За фінансової підтримки: Дирекції з питань розвитку та співробітництва Швейцарської Конфедерації Вступна стаття




Pdf просмотр
Сторінка1/8
Дата конвертації25.01.2017
Розмір1.13 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8

За фінансової підтримки:
Дирекції з питань розвитку та співробітництва Швейцарської Конфедерації
Вступна стаття
Маляренко В.Т.
Гуманізація кримінального покарання
Вербенський М.Г. Гуманізація виконання покарань в Україні.
ПРО ПРОЕКТ
Алєксєєв А.Г. На шляху до нової
практики кримінальних покарань
РЕФЕРАТИ
Закалюк А.П. Ідеї гуманізму і сучасна практика кримінальних покарань.
РЕФЕРАТИ. ЕВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД
Беца О.В. Європейський досвід гуманізації кримінального судочинства.
Штефан Гасс, Даніель Нолль
Призначення покарання та санкції у системі права Швейцарії.
РЕФЕРАТИ. СУДОВА ПРАКТИКА
Грекова Г.Ф. Практика місцевого суду по призначенню покарання у виді
громадських робіт.
Санін В.М. Досудова підготовка матеріалів щодо соціального дослідження особи підсудного
СУДОВА ПРАКТИКА
Постанова Пленуму Верховного Суду
України Про практику призначення судами кримінального покарання»
ЗАХОДИ ЦЕНТРУ СУДДІВСЬКИХ СТУДІЙ
ДО БІБЛІОТЕЧКИ СУДДІ
ВІСНИК
Ц е н трусу д дівсь к и х студій Тема номеру Гуманізація кримінального судочинства
інфор маційний бюлетень
Вступна стаття
Маляренко В.Т. Гуманізація кримінального покарання
Вербенський М.Г. Гуманізація виконання покарань в Україні.
ПРО ПРОЕКТ
Алєксєєв А.Г. На шляху до нової
практики кримінальних покарань
РЕФЕРАТИ
Закалюк А.П. Ідеї гуманізму і сучасна практика кримінальних покарань.
РЕФЕРАТИ. ЕВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД
Беца О.В. Європейський досвід гуманізації кримінального судочинства.
Штефан Гасс, Базель Ландшафт, Даніель Нолль. Призначення покарання та санкції у системі права Швейцарії.
РЕФЕРАТИ. СУДОВА ПРАКТИКА
Грекова Г.Ф. Практика місцевого суду по призначенню покарання у виді громадських робіт.
Санін В.М. Досудова підготовка матеріалів щодо соціального дослідження особи підсудного
СУДОВА ПРАКТИКА
Постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання»
ЗАХОДИ ЦЕНТРУ СУДДІВСЬКИХ СТУДІЙ
ДО БІБЛІОТЕЧКИ СУДДІ
Гуманізація кримінального судочинства
Тема номеру
3 4
10 13 36 41 47 49
ВІСНИК
Ц е н трусу д дівсь к и х студій інформаційний бюлетень

¬—“”œÕ¿ —“¿““fl
Шляхом адекватного призначення покарання держава намагається захистити суспільство від небезпечних злочинців. У 2004 р. стан злочинності дещо стабілізувався.
Було зареєстровано органами внутрішніх справна злочинів менше, ніжу попередньому році. Але питома вага вчинених тяжких і особливо тяжких злочинів складає 49,5 %, або майже половину.
У 2004 р. судами України за вчинення злочинів було засуджено тис. осіб, утому числі затяжкі та особливо тяжкі злочини 97,2 тис. особи,
що складає 47,5 %. Коефіцієнт засуджених на 100 тисячна селення у минулому році становив особи.
Минулого року суди більш диференційовано застосовували міри кримінального покарання за вчинення злочинів. До позбавлення волі на певний строк засуджено 54,2 тис.
(61 тис осіб, що на 11,1 менше, ніжу попередньому році. Намітилася стійка тенденція до поступового зменшення частки засуджених до позбавлення волі у загальному числі засуджених. Так, питома вага засуджених до позбавлення волі становила у 1995 р. –
35,1 % від усіх засуджених
1996 р. – 35,5 %;
1997 р. – 35,1 %;
1998 р. – 37,2 % ;
1999 р. – 37,5 %;
2000 р. – 35,9 %;
2001 р. – 34,9 %;
2002 р. – 31,4 %;
2003 р. – 30,3 %;
2004 р. – 26,5 Як свідчать наведені дані в
Україні відбувається поступова гуманізація підходу суду в питаннях призначення винним особам покарання за вчинення злочинів. Найчастіше позбавлення волі застосовувалося судами областей Донецької
– 31,2 %; Дніпропетровської – 30,2 Миколаївської
– 28,7 %; Автономної Республіки Крим
– 34,6 %; м. Києва
– 37,6 %. Менше застосовували цю міру кримінального покарання суди областей Закарпатської
– 13,7 %; Рівненської
– 16,6 %;
Івано Франківської – 19,0 %; Вінницької
– 20,0 У минулому році також спостерігалася тенденція до зменшення частини засуджених,
яким було призначено тривалі
строки позбавлення волі. Так,
якщо в 1995 р. частка засуджених, яких було позбавлено волі
на строк від 8 до 10 років, від загальної кількості засуджених становила 1,2 %, то у 2004 р. –
Гуманізація
кримінального покарання
*
показники в дужках за 2003 рік.
Вісник Центру суддівських студій / №2 3 / 2004 3
У демократичному суспільстві людина є
найвищою соціальною цінністю. Тому особам, які
потрапили у сферу діяльності кримінального
судочинства, має бути призначене за вчинення
злочину справедливе та в міру гуманне
покарання. Головним призначенням системи
кримінальних покарань є боротьба зі
злочинністю, її попередження. Відповідно до
ст. 50 Кримінального кодексу України (далі – КК)
покарання має наметі не тільки кару, ай виправлення засуджених, а також запобігання
вчиненню нових злочинів як засудженим, такі іншими особами.
В.Т. Маляренко
Голова Верховного Суду
України, кандидат
юридичних наук,
член кореспондент
Академії правових наук
України, професор,
заслужений юрист
України

¬—“”œÕ¿ —“¿““fl
Вісник Центру суддівських студій / №2 3 / 2004 4
0,8 %. Також відбулося зменшення кількості засуджених,
яким було призначено позбавлення волі на строк від 10 до років. У 1995 р. ця частка становила від загальної
кількості, а в 2004 р. – 0,4 У більшості статей КК передбачено покарання у виді позбавлення волі натри і більше років, утому числі і затяжкі злочини. У 2004 р. судами на строк дох років було призначено позбавлення волі 43,8 засуджених до цієї міри покарання. Утому, що суди призначали невеликі строки позбавлення волі, вбачається прояв гуманізму, а не жорстокості,
оскільки вони затяжкий чи навіть особливо тяжкий злочин з урахуванням особи винного та особливості справи,
вважали за можливе призначити мінімальний строк позбавлення волі, передбачений санкцією статті КК, або з застосуванням ст. 69 КК пом'якшити покарання. Визначаючи засудженим виді міру кримінального покарання, судив основному,
додержуються принципу
індивідуалізації покарання.
Про лібералізацію практики призначення судами покарань свідчать дані статистики.
Так, у 2004 р. затяжкі та особливо тяжкі злочини було засуджено до позбавлення волі тис. осіб, що на 14,5 менше, ніжу попередньому році. Питома вага цих осіб до числа засуджених затяжкі та особливо тяжкі злочини також зменшилася, з 42,0 % до Відповідно до ст. 65 КК,
якою визначено загальні засади призначення покарання,
суд призначає його в межах,
установлених санкцією статті
закону, що передбачає
відповідальність за вчинений злочин, та в точній відповідності з положенням
Загальної частини цього Кодексу. Закон надає можливість судам індивідуалізувати покарання з урахуванням особистості винної особі та наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання й
істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Так, у 2004 р. суди застосували ст. 69 КК і призначили більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, 19,5 тис. засудженим, що становить 9,5 % від числа засуджених.
Ув'язнення є найсуворішим видом покарання. Суди найчастіше призначали позбавлення волі засудженим затяжкі та особливо тяжкі злочини. Таку р. частка осіб,
яким призначено позбавлення волі затяжкі та особливо тяжкі злочини становить дві
третини, тобто 68,5 Згідно зі статистичними даними в 2004 р. до позбавлення волі на певний строк засуджено за умисне вбивство) від усіх засуджених за цей злочин умисне тяжке тілесне ушкодження –
64,9 % (66,8 %); катування –
55,6 % (43,5%); бандитизм –
86,8 % (100 %); зґвалтування –
80,5 % (80,9 %); торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини 34,8 % (34 %); розбій – 78,7 %
(81,6 %); грабіж – 41,9 %
(47,4 %); крадіжку – 28,2 %
(31,5 %); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) та ін. Як видно з наведених статистичних даних, судді України, які судді інших країн Західної
Європи, в основному позбавляють волі осіб за вчинення злочинів проти життя і здо ров'я людини, збут наркотиків, кваліфіковані види розкрадань майна та інші
небезпечні злочини.
Запобіжний захід, обраний під час досудового слідства або розгляду справив суді,
певною мірою також тяжіє
над судами при обранні того чи іншого покарання. У зв'яз ку зі змінами, які було внесено в 2001 р. до Кримінально процесуального кодексу України, питання про обрання запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту почали вирішувати суди. Як свідчить судова статистика, з цього часу постійно зменшується кількість осіб, взятих під варту на стадії досудового розслідування справи. Таку р. було задоволено судами подань слідчих органів про обрання запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту 60,7 тису р. – 55,6 тиса у 2004 р. –
47,8 тис.
Для процесу декриміналізації суспільства має
значення застосування судами альтернативних ув'язнен ню покарань. IX Конгрес ООН р) схвалив поширення у багатьох країнах світу таких санкцій, як штраф, громадські
роботи, обмеження волі,
умовне засудження, пробація та інших санкцій, пов'язаних
із різним ступенем і формою нагляду за засудженими, застосування яких довело їх високу запобіжну ефективність.
У 2004 р. альтернативні види покарань без позбавлення волі (штраф, громадські роботи, виправні роботи та ін.) суди застосували до 23,8 тис тис) осіб, що на 14,5 більше, ніжу попередньому році. Їх питома вага збільшилася, з 10,4 % у 2003 р. до
11,6 % в 2004 р.
Кількість засуджених, до яких суди застосували завчи нення злочинів виправні роботи і штраф, які в попередні
роки залишається незначною, що пояснюється безробіттям серед значної
кількості громадян, невиплатою заробітної плати працю ючим, а також відсутністю коштів для сплати штрафу у багатьох засуджених. У 2004 р.
штраф як основне покарання було призначено 11,4 тис. засудженим, що складає 5,6 %
(4,4 %). Найчастіше цей вид покарання призначався засудженим за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності, проти безпеки руху та експлуатації
транспорту та ін.
Виправні роботи було призначено тис. засудженим,
що на 14,1 % менше, ніжу р. Трохи більше, ніж по

¬—“”œÕ¿ —“¿““fl
Вісник Центру суддівських студій / №2 3 / 2004 5
ловині засуджених до виправних робіт суди призначили цей вид покарання за вчинення злочинів проти власності.
Новий вид покарання громадські роботи (виконання засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, застосування якого в багатьох країнах світу виявилося досить ефективним, суди призначили 3,4 тис. засудженим, або 1,7 % (1,4 Ефективність системи кримінальних покарань у великій мірі залежить від конструкції кримінально правових санкцій закону. Так, порівняно незначна кількість осіб,
яким суди призначили основне покарання у виді громадських робіт, частково пояснюється тим, що цей вид покарання передбачено лише в чотирнадцяти статтях КК.
Часто суди призначали громадські роботи як більш м'яку міру покарання засудженим за іншими статтями КК, у санкції яких вони непередбачені. Наприклад, за вчинення крадіжки (ст. 185 КК,
санкцією якої непередбачено покарання у виді громадських робіт) засуджено до цього виду покарання 923 особи, або % від загальної кількості
осіб, яким суд призначив зазначену міру покарання.
У деяких санкціях статей
КК передбачені виправні роботи, але відсутні при цьому як альтернативний вид покарання громадські роботи. Наприклад, санкції ч. 1 ст. 122, ч ст. 185 КК та ін. передбачають серед інших покарань виправні роботи. Проте в умовах, коли в країні гостро стоїть питання безробіття, суди призначають виправні роботи, як правило, засудженим,
які мають постійне місце роботи. У зв'язку з цим на практиці суди за наявності підстав
із застосуванням ст. 69 КК
призначають за зазначеними статтями покарання у виді
громадських робіт. Наприклад, суди Сумської області
призначили громадські роботи за ч. 1 ст. 122 КК – 13 особам, за ч. 1 ст. 185 КК – Зменшення кількості осіб,
які позбавляються волі, досягається також за рахунок того,
що суди знаходять можливість застосувати до засуджених ст. 75 КК і звільнити їх від відбування покарання з випробуванням. У 2004 р. судами було звільнено з випробуванням тис. засуджених осіб, що склало 60 %
(55,4 %) від загальної кількості
всіх засуджених.
Застосування нев'язничних санкцій, на нашу думку, дасть більший ефекту профілактиці
повторних злочинів. Як відомо, ув'язнення негативно впливає на засудженого і, як наслідок, ускладнює подальшу його адаптацію до суспільства.
За даними звітності МВС України в 2004 р. вчинили злочин повторно 7,1 тис. осіб, які
раніше перебували в місцях позбавлення волі, утому числі
вчинили злочин протягом одного року після звільнення
1,7 тис. осіб.
Як свідчить багаторічний досвід закордонних кримінально правових систем,
більшість злочинців можуть відбувати покарання без ізоляції від суспільства під наглядом служби пробації, що не так руйнує їхню особистість і
полегшує ресоціалізацію.
Давно вже відомо, що самими покараннями питання злочинності вирішити неможливо. Поряд з можливістю призначити винній особі покарання потрібний комплекс соціально політичних, економічних, правових та інших заходів запобіганню злочинності. Рівень злочинності
значною мірою зумовлений моральністю суспільства. Поряд з цим ефективно боротися зі злочинністю неможливо без реалізації принципу невідворотності покарання.
Якщо покарання реально застосовується, то його стриму ючого ефекту можна досягти і
без зайвої жорстокості, а якщо не застосовується, то навіть найстрашніша загроза лишається мертвою літерою
*
Натомість заданими звітності
МВС України в 2004 р. не розкрито тис. злочинів, що на 6,8 % більше, ніжу попередньому році. Усього на кінець р. не розкрито в державі млн. 490 тис. злочинів, вчинених у минулі роки.
Помилки, які допускали суди при призначенні засудженим міри кримінального покарання, в цілому істотно не вплинули на якість здійснення судочинства. Усього в 2004 р.
апеляційними судами було скасовано вироки місцевих судів і постановлено нові вироки у зв'язку з м'якістю призначеного покарання 436 засудженим, що складає 0,2 від загальної кількості засуджених. За суворістю призначеного покарання було змінено вироки і пом'якшено покарання 2 407 засудженим,
що становить 1,2 Вивчення зарубіжного досвіду підтверджує, що пом'якшена кримінальна політика держави та судова практика, широке застосування альтернативних видів покарань і нев'язничних запобіжних заходів до злочинців, які не являють великої
суспільної небезпеки, надають можливість істотно зменшити державні витрати на утримання пенітенціарної системи,
знизити рівень рецидивної
злочинності та забезпечити соціальну реабілітацію частини правопорушників, а в підсумку – зменшити вплив цього внутрішнього чинника на національну безпеку дер жави.
*
Познышев С.В. Основные вопросы учения о наказании. – МС
Правові
гарантії
засуджених
осіб в Україні
За роки незалежності в
Україні простежується беззаперечний прогрес щодо гуманізації кримінальних покарань. Його розвиток іде за двома основними напрямками а) гуманізація законодавства щодо застосування і реалізації
покарань; б) покращання умов тримання засуджених, зокрема, удосконалення роботи персоналу органів і установ виконання покарань.
Гуманне ставлення до засуджених громадян утому числі
грунтується на вимогах та нормах Конституції України.
Відповідно до статті 3 Конституції України фундаментальною засадою держави є дотримання прав людини. Людина, її
життя, здоров'я, честь і гідність,
недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення праві свобод людини
є головним обов'язком держави. Право на життя, здоров'я,
честь і гідність,
недоторканість
і безпеку належать до тих прав людини, що зумовлені її
природою тане залежать від наявності певного статусу особи в державі. Статтею 63 Конституції України визначено, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
Основою реформування та удосконалення діяльності
кримінально виконавчої системи стали міжнародно правові акти, що забезпечують дотримання прав людини. До них, насамперед, відносяться прийнятий у червні 1945 року
Статут ООН, що закріпив основні права людини, гідності і
цінності людської особистості і Загальна декларація прав людини, за якими з'явився цілий ряд пактів і конвенцій про права людини, утому числі
Конвенції ООН та Ради Європи проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або при нижуючих гідність поводження і покарання. Цими документами світове співтова риство визначило межу припустимого поводження з громадянами своїх держав. І ми прагнемо, щоб людина, яка хоч
і тримається в місцях позбавлення волі, не позбулася багатьох своїх прав, основні з яких
є недоторканними право на життя, здоров'я, справедливість
і правосуддя, гуманне поводження, гідність, захист від жорстокості і катувань.
Новації (новели) нового
Кримінального виконання
кодексу України
Суттєвим кроком у цьому напрямку стало прийняття
Кримінально виконавчого кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року. Його було розроблено з урахуванням міжнародних стандартів поводження з ув'язненими,
міжнародних угод про захист прав i свобод людини, концепції реформи кримінально виконавчої системи в Україні,
схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня року №88, нового
Кримінального кодексу України, проекту Кримінально процесуального кодексу України, чинного законодавства,
інших нормативно правових актів, матеріалів практики виконання покарань, результатів наукових досліджень, законодавства практики інших країн.
Збережено ті норми чинного виправно трудового законодавства, які були прийняті за останні роки i виправдали себе на практиці. У Кодексі реалізуються загальновизнані концептуальні
положення про демократизацію, гуманізацію, диференціацію та індивідуалізацію виконання кримінальних по
Вісник Центру суддівських студій / №2 3 / 2004 6
Гуманізація
виконання покарань
в Україні
Вербенський М.Г.
перший заступник
Голови Державного
департаменту з
питань виконання
покарань
Гуманне ставлення до громадян –
це невід'ємна ознака демократичної
держави. Найбільш рельєфно вона
проявляється у відношенні держави
до призначення і виконання
кримінальних покарань.
Вісник Центру суддівських студій / №2 3 / 2004 7
карань з урахуванням сучасних досягнень психології i педагогіки. При розробці проекту
Кодексу було взято за основу пріоритет загальних прав i свобод людини, встановлення системи соціальних i правових гарантій, що забезпечують правовий статус засуджених. Зокрема у статті 7 Кримінально виконавчого кодексу України визначено, що держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та цим Кодексом і встановлених вироком суду. Правовий статус засуджених визначається виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
Засудженому гарантується правова допомога. Засуджені
іноземці мають право підтримувати зв'язок з дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх держав,
особи безгромадянства, а також громадяни держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи організаціями, які
здійснюють їх захист.
Крім цього, статтею 107
КВК України встановлено, що засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі,
мають право користуватися послугами, які надаються в місцях позбавлення волів тому числі додатковими, оплачуваними брати участь утру довій діяльності отримувати медичну допомогу і лікування,
в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких розпоряджатися грошовими коштами,
придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами здійснювати листування з особами, які
знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні
розмови; одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі зустрічатися з родичами та іншими особами брати участь у роботі самодіяльних організацій та гуртків соціально корисної спрямованості,
займатися фізичною культурою і спортом придбавати, користуватися і зберігати предмети першої потреби,
періодичні видання, літературу, продукти харчування розпоряджатися вільним часом,
який відведений розпорядком дня одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту.
Дуже важливим у ново
му кримінально виконавчо
му законодавстві є чітке
визначення пріоритет
ності виправлення та ре
соціалізації засуджених.
У
статті 6 КВК України виправлення засудженого визначається як процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, а ресоціалізація свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально нормативного життя в суспільстві.
Необхідною умовою ре соціалізації є виправлення за судженого.
Звідси наступним основним напрямком державної політики у сфері виконання кримінальних покарань є повернення засуджених громадян до самостійного загальноприйнятого соціально нормативного життя в суспільстві, захист
інтересів особи, суспільства і
держави шляхом створення умов для виправлення і ре соціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, такі іншими особами.
Кримінально виконавчим кодексом України визначається порядок і умови виконання та відбування засудженими альтернативних видів кримінального покарання, а також нових видів, таких як громадські роботи, арешт та обмеження волі.
Принципово новою є класифікація установ виконання покарань, їх диференціація за рівнями безпеки мінімального,
середнього та максимального,
а для засуджених до обмеження волі – кримінально виконавчі установи відкритого ти пу.
Вперше нарівні закону визначаються загально правові та галузеві специфічні принципи кримінально виконавчого законодавства невідворотності
виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму,
рiвностi засуджених перед законом, взаємної відповідальності держави та засудженого,
диференцiацiї й iндивiду алiзацiї виконання покарань,
раціонального застосування примусових заходів i стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі
громадськості у діяльності органів і установ виконання покарань, реальний розвиток і
зміст яких закріплено в статтях
Особливої частини Кодексу. Дуже важливим є встановлення для засуджених до позбавлення волі прогресивної
системи відбування покарання:
поетапна зміна умов відбування покарання, застосування пільгу тому числі поліпшення умов тримання, заміна невiдбу тої частини покарання більш м'яким, умовно дострокове звільнення. Проведена значна робота щодо гуманiзацiї режиму відбування покарання, поліпшення комунально побутового забезпечення медичного обслуговування засуджених.
Звідси наступним основним напрямком державної
політики у сфері виконання кримінальних
покарань є повернення засуджених громадян до
самостійного загальноприйнятого соціально
нормативного життя в суспільстві, захист
інтересів особи, суспільства і держави шляхом
створення умов для виправлення і ресоціалізації
засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів
як засудженими, такі іншими особами.
Вісник Центру суддівських студій / №2 3 / 2004 Конкретним змістом наповнена органiзацiя виховного впливу на засуджених, до роботи з якими передбачено залучати батьків, інших близьких родичів, представників громадських та релiгiйних ор ганiзацiй, благодійних фондів,
трудових колективів підприємств, установ. В дiяльнiсть колоній введені
нові демократичні дорадчі органи рада виправної колонії,
а у виховних колоніях – педагогічна рада, як мають приймати колегiальнi рiшення з найбiльш важливих питань змiни умов тримання засуджених, а також застосування до них заходiв заохочення i стягнення. Реальним гуманiзмом напов ненi статтi Кодексу, що регламентують вiдбування покарання у вид позбавлення волi засудженими жiнками, особливо вагiтними жiнками, матерями годувальницями, жiнками, як мають дiтей у будинках дитини при виправних колоніях, тане повнолітніми засудженими. Одночасно у колоніях створені відділення посиленого контролю для тримання осіб,
якi показали високу ступінь соцiально педагогiчної занедбаності, потяг до продовження протиправної поведінки, а також не проявили готовності до самокерованої соцiально нормативної поведінки. В цих відділеннях організовано посилений нагляд за засудженими проведення з ними інтенсивної виховно корекцiйної
роботи з використанням спеціальних програм. Гуманізація кримінальної
відповідальності проявилось,
також, у збільшенні видів покарань, які є альтернативою покаранню у виді позбавлення волі на певний строк. Більше двох третин статей Кримінального кодексу України передбачають покарання, не пов'язані з позбавленням волі. Суттєво змінилася динаміка застосування санкцій, не пов'язаних з позбавленням волі. При набутті Україною незалежності уроці виконувались судові рішення у відношенні тис. осіб, засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, уданий час 183,7 тис. При цьому слід зазначити, що уроці питома вага осіб, засуджених до позбавлення волі склав 31,4 %, уроці, а в попередні роки їх кількість складала 37 В Україні застосовуються всі
види покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, утому числі і громадські роботи. Уроці громадські роботи відбували 2044 засуджених, уроці, а уроці Порівняльний аналіз свідчить, що законодавство України в основному відповідає
вимогам міжнародних актів про права людини і при підготовці нових законопроектів ці
міжнародні норми урахову ються.
Проблеми дотримання прав
людини в місцях
позбавлення волі
На жаль, вданий час проблема дотримання прав людини в місцях позбавлення волі
важковирішувана через їх перенаселення. За період з року по теперішній час чисельність засуджених і ув'язне них збільшилась майже удвічі,
що у свою чергу значно ускладнило забезпечення проведення виховно корекційної роботи,
зайнятості, матеріально побутового забезпечення, харчування і медичного обслуговування. Для розміщення засуджених
і забезпечення їх працею вжито заходів щодо залучення промислового потенціалу підприємств установ виконання покарань в економіку регіонів. З цією метою за
ініціативою Департаменту
Кабінетом Міністрів України прийнято спеціальні постанови Про першочергові заходи щодо забезпечення діяльності
кримінально виконавчої системи та державну підтримку її
подальшого реформування та
«Про затвердження Програми подальшого реформування та державної підтримки кримінально виконавчої системи на 2005 роки».
За останні роки значно розширилась участь у процесі ре соціалізації засуджених неурядових організацій та громадськості. За їх допомогою проводяться культурно масові заходи, надається консультативна та гуманітарна допомога засудженим. Вуста новах виступають майстри мистецтв, ставляться театральні
вистави, створюються самодіяльні театри. Для підвищення духовності засуджених побудовано 47 храмів та церков, обладнано 129 молитовних кімнат та капличок, які надають можливість проводити заходи релігійного характеру з віруючими різних вірос повідань.
При Департаменті створена
Громадська рада у кількості осіб, до складу якої увійшли відомі широкому загалу
Архієпископ Львівській і Галицький Августин (Маркевич
А.І.), директор Українсько американського бюро захисту прав люди, директор Міжнародного центру реабілітації
жертв війни та тоталітарних режимів, виконавчий секретар
Асоціації психіатрів України
Глузман С.Ф., Голова Фундації
«Захист прав дітей Павлова
Є.Б., директор Інституту корекційної педагогіки і психології Національного педагогічного університету ім.
М.Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член Академії педагогічних наук України Синьов
В.М. (заступник голови Ради),
директор проектів Фундації
соціально правового захисту населення Чинність закону»
Спорников О.О., президент Українського фонду сприяння пенітенціарним реформам ім.
Джона Говарда Терехов В.І.,
Віце президент Всеукраїнського фонду ветеранів Міністерства внутрішніх справ України
Тонконіг В.О. (голова Ради),
юрист Українсько Американського Бюро захисту прав людини Яблонська Т.С. та інші
представники державних і громадських організацій.
Вісник Центру суддівських студій / №2 3 / 2004 З метою забезпечення конституційного права осіб, засуджених до позбавлення волі, на здобуття ними повної загальної середньої та професійної
освіти в період відбування покарання вжито необхідних заходів щодо створення мережі
загальноосвітніх навчальних та професійно технічних закладів при виправних колоніях. Підвищення загальноосвітнього рівня засуджених в період відбування покарання відповідає міжнародним стандартам поводження з ув'язне ними та значною мірою сприяє корисній зайнятості засуджених, прискоренню процесу їх соціальної адаптації
після звільнення та попередженню рецидивної злочинності. При забезпеченні дотримання прав людини в місцях позбавлення волі ми враховуємо, що пенітенціарна система має два суб'єкти правових відносин персоналі ув'язнені,
що, у свою чергу, передбачає
відповідний баланс їхніх прав.
Від цього залежить життя та здоров'я людей, подальше реформування кримінально виконавчої системи, її приведення до міжнародних нормі стандартів. Згідно із статтею 10 Конвенції ООН проти тортур та відповідної статті Європейської
Конвенції Департаментом вжито заходів до поліпшення підготовки кадрів. Для підвищення професіоналізму та відповідальності працівників органів та установ виконання покарань,
зміцнення професійного ядра кадрів створено і функціонує
спеціальний факультет
Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого ум. Харкові, відомче
Чернігівське юридичне училище перепрофільоване у
Чернігівський юридичний коледж, організоване навчання слухачів у Харківському
Національному університеті
імені В.М.Каразіна за спеціальністю соціальна педагогіка і психологія, Запорізькому державному університеті за спеціальністю «правознавство»,
створена нова система та переглянуті програми професійної
підготовки персоналу поряд із спеціальними дисциплінами,
що базуються на глибокому вивченні положень Конституції України, Європейської конвенції з прав людини та інших міжнародно правових актів, основ педагогіки, пенології, соціології
тощо.
Питання подальшого
реформування кримінально
виконавчої состеми
Послідовна реформа кримінально виконавчої системи, що проводиться протягом останніх років дозволила зробити ряд суттєвих кроків щодо гуманізації відбування кримінальних покарань,
зміцнення законності,
стабілізації обстановки в місцях позбавлення волі.
Подальше реформування кримінально виконавчої системи спрямоване, перш за все,
на соціальну переорієнтацію системи виконання кримінальних покарань з урахуванням міжнародного досвіду, принципів гуманізму, законності,
демократизму, справедливості,
диференційованого та
індивідуального виховного впливу на засудженого.
Реформування передбачає
докорінні зміни, які розраховані на перспективу. Зокрема,
необхідно розширити застосування покарань, альтернативних позбавленню волі, та створити в країні службу пробації.
Законодавчо передбачити стислі терміни слідства, утому числі судового. Визначити та створити оптимальну кількість місць у слідчих ізоляторах та виправних установах. Привести умови тримання ув'язнених та засуджених у відповідність з міжнародними стандартами,
згідно із ратифікованими Україною Конвенціями. Аналіз стану справі досвід роботи свідчать, що питань і
проблем, яких не можна б було вирішити у діяльності кримінально виконавчої системи немає. До їх подолання є постійна увага і підтримка вищих органів влади держави, потрібна лише добросовісна копітка робота, уміння мобілізуватися на вирішення поставлених завдань держави, суспільства,
правоохоронних органів,
суддівського корпусу. Буде така праця – буде позитивний результат.
Реформування передбачає докорінні зміни, які
розраховані на перспективу. Зокрема, необхідно
розширити застосування покарань,
альтернативних позбавленню волі, та створити
в країні службу пробації. Законодавчо
передбачити стислі терміни слідства, утому числі судового. Визначити та створити
оптимальну кількість місць у слідчих ізоляторах
та виправних установах. Привести умови
тримання ув'язнених та засуджених у
відповідність з міжнародними стандартами,
згідно із ратифікованими Україною Конвенціями.
На сьогодні
в більшості
цивілізованих країн світу усвідомлюється криза системи кримінальних покарань криза кримінальної політики та кримінальної
юстиції, спостерігається ріст зареєстрованої злочинності, хоча національні правоохоронні органи та судові
системи за підтримки міжнародних організацій (Інтерпол, Європол) намагаються боротися з цим соціальним злом.
Ситуація в Україні також знаходиться в руслі загальносвітових тенденцій, і незважаючи нате, що за останні два три роки досягнуто незначне зменшення кримінальних правопорушень, ще рано говорити про зниження рівня злочинності в державі. Людство перепробувало всі
можливі види кримінальної
репресії стосовно злочинців і
усвідомлення неефективності
традиційних засобів контролю над злочинністю (позбавлення волі) веде до пошуку альтернативних рішень як стратегічного,
так і тактичного характеру. Тюрма є
«незамінною» утому відношенні, що світова цивілізація ще не придумала нічого більш ефективного для захисту суспільства від злочинців, які
скоїли тяжкі та особливо тяжкі
злочини. Однак позбавлення волі, само по собі, нікого ще не виправило. У багатьох випадків тюрма служить школою підвищення кримінальної майстерності, вона калічить людей психічно та фізично. Також важливою проблемою для держави та суспільства є те, що утримання пенітенціарної системи потребує значних фінансових витрат з державного бюджету.
Існуюча дилема між невідворотністю законного покарання кожного правопорушника і необхідністю його подальшого виправлення та ресоціалізації
веде до пошуку нових підходів у системі покарань та, взагалі, в кримінальній політиці держави. Досвід демократичних країн свідчить, що сучасні
суспільства крок за кроком напрацьовують шляхи поступової
заміни позбавлення волі іншими мірами соціального контролю штрафними санкціями,
громадськими роботами та
іншими альтернативними видами покарання.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал