Законодавства щодо забезпечення захисту дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства




Скачати 100.04 Kb.

Дата конвертації24.02.2017
Розмір100.04 Kb.
ТипЗакон

Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) №3 «Дзвіночок»
Пам’ятка педагогічному працівнику
з питання про додержання педагогічними працівниками вимог законодавства щодо забезпечення захисту дітей від будь-яких форм
фізичного або психічного насильства
Підготувала: практичний психолог, громадський інспектор
Погоріла А.Ю. м. Нетішин грудень, 2013 р.

Каталог дій, що розцінюються як насильство по відношенню до дітей
(на основі аналізу міжнародних та державних нормативно-правових актів)

Фізичне насильство:

побої

мордування

навмисне травмування

нанесення тілесних ушкоджень

порушення фізичного здоров’я

катування

недбале, брутальне і жорстоке, нелюдське поводження, що принижує гідність

фізичні покарання

зловживання

нехтування

експлуатація дитячої праці

непосильна праця

залучення до праці на виробництві зі шкідливими умовами

використання у жебрацтві

вилучення органів для трансплантації, насильницьке донорство (проведення дослідів)

вбивство
Психологічне насильство

приниження гідності

словесні образи, образливі прізвиська

роздягання дитини перед іншими як спосіб покарання

висміювання недоліків дитини, особливостей сім'ї, сімейних подій

насміханні над виглядом, видом діяльності, поведінкою дітей, які вирізняються серед однолітків

ігнорування фізичних потреб дитини

крик

авторитаризм, вимоги без пояснень

примушування до негативних дій

погрози

цькування

переслідування

залякування

залучення до екстремістських релігійних психокультових угрупувань та течій

примушення до жебрацтва, бродяжництва

доведення дітей до самогубства

розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника
Сексуальне насильство:

розбещення

зґвалтування

використання неповнолітніх у порнобізнесі (для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів)

посягання на статеву недоторканість, сексуальні домагання

сексуальні зловживання

сексуальна експлуатація неповнолітніх (проституція, примушування, спонукання чи втягнення до заняття проституцією; звідництво, вчинене із залучанням
неповнолітнього)
Економічне насильство:

відбирання речей, грошей, їжі, на які постраждалий має передбачене законом право

умисне позбавлення житла, їжі, одягу, грошей

вимагання

крадіжка, грабіж

шантаж з метою отримання грошей

незаконне присвоєння власних речей, грошей іншої людини

умисне пошкодження майна та одягу


Основні поняття
жорстоке поводження з дитиною – будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім’ї або поза нею;
насильство - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одної людини по відношенню до іншої, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи людини та громадянина і наносять їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров'ю;
фізичне насильство – умисне нанесення одним індивідом іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;
сексуальне насильство – протиправне посягання одного індивіда на статеву недоторканість іншого, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітніх;
психологічне насильство – це насильство, пов’язане з дією одного індивіда на психіку
іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;
економічне насильство – навмисне позбавлення одним індивідом іншого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Напрями діяльності органів та закладів освіти щодо попередження насильства
визначені у наступних документах:

1. Закон України «Про освіту», де зокрема вказується, що метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі
інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
2. Закон України «Про дошкільну освіту»:
стаття 7 – завдання дошкільної освіти: збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини; виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, регіональних мов або мов меншин та рідної мови, національних цінностей Українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля; формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду; виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти, забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту; здійснення соціально-педагогічного патронату сім'ї.
3. Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері. Зокрема у статті 10 цього закону зазначається, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших
дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на
взаємоповазі, справедливості, і виключають приниження честі та гідності дитини.
Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім'ї та поза її межами встановлюється законодавством.
4. «Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з
дітьми або реальної загрози його вчинення» (затверджений Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України 16.01.2004 № 5/34/24/11) визначений вищезазначеним наказом Міністерства освіти і науки України «Про вжиття вичерпних заходів, спрямованих на дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх» як обов’язковий для ознайомлення всіх педагогічних та науково- педагогічних працівників (п.2.2). В цьому документі визначені функціональні повноваження органів та закладів освіти щодо попередження насильства та жорстокого поводження з дітьми. Отже, органи та заклади освіти:

здійснюють приймання заяв та повідомлень про випадки жорстокого поводження з дітьми;

терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення;

уживають заходів для виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми у навчальних закладах, притягують до дисциплінарної відповідальності співробітників, учнів та інших осіб, які допускають жорстоке поводження з дітьми;

керівники навчальних закладів зобов’язують педагогічних працівників, зокрема класних керівників, проводити попереджувальну роботу з батьками з метою
недопущення випадків жорстокого поводження дітьми в сім’ях, а також відстежувати подібні випадки з боку інших учнів;

класні керівники організовують роботу з батьками щодо роз’яснення наслідків жорстокого поводження з дітьми в сім’ях, а також з особами, що становлять найближче оточення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або потерпає від реальної загрози його вчинення.
Висновок: Якщо до будь кого із працівників органів внутрішніх справ, органів та закладів
освіти, охорони здоров’я, управлінь у справах сім’ї та молоді, центрів служб для молоді звернулась дитина з приводу жорстокого поводження з нею - той, до кого звернулась дитина
(державний посадовець, лікар, вчитель, вихователь, працівник соціальної служби, міліції і т. п.) зобов’язаний оформити письмово звернення дитини і передати його до відповідного територіального підрозділу Служби у справах дітей протягом однієї доби з моменту
отримання звернення (повідомлення).

5. «Порядок взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних
життєвих обставинах» (затверджений Наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки
України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань 14.06.2006 N 1983/388/452/221/556/596/106), в якому зокрема зазначається, що міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління
(відділи) освіти і науки обласних, міських, районних державних адміністрацій, дошкільні,
загальноосвітні, професійно-технічні та позашкільні навчальні заклади:

за запрошенням управлінь (відділів) у справах сім'ї, молоді та спорту беруть участь у роботі дорадчого органу;

повідомляють центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про виявлення сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах;

ведуть внутрішній облік дітей, які потребують посиленої уваги з боку педагогічного працівника, соціального педагога, та інформують про це служби у справах неповнолітніх і центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

забезпечують роботу шкільного психолога з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах;

можуть створювати при освітніх закладах об'єднання батьків, педагогів, громадськості щодо забезпечення педагогічного впливу на дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та схильних до протиправних дій, залучають до цієї роботи соціальних працівників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

проводять профілактичну та просвітницьку роботу з дітьми, підлітками, молоддю, схильними до правопорушень, з числа сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, контролюють відвідування ними навчальних закладів та якість навчання;

уживають невідкладних заходів щодо активного залучення до громадської та гурткової роботи в середніх загальноосвітніх школах та позашкільних навчальних закладах дітей
із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах;

проводять спільно з центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
інформаційно-профілактичні заходи, спрямовані на підготовку молоді до самостійного життя, формування відповідального батьківства, створення позитивної моделі сім'ї, профілактику жорстокого поводження в родинах тощо;

залучають працівників освіти до соціального інспектування сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, у яких виховуються діти шкільного віку;

сприяють розповсюдженню в навчальних закладах соціальної реклами з питань профілактики здорового способу життя.

6. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про вжиття вичерпних заходів,
спрямованих на дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх» від
23.08.2006 № 631 визначає завдання педагогічних працівників:

здійснювати заходи з профілактики порушень соціально-психологічної адаптації учнівської молоді;

виховувати взаємоповагу та навчати дітей і батьків способів конструктивної взаємодії в сім’ї;

створити інформаційні куточки для учнів із переліком організацій, куди можна звернутися з приводу насильства.
7. Наказ Міністерство освіти і науки України «Про вжиття додаткових заходів
щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми» від 25.12.2006
№ 844 наголошує на:

обов’язку педагогічних працівників неухильно виконувати законодавство України щодо охорони прав дитинства в частині збереження фізичного, духовного, психічного здоров’я та поваги до людської гідності дитини;

обов’язку керівників навчальних закладів організувати просвітницько-профілактичну роботу з усіма суб’єктами навчально-виховного процесу, в тому числі і з батьками, з метою недопущення випадків фізичного і психологічного насильства, образ, недбалого
і жорстокого поводження з дітьми, втягнення їх до злочинної діяльності тощо.
8. Наказ Міністерство освіти і науки України «Про вжиття заходів щодо запобігання
насильству над дітьми» від 01.02.2010 № 59 наголошує на обов’язку керівників навчальних закладів:

ознайомити всіх педагогічних працівників та забезпечити неухильне виконання спільного наказу Державного комітету України у справах сім’ї та молоді,
Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України,
Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2004 № 5/34/24/11 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення»;

збільшити кількість психологічних факультативних занять з психології та тренінгів
із формування соціальних навичок у дітей;

широко залучати органи учнівського врядування та батьківської громадськості до профілактичної роботи.





Захист дітей від насильства як в сім’ї, так і за її межами, гарантується і
міжнародними документами, і національним законодавством України
Стандарти передбачені міжнародними документами,
що мають силу для України

Конвенція ООН про права дитини
Стаття 19
«1. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
2. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв’язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури».
Стаття 37 «Держави-учасниці забезпечують, щоб: а) жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання.
Стаття 39 «Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації чи зловживань, катувань чи будь-яких жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, покарання чи збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтеграція мають здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров’я, самоповагу і гідність дитини».
Стаття 28 «2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права
Стаття 7 «Нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або принижуючому гідність поводженню чи покаранню. Зокрема, жодну особу не може бути без її вільної згоди піддано медичним чи науковим дослідам».
Загальна декларація прав людини:
Стаття 5 «Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання».
Конвенція про захист прав людини та основних свобод
Стаття 3 «Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».



До уваги!
«Захист, який надає стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод є втіленням однієї з основоположних цінностей демократичного суспільства. Стаття 3 покликана передусім захищати фізичну недоторканість людини. Крім того, згідно з тлумаченням її положень, вона гарантує захист від завдання болісного психічного
страждання. Заборона катування та нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження передбачає як негативні, так і позитивні обов’язки. Негативний обов’язок вимагає від держави утримуватись від певних заборонених дій та заходів. Держава несе відповідальність за дії своїх органів та посадових осіб (…). Позитивний обов’язок вимагає від держави забезпечувати гарантії недопущення поводження, несумісного з положеннями статті 3, та проведення розслідування за фактами, будь-яких заяв про таке поводження.
(…) Держава не може скласти з себе відповідальність за дії тих, кому вона делегувала свої повноваження. Так, приміром, якщо у приватній школі застосовується покарання, суворість якого досягає певного рівня, який уже дає підстави для застосування статті 3, тоді за такі заходи має нести відповідальність держава, оскільки в кінцевому підсумку вона повинна забезпечувати право на освіту
1 1
Матеріали видання «Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст»:«Костелло-Робертс проти Сполученого Королівства» (Costello-Roberts v. The United
Kingdom), 1993 р.).

Національне законодавство України
Конституція України
Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам».
Стаття 51. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Цивільний кодекс України
Стаття 289. Право на особисту недоторканність
1. Фізична особа має право на особисту недоторканність.
2. Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.
3. Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається.
У разі жорстокої, аморальної поведінки фізичної особи щодо іншої особи, яка є в безпорадному стані, застосовуються заходи, встановлені цим Кодексом та іншим законом.
4. Фізична особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам».
Сімейний кодекс України
Стаття 150. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини
1. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей (…)
6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини».
Кримінальний кодекс України містить як загальні норми, що захищають всіх громадян, зокрема дітей від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров’я та недоторканності дитини.




База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал