Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування у межах нової системи територіальної організації влади в Україні




Pdf просмотр
Сторінка4/4
Дата конвертації15.01.2017
Розмір0.49 Mb.
1   2   3   4
Нова система публічної влади потребуватиме здійснення таких
допоміжних заходів:
1.
Розширення фінансової самостійності органів місцевого самоврядування локального та субрегіонального рівня та збільшення ефективності її використання, що має відбуватися за рахунок:
- встановлення чітких вимог щодо обов’язковості закладання до місцевих бюджетів;
- отримання місцевими бюджетами визначеної частки доходів від оподаткування прибутків підприємств;
- впорядкування системи розподілу дотацій вирівнювання, зокрема через формування прямих міжбюджетних відносин із державним бюджетом
України для територіальних громад;
- збільшення відрахувань до місцевих бюджетів із податків та зборів на на природо- й надрокористування; активнішого використання органами місцевого самоврядування позик.
2.
Формування нормативно-правової бази нових механізмів міжмуніципальної співпраці через об’єднань територіальних громад - об’єднаних територіальних громад та міських агломерацій.
Висновки
1.
Основними
проблемами
взаємодії
місцевих
державних
адміністрацій та органів місцевого самоврядування в Україні є:
- Суттєве обмежене самоврядування в Україні як права та можливості територіальної громади, за винятком міст обласного та республіканського (в
Автономній Республіці Крим) значення: на рівні районів та областей через відсутність закріплення належного правового статусу громади та власних виконавчих органів, й, відповідно, власних ресурсів; на базовому рівні - через відсутність достатніх матеріальних ресурсів та обмеження бюджетної самостійності.

39
- Подвійний статус місцевих державних адміністрацій - як складників вертикалі державної виконавчої влади та одночасно виконавчих органів місцевих рад. Відповідальність місцевих ОДА перед органами виконавчої влади вищого рівня та перед представницькими органами областей та районів створює передумови для виникнення конфліктів між ними та місцевими радами, особливо в період вертикальної коабітації.
- Неоднозначний ефект від надання сільським, селищним та міським радам великої кількості повноважень, зокрема із надання соціальних послуг.
З одного боку, це відповідає вимогам, встановленим для України ратифікованими міжнародними документами. З іншого боку, такий перелік повноважень зумовлює великий розмір витрат із місцевих бюджетів, що призводить до зменшення фінансової спроможності територіальних громад.
- Недосконалість системи контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. Місцеві державні адміністрації мають право контролювати лише виконання делегованих повноважень, Рахункова палата України – діяльність центральних органів державної влади, а нагляд з боку
Прокуратури України викликає зауваження з боку міжнародних організацій, членом яких є Україна.
- Компенсація недосконалості правових механізмів контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування Конституції України та
інших нормативно-правових актів за допомогою неформального впливу державних адміністрацій через фінансову (бюджетну) залежність органів самоврядування від місцевих адміністрацій, що є також потенційним джерелом конфліктів.
2. Досвід країн – членів Європейського Союзу полягає в тому, що:
- Проблема взаємовідносин між органами місцевого самоврядування та державою в особі місцевих державних адміністрацій розв’язується на основі принципу субсидіарності – виконання органами влади вищого рівня тих функцій, які не можуть бути виконані на базовому рівні адміністративно- територіального поділу.

40
- Місцеві державні адміністрації виконують функції виключно у сфері компетенції держави, і як правило не беруть на себе обов’язки виконавчих органів місцевого самоврядування; на будь-якому рівні, де існує інститут місцевого самоврядування, для виконання таких функцій, представницькими установами формуються виконавчі органи.
- Найголовнішим завданням місцевих державних адміністрацій зазвичай
є контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування: щодо власних функцій місцевого самоврядування – з точки зору законності, а щодо повноважень, делегованих державою – з точки зору доцільності та ефективності ухвалених рішень. Також за державними адміністраціями можуть бути закріплені повноваження щодо координації роботи територіальних підрозділів центральних спеціалізованих органів виконавчої влади та в галузі заходів із захисту інтересів держави (мобілізації населення, здійснення патріотичного виховання).
-
Обов’язковим елементом надання повноважень місцевого самоврядування є забезпечення фінансової спроможності територіальних громад. Для цього державою гарантується база доходної частини бюджету, яка включає в себе місцеві податки та збори, використання комунального майна, обов’язково відраховувані до місцевих бюджетів частки державних податків, а також дотації та субвенції із державного бюджету.
- У постсоціалістичних державах децентралізація державного устрою та посилення місцевого самоврядування на інших, крім базових, рівнях адміністративно-територіального поділу, як правило здійснювалася після завершення основних економічних реформ, насамперед розподілу колишньої державної власності, та за умови відновлення дореформеного рівня валового внутрішнього продукту, що забезпечувало наповнення державного та місцевих бюджетів.
- Типовими проблемами зарубіжних країн залишаються брак матеріальних ресурсів для реалізації місцевого самоврядування малими громадами, а також нерівність соціально-економічного розвитку різних

41 територій. Останнє зумовлює на практиці суперечність між принципом рівності територіальних громад та необхідністю надання певних бюджетних переваг слабким громадам з метою вирівнювання життєвих стандартів їхніх мешканців, а також між фінансовою автономією та фактичною централізацією міжбюджетних відносин.
3. Таким чином, основними засадами реформування системи
територіальної організації державної влади є:
- Попередня стабілізація системи власності та відновлення рівня доходної частини державного та місцевих бюджетів, який існував до початку ринкових перетворень.
- Здійснення реформи адміністративно-територіального поділу держави.
Дана реформа повинна передбачати скорочення категорій адміністративно- територіальних одиниць, а також укрупнення дрібних територіальних громад
із метою підвищення їх фінансової спроможності.
- Чітке політико-правове та інституційне розмежування виконавчої влади на регіональному та субрегіональному рівнях. Взаємодія місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування має
ґрунтуватися на засадах максимального розведення їхніх функцій. Усі питання, що знаходяться у компетенції місцевого самоврядування та на нинішньому етапі делегуються державним адміністраціям, мають бути передані новоствореним виконавчим органам відповідних рад. За державними адміністраціями мають бути закріплені функції, що належать до компетенції держави.
- Звуження предмету взаємодії державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування до контролю за діяльністю останніх, делегування повноважень у вдосконаленому порядку, а також у формі здійснення комунікації між органами місцевого самоврядування та центральними органами державної влади.
- Вдосконалення системи делегування повноважень. Цей інститут потребує двох суттєвих виправлень: по-перше – збереження лише

42 делегування повноважень державою органам місцевого самоврядування, по- друге – формалізації порядку такого делегування.
- Запровадження нових гарантій фінансової самостійності громад через розширення джерел доходних частин місцевих бюджетів та через впровадження нових механізмів об’єднання територіальних громад.





















43
Додаток
Приклади розподілу компетенції та повноважень між державними
адміністраціями та органами місцевого самоврядування в окремих
європейських державах
Більш детально схеми розподілу функцій між державними адміністраціями слід розглянути на прикладах окремих країн – членів ЄС. На підставі подібності площі території держави, кількості населення, попереднього державного устрою оптимальними прикладами слід вважати
Францію (країну з тривалими демократичними традиціями) та Польщу
(колишню соціалістичну державу).
Франція

Франція після Другої Світової війни тривалий час залишалася однією з найбільш централізованих держав Європи. Однак у 1972 р. тут був розпочатий процес деконцентрації – створення регіонів, які були одиницями для здійснення планування економічного розвитку країни. 1982 р. було ухвалено Закони щодо децентралізації. Згідно з новим законодавством:
1. Ліквідовано систему нагляду з боку держави й заміна її контролем законності рішень (тобто, контроль здійснюється не з точки зору доцільності рішень, а з точки зору відповідності процедур їх ухвалення визначеному законом порядку)
39 2. Впроваджене самоврядування на регіональному рівні. Регіони, що були виключно державними одиницями, отримали поряд із комунами та департаментами статус повноправної територіальної громади.
3. Діяльність департаментських рад була повністю виведена з-під контролю відповідних префектів.
39
Девемі Ж.-Ф. Місцеве управління у Франції. / Жан-Франсуа Девемі. // Збірник наукових праць
Української академії державного управління. / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во
УАДУ, 2000. – Вип. 2 – В 4 ч. Ч. ІІ - С. 81.

44 4. У рамках децентралізації розширено сферу компетенції комун. До традиційно виконуваних ними функцій (реєстрація актів громадянського стану, муніципальна поліція, соціальні послуги, підтримання стану мережі автошляхів, освітня та культурна діяльність) було додано повноваження в сфері міського (зокрема, земельного) планування, а також взаємодії з підприємницькими структурами щодо надання соціальних послуг
40
Відповідно до нових законів від 1983 р. уряд був зобов’язаний розробити графік передання повноважень громадам протягом 3 років:
- протягом 1-го року – в галузі містобудування та житлового фонду
(включаючи право комуни на розробку документів з планування благоустрою);
- протягом 2-го року – передані повноваження: а) департаментам - в соціальних питаннях, охороні здоров’я та транспорту, а також перевезення школярів; б) комунам – з питань будівництва та управління портами прогулянкового типу;
- протягом 3-го року – у галузі освіти, культури та навколишнього середовища.
У галузі освіти до відома різних рівнів самоврядування були віднесені: до відома комуни – оснащення приміщень закладів початкової та дошкільної освіти; до відома департаментів – забезпечення роботи коледжів; до відома регіонів – забезпечення роботи ліцеїв та інших навчальних закладів
41
Представницьким органом комуни є муніципальна рада. Мер є одночасно главою виконавчої гілки місцевого самоврядування та представником держави.
40
Асанов А. Світовий досвід вирішення проблеми розподілу повноважень між органами державної влади і місцевого самоврядування. / Амет Асанов. // Збірник наукових праць Української академії державного управління. / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 2 – В 4 ч. Ч. ІІ - С.
15 – 16.
41
Поже Ж.-Л. 25 років децентралізації у Франції: що є корисного для України. / Жан-Люк Поже. //
Проблеми децентралізації: національний та міжнародний досвід. / Наук. редактор М. Пухтинський. – К. :
Атіка – Н, 2006. – С. 352.

45
Як глава місцевого самоврядування, він обирається муніципальною радою, здійснює керівництво її роботою та роботою свого апарату, а також відповідає за стан міського господарства та безпеку громадян.
Мер як представник держави виконує такі функції:
- здійснює реєстрацію актів громадянського стану;
- виконує функції представника загальної поліції;
- оприлюднює державні закони та постанови;
- організує вибори;
- складає списки військовозобов’язаних та організує цивільну оборону;
- видає дозвіл на забудову тощо
42
На рівні департаменту діє представницький орган – Генеральна рада, яка: а) ухвалює бюджет департаменту; б) створює регіональні адміністративні служби; в) обирає главу самоврядної виконавчої влади департаменту – президента Генеральної ради. У свою чергу, Президент
Генеральної ради, крім власне керівництва роботою представницького органу, керує роботою адміністративних служб, дорожньої та портової поліцією на об’єктах, що відносяться до компетенції департаментів, а також здійснює загальне керівництво роботою пожежної служби.
Державу на території департаменту представляє Префект, який призначається декретом Президента Республіки
43
. Повноваження префекта можна поділити на 3 групи: а) політичні – представництво уряду в департаментах, інформування його про стан справ, а також спостереження за дотриманням законності; б) адміністративні – координація роботи державних відомств, оперативне керування пожежною службою, керівництво поліцією та контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування;
42
Евдокимов В. Б. Местные органы власти зарубежных стран: правове аспекты. / В. Б. Евдокимов, Я. Ю.
Старцев. – М. : Спарк, 2001. – С. 134.
43
Девемі Ж.-Ф. Місцеве управління у Франції. / Жан-Франсуа Девемі. // Збірник наукових праць
Української академії державного управління. / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во
УАДУ, 2000. – Вип. 2 – В 4 ч. Ч. ІІ - С. 80.

46 в) соціально-економічні – виконання урядових програм на рівні департаментів.
У межах функції з інформування переважна більшість рішень (рішення та постанови муніципальних рад, мерів, а також договори) після ухвалення передаються префекту або супрефекту. Виняток становлять лише рішення з питань внутрішнього поточного управління
44
Префект може тимчасово усунути мера від виконання обов’язків, пов'язаних із виконанням функцій держави, в разі неналежного їх виконання
45
. Тимчасово усунути мера від виконання всіх обов’язків може лише міністерство внутрішніх справ, а із займаної посади він може бути звільнений виключно на підставі урядового декрету.
Найінтенсивнішою взаємодія між префектом та органами місцевого самоврядування є під час бюджетного процесу на різних рівнях, і відбувається вона у таких формах:
- визначення дати подання проекту бюджету на наступний рік. При цьому у випадку порушення представницьким органом відповідних термінів префект має право звернутися до Регіональної рахункової палати з клопотанням про внесення нею самостійних пропозицій до місцевого бюджету, контроль за виконання яких покладається на префекта;
- встановлення вимог щодо збалансованості місцевого бюджету.
Префект має право протягом 30 днів звернутися з клопотанням до
Регіональної рахункової палати, яка у випадку визнання відповідних зауважень обґрунтованими порушує питання про
їх врахування представницькими органами;
- врахування у місцевих бюджетах обов’язкових витрат, визначеними для кожного рівня Адміністративним кодексом Франції з місцевого самоврядування (для комун – фінансування дитячих садків та допомога
44
Девемі Ж.-Ф. Місцеве управління у Франції. / Жан-Франсуа Девемі. // Збірник наукових праць
Української академії державного управління. / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во
УАДУ, 2000. – Вип. 2 – В 4 ч. Ч. ІІ - С. 81.
45
Евдокимов В. Б. Местные органы власти зарубежных стран: правове аспекты. / В. Б. Евдокимов, Я. Ю.
Старцев. – М. : Спарк, 2001. – С. 134.

47 приватним школам, для департаментів – фінансування соціальних витрат та роботи шкільного транспорту й коледжів, для регіонів – фінансування ліцеїв, підтримка приватних вищих освітніх закладів тощо);
- здійснення контролю за виконанням місцевих бюджетів
46
На рівні регіону представницьким органом самоврядування є регіональна рада на чолі зі своїм Президентом, яка обирає свій виконавчий орган - регіональну адміністрацію. Вищою посадовою особою регіональної адміністрації є генеральний директор регіональних служб, відповідальний безпосередньо перед президентом регіональної ради
47
Державу на регіональному рівні представляє урядовий комісар. Цю посаду автоматично отримує префект департаменту, на території якого розташований адміністративний центр регіону. До його повноважень належить контроль за рішенням регіональних органів місцевого самоврядування та координація через Конференцію регіону діяльності префектур.
Фінансова основа самоврядування. Основу місцевих бюджетів у Франції складають:
1. Засоби міжбюджетного вирівнювання (трансфертів) 2 видів: а) глобальна (єдина) дотація функціонування – надається із спеціального фонду трансфертів для органів місцевого самоврядування великим комунам і департаментам; б) компенсаційна дотація з ПДВ – надається з відповідного
Компенсаційного фонду ПДВ, кошти якого спрямовуються на інвестиції територіальних колективів – тобто, лише на операції, спрямовані на власний розвиток
48 2. Місцеві податки.
3. Позики.
46
Барвіцький В. У пошуках шляхів реформування дієздатних територіальних громад: міжнародний досвід. /
Віктор Барвіцький. // Проблеми децентралізації: національний та міжнародний досвід. Збірник матеріалів та документів. / Наук. редактор М. Пухтинський. - С. 248.
47
Евдокимов В. Б. Местные органы власти зарубежных стран: правове аспекты. / В. Б. Евдокимов, Я. Ю.
Старцев. – М. : Спарк, 2001. – С. 140.
48
Музика-Стефанчук О. А. Фінансово-правова основа місцевого самоврядування в зарубіжних країнах: навчальний посібник. / О. А. Музика-Стефанчук – К. : Правова єдність, 2009. - С. 119.

48 4. Доходи від використання власності та надання послуг.
Крім того, у Франції з метою ефективнішої концентрації бюджетних коштів широко використовуються механізми кооперації адміністративно- територіальних одиниць.
На рівні комун такими механізмами є:
- Синдикати комун, які можуть бути одно- чи багатоцільовими. Це – об’єднання комун, які при цьому зберігають свою повну юридичну самостійність.
- Утворення округів, або дистриктів, як більш високої форми інтеграції комун. З 1959 р. утворення таких об’єднань дозволено міським комунам, а з
1970 р. – також сільським.
- Формування міських співтовариств, що здійснюється в межах агломерацій. Дана форма запроваджена у 1966 р., і здійснюється урядом у примусовому порядку.
Оскільки дистрикти та міські співтовариства мають статус юридичних осіб, а законом від 1999 р. для них була розроблена окрема система оподаткування, є підстави навіть розглядати їх як самостійний рівень самоврядування поряд із основними зазначеними раніше.
Формами співпраці департаментів, у свою чергу, є:
- Міждепартаментські конференції – нерегулярні зустрічі, що скликаються за ініціативою зацікавлених департаментів.
- Спільні міждепартаментські органи, до складу яких можуть входити представники не лише департаментів, але й комун.
- Асоціації департаментів – найвищі форми об’єднання, що отримували статус юридичних осіб. У зв’язку зі створенням регіонів втратили сенс свого
існування.
Польща

Після встановлення демократичної системи у Польщі реформа в галузі територіальної організації влади відбувалася у 2 етапи:

49 1. 1990 р. – ухвалення Закону про самоврядування гміни, яким було визначено базовий рівень місцевого самоврядування. Було укрупнено сільські територіальні громади, статус гмін надано багатьом містам. На рівні воєводств самоврядування де-факто було скасоване. Воєводський Сеймик зберіг за собою право лише висловлюватися з приводу дій відповідного воєводи, який представляє на даній території інтереси держави.
2.
1998

2001.
Запроваджено
3-рівневий адміністративно- територіальний поділ. Зокрема, додано субрегіональний рівень – повіти
(включаючи міста зі статусом повітів). На повітовий рівень було передано 2 служби та 3 інспекції, які знаходилися в центральному підпорядкуванні.
Воєводства було укрупнено, в результаті чого їхня кількість скоротилася з 49 до 16, причому на воєводському рівні було запроваджене повноцінне самоврядування.
З часів другого етапу адміністративно-територіальної реформи у Польщі на всіх рівнях діє інститут місцевого самоврядування з наданими їй
Конституцією та законами повноваженнями.
На рівні гміни такими органами є рада гміни, а також обране нею правління гміни
49
До сфери компетенції гміни належать: підтримання шляхів місцевого значення та організація дорожнього руху; охорона здоров’я; середня освіта та дошкільне виховання; організація закладів культури; розвиток об’єктів фізичної культури; житлове будівництво; функціонування комунального господарства та громадського транспорту; озеленення та впорядкування кладовищ; соціальна та медична допомога, в тому числі для вагітних жінок, та створення мережі відповідних закладів опіки
50 49
Гонцяж Я. Самоврядування та територіальна організація влади в Польщі. / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк, О.
Куленкова, В. Гуменюк. – К. : Міленіум – Вид-во УАДУ, 2001. – С. 24.
50
Гонцяж Я. Самоврядування та територіальна організація влади в Польщі. / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк, О.
Куленкова, В. Гуменюк. – К. : Міленіум – Вид-во УАДУ, 2001. – С. 23.

50
До компетенції повітів належать питання, які не можуть вирішуватися на рівні гмін
51
- контрольні функції щодо діяльності на рівні гмін (санітарно- епідеміологічна та ветеринарна служби, контроль за станом будинків, використанням водних ресурсів та захистом довкілля);
- підтримка громадського порядку та громадської безпеки (виконання цих функцій покладене на повітову поліцію та протипожежну охорону), захист населення від стихійних лих та керівництво у випадку надзвичайних ситуацій;
- керівництво освітніми установами середнього рівня (пост-початкові та спеціальні школи, професійні училища), а також опікунськими й освітніми установами, включаючи дитячі будинки;
- загальна відповідальність за роботу системи державної охорони здоров’я, фінансованої з Фондів Охорони здоров’я;
- питання соціального захисту - підтримка інвалідів, захист прав споживачів та боротьба з безробіттям, інші форми соціальної допомоги
(сімейні центри, будинки соціального захисту тощо).
На рівні повіту органами місцевого самоврядування є представницький
інститут (Раді повіту) та 2 виконавчих органи – правління та об’єднана повітова адміністрація. Обидва органи очолює повітовий староста.
Правління є лише виконавчим органом повітової ради, що здійснює виконання її постанов, а також виконує бюджет повіту.
Більш автономним органом по відношенню до ради є об’єднана повітова адміністрація, що отримала сферу компетенції та повноваження внаслідок децентралізації. Вона складається з власне повітової адміністрації
(староства), повітових служб (поліції, пожежної охорони) та інспекцій
(санітарно-епідеміологічної, ветеринарної та будівельного нагляду).
51
Карасінський С. Польська адміністративна реформа. / Славомір Карасінський. // Глобалізація.
Регіоналізація. Регіональна політика. / За ред. І. Ф. Кононова. – Луганськ: Альма-матер, 2001. – С. 436.

51
Староство знаходиться під прямим підпорядкуванням старості й виконує функції, які не належать до компетенції правління або служб та інспекцій
52
Служби та інспекції є більш автономними щодо старости, ніж підрозділи староства. Староста одноосібно призначає керівників інспекцій, а керівників служб – за погодженням з воєводою. При цьому староста може надати наказ про вжиття службами відповідних заходів на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, але не щодо змісту цих заходів
53
До компетенції воєводського самоврядування належать переважно ті питання, які становлять зацікавлення з точки зору загальнодержавної політики:
- економічний розвиток, включаючи міжнародні економічні відносини та стимулювання регіонального розвитку;
- у галузі освіти: утворення та фінансування вищих закладів освіти, керівництво вищою та середньою спеціальною школою, професійними училищами, коледжами, бібліотеками воєводства;
- у сфері культури: здійснення політики збереження історичної пам’яті та керівництво закладами культури регіонального масштабу;
- у галузі охорони здоров’я – керівництво спеціалізованими медичними закладами, системами швидкої допомоги та амбулаторного забезпечення;
- у галузі регіональної політики – територіальний розвиток та розвиток сільських територій;
- у галузі природокористування та охорони довкілля – керівництво водними ресурсами, меліорація грунтів і збереження гідротехнічних установок, участь представників воєводств у діяльності регіональних
Екологічних фондів.
Аналогічно до повітового рівня, органами виконавчої влади є правління воєводства та адміністрація воєводства. Правління є виконавчим органом
52
Гонцяж Я. Самоврядування та територіальна організація влади в Польщі. / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк, О.
Куленкова, В. Гуменюк. – К. : Міленіум – Вид-во УАДУ, 2001. – С. 92 – 93.
53
Гонцяж Я. Самоврядування та територіальна організація влади в Польщі. / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк, О.
Куленкова, В. Гуменюк. – К. : Міленіум – Вид-во УАДУ, 2001. – С. 95.

52 ради, що виконує її постанови та бюджет, а адміністрація – реалізує ті повноваження, що не належать до сфери компетенції ради.
Органами самоврядування воєводства є воєводський Сеймик, Маршалок та правління воєводства.
Поряд із органами самоврядування воєводства діють органи державної адміністрації на чолі з воєводами. У галузі власне державної політики воєвода виконує такі функції:
- контролює виконання органами центральної адміністрації завдань, визначених документами Ради Міністрів;
- узгоджує цілі державної політики з місцевими умовами, спрямовує здійснення регіональної політики на рівні воєводства;
- виконує та координує завдання у сфері оборони та національної безпеки;
- за посередництва відповідного міністра представляє Раді Міністрів проекти урядових документів стосовно воєводства.
Воєвода у галузі взаємодії з органами місцевого самоврядування всіх рівнів має такі повноваження:
1. Здійснює контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування.
Він має право призупинити рішення органу місцевого самоврядування з мотивів невідповідності Конституції та законам країни. Орган, рішення якого було призупинене, може оскаржити дію воєводи в адміністративному суді.
Це означає виконання державною адміністрацією деяких елементів нагляду - прямого втручання у діяльність системи місцевого самоврядування, що відрізняється від загальноприйнятої практики держав Європейського Союзу.
2. Ініціює кадрові рішення щодо ради або правління гміни у випадку неодноразового порушення ними Конституції та законів країни. Так, він у згаданому випадку направляє подання до міністерства внутрішніх справ або
Прем’єр-міністра подання щодо розпуску ради гміни. У випадку аналогічних порушень з боку правління він звертається до ради гміни з проханням про

53 його розпуск, а в разі негативної відповіді – з аналогічним проханням до уряду.
3. Контролює виконання завдань органами місцевого самоврядування у сфері урядової адміністрації, що виникають на підставі закону (в умовах надзвичайної ситуації) або угоди з урядовою адміністрацією (у порядку делегування повноважень). Виконання таких делегованих повноважень покладається зазвичай на виконавчі органи місцевого самоврядування.
4. Дає згоду повітовим старостам на призначення керівників 2 повітових служб – поліції та державної пожежної охорони
54 5. Має лише у виключних ситуаціях (загроза життю, здоров’ю, власності, навколишньому середовищу, безпеці держави та громадському порядку) право видавати рішення, які є обов’язковими для виконання органами місцевого самоврядування
55
Інші повноваження воєводи:
1. Виконання та координація завдань у сфері оборони та безпеки країни в цілому, відповідно до законів.
2. Представлення Раді Міністрів за посередництва відповідного міністра у справах державного управління проекти урядових документів у справах, що стосуються воєводства.
Специфічними органами прямого державного правління є урядові комісари. Вони тимчасово діють на рівні гмін у період призупинення повноважень органів самоврядування до набуття повноважень новими органами. Їм передаються повноваження, що належать до сфери компетенції гміни.
Фінансова основа місцевого самоврядування. Спільними для всіх територіальних одиниць є доходи від субвенцій з державного бюджету, а з власних доходів – плата за використання належного їм майна, дарунки, спадщини, донорства на користь громади.
54
Гонцяж Я. Самоврядування та територіальна організація влади в Польщі. / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк, О.
Куленкова, В. Гуменюк. – К. : Міленіум – Вид-во УАДУ, 2001. – С. 95.
55
Чехарина В. И. Основы конституционного строя Республики Польша. / В. И. Чехарина. – М. : Наука, 2004.
- С. 126.

54
Структуру власного доходу бюджетів гмін складають:
1. Податки, визначені окремими законами: на сільське та лісове господарство, нерухомість і транспортні засоби, господарську діяльність фізичних осіб, спадщину й подарунки, єдиний податок (податкова карта).
2. Збори, що стягуються на підставі окремих регулювань (гербовий, експлуатаційний, місцевий тощо).
3. Частки податків, що надходять до державного бюджету (16% податку на прибуток та 5% податку від юридичних осіб та організаційних одиниць на території гміни).
4. Доходи від штрафів та примусових покарань.
Доходи повітових бюджетів: плата за послуги повітових бюджетних закладів; доходи від повітових активів, розміщених на банківських рахунках; відсотки з наданих повітом позик; дивіденди від акцій товариств та підприємств, заснованих повітом. Субвенції від центрального уряду поділяються на освітні, дорожні та вирівнювальні.
Доходи воєводств: частка податків, що йдуть у дохід держави
(визначається законом); доходи, отримані бюджетними одиницями воєводства, та внески інших воєводських адміністративних одиниць.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал