригування ходу гри тощо.
4.
Аналіз та узагальнення гри – описовий огляд проходження гри та її сприйняття учасниками.
5.
Ігрова післядія – перенесення способів діяльності з гри в реальне життя.

Етап проведення гри може теж ділитися на окремі частини залежно від методики її проведення.
Наведемо приклад проведення заняття "Інноваційні технології виховання в роботі дошкільного закладу" з курсу „Інноваційні педагогічні технології дошкільного виховання" (V курс), що проводилося із студентами факультету "Педагогіки і психології" на базі дошкільного навчального закладу № 9 "Сонечко".
Мета гри – формування алгоритму впровадження інновацій у виховний процес дошкільного навчального закладу, розробка групової інноваційної технології дошкільного виховання, набуття практики колективної діяльності у виробленні рішень.
Дана гра дуже складна в побудові і розрахована на чотири заняття
(здійснювалася в чотири етапи). Вона передбачала використання різноманітних
інноваційних технологій навчання.
На першому етапі гри проходило знайомство студентів із темою, правилами та досвідом роботи дошкільного закладу. Після того їм пропонувалась
інтелектуальна та творча розминка за проблемними запитаннями, а саме:
1.
Що таке "технологічний підхід у вихованні"? Як правильно вибрати технологію, що дозволить максимально використати власний творчий потенціал у вихованні дітей дошкільного віку?
2.
Над якими інноваційними технологіями працює педагогічна наука на сучасному етапі? Які із них цікавлять особисто Вас? Які технології Ви спостерігали в дошкільному закладі „Сонечко"?
3.
Чи може будь-яка людина бути педагогом-новатором? Що для цього необхідно? Кого із вихователів дитячого дошкільного закладу „Сонечко" Ви вважаєте новаторами, чому?
4.
Як створити в колективі атмосферу творчості? Що треба робити, щоб залучити до творчості дітей дошкільного віку?
Для вирішення проблемних завдань студенти поділялися на 5 груп – чотири робочі, одна – експертна. Експерти оцінювали робочі групи за критеріями результативності (правильність, час); оригінальності; співучасті та взаємодії
(психологічний настрій, загальна атмосфера в групі).
На другому етапі гри складався тезаурус проблеми, що розглядалася
(кожній команді пропонувалося визначити 10 ключових понять з відповідної проблеми), збиралися інноваційні ідеї вдосконалення системи дошкільного виховання.
У процесі безпосереднього проведення гри активно використовувалися технології, що дозволяли в повному обсязі реалізувати мету гри.
Мозковий штурм. Відома інтерактивна технологія, суть якої полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх студентів протягом обмеженого періоду часу. Ця технологія базується на творчій силі групи і за своєю сутністю близька до брейнстормінгу (на зразок зборів, на яких невелика група людей продукує ідеї).
Після презентації проблеми та чіткого формулювання запитань: "Які проблеми, на Ваш погляд, існують у системі дошкільної освіти? ", "Що нового ви побачили в практиці роботи дошкільного закладу? Оцініть ці нововведення" усім студентам пропонувалося висловлювати свої ідеї щодо власного варіанту створення моделі інноваційного виховного процесу в сучасному дошкільному навчальному закладі. Під час "висування ідей" не пропускалася жодна. Кількість
ідей заохочувалася.
Аукціон педагогічних проектів – поглиблений аналіз запропонованих проектів на загальному пленумі, їх аналітична експертиза.
Усе позитивне, створене в процесі групової діяльності, на кожному етапі фіксувалося. Коли пропонувалося відразу кілька конструктивних проектів, то
відбувався "аукціон проектів". Завдяки цьому формувалося цілісне уявлення про процеси та явища, які можуть виникнути в результаті впровадження інновації.
Проекти, які, на думку експертної групи, були найменш вдалими, вилучалися з переліку. Розгортання подій гри та визначення ролі й позицій різних груп щодо проблеми дало змогу побудувати цілісну концептуальну модель виховання дитини в сучасному дошкільному закладі.
На третьому занятті гравці розробляли алгоритм упровадження
інноваційних технологій у навчально-виховний процес дошкільного закладу.
Основним завданням учасників було визначити еталонну послідовність виконання педагогічних дій під час упровадження інновацій. Виділені в процесі ділової гри чотири робочі групи почали обговорювати алгоритм різних етапів упровадження нововведень: перша – пошук нових ідей; друга – введення нової технології; третя – реалізація нововведення; четверта – її закріплення. Мета досягалася через організацію індивідуальної і групової роботи з використанням діалогових технологій. Сутність цих технологій полягає в тому, що спілкування з педагогами та товаришами призводять до зіткнення різних точок зору, суперечки
і сприяє формуванню єдності поглядів, думок, оцінок певної групи людей. В сучасній педагогіці дуже відома технологія „Школа діалогу культур" сучасного російського філософа В. Біблера, що є прототипом сучасних діалогічних технологій. У процесі експерименту широко застосовувався метод позиційної дискусії як різновид діалогічних технологій.
Метод позиційної дискусії – це публічне обговорення спірного питання, що формує навички аргументації та відстоювання власної думки. Механізм такої дискусії передбачав у ході ділової гри диференційовану роботу різних робочих груп. У процесі групової роботи студенти вирішували не тільки питання послідовності впровадження нового, але й конкретні питання, пов'язані з методикою організації діяльності малят у дошкільному закладі: нові форми занять, способи колективної, групової та індивідуальної діяльності дітей, створення індивідуальних програм розвитку кожної дитини, діагностування у процесі інноваційної діяльності тощо.
У результаті позиційної дискусії студенти обмінювалися думками та розробили алгоритм упровадження нової технології виховного процесу для дошкільного закладу:
Етап 1. Пошук нових ідей
1.1.
Створення інформаційного інноваційного фону. Знайомство з нововведенням, передовим педагогічним досвідом роботи вихователів, налагодження механізму фіксації й аналізу „знайдених" ідей (картотека, експертні групи тощо).
1.2.
Актуалізація проблем і потреб. Виявлення проблем (у тому числі за допомогою консультанта), відкритість проблем для обговорення не тільки у своєму колективі, але й з компетентними людьми ЗЗОВНІ.
1.3.
Попередня робота (на рівні адміністрації або невеликої проблемної групи) підготовка до впровадження нової технології.
Етап 2. Введення нової технології
2.1.
Проектування нової технології. Через обговорення сутності самої технології прогнозування очікуваних результатів.
2.2.
Втілення технології в практику. Випробування нової технології в роботі окремими вихователями на обмеженому відрізку часу.
2.3.
Ухвалення рішення про більш масштабне впровадження технології.
Знайомство з досвідом упровадження виховної технології, доказ її ефективності і сумісності із „життям" виховного закладу. Прийняття рішення про більш масштабне впровадження технології.

Етап 3. Реалізація нової виховної технології
3.1.
Управлінська робота. Систематична робота адміністрації з управління процесом упровадження інновації; створення ініціативної групи вихователів, котра візьме на себе обов'язок і відповідальність за поширення технології.
3.2.
Інноваційне навчання та масове освоєння прийомів інноваційної технології.
Етап 4. Закріплення виховної технології
4.1.
Організаційно-психологічні проблеми. Адаптація технології до виховної системи навчально-виховного закладу та системи до технології.
4.2.
Корекційна робота. Відповідна робота з вихователями та дітьми, закріплення образу нової технології у свідомості педагогічного колективу.
Згідно з цим алгоритмом студентам на четвертому етапі ділової гри пропонувалося розробити
інноваційну технологію організації системи дошкільного виховання. При формуванні такої технології враховувалися думки всіх учасників групи. При цьому використовувалися також діалогічні технології, але вже іншого ступеня складності.
Проблемно-рефлексивний полілог – забезпечує актуалізацію й розвиток творчих можливостей студента до самостійного осмислення проблем інноваційної діяльності, прийняття інноваційних рішень [1, 271].
Реалізація цього методу в ході проведення ділової гри здійснювалася за такими етапами:

відшукування та з'ясування педагогічних проблем (кожен учасник, не наслідуючи попереднього, структурував проблеми);

„висунення" ідей, спрямованих на розв'язання конкретних проблем;

колективне обговорення ідей.
Цінність цієї технології полягає в розвитку рефлексії всіх учасників гри.
"Заборона" на повторення ідей забезпечувала максимальне осмислення альтернативних рішень.
Групові проекти заслуховувалися та проходили ґрунтовну експертизу.
Найвищим рівнем якості виконання роботи вважалася можливість реалізації проекту на практиці в рамках комплексу „Університет-дошкільний заклад" під час педагогічної практики.
Таким чином вважаємо, що здатність майбутнього вчителя до педагогічної творчості формується у вищих педагогічних закладах та характеризується не тільки високим рівнем креативності, а й набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками шляхом використання в практиці навчання сучасних педагогічних технологій. Особливого значення в навчально-виховному процесі набувають ігрові та діалогові педагогічні технології. Дані технології сприяють формуванню творчої особистості майбутнього вчителя, який постійно самовдосконалюється та використовує у практичній діяльності рівнів інновації.
Література:
1.
Нісімчук А.С. Сучасні педагогічні технології: Навч. посіб. / А.С. Нісімчук,
О.С. Падалка, О.Т. Шпак. – К.: Видавничий центр "Просвіта"; Пошуково- видавниче агенство "Книга пам'яті України", 2000. – 368 с.
2.
Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М.Пехота, А.З. Кіктенко,
О.М. Любарська та ін.; за заг. ред. О.М. Пехоти. – К.: Вид-во А.С.К., 2001. – 256 с.
3.
Педагогічні технології: наука – практиці: навчально-методичний щорічник
/ О.І. Кульчицька, С.О. Сисоєва, Я.В. Цехмістер; за ред. С.О. Сисоєвої. – К.: ВШОЛ,
2002. – Вип. 1. – 281 с.

4.
Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук-метод. посіб. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко; за ред. О.І .Пометун. – К.: Вид-во А.С.К,
2003. – 192 с.
5.
Сисоєва С.О. Педагогічна творчість: Монографія. – Харків-Київ: Каравела,
1998. – 150 с.
6.
Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах:
Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2004. – 207 с.
В статье рассматривается проблема использования в высшей школе новых
педагогических технологий развития творчества будущих учителей.
Ключевые слова: педагогическая технология, инновационные технологии,
учитель, алгоритм внедрения технологий.
In article the problem of use in the higher school of new pedagogical technologies of
development of creativity of the future teachers is considered.
Key words: pedagogical technology, innovative technologies, the teacher, algorithm of
introduction of technologies.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка