Загальнонаціональна газета українського реєстрового козацтва №1-6 (259-264) грудень 2015 р., січень, лютий, березень 2016 р





Сторінка2/7
Дата конвертації09.11.2016
Розмір0.95 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Дмитро ГРИГОРЕНКО,
власний кореспондент «УК»,
Фото з архіву
Василя Вовченка
Після спілкування з чоловіком, про якого піде мова далі, ще раз переконався, що козак – це
не звання і не титул Козак – це національна ознака патріота, в крові якого пульсує жага до
безкомпромісної боротьби з ворогами. Це – незнищенні гени пращурів, які проявляються через
століття, й коли Батьківщина зве, то козаки, без усіляких вагань, йдуть і мужньо її захищають.
Коли дізнався, що реєстровці з села Жорнище, що в Іллінецькому районі на Вінниччині,
Василь Вовченко та його син Андрій, нині проходять службу на Яворівському військовому
полігоні, не здивувався, бо знаю потреба в них така – захищати Вітчизну.
Батько і син Вовченки – бійці-контрактники ЗСУ
Боєць-козак Андрій Вовченко
ОДНІЄЇ КРОВІ – КОЗАЦЬКОЇ
Василь Вовченко насторожі рубежів країни
Козаки в АТО

5
№ 1-6 (259-264) грудень 2015 р, січень, лютий, березень 2016 р.
В і д пустка пана Ігоря співпала з його Днем народження, тож дійсно стала неоціненним подарунком.
– Луб ним о є рідне місто, – розповідає Ігор Юрійович. – Я тут народився, і живу на «Осовцях». Працював у МРВ на посаді старшого дільничного інспектора, звідки звільнився в 1997 році. Після цього працював начальником служби охоронив Олексія Лапка до 2015 року. А коли сталося в країні лихо, пішов у військкоматі добровільно написав заяву на призов до війська. З 14 серпня 2015 року розпочалася моя нова служба. Перш ніж потрапити у зону АТО, 45 днів навчався на навчальній базі Інституту зв’язку в Полтаві. Далі – навчальний центр Житомира, а потім – полігон Широкий лан на Миколаївщині. Після вишколу направили вий батальйон 81-ої десантно- штурмової бригади, де я виконую обов’язки водія. З місця дислокації постійно виїжджаємо в Авдіївку,
Зайцеве, де часто бувають бойові зіткнення. Наразі займаємося патрулюванням Авдіївки, яку нещодавно звільнили від сепаратистів. На наш батальйон покладено завдання патрулювання вулиць і виявлення бойовиків. Вдень їх майже немає, але активно проявляють себе вночі діють невеликими розвідувально-диверсійними групами, нападають на пости, ведуть обстріли з автоматичної зброї, кулеметів. Доводиться більше уваги приділяти пром- зонам, ботам можна сховати практично все – навіть великогабаритну техніку.
- Чи можете повідомити
про якийсь бойовий епізод -
цікавимося в Ігоря Юрійовича.
– Як кажуть, кулі лопатою не розгрібаємо й мішками кровне носимо, але нещодавно був неприємний епізод. Наша рота стояла у Зайцевому, разом з мінерами і розвідкою – це близько 120 військових. А неподалік розташувався ворогу кількості 3000 осіб і 30 танків – це лише ті, що знаходилися в зоні видимості. На передньому краї нашої оборони стояла та танкова. У разі бойових дій нашим завданням було забезпечити її вихід і, фактично, закрити собою лінію оборони. А ті, хто відходить, мали перепланува- тися й підготувати укріпрайон. Три дні поспіль проти нас працювали крупнокаліберні кулемети засипали нас градом мін. Та завдання своє ми виконали з честю. А взагалі, нашу бригаду поважають, бота захищала аеропорт, наші хлопці показали себе там достойно. Вважаю, що наше завдання – захистити, відстояти територію України, дати людям спокійно жити і працювати.
– Як ви сприймаєте ситуацію
в Україні чи відбулися зміни
порівняно з тим, що було до АТО
і зараз?
– Якщо відверто, то склалося враження, що країна зайшла у безвихідь. Мають відбутися кардинальні зміни. Хочу, щоб мої слова сприйняли правильно, я не про політику. Але є враження, що воюємо мине там. Бойові дії затягуються штучно. Наш підрозділ давно готовий витіснити ворога з нашої території. Ще є в нас підрозділ – Національна гвардія. Нехай вони зачищають після нас – якщо десь когось ми проґавили, недопрацювали певні моменти. Атак, складається враження, що йде відмивання грошей. Виділяються кошти на армію, на закупівлю частин для техніки, паливо і т.п., але вони не доходять до місця призначення. Наприклад, на сьогоднішній день наш підрозділ ще не отримав усіх, так званих «атошних», грошей. З нами розрахувалися лише за січень, а вже кінець березня розмова відбувалася в кінці березня – Ред.). Мотивують тим, що фінансова група частини не знає технології виплати. Ми знаходимося в кілометровій зоні АТО. Коли на передовій – виплачують надбавки, якщо не на передовій – 50%. На цьому й стало.
– Яка ситуація з військовою
формою загалом?
– Зараз армію намагаються зробити контрактною. Заробітна плата контрактників має бути на порядок вищою, ніжу інших військових. При такій ситуації в країні багато хто йде в армію, щоб просто заробити. Зараз зарплата солдата складає 7500 гривень. У селі таких грошей не заробиш. На мій погляд, ще є проблема втому, що ми намагаємося бути схожими на інші армії. Так, від них можна дещо брати за зразок, але вважаю, що не треба робити нашу армію під шаблон як американську чи ізраїльську. Ми багато чим відрізняємося, починаючи від ментальності, побутових умові закінчуючи оснащенням. Постачання запчастину нас немає. Тому є мобільні ремроти, рембригади, які виїжджають безпосередньо на місце, де ламається машина. Приємно, що в ту хвилю мобілізації прийшло багато фахівців-механіків, працівників автомобільних підприємств, девони безпосередньо стикалися з технікою, тому нам стало значно легше. Фактично, працюють універсальні хлопці, які можуть усе.
- А чи зустрічали Вив бойових
підрозділах наших реєстрових
козаків?
– Наших козаків там багато, але вони воюють не окремим підрозділом, а у складі Збройних Сил. Ми знаємо, що є хлопці з Кременчука, Полтави. В основному, це добровольці – справжні козаки.
- А як щодо козацьких
підрозділів з ворожої сторони
- Можу лише стверджувати відчувається вишкіл, достатня мобільність і техніка на порядок досконаліша. Потрібно розуміти, що ми воюємо не з бандою, аз добре підготовленими російськими військовими.
- Анаші розвідники добре пра-
цюють, язиків захоплюють?
- Багато говорити не буду. Навійні, як навійні- Як місцеве населення
сприймає наших бійців?
Не всі люди однаково до нас ставляться, але здебільшого – приязно. Колими виконуємо бойову задачу, то продукти не беремо з собою, а віддаємо місцевим людям. Буває, що на все село є лише кілька мешканців. На території, де відбуваються збройні протистояння, лишилися ті, кому просто нікуди подітися, пенсіонери. У населених пунктах – залишені хати, магазинів немає. За продуктами ходять пішки чи їздять велосипедами. Запам’ятався один епізод. Стояв гарний будинок, будувався навіки. Бачимо – залишились від нього лише стіни. А біля паркану – три вінки...
У бойових умовах, напевно,
буває й на душі важко. Що вас
підтримує?
– Сім’я, рідні, знайомі. Буває, достатньо поговорити по телефону з рідними, щоб стало легше. Інколи дивимось телевізор.
– Як ви облаштовуєте побут?
– Проживаємо на території колишньої поліклініки, по 4-6, інколи по 10 осіб у кімнаті. Хлопці скинулись, купили кахлі, щоб зробити умови більш комфортними, знайшли дошки, зробили полички, тумбочки. Майже за рік служби, купили вже чотири пральні машинки, тож маємо можливість доглядати за собою. З харчуванням теж більш-менш нормально. Є м’ясо, сир, ковбаса, тушонка. Куховарять наші хлопці, мобілізовані з Полтавської області, також є контрактники. Годують смачно.
- І на Донбас прийшла весна.
Чи бачили заходи до посівної?
- Вільної землі дуже багато, але там майже не сіють. Землі, які для сепаратистів перестали становити стратегічний інтерес, були ними залишені. Та й мін там багато залишилося. Якщо раніше ставили розтяжки
– дві мотузки й міна, то зараз розвішують цілі гірлянди. Тобто, в таку пастку може потрапити й підірватися ціла група людей. Є також міни, які підскакують на висоту приблизно см і розриваються в повітрі. Тож, у таких районах дуже небезпечно не те, що сіяти, ай взагалі пересуватися.
Наша зустріч відбулася у стінах штабу реєстрового козацтва. Зініціював її проведення командувач Окремої Гетьманської дивізії особливого призначення імені Северина Наливайка, Маршал Українського Реєстрового Козацтва Олексій Лапко. Адже Ігор Половніков вже давно перебуває у лавах козацтва і має чин генерала. Тож, на завершення зустрічі, Олексій Лапко подякував гостю за зустріч, висловивши таку думку Ми, козаки, горді з того, що наш побратим прийняв надзвичайно важливе рішення – залишити сім’ю, дітей і пішов добровольцем захищати рубежі нашої Батьківщини. Ми часто виходимо назв язок, підтримуємо його, як можемо. Тож бажаємо, щоб жив довго, щоб кулі минали, а доля була прихильною. Віримо, що прославить наш козацький край, всім буде прикладом».
Сьогодні десятки тисяч наших синів, братів, чоловіків, коханих – патріотів нашої держави, знаходяться на передовій, захищаючи Україну. І їм, як ніколи, потрібні наша увага, добре слово, підтримка. Тож дякуємо вам зате, що забуваючи про страх, біль та небезпеку, ви стали на боротьбу з ворогом. Пишаємося вашою мужністю і віримо перемогу.
Тамара БІРЮКОВА
Фото автора
Гордість УРК
Той, хто по-справжньому любить свою Батьківщину,
з усякого погляду справжня людина
В. Сухомлинський
«Ніхто, крім нас»
Нещодавно боєць АТО, козак Українського Реєстрового Козацтва, доброволець Ігор
Половніков прибув додому, в рідні Лубни, що на Полтавщині, у короткотривалу відпустку.
Боєць отримав її як заохочення після бойового завдання, яке успішно виконав його
батальйон. Девіз цього бойового підрозділу – Ніхто, крім нас».
Генерал Козацтва Юрій Падалка, Маршал Козацтва Олексій Лапко та Генерал Козацтва Ігор
Половніков (зліва праворуч) під час зустрічі в штабі Окремої Гетьманської дивізії спеціального
призначення УРК імені С. Наливайка
Боєць АТО, реєстровий козак Ігор Половніков

6
№ 1-6 (259-264) грудень 2015 р, січень, лютий, березень 2016 р.
Якщо ти за все життя не посадив жодного
дерева – плати за чисте повітря
О. Довженко
Нещодавно обласне товариство УРК відвідав Гетьман Українського Реєстрового Козацтва Анатолій Шевченко. Очільник реєстровців та козацька старшина Харківського обласного козацького товариства УРК обговорили ситуацію в країні, місце та роль реєстрового козацтва у суспільно-політичному житті держави. Було розглянуто і проблемні питання, які виникають у козацькому середовищі, та затверджено плани роботи реєстровців Слобожанщини на найближчий часта середньострокову перспективу. Зокрема, Гетьман УРК закликав козаків та берегинь Харківщини активніше працювати на благо Вітчизни, розбудови козацтва, пропагувати ідеї духовності та патріотизму серед населення регіону. Виконуючи рішення Великої Ради УРК, Гетьман особисто вручив нові погони генералів козацтва козацькій старшині Харківського обласного козацького товариства
УРК.
ЮВІЛЕЙ
КОЗАКА-ХЛІБОРОБА
Нещодавно вжитті реєстрових козаків Харківщини відбулася подія, пов’язана з шанованою у козацькому середовищі людиною – отаманом Шевченківського районного козацького товариства У Р К Геннадієм Дмитровичем
Шапошниковим. Козацькому отаману виповнилося 65 років Все його життя проходило в напруженній праці, постійному спілкуванні з людьми та піклуванні про них. Одразу після закінчення середньої школи служиву Збройних Силах – танкістом у знаменитому навчальному центрі Десна в Остері, де відбулося перше гартування його характеру. Після закінчення сільськогосподарського інституту, працював агрономом у рідному районі. Люди шанували його за професіоналізм та неабияку працездатність. Обрали головою колективного господарства, яким він керував понад тринадцять років. Так, зі звичайного сільського хлопця сформувався вмілий керівник, щира відкрита людина, патріот своєї Батьківщини. Із появою реєстрового козацтва в Харківській області, він очолив Шевченківський районний козацький осередок
УРК, став його отаманом. Саме його патріотизм, цілеспрямованість, завзятість, справді козацький характер допомогли закороткий час створити дієздатну козацьку організацію, яка неодноразово відзначалася серед кращих районних козацьких організацій України. У цьому осередку козаки багато уваги приділяють патріотичному вихованню молоді, школярів. За ініциативою отамана, кожної весни коза- чата беруть участь у розчистці джерельних криниць, кращих відзначають козацькими нагородами. Традиційними стали футбольні фестивалі шкільних та вуличних командна які приїжджають футбольні команди з інших районів. До Дня Українського козацтва реєстрові козаки організовують змагання джур – нащадків козаків. Військово-спортивні та культурно-масові заходи із залученням козачат, їх наставників педагогів шкіл – та реєстрових козаків проходять цікаво й змістовно і завершуються традиційним козацьким кулішем. Козацького отамана Геннадія
Шапошникова поважають у районі. Заходи козаків знаходять всебічну підтримку збоку Шевченківської райдержадміністрації. Тож, на ювілей до пана Геннадія завітали козаки з Харкова, сільських козацьких осередків району, голови сільських рад. Приємною несподіванкою для ювіляра став дзвінок та особисті позоровлення Гетьмана
УРК Анатолія Шевченка. Очільник реєстрових козаків України побажав ювілярові успіхів у козацьких справах, а від його імені була вручена козацька грамота. Того дня побратима вітали його земляки – реєстрові козаки Слобожанщини, а заступник отамана Харківського обласного козацького товариства
УРК, полковник УРК Борис
Бабинкін від імені обласної організації УРК привітав ювіляра віршем. Такі події збагачують наше життя, запам’ятовуються як визначні миттєвості серед напруженого повсякдення. Козаки згуртовуються навколо лідерів, а це зміцнює козацьке товариство й дає натхнення до нових звершень, – вважає отаман Харківського обласного козацького товариства УРК, Генерал Козацтва Олександр Федоряка.
Дмитро ФЕДОРЯКА,
козак УРК,
Харківська область
Фото автора
Х
АРКІВЩИНА
КОЗАЦЬКА
В осередках УРК
Останнім часом наша країна переживає багато подій, які суттєво впливають на життєдіяльність
українців, на їх самопочуття та соціальний настрій. Наразі всі українські патріоти живуть
очікуванням на припинення військових дійна Сході України, повернення людей до мирного
життя. Але, поки що, маємо загострення обстановки по всій лінії проведення АТО, зростання
політичної кризи, погіршення матеріального становища населення на фоні непомірного
зростання тарифів на енергоносії. Та всупереч цим негараздам, активне життя в Харківському
обласному козацькому товаристві УРК триває, в організації відбуваються нові події.
Козака-реєстровця Геннадія Шапошникова прийшли привітати
реєстрові козаки Харківського обласного козацького товариства
Українського Реєстрового Козацтва
Гетьман УРК Анатолій Шевченко вручає погони генералам козацтва
– представникам козацької старшини Харківського обласного
козацького товариства УРК
Власник унікального зоопарку, реєстровий козак Савелій Вашура любить своїх вихованців і намагається робити все для того, щоб вони відчували себе комфортно. У порівнянні з зоопарком в
Сартані, територія нового звіринця вдвічі більшай складає близько 3,5 гектарів. Кілька вольєрів, зроблених із натурального дерева, вже обладнані. Частина тварина це переважно птахи - павичі, качки, лебеді, фазани, - вже справили новосілля. Територією зоопарку вільно гуляє кінь Алмаз. На радість козака-господаря підростають майбутні охоронці зоопарку – щенята кавказької вівчарки. За словами Савелія Вашури, штат співробітників звіринця збільшиться. Для господаря головне, щоб люди любили тварині вміли доглядати за ними. Вже у квітні плануємо завезти в новостворений зоопарк першу партію тварина на початку травня частково відчинити двері звіринця для відвідувачів, – розповідає пан Савелій. – На території селища також обладнаємо зону для відпочинку, до послуг відвідувачів тут буде кав’ярня в українському стилі, зведемо затишні альтанки тощо.
В аж к ос та лови жива тинам на старому місці через бойові дії, відвідувачів стало зовсім мало, а на одноденне утримання тварин потрібно близько двох тисяч гривень…
Тому сподіваємося, що в Маріуполі відвідувачів буде більше. Адже, попри військові дії, життя продовжується і має бути повноцінним».
Незважаючи нате, що роботи ще багато, директор зоопарку обіцяє, що вже в травні зоопарк буде доступний для маріупольців. Нові вольєри вже облюбували перші мешканці голуби, павичі та інші пернаті. Від охочих помилуватися птахами, які гордо плавають на водоймі, вже відбою немає.
Наразі на території зоопарку регулярно проводяться суботники. На місці майбутнього козацького хутора в кінці березня висадили
50 саджанців горобини і 50 кленів, молоді дерева довголистої акації Саджанці деревна м поставляють козаки Українського Реєстрового Козацтва, зокрема отаман Володарського районного осередку У Р К , Генерал Козацтва Сергій Іващенко, а також привозимо молоді порослі з території нашого зоопарку, що в Сартані».
Не дивлячись нате, що територія не до кінця упорядкована, майбутню красу вже видно, а в кінці квітня розпочнеться перевезення тварин.
І тут є деякі проблеми. Приміром, тигри мають вагу 250-300 кілограмів, лев також важить не менше трьох центнерів, а ведмідь взагалі важить 400 кілограмів Тож для перевезення тваринної братії доведеться щонайменш винаймати кран. Однак, гадаю, що з допомогою реєстрових козаків Приазов’я упораємося, - говорить Савелій Анатолійович. Розширений репортаж про відкриття унікального звіринця в прифронтовому Маріуполі читайте в наступному номері газети Україна козацька».
Дмитро ГРИГОРЕНКО,
власний кореспондент «УК»
Донецька область
Фото Катерини Бережної
У Маріуполі, на березі річки Кальчик, повним ходом
триває будівництво козацького селища, в якому, окрім
зони відпочинку, передбачено справжнісінький зоопарк із
рідкісними тваринами. Ця мальовнича місцина добре підходить
для того, щоб розмістити на ній тварин із селища Сартана
Донецької області (неподалік прифронтового Маріуполя, яке
неодноразово потрапляло під підступні обстріли бойовиків. Тож
навіть дикі тварини на Донбасі знають ціну миру…
Зоопарк козака Вашури
Зовсім скоро зоопарк козака Савелія Вашури
відкриє двері для відвідувачів

7
№ 1-6 (259-264) грудень 2015 р, січень, лютий, березень 2016 р.
Н е що давно в стінах
«Діоскурії» відбувся міський фестиваль дитячої та професійної творчості Усі ми діти твої, Україно. Багато ласкавих і теплих слів було сказано дітьми й дорослими про любов до краю, девони народилися і живуть. До уваги численних глядачів була представлена концертна програма за участі вихованців «Діоскурії», батьків та педагогів – берегинь УРК. Вихованці Ді ос курії продемонстрували високий рівень підготовки співали, танцювали, розповідали вірші. Варто відзначити, що маленькі козачата й лелі, шануючи свою Батьківщину – Україну, не забувають і про свої грецькі корені. Музичні постанови були на будь-який смак. Глядачі були приємно вражені виконанням українських таночків Дивна квітка (під музичну композицію Ніни Матвієнко, Танок на лавочці, Янгол, українських пісень Матуся, Три подружки, На добро, Козаками будемо, а також грецького народного танка
«Хасапіко» та пісні «Калімера». Зворушливим моментом, що торкнувся сердець присутніх, була колискова, а кульмінацією свята стала музична композиція Мир без війни у виконанні вихованців «Діоскурії» та їхніх педагогів. Святковий виступ супроводжувався мультимедійним обладнанням, яке педагогічний колектив дошкільного закладу отримав за грантом, за підтримки Міжнародного фонду Відродження. На святі були присутні почесні гості секретар міської радим. Маріуполя С.Г. Махсма, депутат міської ради К.В.
Папакиця, професор кафедри дошкільної освіти МДУ – Ю.М.
Косенко, керівник освітнього округу № 8 Л.О. Корона, члени виконкому Сартанської селищної ради, представники об’єднаного центру ЦВС Б.В.
Харчук і громадської оборони Маріуполя, директор громадської організації Мост Плюс
Н.П. Папакиця, чотириразовий чемпіон світу з тайського боксу Олександр Олейник, представники Збройних Сил України і, звичайно, шефи – члени Генеральної старшини Адміністрації Гетьмана УРК в Приазовському регіоні України. По закінченні заходу усі запрошені висловили свої враження від творчої майстерності та побажали подальшої наснаги, зростання педагогічної діяльності. Діти були нагороджені солодкими призами, а педагогічний колектив
- подарунковим сертифікатом у розмірі 2000 гривень від президента громадської організації «Мост Плюс, голови федерації бойових видів єдиноборств А.А. Ананьєва. Позитивні емоції від цього свята переповнювали серця усіх присутніх.
Після концерту 20 козачат і 4 берегині з козацького куреня «Діоскурія» прийняли присягу на вірність Господу Богу, українському народу і Українському Реєстровому Козацтву. Урочиста посвята відбувалася в храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Талаківка. До присяги маляті майбутніх берегінь приводили Голова Адміністрації Гетьмана УРК у Приазовському регіоні, Генерал Козацтва Олександр Неф ь од кін, Головний інспектор У Р К , Генерал Козацтва Олег Мотренко, полковий священник, підполковник УРК, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці, отець Олександр
Гаврилюк. Після присяги, від Адміністрації Гетьмана УРК в Приазовському регіоні, козачатам і лелям козацького куреня «Діоскурія» були вручені козацькі універсали, а їхнім наставникам, берегиням УРК – нагороди, грамоти, козацькі посвідчення.
Урочиста, щемливо-свят- кова атмосфера церемонії посвятив козацтво нікого з присутніх не залишила байдужим.
Катерина БЕРЕЖНА,
власний кореспондент УК,
м. Маріуполь
Фото автора
Як не буде птахів,
то і людське серце стане черствішим
М. Стельмах
К о за кита берегині Всеукраїнської громадської організації Українське Реєстрове Козацтво разом із учителями та учнями загальноосвітньої школи № 4 взяли участь у загальноміській толоці. До цієї богоугодної справи долучилися і козацькі отамани-капелани парафії Введення в храм Пресвятої Богородиці настоятель храму протоієрей Вячеслав
Кізілов, протоієрей Іоан Тарас Кусень) та диякон Олексій Левенець.
«Ми плануємо провести благоустрій центральної алеї цього парку, який виходить аж до Львівської траси, впорядкувати джерело, що поблизу вулиці Бережанської, а також створення безпечних пішохідних і велосипедних зон, – поділився планами заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра.
З ага лом же козаки й берегині разом із школярами прибирали територію ландшафтного парку Загребелля від чагарників і хмизу, сміття та бруду. Ми маємо показати дітям, що паркові зони – це наше багатство, легені міста і засмічувати їх не можна. Адже відомо, що чисто не там де прибирають, а там, де не смітять, – прокоментував доброчинний захід його учасник, отаман Тернопільського обласного козацького товариства УРК, Генерал Козацтва Вячеслав
Кізілов.
Не забувають реєстровці Тернопільщини і про священний об о в ’ яз о к кожного громадянина – захищати Батьківщину. Саме напередодні цього заходу, дорідного Тернополя повернувся реєстровий козак, козацький і військовий капелан, протоієрей УПЦ К П Володимир Андрухів, який більше трьох місяців проводив службу Божу серед українських воїнів-захисників в зоні проведення АТО.
Галина КІЗІЛОВА,
берегиня УРК,
м. Тернопіль
Фото автора
Доброчинність
З ГРОМАДОЮ – НА ТОЛОКУ!


1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал