З дисципліни «Педагогіка та психологія вищої школи»





Сторінка1/5
Дата конвертації24.01.2017
Розмір0.5 Mb.
  1   2   3   4   5

КНУ ім. Тараса Шевченка
Факультет радіофізики, електроніки та комп’ютерних систем
Кафедра медичної радіофізики

Шпора на МКР#1
з дисципліни
«Педагогіка та психологія вищої школи»



МРФ – THE BEST!







КНУ. РЕКС. МРФ. МАГ. КУРС 1. РФФ 2014.
WWW.RADFIZ.ORG.UA
Викладач: Постоюк Наталія Валентинівна

КИЇВ 2014

2
##
ПЕРЕЛІК ЗАПИТАНЬ МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

1.
Визначте сутність поняття методології педагогіки. Рівні методологічного знання в педагогіці вищої школи. ............................................................................................................................................. 3 2.
Дайте характеристику методам та етапам науково-педагогічного дослідження. ........................ 6 3.
Визначте місце педагогіки вищої школи в структурі педагогічних наук. Об’єкт і предмет педагогіки вищої школи. .......................................................................................................................... 8 4.
Визначте закони, закономірності, принципи вищої освіти. ........................................................ 11 5.
Охарактеризуйте моделі вищої освіти. ......................................................................................... 16 6.
Модернізація системи вищої освіти України і Європейський освітній процес. ........................ 20 7.
Висвітліть форми навчання та форми організації навчання у вищій школі............................... 22 8.
Підготовка та проведення лекцій. ................................................................................................. 26 9.
Визначте місце практичних та семінарських занять в організації процесу навчання. .............. 29 10.
Самостійна робота студентів. Курсові, дипломні, магістерські роботи. Науково-дослідна робота студентів. Практична підготовка студентів. ............................................................................. 33 11.
Охарактеризуйте методи навчання, особливості використання методів навчання у вищій школі. 41 12.
Охарактеризуйте засоби навчання, особливості використання у вищій школі. .................... 47 13.
Визначте поняття діагностики знань і умінь, її структурні компоненти. .............................. 48 14.
Функції контролю та педагогічні вимоги до контролю успішності студентів. ..................... 49 15.
Види контролю результатів навчальної діяльності студентів. ............................................... 51 16.
Форми організації і методи контролю. ..................................................................................... 53 17.
Оцінювання знань і умінь студентів. Модульно-рейтингова система оцінювання............... 57 18.
Забезпечення якості вищої освіти. ............................................................................................ 60 19.
Системний підхід до організації виховання у вищому навчальному закладі. Особливості виховання у вищій школі. ....................................................................................................................... 64 20.
Принципи виховання, напрями і методи виховання у вищій школі. ...................................... 68 21.
Структура та зміст роботи куратора студентської академічної групи. .................................. 71 22.
Студентський колектив у системі виховання студентської молоді. ....................................... 75 23.
Студентське самоврядування у вищому навчальному закладі. .............................................. 77



3
1.

Визначте сутність поняття методології педагогіки. Рівні
методологічного знання в педагогіці вищої школи.
Методологія в педагогічній науці — це вчення про принципи, методи, форми і процеси пізнання і перетворення педагогічної дійсності.
Методологія науки дає характеристику компонентів дослідження: об'єкта і предмета аналізу, завдань дослідження, сукупності дослідницьких методів і засобів, необхідних для їх вирішення, а також формує уявлення про етапи, послідовність руху в процесі вирішення дослідницьких завдань.
У науці визнано існування ієрархії методологій. У структурі методологічного знання виокремлюють чотири рівні: філософський, загаль-
нонауковий, конкретнонауковий і технологічний.
Гуманістична педагогіка передбачає особистісно центрований процес, орієнтований перш за все на допомогу в особистісному зростанні.
Гуманістична концепція, як відомо, возвеличує людину. її представники схильні розглядати людину як єство активне, здатне до позитивного росту, самоствердження. Найважливіший атрибут сутності людини — її свобода як здатність бути відповідальним суб'єктом власного життя
Представники: Роджерз, маслоу, Бернз.
Беручи за основу філософські вчення, визначаються положення принципи для організації педагогічного процесу:

4 1.
Принцип особистісної орієнтації, який передбачає опору на особистісні якості: спрямованість, ціннісні орієнтації, особистісний сенс, життєві плани, сформовані установки, домінуючі мотиви діяльності і поведінки.
2.
Принцип педагогічного оптимізму, що спирається на позитивне в людині: в будь-якій w
людині є позитивна, здорова складова, її розвиток багато в чому визначається мірою прийняття іншими значущими людьми
3.
Принцип орієнтації на ціннісні відносини. Розвиток особистісних цінностей як соціально, так і індивідуально значущих ідей, образів, понять вважається, без сумніву, однією з пріоритетних основ виховання.
Загальнонауковий рівень методології представлений історичним, логічним, синергетичним, системним та іншими підходами. a.
Системний підхід орієнтує дослідника і практика підходити до явищ життя як до систем, що мають певну побудову і свої закони функціонування. Сутність системного підходу полягає в тому, що відносно самостійні компоненти розглядаються не ізольовано, а у взаємозв'язку, в розвитку, русі b.
Історичний підхід вимагає єдності генетичних структурних зв'язків у розвитку теорії науки, єдності історії та теорії науки і практики, єдності
історичних і сучасних методів наукового дослідження. c.
Синергетичний підхід передбачає дослідження процесів переходу складних систем, що мають невпоряд-кований стан, у впорядкований і розкриття таких зв'язків між елементами цієї системи,за якими їх сумарна дія в рамках системи перевищує за своїм ефектом просту суму функцій дії елементів, взятих окремо

5 d.
Діалогічний підхід виходить з того, що сутність людини значно багатша, різноманітніша і складніша за її діяльність. Діалогічний підхід заснований на вірі в позитивний потенціал людини, в її необмежені творчі здібності до постійного розвитку і самовдосконалення e.
Аксіологічний (від грец. axios — цінність), або ціннісний, підхід виходить з того, що цінностями є не тільки явища і їх властивості, предмети, необхідні людям певного суспільства для задоволення їх потреб, а й ідеї, спонукання у вигляді норм та ідеалів. Ціннісні орієнтації особистості є однією з головних характеристик особистості, а їх розвиток
— основним завданням виховання.

6
2.

Дайте характеристику методам та етапам науково-
педагогічного дослідження.
Методи педагогічних досліджень: - способи дослідження наукової
інформації з метою встановлення закономірних зв’язків, відносин, залежностей і побудови наукової теорій, виховання, навчання, освіти.
Педагогічні дослідження за змістом поділяються на теоретичні та дослідно-експериментальні; за спрямованістю — на фундаментальні, прикладні та розробки.
Методи педагогічних досліджень
Теоретичні
Власне педагогічні
Соціально-
психологічні
Матеsматичні
■ аналіз
■ педагогічне
■ анкетування
■ ранжування
■ синтез спостереження
■ інтерв'ю
■ шкалування
■ порівняння
■ педагогічний
■ рейтинг
■ кореляція
■ індукція експеримент
■ соціометрія
■ регресія
■ дедукція
■ педагогічний
■ тестування
■ абстрагування консиліум
■ тренінг
■ конкретизація ■ педагогічна
■ узагальнення експедиція
■ моделювання
Емпіричні (практичні) методи педагогічних досліджень
Методи
збору
і
накопичення даних
Методи
контрол
ю
і
виміру
Методи
обробки
даних
Методи
оцінювання
Методи
впровадження
результ дослідж в
педагог практику
1
Спостереження

Шкалу-
■ Матема- • Самооцінка
■ Експеримент
■ Бесіда вання тичні
■ Рейтинг

Дослідне

7 навчан-
■ Анкетування
■ Зрізи ■ Стати-
■ Узагальнення ня
1
Тестування
■ Тести стичні незалежних

Масштабне впро-
■ Педагогічна експедиція
■ Графічні характеристик вадження та ін.

Вивчення продуктів діяльності
■ Табличні ■ Педагогічний
■ Вивчення педагогічного досвіду консиліум
Процес наукового дослідження в галузі педагогіки передбачає такі основні етапи:
1)
Визначення актуальних проблем
2)
Формулювання тем
3)
Вибір об’єкта і визначення предмету дослідження
4)
Визначення стану розробки проблеми в літературі
5)
Аналіз практики
6)
Визначення мети, дослідницьких завдань, формулювання гіпотез.
7)
Визначення методів дослідження, проведення експериментальної роботи, вивчення передового досвіду.
8)
Аналіз, інтерпретація, узагальнення результатів.
9)
Оформлення результатів дослідження, розробка практичних рекомендацій і впровадження їх у життя.
Стр. 21 Кудина

8
3.

Визначте місце педагогіки вищої школи в структурі
педагогічних наук. Об’єкт і предмет педагогіки вищої
школи.
Місце педагогіки:
1.
Історія педагогіки
2.
Загальна педагогіка
3.
Соціальна педагогіка( діти сироти)
4.
Порівняльна педагогіка (аналіз і ставлення освіти виховання в різних державах)
5.
Вікова педагогіка (Переддошкільну педагогіку, педаг ПТУ, дошкільну, педагогіка школи),педагогіку Вищої школи, педагогіка дорослих (Андрагогіка – навчання дорослих)
6.
Спеціальна корекційна педагогіка(логопедія. олігофренд-педагогіка, сурдопедагогіка,педагогіка закладів виконання покарань)
7.
Професійна педагогіка
8.
Методика викладання різних дисциплін(викладання мови, фізики, біології і т.д.)
9.
Професійна педагогіка
10.
Медична педагогіка, театральна, спортивна
Предмет педагогіки (за Олексюком) – спеціально цілеспрямований організований процес, взаємодії викладачів і студентів, спрямований на досягнення поставленої мети.
Мета педагогіки вищої школи – дослідження закономірностей розвитку освіти, навчання і виховання студентської молоді її наукової і професійної підготовки, відповідно до вимог суспільства і розробка на цій основі шляхів вдосконалення процесів підготовки кваліфікованих фахівців.

9
Н.В.Кузьміна Об'єкт педагогіки
вищої школи
Предмет педагогіки вищоїшколи визначення закономірностей управління такою педагогічною системою, мета якої підготовка спеціалістів, здатних, виходячи з громадянських позицій, вирішувати виробничі чи наукові завдання і відповідати за їх вирішення
А.М.Алексюк складна система відносин взаємодіючих елементів, провідним стержнем якої, її внутрішньою пружиною є мета виховання студентів як майбутніх спеціалістів; система вищої освіти
і педагогічний процесу ній процес створення і функціонування дійсних відношень студентів вищих навчальних закладів, які забезпечують можливість формування духовно багатого, добропорядного, свідомого громадянина, спеціаліста вищої кваліфікації різних галузей народного господарства, науки, техніки, культури, освіти тощо, патріота України [1,11]
С.С.Вітвицька педагогічна система вищої освіти
і педагогічних процесів у ній навчально- виховний процес та процес професійної підготовки спеціаліста, культурної еліти сучасного суспільства, вивчення закономірних зв'язків, які
існують між розвитком, вихованням і навчанням у
ВНЗ; розробка на цій основі методологічних, теоретичнихта проблем становлення сучасного висококваліфікованого спеціаліста у будь-якій галузі матеріального чи духовного виробництва
Н.А.
Шевченко дослідження особливого виду педагогічної діяльності, спрямованої на розкриття закономірностей і пошук
С.Д.Смирнов _ раціональних шляхів навчання та формування спеціаліста вищої кваліфікації
А.І.Кузьмін-
ський
- проектування процесів навчання і виховання у вищій школі та управління ними навчання і виховання студентів

Метою педагогіки вищої школи є дослідження закономірностей розвитку освіти, навчання і виховання студентської молоді, її наукової і професійної підготовки відповідно до вимог суспільства і розробка на цій основі шляхів удосконалення процесу підготовки кваліфікованих фахівців.

10
Завдання педагогіки вищої школи полягають у:
1.
дослідженні закономірностей функціонування системи вищої освіти і її складових (виховний, навчальний процеси, управління, викладач, студент і т.д.);
2.
вивченні, аналізі та узагальненні практики, досвіду педагогічної діяльності у вищих навчальних закладах; О розробці нових технологій, нових форм організації, методів, засобів навчання, виховання, управління в системі вищої освіти (інноватика);
3.
прогнозуванні вищої освіти на найближче і віддалене майбутнє;
4.
розробці теоретичних, методологічних основ інноваційних процесів, раціональних зв'язків теорії і практики, наближенні дослідницької і практичної діяльності.
Функції педагогіки вищої школи:
1)
Загально теоретична – полягає в аналізі казономірнсотей педагогічного процесу вищої школи, описів педагогічних фактів, явищ, процесів, зясуванні за якими закономірностями, за яких умов, вони відбуваються, узагальненій оцінці їх.
2)
Прогностична – полягає в обґрунтованому передбаченні розвитку педагогічної реальності.
3)
Практична – прикладна, або проективно конструкивна функція, полягає що на основі фундаментального знання вдосконалюються педагогічна практика вищої освіти, розробляються нові технології навчання і виховання студентської молоді, управління освітніми структурами.

11
4.

Визначте закони, закономірності, принципи вищої освіти.
Проблема педагогічних законів, закономірностей і принципів є однією з найбільш актуальних у педагогіці вищої школи. Вона є предметом обговорення, аналітичних статей, але чіткого розмежування цих понять досі наука не має: іноді закономірності підміняються принципами, ототожнюються закони і закономірності.
Найбільш стриманий підхід вчених спостерігається насамперед до формулювання педагогічних законів. Справа в тому, що педагогічні закони виявляються в умовах впливу на процеси навчання і виховання великої кількості чинників, а тому не завжди дають чітко визначений, гарантований результат. Вони, як правило, мають прогностичний, імовірнісний, стохастичний характер на відміну, скажімо, від фізичних, хімічних, біологічних законів. Крім того, в соціальній сфері прояви закону складно побачити, відстежити і зафіксувати. Одні й ті самі чинники, закономірності педагогічного процесу в різних умовах, з різними суб'єктами можуть давати зовсім різні, а інколи й протилежні наслідки.
Поняття "закон" і "закономірність" вживаються у педагогіці вищої школи як філософські категорії.
Закон — це необхідні, суттєві, стійкі, повторювані відносини між явищами. Отже, закон відбиває об'єктивні, суттєві, стійкі зв'язки всередині явища, які виявляють порядок, самоорганізацію, зміни і розвиток. Якщо ж такий характер зв'язку відбувається за певних умов, тобто не завжди, то такі зв'язки виражають закономірності.
Основний закон педагогіки більшість дослідників формулюють як закон соціальної обумовленості цілей, змісту, форм організації і методів навчально-виховної діяльності. Соціальний лад, соціально-економічні відносини, рівень науково-технічного та культурного розвитку мають певний

12 вплив на основні компоненти навчально-виховного процесу вищої школи: його мету, завдання, зміст, форми організації, методи.
Є різні підходи і навіть класифікації закономірностей педагогіки вищої школи. Зокрема В.М.Галузинський та М.Б.Євтух виокремлюють такі:
- процес формування особистості студента (у процесі його навчання, виховання і розвитку) є єдиним і взаємозумовленим;
- виховання, навчання і освіта студента, його переростання у спеціаліста є так само історично зумовленим соціальним процесом;
- загальний і специфічний характер виховання студента (у широкому розумінні цього слова) є також єдиним і взаємозумовленим. Чим повніша ця
єдність, тим вищим постає результат виховання;
- професійно-педагогічна діяльність викладача і навчальна діяльність студента є також взаємозумовленими і взаємозалежними;
- формування особистості студента відбувається в структурі внутрішньо колективних стосунків.
До основних закономірностей педагогіки вищої школи, доречно
віднести й такі:
- чим вмотивованішим є вибір студентом майбутнього фаху і вищого навчального закладу, тим ефективнішим є навчально-виховний процес;
- результати навчання і виховання залежать передусім від активності самої особистості, від того, наскільки продуктивна її діяльність. На результати впливають також технології, що застосовуються, методи і форми організації навчально-виховного процесу;
- чим педагогічно доцільніше побудований навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі, тим сильнішим є його вплив на особистість майбутнього спеціаліста;

13
- чим повніше впливає навчально-виховний процес на усі сфери
(вербальну, сенсорну та ін.) особистості, тим швидше відбувається розвиток і виховання студента.
Закономірності знаходять свій конкретний вияв у принципах і правилах, що з них випливають.
Під принципами вищої освіти розуміють вихідні, нормативні вимоги до оптимальної організації і здійснення навчально-виховного процесу у вищій школі.
Серед основних принципів назвемотакі: гуманізація, гуманітаризація, фундаменталі-зація, інформатизація, стандартизація,
індивідуалізація, диференціація, багаторівневість, безперервність,
інтернаціоналізація.
Гуманізація освіти — це орієнтація освітньої системи і усього освітнього процесу на становлення і розвиток відносин взаємної поваги студентів і педагогів, в основі яких повага прав кожної людини, підтримка почуття власної гідності, розвиток особистісного потенціалу. Саме така освіта гарантує студентам право вибору індивідуального шляху розвитку.
Гуманітаризація — це орієнтація на засвоєння тієї складової змісту освіти незалежно від її рівня і типу, яка дозволяє вирішувати головні соціальні проблеми на благо та в ім'я людини; вільно спілкуватися з представниками різних національностей і народів, будь-яких професій і спеціальностей; добре знати рідну мову, історію і культуру; вільно володіти
іноземними мовами; бути економічно і юридично освіченою людиною.
Фундаменталізація — посилення взаємозв'язку теоретичної і практичної підготовки молодої людини до сучасного життя. Особливе значення надається тут глибокому і системному засвоєнню науково-

14 теоретичних знань з усіх дисциплін навчального плану вищого навчального закладу.
Інформатизація освіти пов'язана з широким і масовим використанням
інформаційних технологій в процесі навчання. Інформатизація освіти отримала найбільше поширення у світі саме в останні десятиліття у зв'язку з доступністю для системи освіти і відносною простотою користування різноманітними видами сучасної відео-, аудіотехніки і комп'ютерів.
Стандартизація — орієнтація освітньої системи на реалізацію перш за все єдиного у державі галузевого освітнього стандарту — набору обов'язкових навчальних дисциплін з чітко визначеним їх змістом і обсягом.
Індивідуалізація — розкриття, врахування і розвиток особливостей студентів в усіх формах взаємодії з ними в навчально-виховному процесі.
Диференціація — це орієнтація освітніх установ на досягнення студентів з урахуванням, задоволенням і розвитком їх інтересів, нахилів і здібностей. Диференціація може втілюватися на практиці у різні способи: через групування студентів за ознакою рівня знань (наприклад, з іноземної мови); розподіл навчальних дисциплін на обов 'язкові та за вибором навчального закладу і студента; створення індивідуальних програм для студентів відповідно до їх інтересів і професійної орієнтації і т. ін.
Диференціація передбачає, в свою чергу, поліваріантність — створення в освітній системі умов вибору і надання кожному суб'єкту шансу на успіх, стимулювання студентів до самостійного вибору і прийняття відповідального рішення, забезпечення розвитку альтернативного і самостійного мислення.
На практиці поліваріантність виявляється в можливості обирати темп навчання, досягати різного рівня освіченості, обирати тип освітнього закладу, а також диференціацію умов навчання залежно від індивідуальних особливостей студентів (в групі, індивідуально, дистанційно тощо) та ін.

15
Багаторівневість — це організація багатоетапного освітнього процесу, що забезпечує можливість досягнення на кожному освітньому етапі того рівня освіченості, який відповідає можливостям та інтересам людини. Кожен рівень — це період, який має свої цілі, терміни і свої характерні особливості.
Завершення навчання на кожному етапі є якісним завершенням освіти: перший рівень — неповна (загальна) вища освіта (2 роки); другий рівень — базова вища освіта — бакалаврат (2 роки загальної освіти + 2 роки); третій рівень — повна вища освіта — спеціаліст (5 років); магістратура (4 роки бакалаврату + 1 рік (спеціаліст) /1-2 роки магістратури).
Безперервність означає не раз і назавжди отриману освіту, а процес постійної протягом усього життя освіти-самоосвіти людини відповідно до швидко змінюваних умов життя в сучасному суспільстві.
Інтернаціоналізація означає підготовку таких фахівців, що здатні конкурувати на міжнародному ринку праці і передбачає значну
інтернаціоналізацію змісту, процесів, навчальних програм університетської освіти.

16
5.

Охарактеризуйте моделі вищої освіти.
За визначенням фахівців, сьогодні в світі склалися такі освітні моделі.
Американська модель, школа (ясельна, початкова, середня, старша)

коледж

університет (бакалаврат, магістратура, докторантура).
Французька модель:
школа (материнська, початкова, колеж, ліцей)

професійний (технологічний) інститут

університет (ліценціат, магістратура, докторантура)

великі школи.
Німецька модель:
школа (початкова, основна, реальна, об'єднана, гімназія)

університет, вища фахова школа

докторантура.


  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал