Вправи робочих зошитів мають виконуватися учнями в основному само




Скачати 90.82 Kb.

Дата конвертації08.11.2016
Розмір90.82 Kb.
Вправи робочих зошитів мають виконуватися учнями в основному самостійно, удома й у класі. Рекомендуються індивідуальна, парна, рідше — групова форма роботи.
Деякі завдання розраховані наздогад, на пошук розв’язку. Якщо дитині не вдалося виконати таке завдання, не слід їй дорікати. Необхідно показати, як виконуються завдання такого типу придумати інше подібне, і нехай учень спробує його виконати. Можна попросити однокласників пояснити, як вони діяли.
Пам’ятайте, що дитину слід порівнювати тільки з нею самою На минулому уроці ти не зміг виконати завдання, а сьогодні з таким самим завданням упорався. Молодець!»
Особливу увагу слід приділити роботів парі, оскільки така робота дозволяє вибудувати навчальне співробітництво дітей. Потрібно мати на увазі наступне. Неприпустима пара з двох слабких учнів. Якщо дитина не бажає працювати в парі, не варто примушувати її до цього. Можна дозволити їй працювати самій, але при цьому в жодному разі не показувати свого невдоволення при оцінюванні роботи цієї дитини. Не можна вимагати абсолютної тиші під час роботи дітей у парах. Парна (групова) форма роботи неповинна тривати більше ніж 10–15 хвилин уроку, щоб уникнути підвищеної стомлюваності учнів. Необхідно задати зразок парної роботи викликати до дошки одного з учнів і на одному прикладі показати весь хід роботи й форми звертання одне до одного Ти згодний зі мною, Вибач, алея не можу з тобою погодитися, Не заперечуєш, Чому ти так думаєш. У зразку спільної роботи вчитель може навмисне припуститися кількох помилок (наприклад невміння домовитися) і розібрати їх під час колективного обговорення.
При виконанні вправ, розрахованих на самостійну роботу, необхідно використовувати графічні схеми (способи позначення звуків буквами, схеми речень, тексту та ін.), тому що дітям легше формулювати правило або визначення, зчитуючи його зі схеми. Це дає можливість не заучувати правила, а кожній дитині формулювати їх своїми словами.
Робочі зошити покликані також допомогти при контролі й оцінюванні досягнень учнів. Посібники містять самостійні роботи, які виконуються після завершення вивчення кожного розділу (теми) підручника. Самостійні роботи учні можуть виконувати як індивідуально, такі в парі.
Розділ Звуки і букви»
Звуки і букви. Алфавіт
На етапі роботи зі звуковим складом української мови вчителеві слід зосередитися на способах здійснення звукового аналізу.
Методичні рекоМендації
до посібника Соловейко. 2 клас зошит з української
мови для шкіл з українською мовою навчання
до підручника МС. Вашуленка, С. Г. дубовик

2 Визначення звуків у слові — непросте завдання для учня. Свідченням цього є помилки, яких припускаються діти в процесі звукового аналізу слова плутають тверді там які приголосні, не чують звук [й
], коли він ховається в буквеному записі слова, не вміють виділити звук зі слова й вимовити його ізо- льовано.
Багатьох помилок припускаються учні, характеризуючи звуки. Причин цього існує декілька. Найголовніша — орієнтація на букву, що свідчить про невміння чути слово, яке звучить. Помилок не виникає тільки тоді, коли звучання слова збігається з його написанням.
У дитини слід спеціально формувати спосіб вичленовування звука зі слова. Такий спосіб запропонований ДБ. Ельконіним. Суть його полягає в послідовному інтонуванні звука в слові, тому слово вимовляється стільки разів, скільки в ньому звуків [л
он], [л-о-о-он], [лон-н-н].
Запропонований у посібнику матеріал дозволяє вчителеві перевірити, хто з учнів дійсно орієнтується на звуки, з яких складається слово, а хто — на його буквений образ. Це може бути індивідуальна або парна робота. Але в будь-якому разі слід провести колективну перевірку результатів її виконання. Якщо результати різні, учителеві слід з’ясувати в учнів, як вони визначали звуки, хто користувався способом «інтонування» — протяжного вимовляння звуків у слові.
Оскільки при вимові голосних звуків рот відкривається, а при вимові приголосних майже закритий, універсальним способом розрізнення голосних і приголосних звуків уважається такий голосні звуки можна прокричати, приголосні жне кричаться. Діти можуть перевірити це експериментально прокричати сусідові по парті кілька голосних і приголосних звуків — чим голосніше ми кричимо голосні звуки, тим ширше відкривається рот, чим голосніше ми намагаємося прокричати приголосні, тим сильніше змикаються органи мовлення.
Вправи на звуковий аналіз слова доцільно виконувати індивідуально з подальшою взаємоперевіркою. Результати виконання виносяться на дошку й обговорюються колективно. При здійсненні звукового аналізу діти повинні вимовляти слова вголос, і вчителю не варто боятися цього робочого шуму на уроці звуковий аналіз слів можна виконувати тільки так, по-іншому учні не зможуть правильно визначити звуковий склад слів.
Роботу з приголосними — твердими там якими, як парними, такі непарними можна провести у вигляді гри Знайди свою пару. Учитель роздає учням картки із зображенням приголосних звуків, викликає одну дитину, наприклад зі звуком зі просить відгукнутися його тверду пару (учень піднімає звук зі т. д. Гра повторюється з іншими звуками. Особливо уважними мають бути вчитель і учні до приголосних, непарних зам якістю-твердістю.На цьому етапі діти працюють з українським алфавітом. Учитель повинен вимагати правильного називання букви. Важливо також не допустити змішування звуків і назв букв, наприклад звук к, а буква ка. У процесі цієї роботи доречно згадати, що багато букв приголосних служать для позначення і твердих, і м’яких приголосних, наприклад буква л (ел) позначає звуки лі [л
]. Така робота дозволить проконтролювати, чи дійсно учні розрізняють звуки й букви, розуміють, у чому відмінність між ними.
Виконуючи вправи на розташування слів за абеткою, учні повинні постійно звертатися до самого алфавіту, це сприяє мимовільному запам’ятовуванню порядку розташування букв.
Перед виконанням впр. 8 (с. 3, ч. 1) можна провести фронтальну роботу порівняти два записи прізвищ за абеткою. Наприклад Андрійченко, Борисов,
Демиденко, Друзь, Калиниченко і Андрійченко, Борисов, Друзь, Демиденко,
Калиниченко. Потрібно з’ясувати з дітьми, який запис правильний, як слід розташувати прізвища. Учитель повинен надати учням можливість обговорити це питання в парі. Нехай діти самостійно зроблять висновок проте, що при записі слів за абеткою не завжди достатньо ураховувати першу букву у випадку, якщо кілька слів починаються з однієї букви, потрібно орієнтуватися ще й на другу, третю і т. д це полегшить пошук потрібного слова. Після цього впр. 8 с. 3) виконується самостійно.
Склад. Перенос слів із рядка в рядок
Найчастіше вчителі пропонують учням визначати кількість складів за допомогою руки, поставленої під підборіддя скільки разів підборіддя торкнеться руки, стільки й складів у слові. Проте цей спосіб не є універсальним, оскільки при вимовлянні складів зі звуками і та и рот відкривається лише незначною мірою й навряд чи підборіддя торкнеться руки. Універсальним визнаний спосіб скандування слова (як це роблять уболівальники на стадіоні шайбу,
«мо-ло-дці!»).
Самостійну роботу Перевір себе і аналіз результатів її виконання слід провести на окремому уроці.
Відразу ж після виконання самостійної роботи слід провести її аналіз. Якщо всі учні виконали завдання правильно, обговорювати його немає сенсу. Якщо ж результати різні, вони виносяться на дошку для колективного обговорення, уході якого діти оцінюють кожний пред’явлений варіант, аргументовано вибирають правильну відповідь, з’ясовують причини допущених помилок, виправляють їх у зошиті ручкою іншого кольору (не червоного. Запитання, які вході обговорення ставить учитель Чому вийшли різні результати, Хто з вас має рацію, Чому помилилися інші Чого вони не врахували?».
Голосні звуки. Позначення їх буквами
Аналіз звукового значення букв ю, є починається із читання окремих слів
(впр. 1, с. 9) учителем. Далі робота може виконуватися індивідуально, у парі або колективно. Але в будь-якому разі матеріал завдання слід продублювати на дошці й викликати трьох учнів, щоб вони працювали паралельно з однокласниками, що працюють у зошитах. Після виконання роботи проводиться колективна перевірка, уході якої робляться висновки про звукові значення букв ю, є. Ці висновки вчитель може зафіксувати на дошці у вигляді схеми (див. впр. 2, с. 9). З опорою на схеми виконуються наступні вправи.
При виконанні вправи 7 (с. 11, ч. 1) у кожному класі знайдеться кілька учнів, які припустяться помилок. Учителеві слід попросити їх підрахувати кількість підкреслених букв. Результати підрахунку фіксують на дошці, після чого слід запитати Чому у вас вийшла різна кількість звуків а, Хто

4 виконав завдання правильно, Чому помилилися інші Чого вони не врахували, Підніміть руки, хто, виконуючи завдання, користувався схемами».
Наголос. Наголошеній ненаголошені звуки і склади
Способів визначення наголошеного складу кілька виголошення слова з окличною (школа!) або питальною інтонацією (школа?); варіювання наголошених і ненаголошених складів (як правило школа чи школа?). Не слід нав’язувати дітям певний спосіб, кожний учень вибере той, яким йому легше користуватися.
Приголосні звуки. Позначення їх буквами
Особливу увагу на кожному уроці слід приділяти формуванню нормативної вимови. Учителеві необхідно уважно стежити не тільки замовленням учнів, алей за власним воно має стати для дітей еталоном, зразком, а значить, активним навчальним засобом.
Дуже важливо на цьому етапі розвести у свідомості дитини орфоепічне читання як вимовляється слово, й орфографічне — як пишеться (впр. 10, с. 24). Навичка орфографічного читання по складах необхідна учням для здійснення різних видів письма — списування, письма з пам’яті й під диктування. Крім того, таке читання й слідом за ним запис по складах під власне орфографічне диктування закріплює в пам’яті учнів буквений образ того або іншого слова.
Дзвінкі і глухі приголосні звуки
З приголосними, парними й непарними за дзвінкістю-глухістю, можна провести гру Знайди свою пару, описану раніше (впр. 1, с. 25, ч. 1). При цьому діти відпрацьовують уміння розрізняти дзвінкі та глухі приголосні працюють (тремтять) голосові зв’язки — приголосний дзвінкий, не працюють (не тремтять) — приголосний глухий.
Особливу увагу слід приділити аналізу приголосних, парних за дзвінкістю- глухістю, наприкінці слів і перед глухими приголосними. Учитель має стежити за правильною вимовою українських слів наприкінці слів і перед глухими приголосними дзвінкі приголосні, парні за дзвінкістю-глухістю, не оглушуються наказ, ка[з]ка.
Апостроф
Функція апострофа пов’язана з позначенням звука [й
] на письмі в позиції після приголосного перед голосним. Апостроф на письмі зберігає звук [й
], тобто вказує, що наступні за ним букви позначають два звуки — [й
] і наступний за ним голосний порівн. [р
аст] — ряст і [пірйа] — пір’я.
Не слід домагатися від учнів знання правил, що вчаться, на зубок, головне, щоб вони могли зчитувати правила зі схем.
Для того щоб ці та інші схеми, а також пам’ятки, запропоновані в зошиті або складені вході колективної роботи, увесь час перебували в полі зору учнів і ними було легко користуватися, пропонуємо виготовити своєрідний довідник. Для цього потрібно перенести ту або іншу схему на окремий аркуш паперу невеликого форматуй помістити в найтонший альбом для фотографій.
Підбиваючи підсумок роботи зі словом, що звучить, учитель може запропонувати дітям відповісти на такі запитання На які дві групи діляться звуки української мови Які бувають голосні Які бувають приголосні звуки Які пари зам якістю-твердістю визнаєте Чи всі приголосні становлять такі пари Наведіть приклади Які пари приголосних за дзвінкістю-глухістю вам відомі Чиє приголосні, непарні за дзвінкістю-глухістю? Наведіть приклади.
Відповіді учнів учителеві варто зафіксувати на дошці у вигляді схеми.
Звуки української мови голосні
приголосні
наголошені
ненаголошені
м’які
тверді
дзвінкі
дзвінкі
глухі
глухі
Розділ Мова і мовлення»
Усне і писемне мовлення
Матеріал зошита містить достатню кількість прикладів діалогічного мовлення, яке дітям пропонується озвучити. Учні самостійно домовляються, хто яку роль буде виконувати. Необхідно надавати учням час на підготовку до виразного читання діалогів.
Оцінка читання діалогів проводиться за критеріями, виробленими колективно. Вони можуть бути такими 1) правильність читання 2) виразність читання) артистичність.
Діалоги, складені та розіграні в парі, мають оцінювати однокласники. Для цього в процесі колективної роботи необхідно виробити критерії оцінювання. Вони можуть бути такими 1) чи ввічливою була поведінка співрозмовників
2) чи вдало дібрані слова ввічливості 3) чи відповідає вираз облич співрозмовників цим словам.
Слова ввічливості
Добре було б звернути увагу дітей на етимологію слів ввічливості.
Спасибі виникло зі сполучення слів спаси Бог (Біг. Колись цей вираз уживався як побажання, сповнене вдячності Спаси тебе Бог за добрі діла».
Будь ласка утворилося шляхом сполучення слів будьте ласкаві.
Увагу дітей слід акцентувати на тому, що деякі слова етикетної лексики можна вживати у спілкуванні з будь-якою людиною знайомою і незнайомою, дорослою і недуже. А деякі слова доречні лише у спілкуванні з друзями, однолітками (впр. 2, с. 54, ч. 1).
Розділ «Текст»
Аналіз тексту спрямований, насамперед, на виявлення ознак його зв’яз- ності, формування націй основі вміння добирати заголовок до тексту, відбиваючи в назві предмет повідомлення, тобто тему або ж основну думку. Така робота відкриває широкі можливості для розвитку усного й писемного мовлення.

6 Велике значення має робота з опорними (ключовими) словами. Ефективною є також робота здеформованим текстом.
Оскільки другокласники роблять перші кроки в написанні творів та переказів, приступати до викладу, усного, а потім і письмового, слід після того, як вони навчилися працювати з планом. Відомо, що часто завдання скласти план переказу або твору перетворюється наважку безглузду працю, що ускладнює, а не полегшує роботу дитини над побудовою тексту. План із самого початку має виступити як виявлення й позначення окремих повідомлень про предмет — змістовних частин тексту. У пам’ятках для учня поданий алгоритм складання плану тексту. Добре буде, якщо до такої послідовності діти прийдуть у процесі колективної роботи під керівництвом учителя.
Корисним у роботі над планом тексту є переказ за запропонованим планом. Освоївши такий вид роботи, учні можуть переходити до складання планів текстів спочатку колективного, а потім і самостійного. Обов’язковою умовою після читання тексту (учителем або учнями) перед його переказом є проведення змістовної словникової роботи виявлення незнайомих слів із ясування їхнього лексичного значення.
У зв’язку з тим, що учні тільки починають створювати власні тексти — перекази та твори, виникає питання про їх стилістичну обробку. Другокласник повинен навчитися викладати зміст послідовно (у його тексті мають бути за- чин, основна частина й кінцівка. У цьому учневі допоможе складання схеми й плану тексту. Крім того, дитина має навчитися уникати повторів, використовуючи для цього синоніми й займенники. Виробленню цих умінь присвячені завдання зошита на редагування тексту, а також на коректуру.
Дуже важливим завданням є формування навички виразного читання — уміння виділяти мовні ланки, робити паузи між ними, ставити логічний наголос, виділяючи голосом слово, словосполучення, що визначає зміст речення.
Можна провести такий експеримент запропонувати учням прочитати вірш (впр. 2, с. 54, ч. 1) мовчки, а потім уголос, роблячи паузи в різних місцях, з’ясувати, при якому прочитанні речення місце паузи обране правильно — стає зрозумілим зміст речення. Також другокласники повинні навчитися визначати опорні слова.
Далі під керівництвом учителя учні можуть скласти алгоритм дій при підготовці до виразного читання. Він може бути таким 1) поділити кожне висловлення на мовні ланки 2) позначити знаком / паузи між ними 3) у кожній мовній ланці підкреслити головні (ключові) слова.
Розділ «Речення»
Умовою дидактичної ефективності вправи на встановлення правильних меж речення є спостереження за інтонацією, її зіставлення при різному членуванні речення. Якщо в класі є учні, які порушують межі речень, то швидше за все такі діти мають недостатньо розвинутий фонематичний слух. Їх слід вправляти в зіставленні інтонації учні самі вимовляють фрагменти тексту з інтонацією, що відбиває правильно й неправильно позначені межі речень. При цьому важливо не тільки виправити помилки, алей з’ясувати з учнями, які поради вони могли б дати одне одному, щоб уникнути таких помилок.
При складанні речень з окремих слів корисне проведення лінгвістичного експерименту — зіставлення різних варіантів порядку слів і визначення того, який з варіантів ясно й чітко передає думку.
Вправи на поширення й складання речень краще виконувати в парі, а потім обговорювати їхній зміст колективно. При цьому увага вчителя має бути зосереджена не тільки на змісті складених речень, алей на правильності їх запису відповідно до графічних і орфографічних норм, уже знайомих дітям.
Аналізуючи різні речення, учні не тільки спостерігають і пояснюють різні розділові знаки наприкінці речень, різних за метою висловлювання й за інтонацією, алей учаться правильно ставити ці знаки. Теж саме стосується й слів- звертань у реченні.
Розділ «Слово»
Відновлення в пам’яті учнів поняття про номінативну функцію слова відбувається в процесі об’єднання в лексико-тематичні групи назви конкретних предметів, людей, тварин, рослин, явищ природи та ін. При цьому значення слова не ототожнюється із загальним граматичним значенням слова як частини мови.
Розподіл слів по тематичних групах (впр. 1, с. 21, ч. 2) може здійснюватися як індивідуально, такі в групах (з метою економії часу. Якщо проводилася індивідуальна робота, правильність виконання завдання перевіряється в парі, після чого пара пред’являє результати для колективного обговорення. При виконанні завдання в групі кожний із чотирьох її представників вибирає собі тематичну групу слів. Якщо дітям у групі важко домовитися, учитель повідомляє класу про проблему, що виникла, й надає можливість учням запропонувати вихід із ситуації, але такий, щоб нікого не образити. Можна, наприклад, використати для цього лічилку.
Роботу над тематичними групами слів можна доповнити грою-аукціоном Не повторювати. Спочатку учні, що сидять водному ряді, вибирають тему й по черзі називають слова, що відповідають їй. При цьому слова неповинні повторюватися. Учитель виступає в ролі ведучого. Після кожної відповіді ведучий починає лічити до трьох. Поки йде відлік, наступний учасник гри може назвати своє слово. Якщо за цей час відповідь не пролунала, грав цьому ряді закінчується. Виграє той учень, після відповіді якого ведучому вдалося долічити до трьох. Потім грає другий ряд, потім — третій і т. д. Учителеві слід подумати, як заохотити переможця. Варто також запропонувати дітям навчити своїх рідних і близьких правил цієї гри й пограти в неї вдома.
При роботі із синонімами слід зробити акценти на відтінках їхніх значень:
• різна сила прояву ознаки буря — ураган, бігти — мчатися;
• частота вживання в мовленні льотчик — авіатор;
• стилістичне забарвлення упасти — шльопнутися, прийшли — прибули і т. д. (впр. 7, с. 24, ч. Можна організувати гру Знайди пару. Ведучий (учитель) пропонує слово, до якого учасники мають дібрати пару — синонім (або антонім. Гру краще проводити усно (індивідуально, парами або групами. Виграє той учасник пара, група, який набере більшу кількість балів. Слід звернути увагу нате що при індивідуальній грі більшість очок може набрати найсильніший учень. Тому краще надавати перевагу груповим (командним) змаганням, адже в групі, навіть якщо одна людина утворює більше пар, свою причетність до перемоги будуть відчувати всі члени групи. Уході вивчення частин мови учні мають зробити перші кроки в усвідомленні граматичного ладу української мовив тій мірі, у якій це доступно дітям такого віку. Діти мають перейти на новий для них рівень узагальнення навчитися поєднувати слова в класи на основі таких загальних значень, як предмет, ознака предмета, дія, кількість. Слід розуміти, що предмету граматиці не зовсім те, що в лексиці. Тут це, скоріше, те, що стає в мовленні предметом думки. Тому в граматиці предмет — це не тільки пенал, дійсно предмет з погляду лексичного значення, алей вітер, імама, і радість, і біг, і синява, і десяток, і багато чого іншого. Слова, називаючи різне (і предмети, і їхні ознаки, і дії, і кількість, оформлені однаково — як іменники, мають рід, змінюються за числами і відмінками та ін. Цей забезпечує їм загальне, граматичне за своєю природою, значення предмета. Так само, на основі лексичного й завдяки своєрідному граматичному оформленню, у слів виникають загальні значення ознаки предмета (синій, алей подвійний), дії (майструвати, алей синіти, по-
двоюватися), кількості (три) і т. д.
Якщо раніше, говорячи про значення слова, діти пояснювали, що слово на-
зиває, то, говорячи про спільні значення слів, слід з’ясовувати за допомогою запитань, що слово означає. Для розведення у свідомості цих двох понять (лексичне й граматичне значення) варто неухильно дотримуватися зазначених термінологічних відмінностей. Це допоможе уникнути помилок і неточностей при розборі слів і в майбутньому. Зрозуміло, що оволодіння таким поняттям про слово пов’язане з розвитком абстрактного мислення школярів. У 2 класі вони не знають про граматичні значення слів і не можуть зрозуміти частини мовив повному значенні цього слова, але дітям цього віку під силу піднятися над конкретними, лексичними значеннями слів і зробити перші спроби узагальнення.
При роботі зі службовими словами акценти слід зробити на способі розрізнення прийменників і омонімічних їм префіксів між прийменником і словом, що означає предмет, можна вставити слово, що означає ознаку. Такий спосіб визначення прийменників є універсальним, і кожний учень повинен застосовувати його на практиці: зранку із самого ранку, на річкуна далеку річку
(впр. 3, с. 43, ч. 2). Деякі діти, особливо слабкі, знаходять більш простий варіант, визначаючи прийменники якнайменші слова. Така орієнтація учнів на зовнішній бік слова-помічника, а не на його функціюй спосіб вичленовування з потоку мовлення має бути переборена за допомогою конкретних прикладів. Порівну лісі
серед лісу, перед сном та ін.
Методичні рекомендації до посібника Соловейко. 2 клас : зошит з української
мови для шкіл з українською мовою навчання :
до підручника МС. Вашуленка, С. Т. Дубовик (автор Тимченко Л. І.)
Н18699У(п). Підписано до друку 23.03.2013. Формат 60
×90/16. Папір друкарський. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний.




База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал