Земля мого народу




Скачати 39.72 Kb.

Дата конвертації23.12.2016
Розмір39.72 Kb.


Тема: Земля мого народу.
Мета: поглибити знання дітей про державні символи України, формувати почуття приналежності до Батьківщини розвивати увагу, виховувати шанобливе ставлення до державних символів, сприяти вивченню традицій рідного краю.
Обладнання: Державні символи герб, гімн, прапор, виставка книг,,Україно, земле сонячна і хлібна поличка святинь ікони Спасителя і Богородиці, ілюстративний та енциклопедичний матеріал про Україну, квітка – семицвітка
І. Організаційний момент.
Той край, де народився – Батьківщина. Його завжди любий оберігай. Найкраща в світі, рідна Україна, Їй, Боже, миру і достатку дай. Її народу через покоління Дай мудрості й посій між нас добро. Народу щоб таланти і уміння Допомогли нам побороти зло.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Слова рід і народ – спільнокореневі. Це завжди відчували українці. В нашої землі – міцне родове коріння.
ІІІ. Повідомлення теми уроку
Сьогодні наш урок присвячений вивченню історії нашої рідної землі – неньки України.
ІV. Вивчення нового матеріалу
( Етапи розподіляються за пелюстками квітки – семицвітки)
1.
Ознайомлення з Державними символами України.

1 пелюстка - знаю (вчителька прикріплює на дошці табличку – пелюстку зі словом Повторення державних символів України. Що означають герб, гімн, прапор
2

пелюстка (люблю)
Поетична скарбничка.
Я безмірно люблю
Я безмірно люблю її
Всякую:
Бідную І багатую, Як липку облуплену,
Розумную Й глупую,
Щасливую Й нещасную,
Безталанную, Але щирую – Дуже милую Україну мою. Митрополит Феодосій ( М.Н. Дикун-Ваколюк)
Де щастя Вкраїни
Питаються дітки у неньки Де щастя Вкраїни ясненьке? Чи в полі, де буйнеє жито, Чи в лузі, де гарнії квіти, Чи в лісі, чи в морі глибокім, Чи в степу, де трави високі, Чи може в далекій пустині Блукає собі в самотині
Полинемо, нене, усюди І щастя таки роздобудем Та зложим його Україні, Хай тішиться в кожній хвилині. А ненька нате каже
- Діти, Не треба нікуди летіти, Бо щастя не скрилось у полі Ні в лузі, ні в лісі, ні в морі, Ні в буйнім степу, Ні в пустині Не найдете щастя Вкраїні – А в своїх серденьках і в своїх руках, В любові до неї і добрих ділах. О. Герета
3 пелюстка ( бережу)
Тут на рідному крилечку, у родинному гніздечку
М’ЯТА Дуже давно, років з шістсот тому, на Україні, можливо навіть на нашій Полтавській землі, мирно жила щаслива селянська родина хутір, левада, хата у вишневому садку, молоді батько й мати і маленький синок на дужих батькових руках – що ще потрібно для тихого щастя Малий Василько дуже полюбляв гратися серед польових квітів. Часто він зривав паросток м’яти, м’яв його маленькими пальчиками і ніс понюхати батькам, радіючи цьому напрочуд своєрідному запаху, в якому були зібрані пахощі усього рідного краю. Та прийшла біда. Увірвалися татарські орди неждано-негадано. Багатьох людей вони повбивали, а багатьох погнали в неволю. Забрали з собою і малого Василька. Занадто гарним був хлопчик. Виростили його в татарській родині, охрестили в свою віру і став Василь дужим яничаром. Пройшли роки, трохи затихли татарські набіги і один бандурист дістався Криму. В бравому юнакові він впізнав маленького сусідського Василька. Підійшов до нього бандурист, почав розповідати про рідну хату, про християнську віру, про старих батьків, що виплакали очі за невільником- сином.
– Йди вже, Василю додому, дорідного хутора до своїх батьків, – сказав йому бандурист, – втікаймо разом

– Немає у мене іншого дому. Тут мої батьки, тут моя віра, тут моя й Батьківщина, – відказав Василь. Повернувся додому бандуристі розповів про все Василевим батьками. Назбирала мати м’яти, зав’язала її в хустку і поклала в торбину бандуристу.
Йди скоріше знову до Криму, любий чоловіче, знайди мого дорогого синочка і дай йому понюхати м’яту. Це – єдина моя надія на його повернення. Знайшов бандурист в Криму Василя. Як не старався нагадати йому про рідних, Василь стояв на своєму – його вважають за когось іншого, усі його рідні тут. Тоді дістав бандурист з торбини пакунок в квітчастій хустині, пом’яв м’яту пальцями, дав Василеві, асам загравна бандурі. Час на якусь мить повернув назад – перед Василем попливли картини дитинства, він згадав леваду, молодих усміхнених батьків, квіти свого дитинства біля біленької, чепурної хати і цей неповторний запах рідної землі. Він усе згадав. . . і відчув нестерпний потяг до своїх коренів, до батьківської віри, до Батьківщини. Василь щиро подякував бандуристові і незабаром втік до своїх рідних. митрополит Феодосій)
4 пелюстка – спілкуюсь
Бесіда: Що означає любити Батьківщину (за оповіданням)
5 пелюстка – досліджую
Колективна робота. Створення колажу Моя земля, що зветься Україна
Фізкультхвилинка
Всі ми твої діти, Україно, Любим свою рідну Батьківщину
Знаєм її символи одвічні Цінності її шануєм вічні. І ось зараз ми для диво-стягу Із яким йшли мужньо на звитягу,
Візьмем синій із самого неба Жовтий – із пшениці – ось що треба. Синє небо, золоте колосся – Щоб на світі мирно нам жилося.

6 пелюстка – помічаю
Оповідання – моральна задача
Наш рід
Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, жовтогарячі чорнобривці, сині волошки. Навіть маленьку качечку – утінку вишила. Що це буде, нене? – питає Дмитрик. Українська святкова сорочечка для тебе. Чому українська – допитується хлопчик. Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій землі. А земля наша зветься Україною. Іти маленький українець. А ти мамо І я, і твоя бабуся – українки, твій татко і дідусь українці. Ми українського роду і любимо нашу землю, наші квіти. Україна – як наша рідна хата. І сусідив нас є – Білорусія, Росія, Молдова. А хіба в сусідув не такі самі квоти цвітуть, яку нас І такій інакші – тому й вишиванки в нас і схожі, і різні. І. Нехода Питання Чому оповідання має таку назву Які квіти вишивала мама на полотні зелений барвінок, жовтогарячі чорнобривці, сині волошки) Які ще рослини – символи України визнаєте (мальви, верба, калина)
7 пелюстка – вивчаю.
Ознайомлення із духовним гімном України (слухання аудіозапису. Виразне читання.)
Боже великий єдиний Боже великий, єдиний, Нам Україну храни Волі і світу промінням Ти її осіни Світлом науки і знання Нас, дітей просвіти, В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости Молимось, Боже єдиний, Нам Україну храни, Всі свої ласки й щедроти Ти на люд наш зверни. Дай йому волю, дай йому долю, Дай доброго світу, Щастя, дай, Боже, народу. І многая, многая літа. О. Кониський
V. Підсумок уроку
Вправа Мікрофон
Дай відповіді на запитання Які поетичні рядочки про Україну визнаєте Назвіть найбільші міста України. Що ти уявляєш, коли чуєш слово Україна
Домашнє завдання: Підготувати розповідь про державні символи рідного краю.




База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал