Ярмак Наталія Олександрівна (092) Науково



Скачати 250.18 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації09.01.2017
Розмір250.18 Kb.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Ярмак Наталія Олександрівна


УДК 37(092)
Науково-педагогічна діяльність
Олександра Федоровича Музиченка
(1875 – 1937 рр.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук
Київ – 2016

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Ніжинському державному університеті імені Миколи
Гоголя.
Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, професор
Коваленко Євгенія Іванівна,
Ніжинський державний університет імені
Миколи Гоголя, завідувач кафедри педагогіки.
Офіційні опоненти:


доктор педагогічних наук, професор
Зайченко Іван Васильович,
Київський національний університет біоресурсів
і природокористування, професор кафедри педагогіки; кандидат педагогічних наук, доцент
Кошечко Наталія Василівна,
Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, доцент кафедри педагогіки.
Захист відбудеться 25 травня 2016 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52-А, Президія Національної академії педагогічних наук України, конференцзала (1 поверх).
З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти» НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52-Г (3 поверх).
Автореферат розісланий 23 квітня 2016 року.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О. Є. Крсек



1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Актуальною проблемою сьогодення залишається інтеграція зусиль науковців у пошуку принципово нових підходів щодо переосмислення наукових поглядів на розвиток освіти та формування нової освітньої парадигми знань у галузі педагогічних наук, яка б відображала
історичний шлях трансформації та перспективи розвитку національної системи освіти та виховання в Україні.
Сьогодні предметом широких наукових дискусій і досліджень є не тільки концептуальні засади системи освіти та побудови національної школи в
Україні, але й відповідні стратегії їх ефективної реалізації. Звичайно, це потребує розробки новітніх педагогічних технологій, методик, програм в
інтересах соціально-економічного, науково-технічного й культурного розвитку держави.
Побудова національної української школи неможлива без вивчення
історичної спадщини минулого, тим більше, що подібний процес національного відродження мав місце в Україні в 20-х роках ХХ століття. Історія української педагогічної думки цього періоду багата на славні імена вчених, які зробили значний внесок у розвиток педагогічної науки. Звертаючись до багатої спадщини минулого, дослідники прагнуть знайти в ній витоки провідних наукових ідей сучасності.
Педагогічна спадщина кінця ХІХ − початку ХХ століть містить неоціненний скарб для науковців, позаяк саме в цей час українська педагогіка
інтенсивно розвивалася, набуваючи національних ознак. Українська наукова
інтелігенція розробляла засади національної системи освіти, що базувалася на українських традиціях, культурі та народній педагогіці.
Саме на цей період припадає освітня та педагогічна діяльність визначного педагога-експериментатора, першого директора Педагогічного музею та палкого прихильника комплексної системи навчання О. Музиченка
(1875–1937 рр.). Його педагогічна спадщина в контексті розвитку освіти й виховання в Україні заслуговує на ґрунтовне вивчення й належну оцінку.
Аналіз історико-педагогічних джерел свідчить, що творча спадщина
О. Музиченка привернула увагу таких сучасних дослідників, як
О. Сухомлинська, М. Ярмаченко, П. Мостовий, М. Левківський, Є. Коваленко,
Л. Проценко. Зацікавленість постаттю українського педагога зумовлена його постійною працею над вдосконаленням та поліпшенням національної системи освіти, яку він збагатив ідеями експериментальної педагогіки та провідним досвідом зарубіжних вчених.
Незважаючи на вихід у світ окремих вдалих видань і наукових статей, постать українського науковця висвітлена лише частково. Науково-педагогічна спадщина О. Музиченка потребує ґрунтовного вивчення, переосмислення та практичного втілення в життя з метою подальшої трансформації й розвитку педагогічної науки України, а це засвідчує, що тема дисертаційної роботи є актуальною.
Теоретичний та практичний доробок О. Музиченка становить велику цінність для відтворення дійсної історії педагогіки України. Отже, незважаючи

2 на досить значну кількість праць, розвідок, які безпосередньо чи опосередковано стосуються розбудови національної системи освіти досліджуваного періоду, педагогічна спадщина О. Музиченка як теоретика і практика української школи не була предметом окремого цілісного дослідження. Відсутність аналізу його педагогічних ідей, науково- просвітницької діяльності та навіть білі плями в біографії О. Музиченка й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Науково-педагогічна діяльність Олександра Федоровича Музиченка (1875–1937 рр.)».
Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя провідного діяча та педагога, тобто охоплюють період з 1875 по 1937 роки.
Науково-педагогічну діяльність О. Музиченка проаналізовано з початку 1900 року, бо саме в цей період починається його активна науково-просвітницька діяльність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота виконувалася відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Ніжинського державного університету імені
Миколи Гоголя. Тема дисертаційного дослідження «Науково-педагогічна
діяльність Олександра Федоровича Музиченка (1875–1937 рр.)» затверджена вченою радою НДУ імені М. Гоголя (протокол № 2 від
03.02.2005 року), узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 7 від 25.09.2007 року).
Мета
дослідження.
Метою дисертаційного дослідження
є систематизація, науковий аналіз та теоретичне узагальнення науково- педагогічної діяльності О. Музиченка (1875–1937 рр.), розкриття сутності його педагогічних ідей та визначення перспективи можливого творчого використання наукового доробку О. Музиченка в сучасній педагогічній науці та практиці.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
1.
З’ясувати основні соціально-історичні чинники формування
О. Музиченка як педагога й науковця.
2.
Визначити та охарактеризувати етапи науково-педагогічної діяльності
О. Музиченка.
3.
Проаналізувати та систематизувати педагогічні погляди О. Музиченка на організацію освіти й виховання учнівської молоді.
4.
Обґрунтувати пропозиції щодо можливості творчого використання
ідей О. Музиченка з огляду на сучасні завдання реформування освіти в Україні.
Об’єктом дослідження є науково-педагогічна спадщина О. Музиченка.
Предметом дослідження є питання організації освіти й виховання учнівської молоді в науково-педагогічній та громадсько-просвітницькій діяльності Олександра Федоровича Музиченка (1875–1937 рр.).
Методи дослідження. Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети й завдань, об'єкта й предмета дослідження. У роботі використано такі методи:
- конкретно-пошуковий метод, історико–педагогічний аналіз та синтез –
для визначення предмета, мети, завдань дослідження, для виявлення

3 об’єктивних даних творчого доробку вченого, системи педагогічних поглядів з урахуванням розвитку педагогічної думки в Україні у кінці ХІХ – на початку
XX ст.;
- історико–ретроспективний метод – для аналізу джерельної бази;
- хронологічний метод – для дослідження динаміки змін у розвитку теорії та практики освіти в часовій послідовності;
- пошуково–бібліографічний, персоналістично–біографічний метод
̶
для вивчення життя й діяльності вченого та його наукового доробку, визначення місця біографії педагога в соціокультурному середовищі й висвітлення її взаємозв’язку з історією суспільства певного періоду;
- порівняльно-зіставний метод – для аналізу наукової літератури та архівних матеріалів із теми дослідження;
- логіко-системний аналіз праць – для обґрунтування концепції
О. Музиченка щодо розбудови системи освіти, для виявлення поглядів ученого на роль і мету школи;
- систематизація та класифікація архівних та друкованих джерел із досліджуваної проблеми – для узагальнення досвіду науково-просвітницької діяльності та теоретичної спадщини О. Музиченка;
- методи порівняльно-історичного аналізу, узагальнення здобутих фактів
та даних – для актуалізації досвіду науково-педагогічної діяльності педагога.
Джерельна база дисертації. Джерельну основу педагогічного дослідження становить історична, історико-педагогічна, педагогічна, методична та психологічна література. Базовим джерелом дисертаційної роботи стала спадщина О. Музиченка: підручники, посібники, публікації в періодичній пресі, епістолярна спадщина.
Фактологічний матеріал дослідження становлять документи й матеріали
Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (ф.346, 350);
Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України
(ф.2201, 2581, 2582, 166); Державного архіву м. Києва (ф.346, 350); Відділу державного архіву Чернігівської області в м. Ніжин (ф.1105); Інституту рукописів Національної бібліотеки ім. В. Вернадського (ф.53, 139, 225, 165); архіву Педагогічного музею в м. Києві (Циркуляр 1912 та 1914 року);
Державного архіву Одеської області (ф.45, 42); педагогічна преса кінця ХІХ – початку ХХ століття, зокрема журнал ВУШ, Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. Сухомлинського, Чернігівської державної обласної універсальної бібліотеки імені В. Короленка, Фундаментальної бібліотеки імені
Миколи Лавровського Ніжинського державного університету імені Миколи
Гоголя, нормативні документи Міністерства народної освіти, довідково- бібліографічна література, сучасні монографії, дисертаційні дослідження та періодична преса.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що робота є першим комплексним дослідженням у галузі історії педагогіки, у якому здійснено системний аналіз розвитку педагогічних поглядів О. Музиченка та розкрита значущість його внеску в розвиток системи навчання та виховання в Україні в першій третині ХХ століття.

4
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, зокрема:
вперше:
- розкрито феномен педагогічної персоналії О. Музиченка, встановлено пріоритетні фактори (соціальне середовище, система освіти, соціокультурні чинники, власна науково–педагогічна діяльність), які обумовили формування світогляду і нового педагогічного мислення вченого;
- визначено, проаналізовано та теоретично узагальнено основні напрями його діяльності (науково-педагогічний, загальнодидактичний, громадсько- просвітницький,науково-управлінський, навчально-методичний, видавничий, самоосвіта).
- на основі архівних, історико-педагогічних праць та інших джерел
здійснено системний аналіз становлення й розвитку педагогічних поглядів
О. Музиченка в контексті світового освітнього процесу;
- проаналізовано погляди вченого на мету, завдання, зміст, принципи та методи навчання, на вимоги до підготовки вчителя початкової школи та його роль у навчальному процесі;
- розкрито значущість внеску науковця в розвиток системи національної освіти в Україні. Визначено його роль у впровадженні комплексної системи навчання та виховання, виділено основні функції комплексного підходу до навчально-виховної діяльності. уточнено технології навчання, що реалізують ці функції;
- до наукового обігу введено 8 невідомих та маловідомих документів,
історичні факти та відомості, пов’язані з біографією та науковою діяльністю
О. Музиченка.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення та теоретичні висновки, які викладені в дисертації, можуть бути використані:
у науково-дослідній діяльності – для подальшого розвитку педагогічної науки в Україні, зокрема й творче використання провідних педагогічних ідей
О. Музиченка з огляду на сучасні завдання реформування освіти в Україні;
у навчальному процесі – з метою використання матеріалу дослідження для підготовки майбутніх учителів, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогів, при вивченні курсів «Історія педагогіки», «Педагогіка», «Сучасні педагогічні технології», написання праць з історії педагогіки, історії української культури, підготовки підручників, посібників та лекцій для викладання спеціальних методик навчання в початковій школі.
За результатами дослідження розроблено та апробовано спецкурс
«Освітня діяльність і педагогічні погляди О. Музиченка (1875–1937)».
Творче використання дидактичного доробку О. Музиченка в організації навчально-виховного процесу шкіл та при розв’язанні завдань професійної підготовки вчителів сприятимуть удосконаленню роботи сучасних загальноосвітніх навчальних закладів.
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес
Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра

5
Довженка (№ 1465 від 25.06.2014 р.), Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І. Ф. Франка (№ 180 від 24.11.2014 р.), Чернігівського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (№ 30 від
25.06.2014 р.), Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя
(№ 05/ 152 від 27.11.2014 р.).
Достовірність одержаних результатів дослідження забезпечено теоретичним і методологічним обґрунтуванням його вихідних положень із використанням методів, що відповідають об’єкту, предмету, меті та завданням дисертації, а також широким залученням для вивчення та аналізу наукових джерел, які стосуються окресленої дослідницької проблематики.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дослідження висвітлювалися в доповідях та виступах на:
- міжнародних науково-практичних конференціях «Інновації у вищій школі» (Ніжин, 2007, 2013), «Етнопедагогіка: історія та сучасність» (Білорусія,
Мозир, 2013); «Проблеми і перспективи розвитку науки в умовах
євроінтеграції» (Чернівці, 2015);
- всеукраїнських науково-практичних конференціях «Педагогічна і громадська діяльність Софії Русової в контексті сучасності» (Чернігів, 2006),
«Актуальні проблеми формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді» (Ніжин, 2007), «Другі Бугайківські читання» (Ніжин,
2010), та «Педагогічна спадщина Софії Русової в контексті сучасності»
(Ніжин – Чернігів – Олешня, 2011) .
Результати виконаної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у
13 одноосібних наукових і науково-методичних статтях, зокрема в 11 статтях у наукових фахових виданнях, 2 – у зарубіжних виданнях; основні положення, що увійшли в дисертаційне дослідження, відображено автором в 1 монографії,
1 програмі спецкурсу.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 216 сторінок, із них – 172 сторінки основного тексту. Список використаних джерел охоплює 215 позицій.
Дисертація містить 11 додатків.

6
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету завдання, хронологічні межі; висвітлено методологічні засади, методи та джерельну базу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів; наведено інформацію про апробацію, впровадження результатів дослідження, публікації за темою дисертації, визначено її структуру та обсяг.
У першому розділі – «Історичні, культурні та освітні передумови
формування науково-педагогічного світогляду О. Музиченка» – визначено передумови формування науково-педагогічної спадщини педагога крізь призму духовно-культурних, науково-філософських та соціально-політичних впливів.
Відтворено соціально-політичний, культурний та педагогічний контекст минулого, в якому проходило життя видатного педагога, проаналізовано стан педагогічної науки й освіти в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Виокремлено основні періоди громадсько-просвітницької та науково- педагогічної діяльності О. Музиченка та здійснено аналіз етапів формування педагогічних поглядів вченого.
Аналіз архівних джерел, наукових праць і публікацій з історії педагогіки періоду
1875–1914 років показав, що політичні, економічні та загальнокультурні процеси та події, які відбувалися в Російській імперії, значною мірою впливали на розвиток культури та освіти в Україні.
Опрацювання теоретичних та архівних джерел засвідчує, що життєвий і творчий шлях О. Музиченка, його педагогічна та наукова діяльність проходили в період постійних змін політичної ситуації в Україні. Використовуючи порівняльно-зіставний аналіз архівних джерел, наукових праць з історії педагогіки стосовно стану та розвитку педагогічної науки в Україні, виявлено окремі особливості формування наукового світогляду О. Музиченка, становлення його як педагога-новатора, методиста, одного з фундаторів національної системи освіти в Україні.
На підставі узагальнення архівних джерел та вивчення матеріалу з теми дослідження хронологічно виділено чотири періоди становлення та формування педагогічних поглядів вченого, які тісно пов’язані з його особистим життям: 1.
1875–1900 – базовий період дитинства та отроцтва, професійного визначення та первинної соціальної зрілості О. Музиченка;
2. 1900–1917 – становлення О. Музиченка як педагога та вченого. Цей період включає у себе кілька хронологічно самостійних, але науково обґрунтованих, педагогічно активних періодів: одеській період життя
О. Музиченка (1900−1906), навчання в Йенському університеті (1906−1908), ніжинській період діяльності педагога (1908−1910), київський період у житті
О. Музиченка (до 17 року);
3. 19171−1919 – педагогічна й громадська діяльності О. Музиченка в
УНР (Київ);
4. 1920–1937 – розвиток освітньо-наукової діяльності О. Музиченка в часи розбудови радянської системи освіти.

7
Перший період – 1875–1900 – базовий період дитинства та отроцтва, професійного визначення та первинної соціальної зрілості О. Музиченка. До першого етапу віднесемо юнацькі роки та період навчання у Ніжинському
історико-філологічному інституті князя Безбородька. Це період становлення світоглядних позицій О. Музиченка. Підвалини педагогічної діяльності українського педагога були закладені ще у дитинстві, в родинному вихованні, під впливом батька-педагога та умов, які цьому сприяли: культ книги у родині, прищеплення любові до читання, мотивація у навчанні, посилена увага батьків до процесу виховання сина, особистий приклад батька.
О. Музиченко здобув освіту, навчаючись у Ніжинському історико- філологічному інституті князя Безбородька. Вже у 1899 році в науковому збірнику «Этнографическое обозрение» № 4, при Московському університеті, з’явилася стаття О. Музиченка «Быт болгар-переселенцев Феодосийского уезда». Ця етнографічна розвідка отримала схвальну рецензію професора словесності Харківського університету М.Дринова, що свідчило про дослідницький хист студента, його наукові перспективи. Ґрунтовна філологічна та психолого-педагогічна підготовка сприяла формуванню педагогічного мислення та збагаченню життєвого досвіду юнака. Закінчивши інститут, молодий науковець вільно володів українською, російською, німецькою, болгарською мовами; знався на грецькій та латині, що дозволяло йому поглиблювати власні знання, перебуваючи у закордонних відрядженнях.
Другий період. 1900–1917 – становлення О. Музиченка як педагога та вченого. Цей період включає в себе кілька хронологічно самостійних, але науково обґрунтованих, педагогічно активних періодів: одеській період
О. Музиченка (1900−1906), навчання в Йенському університеті (1906−1908), ніжинській період (1908−1910), київський період (до 17 року).
У 1900 році О. Музиченко від’їздить із Ніжина до Одеси, де його призначають на посаду вчителя словесності та російської мови в чоловічу гімназію № 4. Молодий педагог пройшов процес становлення у своїй педагогічній діяльності, реалізував набуті під час навчання у Ніжині теоретичні знання у практичній діяльності. Він активно працював над удосконаленням методики викладання мови й досяг високих результатів у засвоєнні учнями навчального предмета. 9 березня 1901 року учитель-початківець отримує грамоту з вдячністю за відмінне виконання своїх викладацьких обов’язків.
1903 року в Одеській економічній типографії виходить перша книга
О. Музиченка «Творчість учнів земських шкіл». У 1905 році О. Музиченко був удостоєний ордена Св. Станіслава III ступеня за сумлінне ставлення до посадових обов’язків та високу педагогічну майстерність.
Наукова робота під керівництвом професора М. Ланге посилила прагнення педагога до професійного самовдосконалення, наукових пошуків і загострила потребу в закордонному стажуванні з метою перевірки наукових напрацювань. Отже, одним із чинників формування О. Музиченка як ученого стала науково-педагогічна атмосфера творчого пошуку.
1906–1908 роки – період навчання в Йенському університеті, перебування у закордонному відрядженні. Під час навчання закордоном О. Музиченко

8 ознайомився з ідеями класичної німецької філософії, вченням І. Канта,
ґрунтовно опрацював праці І. Гербарта, вивчив праці таких видатних представників європейської педагогіки як В. Лай та професор Е. Мейман.
О. Музиченко продовжував освіту на кафедрі педагогіки, якою керував знаний у наукових колах Західної Європи професор В. Рейн − відомий експериментатор, палкий прихильник поглядів І. Гербарта. Тісне спілкування з професором вплинуло на світогляд О. Музиченка. Він заглибився у вивчення нових надбань педагогіки, зокрема доробку І. Гербарта та його послідовників.
Праці німецького вченого містили наукове обґрунтування тісного зв’язку педагогіки з основами етики та психології. Захоплення молодого вченого
ідеями німецького педагога тривало все життя та знайшло відображення в наступних працях ученого: «Сучасні педагогічні течії в Західній Європі та
Америці», в розділі «Сучасне гербартіанство». О. Музиченко активно відстоював точку зору І. Гербарта щодо принципу виховуючого навчання. У праці «На шляху до демократизації школи»науковець радив українським педагогам перейняти провідні ідеї побудови національної школи на демократичних та національних засадах.
Зацікавився О. Музиченко й ідеями професора В. Рейна щодо розбудови
єдиної трудової школи. Опрацювавши його твори, О. Музиченко написав працю«З приводу нової книги професора В. Рейна». Український вчений зазначав, що у своїй теоретичній моделі німецький учений виділяє три типи трудової школи, які відповідають різним верствам населення за соціальною структурою суспільства. Аналізуючи підхід німецького вченого до розподілу,
О. Музиченко вказував, що В. Рейн не розглядає питання справедливості такого розподілу, тому що розуміє: школа завжди є лише відбитком суспільства.
Правомірним, уважав О. Музиченко, було б створення системи єдиної школи з освітою для обох статей, що могло би забезпечити розквіт нації та активний суспільний прогрес.
За період навчання в Йенському університеті український педагог збагатив свої теоретичні знання та педагогічний досвід новими науковими теоріями та методиками, здобув досвід ведення наукових дискусій, відстоювання власних гіпотез та тверджень; переосмислив і адаптував до реалій
України багато цікавих положень щодо організації та побудови національної системи освіти. Отже, одним із чинників формування О. Музиченка як педагога стало вивчення досвіду Німеччини в організації системи освіти та ознайомлення з передовими ідеями західноєвропейської педагогічної думки.
1908–1910 роки – ніжинський період у педагогічній діяльності вченого.
Повернувшись із закордону 24 січня 1908 року, О. Музиченко отримав запрошення від керівництва Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька викладати педагогіку та філософію у вузі. Дякуючи своїм
ґрунтовним і новаторським знанням із педагогіки та філософії, які він набув у закордонному відрядженні, О. Музиченко значно активізував процес викладання педагогіки в інституті. Він написав низку таких цікавих наукових праць, як: «Звіт про спеціальні заняття педагогікою в закордонному відрядженні», «Філософсько-педагогічна думка й шкільна практика в сучасній

9
Німеччині»,«Монізм і школа», «Етика як основа педагогіки» та «Реформа середньої жіночої освіти та її історія в Німеччині». Головною тезою цих праць було твердження О. Музиченка, що прогресивний досвід інших країн повинен стати підґрунтям для вирішення вітчизняних педагогічних проблем. Саме ці праці заявили про прихід у вітчизняну педагогічну науку цікавого педагога та непересічну особистість.
1910–1917 роки − педагогічна діяльність О. Музиченка в останні роки монархії. У 1910 році педагог переїздить до Києва, де почав працювати викладачем
Київського
Фребелівського педагогічного
інституту.
О. Музиченко отримав змогу співпрацювати з видатними науковцями: професором І. Сікорським, професором П. Кудрявцевим, Н. Лубенець та
С. Русовою, яка обіймала посаду професора. В цей час О. Музиченко наполегливо працював над розробкою нових підходів до збагачення загальної культури майбутніх вчителів та посилення їхнього професійного рівня. Він зазначав, що виникла реальна потреба побудови авторських теоретичних курсів, спрямованих на становлення особистості педагога. Його висока професійна підготовка з педагогічних дисциплін та досвід закордонного стажування забезпечили досягнення поставленої мети.
За вагомий внесок у розвиток педагогічної науки в 1911 році
О. Музиченко був нагороджений орденом Святої Анни ІІІ ступеня.
У цей час педагог публікує такі праці, як: «Реформа жіночої освіти в
Німеччині та питання про сумісне навчання» та «Якою має бути школа?»
З 1912 по 1914 рік О. Музиченко на громадських засадах обіймає посаду директора Педагогічного музею імені цесаревича Олексія Миколайовича.
Завдяки професійному підходу О. Музиченка до своїх обов’язків, Музей повністю відповідав вимогам та потребам часу. Музей уважали одним із найкращих в Європі.
З метою поглиблення педагогічної теорії та практики шкільної справи, у
1913 році О. Музиченко ініціював відкриття літніх курсів для народних вчителів, які проходили на базі музею. Науковець читав лекції з дисципліни
«Сучасні педагогічні течії на Заході». Отже, завдяки ініціативам керівника, музей перетворюється на науково-методичний педагогічний центр усієї
України.
Основними напрямами діяльності О. Музиченка в цей період були: педагогічна, науково-педагогічна, управлінська (директор гімназії, директор
Педагогічного музею), науково-просвітницька (читання лекцій для вчителів).
Третій період 1917–1919 – педагогічна та громадська діяльності
О. Музиченка у роки становлення УНР (Київ). Це період бурхливих років революційних змін, які застали О. Музиченка в Києві. Вчений радо вітав проголошення Української Народної Республіки. О. Музиченко брав активну участь у роботі Генерального Секретаріату Освіти, згодом перейменованого в
Міністерство Освіти, члени якого працював над питанням організації нової української школи, удосконаленням змісту навчання в ній, розробляли нові плани, програми та підручники. О. Музиченко був у перших лавах формування шкільної політики поряд із С. Русовою, Я. Чепігою, Т. Лубенцем, І. Огієнком та

10
іншими. Педагог стверджував, що національний характер школи мав стати головною засадою її організації: школа повинна була стати національною не тільки за мовою, але й за змістом. Це вимагало змістового оновлення програм, передусім завдяки введенню в них краєзнавства, поезії, мистецтва українського народу. За безпосередньої участі О. Музиченка були вироблені засади національної школи періоду незалежності України, які знайшли своє втілення в таких документах: «План управління освітою в Україні» та «Проект єдиної школи на Україні». В цей період поглиблюються основні напрями його діяльності: активна педагогічна, науково-педагогічна, управлінська, просвітницька, видавнича.
Четвертий період − розвиток освітньо-наукової діяльності О. Музиченка у часи розбудови радянської системи освіти (1920–1937 рр.).
У 1921 році педагог був лектором педагогічних дисциплін у Інституті народної освіти міста Києва. О. Музиченко наполегливо працював над створенням національної системи освіти, спрямовуючи свою діяльність на розвиток національної педагогіки. Нова система української освіти, що формувалася в 20 роки, передбачала застосування таких методів навчання, завдяки яким можна було підготувати професійно освічену людину.
Розробляючи систему національної освіти, О. Музиченко спирався на педагогічний доробок Г. Спенсера, педагога і психолога, який активно працював над новим напрямом експериментальної педагогіки. Завданням школи, за Спенсером, було озброєння людини знаннями за п’ятьма основними видами діяльності: самозахистом, отриманням коштів на життя, вихованням нащадків, виконанням соціальних обов’язків і організацією дозвілля. Отже, школа повинна підготувати молодь до вирішення цих завдань. Музиченко поділяв дидактичні положення Г. Спенсера наступним чином: зміст та методика навчання повинні відповідати етапам розумового розвитку дитини; процес навчання повинен здійснюватися від простого до складного, тобто з дотриманням принципу наступності, від конкретного до абстрактного. Відомий англійський педагог засуджував авторитарну педагогіку і пропонував замість неї педагогіку співробітництва учнів та вчителя. Поділяючи цю ідею,
О. Музиченко стверджував, що саме така взаємодія наставника й вихованця сприяє психологічному розкріпаченню дитини, установленню дружніх стосунків між дітьми та батьками. Свої погляди О. Музиченко викладає у праці
«Зразкові школи на Заході та в нас».
Громадський діяч та просвітник, який залучав зарубіжний досвід провідних вчених світу та впроваджував у життя ідеї експериментальної педагогіки, чітко визначив основні напрями своєї діяльності: розробка нових прогресивних методів та форм навчання, їх впровадження у систему освіти, зміни в самій системі та широке використання принципу природовідповідності та гуманізму. О. Музиченко намагався поєднати практику української школи з прогресивним надбанням зарубіжної педагогіки. У періодиці з’являється ціла низка його публікацій, присвячених цій проблемі: «Проблема комплексності в
Німеччині та у нас», «Як по-новому вести педагогічну роботу в трудшколах із дітьми», «Краєзнавство в комплексних програмах та його метод»,

11
«Комплексність і комплексна програма в старших групах семирічки»,
«Культура народу, світогляд дитини та комплексність».
Дослідницька та просвітницька діяльності стали пріоритетним напрямом науково-педагогічної діяльності вченого.
У другому розділі – «Теоретичні та методичні основи педагогічної
системи О. Музиченка» – розкрито дидактичні ідеї О. Музиченка, охарактеризовано його внесок в організацію єдиної національної школи в
Україні, проаналізовано погляд педагога на комплексну систему навчання, як форму організації навчального процесу, обґрунтовано підхід до проблем виховання та вимоги до формування національно свідомого, патріотично налаштованого вчителя нової школи в Україні.
Аналіз педагогічних досліджень О. Музиченка «Якою повинна бути школа» та«Що таке педагогіка та чого вона навчає»показав, що український педагог активно працював над новим підходом до визначення дидактики.
Він поділяв дидактику на загальну, що розглядає загальні правила вивчення всіх предметів та часткову. Частковою дидактикою, на думку
О. Музиченка, є особливі прийоми викладання окремих предметів. Вчений зазначав, що на кожному етапі свого розвитку дидактика вирішує завдання вдосконалення освіти і навчання відповідно до потреб суспільства і суспільно- економічних умов. О. Музиченко був переконаний, що у період розбудови національної школи, окрім вдосконалення змісту навчання, модернізації його форм і методів, важливо оптимізувати процес навчання, тобто організувати його на таких засадах, щоб досягти найкращих результатів у навчанні за найменших витрат часу і зусиль.
Дослідження показало, що у своїх теоретичних працях «На шляху до демократизації школи», «Питання про єдину школу в Україні» та «Якою повинна бути школа», О. Музиченко намагався дати чітке визначення мети освіти. На його думку, метою освіти є всебічний розвиток дитини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових та фізичних здібностей, виховання моральності. Педагог одним із перших наголосив, що освіта покликана формувати громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачувати на цій основі творчий, інтелектуальний, культурний потенціал народу.
Аналіз наукових праць «Монізм і школа», «Що таке педагогіка та чого вона навчає?» та «Сучасні педагогічні течії в Західній Європі та Америці» дав змогу стверджувати, що О. Музиченко вказував на необхідність широкого використання основоположних дидактичних принципів педагогічної науки.
Такі принципи як гуманізація навчання, організація навчального процесу на національній ідеї, принцип народності, принцип активності і свідомості, наочності, доступності, послідовності та систематичності, принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей широко використовувалися та обґрунтовувалися у науковому доробку вченого.
Перебуваючи в закордонному відрядженні в Німеччині, О. Музиченко отримав унікальну можливість ознайомитися з педагогічною системою цієї країни, поглибити й удосконалити свої знання про неї. Учений одним із перших

12 сприяв поширенню ідеї комплексного навчання в Україні, з якою мав змогу ознайомитися в Німеччині. За переконанням педагога комплексна система допомагає забезпечити безпосередній зв’язок навчання з життям та встановити діалектичний зв’язок між окремими галузями знань. Аналіз праць «Проблеми комплексності в Німеччині та у нас» і «Культура народу, світогляд дитини та комплексність» дає змогу стверджувати, що О. Музиченко запропонував своє бачення визначення завдання комплексності − сформувати у дітей цілісне сприйняття світу. Український дослідник чітко виокремив переваги комплексної системи навчання: дитина легко переходить від домашнього до шкільного життя, школа зберігає свободу руху дитини та не відриває її від природи; явища природи пробуджують увагу вихованця та дають їй численні приводи для запитань. Завдяки цим запитанням учитель має змогу ознайомитися з індивідуальністю дитини, її особливостями. Між учнем та вчителем встановлюються нерозривні стосунки. Учитель не нав’язує дитині знань – дитина сама приходить до вчителя з запитаннями.
Комплексна система навчання, на думку вченого, була однією з новітніх та цікавих форм реалізації навчальних та виховних завдань школи, тому що вона передбачала тісний зв’язок знань із життям та будувалася на принципах
інтеграції знань.
О. Музиченко одним із перших застерігав від поєднання таких понять, як кореляція та комплексність. Він дав чітке визначення кореляції. Педагог пояснював : якщо для виконання окремої програми всі предмети тісно пов’язані між собою, але між ними не існує єдиного поєднуваного елементу – це кореляція. При кореляції окремі предмети навчання поєднуються між собою, але не мають єдиного компоненту, а при комплексності не виникає думки про предмет навчання, йдеться про один предмет, явище, факт, навколо якого сконцентровані різні предмети.
Вивчення праці О. Музиченка «Реформа школи чи шкільна реформація» дало можливість встановити, що педагог був переконаний − використання комплексної системи навчання виконує одночасно декілька функцій: орієнтує побудову системи навчання для впливу на цілісну особистість, а не на окремі її якості; сприяє всебічному розвитку особистості, що є результатом комплексного вирішення виховних завдань; сприяє гармонійному розвиткові особистості шляхом здійснення єдності і взаємозв'язку всіх напрямів сучасного навчання, сприяє ефективності навчання: одночасне вирішення не однієї, а декількох виховних завдань, природно, піднімає його результативність. У дидактико-методичній розробці ідей комплексності Україна має в особі
О. Музиченка яскравого представника індивідуалістичної педагогіки з установкою на емоційне пізнання й самобутній розвиток дитини лише на основі комплексного підходу до навчання.
Безперечною заслугою вченого стала розробка теорії виховання молодої людини в національній школі. Він виробив власний підхід до виховання, який будувався на підвалинах етнопедагогіки, активній позиції педагога-вихователя,
ідеї народності у вихованні, вивченні та запровадженні в національну педагогіку кращих надбань зарубіжної виховної системи. У своїх працях

13
«Сучасні педагогічні течії в Західній Європі та Америці»та «Читання та культура слова» автор чітко визначив мету національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді, незалежно від її національної належності, рис громадянина української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.
О. Музиченко приділяє багато уваги питанню трудового виховання дітей, бо переконаний, що формування творчої, працелюбної особистості, умілого господаря, який володіє відповідними навичками та вміннями, професійною майстерністю, є одним із пріоритетних напрямів процесу виховання.
О. Музиченко вважав, що у своїй трудовій діяльності вони будуть не лише вчитися працювати фізично, а й навчатися жити в колективі, розподіляючи обов’язки, раціонально використовуючи час та сили.
Велике значення для гармонійного розвитку дитини, на думку
О. Музиченка, має естетичне виховання. Цілісний процес виховання передбачає художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості. У своїй праці
«Основні педагогічні питання в сучасному висвітленні педагогів РСФРР» вчений стверджував, що, виховуючи у молоді естетичні погляди, смаки, які
ґрунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачає вироблення вмінь власноруч примножувати культурно-мистецькі надбання народу, відчувати й відтворювати прекрасне в повсякденному житті. О. Музиченко переконаний, що почуття становлять зміст душі людини. Тому, формуючи якості особистості, риси характеру дітей, необхідно насамперед виховувати в них відповідні почуття. Виховання естетичного смаку, на думку педагога, є одним із пріоритетних завдань процесу естетичного виховання. О. Музиченко зазначав, що необхідно створити багату емоційну сферу дитини, лише за таких умов можна говорити про гармонійний розвиток особистості.
Одним із головних завдань педагога в навчально-виховному процесі є сприяння здоровому розвитку наступної генерації, заохочення та звикання дітей до здорового способу життя. Повноцінний фізичний розвиток особистості, формування її фізичних здібностей, зміцнення здоров’я, гармонія тіла та духу, людини й природи, на думку педагога, є основою фізичного виховання. О. Музиченко стверджував : дитина має зростати з думкою, що вона повинна бути переможцем у цьому житті, а ця перемога залежить великою мірою від її фізичного та морального стану. Отже, український педагог мав за мету навчання здорової генерації та вбачав у цьому завдання педагогіки як науки.
Об’єктом дослідження О. Музиченка став також процес виховання духовної сфери дітей. На його думку, багатий народ той, що має багату духовну силу. Її носіями є сильні, здорові, талановиті, діяльні та енергійні люди.
Український науковець наголошував на тому, що саме педагогіка, як наука, необхідна для дослідження духовної сфери дитини, адже її розвиток здійснюється через виховання − базовий складник педагогіки.

14
О. Музиченко створив виховну систему, яка будувалась на підвалинах етнопедагогіки, активній позиції педагога-вихователя, ідеї народності у вихованні, вивченні та запровадженні в національну педагогіку кращих надбань зарубіжної виховної системи. Український учений наголошував на необхідності пошуку новітніх підходів до системи виховання, бо зі зміною суспільного життя відбувається переоцінка духовних цінностей. В основу розробленої
О. Музиченком системи виховання було покладено ідею формування національно свідомої, патріотично налаштованої, гармонійно розвинутої особистості з позитивним соціальним статусом і чіткою громадянською позицією.
У третьому розділі «Значення педагогічної спадщини О. Музиченка
для розбудови національної системи освіти» на основі різнобічного педагогічного матеріалу та наукових праць О. Музиченка встановлено, що використання педагогічних ідей педагога для вирішення освітніх завдань сьогодення є необхідною складовою розвитку національної системи освіти
України.
Дослідження наукової спадщини О. Музиченка дало змогу встановити що, запропоновані, теоретично обґрунтовані та описані педагогом положення щодо реформування школи на засадах демократизації освіти, змісту, методів навчання, застосування прогресивних надбань зарубіжної педагогіки у педагогічній практиці, гармонійного розвитку всіх здібностей дитини, активізації її пізнавальної діяльності, творчої ролі вчителя у навчально- виховному процесі, витримали перевірку часом і лягли в основу педагогічних
ідей реформування сучасної школи.
Розвиток комплексної системи навчання заклав підмурівок для сучасної
інтеграції знань. Головною метою інтеграції є формування розвиненої, креативної особистості, здібної до творчого пошуку. Педагогічна праця
О. Музиченка була спрямована на розвиток творчої та ерудованої особистості, а звідси − на досягнення мети процесу інтеграції.

ВИСНОВКИ
На основі аналізу освітньої діяльності та науково-педагогічної спадщини
О. Музиченка (1875–1937 рр.) доведено, що він був видатним ученим- педагогом кінця XIX − першої третини XX століття. Опрацювання історико- педагогічної літератури, архівних документів, першоджерел наукових праць дослідника дало змогу стверджувати, що вчений зробив значний внесок у розвиток вітчизняної педагогічної думки. Науково-педагогічна спадщина
О. Музиченка становить цілісне історико-педагогічне явище, у якому органічно поєднуються теоретико-педагогічні ідеї, погляди, які є результатом його багаторічної практичної діяльності. У науковому доробку дослідника важливе місце посідають дослідження, присвячені вирішенню проблеми розбудови
єдиної національної школи, упровадженню передового досвіду зарубіжної педагогіки на теренах національної системи освіти, поширенню комплексної системи в процесі навчання. Вагомий педагогічний доробок О. Музиченка присвячений питанням навчання та виховання молодших школярів.

15
Такий узагальнений висновок дає змогу подати такі результати нашого дослідження:
1.
У результаті аналізу освітньої діяльності та науково-педагогічної спадщини О. Музиченка вивчено та визначено суспільно-історичні та культурно-освітні чинники його особистісного розвитку. Вивчення архівних документів та автобіографічних матеріалів дає підстави стверджувати, що на формування особистості вченого впливали кілька чинників: родинне виховання, здобуття ґрунтовної середньої та вищої освіти, досвід учительської роботи, набуття теоретичних та практичних навичок під час стажування за кордоном, а також співпраця О. Музиченка з відомими українськими педагогами.
У дослідженні підкреслено, що особливої значущості у становленні та розвитку Музиченка-педагога набувають не лише суспільно-історичні та культурно-освітні події, а й пов'язані з ними неординарні персоналії викладачів у студентські роки (професори М. Сперанський, М. Бережков), новітні праці зарубіжних учених (В. Рейна, І. Гербарта, В. Лая, Е. Меймана, С. Холла) і вітчизняних педагогів-попередників (К. Ушинського, М. Корфа) та вплив педагогів-сучасників ученого (С. Русової, Я. Чепіги, Т. Лубенця).
2.
Соціально-педагогічними передумовами виникнення й розвитку наукових ідей О. Музиченка у сфері науки та освіти в Україні наприкінці
ХІХ – початку ХХ століття стали зміни в суспільно-політичному та соціально- економічному житті держави; посилення національно-визвольного руху українського народу та подальший розвиток освіти та культури; розвиток мережі шкіл та процеси реформування системи освіти; здобуття Україною незалежності, яка дозволила частково реалізувати ідеї передових українських педагогів щодо розбудови національної системи освіти.
На основі розгляду біографічних відомостей, фактів професійної діяльності О. Музиченка нами встановлено й обґрунтовано чотири періоди життя й діяльності вченого, які логічно продовжують етапи становлення
О. Музиченка як педагога, ученого та громадського діяча: І. 1875–1900 рр. − базовий період (дитинство, отроцтво, професійне визначення, первинна соціальна зрілість); II. 1900–1917 рр. − період становлення О. Музиченка як педагога та вченого; III. 1917–1919 рр. – педагогічна та громадська діяльність дослідника в УНР; IV. 1920–1937 рр. − період розквіту освітньо-наукової діяльності вченого в часи розбудови радянської системи освіти. Найбільшою продуктивністю відзначилися останні два періоди, які характеризувалися накопиченням, узагальненням, систематизацією педагогічного досвіду, різнобічною дослідницькою діяльністю, створенням оригінальних теоретико- методологічних праць і високим рівнем творчого наукового пошуку вченого.
У роботі визначено й схарактеризовано такі напрями науково- педагогічної діяльності О. Музиченка: педагогічно-викладацький, науково- дослідницький, управлінський, організаторсько-наставницький, культурно- просвітницький, громадський, видавничий, самоосвіта.
3.
Проаналізовано педагогічні погляди О. Музиченка на мету, завдання та зміст національної системи освіти й виховання. Встановлено, що,

16 визнаючи мету, зміст та завдання національної школи, вчений обстоював концепцію формування гармонійно розвиненої особистості, патріота та свідомого громадянина України. Доведено, що визначальними в педагогічній системі О. Музиченка були подальший розвиток та вдосконалення національної системи освіти. Головне завдання шкільної освіти педагог убачав у розвитку самостійності мислення учнів, формування в них стійкої потреби в отриманні нових знань, у вихованні в них усвідомлених патріотичних почуттів.
Узагальнення наукового доробку О. Музиченка дає підстави стверджувати, що він всебічно проаналізував, обґрунтував і висвітлив у своїх працях проблему комплексної системи навчання, сприяв її впровадженню в національну школу.
О. Музиченко працював над питаннями естетичного та фізичного виховання молодого покоління, наголошуючи на їх важливості та цінності разом із інтелектуальною освітою та моральним вихованням для формування гармонійної особистості. Особливе значення педагог надавав методам естетичного виховання, що впливають на всебічний розвиток дитини. Учений наполягав на тому, що елементарна художня освіта є необхідною для розуміння культурних цінностей народу.
4.
Встановлено, що О. Музиченко, ознайомившись із педагогічним доробком видатних зарубіжних науковців і підтримавши їхні прогресивні ідеї, зумів сформувати власний погляд на розвиток освіти й виховання підростаючого покоління, що ґрунтувався на зв’язку з національним корінням.
Метою всієї діяльності українського педагога було виховання національно свідомої, патріотично налаштованої, всебічно розвиненої особистості, якій притаманні високі моральні якості, зокрема готовність чесно служити своїй
Батьківщині.
Отже, наукова та виховна діяльність О. Музиченка є цінним педагогічним надбанням. Акцент на вивченні народних традицій, поставлений видатним педагогом, дає можливість окреслити перспективи й напрями впровадження його основних ідей у сучасній школі. Це передусім надання пріоритетного значення національному вихованню; поширення досвіду О. Музиченка в
інтеграції навчальних предметів; усвідомлення значущості етнопедагогічного складника навчально-виховного процесу.
Результати наукового пошуку дають право вважати, що поставлені завдання виконані, а одержані висновки мають важливе значення для подальшого розвитку теорії та історії педагогіки.
Перспективи подальших досліджень убачаємо в створенні нових методик навчання й виховання молодших школярів на основі педагогічних поглядів
О. Музиченка, систематизації його поглядів у навчально-методичному посібнику, а також у застосуванні вчителями цих положень в умовах особистісно зорієнтованого навчання та виховання школярів.

Список опублікованих праць за темою дисертації
Ярмак Н.О. Освітня діяльність і педагогічні погляди О.Ф. Музиченка /
Наукове видання / [за. ред. проф.. Коваленко Є. І.]. – Ніжин: МІЛАНІК, 2007. –
191 с.

17
Статті у наукових фахових виданнях:

1.
Ярмак Н. О. До питання становлення національної системи освіти.
Історичний аспект: О. Ф. Музиченко / Н. О. Ярмак // Наукові записки
Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого- педагогічні науки. – Ніжин: НДУ, 2005. – № 3. − С. 216–219.
2.
Ярмак Н. О. О. Ф. Музиченко. Маловідомі сторінки біографії /
Н. О. Ярмак // Наукові записки Ніжинського державного університету імені
Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – Ніжин : НДУ, 2006. – № 4. −
С. 106–108.
3.
Ярмак Н. О. Погляди Олександра Музиченка та СофіїРусової на формування особистості дитини / Н. О. Ярмак // Вісник Чернігівського педагогічного університету. Педагогічні науки. Випуск 39. / [відпов. за випуск – д.п.н., проф. Зайченко І. В.]. – Чернігів : ЧДПУ, 2006. – С. 184 – 186.
4.
Ярмак Н. О. Погляди О. Ф. Музиченка на проблему комплексного навчання та виховання школярів в умовах національної школи у 20-30 роках
ХХ століття / Н. О. Ярмак // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – Ніжин :
НДУ, 2006. – № 3. − С.123–127.
5.
Ярмак Н. О. Сторінки біографії О. Ф. Музиченка / Н. О. Ярмак //
Література та культура Полісся. − Вип. 35. – Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2007. –
С. 168–173.
6.
Ярмак Н. О. Погляди О. Ф. Музиченка на формування вчителя початкової школи / Н. О. Ярмак // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – Ніжин :
НДУ, 2007. – № 4. − С.186–189.
7. Ярмак Н. О. Вплив поглядів Й. Песталоцці на педагогічне становлення
О. Музиченка та подальший розвиток національної школи / Н. О. Ярмак //
Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
Психолого-педагогічні науки. – Ніжин : НДУ, 2007. – № 1. - С.129 – 131.
8.
Ярмак Н. О. Вплив поглядів К. Д. Ушинського на формування педагогічних ідей О. Ф. Музиченка / Н. О. Ярмак // Наукові записки
Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого- педагогічні науки. – Ніжин : НДУ, 2008. – № 3. − С.134–138.
9.
Ярмак Н.О. О. Ф. Музиченко про формування у школярів здорового способу життя / Н. О. Ярмак // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – Ніжин :
НДУ, 2008. – № 2. − С. 156–159.
10.
Ярмак Н. О. Музиченко О. Ф. про фактор впливу на гармонійний розвиток дитини / Н. О. Ярмак // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – Ніжин :
НДУ, 2011. – № 5. − С. 205–207.
11.
Ярмак Н. О. Ніжинський період у педагогічній діяльності Олександра
Музиченка (1908- 1910 рр.) / Н. О. Ярмак // Наукові записки Ніжинського

18 державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. –
Ніжин : НДУ, 2013. − № 4 − С. 226−228.
ІІ. Статті в зарубіжних виданнях:
12.
Ярмак Н.А. Александр Музыченко – один из основоположников украинской этнопедагогики / Н. О. Ярмак // «Етнопедагогіка: історія та сучасність». Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Мозир,
17−18 жовтня 2013 року). – Мозир: МГПУ, 2013. – С. 147−149.
13.
Ярмак Н. А. Гармоническое развитие ребенка как доминанта педагогической системы Александра Музыченко / Н. О. Ярмак // Телавский
Государственный Университет имени Якова Гогебашвили / Сборник научных трудов № 1 (28) – Тбилиси, 2015. – С. 402 – 406.
АНОТАЦІЇ
Ярмак Н. О. Науково-педагогічна діяльність Олександра Федоровича
Музиченка (1875–1937 рр.) – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. –
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Київ,
2016.
У дисертаційному дослідженні здійснено цілісний аналіз науково- педагогічної спадщини
О.
Музиченка
– українського педагога-експериментатора, першого директора Педагогічного музею та палкого прихильника комплексної системи навчання.
Висвітлено життєвий шлях О. Музиченка, соціально-історичні чинники його формування як педагога та науковця. Визначено основні періоди науково- педагогічної діяльності. Проаналізовано погляди вченого на особливості формування нової державної системи освіти в Україні, виховання національно свідомої учнівської молоді. Розглянуто актуальні положення розробленого ним підходу до комплексної системи навчання. Доведено актуальність педагогічних
ідей О. Музиченка та вказано їхнє значення для сучасної системи освіти
України.
Ключові слова: педагог-експериментатор, національна система освіти, комплексна система навчання, науково-педагогічна спадщина, дидактичні погляди, національне виховання, підготовка вчителя, інтегроване навчання.
Ярмак Н. А. Научно-педагогическая деятельность Александра
Фёдоровича Музыченко (1875–1937 гг.). – На правах рукописи.
Диссертация на получение научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики.
Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. –
Киев, 2016.
В диссертационном исследовании осуществлен целостный анализ научно-педагогического наследия
А.
Музыченко
– украинского

19 педагога-экспериментатора, первого директора Педагогического музея и ярого поклонника комплексной системы обучения.
Отражен жизненный путь А. Музыченко, социально-исторические факторы его формирования как педагога и ученого. Определены основные периоды научно-педагогической деятельности. Проанализированы взгляды ученого на особенности формирования новой государственной системы образования в Украине, воспитания национально сознательного поколения.
Рассмотрены актуальные положения, разработанного А. Музыченко, подхода к комплексной системе обучения. Доказана актуальность педагогических идей
А. Музыченко и их значение для современной системы образования Украины.
Ключевые слова: педагог-экспериментатор, национальная система образования, комплексная система обучения, научно-педагогическое наследие, дидактические взгляды, национальное воспитание, подготовка учителя, интеграционное обучение.
ANNOTATION
Yarmak N. O. Scientific-pedagogical activity of O. F. Muzychenko (1875–
1937). – As a manuscript.
Thesis for the degree of the Candidate of Pedagogical Sciences in the Specialty
13.00.01 – General Pedagogy and History of Pedagogies.–
Volodymyr Dahl East
Ukrainian National University of Ministry of Education and Science of Ukraine,
Kyiv
, 2016.
The dissertation deals with the complete analysis of scientific-pedagogical heritage of O. Muzychenko, the Ukrainian teacher-experimenter, the first
Pedagogical museum director and the supporter of the complex system of studying.
His course of life and social-historical factors of forming as a scientist and teacher have been researched. The scientist`s points of view concerning the new state system of education in Ukraine, the upbringing of nationally conscious young people have been analyzed. Actual positions of his vision of usage the complex system of studying are considered. The importance of O. Muzychenko`s pedagogical heritage has been proved and the ways of his ideas usage in modern educational establishments have been pointed out.
Key words: the teacher-experimenter, national system of education, complex system of studying, scientific-pedagogical heritage, didactics ideas, national upbringing, integrated studying.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка